Классификация и стандарты оказания медицинской помощи больным артериальной гипертензией ассоциации кардиологов Украины

Сіренко Ю.М.; Міщенко Л.А.; Радченко Г.Д.; Купчинська О.Г.; Рековець О.Л.; Кушнір С.М.

НА ДОПОМОГУ КЛ1Н1ЦИСТУ 1 _ АРТЕРИАЛЬНАЯ I

TO HELP CLINICIANS ■ " ГИПЕРТЕНЗИЯ

DOI: 10.22141/2224-1485.4.60.2018.141955

Проект

Класифкащя та стандарти надання медичноТ допомоги хворим на артерiальну гiпертензiю

Ш ш ■■■ ■ ■ % ш ■■

Асощацп кардiологiв Укра1ни

Робоча група Асоц1ацП кардюлопв Укра/ни «Артер'альна гiпертензiя» Склад:

Ю.М. Сренко (Кив) — модератор Л.А. Мщенко (Кив) — модератор Л.М. Сна (Ки'/в) С.М. Коваль (Харюв) Г.Д. Радченко (Кив) О.Л. Рековець (Кив)

Автори-укладач'г. Ю.М. С1ренко, Л.А. Мщенко, Г.Д. Радченко, О.Г. Купчинська, О.Л. Рековець, С.М. Кушнр

Класиф1кац1я артер1альноТ ппертензп

ApmepimbHa гinерmензiя (АГ) — це постшно пщ-вищений систолiчний (САТ) та/або дiастолiчний (ДАТ) артерiальний тиск (АТ).

Гтертотчна хвороба (есенщальна гiпертензiя або первинна гiпертензiя) — це пщвищений АТ за вщсутносп очевидно! причини його пщвищення.

Вторинна гiпертензiя (симптоматична) — це ri-пертензiя, причина яко! може бути виявлена.

Термiнологiя: термiн «есенщальна ппертенз1я» вь дображае застарiлi поняття про шдвищення АТ як важливий компенсаторний мехашзм, спрямований на пщтримання адекватно! перфузп тканин (есен-цiальна — англ. essential — «необидна, важлива»). Бшьш прийнятним, на думку провiдних заруб1жних фахiвцiв, е термiн «первинна АГ». В Укра!ш тради-цiйно застосовуеться термш «гiпертонiчна хвороба», що бшьш точно, н1ж поняття «есенцiальна ппертен-зiя», вщображае суть цього клтчного стану (табл. 1).

Згiдно iз цieю класифiкацieю, АГ являе собою тдвищення САТ до 140 мм рт.ст. i вище та/або ДАТ до 90 мм рт.ст. i вище, якщо таке пiдвищення е ста-бшьним, тобто пiдтверджуеться при повторних ви-мiрюваннях АТ (не менше н1ж 2—3 рази в рiзнi днi протягом 4 тиж.).

Вимiрювання АТ на прийомi в лжаря (так званий офiсний АТ) до сьогодш залишаеться найпошире-шшим методом дiагностики АГ. Проте все бшьшого застосування набувае вимiрювання АТ поза межами медичних закладiв, яю часто називають позаофю-ними або амбулаторними вимiрюваннями — це до-бове (амбулаторне) монiторування АТ та домашне мошторування АТ. Цi двi методики також викорис-товуються для дiагностики АГ (табл. 2).

Класифiкацiя АГ за рiвнем АТ вказуе на стутнь його пiдвищення (не на стадш захворювання). Для встановлення стад!! АГ застосовуеться класифiкацiя за ураженням оргашв-мшеней (табл. 3).

Таблиця 1. Класиф '1кац '1я АГ за р'внем АТ

Категорiя Систолiчний АТ, мм рт.ст. Дiастолiчний АТ, мм рт.ст.

Оптимальний < 120 та < 80

Нормальний 120-129 та/або 80-84

Високий нормальний 130-139 та/або 85-89

1-й ступiнь АГ 140-159 та/або 90-99

2-й стутнь АГ 160-179 та/або 100-109

3-й стутнь АГ > 180 та/або > 110

1зольована систолiчна гiпертензiя > 140 та < 90

Таблиця 2. Визначення АГза р'внем офсного та амбулаторного АТ

Категорiя Систолiчний АТ, мм рт.ст. Дiастолiчний АТ, мм рт.ст.

Офюний АТ > 140 та/або > 90

Амбулаторний АТ

Середнм денний (неспання) > 135 та/або > 85

Середнм шчний (пщ час сну) > 120 та/або > 70

24-годинний > 130 та/або > 80

Домашшй АТ > 135 та/або > 85

Формулювання та кодування дiагнозу

В Украгш М1жнародна класиф1кац1я хвороб 10-го перегляду (МКХ-10) (ВООЗ, Женева, 1995) для статис-тичного кодування хвороб застосовуеться з 01.01.1999 р. (Наказ МОЗ Украши вщ 08.10.1998 р. № 297). Зпд-но iз цiею класифжащею хвороби системи кровообцу вщносять до класу IX. Хвороби, що характеризуются пщвищеним АТ, мають коди 110—115. При цьому до рубрики 110 включено таю поняття/уточнення АГ: п-пертонiчна хвороба, есенцiальна, первинна, системна, доброяюсна, злояюсна АГ. Слщ зауважити, що при кодуваннi гшертотчно! хвороби слщ звертати увагу на наявшсть ознак ураження органiв-мiшеней, зокрема серця та нирок, з урахуванням наявносп порушення 1х функцц. Так, гшертотчна хвороба з переважним ура-

женням серця мае код I11; i3 переважним ураженням серця i3 (застшною) СН — код 111.0, i3 переважним ураженням серця без застшно1 СН — код 111.9. Гшертошчна хвороба з переважним ураженням нирок — код 112; за наявносп нирково1 недостатносп застосовують код 112.0, за вщсутносп ознак нирково'1 недостатнос-тi — 112.9. Гшертотчна хвороба з переважним ураженням серця та нирок мае код 113. Якщо при цьому е ознаки застшно'1 СН застосовують код 113.0, нирково'1 недостатносп — код 113.1, застшно'1 СН та нирково'1 недостатносп — код 113.2. Якщо немае шформаци щодо наявносп серцево! та/або нирково! недостатностi при гшертотчнш хворобi з ураженням серця та нирок, застосовують код 113.9 (гшертотчна хвороба з переважним ураженням серця та нирок неуточнена).

Таблиця 3. Класиф 'ка^я АГ за ураженням орган'ш-м'шеней

Стадiя 1 Об'ективш ознаки органiчних ушкоджень органiв-мiшеней вiдсутнi

Стадiя II G об'ективш ознаки ушкодження органiв-мiшеней без ^Mn^MiB з ix боку чи порушення функци: — гiпертрофiя лiвого шлуночка (ЛШ) (за даними ЕКГ, ЕхоКГ), або — генералiзоване звуження артерм сiткiвки, або — мiкроальбумiнурiя або пщвищене спiввiдношення альбумiн/креатинiн, та/або — хрошчне захворювання нирок III стадп (рШКФ > 30-59 мл/хв/1,72 м2)*, або — ураження сонних артерм — потовщення iнтими-медií > 0,9 мм або наявшсть атеросклеротично! бляшки, або — артерiальна жорсткiсть: а) пульсовий тиск > 60 мм рт.ст.; б) каротидно-феморальна швидкють поширення пульсово! xвилi > 10 м/с

Стадiя III 6 об'ективш ознаки ушкодження оргашв-мшеней iз симптомами з ix боку та порушенням фун-кцií

Серце — !нфаркт мiокарда — Реваскуляризацiя мюкарда — Стенокардiя — Серцева недостатнють (СН) IIA-III ст., в тому чи^ зi збереженою фракцiею викиду (ФВ) ЛШ — Фiбриляцiя передсердь

Мозок — !нсульт — Транзиторна iшемiчна атака — Гостра гiпертензивна енцефалопаля — Судинна деменцiя

Очне дно Крововиливи та ексудати в атювц з набряком диска зорового нерва або без нього

Нирки Хрошчне захворювання нирок IV стадп (рШКФ < 30 мл/хв/1,72 м2)*

Судини — Розшарування аорти — Оклюзивне ураження перифермних артерiй

Примтки: * — швидксть клубочково/ ф'шьтраци (ШКФ) розрахована за формулою CKD-EPI.

Термшу «ппертензивне ураження серця» вщпо-вщають ознаки наявносп гшертрофИ або гшертен-зивного ремоделювання ЛШ за даними дослщжен-ня ЕхоКГ (пiдвищeння iндeксу маси мюкарда ЛШ (1ММЛШ), потовщення стшок та/або збiльшeння порожнини ЛШ, збшьшення сшввщношення тов-щини стiнок до кiнцeво-дiастолiчного pозмipу порожнини ЛШ) або ознаки гшертрофИ ЛШ за даними ЕКГ чи рентгенолопчного дослщження.

Термшу «застшна СН» вщповщае наявнiсть клтч-но виражежй СН (вщ IIA стддД за класифжащею Стра-жеска М.Д. — Василенка В.Х. та робочою класифжащею Укpаïнського наукового товариства кардюлопв).

Термшу «ппертензивне ураження нирок» вщповщае зниження ШКФ < 60 мл/хв/1,73 м2 та/або збiльшeння eкскpeцïï альбумiну (> 30 мг/добу). Нир-кову недостатнють констатують за умови зниження ШКФ < 15 мл/хв/1,73 м2.

Вторинн (симпгоматичнi) АГ вщносять до рубрики I15. Реноваскулярна АГ мае код I15.0; АГ нефрогенно-го генезу (пов'язана з шшими захворюваннями нирок, наприклад пiелонeфpигом, гломерулонефритом та ш.) — I15.1; АГ ендокринного Генезу (обумовлена ендо-кринними порушеннями) — I15.2; втоpиннi АГ шшого походження (наприклад, гемодинамчш — при коаркта-ц11 аорти, нeдостатностi аортального клапана; нейроген-нi—при захворюваннях або травмах головного або спинного мозку; eкзогeннi — при отруеннях свинцем, талем та in) — I15.8; вторинна АГ неуточнена мае код I15.9.

Таблиця 4. Приклади форму)

Якщо АГ е супутшм захворюванням щодо 1ХС або цереброваскулярних хвороб (ЦВХ) чи основним дiагнозом за наявностi супутньо1 1ХС (коди 120—125) або ЦВХ (коди 160—169), кодуеться iшемiчна хвороба серця (1ХС) чи ЦВХ i до коду додаеться п'ятий знак — пщрубрика 7, що вказуе на наявнють у пацiента АГ. За наявносп АГ пщрубрика 7 (п'ятим знаком) додаеться до будь-якого дiагнозу з кодами 120—125 та 160—169. Наприклад, «гострий субендокардаальний шфаркт мь окарда (1М)» за наявносп АГ мае код 121.4.7; «наслщ-ки iнфаркту мозку» за наявносп АГ — 169.3.7.

Якщо АГ е супутшм захворюванням у пащента з транзиторною iшемiчною атакою (код G45) або захворюваннями артерш чи артерюл (170—178), в амбулаторий практицi заповнюють два статистичш талони: один — на транзиторну iшемiчну атаку, другий — на АГ (гiпертонiчну хворобу або симптоматичну АГ — вщповщно до дiагнозу). При кодуваннi даагнозу в умо-вах стацiонару кодуеться лише основне захворювання. Наприклад, якщо пащент перебував у стацiонарi з основним даагнозом «транзиторна iшемiчна атака» — застосовують код G45; якщо з основним дiагнозом «артерiальна гiпертензiя» (табл. 4, приклад 8), а транзиторна iшемiчна атака е ускладненням основного захворювання — застосовують код 110 (або шший за наявносп ураження серця та нирок).

При атеросклерозi ниркових артерш i за наявносп вазоренально1 АГ в амбулаторних умовах заповнюють два статистичш талони з кодами 170.1 та

вання та кодування д'шгноз'в

№ Дiагноз Код

1 2 3

1 Ппертошчна хвороба 1 стадп, 2-й стутнь. Ризик помлрний. СН 0. Пперхолестеринемля 110

2 Ппертошчна хвороба II стадп, 1-й стутнь. Ппертензивне серце (гiпертерофiя ЛШ). Ризик III (високий). СН I стадп зi збереженою ФВ ЛШ, NYHA II 111.9

3 Ппертошчна хвороба III стади, 2-й стутнь. Ппертензивне серце (гiпертрофiя ЛШ). Ризик IV (дуже високий). Сн НА стадп зi зниженою ФВ ЛШ, NYHA III 111.0

4 Ппертошчна хвороба II стади, 3-й стутнь. Ризик IV (дуже високий). СН 0. КомбЫована дисло-демля. Мiкроальбумiнурiя. ОжирЫня I ст. 112. 9

5 Гiпертонiчна хвороба III стадп, 3-й стутнь, резистентний переб^. Гiпертензивна ретинопатiя. Гiпертензивне серце (гiпертрофiя ЛШ). Ризик IV (дуже високий). СН I стадп зi збереженою ФВ ЛШ, NYHA II 111.9

6 Ппертошчна хвороба III стадп, 3-й стутнь (гiпертрофiя ЛШ). Ризик IV (дуже високий). СН НА зi збереженою ФВ ЛШ NYHA III. Хрошчна хвороба нирок (ХХН), III ст. (ппертензивна нефро-патiя) 113.2

7 Гiпертонiчна хвороба III стадп, 2-й стутнь. Ризик IV (дуже високий). !ХС: стабтьна стенокар-дiя напруги II фК. Постiнфарктний кардiосклероз ^ЧМ задньоТ стЫки лiвого шлуночка вiд 07.01.2018). СН II А стадп зi збереженою ФВ ЛШ 120.8.7

8 Ппертошчна хвороба III стадп, 2-й стутнь. Ризик IV (дуже високий). СН I стадп зi збереженою ФВ Лш, NYHA II. Транзиторна iшемiчна атака (вказати судинний басейн, дату) 1.10*

9 Вторинна АГ II стади, 3-й стутнь, резистентний переб^. Ризик IV (дуже високий). СН I стадп зi збереженою ФВ ЛШ, NYHA II. хХн, II ст. Сечокам'яна хвороба (конкремент у правм нирф). Хрошчний телонефрит (фаза нестмкоТ ремiсп) 115.1

10 Вторинна АГ III стадп, 2-й стутнь. Ризик IV (дуже високий). СН II А стадп зi збереженою ФВ ЛШ, NYHA II. Первинний пперальдостерошзм. Аденома правоТ наднирковоТ залози. Залиш-ковi явища iшемiчного iнсульту (басейн, дата) I15.2**

Заюнчення табл. 4

1 2 3

11 Вторинна АГ II стади, 1-й стутнь. Неускладнений ппертензивний криз (дата). Ппертензивне серце (гiпертрофiя ЛШ). Ризик III (високий). СН I стади 3i збереженою ФВ ЛШ, NYHA II. Фео-хромоцитома правоТ наднирковоТ залози I15.2

12 Ппертошчна хвороба III стадiТ, 2-й стутнь, наслiдки субарахноТдального крововиливу (дата). Ппертензивне серце (гiпертрофiя ЛШ). Ризик IV (дуже високий). СН II A стади зi збереженою ФВ ЛШ, NYHA II. Мiкроальбумiнурiя I 69.0.7

13 Вторинна АГ I ст., 1-й стутнь. Неускладнений ппертензивний криз (дата). Ризик II (помiрний). СН 0. Закрита травма голови. Струс головного мозку (дата). Гiперхолестеринемiя I15.8

14 Транзиторна iшемiчна атака (вказати судинний басейн, дату). Ппертоычна хвороба III стади, 2-й стутнь. Ппертензивне серце (гiпертерофiя ЛШ). Ризик IV (дуже високий). СН II A стади зi збереженою ФВ ЛШ, NYHA II. КомбЫована дислiпiдемiя G 45.8

15 Iшемiчний Ысульт (басейн, дата). Вторинна АГ III стади, 2-й стутнь. Ризик IV (дуже високий). СН I стади зi збереженою ФВ ЛШ, NYHA II. Первинний пперальдостерошзм. Аденома правоТ наднирковоТ залози I63.8**

Примтки: *, ** — пояснення в текст.¡.

115.0. При кодуванш цього дiагнозу в умовах стащо-нару у формi № 066/о кодують лише одне захворю-вання — основне (170.1 або 115.0), з приводу якого пащент перебував на лжуванш (патолопя судин або симптоматична АГ).

Якщо ЦВХ (коди 160—169) спостерiгаються в пащента з вторинною АГ — в амбулаторних умовах заповнюють два статистичш талони: один — на ЦВХ, другий — на симптоматичну АГ. В умовах стащонару у формi № 066/о кодують лише основне захворювання (приклади 10 та 15, табл. 4). Якщо пащент перебував у стацiонарi з приводу вторинно! АГ, а залишковi явища порушення мозкового кровооб^у е 11 ускладненням (приклад 10, табл. 4), застосовують код вщповщно! симптоматично! АГ. Якщо пащент перебував у стацiонарi з приводу ЦВХ, а симптоматична АГ е супутньою

патолопею (приклад 15, табл. 4), у формi № 066/о кодують вiдповiдну ЦВХ (рубрики 160—169). У цьому разi (за наявност супутньо! симптоматично! АГ) тдрубрика 7 п'ятим знаком не вказуеться.

КлЫчний протокол надання медичноТ допомоги пацieнтам iз гiпертонiчною хворобою (есенщальною АГ)

Стратифка^я серцево-судинного ризику в патент з АГ

Максимально корисною е стратега, що базуеть-ся на визначеннi загального ризику. Пщ останнiм розумiють той ризик ускладнень, який мае даний хворий внаслщок пiдвищення АТ та за наявнос-тi супутнiх серцево-судинних захворювань (ССЗ), ураження органiв-мiшеней та основних факторiв ризику (ФР), наведених нижче.

Таблиця 5. Класиф '1кац '1я серцево-судинного ризику залежно в'щ ФР, ступеня, стади захворювання ураження орган'в-м'шеней та наявност серцево-судинного або ниркового захворювання

Стад!я АГ lншi ФР, ураження оргаыв-мшеней або захворювань CTyniHb пiдвищення АТ, мм рт.ст.

Високий нормальний САТ — 130-139, ДАТ — 85-89 Стушнь 1: САТ 140-159, ДАТ 90-99 Стушнь 2: САТ 160-179, ДАТ 100-109 Стушнь 3: САТ > 180, ДАТ > 110

Стадiя 1 (неускладнена) Немае ФР Низький Низький Помiрний Високий

1 або 2 ФР Низький Помiрний Помiрний — високий Високий

> 3 ФР Низький — помiрний Помiрний — високий Високий Високий

Стадiя 2 (безсимптомне захворювання) Ураження оргаыв-мь шеней, ХЗН, ЦД без ураження оргашв-мь шеней Помiрний — високий Високий Високий Високий — дуже високий

Стадiя 3 (симптомне захорювання) Симптомне серцево-судинне захворювання, ХЗН > 4, ЦД iз ураженням оргашв-мiшеней Дуже високий Дуже високий Дуже високий Дуже високий

Фактори (KpiM АТ), що застосовують для стратифкацп загального

серцево-судинного ризику

Демогрaфiчнi або лабораторш параметри:

— чоловiча стать;

— вж (у чоловiкiв > 55 рокiв, у ж1нок > 65 рокiв);

— тютюнопалiння поточне або в анамнезц

— дислшщемш: загальний холестерин (ХС)

> 4,9 ммоль/л, або ХС лшопротетв низько! щiльностi (ЛПНЩ) > 3,0 ммоль/л, або ХС лшопротетв високо! щшьносп (ЛПВЩ): чоловiки < 1,0 ммоль/л, жшки < 1,2 ммоль/л, рiвень тригль цериду (ТГ) > 1,7 ммоль/л;

— глюкоза в плазмi кровi натще 5,6—6,9 ммоль/л (102-125 мг/дл);

iНе можете найти то, что вам нужно? Попробуйте сервис подбора литературы.

— порушення толерантносп до глюкози;

— цукровий дiабет;

— надмiрна маса т1ла (шдекс маси тла > 25 кг/м2) або ожирiння (iндекс маси тша > 30 кг/м2);

— абдомшальне ожирiння (окружнiсть тали

> 102 см у чоловтв г > 88 см у жТнок);

— сГмейний анамнез передчасного розвитку ССЗ (до 55 роюв у чоловтв, до 65 рокГв у жГнок);

— раннГй початок менопаузи;

— частота серцевих скорочень у стан спокою

> 80 уд/хв.

Пов'язане з АГ асимптомне ураження оргашв-мь шеней:

— артерГальна жорсткГсть: пульсовий тиск (у па-цГентГв похилого вГку) > 60 мм рт.ст.;

— каротидно-феморальна швидкГсть поширен-ня пульсово! хвилГ > 10 м/с;

— гшертрофш ЛШ за даними ЕКГ та/або ЕхоКГ (шдекс маси ЛШ > 115 г/м2 у чоловЫв, > 95 г/м2 у жГнок (1ММЛШ = ММЛШ/площа поверхт тГла

Прим'пка: * — ШКФ розрахована за формулою СКй-ЕР1.

(г/м2)), або шдекс маси ЛШ > 50 г/м2 у чоловтв, > 47 г/м2 у жшок (1ММЛШ - ММЛШ/зрГст2 (г/м2)); площу поверхш т!ла можна використовувати в па-цГентГв Гз нормальною масою тГла);

— потовщення стГнки сонно! артерГ! (товщина комплексу Гнтима-медГа сонно! артерГ! > 0,9 мм), або наявшсть атеросклеротично! бляшки при вь зуалГзацГ!;

— гомГлко-плечовий Гндекс < 0,9;

— хротчне захворювання нирок III стадГ! (рШКФ > 30-59 мл/хв/1,72 м2)*;

— мжроальбумшурш (30-300 мг/добу) або сшввщношення альбумГн/креатинГн (30-300 мг/г; 3,4-34 мг/ммоль).

Установлене серцево-судинне захворювання або захворювання нирок:

— ГшемГчний шсульт, геморагГчний Гнсульт, транзиторнГ шемГчш атаки;

— Гнфаркт мГокарда, стенокардш, коронар-на реваскуляризацш (черезшкГрне первинне ко-ронарне втручання (ЧПКВ) або аортокоронарне шунтування (АКШ));

— серцева недостатшсть включно зГ збереже-ною ФВ ЛШ;

— хротчне захворювання нирок IV стадГ! (рШКФ < 30 мл/хв/1,72 м2*);

— протешурш (> 300 мг/добу);

— симптомне ураження перифершних артерш;

— тяжка ретинопатГя (геморагГ!, ексудати, набряк диска зорового нерва);

— фГбриляцш передсердь на фот оргашчного ураження серця.

Видiляють чотири групи ризику розвитку серце-во-судинних ускладнень:

1. Низький ризик (ризик 1) — мають хворi з АГ 1-го ступеня без факторiв ризику. До ще! групи вщ-носять лише ж1нок, оскшьки чоловiча стать сама по ra6i е фактором ризику серцево-судинних захворю-вань. Ризик розвитку серцево-судинних захворювань

1 ускладнень у найближчi 10 рокiв становить 15 %.

2. Помiрний ризик (ризик 2) — АГ 1-го ступеня з факторами ризику та АГ 2-го ступеня, не бшьше

2 факторiв ризику або вони вщсутш. Немае ураження оргашв-мшеней i серцево-судинних ускладнень. Ризик !х розвитку в найближчi 10 рокiв становить 15-20 %.

3. Високий ризик (ризик 3) — мають пащенти з АГ II стадж До ще! групи вщносять також хворих з АГ I стадп за наявност цукрового дiабету або висо-кого тиску (АГ 2-го або 3-го ступеня), яю не мають ускладнень АГ. Ризик розвитку серцево-судинних ускладнень у найближчi 10 роюв — бшьше 20 %.

4. Дуже високий ризик (ризик 4) — пащенти з АГ III стадц. До цГе! групи ризику вГдносять також хворих з АГ II стада + цукровий дГабет Г хворих будь-яко! стада з тяжким ураженням нирок (ШКФ < 30 мл/хв/1,73 м2). Ризик розвитку серцево-судинних ускладнень або смертГ в найближчГ 10 роив перевищуе 30 %.

Стандарти дiагностики АГ

Обстеження пацГента з пГдвищеним АТ проводиться з метою: 1) тдтвердження дГагнозу АГ;

2) встановлення можливих причин вторинно! АГ;

3) стратифжаци ризику серцево-судинних ускладнень, виявлення ураження органГв-мГшеней Г супут-нк клГнГчних станГв.

Вим1рювання АТ

Золотим стандартом скриншгу, дГагностики та оцшки ефективностГ терапГ! АГ е традицшне вимь рювання АТ в умовах медичного закладу (офюне ви-мГрювання АТ).

Правила вишрювання АТ:

— вимiрювання АТ починають тсля 3-5-хви-линного вГдпочинку пащента в положеннi сидячи, мiнiмум 2 вимiрювання АТ з iнтервалом 1—2 хв (3-те додаткове — при значнш рiзницi м1ж першими дво-ма вимiрюваннями), й обчислюють середне ариф-метичне значення. При первиннш оцiнцi пацiента вимiрювання АТ проводять на обох руках i визнача-ють домiнантну (рука з вищим рiвнем АТ), на якiй у подальшому буде вимiрюватися АТ;

— для вимiрювання АТ використовують манжетки вщповщного розмiру: стандартна (ширина 12— 13 см, довжина 35 см), велика (окружшсть плеча пащента > 32 см) i маленька манжетка (для дiтей вжом менше 5 рокiв); манжету розмщують посерединi плеча на рiвнi серця, щоб !! нижнiй край знаходився на 2—2,5 см вище лжтьово! ямки, а м1ж манжетою i поверхнею плеча проходив палець;

— при використаннi аускультативного методу ви-мiрювання АТ визначають I (появу) i V фазу (зник-нення) тонiв Короткова, якi вщповщають САТ i ДАТ;

— вимiрювання АТ на 1-й та 3-й хвилиш пiсля переходу в ортостаз необхщно обов'язково прово-дити в оаб похилого вiку, а також у хворих iз цу-кровим дiабетом i в усiх випадках наявностi орто-статично! гiпотензГ1 (зниження САТ на 20 мм рт.ст. i бiльше або ДАТ на 10 мм рт.ст. i бГльше) або при пiдозрi на не!.

Важливим доповненням до традицiйного офю-ного е вимiрювання АТ поза межами медичного закладу — амбулаторне добове мошторування i домашне монГторування АТ. Вони надають можли-вiсть точнiше оцiнити рiвень АТ на основi оцiнки бГльшо! ылькосп вимiрювань в обставинах реального життя пацiента, а його результати е бГльш точ-ними предикторами серцево-судинних ускладнень у пащентш з АГ. Основними показаннями для амбулаторного добового та домашнього мошторування АТ е тдозра на «гшертензго бiлого халата», мас-ковану або нiчну гiпертензiю, гшотензго, а також значна мiжвiзитна варiабельнiсть АТ при офiсних вимiрюваннях i резистентна АГ.

Дiагностичнi критерГ! АГ за даними рiзних типiв вимiрювання АТ поданi в табл. 6.

Ощнка факторiв ризику ССЗ: обов'язковим е ви-значення вмГсту у венознш кровГ глюкози, загально-го ХС та ТГ, за можливостГ — ХС ЛПНЩ г ЛПВЩ.

Оцiнка ураження органiв-мiшеней

Серце: ЕКГ е обов'язковою для Bcix пащентш; додатковi дослiдження (ЕхоКГ, навантажувальнi тести, холтерiвське монiторування ЕКГ) проводять-ся за показаннями, що визначаються при фiзикаль-ному обстеженнi та за даними ЕКГ. ЕхоКГ для ycix е бажаною на етапi первинно! ланки й обов'язковою на еташ вторинно! допомоги.

Артери: допплерографiя сонних i периферичних артерiй, визначення швидкосп пульсово! хвилi та гомiлково-плечовий шдекс можуть застосовуватися як додатковi дослщження.

Нирки: визначення сироваткового креатинiну i розрахунок ШКФ (клiренсу креатиншу)*, загаль-ний аналiз сечi рекомендовано вам пащентам з АГ, за потреби додатково — ощнка екскрецп альбумшу iз сечею, УЗД нирок.

Примтка: * — електронний калькулятор для роз-рахунку ШКФ за формулою CKD-EPI на сайт www.kidney.org/professionals/kdoqi/gfr_calculator (або використовувати вщпов^у програму для смартфону).

Aiarnocwa вторинних АГ

Найчастшими причинами вторинно! гшертензп е ренопаренхiматознi захворювання нирок, стеноз ниркових артерш, первинний альдостерошзм, синдром обструктивного апное сну та захворювання щитопод16но! залози (гшертиреоз, гiпотиреоз), рiд-ше — феохромоцитома i синдром Кушинга.

Реноnаренхiмаmознi захворювання нирок найчас-тiше зумовленi гломерулонефритом, дiабетичною нефропатiею й пiелонефритом. Для дiагностики необхiдно оцiнити анамнез (шфекцп або обструкцiя сечовивщних шлях1в, амейний анамнез полтстозу нирок); лабораторнi данi (протешур!я, лейкоцито-та/або еритроцитур!я, зниження ШКФ); провести УЗД нирок (структурш змши паренхiми та чашко-во-мискового апарату нирок), за потреби — подальше детальне обстеження в нефролога.

Стеноз ниркових артерш найчастше зумовлений атеросклеротичним ураженням ниркових артерiй або ф!бромускулярною дисплазiею. Стеноз ниркових артерш варто затдозрити в таких випадках: 1) розвиток АГ у вщ1 до 30 роюв, особливо в жшок (характерно для ф!бром'язово! дисплази); 2) розвиток тяжко! АГ, що визначають як р!вш САТ > 160 мм рт.ст. та/або ДАТ > 110 мм рт.ст. у вщ1 55 роюв i 6гль-

Таблиця 6. Д'агностичн'! критерп АГ за даними офсних i позаофсних вим'/рювань АТ

Категорiя Cистолiчний АТ, мм рт.ст. Дiастолiчний АТ, мм рт.ст.

Офюний АТ > 140 та/або > 90

Амбулаторний АТ

Середшй денний (неспання) > 135 та/або > 85

Середшй шчний (пiд час сну) > 120 та/або > 70

24-годинний > 130 та/або > 80

Домашнiй АТ > 135 та/або > 85

ше; 3) раптове та стшке погiршення контролю АТ, що рашше добре вдавалося завдяки лiкуванню; 4) резистентна або злояюсна АГ; 5) значне попршен-ня функцй нирок (зниження ШКФ) на rai прийому iнгiбiторiв ангютензинперетворюючого ферменту (АПФ) або сартанiв; 6) зменшення розмiру нирки (атроф1я), а також рiзниця в розмiрах нирок, що пе-ревищуе 1,5 см; 7) етзоди раптового набряку легень невстановлено'1 етюлогп, особливо у хворого зi зни-женою функцiею нирок.

До скриншгових методiв дiагностики вщносять дуплексне УЗД ниркових артерiй, КТ iз внутрш-ньовенним контрастуванням i МРТ-ангiографiю; за недостатньо'1 iнформативностi перелiчених нешва-зивних тестiв та високо'1 ймовiрностi стенозу — ка-тетерна ангiографiя ниркових артерiй.

Первинний альдостеротзм зусщчаеться у 8—20 % хворих та найчаспше зумовлений двобiчною гшер-плазiею кори наднирково'1 залози, рщше — аденомою наднирково'1 залози. Скриншгу на предмет первинного альдостерошзму пiдлягають такi кате-горп хворих: 1) пащенти з резистентною АГ; 2) зi спонтанною або шдукованою дiуретиками гшокаль емiею; 3) з АГ й адреналовою iнциденталомою (ви-падково дiагностована пухлина); 4) з АГ i сiмейним анамнезом ранньо'1 АГ або цереброваскулярними подiями у вщ до 40 рокiв; 5) гшертензивш особи першого ступеня спорщнення з хворими на первинний альдостеротзм.

Дiагностика Грунтуеться на визначенш альдо-стеронренiнового спiввiдношення (АРС). В Украш переважно проводиться вимiрювання концентраци активного ренiну (менш доступним е визначення активностi ренiну). Результат АРС, що перевищуе референтш значення, вказуе на можливий дiагноз первинного альдостерошзму. Щоб уникнути псев-допозитивних або псевдонегативних результатiв АРС, необх1дно за 4 тижн вiдмiнити препарати, що впливають на альдостерон-ренiнове стввщно-шення, а саме блокатори мшералокортикощних рецепторiв: спiронолактон, еплеренон. З метою встановлення типу первинного альдостеронiзму рекомендована КТ з внутршньовенним контрастуванням, за наявносп протипоказань — МРТ. Тести, що пщтверджують автономний характер секреци альдостерону (сольове навантаження i супресивний тест iз флудрокортизоном), проводяться в спещаль зованих закладах.

Феохромоцитома зустрiчаеться у < 1 % пащенпв та у 80—90 % випадюв розташована в мозковш речо-винi наднирково! залози, решта — пухлини екстра-адреналово'1 локалiзацiI. Скринiнг феохромоцитоми необхiдно проводити в разк 1) АГ iз пароксизмаль-ним перебiгом; 2) АГ, що асощюеться з головним болем, тдвищеним потовидiленням, блiдiстю або постуральними реакцiями (гiпотензiя i тахiкардiя);

3) наявшсть феохромоцитоми в сiмейному анамнезц

4) iнциденталома незалежно вiд наявносп клтчних симптомiв i АГ. Дiагностичний тест — визначення

добово'1 екскреци метанефринiв iз сечею, рiдше — вмюту метанефринiв у кровi. 4-разове перевищення рiвня метанефринiв — 100% критерш феохромоцитоми; iншi випадки пщвищення 1х рiвня потребу-ють проведення супресивного тесту з клонщином. Подальше обстеження з метою тошчно'1 дiагности-ки (КТ iз внутршньовенним контрастуванням, за наявностi протипоказань — МРТ, сцинтиграф1я, ПЕТ) проводяться в спецiалiзованих закладах.

Синдром Кушинга зусщчаеться в < 0,1 % пащен-тiв та може виникати внаслщок екзогенного (ятро-генного) або ендогенного надлишку глюкокорти-костеро'¡дiв. Запiдозрити його розвиток необхщно в таких ситуац1ях: 1) прийом глюкокортикостеро1дiв; 2) наявшсть патогномошчних ознак синдрому Кушинга (плетора, мiсяцеподiбне обличчя, стри'1, проксимальна мюпапя i м'язова слабюсть); 3) наявнiсть супутнiх захворювань — цукровий дiабет, остеопо-роз, АГ. Для первинного скриншгу використовують короткий шчний дексаметазоновий тест: 1 мг дек-саметазону на шч iз наступним вимiрюванням рiвня кортизолу кровi у вранiшнi години. Рiвень кортизо-лу, який перевищуе референтнi значення, вказуе на можливий дiагноз синдрому Кушинга. Уа подальшi дiагностичнi процедури проводяться в спецiалiзова-них закладах.

Синдром обструктивного тчного апное (СОНА) зустрiчаеться у 25—50 % пащенпв та мае таю кль нiчнi прояви: резистентна до л^вання АГ; хро-тння; паузи дихання пiд час сну; денна сонливють, ожирiння, вiдсутнiсть шчного зниження АТ при добовому мошторуванш. Для скринiнгу СОНА використовують Берлшський опитувальник; оцiнку сонливостi за опитувальником Епворта та проведення полюомнографп.

Гтертиреоз варто запгдозрити в разк тах1кард!1, тепло'1, волого'1 шюри; непереносимостi тепла; нер-возностi; тремору; безсоння; втрати ваги; д^аре!; проксимально! м'язово'1 слабкостi. Для дiагностики використовують визначення в кровi рiвнiв тирео-тропного гормона (ТТГ) та вшьного тироксину.

Гтотиреоз варто зап!дозрити в разк сухостi шкi-ри; непереносимосп холоду; наявностi запорiв; по-яви хрипоти голосу; збшьшення ваги. Для дiагнос-тики використовують визначення в кровi рiвнiв ТТГ та вшьного тироксину.

Вторинну АГ варто запщозрити насамперед у па-цiентiв iз резистентним перебiгом гiпертензii.

Резистентна АГ визначаеться як стшка до лжу-вання артерiальна гiпертензiя, що включае вiдповiд-ну модифiкацiю способу життя та лiкування трьома або бшьше антигшертензивними препаратами, один з яких дiуретик (тiазидний або тiазидподiбний) i два iншi антигiпертензивнi препарати (шпбггор АПФ або блокатори рецепторiв до анпотензину II (БРА) + антагонют кальцiю) в оптимальних дозах, що не призводить до зниження САТ i ДАТ менше 140 i 90 мм рт.ст. Неадекватний контроль АТ шд-тверджений ДМАТ або домашшм монiторуванням

АТ та тсля виключення рiзних причин псевдоре-зистентно! гшертензИ (насамперед погано! при-хильностi до лiкування) та вторинно! гшертензж

Лiкування резистентно! гшертензИ повинно включати:

— посилення заходiв щодо модифжацИ способу життя, особливо обмеження вживання солi;

— додавання в низьких дозах спiронолактону або еплеренону,

— б1льш високi дози тiазидних/тiазидподiбних дiуретикiв, чи

— додавання петльових дiуретикiв (при знижен-нi ШКФ < 45 мл/хв/1,72 м2), чи

— додавання бета-адреноблокаторiв, чи

— додавання альфа-блокаторiв й iнших препа-рат1в.

Унiфiкований клiнiчний протокол первинноТ, екстреноТ та вторинноТ (спецiалiзованоï) медичноТ допомоги «Артерiальна ппертензiя» (затверджено Наказом Мшгстерства охорони здоров'я вiд 24 травня 2012 р. № 384)

Дiагноз — АГ.

Код МКХ-10 — I10—I15.

Мета — впровадження медико-органiзацiйних та лiкувально-дiагностичних пiдходiв, якi вщповь дають положенням доказовоï медицини, тд час на-дання медичноï допомоги пащентам з АГ в Украш.

Епiдемiологiчна тформащя. За офщшними даними Центру медичноï статистики МОЗ Украши, станом на 01.01.2018 р. в Украш1 зареестровано 10 385 533 хворi на АГ, що становить 29,8 % дорос-лого населення краши.

Для закла^в, що надають первинну медичну допомогу

Оргатзащя надання медично'1 допомоги

Первинна медична допомога надаеться лiкарями загальноï практики — амейними лiкарями та д1ль-ничними лiкарями-терапевтами в амбулаторiях, амбулаторiях загальноï практики — сiмейноï медицини, с1льських лiкарських амбулаторiях, фель-дшерських пунктах, фельдшерсько-акушерських пунктах (номенклатура згщно з Наказом МОЗ Украши вщ 28.10.2002 р. № 385); у центрах первинноï медико-санiтарноï допомоги, амбулаторiях загаль-roï практики — сiмейноï медицини, фельдшерсько-акушерських пунктах, фельдшерських пунктах в ам-булаторних умовах (на прийомi в лжаря, у денному стацiонарi) або за мюцем проживання (перебуван-ня) пацiента (номенклатура згiдно з Наказом МОЗ Украши вщ 05.10.2011 р. № 646).

Первинна профтактика

Первинна профилактика АГ розглядаеться з позицп загальноï профiлактики серцево-судин-них захворювань i полягае у виявленнi й корек-цiï доведених факторiв ризику: тютюнопалшня,

гшерхолестеринемп, надмiрноï маси тша, недо-статньоï фiзичноï активностi, зловживання алкоголем.

Необхвдш дл лшаря

iНе можете найти то, что вам нужно? Попробуйте сервис подбора литературы.

Обов'язково eciM пащентам на npuüoMi:

1. Вимiрювання АТ.

2. Виявлення факторiв ризику, оцiнка загального серцево-судинного ризику.

3. Надання рекомендацш щодо дотримання здорового способу життя.

Дiагностика

Клiнiчне, лабораторне та шструментальне обстеження пацiентiв з АГ проводиться з метою виявлення шдвищеного АТ; вдентифжацп мож-ливих причин високого АТ (виявлення вторин-ноï гшертензп); стратифжацИ ризику розвитку серцево-судинних ускладнень: ощнки ступеня АГ; виявлення фактор1в ризику; супутньоï патологи, що негативно впливае на переб1г АГ (1ХС, цукровий д1абет, ХХН); виявлення ураження ор-ган1в-м1шеней; визначення стади АГ; виявлення ускладнень АГ.

Необхвдш дл лшаря щодо дiагностики АГ

Обов'язкови

1. Вим1рювання АТ при кожному зверненш до л1каря в стандартних умовах м1н1мум 2 рази упро-довж прийому. При першому зверненн1 АТ вим1рю-ють на обох руках. При виявленш р1зниц1 в р1вн1 АТ на руках для подальших вим1рювань використову-ють руку з б1льш високим АТ.

2. Проведення лжарського огляду ус1м пащен-там: ф1зикальне обстеження; ощнка невролопчно-го статусу; офтальмоскошя очного дна пац1ентам 1з САТ > 160 мм рт.ст. та пащентам з офтальмолопч-ною та невролопчною симптоматикою.

3. Лабораторш обстеження: загальний анал1з кров1, сеч1, визначення р1вня глжемщ р1вня загального ХС, креатиншу з обчисленням ШКФ за формулою CKD-EPI* або за формулою Кокрофта — Голта — проводити вс1м пащентам при первинному зверненш. За неможливост1 виконання дослщжень у закладах первинноï медичноï допомоги сл1д на-правити пащента до закладу, що надае вторинну медичну допомогу.

4. Реестрац1я ЕКГ у 12 вщведеннях.

5. Визначення фактор1в ризику та попередня ощнка загального серцево-судинного ризику.

6. При вториннш АГ, резистентнш АГ, АГ у па-ц1ент1в молодого в1ку (до 40 рок1в), ваг1тност1 з АГ — направлення для проведення обстеження до закла-д1в, що надають вторинну медичну допомогу.

Бажат:

1. Лабораторш обстеження: визначення аланш-амшотрансферази (АлАТ); ТГ; ТТГ, сечовоï кисло-ти, мiкроальбумiнурïï.

2. 1нструментальш обстеження: проведення УЗД серця (ЕхоКГ, допплер-КГ); УЗД екстракрашаль-них судин шиц УЗД нирок.

Примтка: * — електронний калькулятор для розрахунку ШКФ за формулою CKD-EPI на сайт www.kidney.org/professionals/kdoqi/gfr_calculator.

Лжування

Мета лжування пащента з АГ — досягнення максимального зниження сумарного ризику роз-витку серцево-судинних ускладнень за рахунок досягнення та тдтримання для вих категорш хворих на АГ единого щльового piвня АТ при офюному вимipюваннi менше 140/90 мм рт.ст. ^з наголошенням жоpсткоï нeобхiдностi його досягнення). За умови якщо на фон антигшертен-зивноï терапп досягнуто бiльш низький piвeнь АТ (< 130/80 мм рт.ст.), а тератя добре переноситься, немае жодних побiчних ефеклв iз боку само-почуття хворого або якост життя, схему лжуван-ня не варто коригувати; проводять модифiкацiю фактоpiв ризику, ефективне лiкування супутнiх клжчних станiв. У табл. 7 наведен peкомeндацïï щодо початку лiкування залежно ввд початкового piвня офiсного АТ.

Комeнтаpiв щодо початку немедикаментозного i медикаментозного л^вання небагато. Важливо, що розглядаеться необхщшсть лiкування i за наявносп показань при високому нормальному piвнi АТ. Встановлюються бшьш чiткi меж1 для оцiнки ефективност нeмeдикамeнтозноï тepапïï в пащен-пв низького та помipного ризику — 3—6 мгсящв. Ви-значено мету для досягнення контролю АТ у час — 3 мгсящ.

Немедикаментозш методи л1кування

Необхiднi до лшаря

Обов'язкови

1. Усiм пацiентам з АГ слщ проводити коpeкцiю наявних фактоpiв ризику i модифiкацiю стилю життя зпдно з рекомендац1ями щодо пpофiлактики, на-веденими вище.

2. Рекомендувати дотримання дiети з обмежен-ням споживання кухонноï солi, солодощiв, насиче-них жиpiв та збшьшенням вживання фруклв/ово-чiв.

3. Заохочувати пащенпв до самоконтролю АТ та шших фактоpiв ризику, постiйно пщтримувати стратегго повeдiнки, спрямовану на пiдвищeння прихильносп до виконання peкомeндацiй лiкаpя.

Медикаментозш методи лiкування

Тактика призначення пащенту мeдикамeнтозноï тepапïï залежить вiд piвня загального серцево-су-динного ризику та piвня систолiчного i дiастолiчно-го АТ.

Необхвдш дй' лшаря

Обов'язкови

1. Для лкування АГ використовують антип-пертензивш препарати з доведеною eфeкгивнiстю щодо зниження ризику розвитку серцево-судинних ускладнень — препарати I ряду: пазидш або пазид-подiбнi дiуpeтики, шпбгтори АПФ, БРА, антагоню-ти кальщю, бета-адреноблокатори) та ЗСх комбiнацïï. NB! Не поеднувати шпбгтори АПФ та БРА або пря-мi блокатори реншу разом. Перевага для початку терапИ надаеться дво- та трикомпонентнш анти-гiпepтeнзивнiй тepапïï, насамперед у виглядi фж-

Високий нормальний АТ 130-139/85-89 Ступшь 1 АГ: 140-159/90-99 Ступшь 2 АГ: 160-179/100-110 Ступшь 3 АГ: > 180/110

Рекомендаци щодо способу життя Рекомендаци щодо способу життя Рекомендаци щодо способу життя Рекомендаци щодо способу життя

Розглядати медикамен-тозне лкування у хворих дуже високого ризику наяавност серцево-су-динного захворювання, особливо 1ХС Негайне призначення медикаментозного л^вання хворим високого i дуже високого ризику, патентам iз серцево-судинними захворюваннями, ХЗН або ураженням оргашв-мшеней Негайне призначення медикаментозного л^вання уам хворим Негайне призначення медикаментозного лкування уам хворим

Призначення медикаментозного лкування хворим низького-помiрного ризику, без серцево-судинних захворювань, ХЗН або ураження оргашв-мшеней пюля 3-6 мiсяцiв запро-вадження змш способу життя i вiдсутностi контролю АТ Мета — контроль АТ про-тягом 3 мюя^в Мета — контроль АТ про-тягом 3 мюя^в

Таблиця 7. Початок антиппертензивно)' терапп (змни способу життя та медикаментозна тератя) при р'зних рiвнях початкового офсного артерiального тиску, мм рт.ст.

сованих комбшацш За неможливостГ нормалГзацГ! АТ за допомогою препаратГв I ряду додатково при-значають антагонГсти альдостерону. Якщо Г надалГ немае досягнення цГльового рГвня АТ, то признача-ють шшГ препарати II ряду (блокатори альфа-адре-норецепторГв, препарати центрально! дл, агонГсти ГмГдазолшових рецепторГв, прямГ блокатори ренГну (але !х не поеднують разом з шпбГторами АПФ або БРА), прямГ вазодилататори, алкало'Гди раувольфГ!). До досягнення цГльового АТ при призначенш анти-гшертензивноГ терапГ! плановГ вГзити пацГента до лГкаря з метою ощнки переносимостГ, ефективностГ й безпеки лГкування, а також контролю виконання пащентом отриманих рекомендацГй проводяться 1 раз на мГсяць. Шсля досягнення цГльового рГвня АТ з урахуванням його стГйкого утримання — повтор-ний огляд лГкаря 1 раз на 3—6 мгсящв.

2. УсГм пацГентам групи високого/дуже високого ризику обов'язково додатково призначати (за вГд-сутносп протипоказань) медикаментозну корекщю дислшГдемл — статини в стандартних дозах.

3. ПацГентам Гз встановленим дГагнозом ССЗ за вГдсутностГ протипоказань тсля досягнення ефек-тивного контролю АТ (рГвень АТ < 140/90 мм рт.ст.) додатково призначаеться ацетилсалщилова кислота в дозГ 75—100 мг.

4. Медикаментозне лГкування супутнГх захво-рювань (IХС, цукровий дГабет та ш.) проводиться вГдповГдно до чинних медико-технолопчних доку-ментГв.

5. При недосягненш цГльового АТ слГд упевни-тися, що пацГент виконуе рекомендацГ! щодо при-йому препаратГв; провести корекщю терапГ!.

6. При неефективносп медикаментозной терапГ! (за умови призначення препаратГв в адекватних дозах) — направлення до закладГв охорони здоров'я, яю надають вторинну медичну допомогу.

7. ЛГкування неускладнених гшертензивних кризГв проводиться в амбулаторних умовах за мож-ливостГ монГторингу стану пацГента. При неможливостГ монГторингу та/або розвитку ускладне-ного гшертошчного кризу пацГент якнайшвидше направляеться до закладГв, що надають вторинну стащонарну медичну допомогу.

Бажат дш при неефективносп медикаментозной терапГ! слГд виконувати амбулаторний монГто-ринг АТ або монГторинг АТ у домашшх умовах.

Характеристики очжуваних юнцевих результата л1кування

СтГйке зниження АТ до цГльового. Зменшення вираженостГ скарг хворого з боку серцево-судин-но! системи. КорекцГя факторГв серцево-судинно! системи. КорекцГя факторГв серцево-судинного ризику.

Тривалкть л1кування

Амбулаторне лГкування проводиться безперерв-но протягом життя.

Критерл якост1 л1кування

Стаб1л1зац1я АТ у межах ц1льового. В1дсутн1сть ускладнень гшертошчноГ хвороби.

Диспансерний нагляд

Диспансерний нагляд проводиться за вс1ма пац1-ентами з АГ для профГлактики розвитку ускладнень (обов'язково при низькому та середньому ризику серцево-судинних ускладнень та за неможливостг забезпечення проведення диспансерного нагляду за пацгентами групи високого/дуже високого ризику в закладах, якг надають вторинну амбулаторну медичну допомогу за умови забезпечення лгкаря закладу, який надае первинну медичну допомогу, вгдповгд-ними рекомендацгями). Досягнення i пгдтримка цг-льового ргвня АТ вимагають тривалого лгкарського спостереження з регулярним контролем виконання пацгентом рекомендацгй щодо змгни способу життя i дотримання режиму прийому призначених ан-тиггпертензивних засобiв, а також корекцИ терапГï залежно вГд ефективностi, безпеки i переносимосп лiкування. Важливе значення мають корекцiя та монГторинг шших факторГв ризику та супутнГх клш1ч-них стан1в: гiперхолестеринемГï, цукрового д1абету тощо.

Освiтнi заходи щодо способу життя

Рекомендованим е широке залучення пац1ент1в з АГ до школи здоров'я, програм спец1ал1зованого медсестринського патронату. За наявност1 шкГдли-вих звичок — вГдмова в1д тютюнопал1ння, обмежен-ня вживання алкоголю.

Реабiлiтацiйнi заходи

ВГдмова вГд прац1 в шчний час, нормал1зац1я сну, режиму пращ й вщпочинку. Рекомендована опти-мгзацГя фiзичноï активност1. Не рекомендуються перебування п1д прямими сонячними променями, переохолодження й перегр1вання.

Для заклад 'т, що надають вторинну амбулаторну медичну допомогу

Оргатзащя надання медично'1 допомоги

Вторинна медична допомога на амбулаторному р1вт надаеться л1карями-спец1ал1стами в д1агнос-тичних центрах, пол1кл1н1ках (центральна м1ська, мюька, центральна районна) (номенклатура зг1дно з Наказом МОЗ Украши в1д 28.10.2002 р. № 385); у центрах Гз медичних консультацш та д1агностики (консультативно-д1агностичних центрах), спецiалi-зованих медичних центрах (номенклатура зпдно з Наказом МОЗ Украши вГд 05.10.2011 р. № 646).

Профыактика

У закладах, яю надають вторинну медичну допомогу, проводяться заходи вторинноï профшак-тики, що спрямованi на уповшьнення прогресу-вання ураження органiв-мiшеней та запоблання розвитку ускладнень АГ. Як i заходи первинноï

профшактики, вони полягають у досягненш цшьо-вого piвня АТ та коpeкцïï доведених фактоpiв ризику (див. вище).

Дiагностика

Дiагностичнi заходи, що проводяться в закладах, яю надають вторинну медичну допомогу, спрямова-нi на уточнення дiагнозу, дiагностику втоpинноï АГ, виявлення причин peзистeнтноï АГ та/або злояюс-ного пepeбiгу АГ, виявлення супутньо! патологïï, що негативно впливае на пepeбiг АГ, серцево-судинних ускладнень, стратифжацго ризику з використанням методик та обстежень, що не можуть бути проведет в закладах пepвинноï мeдичноï допомоги. Для пащ-енпв, якi вперше напpавлeнi до заклад1в, що надають вторинну медичну допомогу, термш обстежен-ня не повинен перевищувати 30 днiв.

Необхвдш дп лшаря

Обов'язкови

1. Оцшка peзультатiв дiагностичних заходiв, про-ведених у закладах пepвинноï мeдичноï допомоги.

2. Збip анамнезу, лiкаpський огляд та обстежен-ня, спpямованi на виявлення ознак втоpинноï АГ, уточнення ступеня ураження оргашв мiшeнeй, на-явностi супутнiх захворювань i фактоpiв ризику.

3. Фiзикальнe обстеження з обов'язковим вимь рюванням АТ на обох руках, на ногах та визначен-ням гомiлково-плeчового шдексу, з оцiнкою невро-логiчного статусу.

4. Консультацiя спeцiалiстiв проводиться вщпо-вiдно до переважання пpоявiв ускладнень АГ, наяв-них фактоpiв ризику та супутшх захворювань.

5. Обсяг додаткових обстежень визначаеться спещалютом, який проводить консультування пацi-ента з АГ.

6. До перелжу обстежень входять:

6.1. Обов'язковi лабоpатоpнi обстеження: за-гальний аналiз кpовi, сeчi, доповнений визначен-ням мжроальбумшурИ (за добу); piвeнь глжемп, калiю, натpiю, сeчовоï кислоти, АлАТ, АсАТ, бт-pубiну; piвeнь креатиншу з розрахунком ШКФ за формулою CKD-EPI* або за формулою Кокроф-та — Голта.

6.2. За наявност показань: аналiз сeчi за методом Нечипоренка (або Аддюа — Каковського, або Амбурже); коагулограма (МНВ, фiбpиногeн, тром-бiновий час); визначення катехоламтв (метанеф-pинiв) у сечц глiкeмiчний профшь, визначення piв-ня глiкозильованого гeмоглобiну, ТТГ (при змшах ТТГ — piвня трийодтироншу та тироксину), peнiну, альдостерону, визначення ренш-альдостеронового спiввiдношeння, кортизолу (у кpовi та добовiй сeчi), паратгормона, соматотропного гормона.

6.3. Обов'язковi iнстpумeнтальнi обстеження: ре-естpацiя ЕКГ у 12 вщведеннях; УЗД серця (ЕхоКГ, допплер-КГ); УЗД нирок; офтальмоскопiя; гомш-ково-плечовий шдекс АТ; домашне або амбулатор-не добове мошторування АТ; УЗД екстракрашаль-

них судин шт, у тому чи^ допплepогpафiя сонних артерш; допплepогpафiя ниркових аpтepiй.

6.4. За наявност показань: КТ, МРТ головного мозку, обстеження чepeвноï порожнини (при пока-заннях — iз контрастним пiдсилeнням).

Бажат: повний лiпiдний профшь (загальний ХС, ТГ, ХС ЛПВЩ, ХС ЛПНЩ, ХС лiпопpотeïнiв дуже низь^ щiльностi (ЛПДНЩ)); полiсомногpа-фiя; за наявностi показань — радгазотопна рено-гpафiя/peносцинтигpафiя; консультацiя невролога; визначення швидкосп поширення пульсовоï хвилi.

Примтка: * — електронний калькулятор для розрахунку ШКФ за формулою CKD-EPI на сайт www.kidney.org/professionals/kdoqi/gfr_calculator.

Лжування

Проводиться коpeкцiя терапИ пащентам, у яких не вдалося досягти цiльового АТ та корекцИ факто-piв ризику в закладах, яю надають первинну медичну допомогу. При виявленш причини АГ (втоpинноï АГ) проводиться етютропна та патогенетична тера-пiя. Призначаеться планова тepапiя вагiтним з АГ.

Немедикаментозш методи лшування

Необхiднi дл л1каря

Обов'яжовЬ peкомeндацïï щодо заходiв коpeкцïï фактоpiв ризику н^аються лжарями-спещалютами вiдповiдно до вказаних вище.

Медикаментозш методи лiкування

Тактика призначення мeдикамeнтозноï тepапïï залежить вiд piвня загального серцево-судинного ризику, piвня САТ та ДАТ, наявносп серцево-су-динних ускладнень та супутньоï патологïï.

Необхiднi дл л1каря

Обов'язковi:

1. Для лжування АГ використовуються ан-тигiпepтeнзивнi препарати I ряду з доведеною ефектившстю щодо зниження ризику розвитку серцево-судинних ускладнень (пазидш або пазид-подiбнi дiуpeтики, iнгiбiтоpи АПФ, БРА, антагоню-ти кальцiю, бета-^реноблокатори) та ЗСх комбiнацïï. NB! Не поеднувати шпбгтори АПФ та БРА або пpямi блокатори peнiну разом. Перевага надаеться дво- та трикомпонентнш антигiпepтeнзивнiй тера-пïï, насамперед у виглядi фжсованих комбiнацiй. За нeможливостi ноpмалiзацïï АТ за допомогою препа-pатiв I ряду додатково призначають антагонюти альдостерону. Якщо i надал1 немае досягнення щльового piвня АТ, то призначають iншi препарати II ряду (блокатори альфа-адренорецептор1в, препарати цeнтpальноï дïï, агонiсти iмiдазолiнових peцeптоpiв, пpямi блокатори peнiну (але ][х не поеднують разом з шпбгторами АПФ або БРА), пpямi вазодилатато-ри, алкалощи pаувольфïï). Регулярне лiкаpськe спо-стереження проводиться до досягнення щльового piвня АТ — з штервалом 1 раз на мiсяць. Шсля досягнення цгльового piвня АТ з урахуванням його

стшкого утримання — повторний огляд лiкаpя 1 раз на 3—6 мюящв.

2. За вщсутносп протипоказань пiсля уточнення даагнозу та ступеня ризику пащентам високого та дуже високого ризику призначаеться медикаментозна ко-peкцiя дислшщемИ — статини в стандартних дозах, пащентам iз диагнозом серцево-судинного захворювання або ХХН призначаеться ацетилсалщилова кислота.

3. Медикаментозне лiкування супутшх захворювань здiйснюеться вiдповiдно до чинних медико-тeхнологiчних докумeнтiв.

4. При недосягненш цiльового АТ упевнитися, що пащент виконуе peкомeндацïï щодо прийому препарапв; провести домашнiй мошторинг АТ; провести коpeкцiю тepапïï.

5. При неефективносп мeдикамeнтозноï тepапïï направити на консультащю до вiдповiдного спеща-лiзованого центру (вщдглення).

6. Лжування неускладнених гiпepтeнзивних кри-зiв проводиться в амбулаторних умовах за можливосп монiтоpингу стану пацiента. За неможливосп мош-торингу розвитку ускладненого гшертошчного кризу пацiент якнайшвидше направляеться до заклащв, що надають вторинну стащонарну медичну допомогу.

Бажат: при неефективносп мeдикамeнтозноï тepапïï, а також при пiдозpi на eпiзоди гiпотeнзïï — амбулаторне добове мотторування АТ.

Диспансерний нагляд

Проводиться всiм пацiентам з ускладненим пере-б1гом АГ для забезпечення профшактики ускладнень. Проведення спостереження пацiентiв потребуе забезпечення наступносп ведення пацiента лжарями закладв, яю надають первинну i вторинну медичну допомогу.

Регулярне лiкаpськe спостереження проводиться до досягнення щльового piвня АТ — з штервалом 1 раз на мюяць, пiсля досягнення — 1 раз на 6—12 мю. Пащентам iз високим i дуже високим ризиком, тим, кому призначено лише немедикаментозне лжуван-ня, особам iз низькою пpихильнiстю до лжування доцiльно проводити спостереження з частотою не менше н1ж 1 раз на 3 мю. При диспансерному спо-стepeжeннi проводяться: монiтоpинг piвня АТ та фактоpiв ризику; контроль виконання рекоменда-цiй лiкаpя, пщтримка мотивацïï та корекц1я реко-мендацш та призначень; лабоpатоpнi дослiджeння (загальний аналiз кpовi та сeчi) та реестращю ЕКГ доцiльно проводити 1 раз на рж за умови вщсутносп показань. За наявносп показань проводяться додат-ковi обстеження, обсяг та частоту яких визначае ль каp-спeцiалiст. Бажано проводити монiтоpинг piвня загального ХС, глюкози та креатиншу кpовi.

iНе можете найти то, что вам нужно? Попробуйте сервис подбора литературы.

Для заклащв, що надають вторинну стацюнарну допомогу

Оргашзащя надання медично'1 допомоги

Вторинна медична допомога на стащонарному piвнi надаеться лжарями-спещалютами в дгльнич-них лiкаpнях, лжарнях (peспублiканська, обласна,

центральна мiська, мюька, центральна районна, ра-йонна) (номенклатура згщно з Наказом МОЗ Укра-ïни в!д 28.10.2002 р. № 385); у багатопрофшьних лi-карнях (клiнiчних лiкаpнях) iнтeнсивного лiкування, лжарнях вщновного (peабiлiтацiйного) лiкування, лiкаpнях (клтчних лiкаpнях) планового лiкування, спeцiалiзованих центрах (номенклатура згщно з Наказом МОЗ Украши вщ 05.10.2011 р. № 646).

Догосштальний етап

Надання eкстpeноï медично! допомоги на до-госпiтальному eтапi здiйснюеться службою швил^ мeдичноï допомоги, бригадами пунктiв невщклад-ноï мeдичноï допомоги для дорослого та дитячого населення (вiдповiдно до Наказу МОЗ Украши вщ 29.08.2008 р. № 500 «Заходи щодо удосконалення надання eкстpeноï мeдичноï допомоги населенню в Украш»), вiддiлeннями нeвiдкладноï (eкстpeноï) мeдичноï допомоги лiкаpeнь (номенклатура вщ-повiдно до Наказу МОЗ Украши вщ 01.06.2009 р. № 370 «Про едину систему надання eкстpeноï ме-дичноï допомоги»).

Показання до госпiталiзацiï

1. Ускл^нений гшертошчний криз — екстрена госпiталiзацiя з урахуванням ускл^нення, що роз-винулося, транспортування пацiента в пpофiльний стацюнар.

2. Неускладнений гiпepтонiчний криз за неможливосп монгторингу стану пащента в закладах, якi н^ають первинну медичну допомогу, — госшталь зацiя в профГльний стацiонаp.

3. Ваптнють з eклампсiею/пpeeклампсiею — у профгльний стацiонаp.

Госпiталiзацiя

Мета госпiталiзацïï пащента за екстреними (не-вГдкл^ними) показаннями: стабiлiзацiя стану; за-побiгання розвитку ускладнень; досягнення ста-б1льного зниження АТ до безпечного р1вня.

Пюля досягнення стабiлiзацïï стану пацiента, а також при плановш госпiталiзацïï проводяться: а) обстеження з метою уточнення дiагнозу, визначення ступеня ураження оргашв-мшеней, виявлення серцево-судинних ускладнень; б) призначення адeкватноï тepапïï/коpeкцiя плановоï тepапïï; в) заходи реабштацж

Госпiталiзацiя в плановому порядку проводиться до профгльного вiддiлeння закладу, який надае вторинну медичну допомогу:

1. При загостренш супутшх хрошчних захворювань, сташв, що ускладнюють пepeбiг АГ.

2. За потреби проведення обстеження, що не-можливо забезпечити в амбулатоpно-полiклiнiчних умовах.

3. Для призначення адeкватноï тepапïï та/або ко-peкцïï терапИ за нeможливостi здiйснeння в амбула-торно-полГклГнГчних умовах (тяжкий стан пащента, наявнють комплeксноï патологïï тощо).

4. Для проведення комплексного лГкування, у тому числ1 оперативних втручань Гз використанням сучасних високоефективних технологГй.

5. Для проведення заходГв реабштацИ пацГентам з ускладненим перебГгом АГ.

6. Для надання комплексноï медичноГ допомоги пацГентам Гз резистентною АГ.

Максимальний термш очкування на планову госпГталГзацГю не мае перевищувати 2 м1с. Гз моменту направлення.

Дiагностика

Заходи дГагностики в пащенив, гостталГзова-них за екстреними (неввдкладними) показаннями, проводяться одночасно Гз заходами iнтенсивноï терапГï.

Заходи дГагностики проводяться з метою визначення можливих причин пщвищення АТ (у тому числГ вторинноï гiпертензГï); стратифжацИ ризику серцево-судинних ускладнень та смертк оцГнки ступеня АГ; виявлення факторГв ризику; виявлення супутньоï патологИ, що негативно впливае на пере-бГг АГ (1ХС, СН, цукровий дГабет, ХХН); виявлення ураження оргашв-мшеней; виявлення серцево-су-динних та шших ускладнень АГ.

Необхвдш дп лшаря

Обов'язкови

1. ЗбГр анамнезу, фГзикальний огляд та обстеження, спрямоваш на виявлення ознак вторинноï АГ, уточнення ступеня ураження органГв-мГшеней, наявностГ супутнГх захворювань i факторГв ризику.

2. При фГзикальному обстеженнГ здшснюеться вимГрювання АТ на обох руках, вимГрювання АТ на ногах та визначення гомГлково-плечового Гндексу, аускультацГя серця, легень, аорти, судин шш, про-екцГï ниркових артерГй, пальпацГя оргашв черевноï порожнини, оцГнка неврологГчного статусу.

3. КонсультацГя профГльних спецГалГстГв проводиться вГдповщно до проявГв ускладнень АГ, наяв-них факторГв ризику та супутнГх захворювань.

4. Обсяг додаткових обстежень визначаеться профшьним спещалютом, що проводить консульту-вання пацГента з АГ.

5. Лабораторш обстеження:

5.1. Обов'язковк загальний аналГз кровГ та сечГ, визначення мжроальбумшурИ (за добу); рГвень rai-кемïï, калш, натрГю, сечовоï кислоти, АлАТ, АсАТ, бГлГрубГну; рГвень креатинГну з розрахунком ШКФ за формулою CKD-EPI* або (за неможливостГ) за формулою Кокрофта — Голта.

5.2. За наявностГ показань: аналГз сечГ за методом Нечипоренка (або Аддюа — Каковського, або Ам-бурже); коагулограма (МНВ, фГбриноген, тромбь новий час); визначення катехоламшв (метанефри-н1в) у сечГ; глжемГчний профшь, визначення рГвня глГкозильованого гемоглобГну; ТТГ (при його змь нах — трийодтиронГну та тироксину), реншу, аль-достерону, спГввГдношення «ренш — альдостерон»,

кортизолу (в кровГ та добовш сечГ), паратгормона, соматотропного гормона.

6. 1нструментальш обстеження:

6.1. Обов'язковГ: реестращя ЕКГ у 12 вщведен-нях; УЗД серця (ЕхоКГ, допплер-КГ); УЗД нирок; офтальмоскопя; визначення гомшково-плечового Гндексу АТ; домашне або амбулаторне добове мошторування АТ; УЗД екстракрашальних судин шт, у тому числГ допплерографГя сонних артерГй; доппле-рографГя ниркових артерГй.

6.2. За наявностГ показань: КТ, МРТ головного мозку, обстеження черевноï порожнини (при пока-заннях Гз контрастним пГдсиленням), анпографГя.

Бажат: повний лГпГдний профГль (загальний ХС, ТГ, ХС ЛПВЩ, ХС ЛПНЩ, ХС ЛПДНЩ); полГсомнографГя; радГоГзотопна ренографГя/рено-сцинтиграфГя при показаннях; консультацГя невролога; визначення швидкостГ поширення пульсовоï хвилГ.

Прим'пка: * — електронний калькулятор для розрахунку ШКФ за формулою CKD-EPI на сайт www.kidney.org/professionals/kdoqi/gfr_calculator.

Лжування

Мета лГкування пацГента з АГ у закладах, якГ надають вторинну стацГонарну медичну допомо-гу, — стабшзацГя стану при госпгталГзацИ за невщ-кладними показаннями, а також досягнення максимального зниження сумарного ризику розвитку серцево-судинних ускладнень за рахунок досягнення та пГдтримання у всГх категорГй хворих на АГ единого цГльовго рГвня АТ при офГсному вимГрюваннГ менше 140/90 мм рт.ст. (Гз наголошенням жорст^ необхГдностГ його досягнення). За умови якщо на фонГ антигiпертензивноï терапïï досягнуто бГльш низький рГвень АТ (< 130/80 мм рт.ст.), а терапя добре переноситься, немае жодних побГчних ефектГв Гз боку самопочуття хворого або якостГ життя, схему лГкування не варто коригувати, проводять модифГ-кацГю факторГв ризику, ефективне лГкування супут-нГх клГнГчних станГв.

Немедикаментозш методи л1кування

Необхiднi дл лшаря

Обов'язковЬ заходи немедикаментозноï корекцïï проводяться лГкарем стацГонару з урахуванням кон-сультацГй профГльних спецГалГстГв вщповщно до за-значених вище.

Медикаментознi методи лшування

Необхiднi дл лшаря

Обов'язковi: лГкування ускладнених та неусклад-нених гГпертонГчних кризГв проводиться вГдповГдно до алгоритму. Для подальшого лГкування пацГентГв з АГ пГсля дообстеження та стабiлiзацïï стану вико-ристовуються антигшертензивш препарати I ряду з доведеною ефективнГстю щодо зниження ризику розвитку серцево-судинних ускладнень (дГуретики, ГнгГбГтори АПФ, БРА, антагонГсти кальцГю, бета-

адреноблокатори) та ЗСх комбiнацïï. NB! Не поед-нувати ГнгГбГтори АПФ та БРА або прямГ блокатори реншу разом. У закладах, яю надають вторинну медичну допомогу, часпше призначаеться дво- та трикомпонентна антигГпертензивна терапя, насам-перед у виглядГ фжсованих комбГнацГй. За немож-ливостГ нормалГзацИ АТ за допомогою препаратГв I ряду додатково призначають антагошсти альдо-стерону. Якщо Г надалГ немае досягнення цГльово-го рГвня АТ, то призначають шш1 препарати II ряду (блокатори альфа-адренорецепторГв, препарати центральноï ,niï, агошсти ГмГдазолГнових рецепторГв, прямГ блокатори реншу (але ][х не поеднують разом з шпбгторами АПФ або БРА), прямГ вазодилататори, алкалощи раувольфïï). УсГм пацГентам групи високого/дуже високого ризику обов'язково додатково призначати (за вГдсутностГ протипоказань):

— медикаментозну корекцго дислшГдемИ — ста-тини в стандартних дозах;

— пацГентам Гз дГагнозом серцево-судинного за-хворювання або ХХН за вГдсутностГ протипоказань додатково призначаеться ацетилсалщилова кисло-

ЛГкування супутнГх хронГчних захворювань та сташв, що ускладнюють перебГг АГ (КС, СН, цу-кровий дГабет та ш), проводиться вГдповГдно до чинних медико-технологГчних документГв.

Бажат: для визначення ефективностГ антип-пертензивноï терапïï проводити добовий мониторинг АТ.

Хiрургiчне лжування

ХГрургГчне лГкування вторинних АГ приводить у частини пацГентГв до повного одужання, у Гнших — до зменшення тяжкостГ перебГгу захворювання, зниження частоти ускладнень та скорочення кГль-костГ антигГпертензивних препаратГв, необхГдних для контролю досягнення цГльового АТ.

За наявностГ показань до хГрургГчного лГкування пацГент направляеться на консультащю до вщповГд-ного спецГалГста.

1. Оперативш втручання за показаннями проводяться тсля консультативного висновку спець алГста.

2. За наявностГ показань до хГрургГчного лГкуван-ня вторинних АГ пацГента слГд направити:

— при вторинних ендокринних АГ — до спеша-люта з ендокринноï хiрургïï;

— при реноваскулярних вторинних АГ — до спе-цГалГста з iнтервенцiйноï кардiологïï або радiологïï або серцево-судинного хГрурга;

— за наявностГ показань до хГрурпчного лГкування за шшими спецГальностями (серцево-судинна хГрургГя, нейроирурия, урологГя та Гн.) — до фахГвця вГдповГдного профГлю.

На сьогоднГ лГкування резистентноï артерГаль-roï гiпертензïï за допомогою радiочастотноï абляцïï не рекомендоване для широкого загалу пацГентГв у кл1н1чн1й практицГ та залишене виключно у виглядГ клшчних дослГджень у високоспецГалГзованих закладах.

Виписка з рекомендащями на шслягосштальний перiод

ЛГкар стацГонару надае патенту виписку з ю-торïï хвороби Гз зазначенням дГагнозу, результатГв проведеного лГкування та обстеження, а також Гз рекомендацГями щодо лГкування та диспансерного нагляду в закладах, якГ надають первинну медичну допомогу. За потреби у виписцГ зазначають термГни повторноï плановоï госпiталiзацïï.

Реабiлiтацiя

Проводиться пацГентам з ускладненим перебГ-гом АГ, за наявностГ ССЗ, тсля оперативного втру-чання та перенесеного гострого порушення мозко-вого кровообГгу або гострого Ш.

Перелж фармакологiчних препарат1в

Перелж лГкарських засобГв, що показанГ для лГкування артерiальноï гiпертензïï, подаш в табл. 8 за мГжнародними непатентованими найменуваннями.

№ Клас Препарат Дозування

1 2 3 4

1 Фуросемщ Табл. у блют. по 40 мг, табл. у контур. чар. уп. по 40 мг, табл. у стрипах по 40 мг або р-н для Ы'екцм в амп. по 2 мл по 10 мг/мл, призначаеться в дозах, що необхщш для забезпечення адекватного дiурезу

2 Дiуретики Еплеренон Табл., вкрит п/о, у блют. по 25 та 50 мг. Для лкування хворих на АГ рекомендована стартова доза 50 мг 1 раз на добу; якщо клУчний ефект недостатнм, доза може бути пщвищена до 100 мг 1 раз на добу; у деяких па^енлв клУчний ефект може бути досягнутий застосуванням 200 мг 1 раз на добу

3 1ндапамщ Табл. у блют. по 0,625, 1,25 та 2,5 мг, табл., вкрит п/о, у блют. по 2,5 мг; табл. п/о у блют. пролонг. дм по 1,5 мг та 2,5 мг, табл. п/о у блют. iз модифкованим вивтьненням по 1,5 мг, капс. у блют. по 2,5 мг. Призначаеться дорослим по 1 табл. по 2,5 мг або табл. пролонг. дм по 1,5 мг 1 раз на добу, найкраще — вранц

Таблиця 8. Перелк препаратв та рекомендацп щодо ïx застосування зпдно '¡з Державним реестром

лкарських засобiв УкраУни МОЗ УкраУни

Продовження табл. 8

1 2 3 4

4 Торасемщ Табл. у блют. по 2,5, 5, 10, 20, 50, 100 та 200 мг; р-н для Ы'екцм в амп. по 10 мг/2 мл по 2 мл, 20 мг/4 мл по 4 мл, по 5 мг/мл по 2 мл, 5 мг/мл по 4 мл, 200 мг/20 мл по 20 мл; табл. пролонг. дм в блют. по 5 та 10 мг. Рекомендована доза становить 2,5 мг; ппотензивна дiя торасемщу роз-починаеться поступово в перший тиждень. Доза препарату та тривалють лкування встановлюються лкарем Ыдивщуально

5 TpiaMTepeH + гщрохлорола-зид* Табл. у фл. мютить трiамтерену 25 мг, гiдрохлоротiазиду — 12,5 мг. При АГ призначають у початковм дозi по 2 табл. 2 рази на добу, полм дозу знижувати до 2 табл. на добу

6 Хлорталщон Табл. у блют. по 25 та 50 мг, призначаються в дозах, що необхщш для забезпечення адекватного контролю АТ

7 Атенолол Табл. у блют. по 50, 100 мг. Табл. п/о у блют. по 50 та 100 мг. Табл. у блют. по 0,05 г. При АГ призначають у початковм дозi 25-50 мг 1-2 рази на добу; при недостатшй вираженост ппотензивного ефекту протягом 1-2 тиж. дозу пщвищують до 100 мг/добу; подальше пщвищення дози не сприяе суттевому збтьшенню вираженост ппотензивного ефекту

8 Атенолол + хлорталщон Табл. п/о у блют. 50 мг/12,5 мг та 100 мг/25 мг. Режим дозування в пере-рахуванш на атенолол. Початкова доза становить 25 мг 1 раз на добу. Доза може бути поступово пщвищена до 100 мг на добу за 1-2 прийоми. Максимальна добова доза — 200 мг за 2 прийоми. Пщвищення добовоТ дози > 100 мг (атенололу) не призводить до суттевого збтьшення вира-женост антиппертензивного ефекту

9 Атенолол + хлорталщон + шфедишн Табл., в/о, по 100 мг/10 мг/25 мг. Доза препарату та тривалють лкування встановлюються лкарем Ыдивщуально. Середня доза для дорослих становить 1-2 таблетки на добу

10 Бетаксолол Табл., вкрит п/о, у блют. по 10 та 20 мг. Звичайна доза — 1 табл. по 20 мг/добу при АГ та з метою профтактики нападiв стенокардп напру-ження; максимальна рекомендована доза — 40 мг/добу

11 Блокатори Бюопролол Табл. у блют. по 2,5, 5 та 10 мг; табл., вкрит п/о, по 2,5, 5 та 10 мг. Призна-чають всередину по 5 мг 1 раз на добу; за потреби дозу препарату можна пщвищити до 10 мг 1 раз на добу; максимальна добова доза — 20 мг/добу; у деяких хворих, особливо з бронхолегеневою патолопею, початкова доза мае становити 2,5 мг 1 раз на добу; лкування не припиняти раптово — курс повинен заюнчуватися з поступовим зниженням дози

12 бета-адрено-рецепторiв Бiсопролол + ацетилсалщи-лова кислота Капс. твердi у блют. по 10 мг/75 мг та 5 мг/75 мг. Доза препарату та тривалють лкування встановлюються лкарем Ыдивщуально.

13 Бiсопролол + гщрохлорола-зид Табл. п/о у блют. мютить: бюопрололу фумарату 5 мг, гщрохлоролазиду 12,5 мг або бюопрололу фумарату 10 мг i гщрохлоролазиду 25 мг. Табл. у блют. по 10 мг/6,25 мг та 5 мг/6,25 мг. Призначаеться в дозах, що необхщш для забезпечення адекватного контролю АТ

Бюопролол + амлодипш Табл. у блют. мютить бюопрололу 5 мг, амлодитну 5 мг або бюопрололу 5 мг, амлодитну 10 мг або бюопрололу 10 мг, амлодитну 5 мг. Призначаеться в дозах, що необхщш для забезпечення адекватного контролю АТ

14 Есмолол Р-н для Ы'екцм у фл. по 10 мг/мл по 10 мл. Доза препарату на початку лкування становить ( пщтримуюча доза — 500 мкг/кг/хв) 500 мкг/кг/хв протягом 1 хв, полм пщтримуюча доза становить 50 мкг/кг/хв протягом 4 хв; при позитивному результат пщтримуюча доза — 50 мкг/кг/хв; при негативному результат протягом 5 хв — повторити введення iз дозуванням 500 мкг/кг/хв протягом 1 хв; пщвищити пщтримуючу дозу до 100 мкг/кг/хв протягом 4 хв; при позитивному результат пдтримуюча доза — 100 мкг/кг/хв; при негативному результат протягом 5 хв — повторити введення з дозуванням 500 мкг/кг/хв протягом 1 хв; пщвищити пщтримуючу дозу до 150 мкг/кг/хв протягом 4 хв; при позитивному результат — введення пщтримуючоТ дози 150 мкг/кг/хв; при негативному результат — повторити введення з дозуванням 500 мкг/кг/хв протягом 1 хв; пдвищити пщтримуючу дозу до 200 мкг/кг/хв i залишити на цьому рiвнi; при досягненн бажаного ступеня зниження ЧСС або граничного рiвня

1 2 3 4

безпеки необхщно припинити введення навантажувально''' дози i знизити базовий iнтервал дозування при пщтримуючому введеннi з 50 мкг/кг/хв до 25 мкг/кг/хв або ще нижче; за потреби штервал мiж кроками титру-вання можна збтьшити з 5 до 10 хв; з появою побiчних реакцiй можна знизити дозу препарату або припинити введення; фармаколопчш побiчнi реакцií мають припинитися протягом 30 хв

15 Карведилол Табл. у блют. по 3,125, 6,25, 12,5 та 25 мг; табл., вкрит п/о, у блют. по 6,25, 12,5 та 25 мг, табл., вкрит п/о, у стрип. по 6,25, 12,5 та 25 мг. Табл. у фл. по 6,25, 12,5 та 25 мг. При АГ разова рекомендована доза — 25 мг, максимальна добова доза — 50 мг; для дорослих початкова рекомендована доза становить 12,5 мг 1 раз на добу, полм — по 25 мг 1 раз на добу, за потреби дозу можна пщвищувати поступово з Ытервалами у 2 тиж.; для л^шх па^ен^в початкова рекомендована доза при АГ становить 12,5 мг 1 раз на добу, що також може бути достатшм i для тривалого лкування, за потреби дозу можна пщвищувати поступово з Ытервалами у 2 тиж.

16 Метопрололу тартрат Р-н для Ы'екцм в амп. по 1 мг/1 мл; табл. у блют. по 25, 50, 100 мг; табл., в/о, пролонг. дм 50, 100 мг; табл. у блют. по 0,05 та 0,1 г, табл. у фл. по 25, 50, 100 мг. Табл. п/о з уповт. вивт. по 25, 50 та 100 мг. При АГ при-ймають по 1-2 табл. (50-100 мг) одноразово вранц або у 2 прийоми — вранц та ввечерi

17 Метопрололу тартрат + iва-брадин Табл. п/о у блют. по 50 мг/5 мг та 50 мг/7,5 мг. Режим дозування Ыдивь дуальний

18 Метопрололу сукцинат Табл., вкрит п/о, з упов. вивт. у фл. по 50, 100 мг. Табл. п/о з уповт. вивт. у блют. по 25 мг. Рекомендована доза в па^енлв з АГ легко''' або середньо''' тяжкост становить 25 мг i може бути пщвищена до 50-100 мг 1 раз на добу або в комбшацп з Ышими антиппертензивними препаратами

19 Небiволол Табл. у блют. по 5 мг. Для лкування АГ доза становить 5 мг/добу (краще приймати и завжди в один i той самий час); антиппертензивний ефект виявляеться через 1-2 тиж. лкування, в окремих випадках оптимальна дiя досягаеться лише через 4 тиж.

20 Небiволол + гщрохлорола-зид Табл. п/о у блют. по %мг/12,5 мг. Призначаеться по 1 табл. на добу

21 Пропранолол Табл. у блют. по 10 та 40 мг. Режим дозування Ыдивщуальний; при АГ початкова доза становить 40 мг 2-3 рази на добу, максимальна добова доза — 320 мг; при феохромоцитомi — 30-60 мг/добу у 2-3 прийоми протягом 3 дшв перед опера^ею; у неоперабельних випадках — 30 мг/добу

22 Амлодитн Табл. у блют. по 2,5, 5 та 10 мг, капсули у блют. по 5 мг, табл. у стрип. по 5 та 10 мг. Табл. у контур. чар. уп. по 5, 10 мг. Кап. твердi в блют. по 5 мг. При АГ та стенокардп звичайна початкова доза — 5 мг 1 раз на добу; залежно вщ Ыдивщуально''' реакцп хворого дозу можна пщвищити до максимально'!' добово''' дози, що становить 10 мг

23 Амлодипiн + атенолол Табл. у блют. по 5 мг/50 мг, призначаються в дозах, що необхщш для забезпечення адекватного контролю АТ та ЧСС

24 Антагош-сти кальцю (блокатори Амлодитн + гщрохлорола-зид Табл. по 2,5 мг/12,5 мг та 5 мг/12,5 мг призначаються в дозах, що необхщш для забезпечення адекватного контролю АТ

iНе можете найти то, что вам нужно? Попробуйте сервис подбора литературы.

25 каль^евих каналiв) Амлодипiн + розувастатин Табл. п/о у блют. по 5/20, 10/20, 5/15, 10/15, 5/10 та 10/10 мг призначаються в дозах, що необхщш для забезпечення адекватного контролю АТ та ХС сироватки кровi

26 Амлодитн + аторвастатин Табл., в/о, у блют. по 2,5/10 мг, табл., вкрит п/о, у блют. по 5 мг/10 мг, 10 мг/10 мг, 5 мг/20 мг та 10 мг/20 мг, призначаються в дозах, що необхщш для забезпечення адекватного контролю АТ та ХС сироватки кровi

27 Амлодитн + валсартан Табл., вкрит п/о, у блют. по 5 мг/80 мг, 5 мг/160 мг та 10 мг/160 мг, призначаються в дозах, що необхщш для забезпечення адекватного контролю АТ

Продовження табл. 8

1 2 3 4

28 Амлодитн + лозартан Табл. п/о у блют. по 5 мг/100 мг та 5 мг/50 мг. Призначаються в дозах, що необхщш для забезпечення адекватного контролю АТ

29 Амлодитн + Ыдапамщ Табл. по 5 мг/1,5 мг та 10 мг/1,5 мг, призначаються в дозах, що необхщш для забезпечення адекватного контролю АТ

30 Амлодитн + лiзиноприл Табл. у блют. по 5 мг/5 мг, 5 мг/10 мг, табл. у стрип. по 5 мг/5 мг, табл., вкрит п/о, у блют. по 5 мг/5 мг призначаються в дозах, що необхщш для забезпечення адекватного контролю АТ

31 Амлодитн + периндоприл Табл. у блют. по 5 мг/4 мг, 5 мг/8 мг, 10 мг/4 мг та 10 мг/8 мг, призначаються в дозах, що необхщш для забезпечення адекватного контролю АТ

32 Амлодитн + рамтрил Капс. твердi у блют. по 5/10, 10/10, 5/5 та 10/5 мг. Призначаеться в дозах, що необхщш для забезпечення адекватного контролю АТ

33 Верапамт Табл. у блют. 40 мг. Табл. п/о у контур. чар. уп. по 40, 80 мг, табл., в/о, у блют. по 40, 80 мг, табл., вкрит п/о, у блют. по 80 мг, капс. пролонг. дм в блют. по 180 мг. Табл. пролог. дм у блют. по 240 мг. Р-н для Ы'екцм. В амп. по 2,5 мг/мл по 2 мл. Призначаеться в дозах, що необхщно для забезпечення адекватного контролю АТ

34 Диллазем Табл. у блют. по 60 та 90 мг. Табл. п/о у блют. пролонг. дм по 90 мг. Табл. у блют. пролонг. дм по 120 мг. При АГ середня добова доза для дорослих — 180-240 мг, також застосовуються дози до 480 мг/добу; зазвичай почат-кова доза становить 60 мг 3-4 рази на добу, доза може бути пщвищена вщповщно до терапевтичного ефекту до 120 мг 3 рази на добу

35 Лацидитн Табл. п/о у блют. по 4 мг, початкова доза — 2 мг 1 раз на добу, через 3-4 тиж. дозу пщвищують до 4 мг 1 раз на добу, термЫ лкування визна-чаеться Ыдивщуально, залежно вщ тяжкост та переб^у захворювання

36 Лерканщитн Табл., вкрит п/о, у блют. по 10 та 20 мг. Рекомендована доза для дорослих становить 10 мг 1 раз на добу не менше шж за 15 хв до Тди, доза може бути пщвищена до 20 мг залежно вщ ЫдивщуальноТ чутливост патента; максимальна антиппертензивна дiя розвиваеться протягом 2 тиж. лкування

37 Ыфедитн Кр. оральш, р-н 2%, по 20 мг/мл у фл. по 5, 10, 20, 25 мл/фл; табл., в/о, по 10, 20 мг, табл. прол. дм в блют. по 10, 20, 40 мг. Табл. iз модифк вивтьн. у блют. по 20, 40 мг. Табл. у блют. по 10 мг. Табл. п/о у блют. по 30, 60 мг. Для кутрування ппертензивного кризу препарат вводять в/в краплин-но по 50 мл (5 мг шфедитну) протягом 4-8 год, тобто зi швидкютю 6,312,5 мл Ыфузмного р-ну за 1 год; протягом 24 год доза препарату, що вводиться, не повинна перевищувати 150-300 мл, що вщповщае добо-вм дозi 15-30 мг; для лкування АГ рекомендуеться приймати по 1 табл. 2 рази на добу (20 х 2 мг/добу); залежно вщ тяжкост захворювання та ЫдивщуальноТ реакци патента дозу шфедитну можна поступово пщви-щити до 120 мг 1 раз на добу

38 Фелодитн Табл. з модифкованим вивтьненням у блют. по 2,5, 5 та 10 мг. При ппер-тошчшй хворобi та симптоматична АГ початкова доза становить 5 мг 1 раз на добу, при недостатньому ефект дозу пщвищують до 10-20 мг/ добу в 1-2 прийоми; максимальна добова доза не повинна перевищувати 40 мг в 1-2 прийоми

39 Еналаприл Р-н для Ы'екцм в амп. по 1 мл по 1,25 мг/мл. Табл. у блют. по 0,01 г, 2,5, 5, 10 та 20 мг. Табл. у контур. чар. уп. 10 мг. Табл. у стрип. по 2,5 та 10 мг. Режим дозування шдивщуальний

40 Еналаприл + Ыдапамщ Комбiупаковка: табл. + табл., вкрит п/о, у блют. 10 мг + 2,5 мг; 20 мг + 2,5 мг. Призначаються в дозах, необхщних для контролю АТ

41 1нпбп"ори АПФ Еналаприл + гщрохлорола-зид Табл. у блют. по 5 мг/12,5 мг, 10 мг/12,5 мг; 10 мг/25 мг; 20 мг/ 12,5 мг. Призначаються в дозах, необхщних для контролю АТ

42 Еналаприл + штрендитн Табл. у блют. мютить еналаприлу 10 мг/штрендипшу 20 мг. Призначаються в дозах, необхщних для контролю АТ

43 Еналаприл + лерканiдипiн Табл. п/о у блют. по 20 мг/20 мг, 20 мг/10 мг, 10 мг/10 мг. Призначаються у дозах, необхщних для контролю АТ

1 2 3 4

44 Зофеноприл Табл. п/о у блют. по 7,5, 30 мг. Зофеноприл 30 мг приймають незалежно вщ прийому Тж Дозу слщ пiдбирати вщповщно до терапевтичноТ реакцiТ пацiента

45 Зофеноприл + гщрохлорола-зид Табл. п/о у блют. мютить зофеноприлу кальцю 30 мг/12,5 мг хлорола-зиду. Дозу слiд пiдбирати вщповщно до терапевтичноТ реакцп пацiента

46 Каптоприл Табл. у блют. по 0,025 г; 12,5, 25, 50 мг. Призначаються по 12,5-25-50 мг 2-3 рази на добу

47 Каптоприл + гщрохлорола-зид Табл. у блют. 50 мг/12,5 мг; 50 мг/25 мг, табл. у контур. чар. уп. 50 мг/12,5 мг та 50 мг/25 мг

48 КвЫаприл Табл., вкрит п/о, у блют. по 5, 10, 20, 40 мг. Добова доза — 1040 мг/добу, призначаються 1-2 рази на добу

49 Квшаприл + гщрохлорола-зид Табл. п/о у блют. мютить квшаприлу 20 мг/гщрохлоролазиду 12,5 мг або квЫаприлу 10 мг/гщрохлоролазиду 12,5 мг. Призначаються в дозах, необхщних для контролю АТ

50 Лiзиноприл Табл. у блют. по 2,5, 5, 10, 20 мг. Призначаеться по 10-20 мг 1 раз на добу

51 Лiзиноприл + гщрохлорола-зид Табл. у блют. по 10 мг/12,5 мг; 20 мг/12,5 мг. Призначаються в дозах, необхщних для контролю АТ

52 Лiзиноприл + амлодитн Табл. у блют. мютить лiзиноприлу 20 мг/амлодитну 10 мг, або лiзино-прилу 20 мг/амлодитну 5 мг, або лiзиноприлу 5 мг/амлодитну 5 мг, або лiзиноприлу 10 мг/амлодитну 5 мг. Призначаються в дозах, що необхщш для контролю АТ

53 Периндоприл Табл. у блют. по 2, 4 та 8 мг мютять периндоприлу тербутиламщу; табл., що дисперг. у ротовм порожниш, в конт. по 2,5, 5 та 10 мг мютять периндоприлу арпшну. Табл. п/о у конт. по 2,5, 5 та 10 мг мютять периндоприлу арпшну, табл., що дисперг. у ротовм порожниш, в блют. по 2,5, 5 та 10 мг мютять тербутиламщу. Табл. п/о у конт. мютять периндоприлу тозилату по 2,5, 5 та 10 мг. Призначаються в дозi 4-10 мг 1 раз на добу

54 Периндоприл + шдапамщ Табл. у блют. мютить периндоприлу тербутиламщу 2 мг/Щдапамщу 0,625 мг, або периндоприлу тербутиламщу 4 мг/Щдапамщу 1,25 мг, або периндоприлу тербутиламщу 8 мг/Щдапамщу 2,5 мг. Табл. п/о у конт. мютить периндоприлу арпшну 5 мг/Щдапамщу 1,25 мг, периндоприлу арпшну 2,5 мг/Щдапамщу 0,625 мг, або периндоприлу арпшну 10 мг/Щдапамщу 2,5 мг. Табл. п/о в конт. мютять периндоприлу тозилату 2,5 мг/Щдапамщу 0,625 мг та периндоприлу тозилату 5 мг/Щдапамщу 1,25 мг. Призначаються в дозах, необхдних для контролю АТ

55 Периндоприл + амлодипiн Табл. у блют. мютить амлодитну 5 мг/периндоприлу тербутиламщу 8 мг, амлодитну 10 мг/периндоприлу тербутиламщу 4 мг, амлодитну 5 мг/периндоприлу тербутиламщу 4 мг, амлодитну 10 мг/периндоприлу тербутиламщу 8 мг. Табл. у конт. мютить периндоприлу арпшну 7 мг/5 мг амлодитну, периндоприлу арпшну 3,5 мг/2,5 мг амлодитну, периндоприлу арпшну 14 мг/10 мг амлодитну. Табл. у конт. мютить периндоприлу тозилат 5 мг/амлодитну 10 мг, периндоприлу тозилат 10 мг/амлодитну 10 мг, периндоприлу тозилат 5 мг/амлодитну 5 мг, периндоприлу тозилат 10 мг/амлодитну 5 мг. Призначаються в дозах, необхщних для контролю АТ

56 Периндоприл + бюопролол Табл. п/о в контейнерах мютять бюопрололу фумарату 10 мг, периндоприлу арпшну 10 мг, або бюопрололу фумарату 10 мг, периндоприлу арпшну 5 мг, або бюопрололу фумарату 5 мг, периндоприлу арпшну 10 мг, або бюопрололу фумарату 5 мг, периндоприлу арпшну 5 мг

57 Периндоприл + iндапамiд + амлодипiн Табл. п/о в конт. мютять периндоприлу арпшну 2,5 мг/Щдапамщу 0,625 мг/амлодитну 5 мг або 1 табл. мютить периндоприлу арпшну 5 мг/Щда-памщу 1,25 мг/амлодитну 5 мг, або 1 табл. мютить периндоприлу арпшну 5 мг/Щдапамщу 1,25 мг/амлодипшу 10 мг, або 1 табл. мютить периндоприлу арпшну 10 мг/Щдапамщу 2,5 мг/амлодитну 5 мг, або 1 табл.

Продовження табл. 8

1 2 3 4

мютить периндоприлу арпншу 10 мг/iндапамiду 2,5 мг/амлодипiну 10 мг. Табл. у блют. мютить периндоприлу тертбутиламшу 8 мг/iндапамiду 2,5 мг/амлодитну 5 мг, або периндоприлу тертбутиламшу 2 мг/шдапа-мiду 0,625 мг/амлодитну 5 мг, або периндоприлу тертбутиламшу 4 мг/ iндапамiду 1,25 мг/амлодитну 10 мг, або периндоприлу тертбутиламшу 4 мг/iндапамiду 1,25 мг/амлодитну 5 мг, або периндоприлу тертбутиламшу 8 мг/шдапамщу 2,5 мг/амлодитну 10 мг. Призначаються в дозах, необхщних для контролю АТ

58 Аторвастатин + периндоприл + амлодитн Табл. п/о в конт. мютить аторвастатину 40 мг/периндоприлу арпншу 10 мг/амлодитну 10 мг, або аторвастатину 20 мг/периндоприлу арпншу 10 мг/амлодитну 5 мг, або аторвастатину 20 мг/периндоприлу арпншу 10 мг/амлодитну 10 мг, або аторвастатину 10 мг/периндоприлу арпншу 5 мг/амлодитну 5 мг. Призначаються в дозах, необхщних для контролю АТ

59 Рамтрил Табл. у блют. по 1,25, 2,5, 5 та 10 мг, капс. у блют. по 2,5, 5, 10 мг. Капс. твердi по 2,5, 5 та 10 мг. Призначаються в дозi вщ 2,5 мг 1 раз на добу до 10 мг 1 раз на добу

60 Рамтрил + гщрохлорола-зид Табл. у блют. по 2,5 мг/12,5 мг, 5 мг/12,5 мг, 5 мг/25 мг, 10 мг/12,5 мг, 10 мг/25 мг. Призначаються в дозах, необхщних для контролю АТ

61 Рамтрил + амлодитн Капс. твердi мютять амлодитну 5 мг/рамтрилу 10 мг, амлодипшу 10 мг/рамтрилу 10 мг, амлодитну 5 мг/рамтрилу 5 мг або амлодипшу 10 мг/рамтрилу 5 мг. Капс. у блют. мютять рамтрилу 10 мг/амлодипшу 10 мг, рамтрилу 5 мг/амлодитну 5 мг, рамтрилу 2,5 мг/амлодипшу 2,5 мг, рамтрилу 10 мг/амлодитну 5 мг, рамтрилу 5 мг/амлодипшу 10 мг. Призначаються в дозах, необхщних для контролю АТ

62 Кислота ацетил-салщилова + аторвастатин + рамтрил Капс. твердi мютять кислоту ацетилсалщилову 100 мг/аторвастатин 20 мг/рамтрил 5 мг, кислоту ацетилсалщилову 100 мг/аторвастатин 20 мг/рамтрил 2,5 мг або кислоту ацетилсалщилову 100 мг/аторвастатин 20 мг/рамтрил 10 мг

63 Трандолаприл + верапамт Табл. п/о з модифкованим вивтьненням, мютить трандолоприлу 2 мг/ве-рапамту гщрохлориду 180 мг та трандолоприлу 4 мг/верапамту гщро-хлориду 240 мг, призначаеться в дозах, необхщних для контролю АТ

64 Фозиноприл Табл. по 5, 10, 20 мг. Призначаються в дозах, необхщних для контролю АТ

65 Фозиноприл + гщрохлорола-зид Табл. у блют. мютить фозиноприлу натрю 20 мг/гщрохлоролазиду 12,5 мг. Призначаються в дозах, необхщних для контролю АТ

66 Кандесартан Табл. у блют. по 4, 8, 16 та 32 мг. Призначаються в дозах, необхщних для контролю АТ

67 Кандесартан + гщрохлорола-зид Табл. у блют. мютять кандесартану цилексетилу 8 мг/гщрохлоролазиду 12,5 мг, або кандесартану цилексетилу 16 мг/гщрохлоролазиду 12,5 мг, або кандесартану цилексетилу 32 мг/гщрохлоролазиду 12,5 мг та кандесартану цилексетилу 32 мг/гщрохлоролазиду 25 мг. Призначаються в дозах, необхщних для контролю АТ

68 БРА Кандесартан + амлодитн Табл. у блют. мютить кандесартану цилексетилу 8 мг/амлодитну 5 мг або кандесартану цилексетилу 16 мг/амлодипшу 10 мг. Призначаються в дозах, необхщних для контролю АТ

69 Лозартан Табл., вкрит п/о, у блют. по 12,5, 25, 50, 100 мг. Табл., в/о, у блют. по 12,5, 50 та 100 мг. Призначаються в дозах, необхщних для контролю АТ

70 Лозартан + гщрохлорола-зид Табл. п/о у блют. мютять лозартану калю 50 мг та гщрохлоролазиду 12,5 мг, або лозартану калю 100 мг та гщрохлоролазиду 25 мг, або лозартану калю 100 мг та гщрохлоролазиду 12,5 мг. Призначаються в дозах, необхщних для контролю АТ

71 Лозартан + амлодитн Табл. п/о у блют. мютять лозартану калю 50 мг/амлодитну 5 мг або лозартану калю 100 мг/амлодитну 5 мг, або лозартану калю 50 мг/амлодитну 10 мг, або лозартану калю 100 мг/амлодитну 10 мг Призначаються в дозах, необхщних для контролю АТ

1 2 3 4

72 Олмесартан Табл., вкрит п/о, у блют. по 10, 20, 40 мг, табл., в/о, у блют. 20 мг. При-значаються в дозах, необхщних для контролю АТ

73 Олмесартан + гщрохлорола-зид 1 табл. п/о у блют. мютить олмесартану медоксомту 20 мг та гщрохлоро-тiазиду 12,5 мг, або олмесартану медоксомту 20 мг та гщрохлоролазиду 25 мг, або олмесартану медоксомту 40 мг та гщрохлоролазиду 12,5 мг, або олмесартану медоксомту 40 мг та гщрохлоролазиду 25 мг. Призна-чаються в дозах, необхщних для контролю АТ

74 Олмесартан + амлодитн Табл. п/о в блют. мютить олмесартану медоксомту 20 мг, амлодитну 5 мг, або олмесартану медоксомту 40 мг, амлодитну 5 мг, або олмесартану медоксомту 40 мг, амлодитну 10 мг. Призначаються в дозах, необхщних для контролю АТ

75 1рбесартан Табл. у блют. по 75, 150, 300, табл., в/о, у блют. по 75, 150, 300 мг, табл. п/о у блют. по 75, 150, 300 мг. Призначаються в дозах, необхщних для контролю АТ

76 1рбесартан + гщрохлорола-зид Табл. у блют. мютять iрберсартану 150 мг/гщрохлоролазиду 12,5 мг, iр-берсартану 300 мг/гщрохлоролазиду 12,5 мг, табл. п/о у блют. мютять iр-берсартану 300 мг/гщрохлоролазиду 12,5 мг або iрберсартану 150 мг/гщ-рохлоролазиду 12,5 мг, iрберсартану 300м г/гщрохлоролазиду 25 мг, табл., в/о, у блют. — iрберсартану 300 м г/гщрохлоролазиду 12,5 мг, iр-берсартану 300 мг/гщрохлоролазиду 25 мг, iрберсартану 150 мг/гщро-хлоролазиду 12,5 мг. Призначаються в дозах, необхщних для контролю АТ

77 1рбесартан + амлодитн Табл. п/о у блют. мютять iрбесартану 300 мг/амлодитну 5 мг, або iрбе-сартану 150 мг/амлодитну 10 мг, або iрбесартану 150 мг/амлодипшу 5 мг. Призначаються в дозах, необхщних для контролю АТ

78 Епросартан Табл. п/о у блют. по 600 мг. Призначаються в дозах, необхщних для контролю АТ

79 Валсартан Табл., вкрит п/о, у блют. по 40, 80, 160 та 320 мг. Призначаються в дозах, необхщних для контролю АТ

80 Валсартан + гщрохлорола-зид Табл., вкрит п/о, у блют. по 80 мг валсартану/12,5 мг гщрохлоролазиду, 160 мг валсартану/12,5 мг гщрохлоролазиду, 160 мг валсартану/25 мг гщрохлоролазиду, 320 мг валсартану/12,5 мг гщрохлоролазиду, 320 мг валсартану/25 мг гщрохлоролазиду. Призначаються в дозах, необхщних для контролю АТ

81 Валсартан + амлодипiн Табл. п/о у блют. мютить валсартану 160 мг й амлодитну 5 мг, або вал-сартану 160 мг й амлодитну 10 мг, або валсартану 80 мг й амлодитну 5 мг. Призначаються в дозах, необхщних для контролю АТ

82 Валсартан + гщрохлорола-зид + амлоди-пiн Табл. п/о у блют. мютить валсартану 160 мг, гщрохлоролазиду 12,5 мг й амлодитну бесилату 5 мг або валсартану 160 мг, амлодитну бесилату 10 мг i гщрохлоролазиду 12,5 мг. Призначаються в дозах, необхщних для контролю АТ

83 Телмюартан Табл. у блют. по 40, 80 мг. Призначаються в дозах, необхщних для контролю Ат

84 Телмiсартан + гщрохлорола-зид Табл. по 40 мг/12,5 мг та 80 мг/12,5 мг. Призначаються в дозах, необхщних для контролю АТ

85 Азилсартан 1 табл. мютить 20, 40 або 80 мг азилсартану медоксомту. Призначаються в дозах, необхщних для контролю АТ

86 Азилсартан + хлорталщон 1 табл. мютить азилсартану медоксомту 40 мг та хлорталщону 12,5 мг або азилсартану медоксомту 40 мг та хлорталщону 25 мг. Призначаються в дозах, необхщних для контролю АТ

87 Антиппертен-зивн лкар-ськ засоби центрально)' дм Гуанфацин Табл. у блют. мютить 1 мг. Призначаються в дозах, необхщних для контролю АТ

Закнчення табл. 8

1 2 3 4

88 Клонщин Табл. у блiст. по 0,15, 1, 0,3 мг або табл. у контур. чар. уп. по 0,15 мг або р-н для Ы'екцм в амп. 0,01% 1 мл по 0,0001. Призначаються в дозах, необхщних для контролю АТ

89 Метилдопа Табл. по 250 мг у фл. Призначаються в дозах, необхщних для контролю АТ

90 Моксонщин Табл. п/о у блют. по 0,2, 0,3, 0,4 мг. Призначаються в дозах, необхщних для контролю АТ

91 Раунатин Табл., в/о, в блют. по 2 мг. Призначаються в дозах, необхщних для контролю АТ

92 Хомвютензин Табл. у блют. (резертн 32 мг, рауфольфiя 32 мг). Призначаються в дозах, необхщних для контролю АТ

93 Блокатори рецепторiв альдостерону Стронолактон Табл. по 25, 50, 100, табл. п/о по 25, 50, 100 мг, капс. по 50 та 100 мг. Призначаються в дозах, необхщних для контролю АТ

94 Стронолак-тон + фуросе-мщ Табл. у блют. мютить стронолактону 50 мг та фуросемщу 20 мг. Призначаються в дозах, необхщних для контролю АТ

95 Еплеренон Табл., вкрит п/о, у блют. по 25, 50 мг. Призначаються в дозах, необхщних для контролю АТ

96 Антиадренер-пчш засоби, ганглюблока-тори Гексаметонiй Р-н для ш'екцм в амп. 2,5% по 1 мл по 25 мг/1 мл. Призначаються в дозах, необхщних для контролю АТ при ппертошчному кризi

97 Блокатори альфа-адре-норецепторiв Доксазозин Табл. у блют. по 1, 2, 4 мг або табл. у бан. по 1 мг, табл. п/о з модифко-ваним вивт. по 4 мг. Призначаються в дозах, необхщних для контролю АТ

98 Урапiдил Капс. пролонг. дм, тверда у фл. по 30 та 60 мг або р-н для Ы'екцм в амп. по 5 мл по 5 мг/мл, 10 мл по 5 мг/мл. Призначаються в дозах, необхщних для контролю АТ

В табл. 9 наведено перелж препарапв, рекомендованих до застосування при гшертошчному кризi.

Таблиця 9. Перел'1к препаралв та рекомендацУ щодо Ух застосування при ппертошчному криз/ згдно з Державним реестром лкарських засобiв УкраУни МОЗ УкраУни

№ Клас Препарат Дозування

1 2 3 4

1 Фуросемщ Табл. у блют. по 40 мг, табл. у контур. чар. уп. по 40 мг, табл. у стрипах по 40 мг або р-н для Ы'екцм в амп. по 2 мл по 10 мг/ мл, призначаеться в/в у дозах 40-80 мг болюсно, початок дм через 5-10 хв, тривалють дм 6-8 год, при ускладнених кризах, переважно з гострою серцевою чи нирковою недостатнютю. При неускладнених кризах по 40-120 мг per os або в/м, початок дм препарату через 5-30 хв

2 Дiуретики Торасемщ Табл. у блют. по 2,5, 5, 10, 20, 50, 100 та 200 мг; р-н для ш'екцм в амп. по 10 мг/2 мл по 2 мл, 20 мг/4 мл по 4 мл, по 5 мг/мл по 2 мл, 5 мг/мл по 4 мл, 200 мг/20 мл по 20 мл; табл. пролонг. дм в блют. по 5 та 10 мг. По 10100 мг в/в, початок дм через 5-30 хв, тривалють дм 6-8 год, при неускладнених кризах переважно з гострою серцевою чи нирковою недостатнютю. При неускладнених кризах по 10-100 мг per os або в/м, початок дм препарату через 5-30 хв

3 Блокатори бета-адрено-рецепторiв Пропранолол Табл. у блют. по 10 та 40 мг. При ускладнених кризах в/в краплинно 2-5 мг зi швидкютю 0,1 мг/хв, початок дм через 10-20 хв, тривалють дм 2-4 год. При неускладненому кризi — по 20-80 мг per os, початок дм через 30-60 хв

4 Есмолол Р-н для Ы'екцм у фл. по 10 мг/мл по 10 мл. При ускладненому кризi по 80 мг болюс 250 мкг/кг/хв iнфузiя, початок дм через 1-2 хв, тривалють дм 10-20 хв

Заюнчення табл. 9

1 2 3 4

5 Метопролол Табл., вкрит п/о, з упов. вивт. у фл. по 50, 100 мг. Табл. п/о з уповт. вивт. у блют. по 25 мг. При неускладненому кризi по 50-100 мг рег os або 5-10 мг в/в повтьно, початок дм через 20-30 та 3-5 хв вщповщно

6 Лабеталол Р-н для ш'екцм у фл. по 5 мг/мл по 4 i 20 мл. При ускладненому кризi по 80 мг болюс 250 мкг/кг/хв iнфузiя, початок дм через 1-2 хв, тривалють дií 10-20 хв. При ускладнених кризах в/в болюсно по 20-80 мг зi швидкютю 2 мг/хв або в/в iнфузiя 50-300 мг, початок дм через 5-10 хв, тривалють дм 4-8 год. Препарат не зареестрований в Укра'ш

7 Антогонюти Верапамт Табл. у блют. 40 мг. Табл. п/о в контур. чар. уп. по 40, 80 мг, табл., в/о, у блют. по 40, 80 мг, табл., вкрит п/о, у блют. по 80 мг, капс. пролонг. дм в блют. по 180 мг. Табл. пролонг. дм в блют. по 240 мг. Р-н для ш'екцм. В амп. по 2,5 мг/мл по 2 мл. При ускладнених кризах в/в по 5-10 мг, можна продовжити в/в краплинно 3-25 мг/год, початок дм через 1-5 хв, тривалють дм 10-30 хв

8 кальцш (блокатори каль^евих каналiв) Ыфедитн Крап. оральш, р-н 2%, по 20 мг/мл у фл. по 5, 10, 20, 25 мл/фл. Табл., в/о, по 10, 20 мг. Табл. прол. дм в блют. по 10, 20, 40 мг. Табл. iз модифк. вивтьн. у блют. по 20, 40 мг. Табл. у блют. по 10 мг. Табл. п/о в блют. по 30, 60 мг. Для кутрування ппертензивного кризу препарат вводять в/в краплинно по 50 мл (5 мг ыфедипшу) протягом 4-8 год, тобто зi швидкютю 6,3-12,5 мл шфузмного р-ну за 1 год; протягом 24 год доза препарату, що вводиться, не повинна перевищувати 150-300 мл, що вщповщае добовм дозi 15-30 мг. Або по 10-20 мг рег os або сублшгвально, початок дм через 15-30 хв

9 1нпб^ори АПФ Еналаприл Р-н для ш'екцм в амп. по 1 мл по 1,25 мг/мл. Табл. у блют. по 0,01 г, 2,5, 5, 10 та 20 мг. Табл. у контур. чар. уп. по 10 мг. Табл. у стрип. по 2,5 та 10 мг. При ускладнених кризах в/в по 1,25-5 мг, початок дм через 15-30 хв, тривалють дм 6 год

10 Каптоприл Табл. у блют. по 0,025 г; 12,5, 25, 50 мг. Призначаються по 12,5-2550 мг рег os сублшгвально, початок дм через 15-45 хв при неускладне-них кризах

11 Симпатол^ик центрально) дм Клонiдин Р-н для ш'екцм 0,01% в амп. по 1 мл. Табл. у блют. по 0,15, 0,1, 0,3 мг. При ускладненому кризi в/в по 05-1,0 мл або в/м 0,5-2,0 мл, початок дм через 5-15 хв, тривалють дм 2-6 год. При неускладнених кризах в/м 0,5-2,0 або 0,075-0,3 мг рег os, початок дм через 30-60 хв

iНе можете найти то, что вам нужно? Попробуйте сервис подбора литературы.

12 Дибазол Р-н для ш'екцм в амп. по 1 мл 10 мг/мл. Табл. у конт. чар. уп. по 20 мг. При неускладненому кризi в/в по 3,0-5,0 або в/м 4,0-8,0, початок дм через 10-30 хв

13 Периферийш вазодилата-тори Ытроглщерин Р-н для ш'екцм в амп. по 2 i 5 мл по 10 мг/мл. Табл. сублшг. по 0,5 мг у банках, пробiрках i контейнерах. При ускладненому кризi в/в краплинно по 50-100 мкг/хв, початок дм через 2-5 хв, тривалють дм 3-5 хв

14 Урапiдил Р-н для ш'екцм в амп. по 5 i 10 мл по 5 мг/мл. Капс. пролонг. дм твердi по 30 та 60 мг. В/в болюсно по 0,025 г 0,5% розчину упродовж 5 хв, також в/в краплинно повтьно 250 мг на фiз. розч. iз розрахунку 9-30 мг/год

15 Анксюл^ик Дiазепам Р-н для ш'екцм в амп. по 2 мл по 5 мг/мл. Табл. у блют. по 5 мг, 0,01 та 0,005 г. При неускладненому кризi 0,5% в/м по 1,0-2,0, початок дм через 15-30 хв

16 lншi препа-рати Магнiю сульфат Р-н для ш'екцм в амп. по 5 i 10 мл по 250 мг/мл. При ускладненому кризi 25% р-н в/в болюсно по 5,0-20,0 мл, початок дм через 30-40 хв, тривалють дм 3-4 год

Коментар: станом на 30.07.2018р. лжарсь^ засоби фенталомш, троксан, нтропрусид натрт не зареестро-ват в УкраМ. ■

Похожие темы научных работ по экономике и бизнесу , автор научной работы — Сіренко Ю. М., Міщенко Л. А., Радченко Г. Д., Купчинська О. Г., Рековець О. Л.

Текст научной работы на тему «Классификация и стандарты оказания медицинской помощи больным артериальной гипертензией ассоциации кардиологов Украины»