CC BY
36
УДК 340.12 I. М. Коваль
асистент кафедри теорп та фшософп права Науково-навчального шституту права та психологи Нацюнального ушверситету "Львiвська полггехшка"
1СТОР1Я СТАНОВЛЕННЯ ПОНЯТТЯ "ПРАВОВОГО МЕНТАЛ1ТЕТУ"
© Коваль I. М., 2014
У зв'язку 3i сучасними сусшльними трансформащями, всеохопним процесом глобалiзацiТ дослiдницькi акценти змiщуються на феномени, якi до цього часу не становили наукового штересу. Зокрема, сфера правотворчост ниш ознаменована фшософським пiдходом до вивчення актуальних проблем. Для комплексного розгляду уах без винятку правових явищ важливе значення мають Тхш iндивiдуально зорieнтованi характеристики. Оскiльки до процесу правореалiзацiТ залучаються не лише окремi особистостi, а й представники щлих держав (нацiй), наукового обгрунтування потребують Тхш етнопсихологiчнi особливостi правосприйняття та правоусвщомлення.
Ключовi слова: право, мислення, менталiтет, колективне несвщоме, правосвiдомiсть, свггосприйняття.
И. М. Коваль
ИСТОРИЯ СТАНОВЛЕНИЯ ПОНЯТИЯ "ПРАВОВОГО МЕНТАЛИТЕТА"
В связи с современными общественными трансформациями, всеобъемлющим процессом глобализации исследовательские акценты смещаются на феномены, которые до сих пор не составили научного интереса. В частности, сфера правотворчества сейчас ознаменована философским подходом к изучению актуальных проблем. Для комплексного рассмотрения всех без исключения правовых явлений важное значение имеют их индивидуально ориентированные характеристики. Поскольку в процесс правореализации привлекаются не только отдельные личности, но и представители целых государств (наций), научного обоснования требуют их этнопсихологические особенности правовосприятия и правосознания.
Ключевые слова: право, мышление, менталитет, коллективное бессознательное, правосознание, мировосприятие.
I. Koval
HISTORY BECOMING THE CONCEPT OF "LEGAL METNALITETA"
Due to the current social transformation, the overall processes of globalization research focus shifted to the phenomena that has not made a scientific interest. In particular, the scope of lawmaking is now marked by a philosophical approach to the study of actual problems. For a comprehensive consideration of any and all legal phenomena are important characteristics of their individually oriented. Since the process pravorealizatsii involved not only individuals but also the whole states (nations) require scientific substantiation their ethnopsychological features pravospryynyattya and pravousvidomlennya.
Key words: law, thinking, mentality, collective unconscious, consciousness, perception of
the world.
Постановка проблеми. Людина, ïï штереси завжди становили основу дослщжень фiлософського спрямування. Не е винятком i правознавча наука, яка розглядае особистiсть, ïï права та обов'язки основоположною складовою свого виникнення та розвитку. Людину крiзь призму фшософування вивчають у багатьох галузях наук. Чшьне мiсце у науковiй полiфонiï сьогодення належить фiлософiï права, яка дослщжуе людину у взаемопоеднувальнiй дихотоми "людина -право". Саме в контекст цього взаемовiдношення можна простежити розвиток категори правового менталiтету. Проте для цього насамперед потрiбно розглянути поняття самого менталiтету, з'ясувавши, яке значення в нього укладаеться. З найдавшших чашв i досi феномен менталитету дослiджують представники майже ушх суспiльствознавчих й гуманiтарних наук. Але у зв'язку з динамiчнiстю розвитку сучасного наукового дискурсу ця суспшьно-фшософська категорiя повсякчас е об'ектом дослщження, вiдповiдно, безперервно обгрунтовуються ïï найрiзноманiтнiшi тлумачення.
Мета статп - з'ясувати закономiрностi та особливостi формування правового менталитету.
Стан дослiдження. Цю проблематику дослщжували такi украïнськi та росiйськi вчеш: Р. Байнiязов, Л. Бойко, А. Гирько, Ю. Горьковенко, А. Мордовцев, П. Музиченко, Ю. Оборотов, О. Овчинников та шшт
Виклад основного положення. Ниш поняття "менталитет" в украшськш та зарубiжнiй науковiй думщ трактують по-рiзному. Це зумовлено складнютю цього соцiокультурного явища, вiдсутнiстю унiфiкованоï дефiнiцiï менталiтету. Вивчення менталiтету розпочалось ще в античностi. Етнопсихологiчнi спостереження можна знайти в працях Геродота, Тацита, Тлтя, Ксенофонта та шших античних iсторикiв. Найбiльший iнтерес до ^eï проблеми проявили у XVIII ст. такi мислителi, як Ш. Монтеск'е, К. Лiнней, Ж. Бюффон [8, с. 23].Виникнення цього термша деяю вченi пов'язують iз латинським словом "mens" i з прилеглим до нього "mentalis" (mens, mentis - розум), яке зародилося в Х1Х ст. у мовi середньовiчноï схоластики [1, с. 25].
Iншi вчеш припускають, що менталiтет походить вщ французького еквiвалента "mentalite", що означае "свiтосприйняття" [7, с. 19].
У бшьшосп европейських краïн цей термш почали активно використовувати в науковш лiтературi лише з середини Х1Х ст., i звучить рiзними мовами майже iдентично. Примiром, у французькш мовi "mentalite" - це спрямування думки, розуму, склад розуму. Англшською мовою "mental^" - це розвиток розуму, склад розуму, шмецькою "die mentalitat" - склад розуму, образ мислення, спошб мислення [14, с. 158]. Одним iз перших учених, який вжив термiн "менталитет", був американський фiлософ Ральф Емерсон (1856 р.). Мислитель розкрив змют поняття менталитету пiд час вивчення основного метафiзичного значення душi як першоджерела цiнностей та iстин. У результату поняття "менталiтет" використовувалося представниками соцюлогп та iнших напрямiв фшософи, зокрема неокантiанства, феноменологiï, психоаналiзу [17, с. 19]. Згодом його застосовували етнологи.
У Великому тлумачному словнику сучасноï украшсь^' мови за редакщею В. Т. Бусела визначено менталитет як "сукупнють психiчних, iнтелектуальних, релiгiйних, естетичних i т. ш. особливостей мислення народу, соцiальноï групи або iндивiда, що проявляються в культуру мовi, поведшщ" [6, с. 518].
У сучасних англiйських словниках термiн "mentalitу" штерпретуеться так: "якiсть розуму, характерна для окремого шдивща чи класу шдивщв"; "узагальнення усiх характеристик, якi розрiзняють розум"; "спосiб чи сила розуму"; "образ думок, напрям чи характер мислення"; "сума розумових здiбностей та можливостей" [11, с. 28]. Як бачимо, менталитет i в украшськш, i в зарубiжнiй словниково-довщковш лiтературi асоцiюeться iз процесом мислення, яке ототожнюеться з певним сощумом чи окремим його представником.
Зарубiжнi лгтературш джерела мiстять й iншi визначення менталiтету, де значною мiрою наголошуеться, що менталiтет - це те, що зумовлюе розвиток суспшьних вiдносин. Наприклад, Д. Фiлд тдкреслюе, що "менталГтет - стiйкий склад розуму, який мае якщо не лопчну форму, то системний характер, оскшьки корениться в матерiальному житп та розповсюджуеться серед значно! частини населення, безпосередньо впливае на економiчнi, сощальт та полiтичнi вщносини" [15, с. 8].
Необхщно вказати, що поняття "менталГтет", яке використовували захщт вченi, трактувалося настiльки неоднозначно, що Ж.М. Гофф запропонував змиритися з щею невизначенiстю, оскiльки, на думку дослщника, "саме в ментальностi вщображаеться його всеохопнiсть i багатозначтсть" [9, с. 40].
Значно вплинули на формування уявлень щодо змюту менталгтету робити з таких напрямкiв сощально-гуматтарного знання, як iсторiя ментальностей, семютика, теорiя сощально! шформацп, iсторична культурна i структурна антропологiя [11, с. 19-26, 89-90].
Iсторiя ментальностi як спещальний напрям iсторичного дослiдження появилася у французькш iсторичнiй науцi в 20-30-х роках ХХ ст. Цей напрямок сформувався i розроблявся в школi "Анналiв". I! представниками були: М. Блок, Л. Февр, Ж. ДюбГ, Ж. М. Гофф, Ф. Бродель, Ф. Мануру, Ф. Арiес. Предметом вивчення школи "Анналiв" була антрополопчно орiентована iсторiя, в центрi яко! перебувала людина як представник суспшьства, який творить i сприймае культуру. Тут вчеш зважають на думки, почуття, цiнностi, поведiнку людини i соцiальних груп [5, с. 94].
З-помiж iнших представникiв, яю зробили внесок у вивчення менталгтету, можна виокремити таких учених, як Г. Бутуль, Т. Дшцельбакер, Н. €лiас, Х. Гету, Т. Гайгер та ш. Зокрема, Г. Бутуль у монографи "Менталiтет", опублiкованiй 1952 р., подав достатньо розгорнуту дефшщю менталгтету: "... це сукупнiсть щей та штелектуальних установок, притаманних шдивщу i об'еднаних логiчними зв'язками чи вiросповiданням... Наш менталiтет знаходиться мiж нами i свiтом, як призма. Вш, за висловом Канта, е апрюрною формою нашого пiзнання" [13, с. 47-53].
У захщнш лiтературi менталiтет використовують для позначення найрiзноманiтнiших феноменiв. У зв'язку з цим низка вГтчизняних учених наголошують на тому, що грунтуватися стосовно цього питання тшьки на зарубiжнiй лiтературi було б неправильно [12, с. 10]. Саме через невизначенють, вщсутшсть чiткого формулювання поняття менталiтету в лiтературi немае його однозначного тлумачення. Для цього найчаспше використовуються бшьш "зручнi" поняття, наприклад, "нацiональний характер", "традицп", "нацiональна свiдомiсть" тощо [13, с. 55].
На думку Р. Лубського, у сучаснш фшософськш i науковiй лiтературi сформувалися три тдходи до визначення поняття "менталiтет". У першому менталiтет розглядаеться як сукупнють повсякденних уявлень, символiчних образiв i цiнностей. Другий пiдхiд акцентуе, навпаки, на його колективно несвщомих компонентах. У межах третього тдкреслюеться, що менталитет - це сфера як свщомого, так i несвiдомого. Свiдомi елементи менталiтету нерозривно пов'язанi зi сферою несвiдомого, яке можна розглядати винятково як колективне [11, с. 16]. Як бачимо, вищеперелiченi науковi погляди на феномен менталгтету частково вщрГзняються, але домiнуючим, а отже, об'еднувальним елементом цих тдходГв до тлумачення поняття "менталитет" е сфера несвщомого. Це уможливлюе твердження про те, що менталитет - це вщображення у вчинках Г дГях людей тих несвiдомих складових, яю сформувалися у них мимовГльно, тд впливом життевого досвГду Гнших.
Заслуговуе уваги у цьому контексп думка М. Булатова, який вважае, що менталГтет - це усталений склад думок, характерний для окремого народу, етносу, групи людей. Йому вщповщае душевний стан Г духовний розвиток людини, оскшьки вони супроводжуються мисленням. За Гегелем, мислення, розум становлять сутшсть духу. МенталГтет - це живе мислення, тобто таке, що пронизуе все життя людини, яка входить до певно! спшьноти. Цим воно вщрГзняеться вщ наукового мислення, яке здебшьшого для всГх однакове [4, с. 272]. Дослщник тдкреслюе умовш межГ менталГтету, якГ вардають мГж народом, етносом, групою людей. Вщповщно, максимально влучним, на наш погляд, е охарактеризування М. Булатовим феномена менталгтету "живим
мисленням", адже справду менталiтет - явище не статичне, а динамiчне. Воно розвивасться водночас iз еволюцieю людського мислення та самоусвiдомлення.
Сучасний мислитель Н. Хамггов розглядае ментальнiсть як душевну настроeвiсть особистостi чи сустльства, що визначае свiтогляд i свггосприймання, обумовлюе еднiсть культурних традицiй. Це складна та суперечлива взаемодiя установок, стереотитв, розумових i образних комплекшв, якi перебувають у колективному несвщомому, з архетипами культури [16, с. 125]. Н. Хамггов простежуе основну сферу, де вщбуваеться формування менталггету - психiка, точнiше -неусвщомлений особистiстю И рiвень. На цьому водночас акцентують такi дослiдники, як Л. Крупник та Л. Асланов. Л. Крупник зазначае, що менталггет - поняття для позначення глибинного рiвня людського мислення, яке не обмежуеться сферою усвщомленого i сягае в несвщоме [10, с. 120]. Вщповщно на думку Л. Асланова, менталггет - це своерiдна пам'ять народу про минуле, психолопчна детермшанта поведiнки мiльйонiв людей, якi мислять i дiють вiдповiдно до юторично сформованого коду. Менталiтет - глибинний рiвень колективного та iндивiдуального тзнання [2, с. 63].
Окрiм цього, з уие1 рiзноманiтностi визначень менталггету, на думку Т. Поляковоу можна виокремити декшька його типiв: юторичний, нормативний, психологiчний, структурний, генетичний, полгголого-соцюлопчний, полiтичний, культурологiчний [13, с. 33]. Серед науковщв актуальним е питання взаемозв'язку понять "менталггет" i "ментальнють". Л. Пушкарьов припускае, що водночас iз термiном "менталiтет" з'явилося поняття ментальносп [14, с. 163]. У зарубiжнiй юторюграфп термiн "менталiтет" спочатку застосовували здебшьшого в психологи, фiзiологil, фшософп в такому значеннi, як здатнють психiки iндивiда зберiгати в собi тi чи iншi дат чи структури, характеристики, якi визначають приналежнiсть цього iндивiда до певного сощуму. Дещо пiзнiше iсторики також почали розглядати ментальнють як сощальну пам'ять людини i колективу, що притаманна тшьки йому, характеризуе тшьки те суспiльне коло, до якого вш належить.
Л. Пушкарьов розмежовуе термши "менталiтет" i "ментальнiсть". Учений вважае, що менталггет мае загальнолюдське значення. Водночас, на думку дослщника, ментальнiсть може стосуватися найрiзноманiтнiших юторичних перiодiв [14, с. 163].
Зпдно з дефiнiцiею ментальностi, що подана у Великому тлумачному словниковi сучасно! украшсько1 мови, - це "штелект, розумовi здiбностi. Психiка, психiчний склад" [6, с. 518].
Отже, ментальнють - це ознака людини, яка мислить, характерна особi чи колективу в певний час; це вщображення психiчного. Менталггет - сукупнють мисленневих особливостей особистосп чи соцiуму, яка сформувалася на тдгрунт життевого досвщу iнших представникiв суспiльства. Основну вщмшнють менталiтету i ментальностi можна простежити в таких бшарних опозицiях, як теорiя (менталiтет мае теоретичне значення; це абстрактне поняття) i практика (ментальнють -властивють, притаманна конкретному населенню; це персонiфiковане явище). Однак деяю вченi вважають, що щ термiни рiвнозначнi. До них, примiром, належить Ю. Безсмертний [3, с. 20].
Отже, незважаючи на вщсутнють чiткого визначення i неоднозначнiсть поняття "менталтет", - це термiн, яким нова юторична наука позначае головний предмет свого аналiзу: соцiально-психолопчш установки людей, приналежних до пе! чи iншоl соцiально-культурноl спiльноти. Менталггет виражае не лише iндивiдуальнi установки особистосп, а й аспект суспшьного пiзнання, будучи залученим у мову, звича1, традицil та вiрування. Феномен менталггету дослiджували такi вченi: Г. Бутуль, Т. Дшцельбакер, Н. €лiас, Х. Гету, Т. Гайгер, Р. Лубський, М. Булатов, Н. Хамггов та ш. Проте, через динамiчнiсть еволюцil поняття менталiтету, який спiввимiрний з трансформацiями розвитку сучасного сустльства, це явище не вирiзняеться статичнютю, а отже, немае унiфiкованого тдходу до його визначення.
У результату менталггет - полiкультурне поеднання мисленнево-образних установок окремо1 людини, яка асощюе себе з членом визначено1 групи чи сустльства; це своерщна, шдкршлена iсторично сформованим культурним кодом стереотипнють мислення та сприйняття навколишнього
свГту. МенталГтет - явище абстрактне, шдивщуально зорГентоване, проте, водночас, охоплюе мислення й шших представниюв конкретного етносу, наци. Одним Гз фГзичних проявГв цього феномена е людська поведшка. Учинковий аспект людсько! дГяльносп закономГрний особливостям менталитету особистост чи соцюгрупи, до яко! вона належить. Саме тому можемо констатувати, що менталГтет е складовою будь-яко! дГяльносп людини. Сфера правотворчосп у цьому контекст не е винятком. У правовш поведшщ менталГтет вщображаеться у ставленш особистосп чи групи людей до законодавства, державно! влади. Вщповщно, менталГтет значною мГрою впливае на формування та розвиток правово! культури.
Висновки. ПроаналГзувавши поняття менталГтету, з'ясувавши сутшсть правового менталитету, а також категорда права як складову цього феномена, можемо зробити таю висновки. У зв'язку з рГзнобГчним вивченням менталитету, посиленою увагою до нього представниюв чи не усГх галузей наук у сучаснш укра!нсьюй та зарубГжнш науковш думщ немае ушфшованого визначення цього поняття. ПершГ трактування менталитету сягають часГв античностГ Етнопсихолопчш аспекти людсько! дГяльносп розглядали стародавш юторики Геродот, Тацит, Тлтй та Ксенофонт. Також значну увагу проблемГ менталитету в процес свого фшософування придшяли Ш. Монтеск'е, К. Лшней, Ж. Бюффон (XVIII столггтя). У ХХ ст. менталГтет був об'ектом дослщжень таких учених, як М. Блок, Л. Февр, Ж. ДюбГ, Ж. М. Гофф, Ф. Бродель, Ф. Мануру, Ф. АрГес.
На думку Р. Лубського, у сучаснш фшософсьюй Г науковш лГтературГ сформувалися таю концепцп менталитету: згщно з першою парадигмальною вГзГею менталГтет становить сукупнють повсякденних уявлень, символГчних образГв Г цшностей. Другий пщхщ акцентуе, навпаки, на його колективно несвщомих компонентах. Вщповщно до третьо! концепцп менталГтет - це сфера Г свщомого, Г несвщомого. СвщомГ елементи менталитету нерозривно пов'язаш зГ сферою несвщомого, яке можна розглядати винятково як колективне. Тобто менталГтет - це властивють, притаманна особистосп, яка, своею чергою, характерна й для шших члешв ще! ж соцюгрупи.
МенталГтет - явище абстрактне, шдивщуально зорГентоване, проте, водночас, охоплюе мислення й шших представниюв конкретного етносу, наци. Одним Гз фГзичних проявГв цього феномена е людська поведшка. МенталГтет е складовою будь-яко! дГяльност людини. Сфера правотворчосп у цьому контексп не становить винятку. У правовш поведшщ менталГтет вщображаеться у ставленш особистосп чи групи людей до законодавства, державно! влади. Вщповщно, менталГтет значною мГрою впливае на формування та розвиток правово! культури та правосвщомосп. Правова система уможливлюе збереження та утвердження цшсшсносп суспшьства. Проте право Г закон не е тотожними поняттями. Закон може бути Г правовим, Г неправовим. Правовий закон - це закон, який закршлюе демократичну правову щею (справедливости свободи, права людини).
МГж правом Г законом можуть юнувати протирГччя. ПримГром, офщшний закон держави, який не вщповщае критерГям справедливости й свободи, не е правовим законом, а отже, не може прирГвнюватися до права. Не все чинне законодавство е справдГ правом. Цшшсть вщмшносп права Г закону полягае в тому, що дозволяе науково обгрунтувати дГяльшсть Гз удосконалення чинного законодавства.
1. Ануфриев Е. А. Российский менталитет как социально-политический и духовный феномен / Е. А. Ануфриев, Л. В. Лесная // Социально-политический журнал. -1997. - № 3. - С. 16-27. 2. Асланов Л. А. Менталитет и власть. Русская цивилизация. Кн.1. / Л. А. Асланов. - М. : ТЕИС, 2009. - 703 с.
3. Безсмертный Ю. Л. Кризис "Анналов" / Ю. Л. Безсмертный // Споры о главном: дискуссии о настоящем и будущем исторической науки вокруг французской школы "Анналов". -М., 1993. - С. 35-57.
4. БулатовМ. О. Фыософський словник /М. О. Булатов. - К.: Стилос, 2009. - 575 с. 5. Валлерстайн И. Что после "Анналов" / И. Валлерстайн // Споры о главном: дискуссии о настоящем и будущем
исторической науки вокруг школы "Анналов". - М., 1995. - С. 60-65. 6. Великий тлумачний словник сучасног украгнсъког мови / за ред. В. Т. Бусела. - К.: 1ртнъ: ВТФ "Перун ", 2001. - 1440 с. 7. Гуревич А. Я. Проблема менталъностей в современной историографии /А. Я. Гуревич //Всеобщая история: дискуссии, новые подходы. - М., 1989. - С. 40-47. 8. Дубов И. Г. Феномен менталитета: психологический анализ / И. Г.Дубов // Вопросы психологии. - 1993. - № 5. - с. 20-29. 9. История менталъностей. Историческая антропология. Зарубежные исследования в обзорах и рефератах. - М., 1996. - 254 с. 10. Крупник Л. О. 1стор1я Украгни: формування етноав, наци, державност1 / Л. О. Крупник. - К.: Центр учбовог л1тератури, 2009. - 213 с. 11. Лубский Р. А. Политический менталитет: методологические проблемы изучения и российские реалии: дисс. ... канд. фил. наук / Р. А. Лубский. - Ростов н/Д., 1999. - 256 с.
12. Менталъностъ россиян. Специфика сознания больших групп населения России. - М., 1997. - 478 с.
13. Полякова Т. М. Менталитет полиетнического общества как фактор политического процесса в России: дисс. ... докт. полит. наук / Т. МПолякова. - М., 1998. - 272 с. 14. Пушкарев Л. Н. Что такое менталитет? Исторические заметки / Л. Н. Пушкарев // Отечественная история. - 1995. - № 3. -С. 153 - 160. 15. Филд Д. История менталитета в зарубежной исторической литературе / Д. Филд // Менталитет и аграрное развитие России (19-20 ст.): материалы международной конференции. - М., 1996. - 56 с. 16. Халатов Н. Фтософсъкий словник. Людина 7 Свт /Н. Хамтов, С. Крылова. - К.: КНТ, Центр навчалъног лтератури, 2007. - 264 с. 17. Шаронова Е. А. Менталитет личности: философско-этический анализ: дисс. ... канд. филос. наук/Е. А. Шаринова. - Уфа, 1999. - 248 с.
