CC BY
13
УДК 656.2.07
Т. В. ПОЛ1ШКО (ДПТ)
ВИКОРИСТАННЯ УПРАВЛ1НСЬКОГО ОБЛ1КУ НА ЗАЛ1ЗНИЧНОМУ ТРАНСПОРТ1
Розглянуто розподiл загальновиробничих витрат, що е важливим аспектом аналiзу витрат для прийняття управлiнських ршень.
Рассмотрено распределение общепроизводственных затрат, что является важным аспектом анализа расходов для принятия управленческих решений.
The article is devoted to distribution of general operational costs, which is an important aspect of the expenditure analysis for managerial decision-making.
Управлшську систему тдприемства необ-хщно розглядати як динам1чний процес, бо ii форми, методи i функцп перебувають шд впли-вом багатьох факторiв: масштабу тдприемства, рiвня економiчноi роботи тощо. Сучасний перь од розвитку економши Украiни характеризу-еться глибокими змшами у всiх сферах, що сут-тево впливае на систему управлшня. Так розви-ток процесiв приватизацп, вiдокремлення шд-приемств рiзних форм власносп, застосування механiзмiв вiльного щноутворення визначили потребу в управлiнському облшу.
У крашах ринковоi' економiки управлшський облiк видiлився в серединi ХХ столгття. В Украм розподiл бухгалтерського облiку на фiнансовий та управлшський вщбувся пiсля прийняття в 1997 р. Закону Украши «Про оподаткування прибутку шдприемств». Такий розподiл обумовлений тим, що облiк дедалi бшьше стае мовою бiзнесу. Ме-неджери шдприемств, приймаючи рiшення, керу-ються даними управлiнського облiку, до тдсум-юв роботи тдприемств виявляють штерес не лише адмiнiстрацiя i трудовий колектив, а й акцю-нери та iншi споживачi облiковоi' шформацп.
Намiчена змiна структури управлшня залiз-ничного транспорту шляхом акщонування i ви-дiлення окремих шдприемств шфраструктури з державного сектору робить актуальним вико-ристання управлiнського облiку для шдприемств залiзничного транспорту.
Економiчна дiяльнiсть пiдприемства зале-жить не тшьки i не стiльки вщ наявних речо-винних i особистих факторiв виробництва, як вiд ступеня використання факторiв виробництва в умовах ринку. Володдачи визначеним тех-нiко-економiчним потенцiалом, пiдприемство використовуе його для одержання прибутку.
Змiст дiяльностi пiдприемства залiзничного транспорту полягае в пошуку обгрунтованих
господарських рiшень, за якими досягасться максимум результатiв або мшмум витрат. Правильно буде так - максимум результат за умови, що витрати не перевищують певно! ве-личини. Або мшмум витрат за умови, що ре-зультати не менше задано! величини.
При виршенш цiлого ряду практичних задач як критерiй оптимальностi прийнятий мiнiмум витрат на виробництво. Як правило, мова йде про валовi (загальнi) витрати, що становлять сукуп-нiсть постiйних i перемiнних. Ощнка витрат у процесi цiноутворення е одним з найважливiших етапiв управлшня, що сприяе прийняттю оптима-льних рiшень. Управлiнський облiк дозволяе бе-зупинно аналiзувати поведiнку витрат i перюдич-но визначати розмiр можливого прибутку.
Як вiдомо, аналiз витрат полягае в акуму-люваннi i вивченнi даних про витрати з метою одержання шформацп для внутршнього плану-вання i контролю господарських операцш, а також для прийняття ршень.
Одним з важливих аспектов аналiзу витрат е проблема розподшу виробничих витрат по рiз-них елементах (сегментах) пiдприемства залiзни-чного транспорту. Як сегмент можуть виступати продукти, структурнi пiдроздiли, види вироб-ництв та iн. Розподiл (вiднесення) витрат потрь бен з метою одержання даних, призначених для:
- калькуляцп собiвартостi продукцп i встановлення продажно! щни;
- оцiнки якостi управлшня i контролю.
Неправильний розподiл витрат призводить
до того, що рентабельна продукщя може пока-затися невипдною для виробництва i навпаки.
Методи розподшу витрат повинш базувати-ся на !х економiчнiй природi, а також бути ада-птованими до умов ринку, тобто враховувати сформовану загальноекономiчну собiвартiсть, цiнову полiтику, обсяги реалiзацi! i рентабель-нiсть продукцп.
З проблемою розподшу витрат по видах продукцп, робiт послуг пов'язаний !х розподiл на прямi i непряма
Витрати е прямими, якщо !х можна ототожни-ти з конкретним видом виробу (основнi мат^а-ли). Непрямi витрати неможливо або економiчно недоцiльно вiдносити на конкретний вид виробу.
Розглянемо чотири критерп розподшу витрат:
1) причинно-наслщковий (повинен бути ясним зв'язок мiж об'ектом витрат i понесени-ми витратами);
2) досягнутий результат (припустимо, ре-кламна компашя створюе iмiдж пiдприемства, а
не конкретно! продукцп, витрати по цш про-грамi можуть бути вщнесеш на вироби з великим рiвнем продаж1в, а не з мшмальним);
3) справедливiсть - це критерш, що най-часпше використовуеться в держзамовлен-нях, де розподш витрат е основою встанов-лення цiн;
4) прибутковiсть.
Виходячи з наведених критерив, сформулю-емо основш цiлi розподiлу (табл.). Якщо вс чотири цiлi неможливо досягти одночасно, то вибираеться найбiльш важлива з них у конкре-тнш ситуацп.
Таблиця
Ц1Л1 розподшу витрат
Назва цш
Приклади
1. Ухвалення економ1чно обгрунтованого ршення при розподш ресурав
2. Мотиващя
3. Визначення прибутку й актив1в для зовтштх користувач1в
4. Виправдання або ввдшкодування витрат
Розподш наявних потужностей мтж виробництвом окремих вида продукцii. Ршення про впровадження нового обладнання
Заохочення використання послуг обчислювального центру, бухгалгерй, маркетингового або юридичного вщдшв. Заохо-чення зниження росту накладних витрат
Розрахунок собшартосп для акцюнерш 1 податкових органш. Вщповщно до облшових принцишв, соб1варпсть включае част-ку розподлених непрямих витрат
Розрахунок витрат на продукцш або послуги як пвдстави для встановлення «справедливих» цш
Вiдзначимо три основнi моменти розподшу витрат:
- вибираються об'екти, на яю вiдносяться витрати;
- вибираються i збираються витрати, якi варто вiднести на об'екти;
- вибираеться база розподшу, на основi яко! спiввiдносяться витрати або групи витрат з облшовим об'ектом. Наприклад, виробничi не-прямi витрати розподiляються пропорцiйно прямим працевитратам.
Для розподшу загальновиробничих витрат (да-лi ЗВВ) можна застосовувати рiзm бази розподiлу не тiльки для конкретного шдрозщлу, але й усере-динi одного пiдроздiлу для рiзних статей витрат.
Аналiз методiв, що використовуються у за-кордоннiй практищ показуе, що для розподiлу ЗВВ використовуються таю бази:
- машино-години;
- кшьюсть вироблено! продукцп;
- норматив стандартних прямих дода-них витрат;
- норматив стандартно! загально! суми змшних витрат.
Отже, система розподiлу витрат повинна пе-редбачати двi групи об'екпв: пiдроздiли i види продукцп. Дiя виконуеться в два кроки:
1) збiр i нагромадження витрат по центрах вщповщальносп;
2) вщнесення !х на конкретну продукщю, що виробляеться в даному шдроздш (або iншу калькуляцiйну одиницю).
У цьому зв'язку важливо вщзначити, що для того, щоб правильно розподшити загаль-новиробничi витрати на продукщю, що виго-товляеться, необхiдно передбачати застосу-вання планового коефiцiента розподшу. Витрати основних матерiалiв i працi виробничих робiтникiв можуть бути вщнесеш на кожну одиницю продукцп прямо на пiдставi вимог i нарядiв.
Розподiляють ЗВВ, виходячи iз середнiх рь чних даних. Звичайно вибирають таку послщо-внiсть:
- обчислюють базу розподшу. База розподшу повинна найбшьшою мiрою вщбивати взаемозв'язок ЗВВ i обсягу виробництва;
- складають кошторис ЗВВ на плановий перiод, звичайно на рiк. Двi основнi стаггi по-виннi становити загальну суму ЗВВ i загальний обсяг обрано! бази;
- обчислюються коефщенти розподiлу ЗВВ шляхом вщнесення кошторисно! суми ЗВВ до бази розподшу;
- тдраховують фактичну величину базо-вих даних, наприклад, людино-години вироб-ничих робiтникiв;
- вiдносять кошториснi ЗВВ на замовлен-
ня, помножуючи плановий коефщент на фак-тичнi показники бази розподшу;
- наприкiнцi року знаходять рiзницю мiж плановою i фактичною величиною ЗВВ.
Коефiцiент розподшу =
Загальна сума ЗВВ за кошторисом Загальний плановий обсяг працевитрат
Для розрахунку коефiцiента розподiлу може бути обраний не тшьки загальний плановий обсяг, але й iншi бази розподiлу, залежно вiд шдивщуальних особливостей виробництва.
Якщо фактичний i загальний запланований обсяг робочого часу виробничих робiтникiв вщповь дае плановому, то сума ЗВВ, вщнесена протягом року на замовлення, не коректуеться. Основна щея цього шдходу - використання незмiнного коефiцiента.
Коефщент розподiлу ЗВВ повинний базувати-ся на рiчному обсязi виробництва. При цьому, частина ЗВВ е змiнною величиною (зарплата об-слуговуючих робгтниюв), а iнша - постiйною (амортизащя, рентнi платеж^. Така поведiнка ви-трат означае, що коефiцiенти розпод^ ЗВВ, що базуються на мюячному обсязi, можуть значно розрiзнятися по мюяцях, тому що, незважаючи на змшу обсягу виробництва i вщповщно! змiни пе-ремiнних ЗВВ, постшт накладнi витрати повиннi бути цшком включенi в собiвартiсть продукцл.
Тому застосування середньорiчного коефще-нта, розрахованого розподiлом рiчноl суми ЗВВ на рiчний обсяг виробництва дае бшьш повну ощ-нку частки цих витрат у загальних витратах.
У разi плануваннi витрат на замовлення ви-значаеться кiлькiсть основних матерiалiв i нор-мо-годин, необхiдних для його виконання. Вар-тiсть матерiалiв i розмiр зароб^но! плати зб> льшуються на кiлькiсть продукци. ЗВВ також включаються в планову собiвартiсть замовлення. За базу розподшу приймаеться заробггаа плата виробничих роб^ниюв або витрати !х працi в людино-годинах. У результат склада-еться планова калькуляцiя замовлення.
Слщ зазначити, що управлшський облiк при-значений для бiльш глибокого аналiзу, шж систе-матизацiя записiв на рахунках i в журналах (тж ведення синтетичного й аналiтичного облiку). Менеджери можуть вимагати оперативну шфор-мащю про витрати, наприклад, основних мат^а-лiв, до звiту, складеному по залишках карток складського облiку. Ця iнформацiя може бути отримана в автоматичному режим на основi об-робки вимог i нарядiв за кожний робочий день.
Що стосуеться розподшу ЗВВ, то !х вщно-сять на продукцiю, тому що менеджерам необ-хiдна приблизна шформащя про собiвартiсть продукций Якщо ця шформащя потрiбна для цшей цiноутворення, вирахування прибутку й ощнки
запасiв, вона повинна збиратися перюдично i ду-же ретельно. Якщо ж щ цiлi задовольняе рiчна перiодичнiсть калькулювання, то i точний розра-хунок розподiлу ЗВВ повинний провадитися 1 раз наприкiнцi року шсля одержання фактичних да-них. Однак така перiодичнiсть може не влаштову-вати менеджерiв. Тому використовують плановий коефiцiент розподiлу ЗВВ.
Зазначимо, що вiрогiднiсть розрахункiв буде залежати вiд рiвномiрностi i точностi розподiлу витрат, якi в практицi мiжнародних стандартiв мають назву «некальована» або накладш витрати. 1снуе багато методiв розподiлу витрат. Тож кожне пiдприемство залiзничного транспорту повинно наперед визначити об'екти i методи розподшу.
Вивчення традицiйних методiв калькулювання продукци, що застосовуються в Укра!ш, показало, що кожний з них мае як переваги, так i недолiки. Будь який метод здатний викривити шформащю про виробничi витрати, особливо в тих шдроздшах залiзничного транспорту, що мають рiзнорiдну продукцiю або характер ро-бт Тому виникае проблема подальшого вивчення можливосп використання традицiйних методiв для вибору бази розподiлу i для розпо-дiлу загальновиробничих витрат.
Витрати можуть розпод^тися за структурни-ми пiдроздiлами, видами робiт, тдрядами, покуп-цями, теригорiями i за багатьма iншими об'ектами витрат. Якщо розподш витрат виконано правильно, це дозволяе отримати точнi показники, необ-хiднi для калькуляцii виробничих витрат, визна-чення цiни, прийняття обгрунтованих управлiнсь-ких рiшень щодо ефективного використання ре-сурсiв шдприемства залiзничного транспорту.
Б1БЛ1ОГРАФ1ЧНИЙ СПИСОК
1. Друри К. Ввведение в управленческий и производственный учет: Учебное пособие для вузов / Пер с англ. под ред. Н. Д. Эриашвили; Предисл. П. С. Безруких. - 3-е изд., перераб. и доп. - М.: Аудит, ЮНИТИ, 1998. - 783 с.
2. Суржик В. Г. Свгтовий досввд планування та облжу накладних витрат // Фшанси Укра!ни. -1999. - № 7. - С. 74-81.
3. Хорнгрен Ч., Фостер Дж. Бухгалтерский учет: управленческий аспект; Пер. с англ. / Под ред. Я. В. Соколова. - М.: Финансы и статистика, 1995. - 416 с.
Надшшла до редколегп 14.09.2005.
