CC BY
19
УДК 616.5-002.828:615.282:612.017.1
Клшжо-лабораторш результати використання мжофшу у лжуванш онiхомiкозiв
Федотов В.П.
Днтропетровська державна медична академ1я
КЛИНИКО-ЛАБОРАТОРНЫЕ РЕЗУЛЬТАТЫ ИСПОЛЬЗОВАНИЯ МИКОФИНА В ЛЕЧЕНИИ ОНИХОМИКОЗОВ Федотов В.П.
Представлены данные лечения 48 пациентов с они-хомикозом. Показано, что Микофин является высокоэффективным средством лечения онихомикозов, хорошо переносится пациентами и является препаратом выбора в лечении онихомикозов, вызванных дерматомицетами.
CLINICAL-AND-LABORATORY OUTCOMES OF MICOFIN USE IN TREATMENT OF ONYCHOMYCOSES Fedotov V.P.
The data on treatment of 48 patients with onychomycoses have been presented. It is demonstrated that Mico-fin is high-performance remedy for onychomycoses: it is well tolerated by patients and is a drug of choice at treatment of onychomycoses caused by dermatomysetes.
Проблема грибкових шфекцш надзвичай-но актуальна, оскшьки до 30 % населення Украши уражено грибами, особливо Т. rubrum [1, 2]. В останш десятирiччя вiдмiчена тенден-щя до зростання числа хворих на мшози, у тому чи^ й ошхомшози [3].
Як вщомо, розвиток грибкових захворювань визначасться патогеншстю та вiрулентнiстю збудника, станом оргашзму людини, умовами навколишнього середовища, як можуть спри-чинити зараження та впливати на перебк- хво-роби [4, 5].
Зростання числа хворих на мшози обумовле-но зниженням захисту макрооргашзму, появою у харчових продуктах консерванта, гормошв росту, антибактерiальних засобiв та шших ком-понентiв, якi порушують гомеостаз органiзму, змiнюють pH, число сапрофтв на шкiрi та сли-зових оболонках людини [6, 7].
Основним збудником вважають дерматомще-ти, зокрема Т. rubrum, у меншш мiрi - кандида i плiснявi гриби. Усе бiльшого значення в етюло-ги онiхомiкозiв набувае змшана iнфекцiя.
За даними бiльшостi авторiв, грибкова ш-вазiя обумовлюе патолопю нiгтiв тiльки у поло-вини випадюв уражень нiгтьових пластин; реш-та цих захворювань (псорiаз, екзема, червоний плоский лишай, травматичш та професшш ура-
ження, вроджена та спадкова патологiя) мае не-грибкове походження. Тому особливо важливим е лабораторне шдтвердження та iдентифiкацiя грибково! природи ураження нiгтiв.
Необхiднiсть серйозного шдходу до ошхом> козiв обумовлена [8, 9]:
- тривалим малосимптомним переб^ом, через що уражений шготь е джерелом шфекцп як для самого хворого, так i для оточуючих;
- можливiстю лiмфогенноl та гематогенно! дисемшаци шфекцп, розвитком бактерiальних ускладнень, ризиком виникнення алергодерма-тозiв;
- видiленням грибами небезпечного для жит-тя мшотоксину;
- психологiчним дискомфортом внаслiдок змши кольору, зовнiшнього вигляду нiгтiв, бо-льових вiдчуттiв.
Захиснi властивостi макрооргашзму зале-жать вiд наявностi циркулюючих в кровi проти-грибкових чинниюв, до яких належать:
- трансферин та лактоферин;
- лiзоцим;
- церулоплазмш;
- бiлки гостро! фази запалення, -
а також вщ «мшробного пейзажу» шкiри.
Важлива роль у захист вiд збудника нале-жить iмуннiй системi, особливо И фагоцитарнш
3-4 (11)' 2008
Дерматовенерология. Косметология. Сексопатология
В ПОМОЩЬ ПРАКТИЧЕСКОМУ ВРАЧУ
ланщ, яка може шактивувати збудника на перших етапах захворювання. Особливе значен-ня мають макрофаги, якi володдать багатьма фунгiцидними чинниками та досить 4yra™i до iмyнноl регуляци. Тшьки макрофаги мають рецептори, якi дозволяють проводити пряму ад-гезiю гриба, а також прискорити синтез оксиду азоту в оргашзмц останнш е основним фунп-цидним механiзмом.
Активащя iмyнноl вiдповiдi макрофагами забезпечуеться за рахунок деяких цитокiнiв -1Л-1, 1Л-6, 1Л-12 [10, 11].
Сьогоднi, у зв'язку з погiршенням еколопч-них та соцiально-економiчних обставин, тдви-щуеться захворюванiсть на грибкову швазда, змiнюеться характер клiнiчних проявiв:
- уражаються значнi дiлянки шкiри, бшь-шiсть нiгтiв;
- розвиваються еритродерми;
- спостерiгаеться ураження лiмфатичноl сис-теми.
Вiдмiчена можливiсть ураження дермато-мiцетами не тiльки шгтьово1 пластини, але i сусщньо1 кютково1 тканини.
Багаторiчний перебiг мiкозiв провокуе роз-виток:
- алерпчних та екзематозних ускладнень;
- гiперкератотичних i папiломатозних пору-шень шкiри;
- токсидермiй на лши.
Усе це зумовлюе необидшсть пiдборy при онiхомiкозах антимiкотикiв широкого спектру дп, а також iмyнокоригyючих препаратiв з урахуванням шдивщуальних особливостей па-цiента, наявностi супутньо! патологи (особливо хронiчних захворювань печшки, нирок), вiкy хворого.
Протигрибковий препарат повинен мати:
- високу бюдоступшсть, без кумуляци;
- виразну кератофшьшсть;
- високий профiль безпеки;
- мшмальний вплив на ензими печшки та функщю iнших життево важливих органiв;
- антибактерiальний та протизапальний ефект;
- доступну цiнy.
Усiм цим вимогам вщповщае системний протигрибковий препарат Мшофш у таблетках (виробництво компани "Nobel Ilac"), який мю-тить 250 мг тербшафшу. Вiн випускаеться також у вигщщ 1-вщсоткового крему та 1-вщсот-кового спрею. Тербшафш мае широкий спектр протигрибково! дп у вiдношеннi грибiв:
- Trichophiton;
- Microsporum;
- Epidermophyton floccosum;
- Malasseszia, -
а також плюнявих та деяких диморфних гри-бiв.
Мiкофiн швидко проникае в дермальний шар шкiри та накопичуеться в роговому шарi та шгтьових пластинках, забезпечуе фyнгiциднy дда. Швидко проникае в секрет сальних залоз, що приводить до утворення високо1 концентра-цп у волосяних фолiкyлах, волоссi, шкiрi, тд-шюрнш клiтковинi. Вiн вибiрково пригнiчyе бюсинтез ергостеролу в клiтинi гриба i впливае на скваленпероксидазу мембрани. Тербшафш не пригшчуе систему цитохрому Р 450.
Серед сучасних протигрибкових препарата Тербшафш оцшюеться як один iз найбезпечш-ших. Препарат не вступае у взаемодiю з iншими лшарськими засобами (окрiм Циметидину та Рифампщину). Добра переноснiсть препарату, зокрема на rai комбшовано1 терапи у пащенпв з супутньою патологiею (гiпертонiчна хвороба, цукровий дiабет, iшемiчна хвороба серця) дае змогу проводити л^вання в амбулаторних умовах. Додаткова перевага Мшоф^ - зруч-нiсть у застосуванш: раз на добу незалежно вiд вживання 1ж1, оскiльки рН шлункового соку не впливае на всмоктування препарату.
Пiд ктшко-лабораторним спостереженням знаходились 48 хворих з мшозом стyпнiв та ош-хомшозом вiком вiд 26 до 58 роюв. Усiм хворим пiсля ктшчного огляду уражених нiгтiв (змiна забарвлення, стовщення, розшарування) проводили лабораторну верифшащю дiагнозy. Дерма-томiцети спричиняли онiхомiкоз у 96,8 % хворих, переважно T. rubrum;
- C. albicans - у 2,7 %;
- плiснявi гриби - у 0,5 %.
Оцшку ефективносп л^вання ми проводили, об'еднавши хворих у 3 групи за критерiем 20-бально1 шкали в залежносп вiд:
- форми ураження шгпв;
- термiнy захворювання;
- площi ураження;
- наявностi мiкозy шюри;
- рецидиву захворювання i проведено1 раш-ше терапи;
- наявносп пiднiгтьових змiн.
Кожний з критерив оцiнювали в 1-4 бали.
Тяжюсть рецидивуючого онiхомiкозy ошхо-дистрофiчноl форми з:
- ураженням матрикса;
- наявшстю шдшгтьового гiперкератозy;
- ураженням бшьш нiж 10 нiгтьових пластин;
- тривалютю захворювання бiльше 5 роюв, яке супроводжуеться дисемiнованим мшозом шкiри, -
оцiнювали в 20 балiв.
Тяжкiсть виявленого вперше ошхомшозу тдшпъово1 бшо1 форми з:
Дерматовенерология. Косметология. Сексопатология 3-4 (11)' 2008
- ураженням менш шж половини шгтя;
- тривалютю захворювання до 1 року, -ощнювали у 5 балiв.
Таким чином, у дiапазонi вiд 5 до 20 балiв може бути ошхомшоз будь-якого ступеня тяж-костг
По данiй шкалi, пацieнтiв розподшено за клiнiко-терапевтичними формами захворювання у 4 групи хворих:
- 1 група (вщ 5 до 12 балiв - легка форма ура-ження) - 17 хворих;
- 2 група (вщ 13 до 19 балiв - ураження се-редньо! тяжкостi) - 22 хворих;
- 3 група (понад 20 балiв - тяжка форма ура-ження) - 9 хворих.
Пащенти приймали Мiкофiн по 250 мг/доб., а при ураженш шкiри проводили зовнiшню те-рашю 1-вiдсотковим кремом Мiкофiн 2 рази на добу.
Ушм хворим одночасно призначали:
- гепатопротектори;
- вiтамiнотерапiю;
- циклоферон в/м - за схемою;
- тiотрiазолiн - по 1 табл. 2 рази на день, про-тягом 10 дшв.
Аналiзуючи ефективнють лiкування з ураху-ванням 20-бально! шкали, встановили:
- при легких формах ураження iз застосу-ванням Мiкофiну видужування наставало через 3-5 тижшв вiд початку прийому препарату; хворi знаходились пiд наглядом вщ 3 до 6 мюя-щв - рецидивiв не зареестровано;
- при мшотичних ураженнях середньо! тяж-костi клiнiчне видужування наставало уже че-
Л1ТЕРАТУРА
1. Бойко С.Ю. Опыт применения препарата Экзифин в комплексном лечении микоза стоп // Укр. журн. дерматол., венерол., косметол. -2002. - № 4 (7). - С. 38-42.
2. Родионов А.И. Грибковые заболевания кожи. -СПб.: Питер, 1998. - С. 228.
3. Юцковский А.Д., Федотов В.П.. Иммунология дерматофитий. - Владивосток: Изд-во Дальневост. ун-та, 1994. - С. 144.
4. Кутасевич Я.Ф., Зимина Т.В. Микозы стоп и онихомикозы у лиц пожилого и старческого возраста // Дерматолопя та венеролопя.
- 2003. - № 3 (21). - С. 29-31.
5. Руденко А.В., Коваль Э.З., Рижко П.П., Заплавская Э.А. Онихомикозы у жителей Украины. - К.: ТСК, 2001. - С. 248.
6. Roberts D.T. Onychomicosis: current treatment
рез 7-9 тижшв вщ початку лшування; у вшх пащенпв дано! групи лабораторш дослщження тдтвердили факт видужування вщ мшозу через 8-10 тижшв вщ початку терапи; рецидивiв не зареестровано;
- у 3 груш при тяжких формах ураження шю-ри та И придатюв Мшофш призначали протягом 12 тижшв по 250 мг/доб; у вшх хворих конста-товано видужання; на протязi 4-6 мюящв шсля л^вання рецидивiв не зареестровано.
Ефективнють л^вання була шдтверджена як клшчно, так i лабораторними дослщжен-нями. У 44 з 48 пащенпв пiсля проведеного лiкування гриби лабораторно не виявляли ш у шюр^ нi у нiгтьовiй пластинщ. Лише у 4 хворих, яю знаходились пiд наглядом, при усшш-ному клiнiчному ефектi, вщразу пiсля терапп Мiкофiном знаходили збудника мшозу (плiснявi гриби та C. albicans); але через 2-3 тижш грибiв у тканинах нiгтя вже не знаходили. Це свщчить про пролонговану антифунгальну дiю Мiкофiну за рахунок накопичення його у шгтьовш плас-тинцi. Ця властивiсть е дуже корисна i дозволяе у майбутньому розробляти новi методики лшу-вання мiкозiв.
Побiчних дiй не зареестровано; переноснють препарату була добра.
Таким чином, приведет даш свiдчать, що Мiкофiн е високоефективним препаратом у л> куванш онiхомiкозiв (клiнiчно i мшробюлопч-но), добре переноситься пащентами i е препаратом вибору при лшуванш онiхомiкозiв, особливо - зумовлених дерматомщетами.
and future challenges // Br. J. Dermatol. - 1999.
- Vol. 141 (Suppl. 56). - P. 1-4.
7. Сучасне л^вання 0Hix0MiK03iB: Метод. ре-коменд. - Харюв, 2000. - 15 c.
8. Hay R.J. Dermatophitosis and other superficial mycosis / G.L. Mandell, J.E. Bennet. R.E. Dolin. Principles and Practice of Infection Diseases. -Vol. 4. - Churchill Livingstone, 2000. - P. 27572768.
9. Рациональная фармакотерапия заболеваний кожи / Под ред. А.А. Кубановой. - М., 2005.
- С. 882.
10.Караулова А.В. Клиническая иммунология.
- М.: МИА, 1999. - С. 574, 604.
11. Соколова Е.И. Клиническая иммунология. -М.: Медицина, 1998. - С. 270.
3-4 (11)' 2008
Дерматовенерология. Косметология. Сексопатология
