CC BY
88
Аннотация. Изучены особенности разработки технологических процессов работы грузовых фронтов на основе проектирования схем механизации погрузо-разгрузочных работ в современных условиях.
Ключевым слова.: грузовой фронт, схема механизации, грузовые операции
Summary. The features of development of technological processes of work of load fronts on the basis of planning of charts of mechanization of freight-unloading works in modern terms are comprehensively studied.
Keywords: cargo front, mechanization scheme, cargo operations.
Рецензент д.е.н., професор УкрДАЗТКомпанієць В.В. Експерт редакційної колегії к.е.н., доцент УкрДАЗТ Якименко Н.В.
УДК 658.5.012.1 КОМПЛЕКСНИЙ ОГЛЯД РЕФОРМУВАННЯ ЗАЛІЗНИЧНОГО ТРАНСПОРТУ УКРАЇНИ
ГриценкоН.В., к.е.н., доцент (УкрДАЗТ)
Реформування залізничного транспорту України є сьогодні одним з важливих питань країни. В даній статті розглядаються тенденції шляху проведення реформування залізничного транспорту за останні роки. Розглянуті найважливіші етапи реформування, які були вжито стосовно законодавчих змін.
Ключові слова: реформування, залізничний транспорт, акціонерне товариство.
Постановка проблеми. Залізничний транспорт є невід'ємним елементом загальної планово-адміністративної системи, тобто об'єктом чіткого централізованого планування, ціноутворення, постачання та усього управління в державі. Зниження ефективності діяльності залізничного транспорту, зміна економічного становища, погіршення технологічного розвитку і загострення конкуренції потребує його реформування. Процес реформування залізничного транспорту впроваджується вже декілька років, але у роботі галузі не досягнуто істотних змін. Тому виникла потреба проаналізувати шлях реформування залізничної галузі України.
Аналіз останніх досліджень і публікацій, показав, що значний внесок в рішення цього питання внесли такі відомі вчені, як Данько М.І., Дикань В.Л., Кривопішин О.М., Макаренко М.В., Мукмінова Т.А., Позднякова Л.О., Ейтутіс Г.Д. та інші [6-12]. Цими науковцями було розроблено концепції, які спрямовані на вирішення поставленої задачі. Але в сучасних умовах загострення конкуренції на транспортному ринку виникає ряд невирішених раніше питань, які потребують нових підходів та способів реалізації Програми реформування залізничної галузі. Виходячи з актуальності, і необхідності вирішення цього завдання, метою даного дослідження, є комплексний огляд змін прийнятих Концепцій, Програм та Законів щодо реформування залізничного транспорту за останній час.
Виклад основного матеріалу
дослідження. Існуючі на залізничному транспорті економічні відносини носять витратний характер при цьому вони не містять внутрішніх двигунів, або стимулів, для нарощування ефективності роботи,
створення більш якісних і по можливості менш дорогих продуктів або послуг. Це є головним недоліком моделі залізничного транспорту, що прирікає його на швидку деградацію.
Робота залізничного транспорту, на даний час, визначається нормативними документами Міністерства інфраструктури, а також Укрзалізницею, причому обов'язковими для виконання не тільки його структурами, але також і користувачами транспортних послуг. До числа очевидних недоліків залізничної галузі варто віднести і його неймовірну забюрократизованість. Будучи як органом державної влади, так і одночасно господарюючим суб'єктом, Укрзалізниця сама визначає державну політику, сама її виконує, сама себе контролює, і сама ж себе карає. Жорстко централізована система управління не допускає волі підприємницької діяльності та навіть ініціативи, що не дає можливості активно працювати.
Крім того, досліджуючи стан і тенденції розвитку залізничного транспорту в останній період, відзначається ряд гострих і значимих негативних тенденцій, серед яких можна виділити наступні: низька швидкість доставки вантажів; незадовільна якість обслуговування клієнтури в порівнянні з роботою залізничного транспорту країн Європи; вичерпання пропускної здатності на основних вантажонапружених напрямках; застарілий технічний рівень рухомого складу (велика кількість електричних (1855) і дизельних (928) локомотивів застаріли або взагалі їх життєвий цикл закінчився) та ін.
Природно, що радикальне, базове реформування економіки, перехід від соціалістичних принципів господарювання та загальнодержавної власності до конкурентно-ринкових відносин із приватною власністю на засоби виробництва
вимагають і відповідних перетворень на залізничному транспорті. Тобто реформування залізничного транспорту в Україні є об'єктивною необхідністю. Причому в Україні, як і в Росії, реформування залізничного транспорту повинне сприяти організації роботи сталевих магістралей на принципах ринку з диктатом споживача над виробником, а не навпаки.
Теоретично основна суть Програми реформування полягає в проведенні наступних базових перетворень: поділ функцій державного управління та господарської діяльності, відокремлення окремих видів діяльності, створення незалежних виробників транспортних послуг, дерегулювання тарифів. Формування конкурентної моделі функціонування залізничного транспорту повинне привести до виникнення ринкових методів господарювання на принципах підприємництва з роботою на кінцевий фінансовий результат, оптимізацією витрат, механізмами особистої та корпоративної мотивації і т.д [1].
В Україні поряд з об'єктивною потребою в лібералізації залізничного транспорту існують деякі особливості, що явно затрудняють проведення реформування. Сюди, насамперед, потрібно віднести фактори що впливають на роботу залізничного транспорту: монопольне положення залізниць у
цілому ряді регіонів і галузей; неготовність багатьох підприємств промисловості та більшості населення перейти на ринкові тарифи; нераціональне розміщення продуктивних сил на пострадянському просторі; специфічна організація роботи на залізничному транспорті з відповідним менталітетом фахівців. Цілі тисячокілометрові залізничні напрямки, не говорячи вже про ті або інші тупикові напрямки, були нерентабельними. Швидкі і радикальні зміни роботи існуючої транспортної системи на принципи повноцінного ринку призводять як до значного поліпшення якості залізничних послуг в одних регіонах, так і їхнє повне зникнення в інших. Це безсумнівно викликало б загострення соціальної обстановки, посилення впливу лівих популістських партій і дезорганізацію загального ходу ринкових реформ, а також перешкоджало б формуванню цивільного суспільства. Тому реформування на залізничному транспорті України проходе сьогодні досить нерівномірно, з різною глибиною перетворень, з обліком місцевих політичних і економічних факторів.
Україна змогла надзвичайно довго та терпляче зберігати свій залізничний транспорт у первозданному стані, посилаючись на закон 1992 року «Про приватизацію державного майна», відповідно до якого майнові комплекси на залізничному транспорті приватизації не підлягають [2]. Але час і дефіцит невблаганні тому Міністерство транспорту і зв'язку все ж таки запропонувало ідею реструктуризації залізничної галузі України шляхом «корпоратизації». Затверджена Кабінетом Міністрів 27 грудня 2006 року Концепція Державної програми реформування
залізничного транспорту України передбачала на базі «Укрзалізниці» створення ДАК «Українські залізниці» з 100% державним капіталом. Основною метою перетворень даної Програми продекламовано «задоволення зростаючих потреб національної економіки і населення в перевезеннях, підвищення їхньої якості та зменшення вартості транспортної складової в ціні продукції». За словами ініціаторів, Концепція враховує досвід реформування залізничного сектора держав ближнього і дальнього зарубіжжя, включаючи Росію, Казахстан, Польщу, Німеччину та ін. Відповідно до Концепції, реформа повинна бути проведена поетапно протягом 9 років і завершитися до 2015 року [1]. Однак Програма була недосконалою, тому у 2009 році «Укрзалізниця» розробила та передала в Міністерство транспорту і зв’язку проект закону України «Про особливості реформування залізничного транспорту загального користування». Документ визначає правові,
економічні і організаційні особливості створення ДАК «Українські залізниці» і управління та розпорядження майном залізничного транспорту загального користування.
Передбачалося, що держрегулювання щодо реформування залізничного транспорту буде
здійснювати Міністерство транспорту і зв'язку України. У законопроекті воно визначено
правонаступником «Укрзалізниці» із правом виконання економічних, тарифних і фінансових функцій. Документ передбачає обмеження на введення в ринковий оборот магістральної інфраструктури та об'єктів, що мають оборонне і мобілізаційне значення. У цей список попадає, у тому числі, рухомий склад, призначений для спеціальних залізничних перевезень, і майно «Укрзалізниці» аварійно-відновного профілю.
Спочатку «На Міністерство транспорту і зв'язку накладалися економічні, тарифні, фінансові функції, узгодження графіків руху поїздів, видача ліцензій і інші обов'язки, пов'язані з організацією роботи залізничного транспорту», - вказується в законопроекті. Але у 2010 році кількість міністерств в уряді змінилось, в плині часу деякі з них були скасовані, інші деградували до стану комітетів чи агентств. Відповідно до адміністративної реформи Указом Президента від 9 грудня 2010 року № 1085/2010 «Про оптимізацію системи центрального органів виконавчої влади» Міністерство транспорту та зв'язку України було реорганізовано шляхом створення Міністерства інфраструктури Україні, Державної служби автотранспорту України, Державної служби авіації України, Державної служби зв'язку України, Державної служби морського і річкового транспорту Україні [5].
На відміну від Концепції, новий проект Програми, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2009 р. N 1390, не був представлений широкій громадськості. Причиною висувається той факт, що він є поки «попередньою
версією». Опорним документом для розробки проекту стала російська Програма структурної реформи на залізничному транспорті [3]. Однак як і раніше держава має намір залишити за собою досить широкі повноваження в частині управління залізничною галуззю.
Тобто в цілому в Україні простежується варіант, схожий на російський, але, можливо, більш стриманий у змісті самого головного питання переходу до ринку - дерегулювання тарифів. Очевидно, що і тут на перший план виступають оператори рухомого складу. Вони з'явилися в Україні наприкінці 90-х років. За станом на 2003-й рік працювали 12 приватних операторських компаній із власним парком порядку 35 тис. вагонів і часток у перевезеннях українськими залізницями до 10%. В 2004-м році компаній-операторів було вже порядку 18
з парком близько 43 тис. одиниць. В 2005 році приватний парк нараховував близько 49 тис. вагонів, і його частка в сумарних перевезеннях перевищила 26%. У 2009-м році парк досяг 53,3 тис. одиниць. Найбільш помітні оператори на Україні - це «Лемтранс», «Укрметаллургтранс», <Оксімтранс» (піввагони), «Спецтранссервіс» (цистерни під нафтовантажі та зріджений газ). У цілому приватники працюють практично тільки маршрутами з піввагонами [4].
Характерно, що самим «темним» при цьому є тарифне питання. Як відзначають українські незалежні експерти, розшифровка тарифу «Укрзалізниці» залишається поки закритою, і у цілому є досить малопрозорими і всі відносини операторів із залізничним транспортом.
У подальшому було створено Центральну комісію з реформування яка здійснювала аналіз та узгоджувала пропозиції щодо моделі ринку залізничних послуг в цілому і по кожному господарству окремо, а також проекти законодавчих та нормативних актів, необхідних для реформування галузі.
Наступним етапом на шляху реформування галузі стала Постанова Кабінету Міністрів України №1106 від 26 жовтня 2011р., яка містить основні напрями державної цільової програми реформування залізничного транспорту на період до 2019р. [3,5]. Державною цільовою програмою реформування залізничного транспорту передбачено створення державного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування як національного перевізника вантажів та пасажирів на ринку транспортних послуг, в господарстві якого об'єкти інфраструктури залізничного транспорту загального користування, що перебувають у власності держави. Передбачено, що реформування залізничного транспорту України відбуватиметься, так як і планувалось у попередній концепції, у три етапи.
Законопроект №9337 від 24.10.2011р. «Про особливості створення державного акціонерного
товариства залізничного транспорту загального користування» було ухвалено 23.02.2012 р. Зміна форми власності дозволяє прискорити реалізацію власних інвестиційних програм залізничного транспорту України. Компанія зможе залучати фінансування на модернізацію інфраструктури як своїх так і зовнішніх інвесторів та створювати спільні підприємства. Закон забороняє приватизацію або відчуження магістральних залізничних ліній, станцій, споруд, які прямо залучені в процес забезпечення перевезень, контактної енергомережі, систем контролю перевезень [5,7]. Створення такого акціонерного товариства на базі залізничного транспорту України відповідає міжнародній практиці, а також - вимогам міжнародних організацій та Європейського Союзу. Крім того, закон визначає, що створення, реорганізація та ліквідація товариства здійснюються за рішенням Кабінету міністрів України і не вимагатиме попереднього дозволу Антимонопольного комітету України.
Однак, пріоритетом для транспортного сектора, як і раніше є реформи для модернізації інфраструктури та покращення якості транспортних послуг які надаватимуться громадянам і бізнесу [6]. Кращим способом для досягнення цих цілей є залучення приватного капіталу в транспортний
сектор. Однак поки залізничний транспорт знаходиться у власності держави це ускладнює залучення інвестицій для модернізації галузі.
Висновки. Зроблено багато кроків щодо проведення реформування залізничного транспорту України, але є ще низка невирішених завдань. Стан магістралей залізничного транспорту залишається на низькому рівні, все також маємо високий знос основних виробничих фондів, низький рівень
заробітної плати працівників, у порівнянні з країнами СНД. І це при не вдоволеному до кінця попиті на транспортно-логістичні послуги, у тому числі
підвищеної якості. Виходить, з економікою залізничної галузі як і раніше не все в порядку.
Одним з рішень в даній ситуації є пропозиції Президента України щодо «часткової приватизації державної Укрзалізниці як частини економічного пакета, протягом наступних трьох років», які були представлені до парламенту у листопаді 2010 року [5]. Однак, існуюча система залізниць України не в змозі залучити інвестиції в модернізацію активів без державних гарантій.
Досвід ЄС показує, що поєднання
державних і приватних інвестицій в залізничній інфраструктурі є набагато краще, ніж моделі тільки державної підтримки, як це відбувається в Україні.
Ще одним з не менш важливих рішень щодо перспективи подальшого успішного проведення наміченого реформування залізничного транспорту до рівня реального цивілізованого транспортного ринку є вдосконалення організаційної структури управління галуззю. Удосконалена структура повинна легко, без додаткових витрат, адаптуватися до будь-яких змін
економіки держави, змін обсягів залізничних
перевезень і зміни форми власності галузі. При цьому необхідний якісний механізм державного регулювання проведення реформування залізничного транспорту. У першу чергу це вдосконалення законодавчо-правової та нормативно-правової баз до сучасних умов розвитку залізничної галузі. По-друге, рішення питання фінансування збиткових
пасажирських перевезень у місцевому русі. По-третє, забезпечення розвитку галузей, які обслуговують залізничні підприємства.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Концепція Державної Програми реформування залізничного транспорту [Текст]: Затверджена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2006 р. за № 651-р // Офіц. Вісник України. - 2007. - № 1. - 250 с.
2. Про приватизацію майна державних
підприємств [Текст]: закон Верховної Радои України від
04 березня 1992р. - № 2164-ХІІ //Парламентське вид-во, 1992. - 75с.
3. Державна цільова програма реформування залізничного транспорту на 2010-2015 роки [Текст]: Законопроект України від 16 грудня 2009 р. № 1390 // Урядовий кур’єр. - 2009. -С. 5.
4. Про створення Центральної комісії з
реформування залізничної галузі [Текст]: Наказ
Укрзалізниці від 12.04.2011 № 133-Ц // Всеукраїнська транспортна газета Магістраль - К.:- 2011.- №6. - С. 15
5. Про особливості створення державного акціонерного товариства залізничного транспорту
загального користування [Текст]: Законопроект № 9337 від 24.10.2011// Офіц. Вісник України - 2011. - № 4. — 160 с.
6. Дикань В.Л. Особливості реформування Національної транспортної системи [Текст] / В.Л.Дикань, О.М. Єлагіна // Зб. наук. пр. Укр.. держ. акад. залізнич. трансп. -Х., 2002. - №1. - С. 17-21.
7. Данько Н.И. Концепция похода к реформированию железнодорожного транспорта [Текст]: / Н.И. Данько, Е.И. Балака, Е.В. Семенцова // Залізничний транспорт України. Науково-практичний журнал. - К., 2011. - №5. - С. 45-50.
8. Макаренко М.В. Проблеми та основні напрямки реформування залізничного транспорту України [Текст]: / М.В. Макаренко, Ю.М. Цветов та ін. // Навч. посібн. - Київ: КУЕТТ. - 2007. - 222 с.
9. Мукмінова Т.А. Реформування залізничної галузі: ключові аспекти [Текст]: / Т.А. Мукмінова // Залізничний транспорт України, 2006, №3, С. 10 - 13.
10. Позднякова Л.О. Теоретичне обґрунтування доцільності реструктуризації структури управління залізничним транспортом України [Текст]: / Л.О. Позднякова, Н.В. Гриценко // Вісник економіки транспорту і промисловості. -2008. - № 24.- С. 34 - 36.
11. Кривопишин А.М. Региональная политика железных дорог Украины в период их реформирования [Текст]: / Кривопишин А.М., Ейтутис Г.Д. // Залізничний транспорт України, Київ, - 2007. - №1, - с. 44-46.
12. Ейтутіс Г.Д. Міжнародний досвід і практика реформування залізничного транспорту [Текст]: / Г.Д. Ейтутіс, Кривопішин О.М., Мукмінова Т.А. // Залізничний транспорт України. - Київ. - 2007. -№2. - С. 31-35.
Аннотация. Реформирование железнодорожного транспорта Украины является сегодня одним из важных вопросов страны. В данной статье рассматриваются тенденции пути проведения реформирования железнодорожного транспорта за последние годы. Рассмотрены важнейшие этапы реформирования, которые были приняты относительно законодательных изменений.
Ключевые слова: реформирование, железнодорожный транспорт, акционерное общество.
Summary. Reform of Railway Transport of Ukraine is today one of the important issues the country. This paper examined trends in the way of reform of rail transport in recent years. Considered the major stages of reform, which were adopted on legislative changes.
Keywords: reform, railways, joint-stock company.
Рецензент д.е.н., професор УкрДАЗТКірдіна О.Г. Експерт редакційної колегії к.е.н., доцент УкрДАЗТ Токмакова І.В.
УДК 656.072:330.36
ЗБАЛАНСУВАННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ ЗВ’ЯЗКІВ В СИСТЕМІ ТРАНСПОРТНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ НАСЕЛЕННЯ
Гудкова В.П., к.е.н., доцент (ДЕТУТ)
Запропоновано логіко-семантичну, структурно-функціональну та причинно-наслідкову моделі врівноваження соціально-економічних зв ’язків в сфері пасажироперевезень.
Ключові слова: концептуальне моделювання, соціально-економічні зв’язки, сфера перевезення пасажирів.
