CC BY
23
С.1. Рибаков
1СТОР1Я Х1РУРГП ПУХЛИН КОРКОВО1 ШАРУ НАДНИРКОВИХ ЗАЛОЗ (частина 1)
Документована ¡стор1я xipyprinHoro л1куван-ня пухлин корковоТ речовини надниркових залоз (НЗ) налiчye ненабагато бтьше за 120 ро-кiв. До того часу зафксовано нечисленнi опе-pативнi втручання з приводу великих, пальпо-ваних пухлин заочеревинного простору, як зазвичай не асoцiювали з новоутвореннями НЗ. До юнця XIX ст. пухлинн ураження або "ппер-трофю" НЗ у бiльшoстi випадюв виявляли пiд час автoпсií та класифкували як riпеpнефpoмy, саркому, фiбpoмiксoсаpкoмy, карциному, лЫо-му тощо. Перший опис пухлини кори правоТ НЗ, знайденоТ пiд час автoпсiТ дiвчинки 7 poкiв з oжиpiнням, оволосЫням обличчя та зoвнiшнix статевих оргаыв i riпеpтpoфieю клiтopа, зробив 1756 року W. Cook [цит. 1]. За даними Л. Соф-фер i сывавт. (1966), ця пoдiя датуеться 1811 роком [2]. Порушення будови зoвнiшнix статевих оргаыв, прсутизм, переважно у дiвчинoк i молодих жiнoк, були вiдoмi з давых часiв. По-ходження цих "аномалй було невiдoмим i ото-чувалось мiфами й забобонами. Лише з юнця XVIII - початку XIX ст. стали вбачати зв'язок мiж ними та деякими кл^чними симптомокомплек-сами - зокрема, вipилiзyючим. Синдром Кушинга на той час ще не був описаним. Вперше думку про те, що причиною гормональних порушень може бути пухлина НЗ, висловив 1892 року F. Birch-Hirchfield [цит. 3]. ВЫ також запропонував термЫ "ппернефрома", що згодом внесло неаби-яку плутанину в Ытерпретацш належнoстi знай-дених у цм дiлянцi новоутворень до нирок або до надниркових залоз. Визначення адреналових пухлин як ппернефром юнувало до 40-х pp. XX ст., i лише ызыше цей термЫ стали застосо-вувати для раку нирки.
Вважають, що першу усышну oпеpацiю з приводу пухлини НЗ виконав 1889 року лон-донський xipypr Knowsley Thornton [4]. Торнтон був добре пiдroтoвленим квалiфiкoваним фаxiвцем. Вiн працював дoмашнiм лкарем Дж. Лiстеpа i широко використовував технку антисептики, а також був асистентом С. Веллса, винаxiдника кровоспинного затискача. Показан-ням до втручання стала "велика внутршньо-
очеревинна пухлина" у 36^чно'Т жiнки з вира-женим прсутизмом та аменореею. Доступ було здмснено з Т-oбpазнoro розтину по краю пе-чiнки та вздовж зовышнього краю прямого м'яза живота. Основними проблемами, з якими з^-кнувся xipypr, були iнтенсивна кровотеча та числены спайки. Було видалено разом ¡з ниркою велику пухлину, маса якоТ дopiвнювала 20 фунтам (приблизно 9 кг). У готел^ де виконувалась опера^я, ледве знайшли вiдпoвiднi ваги. По-oпеpацiйний пеpioд пеpебirав тяжко, ускладнив-ся ыдд^афрагмальним абсцесом, який вщкрив-ся через 3 мiсяцi через бронх. Наступними мюяцями у хвороТ цiлкoм зник ripсyтизм, вiднo-вилися менструацп, розвинулися мoлoчнi зало-зи. Через 2 роки знову з'явився прсутизм, не-вдoвзi хвора померла вщ рецидиву пухлини. Препарат видаленоТ пухлини збеpirався в Лон-донському музеТ xipypriТ. 1925 року G. Holmes [5] оглянув його i пiдтвеpдив, що пухлина походить з наднирковоТ залози. 1945 року препарат було знищено пщ час бомбардування Лондона ымецькою авiацieю.
1899 року пнеколог ¡з Балтимора (США) Otto Ramsay [6] описав трьох хворих, оперованих з приводу великих пальпованих злояюсних пухлин НЗ. ВЫ зiбpав лтературы даы про 64 пoдiбнi випадки; з них 34 було класифковано як карци-номи i 30 - як саркоми. Вipний дiаrнoз перед проведенням операци був практично неможли-вим. Пухлини характеризувалися швидким ростом, раными метастазами та несприятливим прогнозом. Були оперовано 5 о^б, i лише два втручання мали добрий результат: випадки, опи-саы K. Thornton i H. Kelly, який спостеркав ре-мiсiю протягом 1 року ысля видалення великоТ фiбpoмiксoсаpкoми. До 1905 р. у жодному ви-падку не було встановлено вipнoro дiаrнoзy перед oпеpацieю [7].
1905 року англм^ W. Bulloch i J. Sequeira [8] описали власне спостереження поряд з 11 випадками поеднаних ¡з пухлиною НЗ анoмалiй, зiбpаними в лiтеpатypi починаючи з 1756 р. Ано-малiТ виявлялись у фopмi передчасного стате-вого розвитку дтей, iнoдi з oжиpiнням, приско-
peним pocтoм; y жiнки 32 po^ y виглядi npcy-тизму й aмeнopeï. Óci пaцieнти пoмepли пpoтя-гoм 2 poкiв внacлiдoк гeнepaлiзaцiï пyxлин; тpoe 6ули бeзycпiшнo oпepoвaнi. Пoдiбнi випaдки oпиcaнo й нacтyпними poкaми, iнoдi з пoзитив-ними peзyльтaтaми xipypгiчнoгo лiкyвaння [9, 10]. E. Glynn [11] y пpoвeдeнoмy 1912 po^ дocлiд-жeннi пyxлин HЗ виcлoвив пpипyщeння, щo змiни cтaтeвoгo aпapaтy, пopyшeння po^y пoв'язaнo з кopoю HЗ, a poзвитoк apтepiaльнoï гiпepтeнзiï - з мoзкoвим шapoм. Бiльшicть пo-дiбниx пyxлин 6ули злoякicними, чacтiшe ^o-cтepiгaлиcь у дiтeй, мoлoдиx ж^к, i вкpaй зpiдкa -у лiтнix ocí6 i у чoлoвiкiв. Пapaлeльнo aнaлoгiчнi пopyшeння peecтpyвaли зa гiпepплaзiï кopи HЗ. Пpипycкaли poзвитoк пyxлин з eктoпoвaнoï aдpeнaлoвoï тганини. 1921 poкy A. Collett [12] oпиcaв випaдoк вipилiзaцiï, щo poзвинyлacь у двopiчнoï дитини, пpoгpecyвaлa пpoтягoм 18 ми cяцiв i бyлa ycпiшнo вилiкyвaнa пicля видaлeння пaльпoвaнoï пyxлини лiвoï HЗ. У дiвчинки зник-ли гipcyтизм i нaдмipний poзвитoк м'язiв, пpoтe гoлoc зaлишaвcя низьким i клiтop гiпepтpoфo-вaним пpoтягoм 2 poкiв. Öe, вoчeвидь, бyлo пep-шим cпocтepeжeнням aдpeнaлeктoмiï з дoбpим peзyльтaтoм у дитини.
З чacoм кiлькicть ycпiшнo oпepoвaниx xвo-pиx iз пyxлинaми HЗ i клiнiчними oзнaкaми вipильнoгo cиндpoмy зpocтaлa. Paзoм iз тим, нacлiдки oпepaцiй з пpивoдy пyxлин, щo cy-пpoвoджyвaлиcя cиндpoмoм Kyшингa, зaлишa-лиcя вкpaй нeзaдoвiльними. Бiльшicть xвopиx гинули у пepшi гoдини пo oпepaцiï "вщ ^юку". Poзтин виявляв у ниx aтpoфiю кoнтpaлaтepaль-нoï зaлoзи. Фaктичнo пpичинoю cмepтi бyлa гocтpa нaдниpкoвa нeдocтaтнicть. Пicля 1932 p. з'явилиcя пyблiкaцiï з oпиcaми випaдкiв ^н-дpoмy Kyшингa гiпoфiзapнoгo feнeзy нa фунт бaзoфiльнoï aдeнoми. Hepiдкo клiнiкy cиндpo-му ^шинга тa aдpeнaлoвoгo вipилiзмy чiткo нe дифepeнцiювaли й oпиcyвaли cпiльнo пщ нa-звoю "нaдниpкoвo-кopкoвий cиндpoм". Haдтo чacтo пoдiбнi змiшaнi вapiaнти cпocтepiгaли зa злoякicниx пyxлин HЗ. У будь-яшму paзi кiнцe-вoю лaнкoю - джepeлoм гiпepкopтицизмy - бyлa кopa HЗ: в oдниx випaдкax - гiпepплaзoвaнa, в iншиx - вpaжeнa пyxлинoю. 1934 poкy W. Walters i cпiвaвт. [13] з клшки Meйo пoвiдoмили пpo 10 xвopиx, oпepoвaниx з пpивoдy cиндpo-му Kyшингa. У п'яти з ниx бyлo виявлeнo пyx-лини кopи HЗ. Bикopиcтoвyючи oтpимaний 1927 poкy eкcтpaкт iз кopи HЗ (кopтин), aвтopи пуб-
л^ци змoгли зaпoбiгти poзвиткoвi гocтpoï нaд-ниpкoвoï нeдocтaтнocтi тa дocягти peмiciï у тpьox пaцieнтiв; oдин, oпepoвaний дo 1927 p., пoмep. Äo 1938 p. вoни пoвiдoмили пpo 16 пoдiбниx oпepaцiй iз дoбpими peзyльтaтaми у бiльшocтi xвopиx [14]. Bикoнaнi oднoбiчнi pe-зeкцiï aбo aдpeнaлeктoмiï у xвopиx iз гiпepплa-зieю HЗ i клiнiчнo виpaжeним cиндpoмoм Ky-шингa були нecпpoмoжнi лiквiдyвaти oзнaки зaxвopювaння, пpoтe пюля ниx нe ^o^e-piгaлocя лeтaльниx кpизiв гocтpoï нaдниpкoвoï нeдocтaтнocтi. Ocтaннi зaлишaлиcя нaйcepйoз-нiшoю пpoблeмoю нa шляxy дo бeзпeчнocтi ли кyвaння пyxлин HЗ. Äo cepeдини 1940-x pp. вoни були пpичинoю cмepтi близькo 80% oпe-poвaниx xвopиx [15, 16]. Зa дaними збipнoï CTa-тиcтики п'яти aвтopiв, як нaвeли iнфopмaцiю пpo 142 oпepoвaниx xвopиx дo пoчaткy 1940-x pp., пooпepaцiйнa лeтaльнicть cклaлa 60%; бтьшють xвopиx, якi вижили, мaли вipилiзyючi пyxлини. бдиним зacoбoм бopoтьби з rocpoK) нaдниpкo-вoю нeдocтaтнicтю зaлишaвcя згaдaний вищe кopтин, пpoтe вЫ мaв нeвиcoкy eфeктивнicть.
Пoпpи ïx piдкicнicть, 30-40-ми poкaми у зa-xiднiй лiтepaтypi бyлo oпyблiкoвaнo вiдoмocтi пpиблизнo пpo 300 випaдкiв пyxлин кopи HЗ [1519]. Пoнaд 75% xвopиx бyлo пpooпepoвaнo. Ëe-тaльнicть cepeд ниx дocягaлa 25%, пepeвaжнo у пaцieнтiв iз cиндpoмoм Kyшингa. Бiльшicть пyx-лин були злoякicними, чacтo з мeтacтaзaми, зpiдкa тpaплялиcь aдeнoми. Ocтaннi xapa^ep^ зyвaлиcя нeвeликими poзмipaми тa пoгaнo дiaг-нocтyвaлиcя. Haйчacтiшe cпocтepiгaлиcя вipи-лiзyючi пyxлини, пoтiм - iз cиндpoмoм Kyшингa тa змiшaнi вapiaнти. Зa cyкyпнicтю вoни cклaли дo 75%. Peo^y cтaнoвили клiнiчнi cиндpoми пe-peдчacнoгo cтaтeвoгo poзвиткy, iзoceкcyaльнo-го у xлoпчикiв i гeтepoceкcyaльнoгo у дiвчинoк, i фeмiнiзaцiï у чoлoвiкiв. Дeякi пyxлини нe мaли oзнaк гopмoнaльнoï aктивнocтi. Kiлькicть вияв-лeниx фeмiнiзyючиx пyxлин, впepшe oпиcaниx 1915 poi<y, нe пepeвищyвaлa 30 випaдкiв [2021]. Cпocтepiгaлиcя пooдинoкi випaдки пyxлин, пoeднaниx iз cимптoмaми гiпoглiкeмiï, бeз будь-якиx iншиx poзлaдiв (cиндpoм Aндepceнa) [22], i пyxлин, щo cyпpoвoджyвaлиcя цyкpoвим дiaбeтoм [23]. Пюля видaлeння нoвoyтвopeння вyглeвoдний oбмiн пoвepтaвcя дo нopми, щo cra-лo дoкaзoм зв'язку йoгo пopyшeнь iз пaтoлo-гieю HЗ. Tpaплялиcя тaкoж пoвiдoмлeння пpo пyxлини з eктoпoвaнoï aдpeнaлoвoï ткaнини [24], з жиpoвoï тa гeмoпoeтичнoï ткaнин [25]. OCTa^
нi 2 види були доброяюсними, безсимптомни-ми й виявлялися тд час автoпсiТ.
Розвиток xipypriТ пухлин НЗ серйозно галь-мувався вщсутнютю ефективних метoдiв ранньоТ дiаrнoстики та медикаментозних засoбiв, спро-можних запоб^ти roстpiй надниpкoвiй недостат-нoстi в оперованих хворих i в подальшому пщ-тримувати Тх життя. У мipy вивчення фiзioлoriТ кори НЗ, зокрема виявлення гормональноТ ri-персекрецп адренокортикальних пухлин та ТТ зв'язку з клiнiчними проявами захворювання, розпочалися спроби використання цих даних для дiаrнoстики. Пером дoслiдження вмiстy андро-rенiв та естporенiв у сечi бioлoriчними й xiмiчними методами не супроводжувалися по-зитивними результатами. Бтьше корисноТ ¡н-фopмацiТ дали методи визначення метаболтв андporенiв (17-кетoстеpoТдiв) i глюкокортикоТ-дiв (17-oксикopтикoстеpoТдiв) у добовм сечi. Пщ-вищенi piвнi Тх визначались як за пперпластич-них, так i за пухлинних проце^в, але надто високими вони були за злояюсних пухлин i, мен-шою мipoю, за аденом. Протягом тривалого часу цi тести широко застосовували для дiаrнoсти-ки, доки на змну ним не прийшли методи прямого визначення основних гормоыв кори НЗ. Як дoпoмiжнi тести використовували дослщжен-ня вмюту глюкози й калiю в кров^ пробу Торна тощо. З числа метoдiв тoпiчнoТ дiаrнoстики застосовували оглядову pентrенorpафiю та томо-графю заочеревинного простору, внутршнь-овенну телографш, пневморетроперитонеогра-фiю. Багато xipypriв за наявност вiдпoвiднoТ клiнiчнoТ картини вважали за краще виконувати експлоративн операци, pезyльтативнi приблизно у третини хворих.
Вщкриття кортизону/кортизолу, а згодом синтез Тх численних аналопв справили револю-цiйний вплив на розвиток ендокринологп та, надто, адреналовоТ xipypriТ. Використання цих препара^в для пpoфiлактики й л^вання над-нирковоТ недoстатнoстi дало змогу майже без ризику виконувати тотальну й субтотальну ад-реналектомш, видалення пухлин ¡з клiнiчними проявами синдрому Кушинга та змiшанoro ri-перкортицизму. Кортизон було вперше засто-совано у клiнiцi Мейо 1949-1950 роками у 18 хворих, яким проводили субтотальну адреналек-томю з приводу хвороби Кушинга. У жодному випадку ускладнень не спoстеpirали [26]. Таким же устшним був перший досвщ використання кортизону в серп з 11 xipypriчниx втручань за
пухлини кори НЗ (аденоми). 10 операцм ¡з сеpiТ дали дoбpi результати без ускладнень [27]. Синтез кортизону з наступним широким викорис-танням його в кл^чнм пpактицi був одним ¡з найвидатыших досягнень медицини XX стopiч-чя. Його автopiв E. Kendall, Ph. Hench (США) i T. Reichstein (Швейцаpiя) 1950 року удостоено НoбелiвськoТ пpемiТ.
1950-тi роки ознаменовано початком бурного прогресу xipypriТ НЗ. Багато клЫк зiбpали знач-нi об'еми клiнiчниx матеpiалiв, що дозволило бшьш обфунтовано виpiшyвати питання дiаrнoс-тики, тактики й технки xipypriчнoro та ¡нших видiв лiкyвання адренокортикальних пухлин. Одним ¡з найзначнiшиx досягнень стало вщкриття новоТ форми патoлoriТ - пперальдостероызму. 1954 року, через 2 роки пюля виявлення альдосте-рону, J. Conn [28], який вивчав мнералокорти-коТди у Мiчиrанськoмy уыверситет^ навiв опис хвороТ 34 роюв, яка страждала на аpтеpiальнy ппертензю з пеpioдичними судомами, паре-стезiями, м'язовою слабкiстю, пoлiypieю, пoлi-дипаею. Лабораторне обстеження виявило riпoкалieмiчний алкалоз, riпеpнатpieмiю, пору-шення ниркових функцм i високий piвень аль-достерону в сечк Дoслiдник припустив, що полегшити стан хвороТ можливо шляхом тоталь-ноТ адpеналектoмiТ з наступною замюною тера-пieю глюкокортикоТдами. Пщ час oпеpацiТ 14.12.1954 року xipypr W. Baum виявив у лiвiй НЗ аденому дiаметpoм 4 см, яку видалив разом ¡з залозою; лiва НЗ була ¡нтактною. У тканиы аденоми було знайдено тдвищений вмiст аль-достерону. Метабoлiчнi порушення у хвороТ зникли через 10 дыв, аpтеpiальний тиск норма-лiзyвався через 18 днiв по операци [29]. Ця пoдiя отримала широкий резонанс у xipypriчнiй спшь-нoтi. Вже через 1,5 мюяця було описано 4 под-¡бних хворих, 3 з яких було устшно прооперо-вано. 1959 року надмшли пoвiдoмлення про 39 па^ен^в, а до 1961 p. J. Conn зiбpав данi про 108 випадюв первинного riпеpальдoстеpoнiзмy [29]. Було детально описано ваpiанти клiнiчнoТ картини та переб^ riпеpальдoстеpoнiзмy, характер метабoлiчниx poзладiв, результати лi-кування залежно вщ мopфoлoriчниx змiн в НЗ. Проведен наступними роками дослщження ви-явили ¡снування вторинного riпеpальдoстеpoнiз-му, склали уявлення про pенiн-анrioтензиннy систему. Було встановлено, що поширенють ri-пеpальдoстеpoнiзмy серед oсiб з аpтеpiальнoю riпеpтензieю сягае 1-2% [30]. Паралельно вдо-
сконалювалися методи д\агностики, визначали-ся показання для х\рург\чного та консервативного л\кування тощо.
Великий масив статистичних даних для р\зних пухлин кори НЗ дав можлив\сть упоряд-кувати нозолог\чну структуру адреналовоТ он-копатолог\Т по окремих видах \ частот!. Кр\м тра-диц\йного вид\лення злояк\сних (карциноми) та доброяк\сних (аденоми) пухлин, з'явилися дан\ про альдостероми, м\елол\поми, склалося нове поняття - \нциденталоми. В основному пухлини стали розпод\ляти за характером кл\н\чноТ кар-тини, залежноТ в\д надлишку гормон\в, що Тх секретуе новоутворення. За даними кл\н\ки Мейо [31], найчаст\ше х\рурги оперували доброяк\сн\ несекретуюч\ аденоми (31%). Кортизолпроду-куюч\ аденоми складали 16%, адренокортикальн\ карциноми - 23%, м\елол\поми - 3%. Неспод\-вано високою виявилася частота доброяк\сних альдостером (26%) \ низькою - в\рил\зуючих аденом (0,7%).
Пер\од 1950-1980-х рр. ознаменовано про-гресом у царин\ д\агностики й х\рург\чного л\ку-вання пухлин кори НЗ. Було вдосконалено методи досл\дження гормон\в, запропоновано низку нових функц\ональних проб, що дозволило досить ч\тко диференц\ювати пухлинн\ та г\-перпластичн\ форми патологи. Надто сл\д в\д-значити прац\ американських досл\дник\в R. Yalow, R. Guillemin, А. Schally, як\ розробили принципи та технолог\ю рад\о\мунного досл\д-ження гормон\в, зокрема стероТд\в, що дозволило прояснити низку тонких механ\зм\в фун-кц\онування г\поф\зарно-адреналовоТ системи та мало неоц\ненну значущ\сть для д\агностики над-нирковоТ патологи. За ц\ досл\дження автор\в 1977 року удостоено Нобел\вськоТ прем\Т. До кл\-н\чноТ практики почали впроваджуватися нов\ ефективн\ методи топ\чноТ д\агностики пухлин -ультразвукове досл\дження, рад\о\зотопне ска-нування, анг\ограф\я, комп'ютерна томограф\я. Вдосконалення х\рург\чноТ техн\ки та метод\в знеболювання, широке використання глюкокор-тикоТд\в дозволили значно знизити р\вн\ смер-тност\ та ускладнень. П\сля операц\й з приводу доброяк\сних пухлин вони досягли м\н\мальних величин.
Актуальною залишалася проблема д\агнос-тики та л\кування раку кори НЗ [30-32]. Пухлини виникали у будь-якому в\ц\, част\ше у чолов\к\в, хоча д\агностувалися за життя част\ше у ж\нок. Терм\ни м\ж появою симптом\в \ встановленням
д\агнозу становили у середньому 8 м\сяц\в, за цей час пухлини часто ставали пальпованими, з ознаками \нваз\Т та метастазами. Р\зн\ вар\анти кл\н\чних ендокринних синдром\в в\дзначалися майже у 90% хворих: за зменшенням частоти -синдром Кушинга, в\рил\зуючий, зм\шаний, фе-м\н\зуючий, альдостерон\зм. Результати л\куван-ня залишалися незадов\льними. Далеко не завжди вдавалося виконати радикальне х\рур-г\чне втручання, додаткове використання про-меневоТ терап\Т та традиц\йних х\м\отерапевтич-них препарат\в було неефективним. Певного прориву у ц\й сфер\ було досягнуто завдяки в\д-криттю новоТ сполуки, яка справляла цитоток-сичну д\ю на кл\тини адренокортикального раку, гальмуючи Тх р\ст \ под\л. 1949 року було вста-новлено, що \нсектицид дихлордифен\лдихло-ретан (ДДД) викликае у собак атроф\ю НЗ, аж до некрозу. Згодом виявили, що аналог\чн\ влас-тивост\ мае менш токсичне пох\дне ДДД - його орто-пара \зомер (о,п'ДДД) [33, 34]. П\сля низки експериментальних \ кл\н\чних досл\джень препарат о,п'ДДД, що згодом отримав фарма-копейну назву м\котан, було застосовано для л\кування раку кори НЗ [35, 36]. Досл\дники в\д-значали, що приймання м\котану вело до галь-мування росту первинноТ пухлини, зменшення й нав\ть розсмоктування метастаз\в, рем\с\Т захво-рювання. Препарат широко використовуеться \ сьогодн\.
Протягом останн\х 30 рок\в в\дзначаються суттев\ досягнення у вивченн\ пухлин кори НЗ \, як насл\док, значне пол\пшення результат\в д\агностики й л\кування ц\еТ патолог\Т. Науковц\ впритул наблизилися до розум\ння молекуляр-них механ\зм\в канцерогенезу, прояснили низку аспект\в взаемин пухлин \з певними регулятор-ними системами орган\зму, встановили залеж-н\сть росту та розвитку пухлин в\д низки чинни-к\в довк\лля та внутр\шнього середовища. У сфер\ практичноТ медицини розроблено ч\тку систему д\агностики та л\кування з використан-ням нов\тн\х технолог\й. Рад\о\мунн\ методи ви-значення гормон\в значною м\рою поступилися м\сцем ефективн\шим \ точн\шим \мунофермен-тним. Широко впроваджено до практики методи комп'ютерноТ, магн\тнорезонансноТ то-мограф\Т, позитронноем\с\йноТ томограф\Т, як\ дозволяють виявляти новоутворення НЗ розм\-рами до 1 -2 мм.
Найвидатн\шим досягненням можна назва-ти розробку та впровадження метод\в ендоско-
пiчнoТ xipypriТ. Першу адpеналектoмiю з лапа-poскoпiчнoro доступу виконав M. Gagner 1992 року [37]. Ендоскотчы операци дали мoжливiсть значно зменшити тpавматичнiсть адреналекто-мiТ, пов'язаноТ з доступом до глибоко розташо-ваного органа, неoбxiднiстю розтину великих масивiв тканин, високим ризиком кровотеч i травмування оточуючих структур. Ендoскoпiчнi втручання на НЗ зменшують тяжкiсть i трива-лiсть пеpебiry пooпеpацiйнoro перюду, майже цiлкoм усувають больовий синдром, запобка-ють низцi ускладнень. Запропоновано декшька ваpiантiв ендoскoпiчнoТ адpеналектoмiТ, кожний з яких мае певн показання та переваги. Опра-цьовуються методи мнынвазмних i рентген-ендоваскулярих втручань на НЗ - радючастот-на, ультразвукова, xiмiчна, кpiorенна, лазерна абля^я пухлин i метастазiв. Створено доскона-лi установки для виконання роботизованих опе-pацiй. Продовжуються пошуки й випробування протипухлинних препара^в, надто засoбiв тар-гетноТ теpапiТ, яким властива спрямована дiя на клiтини пухлини на генно-молекулярному piвнi.
Л1ТЕРАТУРА
1. Шамов В.Н. К клинике первичных опухолей надпочечника // Журнал современной хирургии. - 1929. - Т.4, Вып. 25-26. - С. 1485-1500; Ibid. 1930. - Т.5, Вып. 1. - С. 3-25; Вып. 28. -С. 369-395.
2. Соффер Л., Дорфман Р., Гебрилав Л. Надпочечные железы человека. - М.: Медицина, 1966. - 499 с.
3. Rollestone H. The endocrine organs in health and disease. - Oxford University Press. - London: Humphrey Milford, 1936. - P. 301-384.
4. Thornton J. Abdominal nephrectomy for large sarcoma of the left suprarenal capsule: recovery // Trans. Clin. Soc. London. - 1890. - Vol. 23. -P. 150-153.
5. Holmes G. Virilism associated with suprarenal tumour // Q. J. Med. - 1925. - Vol. 18. - P. 143-152.
6. Ramsey O. Malignant tumors of the suprarenal gland // Johns. Hopkins Hosp. Bull. - 1899. nos. 94-96, 20-29.
7. Richards O. Growths of the kidney and adrenals // Guy's Hosp. Rep. - 1905. - Vol. 59. - P. 217-332.
8. Bulloch W., Sequeira J. On the relation of the suprarenal capsules end the sexual organs // Trans. Pathol. Soc. London. - 1905. - Vol. 56. -P. 189-208.
9. Robson A. Removal of suprarenal capsule // Br. Med. J. - 1899. - Vol. 2. - P. 1100-1101.
10. Curtis B. Nephrectomy for suprarenal tumor // Ann. Surg. - 1900. - Vol. 31. - P. 759-760.
11. Glynn E. The adrenal cortex, its rests and tumors // Q. J. Med. - 1912. - Vol. 5. - P. 157-193.
12. Collet A. Genito-suprarenal syndrome // Am. J. Dis. Child. - 1924. - Vol. 27. - P. 204-218.
13. Walters W., Wilder R., Kepler. E. The suprarenal cortical syndrome // Ann. Surg. - 1934. -Vol. 100. - P. 670-680.
14. Walters W., Kepler E. Adrenal cortical tumors and their treatment // Ann. Surg. - 1938. - Vol. 107. -P. 881-898.
15. Kepler E., Keating F. Diseases of the adrenal glands // Arch. Int. Med. - 1941. - Vol. 68. -P. 1010-1036.
16. Thompson K., Eisenhardt L. Further consideration of the Cushing's syndrome // J. Clin. Endocrinol. Metab. - 1943. - Vol. 3. - P. 445-452.
17. Cahell G., Melicow M., Darby H. Adrenal cortical tumors // Surg. Gynecol. Obstet. - 1942. -Vol. 74. - P. 281-305.
18. Walters W., Sprague R. Hyperfunctioning tumors of the adrenal cortex // Ann. Surg. - 1949. -Vol. 129. - P. 677-701.
19. Rapaport E., Goldberg M., Gordon G. et al. Mortality in surgically treated adrenocortical tumors // Postgrad. Med. J. - 1952. - Vol. 11. - P. 325-353.
20. McFadzean A. Feminization associated with carcinoma of the adrenal cortex // Lancet. - 1946. -
2. - P. 940-943.
21. Armstrong C., Simpson J. Adrenal feminism // Br. Med. J. - 1948. - Vol. 1. - P. 782-784.
22. Anderson H. Tumor of the adrenal gland with fatal hypoglycemia // Amer. J. Med. Sci. - 1930. -P. 71-79.
23. Sprague R., Priestley J., Dockerty M. Diabetes melli-tus in a case of tumor of the adrenal cortex // J. Clin. Endocrinol. Metab. - 1943. - Vol. 3. - P. 28-32.
24. Kepler E., Dockerty M., Priestley J. Adrenal-like ovarian tumor // Am. J. Obstet. Gynecol. - 1944. -Vol. 47. - P. 43-62.
25. Pagana T., Karasick S. Myelolipoma of the adrenal gland // Am. J. Surg. - 1981. - Vol. 141. -P. 282-285.
26. Priestley J. Sprague R., Walters W. et al. //Ann. Surg. - 1951. - Vol. 134. - P. 464-475.
27. Cope O., Raker J. Cushing's disease: surgical experience // New Engl. J. Med. - 1955. -Vol. 255. - P. 119-127, 165-172.
28. Conn J. Primary aldosteronism // J. Lab. Clin. Med. -1955. - Vol. 45. - P. 3-17, 661-664.
29. Conn J. Aldosteronism and hypertension // Arch. Intern. Med. - 1961. - Vol. 107. - P. 813-828.
30. Geelhoed G. Problem management in endocrine surgery. - Chicago: Year Book Publishers House, 1983. - 119 p.
31. Hamberger B., Russel C., vanHeerden J. et al. Adrenal surgery // Am. J. Surg. - 1982. -Vol. 144. - P. 523-526.
32. Macfarlane D. Cancer of the adrenal cortex // Ann. R. Coll. Surg. - 1958. - Vol. 23. - P. 155-186.
33. Nelson A., Woodard J. Severe adrenal cortical atrophy (cytotoxic) and hepatic damage produced in dogs by feeding 2,2-bis(parachlorophenyl)-1,1-dichloroethane (DDD or TDE) // Arch. Path. (Chicago). - 1949. - Vol. 48. - P. 387-394.
34. Haag H., Kampmeier C. Review of toxicologic considerations pertinent to the safe use of 2,2-bis(p-chlorophenyl)-1,1-dichlorethane (TDE, DDD, rhothane) // Agric. Chemic. - 1955. -Vol. 10, №85. - P. 123-126.
35. Bergenstall D., Hertz R., Lipsett M. Chemotherapy of adrenocortical cancer with o,p'DDD // Ann. Intern. Med. - 1960. - Vol. 53. - P. 672-682.
36. Hutter A., Kayhoe D. Adrenal cortical carcinoma: clinical features and results of treatment with o,p'DDD in 138 patients // Am. J. Med. - 1966. -Vol. 41. - P. 572-580, 581-592.
37. Gagner M., Lacroix A, Bolte E. Laparoscopic adrenalectomy in Cushing?s syndrome and pheoc-hromocytoma // New Engl. J. Med. - 1992. -Vol. 327, №14. - P. 1033.
РЕЗЮМЕ
История хирургии опухолей коркового слоя
надпочечников
С.И. Рыбаков
В лекции описана история развития подходов к лечению опухолей коркового слоя надпочечников.
Ключевые слова: надпочечники, опухоли, хирургическое лечение.
SUMMARY
History of surgery of adrenal cortex tumors S. Rybakov
The lecture describes the history of the surgical technique development in the treatment of tumors of the adrenal cortex.
Key words: adrenal tumor surgery.
Дал/ буде
Дата надходження до редакцИ' 12.09.2013 р.
