CC BY
555
Табл. 3. Витрати на лiсовiдновлення 1 га площi на тдприемствах л^ового _господарства Львiвсько'i областiу 2001 рощ, грн._
Назва тдприемства Садшня та виавання люу Догляд за люовими культурами Доповнення люових культур Пщготовка грунту тд люов1 культури Всього
Ыбрський ДЛГ 170,4 70,8 62,2 328,0 631,4
Боринський СДЛГ 553,2 116,9 21,6 420,3 1112,0
Брод1вський ДЛГ 149,4 56,6 75,3 88,9 370,2
Буський ДЛГ 276,2 68,3 38,0 37,4 419,9
Дрогобицький ДЛГ 249,6 45,9 37,6 146,5 479,6
Золоч1вський ДЛГ 86,4 30,6 18,8 25,3 161,1
Льв1вський ЛИГ 300,0 68,0 52,0 178,9 596,9
Жовювський ДЛГ 146,0 45,6 15,6 36,0 243,2
Рава-Руський ДЛГ 150,9 86,5 29,1 115,1 381,6
Радех1вський ДЛГ 279,3 40,2 44,8 62,6 426,9
Самб1рський ДЛГ 341,7 98,1 42,0 256,7 738,5
Скол1вський ДЛГ 262,7 64,6 94,7 176,0 598,0
Славський ДЛГ 323,5 39,1 130,3 150,7 643,6
Старосамб1р. ДЛГ 594,2 77,8 40,0 381,4 1093,4
Стрийський ДЛГ 659,1 59,1 80,0 196,4 994,6
Турювський ДЛГ 280,8 45,0 116,3 385,6 827,7
Всього по ДЛГО 297,3 59,9 69,9 172,2 599,0
Водночас, вартють сприяння природному поновленню на один гектар е на порядок нижча, i становить: у Стрийському ДЛГ - 126 грн.; у Дрогобицькому ДЛГ - 35,1 грн.; Бродавському ДЛГ - 52,0 грн.; Стшвському ДЛГ - 36,0 грн.
Створення люових насаджень методом сприяння природному поновленню, на нашу думку, е найбшьш вдалим як з економiчноl, так i з еколопч-но! точки зору. У цьому випадку люова екосистема не зазнае ютотних змiн у чаЫ, як це бувае у випадку створення люових культур шсля проведення су-цiльних рубань, е стшкою з точки зору протистояння комахам-шюдникам та рiзним захворюванням. Тому для забезпечення ефективного люовщновлення пропонуемо на шдприемстах лiсового господарства збшьшувати частку люо-вiдновлення шляхом сприяння природному поновленню.
Лггература
1. Постанова КМ Украши вiд 16 ачня 1997 р. N 97 " Про затвердження Правил вщ-новлення лiсiв i лiсорозведення"// http:// www.rada.kiev.ua.
2. Звгг про ведення люового господарства ДЛГО "Льв1влю". 2001 р., 2002 р., 2003 р.
УДК330.133.7 Астр. Т.1. Вовчук1 -Нацюнальний АУ
КАЛЬКУЛЯЦ1Я СОБ1ВАРТОСТ1 ПРОДУКЦ11 Л1СОВОГО ГОСПОДАРСТВА
Розглянуто деякi особливостi калькуляцп собiвартостi продукцп лiсового господарства, якi стали основою функщонування нащонально'1 економiки, сприяють розвитку конкурентного середовища, зокрема умов для конкуренцп виробникiв, нас-лщки яко'1 позитивно позначаться на збшьшенш обсягу вироблено'1 продукцп.
Ключов1 слова: калькулящя, собiвартiсть продукцп, лiсове господарство, витрати, люопродукщя, виручка.
1 Наук. кер1вник: проф. О. Д. Гудзинський, д-р екон. наук - НАУ, м. Кив
Doctorate T.I. Vovchuk1 - National Agricultural University Calculation of unit cost of forestry
Some features of calculation of unit cost of forestry, which became basis of functioning of national economy, are examined, assist to development of competition environment, in particular terms for competition of producers, the consequences of which positively will be reflected on the increase of volume of the produced products.
Keywords: calculation, unit cost, forestry, charges, forest production, help.
Вихщ Украши на свггову економ!чну арену зумовив бурхливий розви-ток штеграцшних процеЫв, яю, в свою чергу, потребують виршення цшо1 низки об'ективно зумовлених внутршшх завдань в уЫх сферах суспшьного життя. Найважлившим з таких завдань е забезпечення економ!чно1 незалеж-ност нашо! держави, що значною мiрою визначаеться завоюванням зовшш-нiх ринюв збуту конкурентоспроможно1 продукцй власного виробництва. У цих умовах гострою постала проблема пiдвищення ефективностi господарю-вання суб'ект!в економiки i, в першу чергу, за рахунок шдвищення конкурен-тоспроможностi продукцй вiтчизняного виробництва.
Ринковi засади, якi стали основою функцюнування нацiональноl еко-номiки, сприяють розвитку конкурентного середовища, зокрема умов для конкуренци виробникiв, наслiдки яко! позитивно позначаться на збшьшенш обсягу вироблено! продукцй.
1снуе система методiв, що сприяють тдвищенню конкурентоспро-можностi продукцй. Основними серед них е цiновi i нецiновi методи. До не-цiнових чинникiв необхiдно вiднести:
• змiну властивостей товару;
• оновлення якостей товару вiдповiдно до змiни потреб i вимог споживачiв;
• вдосконалення послуг, що супроводжують процеси реал!заци даних товарiв.
Серед цшових чинникiв можна видiлити:
• зменшення витрат на виробництво одними! продукцй;
• зниження цiин й реал1зацИ [ 1 ].
Зрештою, все сходиться в одному з найважливших елементiв процесу виробництва - його витратах. Термш "витрати" тюно пов'язаний з поняттям мсобiвартiстьм. Собiвартiсть - це виражеш в грошовш форм! поточт витрати шдприемства на виробництво i реашзащю продукцй. Соб!вартють вщображае реально понесет витрати шдприемства на виробництво продукцй, що дае змо-гу визначити ефектившсть його роботи. Для господарюючого суб'екта вона виступае м!рилом витрат i доход!в, адже за певного р!вня цши зменшення витрат забезпечуе збшьшення доход!в. Висок! витрати виробництва гальмують розширення випуску товар!в, оскшьки зумовлеш ними висок! цши обмежують кушвельну спроможшсть споживач!в i стримують розвиток виробництва.
У зниженш соб!вартост защкавлет як окреме шдприемство, так i сус-шльство в цшому. Так, тдприемству зниження шдивщуальних витрат пор!в-няно з суспшьними забезпечить додатковий прибуток (надлишкова додатко-ва вартють). Причому розм!ри прибутку будуть тим бшьшими, чим бшьшою буде така р!зниця. Щодо суспшьства, то тут зниження соб!вартост призведе до оптим!заци використання ресуршв та залучення вившьнених для вироб-
ництва додаткових матерiальних благ. KpiM того, прямим наслщком зниження co6iBapTOCTi е зниження цiн, що в результат спричинить збiльшення при-бутку суспшьства в цiлому [1].
Основними чинниками зниження собiвартостi е:
• економ1я сировини i матер1ал1в завдяки впровадженню ефективних новггтх технологш;
• зниження амортизацшних вiдрахувань за рахунок штенсивного використан-ня технiки [2].
Собiвартiсть - це величина, яка шдлягае обчисленню з метою виявлен-ня невикористаних резервiв i шляхiв нарощування обсягiв виробництва продукцй". Калькулящя - процес обчислення собiвартостi або вiдпускноï цiни продукцй' (робгг, послуг). На основi облiку витрат на виробництво i шляхом спещ-альних математичних розрахунюв калькуляцiя визначае собiвартiсть продукцiï за певний перюд. Kалькуляцiя, яка базуеться на розрахунках i звггних даних, визначае собiвартiсть готово'' продукцiï i нашвфабриката основного виробництва, продукцй, робгг i послуг для кожного окремого пiдприемства. Правильна i своечасно складена калькулящя дае змогу:
1. Розрахувати собiвартiсть окремих видiв продукцй i встановити чинни-ки техшчного, технологiчного i економiчного характеру, що вплива-ють на ïï рiвень.
2. Систематично контролювати виконання завдань зниження собiвартос-тi в окремi перiоди.
3. Мати всю шформащю, яка необхiдна для встановлення планово-роз-рахункових i вiдпускних цiн.
4. Визначати результати (виробничi i фшансов^ дiяльностi окремо взятого шдприемства.
5. Порiвнювати досягнутi величини собiвартостi за певнi перiоди для ви-явлення найбiльш оптимальноï структури витрат виробництва. Таким чином, проаналiзувавши все викладене вище, можна зробити
висновок про пряму залежшсть конкурентоспроможностi продукцй вщ витрат виробництва i вщповщно калькуляцiï собiвартостi продукцй.
1сторично складенi об,ективнi умови функцiонування шдприемств ль сового господарства призвели до того, що в питаннях обчислення витрат виробництва i собiвартостi продукцй ще немае остаточноï усталеноï стандар-тностi. Передусiм це викликано тим, що на рiзних стадiях виробництва, фак-тично не завершуючи його, можна отримати готову до реалiзацiï продукцiю. Kрiм того, висока трудо- i енергомютюсть лiсогосподарського виробництва вимагае особливо ретельних розрахунюв при обчисленш собiвартостi про-дукцiï (калькуляцй витрат).
Тому важливим i актуальним питанням на сьогоднiшнiй день е удос-коналення методики визначення калькуляцй собiвартостi лiсопродукцiï як безпосереднього чинника шдвищення конкурентоспроможност люопродук-цiï i ефективност виробництва в цiлому. Важливють цiеï проблеми шдтвер-джуе жвава дискуЫя мiж провiдними вченими щодо змiни офiцiйних методик визначення собiвартостi лiсопродукцiï.
Основш аспекти, пов'язаш з розв'язанням поставлених питань, розгляда-лись у працях З. Рижавського, С. Родюнова, С. Птлша, Т. Шапоринського, В. Полякова, А. Шенберга, I. Синякевича, I. Шера, Ч. Гаррюона та шших науковщв.
Так, 1нструкщею до складання калькуляцп по люовш { деревообробнш промисловост 1926 року видання, було визначено основш операцп по витра-тах, на як повинш заповнюватися калькуляцшш форми. Кр1м того, в нш подано едину оцшку р1зних вид1в матер1ал1в та шструмент1в, що надходять у виробництво - 1'х рекомендовано облжовувати за середньозваженими книж-ковими цшами за звггний мюяць чи квартал. Але поряд з тим багато важли-вих моменпв у цш шструкцп не було враховано, серед них можна видшити:
• узагальнення номенклатури витратних статей;
• ч1тке визначення переходу в обчислент соб1вартост1 ввд середнього кубометра (стандарту) до окремих вид1в продукцп в цшому;
• розрахунок попенно1 плати за окремими видами продукцп [5].
Дещо лжвщувати згадаш недолжи можна було використавши шдхщ З.А. Рижавського, який описав метод перерахунку вартост сировини на гото-ву продукщю, уточнив значення загальновиробничих { цехових витрат, а та-кож скоротив число статей калькуляцп до трьох (вартють сировини, виробни-ч1 витрати, накладш витрати на виробництво). Кр1м того, вш встановив не-р1вном1ршсть вщнесення адмшстративних витрат на окрем1 виробництва { запропонував метод шдсумовування вс1х цих витрат, незалежно вщ мюця виробництва { наступного пропорцшного вщнесення "х на кожен вид виробництва [7]. Однак метод З.А. Рижавського також мае недол1ки, основним з яких е вщнесення витрат на окрем1 процеси виробництва, а не на готову люопродукщю.
С.Н. Родюнов запропонував таку методику визначення соб1вартост1 одинищ продукцп: вс витрати по вЫх стад1ях виробництва шдсумовуються { дшяться на кшьюсть випущено" кшцево" продукцп. При цьому вш не враху-вав вартють супутньо" продукцп { вщход1в, а також продукцп, яка готова до реал1зацп ще до закшчення виробничого процесу. Вченим було уточнено структуру статей калькуляцп, до яко" вш зарахував: основш витрати, загаль-новиробнич1 { цехов1 витрати, втрати вщ браку у виробнищш, втрати вщ просто"в, адмшютративш та позавиробнич1 витрати, податок з обороту 1, як результат, прибуток чи збиток [6].
Наступне поколшня науковщв, серед яких можна видшити С. С. Птль на, Т. А. Шапоринського, розширили перелж калькуляцшних статей, до яких включили витрати на сировину { нашвфабрикати (за мшусом вартост корис-них вщход1в), витрати на основну { додаткову заробггну плату виробничих пращвниюв, а також утримання з не", витрати на утримання машин { мехашз-м1в (включаючи поточш "х ремонти).
Т.А. Шапоринський запропонував визначати соб1варт1сть товарно" продукцп основного виробництва (л1созагот1вель) на основ! вартост знеособ-леного кубометра вивезено" товарно" деревини, тобто дшово" деревини { дров, взятих разом [9].
Професор I. Шер одним 1з основних принцишв промислово" калькуля-ц11" вважав, що процес виробництва необхщно розкладати на частков1 { допо-
мiжнi операцй, де кожна ланка ощнюеться як самостiйне пiдприемство зi сво-1м власним управлiнням. Вiдповiдно до цього, вш визнавав, що калькулящя повинна рахунковим чином, кшьюсно i за вартютю, слiдкувати за виготов-ленням продукту, окремо калькулювати i вщокремлювати окремi стадiï про-цесу переробки [10].
Конкретш методи обчислення собiвартостi продукцiï описав амери-канський оргашзатор-бухгалтер Ч. Гаррiсон у свош книзi "Оперативно-каль-куляцiйний облж виробництва i збуту". Цей облш вiдомий пiд назвою "стандарт кост". Його суть полягае в тому, що е вартюний облж виробництва, який будуеться на принцип облiку вiдхилень фактичних витрат вгд наперед вста-новлених стандартних чи нормальних [10].
Вiдомий вчений 1.М. Синякевич визначив основнi види калькуляцй, калькуляцшш одиницi, а також методи калькулювання собiвартостi продукцй, серед яких вш видiлив: метод прямого рахунку, нормативний, розрахун-ково-аналiтичний, параметричний та коефiцiентний методи. У свош пращ вш детально ïx охарактеризував i зазначив, в яких випадках можуть використо-вуватися щ методи [8].
Шдсумовуючи вище викладеш думки бачимо, що практично вш без винятку вченi основний акцент при калькуляцй роблять на рiзниx видах ви-робництв у люовому господарствi, однак майже не звертають уваги на про-дукцiю (основну i супутню), яку отримуемо в результат виробництва.
Думки вчених були враховаш в Настановi з планування, облжу i каль-кулюванню собiвартостi продукцiï (робiт, послуг) на шдприемствах лiсового господарства Украïни, що була затверджена наказом Мшютерства лiсового господарства Украши вiд 17 липня 1996 року. Проте в нш не вказано методику визначення собiвартостi продукцй (робгг, послуг) по основних видах виробництва у люовому господарствi [4].
Тому ми зробили спробу запропонувати сво! шдходи до визначення собiвартостi, як б усували викладенi вище недолiки щодо калькуляцй собь вартостi продукцй люового господарства i врахували вс основш види виробництва, а також забезпечили певну послщовшсть обчислення собiвартостi продукцй (робгт, послуг).
Найефективнiшими i найменш трудомГсткими е два методи калькулювання собiвартостi продукцй - це метод прямого розрахунку та нормативний метод. Саме на ix основГ пропонуеться обчислювати витрати на виробництво продукцй по основних видах виробництва в люовому господарствь
Лiсозаготiвля. Одиницею калькулювання тут може бути щшьний (без пустот мГж колiнами) кубГчний метр деревини. Для визначення собiвартостi продукцй основного виробництва необxiдно загальну суму витрат зменшити на варить вГдходГв (за щною ïx можливого використання i реалiзацiï), а отри-маний результат подшити на загальний вихщ основноï продукцй.
Лiсовiдмовлеммя. Калькуляцшною одиницею е 1 га плошд лГсу, на якш проводилися люогосподарсью, люозахисш роботи тощо. Схема обчислення калькуляцй проста: фактичш витрати за кожним видом робГт додають-ся i дшяться на обсяг виконаних робГт (наданих послуг).
Промислове виробництво (столярне, паркетне виробництво, пере-робка вiдходiв лiсопиляння). Калькуляцiйною одиницею може виступати 1 м готово" продукцп (столярних вироб!в, паркетно" дощечки, фансировини). Методика розрахунку собiвартостi одинищ готово" продукцп полягае у застосу-ванш нормативiв витрат на виробництво 1 м згаданих видш продукцiï. На ïx основ! вiд загальноï суми витрат вщшмаеться вартiсть вiдxодiв та побiчноï продукцп i отриманий результат дшиться на кiлькiсть кiнцевоï основноï продукцп.
Iншi виробництва (заготiвля ягiд, грибiв, лiкарських трав). Одиницею калькуляцп е 1 т або 1 кг готово" продукцп. Порядок обчислення собь вартосл елементарний: сукупнi витрати на виробництво (загот!влю) дiляться на вихщ продукцп.
Необxiдно зауважити, що визначення собiвартостi продукцiï полег-шуеться, якщо дотримуватися такого порядку облжу витрат на виробництво та ïx включення в собiвартiсть певного виду продукцп:
• прям! витрати безпосередньо в!дносити в соб!варт!сть л!сопродукци за м!сця-ми ïx виникнення на основ! даних первинноï документацiï;
• непрям! витрати розпод!ляти пропорц!йно м!ж структурними п!дрозд!лами п!дприемства ! в к!нц! включати в соб!варт!сть валовоï ! товарноï л!сопродук-ци. Отриман! результати узагальнити на рахунку основного виробництва;
• фактичн! витрати за зв!тний пер!од розпод!ляти м!ж випуском готовоï про-дукц!ï ! незавершеним виробництвом;
• скласти калькуляц!йн! листки по соб!вартост! одиниц! окремих вид!в продукцп;
• оприбуткувати готову продукц!ю ! в обл!ку в!добразити в!дхилення фактич-ноï соб!вартост! готовоï продукцп в!д ïï плановоï соб!вартост!.
Лггература
1. Башнянин Г.1., Лазур П.Ю., Медведев В.С. Пол1тична економ1я: Пщручник. -К.: Ельга Нка-Центр, 2002. - 527 с.
2. Гитлин С.С. Калькуляция продукции лесопиления и деревообработки. - М. : Гос-лесбумиздат, 1953. - 86 с.
3. Основи економ1чно*1 теорн: пол1теконом1чний аспект: Пщручник/ Г.Н. Климко, В.П. Нестеренко, Л.О. Канщенко та ш.; За ред. Г.Н. Климка, В.П. Нестеренка. - 2-ге вид., пе-рероб. i допов. - К.: Вища шк., 1997. - 743 с.
4. Настанова з планування, обл1ку i калькулюванню соб1вартосп продукцп (роб1т, послуг) на пщприемствах люового господарства Украïни// www.liga.kiev.ua.
5. Инструкция и калькуляционные формы в лесной и деревообрабатывающей промышленности. - М.: Наука, 1926. - 279 с.
6. Родионов С.Н. Калькуляция в лесной и деревообрабатывающей промышленности. -Л.: Гослестехиздат, 1935. - 226 с.
7. Рыжавский З.А. Основы калькуляции в лесной промышленности/ Под ред. проф. Новака. - К.: Орклит, 1930. - 28 с.
8. Синякевич 1.М. Економша галузей люового комплексу: Пщручник. - Льв1в: Св1т, 1996. - 184 с.
9. Шапоринский Г.А. Учет и отчетность на предприятиях лесного хозяйства. - М: Лесн. пром-сть, 1969. - 57 с.
10. Шенберг А., Пухальский Е. Калькуляция себестоимости в деревообрабатывающей промышленности. - М.: Гослестехиздат, 1934. - 172 с.
