CC BY
112ДОСЛІДЖЕННЯ ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВЛЕНОСТІ ЮНАКІВ І ДІВЧАТ ШКІЛЬНОГО ВІКУ
Репневський1 С.М., Мершавка2 В.М., Філатова2 А.П., Репневська2 М.С. Попов3 В.І., Гришанова3 Г.І.
1 Донецький державний інститут здоров’я, фізичного виховання і спорту 2Донецький Національний технічний університет 3Донбаська національна академія будівництва і архітектури
Анотація. У роботі представлено результати дослідження фізичної підготовленості юнаків і дівчат шкільного віку. Згідно шкільної програми вони відвідували тільки учбові заняття по фізичному вихованню. Результати дослідження фізичної підготовленості школярів свідчать про необхідність підвищення ефективності фізичного виховання в загальноосвітній школі. Простежується чітко виражений зв’язок показників фізичної підготовленості з організацією фізичного виховання. Ключові слова: фізичне виховання, школярі, підготовленість, прудкість, сила, витривалість, гнучкість, спритність. Аннотация. Репневский С.М., Мершавка В.М., Филатова А.П., Репневская М.С. Попов В.И., Гришанова ГИ. Исследование физической подготовленности юношей и девушек школьного возраста. В работе изложены результаты исследования физической подготовленности юношей и девушек школьного возраста. В соответствии со школьной программой они посещали только учебные занятия по физическому воспитанию. Результаты исследования физической подготовленности школьников свидетельствуют о необходимости повышения эффективности физического воспитания в общеобразовательной школе. Прослеживается четко выраженная связь показателей физической подготовленности с организацией физического воспитания.
Ключевые слова: физическое воспитание, школьники, подготовленность, быстрота, сила, гибкость, выносливость, ловкость. Annotation. Repnevskiy S.M., Mershavka V.M., Filatova A.P., Repnevskaya M.S. Popov V.I., Grishanova G.I. Research of physical preparedness and girls of school age youth. In the article results of researches of physical preparedness of children and teenagers are expounded. In accordance with the school program these children visited only the lessons on physical education. Results of research of physical readiness of schoolboys testify to necessity of increase of efficiency of physical training for a comprehensive school. Well defined communication of parameters of physical readiness with the organization of physical training is traced.
Keywords: physical education, schoolboys, preparedness, standard exercises, speed, force, flexibility, endurance.
Вступ.
Реалізація завдань Болонського процесу та підготовка спеціалістів в умовах ринкових відносин потребує інтенсифікації учбового процесу в школі. Відомо, що учбове навантаження в теперішній час досягло граничного рівня. Це привело до порушення основних режимних моментів дня і тижня учнів, що стримує реалізацію природної потреби організму дітей і підлітків у м’язовій діяльності. Наше дослідження показало, що рухова активність школярів в період учбових занять значно нижча належного рівня [4,5].
Аналіз теоретичних джерел та практика свідчать, що в житті дитини рухова діяльність є чинником активної біологічної стимуляції, фактором удосконалення механізмів адаптації, головним фактором фізичного розвитку. Логічним є і те, що гармонійність фізичного розвитку - найважливіший по-
казник здоров’я. Зростаючий організм відчуває потребу в рухах. Задоволення такої потреби - найважливіша умова його життєдіяльності.
У цих умовах першорядне значення має раціональний режим навчання і відпочинку, відповідний гігієнічним вимогам. При цьому особливу роль повинно грати фізичне виховання. Воно повинно сприяти зміцненню здоров’ я дітей і підлітків, сприяти всебічному і гармонійному розвитку організму, досягненню високої фізичної підготовленості протягом всього періоду навчання в школі.
Є загальновідомий і той факт, що недостатня увага до фізичного виховання у сім’ї та школі веде до зниження природної потреби організму школярів у руховій активності [1, 2,4,5,6]. Внаслідок цього до 80% дітей та підлітків мають негативні зміни у стані здоров’я, а юнаки не в змозі проходити військову службу. За наслідками досліджень, здоровими вважаються лише 10-15% дітей та юнаків 17-18 років[2,3,9].
Здорові школярі - це комплексне державне завдання. Ця проблема не тільки медична, але соціально-гігієнічна і психолого-педагогічна. Здорові діти та підлітки
- головна проблема найближчого і віддаленого майбутнього суверенної держави. Немає сумніву в тому, що весь потенціал економічний і творчій, показники високого рівня життя, досягнення цивілізації, науки і культури -усе це є підсумком не тільки рівня досягнутого здоров’я дітьми і юнаками, але також результатом фізичної й інтелектуальної працездатності [1,2,3].
Можливо стверджувати, що основи здоров’я закладаються в дитячому і підлітковому віці. Формування здорового організму, уміння керувати ним, розвивати і удосконалювати його можливості - це показники здорового способу життя. Без сумніву у складній системі факторів, що впливають на стан здоров’ я і працездатність дітей, ведучу роль відіграє рухова активність [4,5,9].
Установлено нами, що вікові зміни функціональних можливостей основних систем організму дітей і підлітків у вирішальній мірі впливають на вікові зміни рівня фізичних якостей. Слід зауважити те, що вони характеризуються неодночасністю і нерівномірністю їх розвитку. Неодночасність розвитку фізичних якостей виявляється в тому, що рівень гнучкості, швидкості, спритності досягає своїх максимальних значень вже в підлітковому віці. Швидкісно-силові якості, витривалість до силових, статичних вправ і по відношенню до роботи, що виконується в умовах кисневого боргу, в найбільшій мірі виявляються лише по досягненню зрілості. Нерівномірність розвитку фізичних якостей полягає в тому, що в одні вікові періоди (сенситивні або чутливі) відбувається бурхливий розвиток певної якості, а в інші - темпи його приросту сповільнюються або розвиток припиняється. Гетерохронність є однією з основних закономірностей процесу зростання і розвитку дитячого організму. Наявність відмінностей у віці, в статевому дозріванні і визначає цю гетерохронність.
Існують найбільш сприйнятливі сенситивні періоди розвитку зростаючого організму, коли дозріває відповідна система для оптимального сприйнят-
тя різних впливів із зовнішнього світу. Як передчасні, так і запізнілі впливи зовнішньої середи на певному віковому етапі можуть залишити слід на формуванні систем організму.
Якщо в період інтенсивних кількісних і якісних змін окремих органів і структур організму надавати педагогічні впливи на випереджальні в своєму розвитку органи і структури, то ефект в розвитку відповідних фізичних якостей значно перевищить результат, що досягається в періоди їх відносної стабілізації.
У рамках педагогічного процесу розвиток фізичних якостей здійснюється у двох основних напрямах:
- стимулюючий розвиток фізичних якостей;
- направлений розвиток фізичних якостей.
Стимулюючий розвиток виявляється в процесі
формування рухових умінь і пов’язаний з навчанням дітей основам управління рухами. Направлений розвиток виявляється в підвищенні функціональних можливостей органів і структур організму, в поліпшенні їх взаємодій під час виконання добре освоєних вправ за допомогою зміни величини навантаження.
Здійснення індивідуального підходу в розвитку фізичних якостей - одна з важливих вимог принципу відповідності педагогічних впливів. Індивідуалізація в диференціюванні фізичних навантажень і режимів їх виконання, підбору складу засобів педагогічних впливів залежить від темпів біологічного дозрівання дітей і підлітків. У практиці фізичного виховання проблема індивідуалізації вирішується на основі поєднання за-гальнопідготовчого і спеціалізованого напрямів. Орієнтація на персональні відмінності дозволяє здійснювати особистий підхід, а загальні властивості, характерні різним індивідам, дають можливість направлено проводити групові заняття.
Робота виконана за планом НДР Донецького державного інституту здоров’я, фізичного виховання і спорту.
Формулювання цілей роботи.
Мета роботи. Фізичне виховання, що проводиться по програмі з традиційною організацією учбового процесу, не в повній мірі вирішує задачі фізичного вдосконалення учнів. Це висуває проблему дослідження фізичної підготовленості школярів.
Наукова гіпотеза дослідження зводилась до того, що досягнення високої фізичної підготовленості дітей і підлітків в процесі навчання в школі залежить від багатьох чинників, в тому числі від ефективного учбового процесу по фізичному вихованню.
Фізична підготовленість вивчалася у юнаків і дівчат, які відвідували тільки учбові заняття по фізичному вихованню згідно з шкільною програмою.
Було обстежено 67 юнаків і дівчат, старшого шкільного віку (учні 10-11 класів, вік -16-17 років).
В процесі виконання дослідження застосовувалися наступні методи:
1. Методи збору ретроспективної інформації. Аналіз та синтез літературних джерел по віковій фізіології і психології, пов’язаній з організацією роботи по фізичному вихованню у загальноосвітніх школах, а також
вивчення програмних і нормативних документів, які регламентують заняття фізичною культурою з школярами.
2. Методи збору поточної інформації:
а). Методика і оцінка виконання стандартних вправ за програмою для середньої загальноосвітньої школи [7].
б). Методика тестування і оцінка фізичної підготовленості школярів за програмою Державних тестів [8].
в). Методика хронометражу.
г). Методика фіксації результатів за допомогою візуального спостереження.
д). Вимірювання результатів за допомогою пристосувань для вимірювання довжини.
3. Методи варіаційної статистики. Обробка матеріалу досліджень проводилася із застосуванням ЕОМ.
Результати дослідження.
Дослідження фізичної підготовленості школярів показало, що юнаки та дівчата не змогли в ряді випадків виконати належні нормативи фізичної підготовленості, які характеризують витривалість, швидкість, силу, спритність, гнучкість. Так, у нормативі на 3000 м, що свідчить про розвиток загальної аеробної витривалості, стану серцево-судинної, дихальної, нервово-м’язової систем, опорно-рухового апарату, середній результат у юнаків дорівнює 14,5 хв і може бути оцінено за Державними нормативними тестами як „задовільно”.
Індивідуальний аналіз результатів дослідження витривалості у школярів цього віку показав, що тільки 26% юнаків виконали норматив на «4» і «5. У той же час незадовільні оцінки одержали 80% обстежених хлопців.
У дівчат старшого шкільного віку середній результат бігу на 2000 м дорівнював 12,4 хв, що за Державними тестами відповідає оцінці „двійка”.
При цьому добра і відмінна витривалість спостерігалась у 26% обстежених дівчат, задовільна - у 18%, незадовільна - у 56 % випадків.
Результати дослідження свідчать також, що спостерігалися випадки, коли діти цього віку мають високі показники витривалості. Так, кращий результат у віці 16 років у бігу на 3 км дорівнював 11,8 хв у юнаків і 8,8 хв - на 2000 м у дівчат. У той же час були і дуже низькі результати: 17,7 хв на 3000 м у хлопців і 17,8 хв на 2000 м у дівчат.
Істотну різницю між рівнем розвитку прудкості юнаків і дівчат старшого шкільного віку і Державними нормативними вимогами показав тест на швидкість (біг на 60 м). Середній результат у хлопчиків був рівним 11,0 с, що за вимогами Держаних тестів відповідає оцінці «незадовільно”.
У дівчат цього віку середній результат бігу на 60 м дорівнював 10,6 с, що також можна оцінити за Державними тестами як „незадовільно».
Аналіз показників, що характеризують гнучкість стану м’язової системи тулуба, зв’язкового апарату хребетного стовпа, кульшових і колінних суг -лобів учнів старших класів показав, що при виконанні
нахилів тулуба вперед з положення сидячи середній результат у юнаків був рівний 14,8 см, що дорівнює «незадовільний» оцінці за вимогами Державних тестів. При індивідуальному аналізі було встановлено, що 60% хлопців виконали норматив на «4» і «5», 20% - на «3», 20% - на „2” і „1”.
У дівчат цього віку при виконанні тесту на гнучкість середній результат був рівний 18,8 см, що оцінюється за Державними вимогами як «добре». Поруч з цим було установлено, що 65% дівчат одержали оцінку «4» і «5», 17% - «3», 18,3% - «2» і «1».
Аналіз інших показників фізичної підготовленості школярів 16 років виявив, що середній рівень показників, які характеризують силу і силову витривалість м’ язів черевного преса та спини, спритність, силу м’язів ніг і їх вибухову силу можна оцінити на «4» і «5». При цьому було також установлено, що значна частина як юнаків, так і дівчат (від 17,5% до 80 %) не виконали належні нормативи.
Таким чином, результати наших досліджень свідчать, що шкільний вік, як в цілому, так і в окремі його періоди, є сприятливим для розвитку багатьох рухових здібностей. При цьому вікові зміни функціональних можливостей основних систем організму у вирішальній мірі визначають і вікові зміни рівня фізичних якостей, неодночасність і нерівномірність їхнього розвитку.
Старший шкільний вік характеризується неодночасним закінченням біологічного (статевого) дозрівання юнаків і дівчат. У 17 років юнаки перевищують рівень фізичної підготовленості дівчат за більшістю показників і на відміну від них можуть інтенсивніше виконувати більший об’єм роботи.
Вибираючи склад засобів і методів для розвитку фізичних здібностей школярів, необхідно паралельно впливати як на органи і структури, що інтенсивно розвиваються, так і на ті, що у своєму розвитку тимчасово відстають. Виконання цієї вимоги є обов’язковим, оскільки її недотримання може негативно позначитися на темпах розвитку фізичних здібностей у наступні вікові періоди. Надмірний розвиток функцій одних органів гнітить подальший розвиток інших, а отже, гальмує розвиток відповідних фізичних здібностей.
Індивідуалізація процесу фізичного виховання — одна з важливих вимог принципу відповідності педагогічних впливів. Залежно від темпів біологічного дозрівання індивідуалізація в диференціюванні фізичних навантажень припускає обмеження параметрів механічної роботи, що зумовлюють ту або іншу функціональну активність органів і структур, а вибір засобів - обмеження біомеханічних параметрів рухових дій, що впливають на необхідні органи і структури. У процесі фізичного виховання проблема індивідуалізації вирішується на основі органічного поєднання двох напрямів: загальнопідготовчого і спеціалізованого. Орієнтація на індивідуальні та вікові особливості школярів є обов’язковою при індивідуальному підході, а загальні властивості, характерні для різних індивідів, дають можливість спрямовано проводити групові заняття.
Крім того, аналіз результатів дослідження фізичної підготовленості учнів старших класів, а також літературних даних, показав, що у школярів у цьому віці знижені порівняно з належними величинами показники, які характеризують розвиток основних фізичних якостей. Це дозволяє припустити, що фізичне виховання, яке проводиться за шкільною програмою, не в повній мірі вирішує задачі фізичного вдосконалення дітей і підлітків, недостатньо сприяє їх всебічному і гармонічному розвитку.
Таким чином, проведений нами аналіз результатів дослідження фізичної підготовленості школярів свідчить про необхідність підвищення ефективності фізичного виховання в загальноосвітній школі. Висновки.
Результати дослідження фізичної підготовленості школярів свідчать про необхідність підвищення ефективності фізичного виховання в загальноосвітній школі.
При аналізі результатів дослідження простежується чітко виражений зв’язок показників фізичної підготовленості з організацією фізичного виховання.
Існуюча система фізичного виховання у шкільних установах, як про це свідчать результати нашого дослідження, все ще далека від досконалості і не так ефективна, як того вимагають інтереси нашої держави. Причин при цьому багато: соціальні, психологічні, педагогічні та інші.
Однією з причин не ефективної сучасної системи фізичного виховання школярів є недостатньо науково-обгрунтовані вікові нормативи фізичної підготовленості дітей і підлітків. Наукова розробка так званих «нормативів» фізичної підготовленості повинна будуватися для дітей і підлітків не на основі календарного, а біологічного віку.
Подальші дослідження передбачається провести в напрямку вивчення інших проблем фізичної підготовленості юнаків і дівчат шкільного віку.
Література
1. Шкребтій Ю.М. Фізичне виховання та дитячий спорт у системі шкільної освіти України. Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту, 2005. - №10. -246-249.
2. Цільова комплексна програма “Фізичне виховання - здоров’я нації”. - К., 1998. - 46 с.
3. Державна програма розвитку фізичної культури і спорту в Україні. Указ президента України №334/94 від 22.06.1994.
4. Волков Л.В. Теория и методика детского и юношеского спорта. К.: Олимпийская литература, 2002. - 294 с.
5. Теория и методика физического воспитания: Уч. для высш уч. завед. Физ. восп. и спорта / Под ред. Т.Ю. Круцевич. - К.: Олимпийская литература, 2003. - 424 с.
6. Шиян Б.М. Теорія і методика фізичного виховання школярів. Ч 1. Тернопіль: Навчальна книга-Богдан, 2001. - 272 с.
7. Фізична культура І-ХІ класи. Комплексна програма середньої загальноосвітньої школи. - К.: освіта, 1993. - 52 с.
8. Державні тести та нормативи оцінки фізичної підготовленості населення України. Каб. Міністрів України. Постанова від 15.01.1996 р., №80. Київ, 1996. - 31 с.
9. Сухарев А.Г. Состояние здоровья школьников и факторы его формирования // Гигиена и санитария.-1982.-№5.-С.70-72.
Надійшла до редакції 17.11.2007р.
