УДК 634.21/.25: 631.541.1
ВИВЧЕННЯ КЛОНОВИХ П1ДЩЕП К1СТОЧКОВИХ ПОР1Д У КОЛЕКЦ1ЙНОМУ МАТОЧНИКУ
М. С. Шевчук, кандидат сльськогосподарських наук, В. В. Кондратюк, науковий спiвробiтник Укранський нститут експертизи сорт'в рослин В.О. Стрельн/'ков, кандидат сльськогосподарських наук, Наи^ональний аграрний унверситет
Вступ. Одним з основних факторiв, що стримують подальше збтьшення виробництва плодiв юсточкових порщ сьогоды, е дефщит пiдщеп. Саме вiд них залежать таю характеристики плодового дерева як розмiр i характер росту, довговiчнiсть, термiни проходження фенофаз, морозо- та зимостмюсть, витривалiсть до засолених, а також до важких та слабоеродованих фун^в, близького залягання фунтових вод тощо.
Протягом тривалого часу дерева юсточкових порщ вирощували на пщщепах генеративного походження: аянцях культурних сор^в вишн та черешнi, дикоТ черешы, антипки, дикоТ аличi, жерделi. Тхжми недолiками е генетична невирiвнянiсть дерев у розсаднику та саду, пов'язана з гетерозиготою за наанного розмноження, сильний р^ у саду, тзнм вступ у плодоношення.
Велике значення для плодiвництва УкраТни мае вирощування слаборослих скороплщних довговiчних садiв абрикоса, алич^ персика, сливи, вишнi, черешн на клонових пiдщепах, якi широко вивчаються останнi 20 рокiв.
Важливою бiологiчною ознакою Тх е генетична однорщысть, що виявляеться у вирiвняностi дерев у розсаднику та саду, скороплщносп, сумiсностi, високiй врожайностi. За рахунок слаборослост можна висаджувати на 1 гектар бтьшу кiлькiсть
107
рослин, що пщвищить вихщ товарноТ продукцп' з одиницi площi та зумовить CTpiMKe зростання врожаю.
Метою дослщжень було вивчення генетичноТ колекцп' клонових пщщеп кiсточкових форм на предмет укорЫення за метамернiстю розмiщення жив^в та термiнах Тх заготiвлi, продуктивное^ маточних дерев, зимостiйкостi кореневоТ системи, слаборослостi.
Матерiали та методи дослщжень. Формувалась колек^я з генетичних центрiв походження клонових пiдщеп вишнi та черешнк Китайського центру, для абрикоса середньоазмського, для слив, аличi, персика - передньоазмського (табл.1) [2].
Таблиця 1
Центри походження клонових п1дщеп юсточкових культур
Пщщепа Походження Репон
Колт С. Avium х Pr. lanesiana Анп"ня (Свропа)
Вишня магалебка С. mahaleb УкраТна - " -
Латвiйська низька С. fruticoga Латвiя - " -
Облачинська С. fruticoga Югославiя - " -
Студенигавська С. fruticoga УкраТна - " -
ВП Ctrasus cerasus Росiя (Орел)- " -
Л - 2 C. lanesiana Китай
М^я С. lanesiana x Pr . fruticose Росiя (Свропа)
Алича Pr. cerasifera Передня Азiя
АП - 1 Pr. cerasifera x Pr . persica Крим
Весеннее пламя Pr. cerasifera ДСС В1Р, Росiя
Зелена колона Pr. cerasifera Те саме
ВВА -1 Pr. tomentosa x Pr. cerasifera -//-
ВСВ-1 Microserases x Pr. persica
Вишня повстиста Pr. tomentosa Далекий Сxiд
АП -2 Pr. cerasifera x Pr. persica Кримська ДСС В1Р, Росiя
Апом^ Pr. besscy УкраТна (Свропа)
ВАА -2 Pr. tomentosa x Pr. cerasifera Кримська ДСС В1Р,
Fera x Pr. armenica Росiя
Дружба Pr. armenica x Pr. cerasifera Росiя (Свропа)
Оянц жерделi Pr. ar menica Середня Азiя
Розмноження здiйснювалося вегетативним методом у стацюнарних теплицях. За такого способу розмноження висаджували дерева пщ кутом 45", а по^м пагони пришпилювали до Грунту. При цьому знiмалося апiкальне домiнування, що спонукало до росту папн зi сплячих бруньок. За умови подальшого зрошення та обгортання,
108
можна отримувати вкорЫенн вщсадки вже в перший рк пiсля садiння.
Характерною особливютю слаборослих дерев е ефективнше використання пластичних речовин на генеративну сферу. Карликовi дерева використовують на формування врожаю 60% продуктивного фотосинтезу, а слаборо^ - не бтьше 40% [1].
Найцiннiшими клоновими пщщепами для кiсточкових культур за продуктивною е мiжвидовi гiбриди Мрiя, Колт, Кубань 86, Дружба, Весеннее пламя, ВСВ-1, ВВА-1, ВСЛ-1, ВСЛ-2 [5-7].
Пщщепи були рiзного еколого-географiчного та генетичного походження (табл. 1). За габ^усом рослин у маточнику Тх роздтили на такi групи:
- для вишн та черешнi:
слаборо^ (висота до 1 м) - Л-2, Мрiя, Колт; сердньорослi (висота до 1,4-1,8 м) - Облачинська, Латвмська низька, ВЦ-13, Студеникiвська; сильнорослi (висота до 2 м) -ВП-1, ЛЦ-5;
- для сливи, аличi та персика:
слаборослi (висота до 1 м) - Весеннее пламя, Зелена колона, ВСВ-1, ВПА-1;
сильноро^ (висота до 2м) - АП-1, АП-2;
- для абрикоса:
середньорослi (висота до 1,5 м) - Дружба, Апомкт; сильноро^ (висота до 2 м) - ВАА-2,9 .
Дослiдження по вкорЫенню зеленими та здерев'янiлими живцями, вертикальними та горизонтальними пагонами виконували в установи штучного туману та фунтк
Результати дослiджень. Вертикальними пагонами добре вкорЫюються форми, отриманi шляхом вщдаленоТ гiбридизацiТ (Колт, Мрiя, ВВЛ-2, Весеннее пламя). Вони також добре вкорЫюються горизонтальними пагонами, хоча й юнуе деяка проблема в крихкост деревини псевдоцеразусiв i нагнути Тх до фунту практично неможливо.
Високий коефщент розмноження зеленими живцями дае можливють при невеликих площах маточно-живцевого саду одержувати достатню кiлькiсть пщщепного матерiалу. Практично всi клоновi пщщепи розмножуються зеленими живцями, хоча вщсоток укорЫення в них рiзний (табл. 2).
Найбтьший вiдсоток укорiнення (95-97%) був у гiбридiв Колт, Л-2, Мрiя. Менший, але доволi високий (76%), у вишн ОблачинськоТ. Найпрше вкорiнювалась вишня Студеникiвська (24%).
Пщщепи для сливи, алич^ персика (ВСВ-1, вВА-1, Весеннее пламя, АП-1, вишня повстиста) мають 72-81%. укорЫення зеленими
109
живцями. 3oBCiM низький вiдсоток укорiнення (13-22%) вщзначено у пiдщеп Опал, Мп-Во-1, Пожегага.
Середньоросла клонова пiдщепа для абрикоса Дружба вкорЫювала на 80%.
Таблиця 2
Деякi бiологiчнi ознаки клонових пщщеп кiсточкових культур
П1дщепа Укор1 - нення Зимо Вих1д Сила росту
зеленими стш пагонш з
живцями, кють, 1 га, тис.
% °С шт.
Колт 97 -10 63 Слаборосла
Мр1я Л-2 95 -12 101 Те саме
97 -12 102 -//-
Облачинська 70 -12 66 Середньоросла
Студениювська 24 -14 56 Те саме
ВП-1 61 -16 121 Сильноросла
Латв1йська низька 64 -12 59 Середньоросла
АП -1 (Кубань 86) 75 -10 599 Сильноросла
Весеннее пламя 76 -12 556 Слаборосла
Зелена колона Вишня повстиста 58 -12 366 Те саме
72 -16 466 Середньоросла
ВВА -1 76 -12 319 Те саме
ВСВ-1 81 -12 346 -//-
ВАА -2 83 -12 493 Сильноросла
Дружба 80 -11 411 Середньоросла
АП -2 72 -10 519 Сильноросла
Опал 13 -10 50 Те саме
Пюля 12 рокiв експлуатацп колекцiйного маточника вщзначено попршення на 5-10% укорЫення клонових пiдщеп усiх форм незалежно вщ походження. Таке зниження ризогенезу пояснюеться старiнням рослин, накопиченням шкщливих мутацiй i хвороб, зменшенням приросту пюля щорiчного обрiзування.
Можна зробити висновок, що здатысть до ризогенезу визначена генетично i залежить вщ бiологiчних особливостей батькiвських форм, як брали участь у гiбридизацiT.
^м загального вкорiнення вивчали ризогенез залежно вщ строкiв живцювання, а також метамерносл розмiщення живця на пагонк Початок живцювання визначали вiзуально, коли р^ пагона ще не
110
заюнчився, але базальна i медiальна частини його вже натвздерев'янти, а апкальна була ще трав'янистою [6].
Строки заготiвлi та садiння зелених жив^в залежать, як правило, вiд погодних умов та ктькосл накопичених пластичних речовин, здатних iнiцiювати ризогенез та забезпечувати його поживними речовинами на початкових етапах коренеутворення. Строк живцювання знаходиться з початку ~ 25 травня по 10 червня. За сухоТ спекотноТ погоди у травы строки цього процесу змiщуються i закiнчуються на 5-6 днiв ранше.
Важливим показником продуктивностi маточника е вихiд живцiв з одного дерева i одиницi площi.
Продуктивнiсть маточно-живцевого саду знаходиться у прямм залежност вiд пагоноутворювальноТ здатностi та сили росту рослин. Вихщ живцiв у сильнорослих пщщеп (АП-2, АП-1, ВАА-2), а також середньорослоТ вишнi повстистоТ становив 493-599 тис. шт. з 1 га (таблиця 2). У слаборослих пщщеп з невеликою пагоноутворю-вальною спроможнютю - Облачинська, Колт, Студениювська вiн дорiвнював 63-98 тис. шт./га.
Укорiнення зелених живцiв меншою мiрою визначаеться строками живцювання i в основному залежить вщ генотипу сорту. Так, Мрiя, Колт, Весеннее пламя укорЫюються у три строки з варюванням 5-7%.
Значну цiкавiсть викликае укорiнення зелених живцiв у зв'язку з метамернютю. Лише у пщщеп Латвмська низька, Облачинська, ВЦ- 13 живщ заготовленi з апiкальноТ частини, вкорЫювались на 15-20% краще порiвняно з живцями з базальноТ чи медiальноТ частин. У всiх Ыших вплив метамерностi на вкорiнення не^отний.
Перiод укорiнення зелених живцiв коливаеться вщ 10-12 днiв у Мри, Л-2, Колта, до 14-20 дыв у церападусiв, вишнево-церападусових та церападусо-вишневих гiбридiв. У пiдщеп Облачинська i ЛЦ-5 на 1520-й день вщзначали (30-57%) загнивання калусу i коренiв, що значно знижувало вихщ укорЫених живцiв.
Клоновi пiдщепи мають комбiновану кореневу систему: 2-3 стрижневi коренi, решта - мичкувате корЫня. Це дае можливiсть використовувати рослини, вирощен з Тх участю, у саду без опори.
Наявысть великоТ кiлькостi мичкуватих коренiв сприяе активному, у велиюй кiлькостi всмоктуванню води i мiнеральних поживних речовин та швидкому транспортуванню Тх у наземну частину рослин. Завдячуючи таким якостям, майже всi клоновi пiдщепи, висаджен весною у перше поле розсадника, як правило, на 100% приживаються i пiдходять до окулiрування за показниками висоти i дiаметра штамбу.
Одним з експрес-мещфв визначення вкорЫення е здатнiсть пiдщеп до розмноження у культурк in vitro. Коефщент кореляцiТ мiж укорiненням in vitro i зелених жив^в наближаеться до одиниц R + 0,9.
111
Це важливо у питаны дiагностики вкорЫення на раннiх етапах селекцiйного процесу, а також при вивчен Ытродукованих форм пiдщеп або сортiв i гiбридiв, коли маемо малу ктьюсть матерiалу, а потрiбно в короткий строк розмножити цЫы форми, сорти чи пбриди.
В культурi in vitro з одного апекса можна отримати до ста i бтьше вкорЫених рослин. Все залежить вщ наявностi обладнання, хiмiчних реактивiв та квалiфiкацiT персоналу.
Серед основних показниюв, що визначають якiсть клонових пщщеп кiсточкових культур, е морозо- та зимоспйкють кореневоТ системи, якi залежать вщ анатомiчноT будови та фiзiолого-бiохiмiчного стану клiтин. Якщо тканини характеризуются малим умiстом кiлькостi вiльноT води, великим ум^ом цукрiв i дрiбноклiтинною будовою, то такi форми е досить стмкими до несприятливих зимових умов. Велика ктькють вiльноT води, малий вмют цукрiв та макрокттинна будова тканини е свiдченням протилежноТ ознаки. У регiонах УкраТни з несталим сыговим покривом слабозимостiйкi форми клонових пщщеп можуть пiдмерзати.
Вивчення морозоспйкосл проводили за методикою М.О.СоловйовоТ [7]. Пряме проморожування коренiв у холодильних камерах за температур -10..12...14...16 °С дало можливiсть роздiлити пщщепи на 3 класи:
1) високоморозоспйю - ВП-1, вишня повстиста (критична температура вимерзання кореыв - 16 °С);
2) середиьоморозостiйкi - Мрiя, Облачинська, Весеннее пламя, ВВА-1, ВСВ-1 (критична температура - 12 °С);
3) слабоморозостiйкi - Колт, АП-1, АП-2 (критична температура -10 °С).
Такi клоновi пщщепи, як Колт, Мрiя, Л-2, можуть бути поширен в захiдних репонах УкраТни, а також у центральних та на Полюа, де сыговий покрив узимку вiд 10 до ЗО см запоб^ае значному промерзанню Грунту, в шарах якого розмщена коренева система.
Висновки.
1. Основними центрами походження клонових пщщеп кюточкових культур е китайський, передньо- i середньоазмський, захiдноевропейський. Найбiльше селекцiйних форм створено на Кримсьюй дослiдно-селекцiйнiй станцп Всеросiйського НД1 рослинництва iм. М.!. Вавилова.
2. За силою росту пщщепи в колекцмному маточнику класифковано таким чином: слаборослi ВСЛ-1, Мрiя, Колт, Весеннее пламя, ВСВ-1, ВВА-1; середньоро^ - Облачинська, Латвiйська низька, ВЦ -13, Студениювська, вишня повстиста, аянець Фiбiнга; сильнорослi -ВП-1, АП-1, АП-2, ВАА-2.
112
3. До пщщеп, як добре (на 81-95%) розмножуються зеленими живцями вщносяться: Колт, Л-2, Мрiя, ВСВ-1, ВВЛ-1, Весеннее пламя, вишня повстиста, АП-1, Дружба.
4. У форм, як добре вкорiнюються зеленими живцями, строки живцювання та метамернють практично не впливають на укорЫення.
5. Визначено коефрент кореляцп (R) мiж укорЫенням зеленими живцями та розмноженням у культурi in vitro, який становить +0,9, що важливо на раных стадiях селекцiйного процесу.
6. Видтено форми пiдщеп, коренева система яких витримуе температур b: -15 °С (ВП-1, вишня повстиста), -12 °С (Мрiя, Л-2, Облачинська, Весеннее пламя).
Використана лiтература:
1. Кобель Ф. Плодоводство на физиологической основе. - М.: Сельхозгиз, 1957. - 430 с.
2. Вавилов Н.И. Теоретические основы селекции растений. - МЛ., 1935. -500 с.
3. Еремин Г.В. Отдаленная гибридизация в селекции сливы. -М., 1980. - 230 с.
4. Еремин Г.В. Гавриш В.Ф. Клоновий подвой для косточковых культур // Садоводство. - 1987. - № 3. - С. 19-20.
5. Еремин Г.В. Подвои косточковых культур для интенсивных садов // Садоводство и виноградарство. - 1996.
6. Андриенко М.В., Гулько И.П. Методика изучения подвоев плодовых культур в Украинской ССР. - Киев, 1990. - 63 с.
- Соловьева М.А. Методы определения зимостойкости плодовых культур: Методическое пособие. - Л.: Гидрометиздат, 1982. 35 с.
УДК 634.21/.25: 631.541.1.
Шевчук М.С., Кондратюк В.В., Стрельыков В.О. Вивчення клонових пщщеп кюточкових порщ у колекцмному маточнику. // Сортовивчення та охорона прав на сорти рослин. - 2005.- № 2.- С. 107-114.
Вивчено генетичну колекцю клонових пщщеп кюточкових форм на предмет укорЫення за метамернютю розмщення жив^в та термЫах Тх заго^вл^ продуктивност маточних дерев, зимостмкосп кореневоТ системи, слаборослосп.
Ключовi слова: вегетативне розмноження, клонова пщщепа, укорЫення, ризогенез, живцк
УДК 634.21/.25: 631.541.1.
Шевчук М.С., Кондратюк В.В., Стрельыков В.О. Изучение клоновых подвоев косточковых пород в колекционном маточнике. //Сортовивчення та охорона прав на сорти рослин. - 2005.- № 2.- С. 107-114.
Изучено генетическую коллекцию клоновых подвоев по вопросу укоренения при метамерности размещения черенков и сроках их заготовки, производительности маточных деревьев, зимостойкости корневой системы, слаборослости.
УДК 634.21/.25: 631.541.1.
Shevchuk М, Kondratyuk V., Streinikov V. Study of klonovykh pod-voev of drupaceous breeds in kolektsyonnom matochnyke. / Сортовивчення та охорона прав на сорти рослин. - 2005,- № 2,- С. 107-114.
Genetic collection of klonovykh podvoev is studied for the purpose taking root for the metamer placing of handles and terms of their purveyance, productivity of uterine trees, resistance to the cold of the root system.
114