CC BY
27
is^^T/ребёнка
КёУчна пед1атр1я / Clinical Pediatrics
УДК 616.61/.62-022-07-085.281-053.2 DOI: 10.22141/2224-0551.7.75.2016.86721
ЛЕЖЕНКО Г.О.1, ПАШКОВА O.G.1, ПЕТРАШИНА ОМ.2, РУДОВА O.I.2 1ЗапорЬький державний медичний унверситет, м. Запоржжя, Укра/на 2КУ «Запораька обласна клнчна дитяча мкарня» ЗОР, м. Запоржжя, Укра'/на
ДОСЛ1ДЖЕННЯ BAKTEPiAAbHOrO СПЕКТРА ЗБУДНИЮВ
■ _ ■ W ■ ■■
1НФЕКЦ1И СEЧOВИВiДHOI СИСТЕМИ ЯК ЗАПОРУКА PAUiOHAAbHOI AHTИБAKTEPiAЛbHO|| ТЕРАПП В ДiTEИ
Резюме. У робоmi розглядаються проблеми етюлоги шфекцш сечовивiдноi системи в дтей, а також антибактерiальноi резистентностi клжчних штамiв збуднишв даноИ патологи. Встановлено, що основними збудниками тфекцш сечовивiдноi системи в дтей виступали грамнегативт палички роду ЕШегоЬа^епасеае. Проведений аналЬз антибштикограм показав, що на сучасному етат стартовим ан-тибактерiальним препаратом для емпiричноi терапп шфекцш сечовивiдноi системи в дтей е цефало-спорини IIпоколшня.
Ключовi слова: шфекци сечовивiдноi системи; дти; антибютикорезистенттсть; цефуроксиму аксетил
1нфекцп сечових шляхiв — одна з актуальних проблем сучасно! дитячо! нефрологи. За своею поширешстю вони поступаються тшьки гострим рестраторним захворюванням. Серед захворю-вань сечовивщно! системи в дггей найбшьш часто зустрiчаються мiкробно-запальнi ураження нирок i сечових шляхiв [8]. Вивчення етiологiчних факторiв iнфекцiй сечовивщно! системи, особливо затяжних i хрошчних форм, мае не тшьки медичне, а й со-цiальне значення [1]. Швидкий розвиток стiйкостi мжробно! флори до антибактерiальних препаратiв, змша спектра мiкроорганiзмiв, що викликають мь кробно-запальний процес у сечовiй систем^ ство-рюють труднощi при виборi антибактерiального препарату й роблять традицшну терапiю неефек-тивною. Зростання резистентност мжрооргашз-мiв до антибiотикiв е глобальною проблемою для системи охорони здоров'я в уах кра!нах свиу. Ре-зистентнiсть мiкроорганiзму до антибактерiальних препаратiв корелюе з !х клшчною неефективнiстю. Вважаеться, що призначення антибютика недо-
цiльне при резистентностi до нього в популяци по-над 10—20 % штамiв мiкроорганiзмiв, оскшьки це призводить до недостатньо! ефективност [7]. На-вiть при правильному застосуванш антибактерiаль-них препаратiв поява резистентност антибiотикiв е неминучим явищем. У зв'язку з цим стратепчне завдання антибютикотерапп може бути сформу-льоване як зменшення поширення резистентних штамiв мiкроорганiзмiв у популяци. Ефектившсть вибору стартово! антибактерiальноi терапп при цьому багато в чому залежить вщ знань лiкаря про ймовiрнi потенцiйнi збудники, що найбiльш часто викликають шфекцшш процеси рiзноi локалiзацli залежно вiд даних репонально! чутливост передба-чуваних патогенiв [7].
Метою даного дослщження було обГрунтування вибору антибактерiального препарату для лiкування дггей з iнфекцiйними захворюваннями сечовивщно! системи на пiдставi дослiдження спектра бактерь альних збудникiв на сучасному етат та визначення !х чутливостi до антимжробних препаратiв.
© «Здоров'я дитини», 2016 © «Child's Health», 2016
© Видавець Заславський О.Ю., 2016 © Publisher Zaslavsky O.Yu., 2016
Для кореспонденци: Леженко Геннад1й Олександрович, доктор медичних наук, професор, завщувач кафедри госттально''' педетри, Запор1зький державний медичний ушверситет, проспект Маяковського, 26, м. Запор1жжя, 69035, Укра'на; e-mail: [email protected]
For correspondence: Gennadii Lezhenko, MD, Professor, Chief of the Department of hospital pediatrics, Zaporizhzhia State Medical University, Mayakovsky avenue 26, Zaporizhzhia, 69035, Ukraine; e-mail: [email protected]
Матер1али та методи
Пщ наглядом знаходилися 412 дггей в1ком в1д 3 до 14 рок1в, мешканц1 м. Запор1жжя та Запор1зько! област1, яю перебували на л1куванн1 в Запор1зькш обласн1й кл1н1чн1й дитяч1й л1карн1 у 2014—2015 рр. з приводу шфекцп сечовивщно! системи, серед яких у 251 хворого було д1агностовано гострий цистит або гострий телонефрит, а в 161 пащента — за-гострення хрон1чного п1елонефриту. Середн1й в1к пащенпв становив 10,2 ± 1,1 року. У вс1х хворих д1агноз був шдтверджений даними анамнезу, кль шко-лабораторного, рентгенолог1чного, мжро-б1олог1чного обстеження та ультразвукового до-слщження орган1в сечовивщно! системи зг1дно з протоколом МОЗ Украши (Наказ МОЗ Украши № 627 вщ 03.11.2008 р.). Вис1в патоген1в здшсню-вали на готов1 живильн1 середовища, виготовле-н1 в заводських умовах: колумб1йський кров'яний агар («Бюмер'е», Франц1я), селективний шоколад-ний агар («Бюмер'е», Франц1я). Чутлив1сть до пе-н1цил1н1в визначалася диско-дифузним методом 1з використанням оксацил1нового диска (1 мкг). Визначення вид1в та чутливосп до антиб1отик1в грампозитивних та грамнегативних бактер1й про-водилося на бактерюлопчному анал1затор1 VITEK 2 COMPACT («Бюмер'е», Франщя) з використанням програмного забезпечення AES: Global CLSI-based + Phenotypic. Чутлив1сть до антибютиюв вра-ховувалася вщповщно до таблиць SLSI та EUCAST.
Результати i обговорення
Результати проведеного досл1дження наведено в табл. 1.
Проведений анал1з даних, отриманих за результатами досл1дження, показав, що на сучасному етап1 вщбуваеться певна шверс1я спектра бактер1альних збудниюв 1нфекц1й сечовивщно! системи в дггей. В1дзначено, що як у груш хворих на гостр1 шфекцп
сечовивщно! системи, так i в rpyni д1тей з хротчни-ми захворюваннями нирок основними збудника-ми шфекцшного процесу виступали грамнегативнi палички роду Enterobacteriaceae (50,6 та 57,1 % вщповщно), головним чином Escherichia coli, яку було видГлено у 101 (40,2 %) дитини з гострим шфекцш-ним процесом та у 79 (49,1 %) дггей з хротчними захворюваннями сечовивщно! системи. На другому мгсщ були аеробт факультативы бактерп роду Enterococcus (46,6 та 37,9 % вщповщно), серед яких в обох групах спостереження переважав Enterococcus faecalis. Трете мюце за частотою серед збудниюв шфекцш сечовивщно! системи посщала Klebsiella pneumoniae, що була видГлена в 24 (9,6 %) випадках при гострому шфекцшному процес та в 11 (6,8 %) пащенпв Гз хротчним перебГгом захворювання.
Таким чином, на сучасному етат в дггей з ш-фекщею сечовивщно! системи разом Гз Escherichia coli та шшими грамнегативними мжрооргашзмами з високою частотою зустрГчаеться грампозитив-на мжрофлора, переважно роду Enterococcus, що свщчить про ютотну змшу етюлопчно! структури шфекцш сечово! системи на сучасному етат за ра-хунок швелювання ролГ в першу чергу стафглококу, що необхщно враховувати при виборГ стартового антимжробного препарату. Наведет результати певною мГрою пщтверджуються в робой Н.В. Бе-лобородова (2009), де автор указував, що при при-значент антибактерГально! терапп в гострш фазГ захворювання перевагу слщ вщдавати не уросепти-кам, а антибютикам, причому таким, якг зберГгають високу актившсть щодо вах основних збудниюв, включаючи ri, що продукують ß-лактамази [2]. У зв'язку з цим важливе значення мають регюнальш дат про чутливють та резистентшсть основних па-тогенГв.
Результати визначення чутливосп основних груп мГкроорганГзмГв, видГлених вГд хворих на ГнфекцГю
Таблиця 1. Етюлопчна структура збудниюв ¡нфекц1й сечовивщно/ системи в дтей
Група MiKpoopraHi3MiB rocTpi шфекцп сечовивщно! системи, n = 251 XpoHi4Hi iнфекцii cечовивiдноi системи, n = 161
Абсолютна кшьшсть штaмiв Вщсоток вщ кiлькоcтi вciх штaмiв, що були видiленi Абсолютна шльшсть штaмiв Вщсоток вщ кiлькоcтi вciх штaмiв, що були видiленi
ГрамнегативН мкроорганзми
Escherichia coli 101 40,2 79 49,1
Enterobacter cloacae 2 0,8 2 1,2
Klebsiella pneumoniae 24 9,6 11 6,8
Acinetobacter baumannii 2 0,8 2 1,2
Pseudomonas aeruginosa 5 2,0 6 3,7
ГрампозитивН мкроорганзми
Enterococcus faecalis 99 39,4 51 31,7
Enterococcus faecium 18 7,2 10 6,2
сечовивщно! системи, до антибактерГальних препа-ратГв наведенГ в табл. 2.
Проведеш дослщження показали, що в дггей з ш-фекцГями сечовивГдних шляхГв чутливють патогенно! мжрофлори до антибютиюв останшм десятили1-тям зазнала значних змш. Якщо наприкшш 90-х рр. Escherichia coli була найчастше чутлива до амокси-цилшу, який Г був препаратом першого вибору, то на сучасному еташ, за нашими даними, до зазначеного препарату проявляли чутливють лише 50 % бактерш. У 28,6 % випадюв видшеш штами кишково! палички проявляли стшкють до цефоперазону, 38,9 % шта-мГв були нечутливГ до цефтазидиму та в 60,4 % шта-мГв вщзначена резистентшсть до цефешму. Набута резистентшсть до амшопенщилшв бактерш роду Escherichia coli була зумовлена продукщею збГльше-но! хромосомно! AmpC-цефалоспоринази та набу-тою плазмГдною пенщилшазою [4].
Упровадження на початку 80-х роюв минулого столГття в широку клГнГчну практику цефалоспо-ришв III поколшня (цефотаксиму, цефтазидиму), яю ефективно пригшчують штами, що продукують класичш плазмщнГ пенщилшази, протягом короткого перГоду призвело Г до значного поширення похщних плазмщних ß-лактамаз TEM-1, TEM-2 Г SHV-1 (ß-лактамази розширеного спектра), здат-них ефективно пов'язувати й руйнувати оксймшо-амiнотiазолiл-ß-лактами [9], що призвело до роз-витку частково! резистентност Escherichia coli до цефалоспоришв III—IV поколшня. У той же час
зберГгалася 100% чутливГсть мГкроорганГзму до це-фалоспорину II поколшня — цефокситину.
Звертало на себе увагу те, що 100 % видГлених штамГв Escherichia coli проявляли резистентшсть до еритромщину. У дослщженнях C. Jost et al. (2016) було показано, що набута резистентнГсть Escherichia coli до макролщв пов'язана з надбанням mph(A)-та егт(В)-гешв, яю передаються плазмщами кишково! палички, що призводить до послаблення зв'язування антибютика з 50S-сyбодиницею бакте-рГально! рибосоми [10].
Оцшка чутливосп грамнегативних бактерш роду Klebsiella pneumoniae показала високу частоту штамГв, резистентних до ß-лактамних антибютиюв (табл. 2), що в бтьшосп випадюв було обумовлене продукшею плазмщних ß-лактамаз розширеного спектра. Нами вГдмГчена низька чутливють Klebsiella pneumoniae до цефешму (21,4 %) та меропенему (50,0 %) за рахунок наявносп резистентних та помГрно резистентних штамГв. Найменшу частоту стшких штамГв Klebsiella pneumoniae було зареестровано до амжацину (резистентшсть 7,1 %), ципрофлоксацину (резистентшсть 26,7 %), нирофуранто!ну (резистентшсть 7,1 %), цефоперазону (резистентшсть 18,9 %) та цефоксити-му (резистентшсть 6,1 %). КрГм того, 100 % штамГв Klebsiella pneumoniae проявляли чутливють до нор-флоксацину.
ВщмГчено, що найчастше резистентн до антибь отикГв пенГцилГнового та цефалоспоринового ряду ентеробактерГ! виявляли в дГтей з хронГчним перебГ-
Таблиця 2. Чутливсть до антиб'ютиюв штам'в Escherichia coli та Klebsiella pneumoniae, видлених у дтей з ¡нфекц1ею сечовивщно/ системи
AHTM6ioTMK Кшьмсть штамiв, %
Escherichia coli Klebsiella pneumoniae
R I S R I S
AMiHoneH^kmmu + mnöiTOpu ß-.aKTaMa3u 50 0 50 87,5 0 12,5
Cefoperazone 28,6 7,1 64,3 18,9 10,2 71,9
Ceftazidime 38,9 11,5 49,6 28,6 0 71,4
Cefepime 60,4 9 30,6 35,7 42,9 21,4
Cefoxitin 0 0 100 6,1 12,8 81,1
Cefexim 0 20 80 0 21 79
Meropenem 10 13,6 76,4 14,3 35,7 50
Amikacin 2,7 0 97,3 7,1 7,1 85,7
Ciprofloxacin 13,5 11,2 75,3 23,1 0 76,9
Norfloxacin 0 18,2 81,8 0 0 100
Clindamycin 78 3,8 18,2 69,3 18,2 12,5
Erythromycin 100 0 0 100 0 0
Nitrofurantoin 1,8 8,2 90 7,1 14,3 78,6
Linezolid 100 0 0 100 0 0
Tigecycline 6,3 5,3 88,4 0 15,4 84,6
Примтки: тут i в табл. 3: R — резистентш штами; I — пом1рно резистентш штами; S — чутлив1 штами.
гом шфекцп сечовивiдноï системи, y той 4ac як при гострому iнфекцiйномy процесi перевяжно видшя-лися «дию» фенотипи зaзнaчених мiкрооргaнiзмiв, якi мяли природну чyтливiсть до ß-лaктaмних янти-бiотикiв.
Проведений aнaлiз чyтливостi грямпозитивних бaктерiй Enterococcus faecalis до aнтибiотикiв покя-зяв, що вони проявляли 100% чутливють щодо ямь ноглжозвддв та вaнкомiцинy (табл. 3).
У 8,2 % випядюв видiленi штями Enterococcus faecalis проявляли резистентнють до aмпiцилiнy та в 3,4 % штaмiв вiдмiченa резистентнiсть до ттрофу-рaнтоïнy. Встяновлено високу чястоту резистентнос-тi штaмiв Enterococcus faecium до aмпiцилiнy (73,3 %) та нiтрофyрaнтоïнy (66,7 %). Зпдно з дяними лггеря-тури, резистентнють високого рiвня до ямпщилшу, що проявляв Enterococcus faecium, зумовленя модифь кaцieю пенiцилiнзв'язyючих бiлкiв. Зязнячений ме-хaнiзм зябезпечувяв перехресну резистентнiсть мь крооргaнiзмy до всiх пенiцилiнiв [4]. У дослщженнях P. Komp Lindgren et al. (2015) було покязяно, що бяк-терицидня дiя нирофурянтошу щодо Enterococcus faecium проявляеться лише зя умови збiльшення концентрaцïï препяряту до 16 MIK та вище (поняд 64 мг/л для вянкомщинчутливих штaмiв E. faecium та поняд 128 мг/л для вaнкомiцинрезистентних штя-мiв E. faecium). При цьому ефект спостерпявся лише через 12—24 години дИ препяряту. Резистентнiсть Enterococcus faecium до нирофурянтошу явтори по-яснюють здaтнiстю мiкрооргaнiзмy до синтезу ферменту ттроредуктази [11].
Серед протестовяних aнтибiотикiв нaйбiльшy aктивнiсть (100 %) щодо Enterococcus faecium мяли лшезолщ, тигецилiн та вaнкомiцин. Enterococcus faecium зязвичяй продукуе хромосомну яцетил-трянсферязу ААС(6'), якя iнaктивye aнтибiотики aмiноглiкозидового ряду, таю як кaнaмiцин, тобря-мiцин, нетилмiцин i, меншою мiрою, aмiкaцин. У той же чяс гентaмiцин та стрептомiцин зялишяють-ся яктивними щодо вкязяного уропятогену [4].
Няявнють в ентерококiв низькомолекулярних пенщилшзв'язуючих бiлкiв iз низьким aфiнiтетом до ß-ляктямяз обумовлюе ïх природну резистентнють до цефялоспоришв, оксaцилiнy та монобaктa-мiв. Тякож Enterococcus faecalis природно резистент-ний до лiнкозaмiдiв та стрептогрaмiнiв групи А [4].
Тяким чином, як видно з отримяних дяних, бiльше половини iзолятiв мiкрооргaнiзмiв, що е збудникями iнфекцiй сечовивiдноï системи в да-тей, виробляють резистентнiсть до aнтибiотикiв, якi нaйчaстiше використовуються в педiaтричнiй пряк-тищ. У зв'язку з цим щннють зязнячених препaрaтiв як aнтибiотикiв для лжувяння iнфекцiй сечовивщ-roï системи знижуеться. Aнaлiз мiкрофлори сечi при гострих iнфекцiях сечовивiдноï системи покя-зяв домiнyюче знячення грaмнегaтивноï мжрофло-ри та ïï високу чутливють до arn^to™^ iз групи цефялоспоришв II поколiння, що необхiдно вряхо-вувяти при визнaченнi емпiричноï стaртовоï терaпiï iнфекцiï сечовивiдноï системи в дней.
Результата проведених дослiджень та няведе-нi вище лiтерaтyрнi дяш [3—5, 11, 12] привернули няшу увягу до препяряту iз групи цефялоспоришв II поколiння Цефутил (цефуроксиму яксетил), який е яктивним щодо грaмпозитивноï i грямнегятив-roï флори та проявляе стшкють до дп ß-ляктямяз. Вибiр дяного препяряту для лжувяння гострих ш-фекцiй сечовивiдноï системи в дiтей обумовлений перш зя все його фaрмaкодинaмiкою. Цефутил ви-сокояктивний щодо грямпозитивних мжроорташз-мiв, включяючи штями, стiйкi до пенщилшв (зя винятком штaмiв, резистентних до метицилiнy), Staphylococcus aureus, ß-гемоли'ичних стрептоко-кiв (у тому чи^ Streptococcus pyogenes), Streptococcus pneumoniae, Streptococcus групи В (Streptococcus agalactiae), Streptococcus mitis (групи Viridans), Bordetella pertussis, бшьшосп Clostridium spp.; грямне-гятивних мiкрооргaнiзмiв: Escherichia coli, Klebsiella spp., Proteus mirabilis, Providencia spp., Proteus rettgeri, Haemophilius influenzae, Haemophilus parainfluenzae, включяючи штями, резистентш до ямпшипшу; Moraxella catarrhalis, Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitidis, Salmonella spp., Borrelia burgdorferi; грям-позитивних i грямнегятивних aнaеробiв: Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp., Fusobacterium spp., Propionibacterium spp.
Зямшя кaрбоксильноï групи в цефyроксимi ефiр-ним рядикялом (цефуроксиму яксетил) робить цю сполуку стiйкою до дiï шлункового соку [5]. У тряв-ному трякп цефуроксиму яксетил всмоктуеться як пролжи, й лише в подяльшому вiн перетворюеться ня яктивний метаболи — цефуроксим [3, 6]. Цефу-
Таблиця 3. Чутливсть до антиб'ютиюв штам1в Enterococcus faecalis та Enterococcus faecium, видлених удтей з ¡нфекц1ею сечовивдноï системи
Антибютик Кшьшсть штaмiв, %
Enterococcus faecalis Enterococcus faecium
R I S R I S
Ampicillin 8,2 О 9l,8 73,3 0 26,7
Gentamicin О О 1ОО 0 0 l00
Nitrofurantoin 3,4 3,4 93,2 66,7 6,7 26,7
Linezolid О О,7 99,3 0 0 l00
Tigecycline О l,4 98,6 0 0 l00
Vancomycin О О l00 0 0 l00
роксиму аксетил пiсля вживання всмоктуеться зi шлунково-кишкового тракту i швидко гщрол1зуеть-ся неспецифiчними естеразами в слизовш оболонцi кишечника й кровi в цефуроксим, який розподшя-еться в екстрацелюлярнш рiдинi. Терапевтичнi концентраций препарату, якi перевищують мiнiмальну шпбуючу концентрацiю для бiльшостi поширених мiкроорганiзмiв, рееструються в плевральнiй рiдинi, жовч^ мокротi, мiокардi, шкiрi й м'яких тканинах.
Швидке й максимально повне всмоктування активних речовин у верхшх вщдшах тонкого кишечника забезпечуе не тшьки швидкий прояв ан-тибiотичного ефекту, але й значне зменшення часу знаходження цефуроксиму аксетилу в кишечнику, зводячи до мшмуму його негативний вплив на кишкову мiкрофлору.
Дiтям вщ 6 мгсящв до 2 рокiв Цефутил призна-чають по 125 мг 2 рази на добу, дггям вщ 2 до 12 роюв — по 250 мг 2 рази на добу (при шфекцп се-човивiдних шляхiв — 125 мг 2 рази на добу), дням вжом понад 12 роюв i дорослим — по 250—500 мг 2 рази на добу. Цефутил приймають пщ час або вщра-зу пiсля 1ж1. Можлива ступiнчаста терапiя: спочатку парентеральне введення цефалоспоришв, а потiм пероральний прийом цефуроксиму аксетилу. Три-валiсть лжування — 7—10 днiв.
У дослщженнях А. С. Федорченко зi спiвавт. (2007) було показано високу ефективнiсть застосу-вання цефуроксиму аксетилу в терапп гострих и хро-нiчних шелонефрипв у дорослих. Препарат Цефутил при лжуванш iнфекцiй сечових шляхiв виявився ефективним у 94,7 % хворих [8]. Б.М.Б. Wagenlehner й а1. (2011) рекомендують використовувати цефуроксиму аксетил для стартово! терапп в дггей вiком понад 2 мгсящ при першому епiзодi шфекцп сечови-вщно! системи [13]. Аналопчного висновку дiйшли й ученi з Португалп (2015), провiвши дослiдження етюлопчно! структури та чутливостi до антибактерь альних препаратiв збудникiв iнфекцiй сечовивщно! системи в дiтей [12]. У контрольованому дослщжен-нi було показано, що цефуроксим перевершуе фе-ноксиметилпенщилш, амоксицилiн, бактрим, ген-тамiцин за силою бактерицидно! дц на бактерiальнi iзоляти, видiленi в дiтей з шфекшею сечовивщних шляхiв i практично його можна порiвняти за впли-вом iз ципрофлоксацином. Доведено, що ефективна концентрац1я лiкарського засобу в сечi щодо киш-ково! палички, клебаели i протею зберiгаеться про-тягом понад 12 годин [3].
Таким чином, при проведенш антимжробно! терапп в дiтей з шфекшею сечовивщно! системи слщ вщдавати перевагу препаратам iз найбiльш високою клiнiчною i бактерiологiчною ефективнiстю. Основу вибору антибага^альних препаратiв повиннi стано-вити данi монiторингу антибiотикорезистентностi. Висока антибага^альна активнiсть, добра перено-симють, зручнiсть перорального прийому цефуроксиму аксетилу — усе це дозволяе рекомендувати його застосування в комплекснш терат! iнфекцiй сечовивщно! системи в дггей як на догосттальному етапi,
так i в умовах стацюнару як базового препарату. Вщ-сутн1сть ефекту при застосуваннi цефуроксиму аксетилу з високим ступенем вiрогiдностi е свщченням наявностi як етюлопчного збудника грампозитивних бактерiй роду Enterococcus, що потребуе застосування антибага^альних препаратiв iнших груп з урахуван-ням даних про антибiотикорезистентнiсть.
Висновки
На сучасному етапi вiдбуваеться iнверсiя етюлопчно! структури збудникiв як гостро!, так i хро-шчно! шфекцп сечовивщно! системи, що потребуе постшного бактерiологiчного монiторингу з метою ефективно! антибактерiальноi терапп та запобпан-ня розвитку антибiотикорезистентностi.
Цефуроксиму аксетил (Цефутил) може бути ви-користаний як препарат вибору для стартово! терапп шфекцш сечовивщно! системи в дией як на догосттальному еташ, так i в умовах стацюнару.
Список л^ератури
1. Белая Ю.Б. Этиологические аспекты инфекций мочевой системы у детей / Ю.Б. Белая, Т.А. Морозова // Современные проблемы науки и образования. — 2008. — № 2. — С. 2-6.
2. Белобородова Н.В. Алгоритмы антибиотикотерапии рецидивирующих инфекций дыхательных и мочевыводящих путей у детей / Н.В. Белобородова // Здоровье ребенка. — 2009. — Т. 1. — С. 66-70.
3. Волосовец А.П. Цефалоспорины в практике современной педиатрии / А.П. Волосовец, С.П. Кривопустов — Х.: Прапор, 2007. — 184 с.
4. Жель Ф. Вiд антибютикограми до рецепту / Ф. Жель, М. Шомара, М. Уебер[та т.]. — К.:Логос, 2007. — 136с.
5. Кулапина О.И. Ионометрическое определение цефурок-сима и цефуроксим аксетила в биологических и лекарственных средах/ О.И. Кулапина, М.С. Михайлова, Е.Г. Кулапина//Изв. Сарат. ун-та. Нов. серия. Серия «Химия. Биология. Экология». — 2013. — № 3. — С. 40-46.
6. Ласица О.И. Применение цефалоспоринового антибиотика цефутил у детей с заболеваниями органов дыхания/ О.И. Ласица, К.В. Меллина, Е.Н. Охотникова [и др.] // Современная педиатрия. — 2006. — № 1. — С. 18-21.
7. Пономарева Ю.В. Актуальные аспекты антибиотикотерапии в педиатрической практике/Ю.В. Пономарева//Лекарственный вестник. — 2011. — Т. 1, № 41. — С. 19-27.
8. Федорченко А.С. Эффективность препарата «Цефутил» в эмпирической антибактериальной терапии при инфекции мочевых путей /А.С. Федорченко, В.Н. Зеленый, А.В. Зозуля [и др.]//Украшський терапевтичний журнал. —2007. — № 4. — С. 103-106.
9. Bush K. The evolution of p-lactamases. Antibiotic Resistance: Origins, Evolution, Selection and Spread/K. Bush. — John Willey & Sons, 1997. — P. 152-169.
10. Jost C. Susceptibility of enterohaemorrhagic Escherichia coli to azithromycin in France and analysis of resistance mechanisms / C. Jost, P. Bidet, T. Carrere [et al.]// Journal of Antimicrobial Chemotherapy. — 2016. — P. dkv477.
11. Komp Lindgren P. Pharmacodynamic studies of nitrofurantoin against common uropathogens / P. Komp Lindgren, O. Klockars, C. Malmberg, O. Cars // J. Antimicrob. Chemother. — 2015, Apr 15. — Vol. 70 (4). — P. 1076-1082.
12. Morgado J. Bacteriuria and leukocyturia as indicators ofurinary tract infection in children / J. Morgado, S. Gomes, F. Afaiate, J. Grane-da//Acta Med. Port. — 2015, Jan-Feb. — Vol. 28 (1). — P. 129.
13. Wagenlehner F.M.E. Antimicrobials in urogenital infections / F.M.E. Wagenlehner, B. Wullt, G. Perletti//International journal of antimicrobial agents. — 2011. — Vol. 38. — P. 3-10.
Отримано 06.11.2016 ■
Леженко Г.А.1, Пашкова Е.Е.1, Петрашина E.H.2, Рудова Е.И.2
13апорожский государственный медицинский университет, г. Запорожье, Украина
2КУ «Запорожская областная клиническая детская больница» ЗОС, г. Запорожье, Украина
ИССЛЕДОВАНИЕ БАКТЕРИАЛЬНОГО СПЕКТРА ВОЗБУДИТЕЛЕЙ ИНФЕКЦИЙ МОЧЕВЫДЕЛИТЕЛЬНОЙ СИСТЕМЫ КАК ЗАЛОГ РАЦИОНАЛЬНОЙ АНТИБАКТЕРИАЛЬНОЙ ТЕРАПИИ У ДЕТЕЙ
Резюме. В работе рассматриваются проблемы этиологии инфекций мочевыводящей системы у детей, а также антибактериальной резистентности клинических штаммов возбудителей данной патологии. Установлено, что основными возбудителями инфекций мочевыводящей системы у детей являлись грамотрицательные палочки рода Enterobacteriaceae.
Проведенный анализ антибиотикограмм показал, что на современном этапе стартовым антибактериальным препаратом для эмпирической терапии инфекций мочевыводящей системы у детей являются цефалоспорины II поколения. Ключевые слова: инфекции мочевыводящей системы; дети; антибиотикорезистентность; цефуроксима аксетил
Lezhenko G.O.1, Pashkova O.Ye.1, Petrashina O.M.2, Rudova O.I.2
1Zaporizhzhia State Medical University, Zaporizhzhia, Ukraine
2Municipal Institution «Zaporizhzhia Regional Clinical Children's Hospital» of Zaporizhzhya Regional State Administration, Zaporizhzhia, Ukraine
INVESTIGATION OF BACTERIAL SPECTRUM OF THE AGENTS OF URINARY TRACT INFECTIONS IN CHILDREN AS A KEY TO RATIONAL ANTIBACTERIAL THERAPY
Abstract. The work deals with the problem of etiology of uri- ticogram analysis showed that the II generation cephalosporins nary infections in children and antibacterial resistance of clini- are starting antibacterial drug for empirical therapy of urinary cal strains of causative agents of this disease. It was revealed that infections in children.
the main causative agents of urinary infections in children were Keywords: infection of urinary system; children; antibiotic regram-negative bacilli of Enterobacteriaceae genus. The antibio- sistance; Cefuroxime axetil
