CC BY
228
УДК 340.5
О. В. Зтченко, доктор юторичних наук, доцент
КОНСТИТУЦ1Я ПИЛИПА ОРЛИКА 1710 р. I ПОЛЬСЬКА КОНСТИТУЦ1Я 1791 р.: ПОРШНЯЛЬНИЙ АНАЛ1З
Здтснюеться пор1вняльний анал1з Конституцп Пилипа Орлика 1710р. з Консти-туцгею Польщ1 1791 р. Автор доходить висновку про випередження украгнською конституц^ею польського основного законурадикальмстю зм1сту, яскраво вираже-ною сощальною спрямовашстю, демократичшстю державного устрою, в1дсутмс-тю кртосного права та будь-яких цензових обмежень виборчого права, своею появою не Í3 теорп, а з живог багатов1ковог практики козацького демократичного само-врядування.
Ключовi слова: Конституция, Пилип Орлик, Польща, Украгна.
Г. В. Ф. Гегель вщносив конституцшний устрш держави до предмета фшо-софп права, пщкреслював поступальний, прогресуючий характер його форму-вання. Наукове ж тзнання еволюцп св^ового конституцiоналiзму мислитель вбачав у виявленш i порiвняннi права рiзних народiв [1, с. 59, 62, 337, 315]. Оскшьки у вищих юридичних навчальних закладах вивчаються лише пщвали-ни чинного конституцшного права зарубiжних кра"н та основи науки про ньо-го, бiльш поглиблене вивчення конституцiйного права окремих кра"н або реп-ошв постае можливим завдяки порiвняльному аналiзу основних законiв, особливо таких, ям замовчувались або перекручувались. Це стосуеться Конституцп Пилипа Орлика 1710 р. i Конституцп Польщi 1791 р. Шсля отри-мання Укра"ною незалежностi """ сутност та значення деякою мiрою торкалися украшсью iсторики та правознавцi О. Зшченко, I. Кресiна, О. Кресш, О. Прiцак,
A. Слюсаренко, М. Томенко, В. Гончаренко, I. Грозовський, В. Журавський,
B. Медведчук, Л. Кривенко, Л. Мельник, О. Мироненко, В. Погоршко, А. Рогожин, Ю. Тодика, М. Цвш, В. Шаповал та ш. У той же час ще не здшснювались спроби аналiзу Конституцп Пилипа Орлика порiвняно з першою Конституцiею Польщ^ у зв'язку з чим автор статт i висувае перед собою таке завдання.
«Пакти та конституцп закошв та вольностей Вiйська Запорозького» були ухваленi козаками 5 кв^ня 1710 р. у м. Бендерах як договiр мiж гетьманом та народом, що було характерно для захщно" традицп i вiдрiзнялось вщ iдей схiдного патримонiалiзму. Структурно вони складаються iз вступу i шютнад-цяти роздiлiв. Оскiльки релiгiйний св^огляд того часу був панiвним i тд-тримувався багатовiковою традицiею, змiст документа був просякнутий християнською духовшстю. У вступi до нього говориться, що тдкорення
© З1нченко О. В., 2016
59
украшського народу Польському королiвству мотивуеться божою волею, як i визвольна боротьба тд проводом Б. Хмельницького, який «за допомогою самого Бога... вiддав i себе, i народ Царству Московському», сподiваючись на те, що воно дотримуватиметься сво'1'х обов'язюв зберегти Вшсько Запорозь-ке i вiльний народ Руський... при непорушних правах закошв та вольностей». Однак «Московське царство взяло нам1р... позбавити Вiйсько Запорозьке його вольностей, пiдтверджених власною присягою, призвести його до остаточного знищення i накласти рабське ярмо на вiльний народ». Тому Вшсько Запорозьке «мусило власною кров'ю та вiдважним повстанням захищати недо-торканнiсть сво'1'х законiв i вольностей, захист яких сам Бог, месник безза-коння, милостиво пiдтримував» [2, с. 186-187].
Гетьман 1ван Мазепа, бачачи, що Царство Московське «виршило... вщ-мiнити права i вольносп, знищити з коренем Вiйсько Запорозьке. i навiки стерти його iм'я», бажаючи помножити i розширити вольносп, пiддав себе пiд покровительство короля Швецп Карла XII. З «твердою надiею на допо-могу Бога» козаки «з давнiм звичаем i за стародавнiми законами обрали вшь-ним голосуванням на гетьманство пана Пилипа Орлика». «З Божою помiччю» козаки уклали з Гетьманом Пилипом Орликом угоду, «щоб здiйснювати таку важливу справу, як виправлення i пiднесення сво'1'х принижених прав та вольностей» i ухвалили, щоб не тiльки вiн, «але щоб цього незмшно дотримува-лись також i наступнi Гетьмани Вiйська Запорозького». Таким чином у той час наголошувалась закономiрнiсть ухвалення основного закону. Перший роздш також розглядае питання вiри, заявляючи про православ'я як пашвну релiгiю в Укрш'ш та про необхщнють вiдновлення в нш автокефалп [2, с. 189190]. Слщ зазначити, що посилаючись на Бога проголошувались Конституцп Францii 1791, 1793, 1795, 1814, 1848, 1958 р. [3, с. 250, 331, 380, 439, 446; 4, с. 69]. Наприкшщ XIX, у середиш i наприкшщ XX ст. основш закони рiзних держав також рiзними формулюваннями спирались на волю й благословення Боже, як, наприклад, Конститущя Австралшського союзу 1900 р., ФРН 1949 р., Бразилп 1988 р., Аргентини 1994 р., ПАР 1996 р., Польщi 1997 р. та ш. [4, с. 83, 173, 403, 431, 569, 642].
Вщповщно до Конституцп 1710 р. i сучасно'1 термшологи, в Укрш'ш запро-ваджувалась парламентська республiка, пiдвалину яко'1 складали загальне виборче право, виборшсть усiх цивiльних i вiйськових посадових оаб та принцип розподiлу влади на три гшки - законодавчу, виконавчу i судову. За-конодавчий орган - Генеральна рада (парламент) - складався з обирано'1 Ге-нерально'1 старшини, обираних цивiльних полковниюв, урядникiв, сотникiв, Генеральних радникiв вщ полкiв, представникiв Низового вiйська Запорозького. Цей парламент мав збиратися тричi на рш - на Рiздво, Великдень i По-
крову [2, роздш VI, с. 194]. Таким чином, Украша переходила до територiаль-ного представництва. Виконавчу владу - уряд Украши - уособлював гетьман з Генеральною старшиною, яка постшно перебувала в резиденцп гетьмана i була пiдзвiтною перед ним та перед парламентом. Гетьман вщповщав сво'1'м становищем сучасному сткеру парламенту i мав усi державш справи попе-редньо узгоджувати i3 Генеральними старшинами та Генеральними радника-ми i звiтувати перед Генеральною Радою. Судову владу здшснював обираний Генеральною Радою Генеральний Суд, який мав сво'1 обираш вiдгалуження на мюцях [2, роздiл VII, с. 195]. Суд був незалежним i, згвдно з Пактами, гетьман «не повинен карати сам... i3 власно'1 шщативи i помсти, але ... правопору-шення - i умисне, й випадкове - мае тдлягати (розгляду) Генерального суду, який повинен винести ршення не поблажливе й не лицемiрне, а таке, якому кожен мусить тдкорятися, як переможений законом» [2, роздш VII, с. 195].
Другий роздш ч^ко визначав державш кордони, передбачав дипломатич-m заходи щодо повернення пiсля закшчення вiйни украшських полонених i справедливого вщшкодування усiх заподiяних збройною силою збитюв, у той час як третш обгрунтовував необхiднiсть проведення гетьманом спрямовано'1 на змiцнення безпеки Украши зовшшньо'1 полiтики i пошуку необхвдних для цього союзникiв. У четвертому роздш таю проблеми конкретизуються, зо-крема, висуваються завдання вiдновити столицю Сiчi, досягнути повернення захоплених Московiею територiй та угiдь. Конституцiя Пилипа Орлика не мютила спецiально вщведеного роздiлу про права та свободи украшщв, ви-ходячи з того, що права та вольности врегульовувались старими звичаями та законами. Вони згадуються у встут, у першому, другому, третьому, шостому, дев'ятому i десятому роздшах [2, с. 188, 189, 190, 191, 194, 196, 197]. У шостому, десятому, шютнадцятому роздшах зазначаеться, що обрання гетьмана, старшини рiзних рiвнiв, сотниюв, урядникiв та суддiв здiйснювалось «вшьним волевиявленням вiдповiдно до старого закону i звичшв нашо'1 вiтчизни» [2, с. 195, 197, 201]. Про «вшьне голосування» за «давнiм звичаем i за стародав-нiми законами» мова йде й у встут до «Пакпв...» [2, с. 188-189]. «Прекрас-ним порядком», «який юнував у Вшську Запорозькому у давш части за старим правом вольностей стосуючись гетьманату» називаеться обрання гетьмана [2, роздш VI, с. 193]. Там же наголошуеться необхщнють «навiчно зберiгати у Вiйську Запорозькому такий закон» [2, с. 193]. У встут та у шостому й два-надцятому роздшах засуджуються «деспотичне московське правлшня», «дес-потичне право», «московське рабство», «польське рабство» та «рабське ярмо» [2, с. 187, 189, 193, 198].
Конститущя Пилипа Орлика ввдзначаеться яскраво вираженим сошальним змютом, що iлюструеться як загальними декларащями, так i спрямованими
на сощальний захист населення конкретними дiями. Наприклад, роздш VI зобов'язуе Генеральних старшин i цившьних полковниюв «ршуче виступати проти спроб скривдити чи утискати тягарями простий люд» [2, с. 195]. Роздш IX закликае гетьмана не порушувати прав «ченщв, священиюв, бездiтних удiв, виборних i рядових козаюв, двiрських слуг i приватних оаб» стосовно зе-мельних та шших володiнь [2, с. 196]. Роздш X покладае на гетьмана та його уряд обов'язки стежити за тим, щоб «пани Полковники, Сотники, Отамани, Урядники i Виборш» не наважувались «пригноблювати свою домашню челядь i рядових козакiв, а особливо рядових простолюдишв» [2, с. 196]. У ньому забороняеться вказаним урядовцям використовувати простих людей та коза-юв у власному господарста, змушувати ремiсникiв до безкоштовного виго-товлення «для хатнього вжитку речей» [2, с. 197]. Роздш XIV захищае «не-щасний простолюд та рядових козаюв» вiд обтяжливих тягарiв, що пов'язанi «з пiдводною повиншстю на користь почесних осiб та 'х супроводу» пiд час 'хнього пересування, вiд вимагань подарункiв, грошей, харчiв, напо'в, одягу, привласнення коней тощо [2, с. 198-199].
Конститущя передбачала конкретне соцiальне забезпечення старих, бщних та хворих козакiв, встановлювала пiльги певним категорiям населення. Роздш V наголошував на необхiдностi утримання державним коштом у мют Терех-темировi шпиталю «для козакiв, обтяжених похилим вшом, пригнiчених крайньою бвдшстю, а також виснажених ранами..., щоб 'м не довелося тур-буватися ш про харчування, нi про одяг» [2, с. 192]. Роздш XI встановлював i оголошував «непорушним, що вдови козакiв, 'хш дружини та д^и-сироти, козацькi господарства i господарства жiнок, чоловiки яких перебувають на вшш або на якихось вшськових службах, не притягатимуться до жодних обов'язкових для простого люду загальних повинностей i не будуть обтяжеш сплатою податкiв» [2, с. 197]. Сощальний захист «простого люду та рядових козаюв» витшав i з передбачено'' Конституцiею боротьби гетьманського уряду iз зловживаннями через корупщю. Так, у роздiлi X зазначалось, що «уа тягарi i здирство нещасного простолюду беруть свiй початок iз пiдкупу за сприяння особам, що просять i домагаються судових посад, не користуючись довiр'ям i не маючи заслуг, але ненаситно прагнучи до власного збагачення..., намагаються без вiльних виборiв, всупереч праву i рiвностi, пiднятися на вершину полкових та шших урядiв i почестей» [2, с. 197]. Роздши V, VI, X, XII, XIV та XVI зобов'язували гетьмана та його уряд боротися з корупщею та пов'язаними з нею зловживаннями [2, с. 192-200]. Конститущя передбачала принесення обраним гетьманом присяги «незмшно виконувати» пакти й закони..., «з вiрною любов'ю i належною турботою на благо Украши боро-нити, а також якнайширше дотримуватися закошв i вольностей Вшська Запо-
розького уама стараннями i зусиллями..., а для спiвучасникiв злочину... застосовувати покарання зпдно з артикулами права» [2, роздш XVI, с. 201]. Вщповщну присягу повиннi були складати також Генеральш старшини, полковники i Генеральнi радники, зобов'язуючись разом iз гетьманом дбати «про цшсшсть батькiвщини, про й загальне благо й про вс публiчнi справи» [2, роздiли VI, XVI, с. 194, 201].
Недруги Укра'ни вбачають основний недолш Конституцп Пилипа Орлика у тому, що вона не знайшла втшення в державницьку практику i не змогла справити визначального впливу на наступний розвиток укра'нського народу. Однак Конституцiя Пилипа Орлика дiяла на Правобережнiй Укра'ш до 1714 р. Французью конституцп 1791, 1795 i 1799 рр. також функщонували не бiльше двох-чотирьох роюв кожна i виявились нездатними попередити перетворення Бонапарта Наполеона на самодержавного iмператора [3, с. 250-282, 330-342, 380-418, 422-432]. Конститущя ж 1793 р. взагалi не вступала в силу. Консти-туцiя Польщi 1791 р. так само була чинною лише понад один рш i не вряту-вала крашу вщ втрати суверенiтету i територiальноi щлюносп [4, с. 163]. Отже, жодш шсинуацп неспроможнi заперечити той факт, що Конститущя Пилипа Орлика виявилась першою у свт писаною конститущею у сучасно-му розумiннi i своею радикальнiстю випереджала усi наступнi основнi акти та конституцiйнi ще", заклавши фундаментальну пiдвалину в укра'нську ю-торично-правову традицiю.
Польща увшшла у свiтову iсторiю як перша на европейському континен-тi кра'на, у якiй було ухвалено писану конститущю. Остання мала мобшь зувати увесь народ на захист щлюносп територп й суверенiтету кра'ни, яку у 1789 р. розiрвали на три частини Росшська iмперiя, Авс^я та Пруссiя. Пiсля виведення iз кра'ни росiйських вiйськ у зв'язку з росiйсько-турецькою вiйною польське суспшьство охопила iдея необхiдностi здiйснення докорш-них реформ з метою оновлення й змщнення Польщi. Скликаний сейм ухва-лив Конституцiю 1791 р. Структурно вона складалась iз вступу й одинадця-ти роздiлiв: I. Пашвна релiгiя; II. Шляхта. Землевласники; III. Мюта та мi-щани; IV. Селяни (хлопи); V. Уряд або визначення публiчних властей; VI. Сейм або законодавча влада; VII. Король. Виконавча влада; VIII. Судова влада; IX. Регентство; X. Виховання королiвських д^ей; XI. Народш зброй-ш сили. У вступi говориться вщ iменi короля Станiслава Августа та об'еднаних сташв, що вони, «переконавшись на власному довгому досввд у застарших пороках нашо"' системи правлшня i бажаючи скористатись тим перюдом, у якому перебувае Свропа, . вiльнi вiд примусу принизливого шоземного iга, цiнуючи вище життя, вище особистого щастя полiтичне ю-нування, зовнiшню незалежнiсть та внутршню свободу народу. для спiль-
ного блага, для ствердження свободи, для порятунку в^чизни нашо'1 та п кордошв» ухвалюють дану конститущю i проголошують 11 святою й непо-рушною та що усi наступнi закони повинш 1й вiдповiдати [5]. Перший роз-дiл проголошував панiвною релшею католицьку вiру i забороняв перехщ в iнше вiросповiдання пiд страхом покарання за вiровiдступництво. Одно-часно гарантувалась свобода усiх обрядiв та релшй у польських землях [5]. Другий роздш «найурочистiше гарантував шляхетському стану усi свободи, вольностi, винятковi права та прiоритети у приватному й громадському житп», якi були надаш йому вiд Казимира Великого (1333-1370) до Сипз-мунда Августа (1548-1572). Наголошувалась винятковiсть земельного права i рухомо!' власностi [5]. Таким чином Конституцiя пiдтвердила панування шляхетського стану у пол^ичному житп. У третьому роздiлi проголошу-вався частиною Конституцп Закон про мюта вiд 18 квiтня 1791 р. - «Мюта нашi Королiвськi вшьш в землях Речi Посполито!» як «ютинну й дiеву силу для охорони п свобод та цiлiсностi сшльно! вiтчизни» [5]. Тим самим нада-вались права мiщанам. Четвертий роздш передбачав укладання мiж селянами й помщиками договорiв <аз точним значенням умов та опиав», якi мали успадковуватись землевласниками, тобто помщиками. Наголошувалось, що «селяни будь-якого маетку не можуть ухилитися» вщ виконання обумовле-них в договорах повинностей, «яю зобов'язують !х або довiчно, або до ви-значеного термшу..., гарантуючи таким чином землевласникам ус вигоди, що належали !м вiд селян» [5]. У Конституцп прямо не згадувалось кршос-не право, але про його збереження говорила назва четвертого роздшу - «селяни - хлопи», тобто кршаки, обов'язки довiчно виконувати ними повин-ностi та згадування наявносп вiльних селян.
Конституцiя закрiплювала устрш держави у формi конституцiйноi монархи iз розподiлом влади на три гшки: законодавчу, виконавчу й судову [5, роздш V]. Законодавчим органом був двопалатний парламент - сейм, що скла-дався iз палати поошв i палати сенаторiв. Посли обирались земськими сеймиками iз числа об'еднаних сташв - дворян, мiщан, духовенства, а сенатори призначались королем iз епискотв, воевод, каштелянiв та мiнiстрiв термшом на два роки [5, роздш VI]. Палап послiв пiдлягав розгляд проекпв двох основ-них титв: про загальнi, конституцiйнi закони i постанови сейму. Сейми були ординарш i готовi, тобто скликанi в екстрених випадках у зв'язку iз початком вiйни, внутрiшнiх безпорядкiв, очевидною загрозою голоду, смерп короля чи його небезпечною хворобою [5, роздш VI]. Вища виконавча влада надавалась королю та його рад^ яка називалась Сторожею закошв. Король, вступаючи на трон, присягав Богу i народу збер^ати конститущю. Особа короля проголо-шувалась «священною i недоторканною», яка «повинна бути не самодержцем,
а батьком i главою народу». Призначувана королем Сторожа закошв - уряд краши - складалась iз примаса - глави польського духовенства i голови комь сй осв^и, - п'яти мiнiстрiв: полщп, друку, военного, фiнансiв, друку для шоземних справ та двох секретарiв, iз яких один вiдав протоколом Сторож^ а iнший - протоколом шоземних справ. Сторожа закошв формувала окремi комюй з питань освiти, полшй, армй та фiнансiв [5, роздш VII]. Судова влада здiйснювалась встановленими й обираними мапстратурами шести видiв: I. Суди першох шстанцй у кожному воеводсга, землi й повт, суддi яких оби-раються на сеймиках; II. Суди для мщан; III. Окремi провiнцiйнi референдар-сью суди для розгляду справ вшьних селян вiдповiдно до попереднiх закошв; IV. Збережеш задвiрнi, асесорськi, реляцшш та курляндськi суди; V. Суди iз питань адмшютрацй; VI. Верховний (сеймовий) суд, який обирався кожш два роки сеймом. До його компетенцй входили справи про злочини проти народу й короля, тобто державш злочини. Суди першох шстанцй i Верховний суд розглядали також справи шляхти й уах землевласниюв [5, роздiл VIII]. Перед-бачалось створення сеймом групи осiб для укладання нового кодексу грома-дянських i кримiнальних законiв.
Конституцiя врегульовувала питання щодо здiйснення регентства неповно-лiтнього короля та виховання королiвських дiтей [5, роздiли IX-X]. Вона декларувала, що для «захисту вщ нападiв та для збереження своех едностi» створювались «народнi збройнi сили». В останньому роздiлi, як i у вступнiй частинi, наголошувалась «подяка Богу за даровану благоприемну хвилину звшьнення Польщi вiд чужоземного ^а i громадянськох смути: за встановлен-ня влади, яка найбiльш дiево може гарантувати ... iстинну свободу та едшсть Польщi, за встановлення таким чином. втизни на рiвень, що дае можли-вiсть отримати в очах Свропи й справжню повагу» [5, роздiл XI]. Конститущя 1791 р. дiяла до початку 1793 р., коли був здшснений другий розподш Польщi, i залишалась «запов^ом помираючоi Батькiвщини» [4, с. 163], що знаходить тдтвердження наданням Олександром I Польщi «Конституцiйноi хартп Царства Польського 1815 р.» i Миколою I «Манiфесту 14 лютого 1832 р. Про новий порядок управлшня та утворення Царства Польського» [6]. ^ законо-давчi акти також гарантували вiльне вiросповiдання, функцiонування сейму у складi палат посшв i сенаторiв, виконавчоi влади з п'ятьма комiсiями, судо-во'1 влади, зберiгали дворянськi права та привiлеi разом iз крiпосним правом [6].
Таким чином, порiвняння Конституцп Пилипа Орлика iз першою Консти-туцiею Польщi показуе, що вона випереджала й у чаа радикальнiстю змiсту, яскраво вираженою сощальною спрямованiстю, небаченою на той час демократичною державного устрою, необмежешстю виборчих прав рiзними
цензами та своею появою не з абстрактного, умоглядного характеру загально-фшософського теоретизування просв^ниюв, а фактично iз звичаевого права i живо"' багатовшово' практики козацького демократичного самоврядування. Конституцiя Пилипа Орлика проголошувала i захищала козацью права та вольностi, якi упродовж XVI-XVII ст. фактично врегульовували устрш i функ-цiонування Вiйська Запорiзького i якi були юридично зафшсоваш угодами з Польщею та Московiею в серединi та другiй половиш XVII ст. Зазнавши певного впливу европейського Просв^ництва, досвiду i традицш польського державотворення, Конституцiя 1710 р. розширила i радикально поглибила 1'хш ще'1. Г' особливим i ушкальним iсторичним надбанням виявились соць альний захист рядових козаюв, членiв 1'хшх родин, дiтей-сирiт, удiв, iнвалiдiв, простих людей, уах обездолених i наголошення на необхщносп боротьби уряду проти 'х гноблення, а також iз корупцiею iз визначенням напряму таких заходiв i об'ектiв покарання. Здшснений порiвняльний аналiз спростовуе «аргументи» воропв Украши про те, що юторично укра'нський народ не був самодостатшм, про вiдсутнiсть у минулому укра'нсько' самостшно'1 пол^ич-но' та правово' думки. Вiн свiдчить, що подiбнi думки мали мiсце у минулому Украши i навiть де в чому випереджали iдентичнi думки провщних кра'н свiту XVIII ст.
Польська Конститущя 1791 р. сприйняла лише частково ще'1 Конституцп США 1787 р., французько' Декларацй прав людини i громадянина 1789 р., британсько' системи парламентсько' монархй i досвiд та традицй польського державотворення. Вона залишала феодальний за сво'м змютом устрiй держа-ви, що радикально вiдрiзняло 'й вiд демократично-республшанського устрою Укра'ни. Поява обох конституцш певною мiрою була обумовлена необхщшс-тю боротьби за територiальну цшснють та незалежнiсть укра'нського й польського народiв вiд «деспотичного московського правлшня». Проте польський документ збер^ав привiлеi й полiтичне панування шляхти i крiпосне право, в той час як укра'нський констатував звшьнення вiд «польського рабства», тобто кршацтва.
Л1ТЕРАТУРА
1. Гегель Г. В. Ф. Философия права / Г. В. Ф. Гегель. - М. : Мысль, 1990. - 526 с.
2. Пакти й конституцп закошв та вольностей Вшська Запорозького // Xрестоматiя
з юторй держави i права Украши. Т. 1. - К. : ¡н Юре, 1997. - С. 186-202.
3. Конституции и законодательные акты буржуазных государств XVII-XIX вв.
Англия, Франция, Италия, Германия. - М. : Юрлит, 1957. - 587 с.
4. Конститущя зарубiжних кра'н. - X. : ФШН, 2009. - С. 160-172.
5. Правительственный закон или Конституция 3 мая 1791 [Електронний ресурс] // Рос. прав. портал : библиотека Пашкова. - Режим доступу: Й1р://со^й1ийо^.ги./?р = 6294.
6. Конституционная хартия Царства Польского 1815 года [Електронний ресурс] // Рос. прав. портал : библиотека Пашкова. - Режим доступу: М1р://со^йШю^.ги/?р=6671.
КОНСТИТУЦИИ ПИЛИПА ОРЛИКА 1710 г. И ПОЛЬСКАЯ КОНСТИТУЦИЯ 1791 г.: СРАВНИТЕЛЬНЫЙ АНАЛИЗ
Зинченко Е. В.
Осуществлен сравнительный анализ Конституции Пилипа Орлика 1710 г. и Конституции Польши 1791 г. Автор пришла к выводу об опережении украинской конституцией польского основного закона во времени радикальностью содержания, ярко выраженной социальной направленностью, демократичностью государственного строя, отсутствием крепостного права и каких бы то ни было цензовых ограничений избирательного права, своим появлением не из теории, а из живой многовековой практики казацкого демократического самоуправления.
Ключевые слова: Конституция, Пилип Орлик, Польша, Украина.
PHILIP ORLIK CONSTITUTION 1710 AND CONSTITUTION OF POLAND 1791: COMPARATIVE ANALYSIS
Zinchenko O. V.
The article gives a comparative analysis of the Constitution of Philip Orlik 1710 and the Constitution of Poland 1791. The author comes to the conclusion that the Ukrainian constitution anticipated the fundamental law of Poland in the meaning of time, radical content, brightly expressed social orientation, unprecedented for those times democracy of state system, absence of serfdom and any census restrictions towards the right to vote. It didn't occur out of the abstract speculative approach of philosophical theorization of the Enlightment representatives, but appeared on the background of common law and long-term lively practice of Cossacks ' democratic self-government. The Constitution of Philip Orlik proclaimed and protected the Cossacks ' rights andfreedoms, which regulated the structure and functioning of Zaporigzka Army in XVI-XVII centuries and were legally fixed by the treaties with Poland andMoskovia in XVII century.
Being influenced by certain impact of European Enlightment as well as the experience and traditions ofpolish statehood, the Pacts and constitutions of laws and freedoms of Zaporigzka Army extended and deepened their concepts substantively and radically. The
protection of law-ranked Cossaks, ordinary people, members of their families, orphans, widows, disabled people, all those who were bereaved became the most prominent and unique historical achievement of the Constitution of Philip Orlik. The document emphasized the necessity of struggle on the governmental level against oppression of all mentioned above as well as against corruption, considering the direction of such means and the objects of punishment. The analysis refutes the «arguments» of Ukrainian enemies which state the absence of Ukrainian political, cultural, legal and spiritual independence in our past. Its results unequivocally testify that trends in ideology mentioned above have proven to exist in the past of Ukraine and some of them even anticipated similar concepts of the leading counties in 18th century.
The 1791 Constitution of Poland has only partially accepted the concepts, established by the 1787 USA Constitution, by the 1787 French Declaration of Human and Citizens' Rights, by British system of Parliamentary monarchy and by the lengthy experience and traditions of Polish statehood. But it retained the feudal political system, and this fact has radically distinguished itfrom the democratic-republican system of Ukraine in accordance with the Constitution of Philip Orlik. The origin of both Constitutions was determined by the necessity of struggle for the territorial integrity and the independence of Ukrainians and the Polish from «despotic Moscovian ruling». Simultaneously the Polish document preserved all the privileges and political domination of Gentry together with the serfdom, whilst the Ukrainian one constituted the exemption from the «polish slavery», i. e. serfdom.
Key words: Constitution, Philip Orlik, Poland, Ukraine.
