CC BY
108осознании студентом происходящего, и возможность оценить его учебную деятельность (табл. 1).
Приведенные фрагменты ответов отражают лишь некоторые элементы начального этапа рефлексивного восприятия студентами окружающего мира.
На следующем после лекции-рефлексии занятии, полученные знания используются в дальнейшем на семинаре-рефлексии, где обговариваются основные вопросы полученных теоретических знаний на лекции, основные результаты прошедших занятий, анализируются способы и особенности учебной деятельности. Материалом анализа, контроля и оценивания этой важнейшей части обучения являются графики, планы, методики, комплексы, структурные изображения и их логические взаимосвязи темы прошедшей лекции, отражающие само-осознанные изменения. Здесь студенты фиксируют общие и систематизированные результаты рефлексии, после чего проходит коллективное обсуждение ключевых проблем, выявленных во время индивидуальных выступлений, определяют пути практического их использования.
На практикуме-рефлексии анализируются особенности практического выполнения двигательных действий, высказываются собственные суждения по определённым вопросам физической реабилитации и здорового образа жизни.
Выводы.
В результате взаимодействия с образовательной средой ученик приобретает опыт, рефлексивно трансформируемый им в знания. Общее отрефлек-сированное знание ученика включает в себя, таким образом, совокупность следующих компонентов:
■ «знаю что» (информация о содержании своего знания и незнания);
■ «знаю как» (информация об усвоенных действиях, относящихся к способам рождения, развития и преобразования знания);
■ «знаю зачем» (понимание смысла информации и деятельности по ее получению);
■ «знаю я» (самоопределение себя относительно данного знания и соответствующей информации).
Так происходит личностное усвоение знаний, норм и способов социальной, физической, научной деятельности. Учебно-воспитательный процесс, построенный в соответствии с принципом образовательной рефлексии и сопровождающийся рефлексивным осознанием субъектами своей деятельности, обеспечивает более высокую эффективность образовательного процесса.
Дальнейшие исследования проводятся в направлении изучения и совершенствования образовательного процесса, социальной защиты и адаптивной реабилитации инвалидов.
Литература
1. Маковецька Н.В. Формування фізичної культури і
здорового образу життя особистості: Теоретичний аспект проблеми //Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту /зб. наук. праць за редакцією проф. Єрмакова С.С. - Харків: ХДАДМ (ХХПІ), 2006. - №10. - С. 117-121.
2. Новые ценности образования: Тезаурус для учителей и школьных психологов: Вып. 1 / ред. Сост. Н.Б. Крылова. -М. - C. 55.
3. Хуторской А.В. Методика личностно-ориентированного обучения. /Пособие для учителя. - М. Издательство «ВЛА-ДОС-ПРЕСС», 2005. - 383 с.
4. Щелкова А.И., Сменова Е., Нескреба О. Гуманизация личностно-ориентированного образования как фактор развития профессиональной компетентности студентов института физической культуры //Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту /зб.наук.праць за редакцією проф. Єрмакова С.С. - Харків: ХДАДМ (ХХПІ), 2006. - №10. - С. 145-148.
5. Яценко Н.В. Моральш якості особистості у структурі морального виховання студентів //Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту /зб.наук.праць за редакцією проф. Єрмакова С.С. - Харків: ХДАДМ (ХХПІ), 2006. - №11. - С. 131-134.
Поступила в редакцию 04.04.2007г.
ІНВАСПОРТ ЯК НАПРЯМОК РОЗВИТКУ РУХУ „СПОРТ ДЛЯ ВСІХ” СЕРЕД ОСІБ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ
Макущенко І. В., Новиков В. А., Пристинський В.М., Пристинська Т.М. Слов’янський державний педагогічний університет
Анотація. У статі розглянуто використання регіонального досвіду в застосуванні інноваційних форм фізичного виховання, доцільність впровадження систематичних фізкультурно-оздоровчих заходів для інвалідів, а також значимість отриманих знань у професійній підготовці майбутніх фахівців з галузі фізичної культури і спорту.
Ключові слова: рух „Спорт для всіх”, інваспорт, реабілітаційні заходи, люди з особливими потребами. Аннотация. Макущенко И. В., Новиков В.А., Пристинс-кий В.Н., Пристинская Т.Н. Инваспорт как направление развития движения «Спорт для всех» среди лиц с ограниченными возможностями. В статье рассматривается применение регионального опыта в использовании инновационных форм физического воспитания, целесообразность внедрения систематических физкультурно-оздоровительных мероприятий для инвалидов, а также значимость полученных знаний в профессиональной подготовке будущих специалистов в сфере физической культуры и спорта.
Ключевые слова: движение „Спорт для всех”, инваспорт, реабилитационные мероприятия, люди с ограниченными возможностями.
Annotation. Makushchenko I.V., Novikov V.A., Pristinski V.N., Pristinskaya T.N. Invasport (sport for invalids) as a line of development of “Sport for all” movement among persons with hindered capabilities. The article illustrates the application of experience in the district in exercise of innovative forms of physical training, expediency of introduction of regular physical-improving actions for invalids, and also the significance of the acquired knowledge in vocational training of the future experts in the area of physical training and sports.
Key words: movement „ Sports for all”, invasport, rehabilitation actions, people with hindered capabilities.
Вступ.
Проблема підвищення якості організації спортивно-масових і реабілітаційно-відновлюваль-них заходів у спеціалізованих навчально-виховних, фізкультурно-реабілітаційних та санаторно-ліку-
вальних закладах України залишається актуальною та потребує подальшого вивчення, осмислення, наукового обґрунтування. Особливого значення вона набуває у зв’язку з визнанням Україною конвенції ООН про права дитини та Всесвітньої декларації про забезпечення умов виживання, захист і повноцінний розвиток дітей. В Національній доктрині розвитку фізичної культури і спорту (28.09.2004 р., № 1148/ 2004), в Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті вказано на необхідність забезпечення якості та доступності реабілітаційних, рекреаційних й оздоровчих послуг для найменш захищених категорій населення України [5]. Так, на наш погляд, до недостатньо розроблених частин даної проблеми, слід віднести необхідність більш широкого вивчення і впровадження в практику фізичної і соціальної реабілітації осіб з особливими потребами регіонального досвіду. Такі знання будуть сприяти не тільки підвищенню якості нада-ваємих фізкультурно-оздоровчих і реабілітаційно-відновлювальних послуг, але й також потрібні у забезпеченні професійної підготовки майбутніх фахівців з галузі фізичної культури, фізичної реабілітації, адаптивного фізичного виховання.
Аналіз останніх досліджень та публікацій з даної проблеми свідчить, що за даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, щорічно 20 млн. стають інвалідами, та майже кожна десята людина на Землі є інвалідом. В Україні дана проблема набуває особливої гостроти в тому сенсі, що кількість дітей з різноманітними порушеннями і вадами у стані психофізичного розвитку становить приблизно 4,5% від загальної кількості дітей-школярів та кількість їх щорічно збільшується в середньому на 5 - 6 тисяч [1, 2, 3, 4].
Фахівці наголошують на тому, що після закінчення навчання у спеціалізованих закладах освіти або стаціонарного лікування інваліди дуже часто відмовляються від цілеспрямованого та систематичного застосування фізичних вправ як одного з головних чинників у їх подальшій реабілітації з метою відновлювання втрачених функцій. Це призводить до виникнення дисбалансу в формуванні життєво важливих рухових вмінь і навичок, в тому числі й побутового характеру, а також зниженню психоемоційної активності та оптимістичних сподівань щодо активної інтеграції в систему доступних видів професійної діяльності [6, 7, 8].
Узагальнення даних літературних джерел та набутий досвід свідчать, що ефективним фактором відновлення інвалідів є їх активна участь у фізкультурно-реабілітаційних, спортивно-масових заходах, спортивних змаганнях з доступних видів спорту.
Робота виконана у відповідності до плану НДР кафедри теоретичних, методичних основ фізичного виховання і реабілітації Слов’янського державного педагогічного університету за темою «Сучасні проблеми фізичної і соціальної реабілітації осіб з особливими потребами».
Формулювання цілей роботи.
У зв’язку з цим, мета даної роботи полягає в теоретичному обґрунтуванні набутого досвіду в організації різноманітних фізкультурно-оздоровчих і реабілітаційних заходів в роботі з інвалідами та можливості його використання в професійній підготовці майбутніх фахівців з галузі фізичної культури і спорту.
Результати дослідження.
Практичний досвід, накопичений Донецьким обласним центром фізичного здоров’я населення „Спорт для всіх”(директор А. Д.Ярохно), результати наукових досліджень свідчать, що одним з найбільш дієвих факторів в системі реабілітаційної роботи для осіб з обмеженими можливостями вважаються засоби фізичної культури та спорту. З метою розширення формату діяльності міських центрів фізичного здоров’я населення «Спорт для всіх», було рекомендовано, до їх структурних підрозділів включити роботу із спортивними клубами інвалідів та спеціалізованими навчально-виховними закладами.
При викладанні спецкурсів («Фізична реабілітація», «Адаптивне фізичне виховання», «Педагогічні основи реабілітації школярів») на факультеті фізичного виховання СДПУ ми акцентуємо увагу на тому, що спорт інвалідів, як одна з форм реабілітації осіб з обмеженими можливостями, сприяє ефективному відновлюванню порушених функцій, прискорює адаптаційні механізми у формуванні соціально-побутових навиків і дій та розвиток позитивної мотивації щодо інтеграції в адекватні види професійної діяльності.
Перші «Спортивні ігри інвалідів» у Слов’янському регіоні були організовані у серпні 1988 р., на базі санаторію „Слов’янський”. У змаганнях взяли участь понад 100 інвалідів з порушенням функцій опорно-рухового апарату. Перед початком змагань учасники проходили медичний огляд та отримували рекомендації щодо участі в тих чи інших видах спортивної програми згідно з медичною класифікацією (сила м’язів; спастичність м’язів; рівновага в положенні сидячи; ступінь деформації кістково-суглобного апарату; координованість рухів - пропріо-цептивне м’язове відчуття).
Найбільш популярними серед учасників змагань виявились: адаптовані види з легкої атлетики; плавання; спортивні ігри; гирьовий спорт; «слалом» на візках; кегельбан; настільні ігри (більярд, теніс, шахи, шашки).
В процесі дослідження було також встановлено, що на думку більшості з учасників змагань, достатньо важливим для них є вже сама можливість участі в змаганнях, а не тільки результат або зайняте місце. Інваліди свідомо розуміють потребу в більш активному залученні їх якомога раніше до реабілітаційних заходів з використанням засобів фізичної культури і спорту, що надасть можливість попереджати атрофію м’язів, контрактуру і спастичні яви-
ща, сприятиме розвитку компенсаторних рухових вмінь і навичок, формуванню позитивної дидакти-ко-реабілітаційної мотивації щодо систематичних занять фізичною культурою і спортом.
Вважаємо доцільним зазначити, що поза межами спеціалізованих реабілітаційних закладів необхідне розширення мережі фізкультурно-оздоровчих і спортивних клубів для осіб з особливими потребами насамперед за місцем їх мешкання або роботи. У зв’язку з цим, в структурі обласних та міських центрів фізичного здоров’я населення «Спорт для всіх» повинні бути спортивні секції з інваспорту. Але застосування фізичних навантажень підчас тренування або на змаганнях повинно будуватися на достатньому рівні обізнаності як самих інвалідів так і фахівців з основних закономірностей спортивної підготовки.
Формування таких знань відбувається при проведенні спеціально запланованих тематичних занять, семінарів на базі Єнакіївського міського центру фізичного здоров’я населення „Спорт для всіх”, наприклад:
«Фізична культура як один з найважливіший компонент життєдіяльності сучасної людини»;
«Фізична культура та інваспорт - провідні чинники корекції, відновлення та розвитку рухової сфери осіб з особливими потребами»;
«Місце фізичної культури та масового спорту в реалізації проблем соціальної і побутової реабілітації та професійної адаптації»;
«Особливості застосування гігієнічних та загартовуючи процедур, засобів самоконтролю за станом здоров’я».
Формування рухових дій з обраного виду спорту повинно відбуватися на засадах знання про закономірності етапної структури навчання за наступною схемою:
- загальні і спеціальні закономірності у формуванні рухових дій;
- етапне оволодіння структурою техніки рухових дій;
- аналіз помилок відповідно до особливостей біомеханічної структури рухів;
- уточнення техніки виконання рухових дій з обраного виду спорту;
- удосконалення навичок виконання рухових дій;
- індивідуалізація техніки рухових дій з обраного виду спорту;
- розширення діапазону виконання засвоєних рухових дій;
- аналіз стійкості засвоєного рухового навику;
- результат, який досягнуто на змаганнях з обраного виду спорту.
Висновки:
1. Узагальнення даних літературних джерел та практичного досвіду свідчать, що одним з достатньо дієвих чинників в реабілітаційній роботі для осіб з особливими потребами є різноманітні засоби фізичної культури і спорту.
2. Систематичні заняття з метою підготовки до змагань підвищують адаптаційні механізми інвалідів до реальних умов життя, удосконалюють функціональні можливості, сприяють оздоровленню організму, благодійно впливають на психоемоційний стан, мобілізують волю, відновлюють почуття соціальної гідності.
3. Центри фізичного здоров’я населення „Спорт для всіх” повинні передбачати в своїй діяльності також роботу серед інвалідів як одну з ефективних форм фізичної і соціальної реабілітації осіб з особливими потребами та інтеграції їх до соціально-побутової і професійної сфери.
Перспективами подальших розвідок у даному напрямі вважаємо можливість розробки спецкурсу та методичних рекомендацій для студентів вищих навчальних закладів з галузі фізичної культури і спорту в аспекті використання інваспорту як напрямку розвитку руху «Спорт для всіх».
Література
1. Григоренко В.Г., Сермеев Б.В. Организация спортивномассовой работы с лицами, имеющими нарушения функций спинного мозга. - М.: Советский спорт, 1991. - 122 с.
2. Деминский А.Ц. Основы теории физической культуры. -Донецк, 1996. - 324 с.
3. Єрмаков С.С. Тренажерні пристрої для підтримки і вдосконалення стану здоров’я студентів спеціальних медичних груп, груп лікувальної фізичної культури та інвалідів // Наука. Здоров’я. Реабілітація: Матеріали ІІ Міжн. наук.-метод. конф. Вип. ІІ. - Луганськ: Знання, 2004. - С. 175 -182.
4. Макущенко І., Пристинський В., Пристинська Т. Освіт-ньо-валеологічна спрямованість уроків фізичної культури з учнями молодшого шкільного віку //Молода спортивна наука України: Зб. наук. праць з галузі фізичної культури та спорту. Вип. 10. - Львів: НВФ «Українські технології», 2006. - Т. 1. - С. 59 - 64.
5. Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті. - К.: Шкільний світ, 2001. - 22 с.
6. Пристинский В.Н., Трададюк А.А., Пристинская Т.М., Клименко Ю. С. Научно-практические основы разработки программ физической и социальной реабилитации инвалидов с нарушениями функций опорно-двигательного аппарата //Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: наук. монографія за ред. проф. Єрмакова С.С. - Харків: ХДАДМ (ХХПІ), 2006. - № 5. - С. 98 - 102.
7. Пристинский В.Н., Григоренко В.Г. Дифференциальноинтегральный подход в профилактике психического и физического утомления: Учебное пособие. - Донецк, 1992. -132 с.
8. Соколова Н.И. Влияние превентивной физической реабилитации на заболеваемость трудящихся региона //Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту /за ред. проф. Єрмакова С.С. - Харків: ХДАДМ (ХХПІ), 2006. - № 10. - С. 225 - 229.
Поступила в редакцию 10.03.2007г.
