CC BY
41ВИКОРИСТАННЯ ПЕДАГОГІЧНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ
ВЧИТЕЛЯ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ
Деделюк Н.А., Мацкевич Н.М., Козіброцький С.П.
Волинський національний університет імені Лесі Українки
Анотація. У статті обґрунтовано доцільність використання педагогічних технологій у формуванні знань і навичок майбутніх учителів фізичної культурив процесі вивчення теоретичних дисциплін. Охарактеризовано теоретичні засади професійної підготовки та визначено чинники впливу на обсяг знань і навичок майбутніх фахівців. Ключова слова: педагогіка, технологія, навички, процес, фізична культура освіта, вчитель, підготовка Аннотация. Деделюк Н.А., Мацкевич Н.М., Козиброцкий С.П. Использование педагогических технологий в процессе профессиональной подготовкиучителя физической культуры В статье обусловлено необходимость использования педагогических технологий в формировании знаний и навыков будущих учителей физической культурыв процессе изучения теоретических дисциплин Дана характеристика теоретических основ профессиональной подготовки и обозначены факторы формирования знаний и умений будущихспециали-стов.
Ключевые слова: педагогика, технология, умения, процесс, физическая культура, образование, учитель, подготовка.
Annotation. Dedelyuk N. A., Matskevych N. M., Kozibrotskiy S. P. The using of pedagogical technologies in a process of profecional preparation of teachers of physical culture. In this article the expediention of using of pedagogical technologies in forming skills and experience of future teachers of physical culture during study theoretical disciplines is substantiated. This work also gives the characteristic of theoretical backgrounds of the professional preparation and describes the factors of influence on the scope of skills and experience of future specialists.
Key words: pedagogies, technology, experience, process, physical culture, education, teacher, preparation.
Вступ.
Г либокі соціальні, духовні й економічні перетворення, які відбуваються сьогодні в У країні, вимагають реформування вищої освіти з метою євроінтеграції. Це зумовлює суттєві зміни в організації навчальної роботи у вищих навчальних закладах У країни
Психолого-педагогічні чинники формування та розвитку професійних якостей майбутніх викладачів фізичної культури висвітлено у працях сучасних вчених І. Ф. Прокопенка [З], Т.Ю. Круцевич [3], у дисертаціях Б.М. Шияна [б], М.Т. Данилка [1] та ін.
Робота виконана за планом НДР Волинського національного університету імені Лесі Українки.
Формулювання цілей роботи.
Метою дослідження є обґрунтування доцільності використання педагогічних технологій у формуванні знань і навичок майбутніх учителів фізичної культурив процесі вивчення теоретичних дисциплін.
Завдання дослідження: охарактеризувати теоретичні засади професійної підготовки вчителя фізичної культурі; визначити чинники, які впливають на обсяг знань і навичок майбутніх учителів фізичної культури
Результати досліджень.
У науково-методичній літературі педагогічна технологія розглядається як мистецтво, що виступає як системний метод створення, використання й визначення всього процесу викладання і засвоєння знань із врахуванням технічних і людських ресурсів в їх взаємодії, що ставить своїм завданням оптимізацію форм освіти [З].
Думки про технологізацію освіти висловлював ще Я. А. Коменський, виділивши важливість вміння правильно визначати мету, обирати засоби досягнення її та формувати правила користуванняцими засобами.
Термін «освітня технологія» почав використовується із появою перших програм аудіовізуальногона-вчання у США в 30-х років XX століття
Сучасна педагогічна технологія охоплює коло теоретичних та практичних питань управління, організації навчального процесу, методів та засобів навчання. Своїм походженням вона зобов’язана реалізації педагогічних ідей, які висловлювали на рубежі XXI ст. засновники прагматичної психології та педагогіки, представники «індустріальної педагогіки». Науково-технічна революція, яка торкнулася всіх галузей науки, техніки, суспільного життя, освіти, наповнює педагогіку новим змістом.
Характерною тенденцією розвитку сучасної педагогічної технології є використання системного аналізу у вирішенні практичних питань, пов’язаних зі створенням та використанням навчального устаткування та технологічних засобів навчання. Застосування системного аналізу у створенні і використанні засобів навчання є безумовно позитивною та перспективною справою.
Різні автори дають різні визначення:
— Педагогічна технологія — це сукупність функціонування всіх особистісних, інструментальних і методологічних засобів, що використовуютьсядля досягнення мети [4].
— Педагогічна технологія — це модель спільної діяльності по проектуванню, організації і проведенню навчального процесу з безумовним забезпеченням комфортних умов для викладача і студента [1].
— Педагогічна технологія — це спільна галузь педагогічного знання, яка включає в себе дві групи питань: перша — пов’язана із застосуванням технічних засобів у навчальному процесі, друга — з його організацією [З].
Значне розходженняв поглядах на нове педагогічне явище багато в чому пояснюється його складністю і недостатньою вивченістю, значною відмінністю вихідних позицій у різних дослідників. Але майже всіх об’єднує визнання специфіки педагогічної технології
Педагогічна технологія передбачає формулювання цілей через результати навчання, які відображаються в діях студентів надійно ними усвідомлюються приймаються, визначаються і перевіряються.
На думку І.Ф. Прокопенка В.І. Євдокимова [5], педагогічну технологію першочергово слід розглядати як процес або спосіб виконання певного завдання. Вона об’єднує організацію і методи використання навчального обладнання і сам процес навчання. А тому педагогічна технологія є сферою як наукових досліджень, так і практики.
При такому підході педагогічна технологія виступає як система, до якої входять учасники педагогічного процесу та система теорій, ідей, засобів і методів організації навчальної діяльності для ефективного забезпечення розв’язання проблем, що охоплюють всі аспекти засвоєння знань і практичних умінь. Програмоване навчання і його варіанти були спробою створити технологічний процес з гарантованими результатами У різних країнах було докладено зусиль до створення гнучких педагогічних технологій, що забезпечують повне управління роботою навчальних закладів.
Педагогічна технологія в загальнопедагогічному розумінні характеризує цілісний освітній процес з його метою, змістом і методами навчання. Окремо предметна педагогічна технологія — сукупність методів і засобів для реалізації відповідного змісту навчання в межах одного предмета (методика викладання предмета). Локальна ж технологія являє собою вирішення окремих дидактичних і виховних завдань. Персонал-технологія присутня в досвіді педагогів-новаторів.
Аналіз науково-методичної літератури свідчить, що основними тенденціями розвитку вищої освіти в галузі фізичного виховання є технологізація навчального процесу, яка вимагає розробки концепції побудовимо-делі сучасного фахівця в галузі фізичного виховання і спорту, визначення змісту освіти; розробки модульно-рейтингових підходів до побудови навчального процесу; удосконалення міжпредметних зв’язків; розробки і впровадження в практику активних методів навчання; розробки дидактичних підходів до підвищення ефективності самостійної роботи студентів розробки методик контролю навчального процесу.
Аналіз наведеного матеріалу дає змогу сконцентруватиувагу на таких компонентах підготовки майбутнього вчителя фізичної культурі; як: цілі навчання; зміст навчального матеріалу; організаційні форми навчання; контроль знань.
Проблема цілей навчання є однією з найважливіших як для визначення змісту навчання і планування процесу, так і для перевірки оволодіння навчальним матеріалом.
Традиційно цілі навчання визначаються через знання і уміння. При цьому розуміють, що знання — це поняття і системи понять, які відображають реальний світ з його предметами і процесами, їх властивостями і зв’язками; уміння — здатність виконувати ту чи іншу діяльність з вирішення завдань.
Основою побудови дидактичної системи підготовки вчителів до моделювання освіти теорія цілепокла-дання І.Я. Лернера [4]). Основні її принципи: засвоєним стає той зміст освіти, яким учень оволодіває як суб єкт навчальної діяльності; розвиток учня як суб єкта діяльності йде шляхом формування у нього мети власної діяльності в такій послідовності: «потреби—мотив—ціль». Діяльність викладача повинна бути спрямована на формування таких потреб учня, які органічно відповідають основним компонентам змісту освіти, як відображення соціального досвіду. Методологічними основами цілепокладання в вузі виступають соціальні і державні замовлення, освітні стандарти і результати маркетингових досліджень потреб в спеціалістах з вищою освітою. Модель ієрархії цілей в педагогічній системі вищого навчального закладу дає змогу показати процес цілеутворення та контролю навчально-виховної діяльності з позицій педагогічної технології Стають очевидними три рівні цілеутворення: глобальний (здійснюється педагогічна інтерпретація (переосмислення) державно-громадського замовлення та побудовимоделі майбутнього фахівця); етапний (глобальна мета диференціюється в основну мету на певних етапах підготовки спеціаліста, що веде до вдосконалення програм навчання, навколо яких вибудовується нова педагогічна система професійної підготовки особистості); оперативний (у процесі вузівського навчання завершується професійна підготовка звертається увага на вдосконалення професійної техніки та розвиток творчих здібностей) [1] .
На оперативному рівні у процесі вузівського навчання завершується професійна підготовка звертається увага на вдосконалення професійної техніки та розвиток творчих здібностей [1].
Цілепокладання проходить через весь освітній процес, виконуючив ньому функції мотивації діяльності учнів (студентів!, засвоєння ними змісту освіти, досягнення своїх планів, структурної стабілізації навчального процесу, діагностики результатів навчання на рефлексивному етапі.
Глибоке науково-теоретичне обґрунтування проблема змісту шкільної освіти знайшла в концепції
І.Я. Лернера [4], яка має чотири основних елементи: знання як цілісна система відомостей, пізнання, які накопичені людством; способи діяльності (уміння і навички), досвід їх здійснення; досвід творчої діяльності, тобто діяльності, в результаті якої створюється об’єктивно чи суб єктивно нове; досвід емоційно-ціннісного ставлення, який передбачає наявність знань, умінь, але не зводиться до них і полягає у формуванні ставлення школярів до світу, діяльності, наукових знань, моральних норм, ідеалів.
Як відмічає Б.М. Шиян [6], відповідно до діючих навчальним планів факультетів фізичного виховання на практичні заняття із спортивно-педагогічних дисциплін відводиться майже половина всього бюджету часу (1872 години). Природно, що саме ці заняття і повинні найбільшою мірою сприяти формуванню професійної
майстерності майбутнього вчителя фізичного виховання, особливо в частині його методичної підготовки
Науковими дослідженнями з педагогіки та психології вищої школи доведено, що використання групових форм навчання сприяє вирішенню низки актуальних проблем професійної підготовки: підвищенню ефективності та результативності навчання та виховання, забезпеченню особистісного розвитку студентів їх соціалізації та професіоналізації. Серед досягнень педагогів у плані дослідження групової навчальної діяльності студентів виділяються: принципи колективоутворення управління організаційними процесами у малих групах; вплив навчальних груп на хід і результати індивідуальної діяльності, розвиток індивідуальних особливостей студентів взаємозв ’язок групової навчальної діяльності і успішності навчання, ефективності професійної підготовки
Г рупова навчальна діяльність реалізується за такими етапами: підготовчий вступно-мотиваційний; операційно-пізнавальний; контрольно-оціночний.
Змістовне наповнення кожного з цих етапів визначається конкретними навчальними завданнями та умовами. Можна виділити такі форми групової навчальної діяльності: індивідуально-групова (індивідуальна робота здійснюється паралельно чи по черзі з груповою); парно-групова; фронтально-групова; групова
Б.М. Шиян [6] вказує на необхідність професійно-педагогічної орієнтації лекційних, практичних, оглядово-методичних та семінарських занять з легкої атлетики, гімнастики, спортивних ігор, інших дисциплін цього циклу. У процесі проведення практичних занять викладачі дбають про їх методичне і технічне забезпечення та виховну роль. Це дає можливість поряд з вивченням фізичних вправ, оволодіти прийомами педагогічної техніки навчання руховим діям і збагатити арсенал педагогічної майстерності майбутніх вчителів.
Організація контролю знань, умінь і навичок студентів педагогічних вузів спирається на загальнопе-дагогічні підходи, які включають в себе: перевірку, тобто виявлення знань, умінь і навичок; оцінку — вимірювання знань, умінь, навичок, погляд на їх рівень; облік — фіксацію результатів оцінювання у вигляді балів.
З метою гуманізації освіти, переорієнтації процесу навчання з інформативної форми на розвиток особистості людини Міністерством освіти і науки У країни, Інститутом педагогіки АПН У країни було розроблено критерії оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної середньої освіти, які вимагають, щоб оцінювання ґрунтувалося на позитивному принципі, враховувало рівень досягнень учня [2].
Навчальна діяльність, відповідно до цього документа, повинна не просто дати людині суму знань, умінь і навичок, а сформувати її компетентність, тобто загальну здатність, що базується на знаннях, досвіді, цінностях, здібностях, набутих завдяки навчанню.
Висновки.
Таким чином, розробка педагогічних технологій — це об’єктивний процес, новий етап в еволюції освіти, на якому будуть переглянуті підходи до супроводу і забезпечення процесу природного розвитку людини. Сучасні педагогічні технології спрямовані на забезпечення формування таких якостей особистості, як усвідомлення єдності природи і людини, відмова від авторитарного стилю мислення, толерантність, схильність до компромісу, шанобливе ставлення до чужої думки, інших культур, цінностей та віри.
Основна увага при формуванні знань і навичок майбутніх вчителів фізичної культури повинна бути спрямована на викладання спортивно-педагогічних дисциплін, зміст, яких має бути орієнтований на формування професійної свідомості майбутнього фахівця; формування сучасної техніки виконання вправ як основи методу реального показу; оволодіння методиками розвитку рухових здібностей і навчання основним фізичним вправам шкільної програми з фізичної культури.
Подальші дослідження передбачається провести в напрямку вивчення інших проблем використання педагогічних технологій у процесі професійної підготовки вчителя фізичної культури
Література
1. Данилко М.Т. Формування готовності до професійної діяльності майбутніх учителів фізичної культури: Автореф. дис. ... канд наук з фіз. виховання і спорту. — Луцьк, 2000. — 20 с.
2. Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної середньої освіти // Газета «Освіта України». — 2001 р. — № 6.
3. Круцевич Т.Ю. Теория и методика физического воспитания. В 2 томах. — Т. 1. — К.: Олимпийская литература, 2003. — 424 с.
4. Лернер И.Я. Зачем учителю дидактика // Народное образование. — 1990. — № 12. — С. 74—83.
5. Прокопенко І.Ф., Євдокимов В.І. Особистісно орієнтоване навчання як інновація // Засоби навчальної та науково-дослідної роботи. Збірник наукових праць. — Харків: ХДПУ, 2000. — Вип. 13. — С. 5—11.
6. Шиян Б.М., Папуша В.Г., Третьяков М.О. Передумова і перспектива формування системи фізичного виховання школярів // Оптимізація процесу фізичного виховання в системі освіти. — Київ-Тернопіль, 1997. — С. 26.
Надійшла до редакції 03.09.2008 р.
