CC BY
90УДК 336.02+338.984
КОНЦЕПЦП Ф1НАНСОВОГО ПЛАНУВАННЯ: МАКРО- ТА М1КРОР1ВН1
Ставерська Т.О., ст. викладач, ХДУХТ
Доведено необхщшсть узгодження процесiв фiнансового планування на рiзних рiвнях нацюналь-но! економiки, систематизовано етапи розвитку фшансового планування, узагальнено досвщ зарубiж-них кра!н iз iндикативного планування, уточнено зв'язок фшансового планування з прогнозуванням i програмуванням, проведено порiвняльний аналiз економiчного прогнозування на макро- i мiкрорiв-нях, розроблено рекомендаци щодо впровадження iндикативного i стратегiчного фiнансового планування в практику дiяльностi укра!нських тдприемств.
Ключов1 слова: фiнансове планування, iндикативне, стратегiчне, макро-, мiкро-, рiвнi, прогнозу-вання, програмування
ВСТУП
Планування е однieю з найважливших функцiй управлiння на рiзних економiчних рiвнях (кра!на у цшому, галузь, регiон, пiдприемство), його роль у сучасних умовах зростае внаслщок посилення непередбачуваностi економiчного середовища. Залежно вщ змiсту i статусу в системi управлiння розрiзняють: директивне, шдикативне, стратегiчне планування. Процес стратегiчного планування займае центральне мiсце в системi стратегiчного управлiння [1, с. 102].
Базовими концепщями фiнансового планування, яю можуть застосовуватися на макро- та мак-рорiвнi, визнано генетичну i телеологiчну. У сучасних умовах до вказаних концепцш мае мiсце не-однозначне вiдношення. Бiлоусовою О.С. зроблено спробу синтезу положень генетично! й телеоло-пчно! концепцiй для обгрунтування доцiльностi застосування у плануваннi формування та викорис-тання фiнансових ресуршв пiдприемств концептуального пiдходу фшансово! рiвноваги, визначено складовi процесу планування, процедури збалансування показникiв плану, врахування ризиюв та спроможностi пiдприемства до ефективно! дiяльностi та розвитку протягом планового перюду [2]. Бердар М.М. указуе на неможливють генетично! й телеолопчно! концепцiй повною мiрою описати сучасш умови господарювання, що впливае на збшьшення кiлькостi суджень про фшансове планування, трактувань його вцщв та систем [3, с. 171].
В умовах адмшютративно-командно! економши жорстка централiзацiя забезпечувала еднiсть i взаемну ув'язку фiнансових планiв рiзних рiвнiв. Пiсля 1991 р. з лексики укра!нського суспiльства, за винятком окремих учених, поняття «прогноз» i «план» зникло, воно перестало не лише використо-вуватися в практищ державного та регiонального управлiння, а й згадувати про них вважалося не коректно. Замють прогнозно-планових розрахунюв щодо динамiки економiки в перспективi на державному рiвнi використовувалося так зване програмування соцiально-економiчного розвитку, яке за оцшками Дедекаева В. А., Пелепева Н.П. практичного значення для державного управлшня не мало [4, с. 6]. У сво!й робот Н. Соловйова видiлила ще одну причину, що сприяла вiдмовi вiд загальнодер-жавного планування. Спроби сполучити соцiалiстичну та капiталiстичну суспiльно-економiчнi фор-маци у фундаментальну концепщю штеграци циклiчно-генетичного передбачення iз системою iндика-тивного планування на державному рiвнi не увiнчались успiхом в потенцшно сприятливi для екс-перименту гармоншного сполучення «плану» та «ринку» в перюд ринкових перетворень 19911999 рр. [5, с. 12-13].
Аналiз ддачо! в Укра!ш системи планування та прогнозування економiчного i соцiального розвитку дозволив виявити ряд И суттевих недолiкiв: використання недостатньо якiсних статистичних да-них, що знижуе достовiрнiсть прогнозiв та плашв; вiдсутнiсть на початкових стадiях процесу прогнозування законодавчо закршлених цiлей, прiоритетiв та основних напрямiв соцiально-економiчноl полiтики; не охоплення основних елемеш!в економiчноl структури, якi вщносяться до реального сектора економiки; не узгоджешсть макроекономiчного, регiонального та галузевого аспекпв прогнозування. Таким чином, вщмова вiд телеологiчноl концепцil фшансового планування в Укра1ш у пострадянський перюд не супроводжувалася формуванням ново!. На рiзних рiвнях управлiння еко-номiкою використовуються окремi елементи фшансового планування, але як цшсно!, штегровано! системи И не iснуе.
ПОСТАНОВКА ЗАВДАННЯ
Метою статп е розробка рекомендацш iз узгодження концепцiй фшансового планування на рiзних рiвнях нацюнально! економiки на основi узагальнення втизняного i зарубiжного досвiду.
РЕЗУЛЬТАТИ
Сучасна модель змiшаноl економiки являе собою генетичний пошук параметрiв оптимуму про-порцiй мiж двома антагонiстами — «планом» i «ринком». Сутнiсть !х оптимально! конвергенцi! по-лягае у постiйнiй взаемодi! суспiльних iнститутiв, шститупв влади, бiзнес-середовища та передба-чае !х спiльну участь у процесах макроекономiчного прогнозування i планування [6, с. 18]. Проблема штеграци прогнозно-планових дослщжень знаходиться в однiй площиш з проблемами державного
регулювання i ринково1 саморегуляци. I тому !х доцiльно розглядати у контекст взаемозв'язку i вза-емоузгодження макро- та мiкроекономiчних господарських процесiв.
Видатний представник Фрайбурзько1 школи пол^ично1 економи Ойкен В. через працi «Основи нацюнально1 економи» i «Основнi принципи економiчноl пол^ики» проводить iдею ролi влади, яка покликана сформуватись у ринкове господарство i створити умови для найбшьш ефективно1 ди конкурентного ринку [7]. Дослщжуючи питання про взаемозв'язок цшого (сукупного суспшьного еко-номiчного процесу) i часткового (кожного окремого виробництва), вiн доводить необгрунтовашсть «вiдокремлення вчення про економшу пiдприемства вiд нацюнально1 економши».
Досвщ провiдних кра1н свiту у сферi державного планового регулювання говорить про те, що сучасне виробництво дедалi бiльше регулюеться у режимi единого комплексу краши з точки зору довгострокового, середньострокового i поточного програмування. Особливо це е актуальним для кра1н економiчного «дирижизму» (Швеци, Австрп, Япони, Нiмеччини, Францп), державний сектор яких складае 10-30% нацюнального господарства, а державш витрати коливаються на рiвнi 45-50% ВВП. У бшьшосп кра1н свiту державне регулювання економши щодо реалiзацil планових завдань мае дуже опосередкований характер. Кра1нами Зах1дно1 Свропи, Ившчно1 Америки i Ивденно-Сх1дно1 Ази накопичено великий досвiд планового регулювання економiчних та соцiальних процешв на мак-роекономiчному та регюнальному рiвнях. Система планування, яка юнуе во Франци вже половину столотя, характеризуеться певною постiйнiстю i вiдрiзняеться вiд оргашзаци планування в шших кра1нах iндикативнiстю, яка виражаеться в нерозривному зв'язку ринкових механiзмiв i державного регулювання; фiнансове планування доповнюе ринок, коректуе його недолiки i вказуе на можливi напрями розвитку [8, с. 115]. 1ндикативним плануванням макроекономiчних показникiв у Пiвденнiй Коре1 займаеться державний плановий орган (Рада економiчного планування), який розробляе п'я-тирiчнi та iншi плани економiчного розвитку [9, с. 68]. 1ндикативне планування е вагомим важелем регулювання шновацшного процесу в кра1нах [10, с. 82].
1ндикативне нацiональне планування, як форма реалiзацil власне структурного програмування, мае на мет довгострокову оптимiзацiю нацюнально1 галузево1 структури i нiвелювання рiвнiв еко-номiчного розвитку окремих регiонiв. Маслiй Л.1. також iндикативне планування розглядае як шстру-мент структурно1 полiтики держави [11, с. 27].
За визначенням европейських науковщв, шдикативне планування е конкретним рiзновидом мак-роекономiчного планування, що можна конкретизувати як свщому дiяльнiсть державного управлш-ня, мета яко! — привести через певний час до бажаного стану нацiональну економшу в цiлому [12, с. 264]. 1ндикативне планування впливае на приватний сектор головним чином через попит, через його стимулюючий або обмежуючий характер i дуже опосередковано — через державш шдприемства. 1ндикативне планування, яке за своею сутшстю сприяе формуванню механiзму узгодження штерешв приватних власникiв, держави, громадськостi, е перспективним напрямом вирiшення проблеми ло-бiзму та забезпечення вiдповiдностi заходiв i iнструментiв економiчноl полiтики таким критерiям, як: поеднання економiчноl ефективност та суспшьно1 необхiдностi; вiдповiднiсть потребам рефор-мування в^чизняно1 економiки на засадах шновацшносп та еколопчно1 орiентованостi; завчасне оприлюднення iнформацil щодо прогнозних макропараметрiв та параметрiв дiяльностi державних оргашв.
Звертання до проблеми застосування iндикативного планування в реальнiй господарчш практицi е актуальним як на нацюнальному, так i регiональному рiвнi. Розробка системи взаемозалежних ба-ланшв, застосування рiзних типiв моделей i процедурних алгоритмiв, поетапна деталiзацiя плашв i економiчних таблиць для визначення ч^ких орiентирiв для основних суб'екпв економiки на довгострокову перспективу — найважливiшi завдання, вирiшення яких дасть ютотш переваги для еконо-мiки кра1ни [13, с. 42].
Система iндикативного планування охоплюе економетричш аспекти, динамiчнi моделi економiч-ного зростання, а також мiжгалузевi баланси. Iнодi систему iндикативного планування розглядають як систему адаптаци. Для цього передбачаеться, що план як такий не формуеться, але кожне завдання соцiально-економiчного розвитку держави повинно знайти свое вщображення у бюджета Як свщчить практика, iндикативне планування переростае у стратепчне. Воно застосовуеться також в системi внутрiвиробничого, внутрiфiрмового менеджменту як важливий iнструмент забезпечення стшкого положення пiдприемства на ринку [14, с. 11]. Регулюе роботу шдприемств ринок, але вони завжди працюють у визначених економiчних рамках. Уряд, формуючи таю рамки, повинен здшсню-вати регулювання господарсько1 дiяльностi разом з ринком. Документи планового та прогнозного характеру в розвинених крашах нацшеш на активiзацiю таких регулюючих факторiв, як податкова та цшова полiтика, дотацiйнi механiзми, виршення митних проблем, використання ресурсного потен-цiалу тощо. Вони здебiльшого ддать не методом адмiнiстративноl заборони, а шляхом економiчного заохочення або стримування тих чи iнших процесiв [15]. Порiвняльну характеристику економiчного прогнозування на макро- i мiкрорiвнi наведено у табл. 1.
Таким чином, економiчне прогнозування на рiзних рiвнях вiдрiзняеться характером, об'ектами, iмперативнiстю планiв. У^м воно мае однакове призначення, лише вщносно рiзних суб'ектiв.
Таблиця 1
Порiвняльна характеристика економiчного прогнозування на макро- i мiкрорiвнi
Ознака Рiвень
макро- мiкро-
Характер централiзований децентралiзований (внутрiшньофiрмо-вий), комерцшний, консультативно-iнформацiйний
Призначення створення iнформацiйноi бази для вибору оптимального шляху розвитку в майбутньому
держави (регюну, галуз^ пiдприeмства
Об'екти планування податки, лiмiти, квоти, держа-вш замовлення, обсяги держа-вних швестицш фiнансовi ресурси пiдприeмства, iх роз-мщення, грошовi потоки, фiнансовi ре-зультати
1мператившсть пла-нiв обов'язкова е справою особистоi вiдповiдальностi суб'екпв пiдприемницькоi дiяльностi
Запропонованi рiзними вченими систематизаци еволюцi! систем внутрiшньофiрмового фшансо-вого планування мають вiдмiнностi, але вс вони показують, як на рiзних етапах соцiально-економiч-ного розвитку змшювалися завдання i погляди на щ процеси [16, с. 307]:
1 етап — складання щорiчних фiнансових кошторисiв за статтями витрат на рiзнi цiлi («розробка бюджеив» або «бюджетування»). Спiльним для поточного планування та бюджетування е !х корот-костроковiсть (на один рш) i внутрiшня спрямованiсть без урахування зовнiшнiх соцiальних умов функцiонування шдприемства, що е !х основним недолгом, який не дае змоги забезпечувати на-дiйний розвиток суб'екта господарювання. У США в 1960-х рр. значного поширення набули такi фор-ми, як «програмне бюджетування», що орiентувалося не на органiзацiю, а на певний проект чи програ-му, а також так зваш «О-бюджети», що орiентували кожний структурний пiдроздiл органiзацi!, неза-лежно вщ показникiв, досягнутих у звiтному рощ, доводити необхщшсть свого iснування, включення до планового бюджету на наступний рш. Розвиток соцiотехнологiй спонукав до формування складних систем виробничого й управлшського типу, що вимагало бшьш тривалих передбачень наслiдкiв прий-нятих рiшень та зумовило перех1д до довгострокового прогнозування та планування.
2 етап — довгострокове планування, яке використовуе досить жорстю моделi та методи, базуеть-ся на гiпотезi про можливють соцiальних суб'ектiв передбачити та контролювати майбутне. Протя-гом 1950-1960 рр. було створено основний науково-методичний апарат (з використанням економшо-математичних методiв та ЕОМ), який давав змогу обробляти велию масиви шформаци, розробляти довгостроковi прогнози розвитку зовшшнього економiчного середовища функцiонування суб'екта господарювання та формулювати на цш основi перспективнi цiлi розвитку тдприемств. Основою довгострокового планування в т роки були екстраполяцiйнi прогнози, а його методи не вiдрiзнялися вщ традицiйного бюджетування, за виключенням розрахунюв на тривалiший час.
3 етап — стратепчне планування, яке охоплюе систему довго-, середньо- та короткострокових плашв, проектiв i програм, однак головний змютовний наголос при цьому робиться на довгостроко-вих цшях та стратегiях !х досягнення. Основш ознаки стратегiчного планування, якi вiдрiзняють його вiд довгострокового планування за змютом i послiдовнiстю здiйснення: постшне спостережен-ня за станом i змiнами зовнiшнього середовища (його мошторинг); виявлення суттевих загроз чи можливостей дiяльностi органiзацi! з боку зовшшнього оточення; ретельний аналiз рiвня можливос-тей органiзацi! протистояти загрозам i використати можливостi розвитку; визначення альтернатив-них стратегiчних напрямiв розвитку; вибiр найбiльш важливого стратегiчного напряму (напрямiв) формування стратегi!, який визначатиме саме стратепчну цiль (або систему стратепчних цiлей) та завдання щодо !! досягнення; визначення системи стратегiчних плашв, яю вiдповiдатимуть реал> зацi! завдань стратеги, !х зв'язку з шшими планами органiзацi!; забезпечення умов здшснення стра-тегiчного планування; контроль реалiзацi! стратегi!, !! коригування або розробка ново! стратеги за результатами мошторингу зовшшнього оточення [17].
В основi стратепчного планування лежить «стратегiчне прогнозування», шд яким розумiеться процес розробки прогнозних документiв в сферi стратепчного управлшня, результатом якого е ком-плексний прогноз розвитку органiзацi!, що мютить цiльову концепцiю перспектив, прогнозну оцiнку ресурсних можливостей досягнення стратепчних цшей та прогноз ризикiв, систему прогнозних по-казникiв, якi одночасно можуть слугувати шдикаторами результативностi дш органiзацi! та довго-строковими орiентирами !! розвитку.
Осмислення сутi та особливостей стратепчного прогнозування на рiвнi регюну дозволяе сформу-вати, з урахуванням черговостi постановки задач прогнозування, ланцюг взаемопов'язаних процешв: «стратегiчне прогнозування — соцiально-економiчне планування — програмування — фiнансове планування» [18]. Якщо соцiально-економiчне планування передбачае вибiр цшьово! концепцi! розвитку регiону на основi оцiнки його ресурсних можливостей та обмежень, то програмування спря-
моване на реалiзацiю операцшних цiлей стратеги i розраховане як на середньострокову, так i на довгострокову перспективу. Фшансове планування органiчно пов'язане iз регiональним програму-ванням, а його завдання полягае у створенш умов для реалiзацil цiльових програм i в кiнцевому результатi для досягнення стратепчних цiлей розвитку регiону. Таким чином забезпечуеться по-етапнiсть, послщовшсть та неперервнiсть стратегiчного прогнозування. Методолопчними принципами стратегiчного прогнозування е: юторизм, комплекснiсть, системнiсть, наступнiсть у чаш, без-перервнiсть, еднiсть економiчного та соцiального ефекту.
На тдсташ аналiзу вiтчизняного та зарубiжного досвщу Матвiенко Н.М. [19], Погребняк М.М. [20] доводять необхщшсть розвитку iндикативного планування в Укрш'ш як мехашзму реалiзацil сощаль-но-економiчноl та еколопчно1 полiтики держави. Механiзм функцiонування iндикативного планування в Укра1ш визначено як комплекс економiчних регуляторiв на рiвнi держави, галузi та суб'екпв господарювання, що мае двi складов^ 1) система регулювання економiки Украши в трьох рiвнях (стратегiчному, структурному та кон'юнктурному), яка створюеться на основi упорядкування та мо-дершзаци iснуючих iнструментiв згiдно з науковими засадами iндикативного планування; 2) система шститупв iндикативного планування, що була адаптована до умов Украши через розширення повноважень Мiнiстерства економши (менеджмент планового процесу) та утворення нового колеп-ального органу (Ради економiчного планування, що забезпечуе баланс штерешв мiж учасниками планового процесу).
У дослщжуванш сферi правове регулювання здiйснюеться вщповщно до Законiв Укра1ни «Про державне прогнозування та розроблення програм економiчного i соцiального розвитку Украши» вщ 23 березня 2000 р. № 1602-111 та «Про державш цiльовi програми» 18 березня 2004 р. № 1621-1У; постанов Кабiнету Мшс^в Укра1ни вiд 26.04.2003 р. № 621 «Про розроблення прогнозних i про-грамних документiв економiчного i соцiального розвитку та складання проекту державного бюджету» i вщ 18.07.2007 р. № 950 «Про затвердження Регламенту Кабiнету Мiнiстрiв Украши». У даний час на державному рiвнi проект Закону Украши «Про державне стратепчне планування» проходить погодження i доопрацювання. На думку розробниюв документа, основою планування повинен бути середньостроковий перюд (вiд трьох до п'яти роюв), на який пропонуеться розробляти державнi, регiональнi та мiсцевi програми. На довгостроковий перiод (понад п'ять роюв) пропонуеться розробляти Стратепю розвитку Укра1ни i Державну стратепю регiонального розвитку [21, с. 62].
ВИСНОВКИ
1. У статп доведено можливють узгодження концепцш фiнансового планування на рiзних рiвнях нацюнально1 економiки на основi iндикативного пiдходу, який виражаеться в нерозривному зв'язку ринкових механiзмiв i державного регулювання. Така ситуащя вимагае формування рацюнально1 та iерархiчно узгоджено1 системи прогнозних документв та забезпечення едносп взаемопов'язаних процесiв: «стратегiчне прогнозування — програмування — фiнансове планування» на ушх рiвнях.
2. Попри поширену думку про iндикативне планування як рiзновид макроекономiчного планування, дiяльнiсть пiдприемств добре умонтовуеться в його систему, забезпечуючи мехашзм адаптаци до регуляторного впливу держави. 1ндикативне планування передбачае узгодження дiяльностi держави, регюшв, галузей i пiдприемств в процес самостшно1 розробки економiчних програм i е перед-умовою ефективносп стратегiчного планування.
3. Внутрiшньофiрмове фшансове планування пройшло такi етапи еволюци: бюджетування, про-грамне бюджетування, довгострокове планування, стратепчне планування. Ц етапи iз високою долею iмовiрностi можна поширити на розвиток макроекономiчного фiнансового планування в Ук-ра1ш, про що свiдчать спроби скоординувати державне стратегiчне планування з бюджетним проце-сом на середньо- i довгостроковiй основi.
Метою подальших дослщжень е розробка пропозицiй щодо використання тдприемствами реального сектора економши елементiв iндикативного планування.
Л1ТЕРАТУРА
1. Пушкар 3. Стратегiчне планування регюнального розвитку [Текст] / З. Пушкар, Б. Пушкар // Укра1нська наука: минуле сучасне, майбутне. — 2008. — Вип. 13. — С. 100-105.
2. Бшоусова О.С. Фшансове планування дiяльностi промислових шдприемств: автореф. дис. канд. екон. наук: 08.00.08 [Текст] / О.С. Бшоусова; Науково-дослщний фшансовий ш-т при Мiнiстерствi фiнансiв Укра1ни. — К., 2008. — 20 с.
3. Бердар М.М. Концептуальний шдхщ фшансово1 рiвноваги у плануванш фiнансових ресурсiв промислового шдприемства [Текст] / М.М. Бердар // Теоретичш та прикладнi питання економши. — 2009. — Вип. 19. — С. 169-179.
4. Дедекаев В.А. Засади стратепчного аналiзу в управлшш економiкою [Текст] / В.А. Дедекаев, Н.П. Пелепев // Науковий вюник Нацюнального унiверситету ДПС Украши. — Сер.: економша, право. — 2010. — №2(49). — С. 4-10.
5. Соловйова Н. Формування системи державного планування розвитку сшьського господарства Украши [Текст] / Н. Соловйова // Економша Украши. — 2010. — №8. — С. 11-20.
6. Соловйова Н.1. Прогнозування i планування: щеолопчний конфлшт конвергенци «плану» i «ринку» в координатах постшдус^ально1 економiки [Текст] / Н.1. Соловйова // Економша Укра1ни. — 2009. — №10. — С. 15-26.
7. Ойкен В. Основы национальной экономии [Текст] / В.С. Автономова (общ. ред.). — М.: Экономика, 1996. — 352 с. — (Экономическое наследие). — ISBN 5-282-01849-7.
8. Костецька I.I. Розвиток та особливосп системи планування в суспшьному житп Францп [Текст] / I.I. Костецька // 1нновацшна економша. — 2010. — №1. — С. 114-116.
9. Галушко В.П. Планово-ринковi процеси в розвитку економши Ивденно! Коре!: досвiд, корис-ний для Укра!ни [Текст] / В.П. Галушко // Агрошком. — 2008. — №11-12. — C. 66-70.
10.Бшюк А.В. Прiоритети державного податкового стимулювання шновацшно! дiяльностi в Ук-ра!ш [Текст] / А.В. Бшюк // Економiка та держава. — 2009. — №1. — С. 80-83.
11.Маслш Л.1. Економiчнi системи шдус^альних суспiльств: порiвняльний аналiз [Текст] / Л.1. Маслiй // Науковi записки НаУКМА. — 2000. — Т. 18: Соцюлопчш науки. — С. 24-30.
12.Подлесна В.Г. 1ндикативне планування: сутнiсть та роль у здшсненш iнновацiйно спрямовано-го соцiально-економiчного розвитку [Текст] / В.Г. Подлесна // Бюлетень Мiжнародного Нобелiвсько-го економiчного форуму. — 2010. — №1 (3). — Том 2. — С. 262-267.
13.Казак А. Использование резервов индикативного планирования для увеличения экономического роста на национальном и региональном уровне [Текст] / А. Казак // Культура народов Причерноморья. — 2005. — №58. — С. 41-43.
14.Марцин В.С. Особливосп планово! роботи в ринковш економщ в перюд виходу з кризи [Текст] / В.С. Марцин // Економка. Фшанси. Право. — 2010. — №1. — С. 8-15.
15.Савченко В.Ф. Методолопчш засади розроблення програм соцiально-економiчного розвитку на регюнальному рiвнi: автореф. дис. д-ра екон. наук: 08.00.03 [Текст] / В.Ф. Савченко: Н.-д. екон. шт. — К., 2007. — 40 с.
16. Швець Л.М. Стратепчне управлшня тдприемством як сощальна технолопя [Текст] / Л.М. Швець // Сощальш технологи: актуальш проблеми теори та практики. — 2010. — №44. — С. 301-312.
17.Дармограй В.1. Методолопя стратегiчного планування комплексного соцiально-економiчного розвитку регюну: автореф. дис. канд. екон. наук: 08.00.05 [Текст] / В.1. Дармограй; НАН Укра!ни. Рада по вивч. продукт. сил Укра!ни. — К., 2007. — 20 с.
18.Пухир С.Т. Стратепчне прогнозування сощально-екожмчного розвитку регiону: Автореф. дис. канд. екон. наук: 08.10.01 [Текст] / С.Т. Пухир; НАН Укра!ни. 1н-т регiон. дослiдж. — Л., 2005. — 20 с.
19.Магаенко Н.М. Методолопя iндикативного планування регiонального розвитку сшьського адмiнiстративного району: Автореф. дис. канд. геогр. наук: 11.00.02 [Текст] / Н.М. Магаенко; Ки!в. нац. ун-т iм. Т.Шевченка. — К., 2003. — 23 с
20.Погребняк М.М. Науково-методичш засади iндикативного планування та мехашзми !х реал> заци: Автореф. дис. канд. екон. наук: 08.02.03 [Текст] / М.М. Погребняк; Н.-д. екон. ш-т М-ва еконо-мiки Укра!ни. — К., 2006. — 17 с.
21.Ромашкш О.О. Формування системи державного планування в Укра!ш [Текст] / О.О. Ромашкш // Вюник Хмельницького нацюнального унiверситету. — 2010. — № 5. — Т.3. — С.61-64.
