CC BY
68
УДК 330.3:338.45 Сергш В'ячеславович Коверга,
канд. екон. наук Автомобшьно-дорожнш шститут ДВНЗ «ДонНТУ», Донецьк
концепц1я управл1ння збалансованим розвитком
промислових шдприемств
Розвиток економши Украши в цшому i промислових шдприемств зокрема останшми роками в^^зняеться частою та рiзкою змь ною тенденцiй, вiдсутнiстю систематичностi, переважанням кризових явищ над сталим розвитком. Ситуащя може бути охарактеризована як наявнють «системних дисбалан-шв», коли характеристики одних елеменпв економiчноï системи не вщповщають потребам шших ïï елементiв, причому окремi еле-менти не можуть усунути щ дисбаланси.
Серед основних макроекономiчних дисбаланшв слiд вiдзначити невiдповiднiсть потреб шдприемств у робочш силi можли-востям ринку пращ, невщповщнють можли-востей шдприемств потребам ринку у яюснш i недорогш продукцiï, невiдповiднiсть пропо-зицiï на ринку капiталу потребам шдприемств в швестицшних коштах для шновацш-ного розвитку та ш. Пiдприемства не тiльки змушеш працювати в умовах системних дис-балансiв в економiцi, але i самi спричиняють дисбаланси у своему внутршньому середо-вищi: неоптимальну структуру персоналу, невщповщнють продукцiï ринковим потребам, нерiвномiрний розвиток окремих шд-роздiлiв i бiзнес-процесiв. Створюеться свого роду замкнене коло, коли окремi шдприемст-ва вiдчувають негативний вплив макроеко-номiчних дисбалансiв, а кризове становище конкретних шдприемств породжуе негативш тенденци в економiцi в цшому. Усе це свщ-чить про актуальнють наукових дослiджень, присвячених управлшню збалансованим розвитком промислових шдприемств.
1снуе цiлий клас робiт, що виводять дисбаланси в органiзацiях (зокрема, на промислових шдприемствах) iз психологiчних чинникiв як у колективi в цiлому, так i в окремих сшвробггниюв. У цьому контекст органiзацiï визначаються як «системи людей, завдань i правил» [1]. !стотш дисбаланси на
шдприемствах вщповщно до такого шдходу можна представити у виглядi порушень у взаемодiï людей, завдань i правил. Дисбаланси можуть виражатися в надмiрних вимогах до кшькосп покладених на сшвробггниюв завдань, у рiзному розумiннi критерив якостi, порушень неформальних вимог, через нечгг-ку регламентацiю спiльноï роботи або немо-жливостi реалiзувати завдання i правила без-конфлiктно. Таке трактування дае широк можливостi для виявлення та ощнки дисбаланс на пiдприемствах у контекстi взаемо-дiï мiж людьми.
Д. Майнер [2] здшснив систематизацiю чинникiв у рамках ощнки дисбаланшв в ор-ганiзацiях, видiливши при цьому три рiвнi: 1) спiвробiтник на робочому мющ; 2) група; 3) оргашзащя i контекст. Причиною «порушень», або дисбаланав в органiзацiï, за Май-нером, е зниження ефективносп взаемодiï мiж спiвробiтниками та брак певних форм поведшки при виршенш завдань i дотри-маннi правил оргашзацп, а також вiдхилення рольово1' взаемодiï спiвробiтникiв. Практич-ний збиток для оргашзацп щ дисбаланси по-чинають заподiювати при певнiй частот 1'х виникнення, а обумовленi вони очшуваними виробничими або соцiальними витратами (коротко- або довгостроковими). Ц дисбаланси проявляються на таких рiвнях [3].
1. Рiвень iндивiда:
здiбностi, знання й умiння (недостатня вщповщнють вимогам у конкретних сферах, включаючи штелектуальш здiбностi, сощ-альнi навички i умшня, професiйнi умiння й досвщ);
iндивiдуальна мотивацiя (недостатнiй рiвень наслiдування соцiальних мотивiв -уникнення невдач, усшхи, соцiальнi контак-ти, а також конфлшти мiж мотивами i правилами, занадто низью стандарти ефективносп, загальна низька мотиващя на досягнення).
© С.В. Коверга, 2014
2. Рiвень колективу:
негативний вплив групово! згурто-ваностi (низькi норми продуктивное^ в ро-бочiй групi, санкцп проти осiб, якi вщхиля-ються вiд норми);
застосування сили на робочому мющ, ворожа поведiнка групи вщносно окремих осiб;
неефективне керiвництво, неадекватна поведiнка керiвництва (зокрема, нечггке фор-мулювання завдань i правил, управлшня за допомогою залякування).
3. Суспiльний та економiчний контекст:
несприятливi економiчнi умови (важка економiчна ситуацiя для шдприемства);
санкцп проти того, хто порушив закон шдприемства;
^норування соцiальних цшностей (на-приклад, неетична поведiнка вщносно киен-тiв або з точки зору громадсько! думки);
конфлiкти мiж виробничими вимогами i суспiльними цшностями (наприклад, за-бруднення довкiлля);
негативна дiя географiчного розташу-вання або регюнально! культури.
Однiею з визначальних складових зба-лансованого розвитку може бути штелектуа-льний капiтал шдприемства [4]. Згщно iз транзактною моделлю Лазаруса [5] системнi дисбаланси на пщприемствах i в органiзацiях можна розглядати як результат взаемного впливу i змiни спiвробiтникiв та !х оточення. Погоджуючись iз висновком про важливють впливу взаемодп спiвробiтникiв i середови-ща, слiд зауважити, що в розглянутiй роботi не були запропоноваш конкретнi пiдходи до ощнки дисбалансiв або збалансованостi. Крiм того, немае доказу, що всi дисбаланси на пщприемсга можна звести виключно до мiжособистiсних взаемодiй i психолопчних чинникiв. Також слiд зазначити, що психоло-гiчнi чинники е лише одними з чинниюв, що визначають збалансованiсть пiдприемства як економiчноl системи. Проте в контекст при-йняття управлiнських рiшень бiльш доцiльно враховувати також i iншi чинники (виробни-чi, ринковi, iнфраструктурнi, фiнансовi то-що).
Для комплексного аналiзу причин, промiжних змiнних i наслiдкiв виникнення
дисбаланав на рiвнi органiзацiй у робот [3] рекомендуеться причинно-наслiдковий ана-лiз на основi проведення штерв'ю iз ствро-бiтниками i використання фактичних даних про рiзнi характеристики дiяльностi пщпри-емства. Вiдзначаеться, що стандартш методи можуть бути непридатними для динамiчних дисбалансiв на рiвнi пiдприемства, якi можуть бути дуже складними i рiзноплановими. Наголошуеться, що якiсний аналiз стану шдприемства мае здшснюватися виключно на основi кiлькiсних даних (зокрема, динамши таких показникiв, як спiввiдношення товаро-обiгу з кiлькiстю працюючих, продуктив-нiсть працi, кiлькiсть скарг i рекламацiй кль ентiв, кiлькiсть нещасних випадкiв на вироб-ництвi, просто! устаткування тощо). У де-яких випадках для здшснення якiсноl ощнки стану i розвитку пiдприемства можна засто-совувати результати анкетування й ш-терв'ювання спiвробiтникiв та iншi матерiа-ли, якi можна перевести у яюсну оцiнку (рi-вень бажання тдвищити квалiфiкацiю, зага-льш настро! персоналу тощо). Таким чином, збшьшення збалансованостi мае грунтувати-ся на аналiзi поточних економiчних даних i документiв пiдприемства у поеднанш з агре-гованими результатами опитувань, що не лише дозволяе проанатзувати поточний стан пiдприемства, але i розробити рекомендацil для змiн.
Одним iз способiв подолання дисба-ланшв на пiдприемствах у лiтературi назива-еться реалiзацiя концепцil «органiзацil, що навчаеться» - пiдвищення здатностi до на-вчання органiзацil шляхом перетворення структур i процесiв так, щоб в оргашзацп з'явилася здатнiсть ефективно i динамiчно реагувати на внутршш та зовнiшнi змiни. Класик теорп органiзацiй, що навчаються, П. Сенге стверджуе, що повне впровадження принципiв оргашзацп, яка навчаеться, може майже повнютю компенсувати вш внутрiшнi дисбаланси i значною мiрою сприяти збалан-сованосп органiзацil у взаемодil iз зовшшшм середовищем [6].
Незважаючи на привабливють 1де1 ор-ганiзацil, що навчаеться, цей шдхщ е досить абстрактним, а для ощнки того, наскшьки оргашзащя е здатною до навчання, викорис-товуються методи анкетування i вербально!
оцшки ситуаци. Запропонованi критерп слабо пiддаються формалiзацil (наприклад, на-скшьки швидко дослiджувана органiзацiя навчаеться порiвняно з конкурентами, скшь-ки знань вона генеруе, наскшьки швидко до-свiд перетворюеться на знання тощо).
М. Каптейн i Й. Вемпе у книзi «Збалан-сована компашя: теорiя корпоративно! цшс-ностi» [7] трактують збалансовану оргаш-зацiю iз деяким акцентом убiк парадигми збалансованого розвитку ООН, а також корпоративно! вiдповiдальностi та корпоративно! етики. При цьому стверджуеться, що роз-виток етики i лояльностi всередиш компанi! дозволяе збiльшити збалансованiсть !! фшан-сово-господарсько! дiяльностi. Незважаючи на безумовну корисшсть наведеного пiдходу у шдвищенш якостi людського капiталу i полiпшеннi процесiв, вiн е скорше застосу-ванням психологi! до управлшня персоналом, нiж економiчним дослщженням. При-чому збалансованiсть у рамках цього тдходу зводиться виключно до парадигми стшкого розвитку, корпоративно! вщповщальносп, корпоративно! етики i корпоративно! лояль-ностi персоналу.
Ролi iнновацiйного й швестицшного аспектiв в управлiннi збалансованим розвит-ком пiдприемств присвячено роботи [8-11], яю, однак, не охоплюють ушх аспектiв, пов'язаних зi збалансованим функцюнуван-ням i розвитком тдприемств, а концентру-ються лише на важливосн iнновацiйного й iнвестицiйного аспекнв. Це дозволяе авторам зробити дещо перебшьшений висновок про те, що збалансований розвиток шнова-цшного й iнвестицiйного аспектiв бiльшою мiрою рiвнозначний збалансованому розвитку тдприемств. В шших роботах, наприклад [12], збалансований розвиток ототожнюеться зi збалансованютю корпоративного управлш-ня.
Розробка теоретичних i науково-прак-тичних положень щодо управлшня збалансованим розвитком промислових тдприемств у цшому i тдвищення збалансованостi окре-мих аспектiв функцюнування промислових пiдприемств зокрема потребуе систематиза-цi! основних теоретичних i методичних пере-думов з метою зведення !х у цiлiсну систему. Отже, на першому етапi необхiдно сформу-
лювати едину концепцiю управлiння збалансованим розвитком промислових тдприемств.
Метою статп е розробка концепци управлшня збалансованим функцюнуванням та розвитком промислових тдприемств.
З урахуванням досить суб'ективного характеру поняття збалансованостi ( залежно вщ трактування цього поняття, виходячи з цшьових установок дослщника) слiд зазна-чити, що в данш роботi питання управлiння збалансованим розвитком промислових тд-приемств розглядаються, насамперед, з пози-цi! економiчно! збалансованостi при цiлепо-ляганнi, орiентованому передусiм на полiп-шення фшансово-господарських показникiв. У даному випадку не розглядаються питання збалансованостi соцiально! сфери, особис-тiсного розвитку спiвробiтникiв, збалансова-носп рiвня винагород та оплати пращ, расо-во!, релiгiйно!, культурно!, статево! чи вiко-во! збалансованостi персоналу (щ питання останнiм часом усе активтше розглядаються в захiднiй лггератур^; також не розглядаються питання збалансованосп на рiвнi регiону, держави чи мiждержавного об'еднання.
Як свщчать результати аналiзу лiтера-тури, iснуючi науковi та практичнi пiдходи до управлшня збалансованим розвитком промислових тдприемств не вщповщають потребам вггчизняних тдприемств, що пов'язано з наявтстю у них ряду недолшв, якi ускладнюють !х застосування на практицi як дiевого iнструменту обгрунтування управ-лшських рiшень. Слiд вiдзначити такi основ-нi недолiки:
домiнування реактивного, а не проак-тивного пiдходу: не враховуеться необхщ-нiсть систематичного тдвищення збалансованосп бiзнес-процесiв пiдприемства, а за-мiсть цього всi пов'язат зi збалансованiстю i дисбалансами управлшсью дi! орiентованi на застосування вже тсля виникнення проблемно! ситуаци, викликано! низьким рiвнем зба-лансованосп, хоча основний потенцiал ефек-тивносп заходiв щодо управлiння збалансованим розвитком промислових тдприемств полягае в систематичному шдвищенш рiвня збалансованосп, завдяки чому, в щеал^ може взагалi вiдпасти необхiднiсть в екстрених заходах реагування на дисбаланси;
вщсутшсть системности що виража-еться в розглядi конкретних напрямiв вщ-стежування збалансованосп та дисбалансiв (наприклад, у фшансовш сферi, сферi персоналу, виробництва тощо) замiсть комплексного розгляду уше! дiяльностi пiдприeмства;
розгляд збалансованосп як самоцiлi, поза контекстом основних фшансово-госпо-дарських показникiв i без урахування стра-тегiй, що реалiзуються на пiдприемствi, а також цшей керiвництва i власникiв;
значна частина пiдходiв тяжiе до одного з крайшх випадкiв:
а) мають виражений декларативний характер, сформульоваш абстрактно та не вра-ховують особливостей функцiонування пщ-приемств i не доведенi до рiвня шст-рументарiю обгрунтування управлiнських ршень, який зробив би можливим !х викори-стання для отримання конкретних рекомен-дацiй i оцiнки переваги тих або шших рi-шень;
б) представлен у формi практичних рекомендацш з недостатнiм рiвнем науково! формалiзащ! та унiверсальностi, тобто роз-глядаються конкретнi ютори успiху або нев-дач, надаються конкретнi рекомендацп для рiзних ситуацiй, якi були актуальними для конкретних пщприемств, але навряд чи т-дiйдуть для обгрунтування ршень для iнших пiдприемств або в шших ситуащях.
Крiм того, одним з основних недолтв розумшня збалансованостi функцiонування економiчних систем е те, що багато авторiв розглядають збалансованiсть як самоцiль. Такий пщхщ не вiдображае основних цiлей юнування, функцiонування та розвитку пiд-приемств (до яких належить отримання еко-номiчного ефекту власниками: у формi або прибутку, або збшьшення його ринково! вар-тостi з метою подальшого продажу) i не пов'язаний зi стратегiями досягнення вказа-них цшей (зокрема, стратегш збiльшення ча-стки ринку, зниження витрат, технолопчного лщерства тощо). Сама по собi збалансова-нiсть не е синонiмом устшносн тдприемст-ва, а ступiнь збалансованосп тих або шших сфер дiяльностi тдприемства при розглядi поза контекстом основних фшансово-госпо-дарських показникiв i без урахування страте-гiй, що реалiзуються на пiдприемствi, а та-
кож цшей керiвництва i власниюв не може служити достатнiм показником для ощнки стану пiдприемства.
Збалансованють не е характеристикою, комплiментарною досягненню основних щ-лей i реалiзацil основних завдань пщприем-ства - тдвищення збалансованостi не завжди мае сво!м наслiдком наближення до досягнення основних цшей тдприемства. Застосу-вання пiдходiв, що використовують показни-ки збалансованостi як единi орiентири для прийняття управлiнських рiшень, може ви-кривити цiлеполягання на шдприемсга та призвести до неправильного встановлення основних критерив оцiнки дiяльностi пщпри-емства. У результатi цього може постражда-ти економiчна ефективнють дiяльностi пщ-приемства. Таким чином, критери збалансо-ваностi мають використовуватися разом iз фiнансово-господарськими критерiями, а також критерiями, що вщображають цiлi стратеги пiдприемства.
По суп, виявлення дисбаланшв в еко-номiчнiй системi е результатом ощночного судження дослiдника про стан економiчно! системи. Збалансованiсть або, на противагу !й, дисбаланс не е iманентними властивостя-ми економiчно! системи, а вщображають суб'ективну думку дослщника або результат виконання деяко! процедури класифшацп (з використанням даних про стан системи, ма-тематичного iнструментарiю тощо). Судження про дисбаланс завжди е суб'ективним (не-хай навпь воно було винесене в рамках деяко! науково! парадигми, теоретичного тд-ходу або практичного методу), i на його ви-несення впливае точка зору спостериача (з яких позицш вш дослiджуе систему) та щ-льовi установки. Той стан, який може бути класифшований як дисбаланс з одше! точки зору, може не бути дисбалансом з шшо! точки зору (при шшш цшьовш установцi). Тобто дисбаланс не можна розглядати у вiдривi вщ цiлей, для досягнення яких, на думку дослщника, юнуе система (або яю мають досягати-ся при функцiонуваннi системи). Наприклад, з точки зору профспшок дисбалансом буде вщсутшсть зростання заробпно! плати при пщвищенш прибутковостi пiдприемства, а з точки зору власника - вщсутшсть зростання прибутку при збшьшенш обсягу реалiзацi! продукци. Збалансованiсть економiчно! сис-
теми можна трактувати як стутнь вщповщ-носп мiж характеристиками одних елементв системи i потребами iнших, а також мiж характеристиками системи та об'ектами зовш-шнього середовища, що сприяе досягненню заданих цшей i критерi!в функцiонування та розвитку системи.
Як i у будь-якого шшого явища, у дисбалансу мають бути явища, що йому пере-дують i е його причиною, а також явища, причиною яких е дисбаланс. У рамках даного дослщження використовуватимуться таю визначення основних понять (що позначають вщповщш явища), пов'язаних iз дисбалансами:
Причини дисбалансу - це фактичш обставини у внутршньому або зовшшньому середовищi економiчно! системи, що безпо-середньо викликають явища або процеси, яю можна охарактеризувати як дисбаланси з урахуванням трактування дисбаланшв у рамках цього дослщження. Сутнють причини -породження причиною наслщку (яким у да-ному випадку е дисбаланс). Причина викли-кае перехщ економiчно! системи з поперед-нього стану (у якому цього дисбалансу не спостерпалося) у !! наступний стан (у якому цей дисбаланс вже спостерпаеться).
Прояви дисбалансу - це особливост перебпу процесiв, викликаш наявнiстю дис-балансiв (тобто за вщсутносп деякого дисбалансу процес вщбуваеться iнакше, нiж при цьому дисбаланс^. Це свого роду проекщя дисбалансу на функцiонування економiчно! системи, його вщображення на перебiгу !! процесiв.
Наслiдки дисбалансу - це важливi з точки зору функцюнування економiчно! системи подi! або явища, яю можуть бути викликаш дисбалансами (тобто причиною яких може бути дисбаланс). Наслщки можуть бути або фактичними (яю вже мають мюце), або потенцшними (яю з певною вiрогiднiстю можуть мати мюце в майбутньому при збе-реженш дисбалансу).
Рiзниця мiж проявами i наслiдками дисбалансiв полягае в такому: прояви до-ступнi для тзнання через аналiз процесiв, а наслщки визначаються за результатами ана-лiзу показникiв, на основi яких оцшюеться ефективнiсть функцiонування системи (у тому чи^ з урахуванням досягнення нею за-даних цшей). Тобто прояви - це вплив дис-
баланшв на процеси, а наслщки - !х вплив на результати.
Виявити дисбаланс можна за його про-явами: встановити деяю прояви, тсля чого визначити !х причинно-наслiдковий взае-мозв'язок iз деяким дисбалансом. Якщо прояви дисбалансу вже викликали деяю наслщки, то щ наслщки можуть стати вщправною точкою щентифшацп дисбалансу за ланцюж-ком «наслщки ^ прояви ^ дисбаланс». Пюля виявлення дисбалансу можна встано-вити його причини.
Загальною метою виявлення дисбалансу е запобиання його наслщкам (якщо вони е однозначно негативними) або коригування наслiдкiв так, щоб отримати найбшьш при-йнятний для пщприемства результат. Отже, виявлення дисбаланшв у функцiонуваннi економiчно! системи необхщне не просто для !х дослiдження як самоцiлi, а для подальшого використання результатiв аналiзу дисбалан-сiв у процесi управлiння економiчною системою, тобто для пщтримки прийняття управ-лiнських рiшень.
Якщо йдеться про однозначно негатив-ш дисбаланси, то в iдеальнiй ситуацп управ-ляюча система мае ще на раннш стадi! ефек-тивно виявляти причини дисбаланшв i адап-тувати систему так, щоб виявлеш причини або не могли сформувати дисбаланси в цш конкретнiй систем^ або щоб мiнiмiзувати негативнi наслщки.
Позитивш дисбаланси можна вiдрiзни-ти вщ негативних за такими ознаками:
ситуащя, що характеризуеться пози-тивним дисбалансом, краща, шж якби дисбаланс був зворотним юнуючому на даний момент;
лшвщащя позитивного дисбалансу може дати економiчний ефект;
позитивний дисбаланс можна вербаль-но описати скорше як можливiсть або перспективу, шж як проблему або загрозу.
Наприклад, якщо е дисбаланс мiж ква-лiфiкацiею персоналу i технологiчним рiвнем обладнання, то дисбаланс буде позитивним у кожному з двох випадюв:
якщо квалiфiкацiя персоналу нижче технолопчного рiвня обладнання, то пщви-щення квалiфiкацi! персоналу (яке призведе до лшвщацп дисбалансу) мае коштувати де-шевше, нiж придбання нового обладнання, i принести економiчний ефект;
якщо квалiфiкацiя персоналу вище тех-нолопчного рiвня обладнання, то придбання нового обладнання (яке призведе до лшвща-цп дисбалансу) мае коштувати дешевше, нiж пiдвищення квалiфiкацi! персоналу, i принести економiчний ефект.
Позитивними i негативними можуть бути тшьки дисбаланси вiдносно зовшшньо-го середовища, тодi як дисбаланси всерединi тдприемства в довгостроковiй перспективi завжди мають негативний характер. Безумов-но, можна навести контраргумент про те, що можливi ситуаци, коли дисбаланс виклика-ний бшьш активним розвитком якогось об'екта або процесу на шдприемсга, яке по-тiм активiзуе i «пщтягуе» за собою розвиток шших об'ектiв/процесiв. Проте в разi внут-рiшнiх дисбаланав, на вiдмiну вiд дисбалан-шв вiдносно зовнiшнього середовища, позитивно характеризуеться не сама наявнють дисбалансу, а полшшення характеристик об'екта/процесу. При цьому сам факт наяв-ностi дисбалансу залишаеться негативним i продовжуе свщчити про нерацiональне вико-ристання ресуршв, недостатнiй рiвень ефек-тивностi тощо.
Отже, будь-яю внутрiшнi дисбаланси на шдприемсга (з урахуванням прийнятого за основу в рамках даного дослщження по-няття дисбалансу) е негативним явищем, яке потрiбно в той або шший спосiб компенсува-ти, а безумовно бажаним у перспективi станом е стан збалансованост. У той же час дисбаланси вщносно зовшшнього середовища можуть бути як позитивними, так i негативними. Як приклад позитивного дисбалансу можна навести бшьш висок показники результата фшансово-господарсько! дiяль-ност пiдприемства порiвняно з конкурентами, а негативного - бшьш високу собiвар-тсть продукцi!, використання застарших тех-нологiй виробництва тощо.
Коли йдеться про дисбаланси, що вже мають мюце, то завдання управляючо! сис-теми зводиться до своечасного виявлення можливих негативних проявiв дисбалансiв i !х компенсацi!, щоб уникнути настання вщ-повiдних наслiдкiв. Якщо наслщки вже мають мiсце, то доцшьно впливати безпосеред-ньо на наслщки, щоб мiнiмiзувати !х негативний вплив на внутршне середовище еко-
номiчно! системи. Залежно вщ характеру дисбалансiв (об'ективнi чи суб'ективш), пщ-сумком дiяльностi керуючо! системи (з урахуванням можливостей економiчно! системи, а також сшввщношення витрат i результатiв того або шшого типу реагування) може бути або усунення причин дисбаланшв, або мшь мiзацiя його проявiв, або коригування на-слiдкiв. Тобто йдеться або про адаптащю до дисбалансiв (якщо !х неможливо або недо-цшьно усувати), або про вплив на причини, прояви або наслщки. Прикладом адаптацп до дисбалансу е введення вщрядно! оплати пра-цi для найбшьш продуктивних робiтникiв Ясинуватського машинобудiвного заводу, що пов'язано з браком квалiфiковано! робочо! сили та небажанням найбшьш продуктивних робггниюв працювати на фшсовану зарплату. Якщо у тдприемства були би вщповщш можливостi, воно могло б переселити робгг-ниюв до Ясинувато! з iнших мют чи пiдготу-вати молодих вищо! квалiфiкацi!, що служило б прикладом лшвщацп дисбалансу.
Об'ективнi дисбаланси викликаш яви-щами, на яю керiвництво пiдприемства не може вплинути взагалi або може вплинути лише в досить вщдаленш перспективi. Суб'ективш дисбаланси безпосередньо викликаш управлшськими ршеннями, що приймаються керiвництвом пщприемств.
Приклади об'ективних дисбалансiв: невiдповiднiсть мiж необхiдною кiлькiстю персоналу деяко! квалiфiкацi! та потребами пiдприемства в ньому (надмiрне завантажен-ня персоналу), вщсутнють сировини i матерi-алiв у результат !х несвоечасного замовлен-ня, високий вщсоток рекламацiй унаслiдок недостатнього контролю якосп готово! про-дукцп.
Приклади суб'ективних дисбалансiв: невiдповiднiсть мiж попитом на продукцiю пiдприемства на ринку i виробничими по-тужностями (занадто низький або занадто високий попит), невщповщнють мiж техно-лопчним рiвнем виробництва на пiдприемст-вi та сучасним технологiчним рiвнем виробництва аналопчно! продукцi! свiтовими лще-рами у цiй сферi, невщповщнють мiж необ-хiднiстю i фактичним залученням кредитних ресурсiв у результат фшансово! кризи.
На погляд автора, юнують таю способи виявлення дисбаланшв (як юнуючих, так i потенцiйних):
1. Виявлення й оцшка дисбалансу на основi аналiзу зовнiшнього i внутрiшнього середовища. Оцшюються чинники зовшш-нього i внутршнього середовища, якi сприя-ють виникненню дисбаланшв, формуючи !х причини. На основi таких даних краще ви-значати потенцiйнi дисбаланси або ризики виникнення дисбаланшв, оскiльки якщо дисбаланс вже мае мюце, то його доцшьшше аналiзувати на основi даних про його прояви або наслщки. Проте через те, що саме проце-си та явища в зовшшньому i внутрiшньому середовищi формують причини для виникнення дисбаланшв, аналiз зовнiшнього i вну-трiшнього середовища може бути корисним як для розумшня природи дисбаланав, що вже мають мiсце, так i для прогнозування й оцшки ризику виникнення нових дисбалан-ав.
2. Виявлення й оцiнка дисбалансу на основi аналiзу його причин. У даному випад-ку аналiзуються конкретнi обставини, якi можуть бути (або вже е) безпосередньою причиною дисбаланшв.
3. Виявлення й оцiнка дисбалансу на основi його проявiв. Аналiзуються особливо-стi перебiгу процесiв, причинами яких мо-жуть бути дисбаланси, i встановлюеться причинно-наслiдковий зв'язок мiж дисбалансами й особливостями переб^у процесiв. У даному випадку дисбаланси виявляються постфактум на основi !х причинностi вщнос-но до деяких особливостей процешв пiдпри-емства.
4. Виявлення й оцшка дисбалансу на основi його наслщюв. У даному випадку здшснюеться аналiз тих подiй i явищ, що мають мiсце в економiчнiй системi (як пози-тивних, так i негативних), i пошук можливих дисбаланшв, якi могли би бути причинами цих процешв i явищ. Тодi метою буде виявлення не вшх дисбалансiв, а саме тих, яю пов'язанi з подiями або явищами, що щкав-лять дослiдника.
Очевидно, що найбшьш грунтовний i повний аналiз дисбалансу може бути викона-ний на основi комплексного дослiдження всiх елементв ланцюжка: вiд аналiзу зов-
шшнього i внутрiшнього середовища до ана-лiзу його проявiв i наслщюв.
Зводячи концепщю збалансованостi до практичних аспекпв дiяльностi пщприемст-ва, можна представити таю прояви збалансо-ваносп:
ступiнь вiдповiдностi суб'ективних або об'ективних потреб i вимог, що вщо-бражае ступiнь задоволення одним еле-ментом системи об'ективних (наприклад, вимог до якосп напiвфабрикатiв i сировини, чисельносп персоналу тощо) чи суб'ективних (наприклад, побажання споживачiв до характеристик продукцп, вимоги до оформ-лення документацi! тощо) потреб шшого елемента системи;
ступiнь забезпеченостi деяким ресурсом, що вщображае вiдповiднiсть рiвня наяв-ностi або доступностi деякого ресурсу в еко-номiчнiй системi (сировина i матерiали, фонд часу, фiнансовi ресурси) потребам у цьому ресурс окремих елементiв системи;
ступiнь правильности спiввiдношен-ня - ситуацiя, коли для деяко! характеристики одного елемента економiчно! системи iс-нуе оптимальне значення характеристики шшого елемента, що може бути виражено у виглядi деякого цiльового значення сшввщ-ношення мiж цими двома характеристиками, причому вщхилення вiд оптимального значення сшввщношення небажане (як убш його збiльшення, так i убiк зменшення);
ступiнь достатностi для досягнення певноТ мети - виявляеться в тому, що юнують процеси, для бажаного функцюнування яких необхщний певний рiвень деяко! характеристики, причому важливе не конкретне значення дано! характеристики, а його пере-бування у межах не нижче (або не вище) де-якого порогового значення. При цьому вщхилення у бшьший (або менший, залежно вщ конкретно! ситуацп) бш не е небажаним.
На особливу увагу заслуговуе сшввщношення мiж збалансованютю та фiнансово-господарськими результатами дiяльностi пiдприемства. Можна стверджувати, що до-тримання критерi!в збалансованого функцюнування та розвитку пщприемства створюва-тиме умови для досягнення шших цiлей i стратегiй пщприемства, у тому чи^ пов'язаних iз одержанням заданих фiнан-сово-господарських результата (рис. 1).
Досягнення критерпв збалансованосп
Результата фшансово-господарсько! д!яльиосп
Створення умов для досягнення цшей i стратепй власниюв тдприемства
Цш та стратеги влас ни к ¡в тдприемства
Цшьов1 параметри управлшсысих pinieHb
Критерп збалансованост!
Планування поточно! д!яльност! тдприемства
Планування розвитку тдприемства на перспективу
Рис.1. Взаемозв'язок збалансованостг тдприемства як eKonoMÎHuoï системи та досягнення цшей i стратегий власниюв тдприемства
Це пояснюеться таким: у критерп ощнки збалансованосп окремих елеменпв eKOHOMi4HOÏ системи (зо-крема, пiдприемства) закладаеться ращо-нальний компонент - збалансованiсть тим вище, чим бiльше вона сприяе досягненню основних цiлей i стратегш тдприемства;
збалансоватсть е додатковим показни-ком оцiнки оптимальностi окремих парамет-рiв функцiонування пiдприемства;
збалансованiсть е свого роду випере-джаючим шдикатором динамiки функщону-вання пiдприемства - ïï зниження передуе зниженню економiчноï ефективностi через зниження ефективностi перебпу процесiв.
На основi вищевикладеного можна зробити висновок про те, що тдвищення збалансованосп функцiонування тдприем-ства як економiчноï системи сприяе досягненню високих фшансово-господарських результатiв у довгостроковш перспективi.
Можна видiлити двi сфери збалансова-ностi - збалансоватсть поточного функщо-нування i збалансоватсть розвитку тдприемства. У даному випадку функщонування в^^зняеться вiд розвитку перш за все часо-вим дiапазоном (функцiонування трактуеться як дiяльнiсть пiдприемства у поточнiй i ко-роткостроковiй перспективi) та якiсноï скла-
довоï (функцiонування не пов'язане iз вне-сенням будь-яких iстотних змш у процеси, а розвиток передбачае яюсну змiну системи або окремих ïï елементiв - бiльш радикаль-них змiн, нiж тi, яю передбачаються при оп-тимiзацiï поточного функщонування).
Таким чином, збалансоватсть функщонування та розвитку - це два рiвнi одного i того самого явища. Збалансоватсть розвитку в данш робой, по суп, трактуеться як збалансоватсть функщонування у майбутньо-му. Збалансоване функщонування створюе умови i накопичуе ресурси для збалансова-ного розвитку, а також е його шформацшною базою, необхщною для планування масштаб-них заходiв. Водночас цш збалансованого розвитку служать для формування прюрите-тiв поточного функщонування.
З точки зору процесного тдходу до управлшня в даному випадку можна провести паралель мiж тдвищенням збалансовано-стi функцiонування i поступовим полшшен-ням процесiв, а заходiв щодо збалансованого розвитку - з решжитрингом бiзнес-процесiв. Завдання тдвищення збалансованосп може стояти на вшх етапах реiнжинiрингу, оскшь-ки шструментарш реiнжинiрингу спецiально розроблений для використання в обставинах масштабних змiн [13], яю не можуть бути
забезпечеш стандартними схемами полш-шення бiзнес-процесiв. Iнструментарiй оцш-ки та тдвищення збалансованостi функцю-нування i розвитку тдприемства мае викори-стовуватися як при шдготовщ до решжит-рингу, так i пiсля реiнжинiрингу деякого процесу, коли потрiбне застосування методiв безперервного полiпшення процесiв.
Так, якщо юнуе метод оцiнки впливу тих або шших управлiнських рiшень на зба-лансованiсть збутово! системи, то вш може використовуватися як при оцшщ впливу не-значних коригуючих змш (рiвень функцюну-вання), так i при обгрунтуваннi бiльш мас-штабних проектiв у збутовiй сферi (рiвень розвитку).
При оцiнцi збалансованосп розвитку пiдприемств можна видiлити двi принципово рiзнi сфери, для яких оцшюеться збалансова-нiсть розвитку або ставиться завдання !! за-безпечення: збалансованють розвитку внут-рiшнього середовища тдприемства (агенти, що ддать усередиш пiдприемства, i !х вщно-сини, яю виникли у процесi фшансово-госпо-дарсько! дiяльностi); збалансованiсть розвитку тдприемства вщносно розвитку зовтш-нього середовища (зовшшшх вiдносно тд-приемства сил i контрагентiв: споживачiв, постачальниюв, торгових посередникiв, ш-весторiв, конкурента, а також чинниюв мак-росередовища - соцiально-демографiчних, географiчних, економiчних тощо).
Принципова вщмшнють оцiнки i за-безпечення збалансованостi розвитку у ви-падку внутрiшнього i зовнiшнього середовища полягае в тому, що вщносно внутрш-нього середовища пщприемство може стави-ти завдання активного забезпечення збалан-сованого розвитку окремих елемента внут-рiшнього середовища шляхом регулювання параметрiв усiх наявних елемента, а вщносно зовтшнього середовища пщприемство може ставити завдання забезпечення збалан-сованосп сво!х параметрiв вщносно зовтш-нього середовища, параметри якого е екзо-генно заданими.
Дисбаланси вщносно зовтшнього середовища пов'язат з вщмштстю ключових показникiв процесiв/об'ектiв даного тдприемства вщ аналогiчних показниюв проце-сiв/об'ектiв зовнiшнього середовища. У той
же час внутршш дисбаланси викликат не-вiдповiднiстю показникiв або характеристик внутрштх процесiв/об'ектiв пiдприемства потребам шших внутрштх процесiв/об'ек-тiв тдприемства, а також глобальним цшям функцюнування або розвитку пiдприемства.
Слiд зазначити, що збалансованють показниюв розвитку або функцюнування тдприемства сама по собi не може бути само-цшлю. Таким чином, можна видшити основ-нi цiлi, що визначають необхщнють збалан-сованого розвитку тдприемства.
Цш для внутрiшньо! збалансованостi полягають у такому:
1. Найбшьш повне задоволення потреб об'екта/процешв пiдприемства.
2. Максимальна ефективнiсть процешв пiдприемства.
3. Найбiльш повне використання мож-ливостей i потенцiалу об'екта пiдприемства.
4. Оптимiзацiя взаемодi! об'екта i пе-ребiгу процесiв.
Серед цшей збалансованого розвитку промислового тдприемства вщносно зовтшнього середовища можна видшити таю:
1. Недопущення вщставання вщ конкурента. У даному випадку пщ збалансованю-тю розумiеться динамiка основних показни-кiв (насамперед, обсяпв реалiзацi! як у натуральному, так i в грошовому виражент; при-бутку, чистих активiв i т.д., з урахуванням масштабу тдприемства) на рiвнi або краще, тж в основних конкурентiв. Вщповщно дисбаланс характеризуватиметься вiдхиленнями динамши основних показникiв дослiджува-ного тдприемства вщ аналогiчних показни-кiв основних конкурента i може бути як по-зитивним (показники кращi, тж у конкурен-тiв), так i негативним (показники гiршi, нiж у конкурента). Отже, мета збалансованого розвитку полягатиме в тому, щоб забезпечи-ти таку динамшу основних показниюв, яка буде не прше, нiж ствставт показники кон-курентiв.
2. Вщповщнють свiтовому рiвню роз-витку виробництва. У даному випадку метою е запобтання або максимальне скорочення вiдставання в рiвнi (насамперед, в ефектив-носп та результуючiй якостi) використову-ваних технологш вiд провiдних свiтових ви-робникiв. Тодi дисбаланс характеризува-
тиметься або технолопчним вщставанням (нижчим рiвнем використовуваних техноло-гiй), або технолопчною перевагою. Другий випадок менш вiрогiдний для укра!нських пiдприемств, тому скорше йтиметься про монiторинг розвитку технологш у свiтi та максимально можливе скорочення техноло-гiчного вщставання.
3. Використання наявних можливостей. На практищ часто зустрiчаеться ситуацiя, коли недостатнють рiвня розвитку проце-ив/об'екпв пiдприемства перешкоджае ефе-ктивному використанню можливостей, що надаються ринком. Наприклад, брак вироб-ничих ресуршв не дозволяе задовольнити наявний на ринку попит, недостатня яюсть продукци - зайняти вiльну ринкову шшу, вiдсутнiсть адекватно! iнвестицiйно! полгги-ки - притягати доступш iнвестицi! тощо. У такому разi збалансований розвиток тдпри-емства мае бути нацшений на максимально повне використання наявних можливостей, а критерiем збалансованостi виступатиме пов-нота використання можливостей.
4. Зниження ризикiв. Як правило, ви-никнення дисбалансiв вщносно зовнiшнього середовища е свiдченням менш устшного функцiонування i розвитку тдприемства порiвняно iз зовнiшнiм середовищем i пов'язане зi збiльшенням ризикiв негативних процешв та явищ (втрати конкурентних по-зицiй, погiршення показникiв фшансово-господарсько! дiяльностi тощо). Тодi розвиток, що характеризуеться збалансованютю показниюв вiдносно аналогiчних показникiв зовнiшнього середовища, сприятиме мшмь зацi! ризикiв рiзкого погiршення стану пщ-приемства: якщо тдприемство розвиваеться не гiрше зовшшнього середовища, то можна прогнозувати, що динамша його показникiв буде, як мшмум, у короткостроковiй пер-спективi не гiрше, нiж динамiка зовшшнього середовища.
5. Забезпечення динамши основних по-казникiв не гiрше, нiж динамша зовнiшнього середовища. Оскiльки будь-яке промислове тдприемство функцюнуе в умовах взаемодп iз зовнiшнiм середовищем i досягае сво!х щ-лей через взаемодда iз ним (залучаючи ре-сурси, реалiзовуючи продукцiю тощо), то доцшьно ставити такi завдання, згiдно з яки-
ми воно розвивалося б не прше, шж зовшш-не середовище. Якщо динамша основних по-казникiв пiдприемства буде гiрша за динамь ку зовнiшнього середовища, то це свщчити-ме про те, що контрагенти тдприемства (по-стачальники, конкурента, споживач^ пра-цюють ефектившше. При цьому можливi два трактування тако! ситуацi!: по-перше, пiд-приемство може бути просто неефективним, виробляти незатребувану ринком продукщю тощо; по-друге, тдприемство може недоста-тньо ефективно взаемодiяти з контрагентами, що призводитиме до перетшання його додано! вартосп до постачальникiв, споживачiв, конкурента тощо. У даному випадку крите-рiем збалансованостi буде досягнення i до-тримання в динамiцi певного сшввщношення (вигiдного для пiдприемства) показниюв пiд-приемства та ключових елемента зовнiш-нього середовища.
Однак деякi ситуацi!, що характеризуются наявнiстю дисбалансiв, можна вважати позитивними, оскiльки показники дослщжу-ваного пiдприемства перевершують показники конкурента, зовшшнього середовища тощо. Таким чином, дисбаланс може бути не тшьки негативним, але i позитивним яви-щем.
Крiм того, на пiдставi вищевикладено-го можна зробити такий висновок:
Позитивними i негативними можуть бути тшьки дисбаланси вщносно зовшшнього середовища, тодi як дисбаланси всередиш тдприемства в довгостроковш перспективi завжди мають негативний характер. Безумов-но, можна навести контраргумент про те, що можливi ситуацi!, коли дисбаланс виклика-ний бiльш активним розвитком якогось об'екта або процесу на пщприемсга, яке по-тiм активiзуе i «пiдтягуе» за собою розвиток шших об'ектiв/процесiв. Проте в разi внут-рiшнiх дисбалансiв, на вщмшу вiд дисбалан-сiв вiдносно зовшшнього середовища, позитивно характеризуеться не сама наявшсть дисбалансу, а полшшення характеристик об'екта/процесу. При цьому сам факт наяв-носп дисбалансу залишаеться негативним i продовжуе свiдчити про нерацюнальне використання ресурсiв, недостатнiй рiвень ефек-тивностi тощо. Отже, будь-яю внутрiшнi дисбаланси на пiдприемствi (з урахуванням прийнятого за основу в рамках даного до-
слщження поняття дисбалансу) е негативним явищем, яке потрiбно в той або шший спосiб компенсувати, а безумовно бажаним у перс-пективi станом е стан збалансованосп. У той же час дисбаланси вщносно зовнiшнього се-редовища можуть бути як позитивними, так i негативними. Як приклад позитивного дисбалансу можна навести бшьш високi показ-ники результата фшансово-господарсько! дiяльностi пiдприемства порiвняно з конкурентами, а негативного - бшьш високу собь варпсть продукци, використання застарiлих технологiй виробництва тощо.
Прикладом такого негативного дисбалансу е те, що у середньому укра!нсью мета-лургiйнi тдприемства витрачають майже в 2 рази бшьше енергi! на виробництво 1 т готово! продукци (у перерахунку на 1 т умов-ного палива), шж виробники США, Япони та захщно! Свропи [14].
Небажатсть дисбалансiв (тих, якi ха-рактеризуються як небажаш) пояснюеться таким:
по-перше, дисбаланси е свщченнями негативних явищ, сигналiзуючи про небажа-нiсть або неефективнють деяких показникiв процесiв або об'екта на пiдприемствi;
по-друге, дисбаланси створюють за-грозу для функщонування i розвитку пiдпри-емства у майбутньому, спричиняючи консер-вацiю небажаних ситуацш, неефективне використання ресуршв, закрiплення неправиль-них прiоритетiв управлшня (коли керiвницт-во пiдприемства сприймае негативну ситуацш як позитивну або неминучу).
На основi аналiзу системи збалансова-ного розвитку можна видшити такi основнi заходи i цiлi, пов'язанi зi збалансованим роз-витком:
1. Пщвищення рiвня збалансованостi, що дозволить краще реагувати на виникнен-ня дисбаланшв, збiльшить стiйкiсть тдприемства перед коливаннями зовтшнього i внутрiшнього середовища, пiдвищить ефек-тивтсть його дiяльностi.
2. Ефективна оргатзащя заходiв щодо пiдвищення збалансованостi. Ефективтсть заходiв мае проявлятися в досягнент максимального приросту показникiв збалансованосп в розрахунку на одиницю витрат ресурсiв на реалiзацiю заходiв щодо пiдвищення зба-лансованостi.
3. Ефективне i своечасне реагування на дисбаланси. Завчасне виявлення дисбаланшв дозволяе реагувати ще до того, як дисбалан-си негативно вплинуть на фшансово-господарську дiяльнiсть пiдприемства. Крiм того, чим ратше виявлений небажаний стан, тим легше його виправити.
4. 1нтенсифшащя використання мож-ливостей. Наявнiсть дисбалансу часто свщ-чить про юнування на пiдприемствi певних можливостей, яю ще не використовуються. Наприклад, якщо виявлений дисбаланс мiж квалiфiкацiею персоналу i наявним техноло-гiчним рiвнем виробництва, то його скоро-чення (шляхом тдвищення технологiчного рiвня або квалiфiкацi! персоналу), по сутi, е використанням юнуючих резервiв.
У теорп управлiння органiзацiями управлiння розглядаеться як взаемопов'яза-ний процес, що включае декшька функцiй (елементiв), необхiдних для формулювання i досягнення цiлей оргатзацп. У лiтературi найчастiше видiляються таю функци: плану-вання, органiзацiя, мотиващя i контроль [15, с. 5]. Управлшня збалансованим розвитком не е винятком i його можна розглядати як сукупшсть зазначених функцш управлшня, зокрема:
1. Функщя планування включае плану-вання заходiв щодо пiдвищення збалансованосп, планування системи монiторингу збалансованосп.
2. Функщя оргатзацп включае оргат-защю монiторингу показникiв збалансованосп, оргашзащю реагування на дисбаланси, оргатзащю систематично! роботи з тдвищення збалансованосп.
3. Функщя мотивацп включае мотива-цiю спiвробiтникiв при реалiзацi! iнших фун-кцiй, пов'язаних з управлшням збалансованим функщонуванням i розвитком пiдприем-ства.
4. Функщя контролю включае система-тичний мотторинг показникiв збалансовано-стi, ощнку ефективностi заходiв щодо пiд-вищення збалансованосп. На основi вищеви-кладеного можна запропонувати концепту-альну схему управлшня збалансованим функщонуванням i розвитком тдприемства (рис. 2).
Мвень цигеполягання
Галузев1 й ¡ндивщуальш особливосп пщприемства
Ц1Л1 та стратеги тдприемства
Фшансов1 ЛЮЖЛИВОСТ1 пщприемства
Параметри зовшшнього середовища
Методичный ргвень
Параметри ключових процеав для вщстеження
Пщходи до чисельно! ощнки збалансованост1
Ощнка збалансоеаноспй
Систематичный
мошторинг збалансованост1 процеив тдприемства
Прийнятпш рииень
Урахування збалансованост1 при цшеполяганш
Перев1рка негативних явищ на предмет 1х зв'язку з1 збалансовашстю
Несистематичне виявлення дисбаланав
Урахування збалансованосп при прийнятп. управлшських рпнень
Модель тдприемства для цшей ощнки збалансованосп
Процедури реагування
I
Реал'пашя рииень Результата
Довгостроков1 Бшын повне
(стратепчш) програми використання
розвитку можливостеи
Поточт управлшсыа Запобггання кризовим
рцнення ситуащям
Екстрет заходи реагування Пщвищення сфсктивносп функцюнування
Перерозподш ресурс ¡в Оптим1защя витрат ресурс ¡в
Забезпечення процеЫв збалансованого функцшнуеання та розвитку
1нформацшне забезпечення:
бази даних; корпоративт шформацшт системи
Оргашзацшне забезпечення:
посадов1 шструкцп; порядок взаемодп
Фшансове забезпечення:
кошти. що видшяються
Забезпечення зворотного зв'язку:
ощнка ефективност1 коригуючих заход1в
Рис. 2. Концептуальная схема управлгння збалансованим функцгонуванням / розвитком тдприемства
Управлшня збалансованим функщону-ванням i розвитком тдприемства на практичному piBHi представлене етапами оцiнки збалансованостi, прийняття та pеалiзащ! pi-шень; вщзначет основнi результати, а також методичний piвень, piвень цiлеполягання i piвень забезпечення пpоцесiв упpавлiння збалансованим розвитком.
Висновки. Таким чином, розроблена концепщя управлшня збалансованим функ-цiонуванням i розвитком промислових тд-приемств заснована на впроваджент практики систематично! ощнки збалансованостi комплексу його елеменпв у коротко- i довго-строковш пеpспективi, виявленнi дисбалан-сiв i pеагуваннi на них, а також урахувант збалансованостi при пpийняттi ршень на всiх piвнях упpавлiння, що нацiлено на бiльш повне використання можливостей, запобь гання кризовим ситуащям i оптимiзацiю ви-трат ресурав.
Основними вiдмiнностями запропоно-вано! концепци вiд iснуючих пiдходiв е таю:
1. Цшсшсть i комплекснiсть - проана-лiзованi вище пiдходи, у сво!й основнiй масi, нацiленi на певш аспекти дiяльностi тдпри-емств, яю можна охарактеризувати як дисба-ланси, проте в запpопонованiй концепци зроблено акцент на оргатзащю систематично! роботи з виявлення та компенсаци або лшшдаци дисбалансiв.
2. Акцент на проактивне виявлення пе-редумов та попередження дисбаланав, а не лише реагування на дисбаланси, яю вже ви-никли та призвели до негативних наслiдкiв.
3. 1нтегращя системи виявлення та реагування на дисбаланси у систему управлшня тдприемством, коли не лише здшснюеться мониторинг збалансованостi, але й кожне важливе piшення пiд час його планування пеpевipяеться на предмет впливу на збалан-сованiсть тдприемства.
4. Використання широкого кола засобiв забезпечення - шформацшного, оргатзацш-ного та фшансового.
Реалiзацiя концепци управлшня збалансованим функщонуванням i розвитком тдприемства спрямована на ефективну оргашзащю заходiв щодо пiдвищення збалан-сованостi, забезпечення вiдповiдностi результата фiнансово-господаpсько! дiяльностi
пiдпpиемств встановленим кеpiвництвом кpитеpiям, ефективне i своечасне реагування на дисбаланси, тдвищення стiйкостi тдприемства перед коливаннями зовтшнього i внутpiшнього середовища й iнтенсифiкацiю використання можливостей тдприемства.
Перспективи подальших досл1джень. Далi концепщю необхiдно конкретизувати до piвня оpганiзацiйно-економiчного механiзму, який потм мае бути pеалiзований у виглядi науково-методичних пiдходiв, що за необ-хiдностi, у свою чергу, доводяться до piвня економiко-математичних моделей або прак-тичних методiв
Для конкретизаци положень запропо-новано! концепци управлшня збалансованим розвитком промислових тдприемств i дове-дення !! до piвня, достатнього для практичного впровадження i використання, необхiдна розробка вщповщного механiзму, який буде запропоновано у подальших дослщженнях. Реалiзацiя механiзму дасть змогу враховува-ти пpiоpитети збалансованого розвитку в управлшт промисловими тдприемствами шляхом iнтегpацi! засобiв пiдтpимки прийняття ршень з оpганiзацiйним та шформа-цiйним забезпеченням.
Лiтература
1. Greif S. Die Arbeits und Organisations Psychologie. - Gegenstand und Aufgaben felder - Lehreund Forschung - Fort und Weiterbildung / S. Greif, E. Bamberg. -Göttingen: Hogrefe, 1994. - 175 s.
2. Miner J. Industrial Organizational Psychology / J. Miner. - NewYork: Mcgraw-Hill College, 1991. - 704 p.
3. Бауманн У. Клиническая психология / У. Бауманн, М. Перре. - Спб.: Питер, 2002. - 1312 с.
4. Андрушюв Б.М. Щодо ефективного використання штелектуального потенщалу, який лежить в основi розвитку виробничих сил i виробничих вщносин Укра!ни та який може тдняти !! економшу/ Б.М. Андрушюв // Вюник економiчно! науки Укра!ни. - 2012. -№ 2. - С. 3-7.
5. Lazarus R. Psychological Stressand the Coping Process / R. Lazarus. - New York: Mcgraw-Hill College, 1996. - 466 p.
6. Senge P. The Fifth Discipline: The Art&Practice of The Learning Organization / P. Senge. - NewYork: Doubleday, 2006. -445 p.
7. Kaptein M. The Balanced Company: A Corporate Integrity Theory / M. Kaptein, J. Wempe. - New York: Oxford University Press USA, 2002. - 360 p.
8. Анисимов Ю.П. Инновационное развитие экономических систем: моногр. / Ю.П. Анисимов, Е.Л. Смольянова, С.В. Шапошникова. - Воронеж: Воронеж. гос. техн. ун-т, 2009. - 407 с.
9. Гринько Т.В. Управлшня адаптив-ним шновацшним розвитком промислових тдприемств: економiчне обгрунтування та концептуальш засади: моногр. / Т.В. Гринько; НАН Укра!ни, 1н-т економши пром-сп. -Донецьк, 2011. - 352 с.
10. Товажнянський В.Л. 1нновацшш технологи в антикризовому розвитку маши-нобудiвних тдприемств / В.Л. Товажнянсь-кий, П.Г. Перерва // Маркетинг i менеджмент iнновацiй. - 2011. - №1. - С. 113-119.
11. Толкаченко О.Ю. Управление сбалансированным развитием инновационного и инвестиционного цикла предприятия / О.Ю. Толкаченко // Транспортное дело России. - 2009. - № 11. - С. 41-50.
12. Дли И.М. Корпоративное управление и сбалансированное развитие промышленного предприятия / И.М. Дли, О.С. Масю-тин // Российское предпринимательство. -2007. - № 4. - Вып. 2 (89). - С. 125-129.
13. Робсон М. Практическое руководство по реинжинирингу бизнес-процессов / М. Робсон, Ф. Уллах. - М.: Юнити, 1997. -224 с.
14. Kawabata N. A Comparative Analysis of Integrated Iron and Steel Companies in East Asia / N. Kawabata // The Keizai Gaku, Annual Report of the Economic Society, Tohoku University. - 2013. - Vol. 73, No. 1, 2. - P. 2342.
15. Тьетар Р.А. Менеджмент: пер. с фр. / Р.А. Тьетар. - СПб.: Издательский Дом «Нева», 2003. - 96 с.
Надшшла до редакцИ 15.07.2014 р.
