CC BY
43
Лекщя
Lecture
МЕДИЦИНА
НЕОТЛОЖНЫХ состояний
УДК 615.916 DOI: 10.22141/2224-0586.7.94.2018.150813
Ткачишин В.С.
Нацональний медичний университет 1м. О.О. Богомольця, м. Ки!'в, Украина
1нтоксикацп ртуттю в побутових i виробничих умовах
Резюме. Ртуть — рiдкuй срiблясто-бiлий тяжкий метал. Ртуть належить до промислових отрут першого класу небезпечностi. В оргатзм ртуть проникае в основному через органи дихання, рiдше — через штру. Ц шляхи и надходження в оргатзм викликають штоксикаци. Можливе та-кож попадання и i через органи травлення. В цьому разi штоксикащя не розвиваеться. Видляеть-ся ртуть iз сечею, калом, потом, слиною i молоком матерi тд час лактаци. Ртуть належить до групи тюлових отрут i блокуе сульфгiдрильнi групи блкових сполук. Ртуть порушуе блковий обмт i перебк ферментативних процеав. Усе це призводить до глибоких порушень у функщонувант цен-тральног нервовог системи, особливо и вищих вiддiлiв. Розрiзняють гострi i хротчт форми штоксикаци ртуттю. Гостра нтоксикащя розвиваеться бурхливо. У розвитку хротчно1 нтоксикаци видляють три стади: початкову (функщональну), помiрно виражених змЫ i виражену. Дiагноз Грунтуеться на типовш клшчнш картит, даних професшного анамнезу та саттарно-гтетчтй характеристик умов пращ. Шдтвердженням дiагнозу е наявтсть ртутi в сечi за клМчних ознак нтоксикаци. Найбльш ефективним антидотом при нтоксикащях, викликаних ртуттю, е ут-тюл. Ефективт також натрт тюсульфат i сукцимер. На початковш стади нтоксикаци реко-мендуеться тимчасове, на 1—2 мкящ, припинення контакту зi ртуттю та шшими токсичними речовинами. Проводиться вiдповiдне лжування. При полшшент стану робтник може повернути-ся до колишньог роботи за умови ретельного лжарського спостереження за станом його здоров'я. Увиражених стадiях штоксикаци подальша робота в умовах впливу ртутi протипоказана. Хворий потребуе переведення на роботу, що не пов'язана з впливом будь-яких токсичнихречовин. Його на-правляють на медико-сощальну експертну комiсiю для встановлення ступеня втрати працездат-ностi. Головне завдання профыактики штоксикацт, викликаних ртуттю, полягае в замн ртутi менш ш^дливими речовинами, знижент концентраци и парiв у повiтрi робочог зони. Проводять-ся автоматизащя i герметизащя виробничих процеав. Примщення, у яких виконуються роботи з ртуттю, повинт бути обладнат непроникними дляртутi стнами i тдлогою та забезпечет ефек-тивною вентилящею. Оаб, я^ працюють 1з ртуттю, забезпечують спещальним одягом 1з щыьно1 тканини. Проводяться попередт i перюдичт медичт огляди.
Ключовi слова: ртуть; штоксикащя; клшка; дiагностика; лкування; експертиза працездат-ност^ профлактика
Слово «ртуть» походить вщ латинського hydrargyrum (вщ грец. hydor — «вода» та arguros — «срь бло», до^вно — «рщке срiбло»). Це рщкий cpi-блясто-бший тяжкий метал. Випаровуеться навиъ при температурi 0 °С, мае високу (для металiв) температуру китння (357 °С) i пароутворення, високу електро- i теплопровщшсть, значну xiMi4^ стш-юсть i щшьшсть. Завдяки цим властивостям ртуть широко застосовуеться в рiзних приладах (тер-мометри, манометри, аерометри), випрямлячах електричного струму, ртутних i кварцових лампах.
Ртуть може вступати в сполуки з бшьшгстю мета-лiв з утворенням cnnaBÎB, що мають назву «амаль-гами». Цю здатнють ртуп рашше використовували для екстракцИ дорогощнних металiв iз руд i спла-вiв, для срiблення i золочення рiзних предмепв, виготовлення дзеркал. У промисловосп викорис-товуються металева ртуть та ïï сполуки: сулема (HgCl2), нират ртуп, каломель (Hg2Cl2), гримуча ртуть (Hg(ONC)2). Контакт iз ртуттю можливий в умовах виробництва цих приладдв i при робот з нею та ïï сполуками.
© «Медицина невщкладних сташв» / «Медицина неотложных состояний» / «Emergency Medicine» («Medicina neotloznyh sostoânij»), 2018 © Видавець Заславський О.Ю. / Издатель Заславский А.Ю. / Publisher Zaslavsky O.Yu., 2018
Для кореспонденцп: Ткачишин В.С., Нацюнальний медичний ушверситет ii^i О.О. Богомольця, бульв. Т. Шевченка, 13, м. Кив, 02000, УкраТна; e-mail: [email protected] For correspondence: V.S. Tkachishin, Bogomolets National Medical University, T. Shevchenko boulevard, 13, Kyiv, 02000, Ukraine; e-mail: [email protected]
Вiдмiчаeться також контакт людини з прилада-ми, що мiстять ртуть, у побутових умовах. До по-бутових джерел ртугi вщносять ртутнi термометри (може мютити близько 2 грамiв ртуп), ртутнi тоно-метри (1х майже не використовують), ртутно-цин-ковi гальвашчт елементи (батаре1), ртутнi лампи та енергозберiгаючi газорозряднi люмiнесцентнi лампи. У цих пристосуваннях небезпечний метал мютиться в невеликих кшькостях, однак i цього ви-стачить для появи ознак хротчного отруення ртут-тю, якщо небезпечну речовину вчасно не зiбрати в житловому примiщеннi.
Одержують ртуть шляхом випалювання мше-ралу кiноварi (HgS). Випаровуючись, ртуть пере-творюеться в пар, що не мае забарвлення, запаху та шших органолептичних властивостей. Пари ртутi легко поширюються в повiтрi i проникають у порис-тi тiла: патр, дерево, тканину, штукатурку. Ртуть може попадати в щшини, осщати на пщлогу, стiни, таким чином засмiчуючи примiщення, у якому не-рщко створюються великi 11 концентрацп. Гранично допустима концентрацiя ртутi в повг^ робочо! зони — 0,01 мг/м3. Ртуть належить до промислових отрут 1-го класу небезпечностi.
В оргашзм ртуть проникае в основному через органи дихання, рiдше — через шюру. Цi шляхи 11 надходження в органiзм е небезпечними щодо роз-витку штоксикацп. Можливе також попадання 11 i через органи травлення, однак в цьому разi шток-сикацiя не розвиваеться, тому що металева ртуть у кишечнику не всмоктуеться, а викликае посла-блюючий ефект i повшстю видiляеться з органiзму з калом.
Видшяеться ртуть iз сечею, калом, потом, сли-ною i молоком матерi пiд час лактацп.
Особливютю ртутi е 11 здатнiсть до матерiаль-но1 кумуляцп — утворюються депо в рiзних парен-хiматозних органах (печiнцi, нирках, селезiнцi, пщшлунковш залозi), а також у легенях i кiстках. Значна кiлькiсть ртуп накопичуеться в центральнш нервовiй системi (ЦНС).
Патогенез. Ртуть належить до групи тюлових отрут. У кров'яному ру^ вона з'еднуеться з быками i циркулюе у виглядi альбумiнатiв. Блокуючи сульфгiдрильнi групи бшкових сполук, ртуть по-рушуе бшковий обмiн i перебiг ферментативних процеав. Усе це призводить до глибоких порушень у функцiонуваннi ЦНС, особливо 11 вищих вщщ-лiв. У той же час ртуть, що циркулюе в кров^ по-дразнюе штерорецептори судинно1 стiнки та вну-трiшнiх органiв, генеруючи аферентнi iмпульси, що надходять у кору головного мозку. У результатi виникае низка рефлекторних порушень у юрково-шдюркових вщщлах.
Формування патологiчного процесу при ртут-нiй штоксикацп вщбуваеться поетапно i харак-теризуеться комплексом нервово-регуляторних i нейрогуморальних змiн. Спочатку розвиваються порушення у вегетативних вщдшах ЦНС. Вщповщ-но до функцiонального стану кори головного мозку змшюеться збудливють аналiзаторiв (нюхового,
зорового, смакового). Над^ настають виснажен-ня клггин кори головного мозку i розгальмування пiдкiркових, насамперед гiпоталамiчних, вщдшв. У них формуються вогнища застiйного збудження. Усе це призводить до ослаблення внутрiшнього активного гальмування й шертносп кiркових проце-сiв. У результата розвиваеться симптоматика ртутно1 неврастенп, а також порушення перебiгу обмшних процесiв, дiяльностi серцево-судинно1 системи (ССС) та травного тракту.
Прогресування iнтоксикацl1 проявляеться по-рушенням нейродинамiчно1 взаемод!1 кори та зорового горба (складнорефлекторна й емоцiйна д1яльнють), а також рiзних структур рухового аналi-затора, в тому чи^ пiдкiркових гангл!1в i мозочка, порушенням iннервацl1 м'язiв. Ртуть може виклика-ти порушення передачi нервових iмпульсiв вiд нерва до м'яза; внаслщок впливу на екстрапiрамiдну систему загалом — призвести до дисфункци рухових нервiв. Усе це розлагоджуе складнi функцiональнi зв'язки, що вщповщають за автоматизм координо-ваних рухiв рiзних груп м'язiв. Цим пояснюються специфiчнi явища ртутного еретизму i тремору.
Не можна цiлком виключити i безпосереднiй вплив ртутi на тканину мозку, однак це не е вирь шальним у механiзмi розвитку ртутно1 iнтоксикацl1.
Патологоанатомiчна картина характеризуеться наявнютю дифузних процесiв у виглядi деструктив-них змiн у клггинах зорового горба, мозочка, черво-ного ядра, лобових, потиличних i тiм'яних вiддiлiв кори головного мозку, а також у спинному мозку. Вогнищевi значш дегенеративнi змiни спостерта-ються в периферичних нервах, особливо в 1х мiелi-нових оболонках.
Клiнiчна картина. Розрiзняють гострi i хронiчнi форми штоксикацп, викликано1 металевою ртуттю [1—3]. Отруення ртуттю мають назву «меркур1ал1зм».
Гостра ттоксикацш розвиваеться бурхливо. Раптово з'являються рiзка слабкiсть, адинам1я, го-ловний бiль, нудота, блювання, вщчуття металевого присмаку в ротi, слинотеча, болi в животi, iнодi кри-вавi проноси.
Типовими симптомами е виразковий стоматит i гiнгiвiт, що з'являються до кшця першо1 або на початку друго1 доби штоксикацп.
При гострш iнтоксикацl1, викликанш ртуттю, уражуються нирки — розвиваеться канальцевий некроз епiтелiю (некронефроз, сулемова нирка) iз роз-витком гостро1 нирково1 недостатностi. При цьому полiурiя змiнюеться анурiею.
Пiсля вчасно проведеного лжування можливе повне одужання.
У розвитку хротчног штоксикацп видшяють 3 стада: початкову (функцiональну), помiрно вира-жених змiн i виражену.
1. Початкова стадiя (стадiя ртутно1 неврастенп) характеризуеться малосимптомшстю (мiкромерку-рiалiзм) i швидкою оберненiстю процесу.
Для хворих характерш загальне нездужання, головний бшь, плаксивiсть, п!двищена стомлюва-нiсть, зниження пам'ятi, порушення сну. Вночi сон,
як правило, тривожний, переривчастий, нерщко з жахливими яскравими сновидшнями, вдень — сон-ливють, навiть пiд час роботи. Все це супроводжу-еться неприемними вщчуттями металевого присма-ку в роп, вираженою слинотечею. Деяких хворих турбують диспептичш розлади.
При оглядi звертають на себе увагу емоцшна нестшюсть хворого i вираженi вегетативнi пору-шення. Це проявляеться у виглядi стiйкого яскра-во-червоного дермографiзму, що швидко вини-кае, загального гшерпдрозу, швидкою появою еритемних плям на грудях, ши1 при хвилюваннi, навиъ при оглядi хворого, i нестшюстю в позi Ромберга. Надалi приеднуються драпвливють, лякливiсть. Дуже характерними е гiперестезiя до шуму, яскравого свггла. Усi цi явища складають картину неврастешчного синдрому з вегетативною дисфункщею.
Рано з'являеться тремор верхшх i нижнк кш-цiвок. Найбшьш характерним е тремор пальцiв витягнутих рук, що мае непостшний характер i найчастiше виявляеться при хвилюванш хворого. Коливальнi рухи, як правило, невелико1 амплiтуди i не завжди ритмiчнi. Iнодi виявляють окремi посми-кування пальцiв. Одночасно спостерiгаються тдви-щена салiвацiя i кровоточивiсть ясен, поява пнпвиу i стоматиту. Можливi судиннi порушення. При сво-ечасному вщстороненш вщ роботи з ртуттю i л^-ваннi всi ознаки захворювання повнiстю зникають i працездатшсть вщновлюеться.
2. Стад1я помiрно виражених змш (стад1я ртутного еретизму), як правило, розвиваеться в оаб, що мають великий стаж роботи в контакт з ртуттю, несвоечасно вщсторонеш вщ роботи або не проль кованi на стадп розвитку початкових ознак шток-сикацп.
У хворих з'являються рiзка слабкiсть, штен-сивнi головнi болi, безсоння, пщвищена драпвли-вiсть, розсiянiсть, схильнiсть до депресивних реак-цiй. Хворi тяжко доступш контакту, замкнутi та в той же час збуджеш. Характерш психопатологiчнi симптоми: боязкiсть, неадекватна сором'язливють, невпевненiсть у сво1х силах при виконанш робiт, безпричинний смiх, емоцшна лабшьшсть, плак-сивiсть, нерiдко хворi не можуть виконувати свою звичайну роботу в присутност стороннiх оаб вна-слiдок сильного хвилювання. Дана симптоматика супроводжуеться судинною реакцiею, серцебит-тям, почервонiнням обличчя (легко шаршться), пiтливiстю.
Тремор рук набувае велико1 амплiтуди, характе-ризуеться неритмiчнiстю й асиметрiею.
Бшьш вираженi ендокринно-вегетативнi розлади ^ сторони щитоподiбно1 та статевих залоз). Щи-топодiбна залоза нерщко збiльшена, наявнi симптоми 11 гшерфункци. У ж1нок часпше спостерiгаеться гiперменорея, що переходить у гшоменорею.
Внаслiдок посилення збудливостi вегетатив-но1 нервово1 системи (ВНС), насамперед 11 симпатичного вщдшу, порушуеться дiяльнiсть ССС: з'являеться тахжард1я, лабiльнiсть пульсу, арте-
^т
рiальна гiпертензiя. Щ прояви характеризуються як нейроциркуляторна дистон1я з екстракардiаль-ними змiнами, що рееструються при проведенш електрокардiографi1.
Змши з боку шлунково-кишкового тракту прояв-ляються у виглядi гiнгiвiту, стоматиту, пародонтозу, кровоточивосп ясен, гастриту та колиу. Посилю-еться вiдчуття металевого присмаку в ротi, слино-видшення. Досить характерним е мiдно-червоний колiр глотки i м'якого пiднебiння. Спостерпаються порушення обмiну речовин (вуглеводiв та бшюв) у печiнцi та 11 ферментативно1 функцП.
В окремих випадках може порушуватись тер-морегуляцiя, що проявляеться стшким субфебри-лiтетом.
У цш стадП можуть з'являтися нейроциркуля-торнi порушення за типом дiенцефально1 недостат-ностi. У хворих виникають пароксизми, що супро-воджуються натвнепритомним станом, болями в дiлянцi серця ангюспастичного характеру, наявнi загальний гшерпдроз, блiдiсть шкiри, зниження температури шюри в дiлянцi кiнцiвок i виражеш емоцiйнi реакцП.
Змiни в периферичнш кровi мають нестiйкий характер i проявляються у виглядi вщносного лiмфо-цитозу i моноцитозу, iнодi анемП зi зниженим вмiс-том гемоглобшу, лейкопенП. У сечi iнодi виявляють слiди бiлка.
При своечасному рацюнальному лiкуваннi, а та-кож вщстороненш вiд роботи з ртуттю може настати одужання.
3. Стадiя виражених змiн (стадiя токсично1 ен-цефалопатП) характеризуеться розвитком стiйких оргашчних змiн. Хворi скаржаться на штенсивш го-ловнi болi без чггко1 локалiзацi1, постiйне безсоння, порушення ходи, слабюсть у ногах. Спостерiгають-ся вщчуття страху, депресП, зниження пам'яп та iн-телекту. Можливi галюцинацп.
Тремор заважае виконувати точнi рухи, набувае ознак штенцшного, що добре виявляеться при виконанш пальценосово1 проби. 1нтенцшний тремор пальцiв рук нерщко супроводжуеться хорееподiбни-ми посмикуваннями в окремих групах м'язiв. Тремор мае тенденцго до генералiзацi1, поширюеться на голову, нижнi кшшвки (тремор витягнутих пiд-нятих шг при горизонтальному положеннi тулуба). У таких випадках порушуеться хода, змшюеться функцiя письма, почерк стае нерозбiрливим.
При оглядi, крiм великоамплiтудного, асиме-тричного, нерiвномiрного iнтенцiйного тремору, виявляеться мжрооргашчна симптоматика: анiзо-корiя, згладжешсть носогубно1 складки, вiдсутнiсть черевних рефлекав, рiзниця в сухожилкових i перь остальних рефлексах, адiадохокiнез, порушення тонусу м'язiв, гiпомiмiя, дизартр1я.
1з трофiчних порушень звертають на себе увагу випадшня волосся, ламкiсть штв.
В окремих хворих домiнують психопатолопчш симптоми, в результатi чого розвиваеться шизо-френоподiбний синдром. З'являються галюцинацп, марення, страх, депрес1я й емоцшна тушсть.
Наявнi психосенсорш розлади, змiна сприйняття власного тша, сплутана свiдомiсть. Токсичнi енце-фалопатп тяжко шддаються навiть активному три-валому лiкуванню.
Отруення неорганiчними з'еднаннями ртутi за своею клiнiчною картиною мало вг^зняються вiд штоксикацп парами металево! ртутi.
Дiагноз Грунтуеться на типовш клiнiчнiй карти-нi, даних професшного анамнезу та саштарно-ппе-шчнш характеристицi умов працi.
Пщтвердженням дiагнозу е наявнiсть ртутi в сечi (вiд 0,02 до 0,9 мг/л). К вмiст не вiдповiдае тяжкосп штоксикацп, а виявлення в сечi ртутi без вщповщно! клшчно! симптоматики свщчить лише про «носш-ство» ртутi. В останньому випадку в сеч^ як правило, мютиться 0,02—0,05 мг/л ртутi.
Лiкування. Найбшьш ефективним антидотом при iнтоксикацiях, викликаних ртуттю, е унiтiол, сульфгiдрильнi групи якого вступають у реакцiю з тюловими отрутами. При цьому утворюються нетоксичнi комплекси, що виводяться iз сечею. Унiтiол вводять внутрiшньом'язово у виглядi 5% розчину 5—10 мл (у 1-шу добу роблять 2—4 ш'екцп через 6—12 год, у наступш 6—7 дiб — по 1 ш'екцп щодня).
Сукцимер застосовуеться у виглядi таблеток (0,5 г) перорально або внутршньом'язово (порошок 0,3 г у флаконах для розчинення ex tempore у 6 мл 5% розчину натрго гщрокарбонату). При легких формах штоксикацп ртуттю сукцимер призначають перорально по 1 таблетщ 3 рази на день протягом 7 дшв. При тяжких штоксикац1ях сукцимер уводять внутрiшньом'язово: у 1-й день — 4 ш'екцп, у 2-й — 3, у наступш 5 дшв — по 1—2 ш'екцп (не бшьше 5,1 г на курс).
Натрш тюсульфат призначають внутршньовен-но повшьно у виглядi 30% розчину по 5—10 мл.
Ефективш при отруеннях ртуттю i комплексони, однак !х не застосовують через побiчнi реакцп i на-явнiсть менш токсичних i бшьш ефективних анти-дотiв, наведених вище.
Доцшьно використовувати засоби, що сприяють полiпшенню метаболiзму i кровопостачання головного мозку, вiтамiни (С, Вр В12), 40% розчин глюко-зи, транквiлiзатори, снодшш При гiнгiвiтах i стоматитах призначають полоскання ротово! порожнини таншом, калiю перманганатом.
Медикаментозну терапiю слщ поеднувати з не-медикаментозними методами л^вання. Показанi гiдропроцедури (сiрководневi, хвойш та морськi ванни), ультрафiолетове опромшення, лiкувальна
фiзкультура, психотерапiя. Рекомендоване сана-торно-курортне лiкування на курортах iз сiрковод-невими ваннами.
Експертиза працездатностi. На початковш ста-дГх штоксикацп рекомендуеться тимчасове, на 1—2 мiс., припинення контакту iз ртуттю та шши-ми токсичними речовинами з проведенням вщпо-вiдного лiкування. При полшшенш стану робiтник може повернутися до колишньоГ роботи за умови ретельного лжарського спостереження за станом його здоров'я.
У виражених стад1ях штоксикацп подальша робота в умовах впливу ртутi протипоказана. Хворий потребуе переведення на роботу, що не пов'язана iз впливом будь-яких токсичних речовин, i направ-ляеться на МСЕК для встановлення ступеня втрати працездатносп.
Профыактика. Головне завдання профшактики iнтоксикацiй, викликаних ртуттю, полягае в замш ртуп менш шкщливими речовинами, зниженш кон-центрацГi ГГ парiв у повiтрi робочоГ зони.
Проводяться автоматизацiя i герметизацiя ви-робничих процеав. Примiщення, у яких викону-ються роботи iз ртуттю, повинш бути обладнанi непроникними для ртуп стшами i пiдлогою та за-безпеченi ефективною вентиляцiею. Осiб, яю пра-цюють iз ртуттю, забезпечують спецiальним одягом iз щшьно'Г тканини.
Попередш i перiодичнi медичнi огляди проводяться вщповщно до чинного Наказу МОЗ УкраГни № 246 вщ 21 травня 2007 року, пункту 1.26 «Ртуть та ГГ неорганiчнi сполуки», додатку 4 до пункту 2.6 «Порядок проведення медичних оглядiв прашвни-кiв певних категорш» (табл. 1).
Медичними протипоказаннями до робгт в умовах контакту з ртуттю та ГГ неоргашчними сполуками е:
1. Хронiчнi захворювання нервовоГ системи.
2. Хвороби зубiв i слизовоГ оболонки (хронiчний гiнгiвiт, стоматит, пародонтит).
3. Хвороби нирок.
4. Хрошчш захворювання оргашв травлення.
5. Хрошчш захворювання гепатобшарно'Г сис-теми.
6. Хрошчш захворювання шюри.
В умовах побуту в плаш розвитку ртутноГ шток-сикацГГ важливо знати, що робити, якщо розбився термометр у юмнатк
1. Поставитися до цього вщповщально i без пашки.
2. Вивести всiх iз юмнати. 1золювати людей i до-машшх тварин в iншому примiщеннi.
Таблиця 1. Медичн огляди oci6, як працюють в умовах контакту '¡з ртуттю та ii неорганчними сполуками
Шкiдливi та небезпечн фактори виробничого середовища i трудового процесу Перюдичшсть оглядiв у лкувально-профiлактичному закладi Фах лiкарiв, якi беруть участь у медичних оглядах Лабораторж, функцюнальж та iншi дослiдження
Ртуть та ii неоргашчш сполуки Раз на piK Невропатолог, стоматолог, дерматолог Визначення pтутi в ce4i, АЛТ*, АСТ*
Примтка: * — проведення цього досл'1дження обов'язкове при попередньому медичному огляд та за по-казаннями при пер'юдичному.
3. Пiдготувати все необхвдне для збору ртутi: щшьш полiетиленовi пакети, банку з водою або роз-чином марганцiвки, пшетку з подовженим носиком, спринцiвку, листки паперу, пластир, клейку стрiчку.
4. Збирати ртуть не можна дгтям до 18 рокiв, ва-птним та людям iз серйозними хрошчними захво-рюваннями.
5. Закрити дверi i вщкрити вiкна. Для швидкого провирювання примiщення вiд випарiв ртутi по-трiбно спочатку закрити кiмнату, щоб повгтря там нагрiлося. Потiм вщчиняти вiкна по кiлька разiв. Разом iз теплим повiтрям назовнi виходитимуть й отруйнi випари ртутi.
6. Надгти засоби захисту. 1золювати ртуть треба в гумових рукавичках у герметичний скляний посуд. Щоб убезпечити себе вщ вдихання отруйних парiв, треба одягнути ватно-марлеву або медичну маску. На ногах повинш бути бахши.
7. Кульки ртутi ретельно зiбрати в пiдготовлену банку. Краще увiмкнути свiтло, щоб краще було видно кульки ртуп. Ртуть зiбрати аркушами паперу за допомогою пластиру або клейко'1 стрiчки, прикле-1вши дрiбнi кульки липкою поверхнею. Працювати бажано дуже швидко: якщо прибирання займае ба-гато часу, виходьте через кожнi 10 хвилин iз примь щення подихати св1жим повiтрям.
8. Осколки термометра та вс предмети, що кон-тактували з ртуттю, слщ помiстити в пакет i герметично його закрити.
9. Мюце, де розбився термометр, ретельно обро-бити розчином марганцiвки.
^т
10. 3i6paHi матерiали (ртуть, осколки термометра, пшетку тощо) вщнести до найближчо! установи служби МНС, яка займаеться утилiзацieю таких вiдходiв.
Якщо ж у домiвцi розбився прилад i3 бшьшою кiлькiстю ртутi, то краще викликати спецiалiстiв МНС.
Категорично забороненi збiр ртуп пилососом або вшиком, прання забруднених ртуттю речей у пральнiй машиш. Побутову технiку пiсля таких ма-нiпуляцiй неможливо очистити вiд небезпечного металу. Крiм цього, пилосос тд час збору ртутi роз-бивае !х кульки. Утворюються пари, яю надходять у повiтря. Ну а одяг, килимки, покривала та iншi подiбнi речi, на яких була ртуть, краще викинути, оскшьки гарантувати повне очищення !х вщ шюд-ливого металу неможливо.
Конфлiкт штереав. Автор заявляе про вщсутшсть конфлiкту iнтересiв при шдготовш дано! статтi.
Список лператури
1. Електронний ресурс: http://hollydolly.com.ua/ompy-ення-ртуттю-симптоми-лжування-т.Шт1
2. Електронний ресурс: http://ohoronapraci.kiev.ua/otru-yennya-rtuttyu/
3. Ткачишин В.С. Професшш хвороби: Шдручник. — К.: ДП«Ыформацшно-аналттне агентство», 2011. — 895 с.
Отримано 12.09.2018 ■
Ткачишин В.С.
Национальный медицинский университет им. А.А. Богомольца, г. Киев, Украина
Интоксикации ртутью в бытовых и производственных условиях
Резюме. Ртуть — жидкий серебристо-белый тяжелый металл. Ртуть принадлежит к промышленным ядам первого класса опасности. В организм ртуть проникает в основном через органы дыхания, реже — через кожу. Эти пути ее поступления в организм вызывают интоксикации. Возможно также попадание ее и через органы пищеварения. В этом случае интоксикация не развивается. Выделяется ртуть с мочой, калом, потом, слюной и молоком матери во время лактации. Ртуть принадлежит к группе тиоловых ядов и блокирует сульфгидрильные группы белковых соединений. Ртуть нарушает белковый обмен и ход ферментативных процессов. Все это приводит к глубоким нарушениям в функционировании центральной нервной системы, особенно ее высших отделов. Различают острые и хронические формы интоксикации ртутью. Острая интоксикация развивается бурно. В развитии хронической интоксикации выделяют три стадии: начальную (функциональную), умеренно выраженных изменений и выраженную. Диагноз основывается на типичной клинической картине, данных профессионального анамнеза и санитарно-гигиенической характеристике условий труда. Подтверждением диагноза является наличие ртути в моче при клинических признаках интоксикации. Наиболее эффективным антидотом при интоксикациях, вызванных ртутью, является унитиол. Эффективны также натрия тиосульфат и сукцимер. На на-
чальной стадии интоксикации рекомендуется временное, на 1—2 месяца, прекращение контакта с ртутью и другими токсичными веществами. Проводится соответствующее лечение. При улучшении состояния рабочий может возвратиться к предыдущей работе при условии тщательного врачебного наблюдения за состоянием его здоровья. В выраженной стадии интоксикации дальнейшая работа в условиях влияния ртути противопоказана. Больному требуется перевод на работу, которая не связана с влиянием любых токсичных веществ. Его направляют на медико-социальную экспертную комиссию для установления степени потери трудоспособности. Главная задача профилактики интоксикаций, вызванных ртутью, состоит в замене ртути менее вредными веществами, снижении концентрации ее паров в воздухе рабочей зоны. Проводятся автоматизация и герметизация производственных процессов. Помещения, в которых выполняются работы с ртутью, должны быть оборудованы непроницаемыми для ртути стенами и полом и обеспечены эффективной вентиляцией. Лица, которые работают с ртутью, обеспечиваются специальной одеждой из плотной ткани. Проводятся предварительные и периодические медицинские осмотры. Ключевые слова: ртуть; интоксикация; клиника; диагностика; лечение; экспертиза трудоспособности; профилактика
«
V.S. Tkachyshyn
Bogomolets National Medical University, Kyiv, Ukraine
Mercury intoxications in household and industrial conditions
Abstract. Mercury is a liquid silver-white heavy metal. Mercury belongs to industrial poisons of the first class of danger. Mercury enters the body mostly through respiratory organs, less often — through a skin. These ways of getting it into the body cause intoxications. It also can enter the body through digestive organs. In this case, intoxication does not develop. Mercury is excreted with urine, feces, then with saliva and milk of mother during lactation. Mercury belongs to group of thiol poisons and blocks sulfhydryl groups of protein compounds. Mercury disturbs protein metabolism and the course of enzymes processes. All this results in significant dysfunctions of the central nervous system, in particular its upper parts. There are acute and chronic mercury intoxications. The acute intoxication develops roughly. There are three stages of chronic intoxication: initial (functional), moderate changes and severe. The diagnosis is based on a typical clinical picture, the data of the occupational history and the sanitary-and-hygienic characteristic of working conditions. Confirmation of the diagnosis is the presence of mercury in urine with clinical signs of intoxication. The most effective antidote in mercury intoxications caused is unitiol. Sodium thiosulfates and succimer are also effective. At the initial stage
of intoxication, the discontinuance of exposure to mercury and other toxic substances is recommended for 1—2 months. Appropriate treatment is being performed. Upon improvement, the worker can return to his former job, subject to a thorough medical observation of his state of health. In the advanced stages of intoxication, further work under mercury exposure is con-traindicated. The patient needs to be transferred to work, which is not related to the influence of any toxic substances. He is sent to the medical and social expert commission to determine the degree of disability. The main task of prevention of intoxication caused by mercury is to replace mercury with less harmful substances, reducing the concentration of its vapors in the air of the working zone. Automation and sealing of production processes are carried out. The premises, in which work with mercury is performed, must be equipped with walls and floors impermeable to mercury and provided with effective ventilation. The persons working with mercury are provided with special clothes from dense fabric. Preliminary and periodic medical examinations are carried out.
Keywords: mercury; intoxication; clinical picture; diagnosis; treatment; functional capacity evaluation; prevention
