CC BY
14
piB виявилося 20 % дерев (плюсовi дерева, ввдбрат у Вiнницькiй област № 19, 20, 26, В-33*, В-33, 41, 45, 50, i дерево, ввдбране у Теpнопiльськiй областi № 13).
2. Пщ час випробування плюсових дерев на спадковiсть, KpiM визначення ютотноси piзниць показникiв дiаметpа та висоти потомств i контролю по^бно пpидiляти увагу якостi стовбуpiв. Ваpiанти, якi мають 20 % i бiльше дерев I та II селекцшних категоpiй, варто ощнювати як потомства з високою яюстю стовбуpiв i вважати перспективними.
3. Для отримання достовipних pезультатiв випробування плюсових дерев на спадковють потpiбно чiтко дотримуватися едино! методики створення дослiдних дiлянок. Значнi вiдмiнностi у схемi створення позбавляють змоги коректного поpiвняння росту i розвитку потомств одних i тих самих плюсових дерев, представлених на piзних дiлянках.
Лiтература
1. Молотков П.И. Селекция лесных пород / П.И. Молотков, И.Н. Патлай, Н.И. Давыдова. - М. : Изд-во "Лесн. пром-сть", 1982. - 224 с.
2. Шутяев А.М. Испытание потомства плюсовых и минусовых деревьев дуба черешча-того в Шиповом лесу / А.М. Шутяев // Лесоведение. - 2000. - № 2. - С. 37-40.
3. Белоус В.И. Научные основы элитного семеноводства дуба черешчатого в лесах Правобережья Украинской ССР : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. с.-х. наук: спец. 06.03.01 "Люов1 культури, селекщя та озеленення мют" / В.И. Белоус. - К., 1980. - 53 с.
4. Дворников Б.И. Лесосеменные плантации дуба черешчатого в Винницкой области / Б.И. Дворников, В. А. Ильин, А.Ф. Ольховский // Совершенствование лесного семеноводства: республиканский семинар : тез. докл., 8-10 сентября 1989 г. - Харьков, 1989. - С. 14-15.
5. Волосянчук Р.Т. Методичш тдходи до ощнки об'екпв збереження генофонду листя-них деревних порщ in situ та !х сучасний стан у Лiвобеpежному люостепу Украши / Р.Т. Волосянчук, С.А. Лось, Л.О. Торосова, Т.Л. Кузнецова, Л.1. Терещенко, 1.С. Нейко, В.Г. Григор'ева // Лiсiвництво та агролюомелюращя. - 2003. - Вип. 104. - С. 50-57.
6. Лось С. А. Аналiз 15^чно'1 динамши штенсивносп цвтння i плодоношення клошв дуба звичайного на твшчному сходу Украши / С.А. Лось // Лювництво та агролюомелюращя. - 2008. - Вип. 113. - С. 42-50. _
УДК 630*232 (477.43) Ст. викл. С.М. Шевченко, канд. с.-г. наук -
Хмельницький нащональний утверситет
1НТРОДУКЦ1Я ТА ПОШИРЕННЯ ПРЕДСТАВНИК1В РОДУ CARAGANA LAM. НА ЦЕНТРАЛЬНОМУ ПОД1ЛЛ1
Описано мюця поширення, бюлого-еколопчш, ф^омелюративш та декоратив-ш особливостi представникiв роду Caragana Lam., культивованих на Центральному Подiллi та наведено деяю рекомендацп щодо ïx застосування. Встановлено, що кара-гана м'яка дуже близька за морфолопчними ознаками до карагани кущово'1', але ви-разно вiдрiзняeться вiд не'1' наявнiстю сiруватого густого опушення, насамперед лис-точкiв, чашечки, зав'язi, а також шших частин рослини.
Ключов1 слова: карагана, iнтродукцiя, мелiоративнi властивосп, генеративне та вегетативне розмноження.
Senior lecturer S.M. Shevchenko - Khmelnytsky National University
Introduction and spreading peculiarities of the Caragana Lam. of Central Podolie
Contains information about places of spreading, bioecological, and phitoland-recla-mation peculiarities of the Caragana Lam. family representatives, that were cultivated in
Ukraine and cites some recommendations as to their application. It is set that Caragana soft very near after morphological signs to Caragana bush, but distinctly differs from it the presence of greyish thick edge of a forest, above all things leaves, bowl, ovary, and also other parts of plant.
Keywords: Caragana, introduction, phitoland-reclamation, generative and vegetative reproduction.
Постановка питания. Рщ Caragana Lam. належить до родини бобо-вих (Fabaceae L.) [4, 5]. Представники роду - кушд, iнодi деревця, з жовтими, рщше - бшуватими або рожевими квггками i дрiбними цилшдричними бобами. Поширеш у помiрно теплих районах Сврази. Рослини досить швидкорос-л^ посухо- i морозостшю, невибагливi до грунту, добре переносять несприят-ливi еколопчш умови великих мют i промислових центрiв [2]. Легко розмно-жуються насiнням, а декоративнi форми - щепленням [1, 2]. Представники роду Caragana Lam. щнш сво!ми фггомелюративними (грунтозахисними, протиерозiйними, азотозбагачуючими тощо) та господарськими (лжувальни-ми, медоносними, харчовими тощо) властивостями [2, 4].
Цжаве походження родово! назви. Як свщчать лiтературнi джерела, латинська назва "Caragana" походить з киргизько!' мови вiд двох ^в: "cara" - чорний, "gana" - вухо, а точшше - вщ назви чорновухих лисиць, що жи-вуть в чагарниках карагани дрiбнолистоi (С. microphylla (Pall.) Lam.) [2, 5, 7].
Аналiз дослвджень. Бiльшiсть дослiдникiв та науковцiв вщзначають, що на територи Центрального Подшля у лiсових фiтоценозах трапляеться 7 видiв роду Caragana Lam. (C. arborescens Lam., C. boisii C.K. Schneid., C. brevispina Royle, C. auranthiaca Koehne, C. turkestanica Kom., C. ussuriensis (Rgl.) Lam. Pojark., C. sinica Rehd.). Здебшьшого щ види культивуються лише у боташчних садах та дендропарках регiону дослщжень [3, 5].
Виклад основного матерiалу. Ми у процесi дослiджень виявили лише три представники роду Caragana Lam. на територй Центрального Подшля: кара-гана деревовидна (C. arborescens Lam.), карагана кущова (C. frutex (L.) C. Koch.), карагана м'яка (С. mollis (DC.) Bess.). Карагана деревоподiбна е природним люо-вим чагарником, поширеним по всiй територи Центрального Подшля.
Карагана деревоподiбна - типова шдлюкова i узлiсна порода, що росте в найрiзноманiтнiших за складом люах та лiсових насадженнях Центрального Подшля - листяних, хвойних, змшаних, а також заростях кущдв i на заплавних луках. Досить часто li вводять до складу придорожшх захисних ль сових насаджень. Ця рослина школи не утворюе великих колонiй i не вщграе домiнуючоi ролi у насадженнях. Карагаш деревоподiбнiй властива широка еколопчна амплiтуда. Досить тiньовитривалий чагарник, однак краще почу-вае себе на вщкритих мiсцях. Вельми морозостiйка рослина, вiдрiзняеться ви-сокою посухостiйкiстю, в посушливий перiод року може скидати частину листя. До грунтових умов невибаглива, росте на бщних ошдзолених грунтах, сухих пiсках, на крейдяних вiдкладах, навiть на солонцях, але найбiльш спри-ятливими е свiжi супiски, росте також на галькових i пiшаних берегах рiчко-вих долин, але не витримуе перезволожених грунпв [2, 6].
У люових господарствах Центрального Подiлля карагану деревовидну використовують пiд час закладання люових культур у сухих та свiжих люо-рослинних умовах як допомiжну пiдлiскову породу, а також для захисту го-
ловних порщ вiд пожеж. Типовими е люництва ДП "Нововушицьке лiсове господарство", ДП "Дунаевецьке лiсове господарство", ДП "Шепе^вське ль сове господарство", ДП "Кам'янець-Подшьське лiсове господарство", ДП "Хмельницьке люомисливське господарство" та КП "Теофiпольлiсгосп" (рис. 1). Вводять в лiсовi культури як грунтопокращуючу, декоративну i кор-мову культуру, зокрема для забезпечення плодами шж^в.
Рис. 1. Чистi культури ясена звичайного (Етахтш ехсвЫот Ь.) з тдл^ком карагани деревоподiбноi (10Яз+Дз, 45р., 11кв, 4 вид, КП "Теофтольлкгосп ")
Карагану деревоподiбну використовують як шдлюок у рiзних захис-них насадженнях: полезахисних люових смугах, насадженнях на схилах балок i ярiв, для закршлення пiскiв, в придорожнiх захисних насадженнях то-що. Майже у кожнш придорожнiй захиснiй лiсовiй смузi Центрального По-дiлля можна знайти цю рослину. Найкраще почувае себе у крайшх рядах, де бшьше освiтлення. Завдяки потужнiй кореневiй системi добре скрiплюе грунт на схилах балок i ярiв, рекультивованих дшянках. Культури карагани дерево-подiбноl менш вимогливi до умов зовнiшнього середовища, шж деякi iншi чагарниковi породи, а тому бшьш стiйкi та витриваль
Вiдзначено, що проростання насшня карагани деревоподiбноl най-бiльш приурочене до сухих i свiжих багатих умов мюцезростання. Тут 11 кущд сягають висоти 6,5-7,0 м (середня висота - 4,5 м, окружшсть крони 4,2 м, кшьюсть стовбурщв - 6-8 шт., з дiаметром в середньому 7-14 см). Найбшьш оптимальними умовами для проростання насшня карагани у люовому ф^оце-нозi е свiжа дiброва.
Карагана кущова поширена у схiднiй частинi Свропи в степовiй i ль состеповш зонах Свропейсько! частини Росп, у Передкавказз^ Приамур'1, Се-
реднш Ази, в Сибiрi, а також у Монголи, Алта!, Казахстан^ У культуру С. frutex введена 1752 р. [3]. Карагану кущову на територи Центрального По-дiлля вдалося виявити лише у Новоушицькому декоративно-квiтковому роз-саднику ДП "Новоушицьке лiсове господарство" (рис. 2).
Рис. 2. Карагана кущова (Caragana frutex (L.) C. Koch.) на територи Новоушицького декоративно-квткового розсадника ДП "Новоушицьке лжове
господарство "
Кущ 80-150 см заввишки у культурi, дуже розгалужений. На схилах утворюе заростi. Основт гiлки прямi, буруватi зi смугами, молодi - зеленi. Листки складет з оберненояйцеподiбно-клинуватих чотирьох листочкiв, 9-25 мм завдовжки, 3-15 мм завширшки. Квггки жовтi, iнодi з червоними або фюлетовими жилками, зiбранi в пазухах листюв по 1-3-18-23 мм завдовжки.
Цвгге у травнi-червнi. Мае досить декоративний вигляд тд час масо-вого цвiтiння, яке тривае 10-16 дшв, спостерiгаеться повторне цвтння в кш-цi липня. Шсля вiдцвiтання кущi не втрачають свое! декоративност завдяки кулястiй кронi з густих ясно-зелених листюв. Розмножуеться насшням та ко-реневими паростками. Рослина досить зимостшка, свiтлолюбна та посухос-тiйка. Можна використовувати в групових посадках, для живопло^в, закрш-лення схилiв, берегiв рiчок. Карагану м'яку нам вдалося знайти лише на кам'янистих схилах рiчки Днiстер Данилiвського державного заповiдника мiсцевого значення (рис. 3).
Рис. 3. Карагана м 'яка (C. mollis (DC.) Bess.) на кам 'янистих схилахpi4KU Дшстер (Данилiвський державний заповiдник мкцевого значення)
C. mollis (DC.) Bess. густоопушений чагарник до 1 м заввишки. Гшки вкрит Ырою корою. Молодi пагони i листочки подекуди опушеш. Листочки з коротким черешком i гострячком на його BepxiB^. Листочкiв 4, наближених один до одного, тому здаються пальчатими. З обох бокiв шрувато-опушеш, клинувато-обернено-яйцевиднi, 0,6-2,0 см завдовжки, 0,3-0,9 см завширшки. Квiтки пазушнi поодиною, рiдше по 2. Бiб лшшний, 2,5-3,0 см завдовжки, вузько загострений.
Варто вщзначити пристосованiсть карагани м'яко! до посушливих умов. У перiод посухи карагана м'яка мае властивiсть скидати частину листя, зменшуючи таким чином випаровування вологи. Цей вид поширений у при-родних степах вiд Молдави до Передкавказзя. Ендем пiвдня Украши [4]. У культуру введена 1818 року [5].
Карагана м'яка дуже близька за морфолопчними ознаками до карагани кущово!, але виразно вiдрiзняеться вiд не! наявнiстю Ыруватого густого опушення, насамперед листочкiв, чашечки, зав'яз^ а також iнших частин рос-лини. Згiдно з даними запиЫв Кам'янець-Подiльського ботанiчного саду на територи ботанiчного саду протягом 1955-1958 рр. пошяно 6 видiв роду Ca-ragana i посаджено одну форму C. arborescens, а саме:
• C. arborescens f. "cuculata" Hart. - карагана деревопод1бна ф. плакуча, садив-ний матер1ал отримано ввд ботатчного саду 1м. В. Л. Комарова (м. Санкт-Петербург);
• C. brevispina Royle - карагана короткоголкова, насшня отримано з ботатчно-го саду "Весел1 Боковеньки";
• C. Boisii C.K. Schneid. - карагана Буа, нас1ння отримано вщ Архангельського лшотехтчного шституту;
• C. turkestanica Kom. - карагана туркестанська, насшня отримано вiд Сталшо-бадського (м. Душанбе) боташчного саду АН Таджидько! ССР;
• С. aurantica Koehne - карагана помаранчева, нашння отримано з ботанiчного саду "Веселi Боковеньки";
• C. ussuriensis (Regel) Pojark. - карагана уссурiйська, насшня отримано вщ 1н-ституту ботатки м. Баку;
• C. chamlagu Kom. - карагана хамлагу, нашння отримано вiд 1нституту ботат-ки м. Баку.
За результатами нашо! швентаризадн на територн боташчного саду станом на квггень 2007 року залишили тшьки C. arborescens Lam. i C. arbo-rescens f. "cuculata Hart, якi перебувають у вкрай незадовшьному станi i пот-ребуе негайного омолодження (рис. 4).
Рис. 4. C. arborescens f. "cuculata" Hart. на територи Кам'янець-Подтьського
боташчного саду
Лггература
1. Беспалова З.Г. Всхожесть и характер прорастания семян некоторых монгольских видов рода Сага§аиа (БаЬасеае) / З.Г. Беспалова, И.В. Борисова, М.Н. Калесник // Ботанический журнал, 1979. - Т. 69, № 6. - С. 792-799.
2. Грисюк Н.М. Бобовые растения в защитном лесоразведении / Н.М. Грисюк, О.Н. Ца-ренко. - К. : Вид-во "Урожай", 1991. - 168 с.
3. Дендрофлора УкраТни. Дикорот й культивоваш дерева i кущi : довщник / М. А. Кохно, М.М. Трофименко, Л.1. Пархоменко та ш. / за ред. М.А. Кохна. - К. : Вид-во "Фггосо-щоцентр". - 2005. - Ч. 2. - Покритонасшш. - С. 357-362.
4. Качалов А.А. Деревья и кустарники : справочник. - М. : Изд-во "Лесн. пром-сть", 1969. - 408 с.
5. Комаров В.Л. Введение к флорам Китая и Монголии монография рода Сага§аиа // Труды С.-Петербургского ботанического сада. - 1909. - Т. 29. - С. 179-399.
6. Пастернак П.С. Вплив жовто'1 акаци на рухливi форми азоту в люових грунтах // До-поида АН УРСР. - К., 1953. - № 4. - С. 259-263.
7. Пояркова А.И. Род Сага§апаЬаш^Флора^ССР^ М.-Л., 1945. - Т. 11. - С. 327-368.
