CC BY
32
УДК 1:316.3 +340.1
канд. полт. н., доц. Ю.Ю.Калиновський, канд. фтос. н., доц. С.Б.Жданенко
КОМУН1КАТИВНО-СИМВОЛ1ЧНА ПРИРОДА СУСП1ЛЬНО1
ПРАВОСВ1ДОМОСТ1
У статт1 розглядаеться суттсть сустльног правосв1домост1 як системи взаемоди знак1в та символ1в. Стверджуеться, що символи та значення сустльно'г правосв1домост1 ретранслюються у соц1ум1 насамперед через засоби масовог комуткацИ. Шдкреслюеться особлива роль носПв профестно'г правосв1домост1 п1д час формування загальносустльних настанов щодо права, закону, справедливост1 та свободи.
Ключовi слова: правосв1дом1сть, сустльна правосв1дом1сть, профестна правосв1дом1сть 1нтерсуб'ектив1зм, символи, знаки.
Постановка проблемы. У сучасному науковому свт значно посилилась дослщницька защкавлешсть комушкативною взаемодiею як тдгрунтям рiзноманiтних сустльних проце^в. Це пов'язано з тим, що яюсть, кшьюсть та штенсившсть мiжсуб'ектноl комушкацп наприкшщ ХХ - початку ХХ1 столггтя набули нових форм, швидкостей та технолопчно! оснащеность В цьому контекст доречним е дослщження сустльно1 правосвiдомостi як результату комушкативно-знаково! взаемоди багатьох суб'ектiв правовiдносин. Таке розумшня правосвiдомостi базуеться на штерсуб'ектив^тськш парадигмi i дозволяе подолати протиставлення суб'екта та об'екта правовщносин, характерне, вщповщно, для суб'ективiзму й об'ективiзму.
АналЬз науковых джерел Ь публшацш. Науковим шдгрунтям для вивчення означено! вище проблеми е працi таких вчених, як Р.Барт, Ж.Бодрийяр, Л.Карпенко, М.Кастельс, Т.Мартинюк, Д.Реут, В.Речицький.
Визначаючись термiнологiчно, необхiдно зазначити, що у науковш лiтературi дещо розрiзнюються за свош значенням поняття "комушкащя" та "спшкування". Так, у "Фшософському енциклопедичному словнику" поняття "спшкування" тлумачиться як процес взаемозв'язку та взаемоди сустльств, суб'ектв (класiв, груп, осiб), в якому вщбуваеться обмiн дiяльнiстю, шформащею, досвiдом, здiбностями, вмiннями та навичками, а також результатами дiяльностi [1, с.447]. В свою чергу у цьому ж самому виданш "комушкащя" трактуеться як спiлкування, обмiн думками, щеями, даними та передача того або шшого змiсту вiд одше! свiдомостi (колективно! або шдивщуально!) до шшо! за допомогою знакiв, зафшсованих на матерiальних носiях [1, с.269]. Таким чином, виходячи з цих визначень можна зробити попереднш висновок, що комушкативш акти е основою суспшьно! правосвiдомостi як джерела
постшно1 шформацп про правовi ситуацп та особливостi реаизаци права у сощальному просторi.
У "Нов^ньому фiлософському словнику" за редакщею А.Грицанова поняття "стлкування" вщсутне, а комушкащя визначаеться як смисловий та щеально-змютовний аспект сощально1 взаемодп [2, с.497-498]. Проблема комушкацп грунтовно розглядаеться в екзистенцiалiзмi К.Ясперса та сучасному французькому персоналiзмi. У загальному виглядi комушкащя в цих теорiях iнтерпретуеться як свщомо встановлений взаемозв'язок, протилежний договору (контакт заметь контракту) [3, с.79]. Саме у мiжсуб'ектних взаемодiях вщбуваеться апробацiя права, воно з формально проголошених правил стае частиною сустльного життя, сусшльно1 правосвiдомостi. Особливостi тако! комушкацп залежать вiд багатьох факторiв: кiлькостi та якостi учасникiв комушкацп, 1хнього правового досвiду, рiвня осв^и, мови комушкацп, впевненостi у свош правотi, бажання йти до лопчного завершення комунiкативного акту. На думку росшського дослiдника Д.Реута, мiжсуб'ектна комушкащя здатна творити власну (сощальну) реальшсть, наприклад, сформувати колективний корпоративний суб'ект, який почне комушщювати з шшими наявними суб'ектами соцiального середовища. Якщо у майбутньому обсяг внутршньокорпоративно1 комушкацп впаде нижче критичного рiвня, корпоращя припинить свое iснування [4, с .148]. Отже, якщо суб'екти сощального простору не застосовують право, не вбачають в ньому ефективний засiб виршення конфлiктiв, 1хня правосвiдомiсть, образно кажучи, "розпадаеться", деформуеться, оскiльки зникають, як не потрiбнi, значенневi сутностi та символи, на яких базуеться комушкативна природа сусшльно1 правосвiдомостi. В такому випадку право продовжуе юнувати як символiчно-знакова система, зрозумiла лише певному колу о^б, наприклад, юристам, науковцям, держслужбовцям. У свою чергу, пере^чш громадяни бшьшою мiрою починають орiентуватися на традицiйнi, вкорiненi столiттями звича1 задля реаизаци сво1х намiрiв у життевому просторь
Вочевидь, що у сучасному свт особливу роль у створенш комунiкативно-символiчних мереж та кодiв сусшльно1 правосвiдомостi вiдiграють рiзноманiтнi засоби масово1 комушкацп. Всi прояви культури -вщ гiрших до кращих, вiд найелiтнiших до найпопулярнiшiх -поеднуються в цьому цифровому всесвт, що пов'язуе в гiгантському вторичному супертекстi минулi, дiйснi й майбутш прояви комушкативно1 думки. Дiючи у такий спо^б, вони будують нове символiчне середовище. Вони роблять вiртуальнiсть нашою реальнiстю. Як слушно зазначали свого часу Жан Бодршяр i Ролан Барт, всi форми комушкацп засноваш на виробництвi й споживанш знакiв [5; 6]. Таким чином, не юнуе подiлу мiж реальшстю й символiчним вiдображенням. У в^х суспiльствах людство iснувало в символiчному середовищi й дiяло через нього. Тому вторично специфiчним у новш комунiкацiйнiй системi,
оргашзованш навколо електронно1 штеграцп в^х видiв комушкацп (вщ типографського до мультисенсорного), е не формування вiртуальноl реальностi, а будiвництво реально1 вiртуальностi. Прокоментуемо цю думку через протиставлення понять '^ртуальний" та "реальний". Вiртуальний означае можливий, такий, що може або повинен виявитися за певних умов [7, с.318]. Вщповщно, реальний - це фактично юнуючий. Таким чином, реальшсть, так, як вона переживаеться, завжди була вiртуальною - вона фшсувалася через символи, як завжди надшяють практику деяким значенням, що вщхиляеться вщ 1хнього суворого семантичного визначення. На нашу думку, в цьому контекст слщ провести певну аналогiю з правом, яке може дiяти - бути реальним, а може залишатися тшьки на паперi, тобто нереалiзованим, лише можливим для сощально1 практики.
Отже, в свою чергу правова реальшсть представлена символами та знаками, що опосередковують правосвщомють. Саме ця здатшсть в^х форм мови кодувати двозначшсть й вщкривати розматсть штерпретацш i вiдрiзняе культурнi вираження вщ формального / логiчного / математичного свггосприйняття. Складнiсть i навiть суперечлив^ть повiдомлень, що продукуються суспiльною правосвщом^тю, проявляе себе саме через цю багатозначшсть дискурсивних практик. Увесь дiапазон культурних варiацiй щодо змiсту символiв дозволяе взаемодiяти суб'ектам соцiального простору мiж собою у множинностi вимiрiв як iмплiцитних, так i експлщитних. Так, коли критики електронних ЗМ1 стверджують, що нове символiчне середовище не вщбивае реальнiсть, вони шдсвщомо посилаються на примiтивне до абсурду поняття "некодованого" реального досвiду, що школи не iснував. Усi реальност передаються через символи. I в людськш iнтерактивнiй комушкацп, незалежно вщ засобiв, всi символи трохи змщеш щодо призначеного !м символiчного значення. У деякому сенс вся реальшсть сприймаеться вiртуально.
Фактично будь-якi сощальш вiдносини, в тому числi й правов^ опосередкованi, "зануренi" у комушкацшну систему, що мае нацiональний та глобальний рiвнi. Саме через цю систему ретранслюються символи правосвщомост вщ одних суб'ектiв до iнших, що забезпечуе, до певно1 мiри, схоже сприйняття права серед учасниюв штерсуб'ективно1 взаемодп. З точки зору вщомого дослiдника М.Кастельса, комунiкацiйна система - це система, в якш сама реальшсть (тобто матерiальне/символiчне iснування людей) повшстю схоплена, повнiстю занурена у вiртуальнi образи, у вигаданий свгг, свiт, у якому зовнiшнi вщображення перебувають не просто на екраш [8, с.350].
Таким чином, поява нових засобiв комушкацп вiдкрила безкра1 обрп щодо створення i поширення символiв та знакiв у правовш (та неправовiй) сферах. Вочевидь символiчна складова була i е внутршшм наповненням комунiкацiйних каналiв. На нашу думку, символiчна
реальшсть i комунiкацiйна система являють собою на нинiшньому еташ розвитку людства едину систему, що опосередковуе, спрямовуе i репрезентуе будь-як види дiяльностi у соцiальному просторь Як зазначае укра'нський дослiдник В.Речицький, символiчна реальнiсть являе собою простр людсько! свiдомостi й уяви, в якому вс предмети й явища навколишньо! дiйсностi виступають як образи, знаки i символи, за допомогою яких ми органiзуемо свою актившсть i за допомогою яких здшснюеться наша взаемодiя з iншими людьми й навколишшм природним середовищем [9, с.71]. За такою логiкою право також "мислиться" суспiльством у виглядi уявлень про справедливiсть, свободу, рiвнiсть, толерантнiсть i "перевiряеться" через конкретш поди iндивiдуального й суспiльного значення.
Разом iз тим, символи й значення сустльно! правосвiдомостi "створюються" як своерщна квiнтесенцiя народно! думки про право (буденний рiвень правосвiдомостi) та професшно! дiяльностi законодавцiв, юристiв, штел^енцп (професiйно-теоретичний рiвень правосвiдомостi). Зазначимо, що зм^т правосвiдомостi визначаеться умовами формування мислення про сощальну реальнiсть як правову, а також сприйняттям феномена права в суспiльствi як такого. На цей процес значною мiрою впливають правовi ще!, якi включають усвщомлення права, вiдчуття права, правовий щеал i правову реальнiсть. Суттевий вплив на зм^т правосвiдомостi спричиняе система правових понять, вироблена даним сустльством. До них можна вщнести поняття, як характеризують структурнi властивост права (право, обов'язок, правова норма, правова вимога, правовий статус тощо), функщональш властивостi права (застосування права, тлумачення права, правова ощнка, правове регулювання, правотворчють, правове виховання тощо), а також поняття, що вщбивають щншсш властивостi права (свобода, справедливють, рiвнiсть, суспiльне благо, законнiсть, вщповщальшсть) [10, с.29].
Правосвiдомiсть як специфiчна форма свiдомостi мае сво! характерш ознаки. Насамперед вона характеризуеться створенням законодавчо! бази як шдгрунтя для юнування й органiзацi! держави. Крiм того, правосвiдомiсть суттево залежить вщ типу мислення, що вiдбивае систему правових знань i понять, яю регулюють суспiльнi вiдносини. З нашо! точки зору, важливою передумовою поширення правово! iнформацi! (яка представлена певними символами й знаками) е наявшсть вщкрито!, постiйно! у часi комушкацп мiж владою й суспiльством. Оскшьки саме тодi, коли народ тдтримуе i розумiе владу, а дискурсивно-символiчнi меседжi сприймаються пересiчним громадянином як ращональш, виникае поле демократично! правово! комушкацп. Отже, комушкативно-дискурсивш практики такого роду е основою для втшення демократичних щнностей у суспшьну правосвiдомiсть. При цьому елiта сустльства повинна бути прикладом щодо реалiзацi! проголошених
правових щнностей, iнакше у суспiльствi створюеться "паралельний cbït" символiв, не пов'язаних з правом, а проголошеш npaBOBi норми мають вiртуальний характер.
Символiчний свiт права не може повно вщбивати суспiльнi вiдносини, якщо вш не взаемодiе 3i свiтом мораль Якщо звернутися до юторп фшософсько-правово1 думки, то можна констатувати, що проблематика взаемозумовленост моралi та права щкавила багатьох видатних мислителiв, починаючи вiд I. Канта, закiнчуючи роз думами П.Юркевича, Л.Фуллера, Р.Дворкiна. Зокрема, Л.Фуллер зазначав, що право метить внутршне моральне ядро, яке деталiзуеться у таких принципах:
- загальшсть;
- вщкритють (доступнiсть законiв для тих, кого вони стосуються);
- передбачувашсть юридично1 д^';
- яснiсть: зрозумшють закону;
- вiдсутнiсть суперечностей;
- постшшсть у часi (вiдсутнiсть частих змш);
- вiдповiднiсть мiж офщшними дiями i проголошеним правилом [11, с.129].
Таким чином, свiт права та св^ моралi е взаемопов'язаними регулятивними системами, як не можуть ^нувати одна без одно1. Символи моралi та права становлять змютовне наповнення правопорядку, "фшсуючи" у просторi й часi наявний рiвень морально-правово1 свiдомостi.
На нашу думку, визначальний вплив на розвиток щншсного комунiкативно-символiчного середовища у правовiй державi мае професшна правосвiдомiсть, насамперед правосвiдомiсть юриств i представникiв правоохоронних органiв. Ïï змiст становлять не тiльки професшш знання в галузi права, а й здатшсть його застосувати. Для професiйноï правосвiдомостi характерна спецiалiзацiя залежно вщ галузi права (кримiнальне, цившьне, господарське, конституцiйне тощо) i виду юридичноï дiяльностi (суддiвська та адвокатська практика, прокурорська та правоохоронна дiяльнiсть тощо). Як правило, професшна правосвщом^ть е груповою i мае корпоративний характер, що може спричиняти як позитивш, так i негативш наслщки.
Формування професiйноï правосвiдомостi вiдбуваеться насамперед в процес спецiальноï пiдготовки (наприклад, тд час навчання в юридичному закладi) та здiйснення юридично1' дiяльностi. На особливу увагу заслуговуе професшна правосвщом^ть суддiв, спiвробiтникiв органiв внутршшх справ, СБУ, прокуратури, урядовцiв та шших груп, дiяльнiсть яких, в свою чергу, впливае як на формування правосвщомост населення в цшому, так i на формування правосвщомост окремих осб.
Розглядаючи професiйну правосвщомють, необхiдно зазначити, що ïï символи та значення виникають пiд час здшснення правотворчоï
дiяльностi, в процес правозастосування, а також у правоохороннш дiяльностi. Саме означенi вище носи професшно! правосвiдомостi здатнi сво!м ставленням до закону та права впливати на формування того або iншого типу суспшьно! правосвiдомостi.
Высновкы. Отже, рiзноманiтнi комунiкативно-символiчнi матрицi е значенневою основою суспшьно! правосвщомост й вiдбиваються у сощальному просторi та часi, визначаючи поведшку окремих iндивiдiв й соцiальних груп. Як вщомо, простiр е вираженням суспшьства. Оскiльки наше суспiльство зазнало структурних трансформацш, можна стверджувати, що вщбулися суттевi змiни у знаково-символiчному полi суспiльно! правосвiдомостi.
Л1ТЕРАТУРА
1. Философский энциклопедический словарь / [редкол.: Л.Ф.Ильичев и др]. -М.: Сов. энцикл., 1983. - 840 с.
2. Новейший философский словарь / [гл. ред. и сост. А.А.Грицанов]. - 2-е изд., перераб. и доп. - Минск: Интерпрессервис: Кн. дом, 2001. - 1280 с. - (Мир энциклопедий).
3. Карпенко Л.А. Категориальный анализ понятий общение и коммуникация / Л.А.Карпенко // Мир психологии. - 2006. - №4. - С.77-85.
4. Реут Д.В. Коммуникация в пространствах активности современного человека / Д.В.Реут // Мир психологии. - 2006. - №4. - С.146-154.
5. Бодрийяр Жан. Пароли. От фрагмента к фрагменту / Бодрийяр Жан; [пер. с франц. Н.Суслова]. - Екатеринбург: У-Фактория, 2006. - 200 с.
6. Барт Р. Избранные работы: Семиотика: Поэтика: / Барт Р.; [пер. с фр., сост., общ. ред. и вступ. ст. Г.К.Косикова]. - М.: Прогресс, 1989. - 616 с.
7. Сучасний словник ¡з сустльних наук / [за ред. О.Г.Данильяна, М.1.Панова].
- Х.: Прапор, 2006. - 432 с.
8. Кастельс М. Информационная эпоха: экономика, общество и культура / Мануэль Кастельс; [пер. с англ., под науч. ред. О.И.Шкаратана]. - М.: ГУ ВШЭ, 2000.
- 608 с.
9. Речицький В.В. Символ1чна реальшсть 1 право / Речицький В.В. - Льв1в: Внтл-класика, 2007. - 732 с.
10. Мартинюк Т. Розвиток поняття правосвщомосп в перюд трансформацп укра'нського суспшьства / Т.Мартинюк // Право Укра'ни. - 2007. - №2. - С.26-31.
11. Фшософ1я права: Навч. пос1б. / [О.Г.Данильян, Л.Д.Байрачна, С.1. Максимов та 1н.]. - К.: Юршком 1нтер, 2002. - 272 с.
КОМУНИКАТИВНО-СИМВОЛИЧЕСКАЯ ПРИРОДА ОБЩЕСТВЕННОГО
ПРАВОСОЗНАНИЯ
Калиновский Ю. Ю., Жданенко С. Б.
В статье рассматривается сущность общественного правосознания как системы взаимодействия знаков и символов. Утверждается, что символы и значения общественного правосознания ретранслируются в обществе, прежде всего, через средства массовой коммуникации. Подчеркивается особенная роль носителей профессионального правосознания во время формирования общественных установок касаемо права, закона, справедливости и свободы.
Ключевые слова: правосознание, общественное правосознание, профессиональное правосознание, интерсубъективизм, символы, знаки.
COMMUNICATIVE SYMBOLEC NATURE OF PUBLIC LEGAL
CONSCIENCESS Kalinovski J. J., Zhdanenko S. B.
In the article the essence of public legal conscience as interaction systems of signs and symbols is considered. It is asserted that the symbols and the values of public legal conscience are relayed in the society, first of all, through the mass media means. The special role of professional legal conscience carriers is emphasized during the formation of public settings concerning law, justice and freedom.
Keywords: legal conscience, public legal conscience, professional legal conscie nce, intersubjectivism, symbols and signs.
УДК 340.12:349.6
Т.1.Бургарт
СУТН1СТЬ ТА ОБ'еКТИВНА НЕОБХ1ДН1СТЬ ЕКОСОФП
ПРАВА
У cmammi вперше у фтософськт л1тератур1 обхрунтовуеться проблема сутностг та об'ективног необхiдносmi екософП права як гaлузi знання, що розумiеmься як пост(мета)некласична парадигма фтософП угармонювання стосуншв мiж людьми у соцiумi та з Природою через екологiзaцiю прaвосвiдомосmi.
Ключовi слова: екософiя, право, свiдомiсmь, гармотзащя, екологiзaцiя, ттерсуб 'екmивiзм, пост(мета)некласичтсть.
Актуальмсть та стан науковоЧ розробки теми. Вступ Украши на шлях розбудови правово! держави вщтод^ як була ухвалена 11 Конститущя 1996 р. [1], визначив початок нового етапу теоретичного обмiрковування проблем, що здавалися вже виршеними на теренах скандинавського досвщу творення такого типу державность Зараз важливо зрозум^и, що це пов'язано не тшьки з посиленням уваги до обгрунтування механiзмiв удосконалення правотворчост^ формування належного рiвня правосвщомост громадян, 1хнього правового виховання, тобто з так званою практичною складовою наслщюв фшософського осмислення феномена права. Виршення цих питань, на нашу думку, вимагае також i нового погляду, а також застосування нового тдходу до визначення фундаментальних засад i сучасного правознавства, i фшософсько! рефлексп права, зокрема. Тому не дивно, що останшми роками з'явилися публшацп, в яких висуваеться нова парадигма фшософсько-правового мислення - екософiя права [2], що, власне, претендуе на таку щентифшащю, як форма пост(мета)некласично!
