53,3%/26,7%/20%, у здоровых соответственно - 43,3%/46,7%/10%. Соотношение генотипов GG/GA/AA гена TNF -а у больных с раком мочевого пузыря в стадии T2N0M0 составило 53,3%/46,7%/0%, в контрольной группе (здоровые) - соответственно, 48%/50%/2%. Соотношение генотипов ТТ/ТС/СС гена TNF -р у больных с раком мочевого пузыря в стадии Т2 составило 10%/53,3%/36,7%, в контрольной группе - соответственно 13,3%/50%/36,7%.
Summary
GENOTYPES OF VEGF, TNF-A AND TNF-B GENES IN PATIENTS WITH BLADDER CANCER IN T2N0M0 STAGE AND THEIR
ASSOCIATION WITH TUMOUR NEOPLASTIC GRADE
FedevychV.
Key words: bladder cancer, genotype, growth factor, necrosis factor, polymorphism, differentiation.
The aim of this study was to determine the polymorphism of genotypes of VEGF, TNF-а and TNF-p genes in patients with bladder cancer in T2N0M0 stage and their relation to the grade of neoplasia G. The test group involved 30 patients (20 men and 10 women) with bladder cancer in T2N0M0 stage. The age of men was 50.3 ± 6.1, of women - 59.3 ± 5.0 years. 50 healthy individuals made up a control group; gender characteristics and age were identical to those of the test group. The grade of neoplasia G1 in the patients with bladder cancer in the T2N0M0 stage was detected in 3 (10%) patients, G2 grade - in 21 (70%) patients, G3 grade - in 6 (20%) patients. The ratio of GG / GC / CC gene of the VEGF gene in the patients with bladder cancer in the T2N0M0 stage is 53.3% / 26.7% / 20% respectively, in healthy subjects was 43,3%/46,7%/10%, respectively. The ratio of GG / GA / AA genotypes of TNF-а gene in the patients with bladder cancer in the T2N0M0 stage was 53.3% / 46.7% / 0%, in the control group (healthy), respectively, 48%/50%/2%. The ratio of TT / TC / SS genotypes of TNF-p gene in patients with PCM in the T2 stage was 10% / 53.3% / 36.7%, in the control group, respectively, 13.3% / 50% / 36.7%.
УДК 616.36-003.826-02:616.61-036.12]-099:577.245
Хухлна О.С., Антон'в А.А., Кузьм/'нська О.Б., Антофйчук М.П., Данилишин Т.М. 1НТЕНСИВН1СТЬ ЕНДОГЕННО11НТОКСИКАЩ1, ОКСИДАТИВНОГО СТРЕСУ ТА ФАКТОР1В СИСТЕМИ АНТИОКСИДАНТНОГО ЗАХИСТУ У ХВОРИХ НА НЕАЛКОГОЛЬНИЙ СТЕАТОГЕПАТИТ ЗАЛЕЖНО В1Д ФОРМИ ХРОН1ЧНО1 ХВОРОБИ НИРОК
ВДНЗ Украши «Буковинський державний медичний уыверситет»
Мета досл/'дження: з'ясування патогенетичноТрол1 ендотоксикозу, процесв ВРОЛ, ОМБ та систем АОЗ у розвитку та механзмах взаемообтяження НАСГ, ожир1ння залежно eid форми та стади ХХН, Ух прогресування. Для реал1зацн ц'е'Тмети обстежено 177 хворих, у тому числ1: 35 хворих на НАСГ¡з супровдним ожир1нням 1-11 ступеня (1-ша група), 36 хворих на НАСГ ¡з супровдним ожир1нням 1-11 ступеня та ХХН 1-11 стади: Хрон1чним двобчним п1елонефритом у фазi загострення (2А група), 35 хворих на НАСГ на тл1 ожир1ння 1-11 ст. ¡з ХХН Ill ст.: Хрон1чним двобчним п1елонефритом, загострення (2В група), 37 хворих на НАСГ¡з ожирнням I-II ст. та подагричною нефропатею (3 група), 34 хворих на НАСГ, що розвинувся на тл1 ожир1ння I-II ст. ¡з БГУ (4 група). Контрольну групу склали 30 практично здорових осб (ПЗО) вдповдного в1ку. В результат! досл1дження було встановлено, що за коморбдностi НАСГ ¡з ХХН I-III ст. у форм!' хрон1чного п1елонефриту зростае iнтенсивнсть ок-сидативного стресу. Неконтрольована ¡нтенсифка^я процесв вльнорадикального окиснення л1п1-д1в та бтюв у хворих на неалкогольний стеатогепатит, що розвинувся на тлi ожирiння, зумовлюе ступнь активност1 патологчного процесу у печiнцi та ступнь ендотоксикозу. За коморб1дност1 неалкогольного стеатогепатиту iз подагричною нефропатiею та за умов безсимптомноТ гiперу-рикеми ступнь оксидативного стресу ¡стотно нижчий внасл1док потужних антиоксидантних вла-стивостей сечовоТ кислоти, однак ступнь ендотоксикозу переважае такий при стеатогепатитi без ураження нирок.
Ключов1 слова: неалкогольний стеатогепатит, ожиршня, хрожчна хвороба нирок, ендотоксикоз, оксидативний стрес. Дана робота е фрагментом НДР «Патогенетичнi механiзми взаемообтяження та клiнiчнi особливостi перебгу неалкого-льноТ жировоТ хвороби печнки та хронiчноi' хвороби нирок, обфунтування диферен^йованого лкування», державний реест-ра^йний номер 0111U006303.
Незважаючи на значну кшьмсть дослщжень, присвячених вивченню проблеми ендотоксикозу, активацп процеав втьнорадикального окиснення лт^в (ВрОл), окислювальноТ модифкацп бн лш (ОМБ) та стану систем антиоксидантного захисту (АОЗ) при неалкогольному стеатогепатит (НАСГ) на ™i ожиршня [1;3;6;7;8;9;10;11;12],
залишаються не до кшця з'ясованими мехашзми Тх взаемозв'язку за коморбщносп з хроычною хворобою нирок (ХХН). Оксидативний стрес (ОС), який е уыверсальним мехаызмом пошко-дження кттинних мембран, мембран органел i активуеться за умов патологи, водночас, виконуе функцш регулювання гомеостазу за фiзiологiч-
них умов, для забезпечення балансу процеав регенерацп та апоптозу клiтин [1;8]. Межею, яка забезпечуе перехiд вiд норми до патологи з точки зору втьнорадикального пошкодження, е йо-го iнтенсивнiсть. Накопичення активних форм кисню (АФК) та нiтрогену, сполук, що мютять вн льнi радикали, недоокиснених продук^в ВРОЛ, ОМБ сприяють формуванню синдрому ендоген-ноТ штоксикаци, який обтяжуе перебiг багатьох запальних захворювань, особливо це стосуеться патологи елiмiнуючих органiв: печiнки та нирок [1 ;2;10]. ХХН у формi хронiчного пiелонефриту за iзольованого переб^у супроводжуеться наро-стаючим ступенем ендотоксикозу, зростанням в системному кровооб^у продук^в азотистого об-мiну на ™ ппоальбумшеми, гiпер- та дислтще-ми, активацiею ОС та нiтрозативного стресу (НС) на ™ iстотного пригжчення системи АОЗ, галь-муванням еритроцитопоезу (анемiя хронiчного захворювання), дисфункцiею ендотелш, артерн альною гiпертензiею iз суттевими розладами пе-риферичного та органного (нирки, мюкард, мо-зок) кровооб^у, активацiею системи сполучноТ тканини [2;5;10]. Усi цi ланки патогенезу ХХН, водночас, в бшьшш чи меншш мiрi, можуть бути патогенетичними ланками i НАСГ [3;4;5;8;9;12]. Водночас, за коморбщносп НАСГ iз ожирiнням частим коморбщним захворюванням е подагра iз манiфестною подагричною нефропатiею, а та-кож безсимптомна гiперурикемiя (БГУ), яка, згщ-но з даними дослщниш, обтяжуе перебiг комор-бiдних НАСГ та ожиршня в силу як безпосеред-нього впливу сечовоТ кислоти на гепатоцити, так i впливу урикодепресантiв (алопуринолу), якi е гепатотропними токсичними засобами [4;5;10]. Вiдомо, що сечова кислота, обмш якоТ поруше-ний у хворих на подагру, та за наявност мета-болiчного синдрому (МС) з БГУ, володiе антиок-сидантними властивостями, якi прирiвнюються за потужнiстю до аскорбшовоТ кислоти [5;10]. У лiтературi висвiтленi даж з рiзноспрямованими результатами дослiджень антиоксидантного статусу i ступеня пошкоджувальноТ дiТ ОС при ХХН, подагрi та БГУ на тлi НАСГ [5;10]. Тобто, наразi ступiнь розладiв оксидантно-антиоксидантного гомеостазу (ОАГ) та штенсивнють ендотоксикозу за коморбiдного перебiгу НАСГ, ожиршня за рiз-них форм та стадш ХНН не вщомий, що i зумов-люе актуальнють даного напрямку дослiджень.
Мета дослщження
З'ясування патогенетичноТ ролi ендотоксикозу, процеав ВРОЛ, ОМБ та систем АОЗ у розви-тку та мехажзмах взаемообтяження НаСг, ожиршня залежно вiд форми та стади ХХН, Тх про-гресування.
Матерiал та методи дослщження
Для реалiзацil ц1еТ мети обстежено 177 хворих, у тому числк 35 хворих на НАСГ iз супровн дним ожиршням 1-11 ступеня (1-ша група), 36 хворих на НАСГ iз супровщним ожирiнням 1-11
ступеня та ХХН 1-11 стади: Хрожчним двобiчним пieлонефритом у фазi загострення (2А група), 35 хворих на НАСГ на ™i ожиршня 1-11 ст. i3 ХХН Ill ст.: Хрожчним двобiчним пieлонефритом, загострення (2В група), 37 хворих на НАСГ i3 ожирш-ням I-II ст. та подагричною нефропа^ею (3 група), 34 хворих на НАСГ, що розвинувся на ™i ожиршня I-II ст. i3 БГУ (4 група). Контрольну трупу склали 30 практично здорових оаб (ПЗО) вщ-повщного вiку; за статевим складом суттевих ро-збiжностей не було.
Для визначення залежност переб^у НАСГ вiд наявностi та форми ХХН групи хворих були рандомiзованi за вком, статтю, ступенем ожиршня. Середнш вiк пацiентiв склав (45,8±3,8) ро-кiв. Дiагноз НАСГ встановлювали згiдно з ужфн кованим кл^чним протоколом, затвердженим наказом МОЗ УкраТни № 826 вiд 06.11.2014 р., за наявност критерпв виключення хронiчного дифузного захворювання печiнки вiрусного, спа-дкового, автоiмунного чи медикаментозного ге-незу як причини холестатичного чи цитол^ично-го синдромiв, а також результат УСГ обсте-ження. Дiагностику та лiкування ХХН здшснюва-ли згiдно рекомендацiями клiнiчних настанов ДУ Институт нефрологи НАМН УкраТни" (2012). У дослiдження були включен хворi на ХХН I-III стади без нефротичного синдрому iз хрожчним неускладненим телонефритом у фазi стихання загострення або iз латентним переб^ом, подагричною нефропатiею.
lнтенсивнiсть процеав ВРОЛ вивчали за вмн стом в кровi малонового альдегiду (МА), iзольо-ваних подвiйних зв'язкiв (1ПЗ), дiенових кон'югатiв (ДК), кетодiенiв та спряжених трiенiв (КСТ). Iнтенсивнiсть ОМБ визначали за вмютом в кровi альдегiд- i кетондинiтрофенiлгiдразонiв нейтрального (АКДНФГ НХ) та основного характеру (АКДНФГ ОХ). Стан системи АОЗ вивчали за вмютом в Ер глутатюну вщновленого (ГВ), ак-тивнютю глутатюнпероксидази (ГП), глутатюн-S-трансферази (ГТ), каталази, супероксиддисму-тази (СОД), церулоплазмшу (ЦП). Ступiнь ендо-генноТ штоксикаци вивчали за вмютом у кровi середньомолекулярних пептидiв (СМП) та акти-внiстю аргiнази.
Статистичний аналiз отриманих результат проводили вiдповiдно до виду проведеного дослщження та тишв числових даних, як були отримаж. Нормальнiсть розподiлу перевiряли за допомогою тестiв Лiлiефорса, Шатро-УТлка та методом прямоТ вiзуальноТ оцiнки гiстограм роз-подiлу власних значень. Кiлькiснi показники, як мали нормальний розподiл, представлен у ви-глядi середне (М) ± стандартне вiдхилення (S). При непараметричному розпод^ данi представлен у виглядi медiани (Me) як мiри положення, верхнього (Q75) i нижнього квартилiв (Q25) у якост мiри розсiювання. Дискретнi величини представлеж у виглядi абсолютних та вщносних частот (процент спостережень до загальноТ кть-костi обстежених). Для порiвнянь даних, якi мали
нормальний характер розподту, використовува-ли параметричн тести з оцшкою t-критерш Стьюдента, F-критерш Фiшера. У випадку ненормального розподту, використовували: медiан-ний тест, розрахунок рангового U-критерш Ман-на-УТты, для множинного порiвняння - Т-критерiй Вiлкоксона (у випадку дослщження за-лежних груп). Для оцшки мiри залежностi мiж перемiнними використовували кореляцiйний аналiз за ^рсоном при параметричному розпо-д^ та коефiцieнт ранговоТ кореляцiï Сшрмена у випадку розподiлу показникiв, що вiрогiдно вщрн знялися вiд нормального. Для проведення ста-тистичного та графiчного аналiзу отриманих результат використовували програмнi пакети Statistica for Windows версп 8.0 (Stat Soft inc., США), Microsoft Excel 2007 (Microsoft, США).
Результати дослiдження та ïx обговорення
Як свiдчать данi, наведенi в табл. 1, у вах групах хворих визначалась актива^я процесiв ВРОЛ. Так, у хворих 1-Ï групи показник вмiсту МА у плазмi кровi перевищував контроль^ пока-зники в 1,6 рази; у той час, як у Ер - в 1,8 рази (р<0,05). У хворих 2 групи зареестроване ютот-шше зростання вмюту Ма у плазмi кровi та Ер -вщповщно у 1,7 та 2,1 рази (р<0,05) у порiвняннi з ПЗО. У 4-й груш хворих показники вмюту МА у
плазмi кровi та Ер (р<0,05) змiнювалися менш iнтенсивно, хоча i перевищували дат контролю вщповщно у 1,3 та 1,5 рази (р<0,05), причому вн рогщнють рiзницi була встановлена мiж 1, 2 та 3-ю групами (р<0,05). Водночас, у хворих на НАСГ iз подагричною нефропатiею вмiст МА перевищував дат у ПЗО вщповщно 1,5 та 1,7 рази (р<0,05) i був вiрогiдно вищим у порiвняннi з по-казником у 4 груш (р<0,05).
Змши дещо вищоТ iнтенсивностi були зареес-трованi нами у хворих на НАСГ у вщношенш вмiсту в кровi промiжних молекулярних продук-^в ПОЛ: 1ПЗ, ДК, КСТ (табл. 1). Зокрема, у 1-й груш хворих було встановлено вiрогiдне зростання вмюту в кровi 1ПЗ у 2,4 рази, 2 груш - у 2,9 рази, 4 груш - у 2,1 рази, 3 груш - у 2,3 рази (р<0,05) iз наявнютю мiжгруповоï рiзницi (р<0,05). Вмiст у кровi ДК зростав максимально у 2-й груш порiвняння - у 2,5 рази, у 1 груш - у 2,2 рази, 4-й - у 1,9 рази, 3-й - у 1,7 рази (р<0,05) iз наявнютю статистично значущоТ рiзницi мiж групами (р<0,05). У хворих 2-Ï групи також зареест-ровано максимальне вiрогiдне зростання вмюту КСТ у кровi - у 2,2 рази, 1 групи - у 1,9 рази, 4 -у 1,5 рази, у хворих 3-Ï групи - у 1,7 рази (р<0,05) iз наявнютю статистично значущоТ рiз-ниц мiж групами (р<0,05).
Таблиця 1
Показники iHmeHcueHocmi пероксидного окиснення лiпiдiв, окиснювально'1 модифжацп блшв, ендотоксикозу та факторiв ан-тиоксидантного захисту у хворих на неалкогольний стеатогепатит та ожирiння 1-11 ст. залежно eid коморбдних станiв:
ХХН I-III ст., пieлонефриту, подагричноГ нефропатп, безсимптомноТ гiперурикемiï (M±m)
Показники, од. вимiр. ПЗО, n=30 Групи обстежених хворих
НАСГ (група 1), n=35 НАСГ+ ХХН I-III ст. (група 2), n=71 НАСГ+БГУ (група 4), n=37 НАСГ+П (група 3), n=34
МА у плазмi, мкмоль/л 2,51±0,05 3,92±0,07 * 4,35±0,06 */** 3,36 ±0,04 */**/*** 3,69±0,03 */**/***/#
МА у Ер., мкмоль/л 9,11 ±0,13 16,03±0,42 * 18,75±0,58 */** 13,64±0,51 */**/*** 15,61±0,25 */***/#
1ПЗ, Е220/мл. кровi 2,60±0,05 6,23±0,05 * 7,58±0,12 */** 5,37±0,08 */**/*** 5,92±0,07 */**/***/#
ДК, Е232/мл. кровi 1,42±0,01 3,15±0,04 * 3,57±0,07 */** 2,68±0,06 */**/*** 2,39±0,02 */**/***/#
КСТ, Е220/мл. кровi 0,83±0,01 1,57±0,02 * 1,82±0,03 */** 1,23±0,01 */**/*** 1,44±0,01 */**/***/#
АКДНФГОХ, о.од.г/л бтка 1,35±0,02 3,18±0,04 * 3,49±0,02 */** 2,37±0,05 */**/*** 2,99±0,07 */***/#
АКДНФГНХ, ммоль/г бiлка 14,12±0,13 25,01±0,53 * 25,84±0,42 * 23,53±0,41 */*** 23,76±0,69 */***
ГВ, мкмоль/л 0,93±0,01 0,47±0,01 * 0,40±0,01 */** 0,63±0,002 */**/*** 0,55±0,01 */**/***/#
ГТ, нмоль ГВ/хв.х1г. Hb 116,83± 1,58 164,23±4,11 * 162,25±4,37 * 150,44±5,54 * 151,28±4,12 *
ГП, нмоль ГВ/хв.х1г. Hb 155,18± 1,73 225,61±6,92 * 231,48±5,24 * 217,86±6,59 * 198,83±5,75 */**/***
СОД, од.а./ 1хв.х1гНЬ. 3,52±0,03 1,89±0,04 * 1,72±0,03 */** 2,18±0,01 */**/*** 2,07±0,02 */**/***/#
Каталаза, ммоль /1хв.*1гНЬ. 15,50±0,08 27,25±0,81 * 24,47±0,52 */** 20,35±0,74 */**/*** 28,11±0,75 */***/#
ЦП, ммоль/л 12,63±0,13 19,94±0,57 * 21,38±0,35 */** 15,31±0,52 */**/*** 16,97±0,42 */**/***
Примiтки: * - рiзниця вiрогiдна у порiвняннi з показником у ПЗО рих 1 групи (Р<0,05);*** - рiзниця вiрогiдна у порiвнянl порiвняннi з показником у хворих 4 групи (Р<0,05).
Вiрогiдне зростання вмюту в плазмi кровi та Ер не лише промiжних, але й кшцевих продук^в ВРОЛ у вах групах спостереження, свщчить про наявнють декомпенсованого ОС у цього контингенту оаб. Останнш факт е беззаперечним свщ-ченням безпосередньоТ участ ОС у патогенезi НАСГ, штенсивнють якого зростае за коморбщ-ност з ХХН, хроычним шелонефритом. Водночас, за коморбщносп НАСГ iз БГУ штенсивнють
(Р<0,05); ** - рiзниця вiрогiдна у порiвняннi з показником у хво-ii з показником у хворих 2 групи (Р<0,05); # - рiзниця вiрогiдна у
ОС знижуеться, однак знову наростае за подаг-ричноТ нефропатп' на ™i НАСГ. Водночас слщ зазначити, що неконтрольована агреая АФК е ютотним фактором прогресування ХХН вщ 1-11 до Ill стади. На пщтвердження ^еТ думки свщчить ютотне зростання вмюту промiжних та кшцевих продук^в ПОЛ у хворих на НАСГ iз ХХН за мн рою зниження швидкост клубочковоТ фтьтрацп (ШКФ). Зокрема, у хворих 2А групи, вмют Ма у
плазмi KpoBi та Ер перевищував показник у ПЗО у 1,6 та 2,0 рази (р<0,05) вiдповiдно, а у хворих 2В групи BMiCT МА у плазмi KpoBi та Ер перевищував показник у ПЗО у 1,8 та 2,2 рази (р<0,05) вщповщно iз наявнiстю вipoгiднoï piзницi iз пока-зником у хворих 2А групи (р<0,05), що свщчить про декoмпенсацiю пpoцесiв ВРОЛ у даного контингенту хворих, яка е складовою синдрому ен-догенноГ штоксикацп. Слiд також зазначити, що показники вмюту в кpoвi пpoмiжних пpoдуктiв ВРОЛ у хворих на НАСГ на ХХН 1-111 стадш iз до-статнiм ступенем вipoгiднoстi перевищували як нopмативнi показники iз кpатнiстю в межах 2,13,0 рази (р<0,05), так i знаходились у межах вн ропдно'Г piзницi iз показниками у груш НАСГ та мiж собою (р<0,05). Останнiй факт свiдчить про те, що штенсивнють пpoцесiв ВРОЛ у хворих на НАСГ зумовлюе ступшь активнoстi запального процесу в печшц та iнтенсивнiсть цитoлiзу гепа-тоцитв. Для пiдтвеpдження взаемозв'язку мiж показниками штенсивносп ПОЛ та основними маркерами цитол^ичного, холестатичного, ме-зенхiмальнo-запальнoгo синдpoмiв у хворих на НАСГ iз ХХН був проведений кopеляцiйний ана-лiз. Так, встановлено прямий кореляцшний зв'язок мiж вмiстoм у кpoвi МА та piвнем б^ру-бшемп (r=0,56; р<0,01); вмiстoм 1ПЗ та активню-тю АЛТ (r=0,62; р<0,01); вмiстoм МА i активнiстю АСТ та АЛТ (r=0,58; r=0,53, р<0,01 вiдпoвiднo); вмiстoм МА i активнютю ЛФ та y-ГТ (r=0,41; r=0,43, р<0,05); вмiстoм МА i тимоловою пробою (r=54, р<0,05); вмiстoм МА i вмютом y-глoбулiнiв (r=0,47, р<0,01).
Запальний компонент, тобто утворення пере-важно центролобулярних некpoзiв у печшковш тканинi, зумовлений iнфiльтpацiею iмунoкoмпе-тентними кл^инами у вiдпoвiдь на первинне по-шкодження (стеатоз печiнки), яю, шляхом ресш-раторного вибуху, тобто активно!' генерацп та швидкого викиду у позакл^инний пpoстip АФК та гщропероксидних сполук зумовлюють прогресу-вання цитoлiзу гепатoцитiв у хворих на НАСГ [8]. 1нтенсивний ОС у якост субстрату торкаеться не лише лт^фв клiтинних мембран, але й структур-них та транспортних бтш [4;10]. Нами було встановлено вipoгiдне зростання iнтенсивнoстi ОМБ у обстежених хворих. Зокрема, у хворих 1-Ï групи вмют АКДНФГНХ та АКДНФГОХ перевищував показники у ПЗО у 2,4 та 1,8 рази (р<0,05) вщповщно, у той час як у хворих 2-Ï групи - у 2,6 та 1,8 рази (р<0,05). У 4 та 3 групах вмют АКДНФГ ОХ був вipoгiднo нижчим вщ показника у 1 та 2-й групах пopiвняння (р<0,05), однак вipo-гщно перевищував показник у груш контролю (у 1,8 та 2,2 рази (р<0,05)). Вмют АКДНФГ НХ у кpoвi мав аналопчну тенденцш змiн (р<0,05), однак вipoгiднiсть piзницi цього показника мiж 1 та 2, 1 та 3, 1 та 4 групами встановлена не була (р>0,05). Слщ також зазначити, що штенсивнють процеав ОМБ у хворих на НАСГ iз ХХН, хоча i у меншш мipi, нiж процеси ПОЛ, корелюе iз ступенем активност цитoлiтичнoгo та мезенхiмальнo-
запального синдpoмiв (р<0,05).
При oцiнцi стану функцюнування системи АОЗ нами були виявлен наступнi змiни (табл. 1). Перш за все, слщ вщзначити суттево знижений вмют у Ер ГВ у вах кл^чних групах спостере-ження. Так, зменшення piвня ГВ у хворих 1-Ï групи становило 2,0 рази, 2 групи - 2,3 рази, 4 - 1,5 рази, у той час, як у хворих 3-Ï групи - 1,7 рази (р<0,05) у пopiвняннi з пЗо, iз вipoгiднoю вщмш-нiстю (р<0,05) мiж групами. Проведений кореляцшний аналiз вказуе на наявнють зворотного ко-реляцшного зв'язку мiж вмiстoм у кpoвi ГВ та ак-тивнiстю АЛТ (r=-0,61; р<0,01); вмiстoм ГВ та за-гального бiлipубiну (r=-0,52; р<0,01); вмiстoм ГВ та МА (r=-0,65; р<0,01); вмiстoм ГВ та 1ПЗ (r=-0,63; р<0,01); а також прямого кореляцшного зв'язку мiж вмютом в кpoвi ГВ та ШКФ (r=0,69; р<0,05); вмiстoм ГВ та активнютю аргшази (r=0,77; р<0,01). Зниження вмюту ГВ у кpoвi зумовлюе не лише ютотне зниження потужност системи АОЗ клiтини, але й сприяе ослабленню процеав печшково'Г детоксикацп ендогенних ток-синiв та ксенобютиш. У функцioнуваннi глутатн онзалежних ферметчв також виявленi значнi змши залежно вiд клiнiчнoгo ваpiанту переб^у ХХН (табл. 1). Так, серед груп хворих на НАСГ максимальне пщвищення активност феpментiв ГТ та ГП вщповщно у 1,4 та 1,5 рази (р<0,05) у пopiвняннi з контролем було встановлено у групах 1 та 2. Вipoгiднo нижчi вщ зазначених (р<0,05) показники активнoстi цих феpментiв були встановлен у хворих на НАСГ, якi у хворих 4-Ï групи перевищували ПЗО вщповщно у 1,3 та 1,4 рази (р<0,05); хворих 3 групи - вщповщно у 1,3 рази (р<0,05). Активацш ферметчв системи глутатioну можна розглядати як компенсаторний мехаызм. Проте цього недостатньо для пщтри-мання вмюту ГВ на нормальному piвнi [1;9].
У хворих на НАСГ та ХХН спостер^али вipo-гщне пpигнiчення активнoстi СОД (табл. 1) - одного iз найпотужшших феpментiв системи АОЗ, який здшснюе ферментативну дисмутацiю супероксидного анюну [8]. У хворих 2-Ï групи актив-нiсть СОД була максимально пригшченою i була нижчою за контрольн показники у 2,9 рази (р<0,05). У хворих 1, 4 та 3-Ï груп активнiсть ферменту була знижена вщповщно у 1,9, 1,6 та 1,7 рази (р<0,05) iз наявнютю вipoгiднoï мiжгpупoвoï piзницi (р<0,05). Слiд також зазначити, що iз зростанням стадiï ХХН показники активност СОД вipoгiднo знижувались: у 2А гpупi - у 1,9 рази, у 2В груш - у 2,1 рази (р<0,05), iз наявнютю вipoгiднoï мiжгpупoвoï piзницi (р<0,05).
Дoслiдження активнoстi каталази показало вipoгiдне компенсаторне IT зростання у хворих на НАСГ. Зокрема, у хворих 3-Ï групи було заре-естровано максимальне пщвищення активност каталази - у 1,9 рази у пopiвняннi з ПЗО, у хворих 1, 2 та 4 груп - у 1,8, 1,6 та 1,3 рази (р<0,05). Поряд iз дослщженням внутршньокштинних фе-рментв системи АОЗ, вивчення вмюту в кpoвi церулоплазмшу - потужного фактора АОЗ поза-
^тинного матриксу [10] (табл. 1) показало вiро-гщне максимальне зростання у 2-й груш хворих
- у 1,7 рази, 1 групи - у 1,6 рази, 4 - у 1,3 рази, 3-1 групи - у 1,4 рази (р<0,05). У хворих на НАСГ 2 групи було встановлено бтьш ютотне зростання показника вмюту церулоплазмшу (табл. 1) iз зниженням ШКФ: 2А групи - у 1,6 рази, 2В групи - у 1,8 рази (р<0,05). Важливим, з точки зору оцшки про- та антиоксидантного потен^алу у обстежених хворих виявилося обчислення сшввщношення вмюту МА у кровi до активност СОД [8], яке у груш ПЗО склало 0,7, у хворих 1-1 групи
- 2,1, 2 групи - 2,6, 4-1 групи - 1,6, 3 групи - 1,8 (р<0,05). Отримана пряма лшшна взаемозалеж-нють глибини оксидантно-антиоксидантного дисбалансу iз активнютю запального процесу у печшщ штенсивнютю цитолiтичного синдрому
Показники ендогенноТ штоксикацп та дез1нтоксикац1йно)' ожирння 1-11 ст. залежно в1д коморб1дних стан1в: ХХН 1-111 ст.,
та ступенем зниження ШКФ за коморбщноТ ХХН. У силу того, що сечова кислота мае антиоксида-нтн властивост [5], стушнь ОС у груш хворих на НАСГ iз БГУ був найнижчим серед груп порiв-няння (р<0,05), однак вщповщав високому рiвню за коморбщносп НАСГ iз подагричною нефропа-тiею, де був дещо нижчим вщ показника у груш НАСГ iз ХХН I-III ст.
Аналiзуючи показники ендогенноТ штоксикацп у групах порiвняння, слiд зауважити дещо шшу тенденцiю змiн. Зокрема, максимальний стушнь ендотоксикозу встановлено у хворих 2-Т групи, де показник вмюту в кровi СМП перевищував нормативы у 1,8 рази (р<0,05), у шших групах даний маркер знаходився в межах 1,5-1,7 рази (р<0,05) iз м^мальним показником у 1 груш (табл. 2).
Таблиця 2
функцп печшки у хворих на неалкогольний стеатогепатит та пiелонефриту, подагричноТ нефропатп, безсимптомноТ гперу-
рикемП (M±m)
Показники, од. вимiр. ПЗО, n=30 Групи обстежених хворих
НАСГ (група 1), n=35 НАСГ+ ХХН I-III ст. (група 2), n=71 НАСГ+БГУ (група 4), n=37 НАСГ+П (група 3), n=34
СМП 254, у.о./л 0,23±0,002 0,35±0,001 * 0,41±0,002 */** 0,37±0,002 */**/*** 0,39±0,001 */**/***/#
Арпназа, ммоль/год х л 2,18±0,03 0,85±0,03 * 0,38±0,01 */** 0,73±0,02 */**/*** 0,52±0,02 */**/***/#
Примiтки: * - рiзниця вiрогiдна у порiвняннi з показником у ПЗО (Р<0,05);
** - рiзниця вiрогiдна у порiвняннi з показником у хворих 1 групи (Р<0,05);
*** - рiзниця вiрогiдна у порiвняннi з показником у хворих 2 групи (Р<0,05); # - рiзниця вiрогiдна у порiвняннi з показником у хворих 4 групи (Р<0,05).
Аналiзуючи активнють арпнази кров^ як маркера дезштоксикацшноТ функцп печшки [8], було встановлено максимальне пригшчення активно-ст ферменту у хворих 2-Т групи - у 5,7 рази, що вiрогiдно в^знялося вщ показниш у хворих уах шших груп: у 1 груш - зниження склало 2,6 рази, у 3 груш - у 4,2 рази, у 3 груш - 3,0 рази (р<0,05). Останнш факт свщчить про те, що НАСГ призводить до зниження дезштоксикацшноТ' функцп печшки та наростання штенсивносп синдрому ендогенноТ штоксикацп, який максимально виражений за коморбщносп з ХХН Ill ст., далi - за наявност подагри, i навпъ за умов БГУ стушнь ендотоксикозу вищий вщ показника у 1 груш (р<0,05). Цей висновок пщтверджують ре-зультати проведеного дослщження вмюту мар-керiв ендотоксикозу та активност арпнази у хворих на НАСГ залежно вщ активност цитолн тичного синдрому, а також вщ стади ХХН. Цка-вим з точки зору оцшки ступеня важкост ендогенноТ штоксикацп виявилося сшввщношення маркера штенсивносп ендотоксикозу та дезштоксикацшноТ активност печшки [10]. У контрольна груш сшввщношення аргшаза/СМП склало 9,5. У той час, як у груш 1-й груш цей показник склав 2,4; 2 - 0,9; 3-й - 2,0, 4-й - 1,3. Тобто ре-грес показника свщчить про значне пригшчення системи детоксикацп у печшц та наростання ступеня штоксикацп.
Аналiзуючи отриман результати, можна зро-бити висновок, що посилення процеав ПОЛ, що характеризуеться пщвищенням вмюту у кровi промiжних та кшцевих продук^в ПОЛ, ОМБ веде
до пщвищення ступеня важкост ендотоксикозу у хворих iз синдромом 1Р (р<0,05). Проводячи ко-реляцшний аналiз мiж маркерами ендотоксикозу та вмютом продуктiв ПОЛ у кровi хворих на НАСГ, встановили прямий кореляцшний зв'язок мiж: вмiстом СМП та МА в Ер (г=0,63, р<0,01); СМП та 1ПЗ (г=0,72, р<0,01); СМП та активнiстю ГТ (г=0,51, р<0,05); активнiстю аргiнази та вмютом ГВ (г=0,81, р<0,01); активнiстю аргiнази та СОД (г=0,67, р<0,05); а також наявнiсть зворот-ного кореляцiйного зв'язку мiж активнютю арпнази та вмютом АКДНФГОХ (г=-0,60, р<0,05). Таким чином, розвиток НАСГ на ™ ожиршня вини-кае внаслiдок депонування у печшц переважно, а за деякими даними л^ератури - лише окисне-но модифiкованих лiпiдiв [11;12]. ^м того, ште-нсивний ОС, тобто агреая АФК вiдносно цирку-люючих ЛПНГ, збiльшуе Т'х лiпотоксичнi власти-востi у сотнi разiв, що сприяе ютотному збть-шенню Т'х атерогенностi на тлi вщносно'Т та абсолютно'' недостатност антиатерогенних фракцш - ЛПВГ [3;10]. Саме завдячуючи ОС у хворих iз синдромом |Р виникае НАСГ, його прогресуван-ня до ЦП, а також розвиток вторинних iшемiчних та метаболiчних змiн як у печiнковiй тканиш, так i тканинi нирок за коморбщносп з ХХН [2;3;9;12]. Головними ознаками дезштеграцп параметрiв системи антирадикального захисту та системи детоксикацп' у хворих на НАСГ, що розвинувся на ™ ХХН, е зниження вмюту у кровi ГВ, актив-ност ферментв СОД та арпнази. Це свщчить про зменшення резерву компенсаторних можли-востей АОЗ iз зростанням iнтенсивностi цитолiзу
нтiв). За коморбщносп неалкогольного стеатоге-патиту iз подагричною нефропатiею та за умов безсимптомноТ пперурикемп ступiнь оксидатив-ного стресу ютотно нижчий внаслiдок потужних антиоксидантних властивостей сечовоТ кислоти, однак ступшь ендотоксикозу переважае такий при стеатогепатит без ураження нирок.
Перспективою подальших дослiджень у цьо-му напрямку е дослщження оксидантно-антиоксидантного статусу пщ впливом рiзних ге-патотропних засобiв за коморбiдностi НАСГ iз ХХН I-III ст.
Лтература
та синдрому ендогенноТ iнтоксикацiï [8]. Збть-шення активностi ферментiв ГП, ГТ та каталази, а також вмюту церулоплазмшу у хворих на НАСГ, як мають вищий компенсаторний резерв, у порiвняннi з хворими iз коморбщною патолоп-ею, свщчить про вщповщне напруження функцн ональних можливостей системи АОЗ пiд час зростання штенсивносп ОС та ендотоксикозу за умов IP [6;8]. Рiвень компенсацiï процесiв ВРОЛ у хворих на НАСГ, що розвинувся на ™i ожиршня, та ХХН, вщображае ступшь активност пато-лопчного процесу у печiнцi, а також ступшь ен-догенноТ iнтоксикацiï. При зниженн ШКФ спосте-рiгаеться наростання штенсивносп метаболiчноï iнтоксикацiï: накопичення промiжних та кiнцевих продуктiв ПОЛ та ОМБ, СМП, виснаження системи детоксикацп (зниження активност аргiнази) та дезштегра^я активностi ферментiв протира-дикального захисту, що, в свою чергу, призво-дить до зниження чутливост шсулшових рецеп-торiв до впливу гормону та поглиблення шсулн норезистентносп, зниження енергетичного за-безпечення гепатоцитв, гальмування процесiв ß-окиснення вiльних жирних кислот iз накопи-ченням нейтрального жиру в печшц [10].
Висновки
Неконтрольована штенсифка^я процесiв вь льнорадикального окиснення лт^фв та бiлкiв у хворих на неалкогольний стеатогепатит, що розвинувся на ™i ожиршня, зумовлюе ступшь ак-тивност патолопчного процесу у печiнцi та ступшь ендотоксикозу. За коморбщносп НАСГ iз ХХН I-III ст. у формi хронiчного пiелонефриту зростае штенсивнють оксидативного стресу: накопичення промiжних ^зольованих подвiйних зв'язкiв, дiенових кон'юга^в) та кiнцевих (малонового альдегщу, кетодiенiв та спряжених трие-жв) продуктiв пероксидного окиснення лiпiдiв, окиснювальноТ модифiкацiï бiлкiв (альдегiд- та кетон-дижтрофежлгщразожв основного та нейтрального характеру), ендотоксикозу (зростання вмюту в кровi середньомолекулярних пептидiв, зниження активностi аргшази) пропорцiйно сту-пеню зниження швидкост клубочковоТ фтьтра-цiï, на ™i дезiнтеграцiï активностi чинникiв про-тирадикального захисту (зниження вмюту в ери-троцитах глутатюну вiдновленого, активностi су-пероксиддисмутази, компенсаторне зростання активностi каталази, глутатюнзалежних ферме-
Реферат
ИНТЕНСИВНОСТЬ ЭНДОГЕННОЙ ИНТОКСИКАЦИИ, ОКСИДАТИВНОГО СТРЕССА И ФАКТОРОВ СИСТЕМЫ АНТИОКСИДАНТНОЙ ЗАЩИТЫ У БОЛЬНЫХ НЕАЛКОГОЛЬНЫМ СТЕАТОГЕПАТИТОМ В ЗАВИСИМОСТИ ОТ ФОРМЫ ХРОНИЧЕСКОЙ БОЛЕЗНИ ПОЧЕК
Хухлина О.С., Антонив А.А., Кузминская О.Б., Антофийчук Н.П., Данилишин Т.М.
Ключевые слова: неалкогольный стеатогепатит, ожирение, хроническая болезнь почек, эндотоксикоз, оксидативный стресс.
Цель исследования: выяснение патогенетической роли эндотоксикоза, процессов СРОЛ, ОМБ и систем АОЗ в развитии и механизмах взаимоотягощение НАСГ, ожирения в зависимости от формы и стадии ХБП, их прогрессирования. Для реализации этой цели обследовано 177 больных, в том числе 35 больных НАСГ с сопутствующим ожирением I-II степени (1-я группа), 36 больных НАСГ с сопутствующим ожирением I-II степени и ХБП I-II стадии: Хроническим двусторонним пиелонефритом в фазе обострения (2А группа), 35 больных НАСГ на фоне ожирения I-II ст. с ХБП III ст. с хроническим дву-
1. Бабак О.Я. Глутатион в норме и при патологии: биологическая роль и возможности клинического применение / О.Я. Бабак // Здоров'я УкраТни. Тем. номер «Гастроентерол. Гепатол. Коло-проктол». - 2015. - №1. - С.1-3.
2. Бондарчук I.B. Мехашзми розвитку хрошчноТ хвороби нирок у хворих на артерiальну ппертензто з урахуванням кшшчно-лабораторних предикпв / I.B. Бондарчук, В.С. Джуряк, Л.П. Сидорчук [та ш.] // Клтчна та експеримент. патолопя. - 2017. - T.XVI, №1(59). - С.33-38.
3. Звягинцева Т.Д. L-карнитин и оксидативный стрес - стресс при неалкогольном стеатогепатите / Т.Д. Звягинцева, С.В. Глуще-нко // 41-я Научная сессия ЦНИИГ «Расширяя границы». -2015. - С.19-20.
4. Колесшкова О.В. Взаемозв'язки мiж неалкогольним стеатозом печшки, шсулшорезистентшстю та антропометричними показ-никами у хворих з ознаками метаболiчного синдрому / О.В. Колесшкова, К.Ю. Дубров, Е.О. Крахмалова // Укр. терапевт. журн. - 2010. - №3. - С.81-86.
5. Свшцщький А.С. Гiперурикемiя та ТТ роль у розвитку метаболн чного синдрому / А.С. Свшцщький, Н.П. Козак, О.В. Барабанчик [та ш.] // Практикуючий лкар. - 2013. - №3(спецвипуск). -С.83-85.
6. Фадеенко Г.Д. Роль ожирения как компонента метаболического синдрома в возникновении и прогрессировании неалкогольной жировой болезни печени / Г.Д. Фадеенко, К.А. Просоле-нко, Е.В. Колесникова // Сучасна гастроентеролопя. - 2008. -№2. - С.4-10.
7. Харченко Н.В. Гепатопротектори в лкуванш захворювань печшки: клiнiко-бiохiмiчнi мехашзми дм / Н.В. Харченко, Г.А. Анохина, С.1. Чекман [та ш.] // Новости медицины и фармации. Гастроэнтерология. - 2013. - №457. - C. 28-29.
8. Хухлша О. С. Неалкогольна жирова хвороба печшки та шсулн норезистентшсть: патогенез, кшшка, дiагностика та лкування глутаргшом: монография / О. С. Хухлша, М. Ю. Коломоець. -Чершвцк БДМУ, 2008. - 317 с.
9. Хухлша О.С. Неалкогольний стеатогепатит та ппертошчна хвороба: особливост коморбщного переб^, оптимiзованi пщ-ходи до лкування: монография / О.С. Хухлша, О.С. Мандрик. -Чершвцк - 2014. - 203 с.
10. Хухлша О.С. Неалкогольна жирова хвороба печшки та комор-бщш стани: особливост патогенезу, кшшки, дiагностики, лку-вання: монография / [О.С. Хухлша, А.А. Антошв, О.С. Мандрик та ш]. - Чершвцк - 2017. - 205 с.
11. Bhala N. The natural history of nonalcoholic fatty liver disease with advanced fibrosis or cirrhosis: An international collaborative study / N. Bhala, P. Angulo, D. van der Poorten. [et al.] // Hepatology. -2012. - №54(4). - P. 1208-1216.
12. Torres D.M. Diagnosis and therapy of nonalcoholic steatohepatitis / D.M. Torres, S.A. Harrison // Gastroenterology. - 2008. -№134(6). - P. 1682-1698.
сторонним пиелонефритом, обострение (2В группа), 37 больных НАСГ с ожирением III ст. и подагрической нефропатией (3 группа), 34 больных НАСГ, развившегося на фоне ожирения I-II ст. с БГУ (4 группа). Контрольную группу составили 30 практически здоровых лиц (ПЗЛ) соответствующего возраста. В результате исследования было установлено, что за коморбидности НАСГ с хБп I-III ст. в форме хронического пиелонефрита возрастает интенсивность оксидативного стресса. Неконтролируемая интенсификация процессов свободнорадикального окисления липидов и белков у больных неалкогольный стеатогепатит, развившегося на фоне ожирения, вызывает степень активности патологического процесса в печени и степень эндотоксикоза. При коморбидности неалкогольного стеато-гепатита с подагрической нефропатией и в условиях бессимптомной гиперурикемии степень оксидативного стресса существенно ниже вследствие мощных антиоксидантных свойств мочевой кислоты, однако степень эндотоксикоза преобладает таковой при стеатогепатите без поражения почек.
Summary
FUNCTIONAL STATE OF ENDOTHELIUM AND INDICATORS OF HAEMOSTASIS IN PATIENTS WITH HYPERTENSION OF II STAGE, OBESITY AND NON-ALCOHOLIC STEATOHEPATITIS
Khukhlina O. S., Antoniv A. A., Mandryk O. Ie., Kuzminska O. B., Kopchuk T. H., Domanchuk T. I., Yurniuk S. V. Key words: non-alcoholic steatohepatitis, hypertonic disease, obesity, endothelial dysfunction, perfusion, vasodilatation.
The aim of the study was to determine the characteristics of the functional state of endothelium and homeostasis indices in patients with non-alcoholic steatohepatitis (NASH) and comorbibity of obesity I-II degree and essential hypertension (EH) of the II stage. Material and methods. 140 patients were examined: 60 patients were diagnosed to have NASH and obesity of the I degree (1 group), 60 patients had NASH and co-morbid EH of the II stage and obesity of the I degree (group 2) and 20 patients with EH II stage and obesity of I degree (3 group) and 20 healthy people. All groups of patients were randomized according to age, sex, degree of obesity. The results of the study have demonstrated that the aggravation of the endothelial dysfunction in the patients with EH against NASH and obesity is an important link in the pathogenesis of vascular disorders. The growth of vascular resistance indices in the bed of the common hepatic artery, which is compensated by NO hyperproduction and leads to vasodilation of the venous link of the liver blood circulation, promotes the development of venous stasis, sludge of blood cells, develops the conditions for thrombotic formation. These changes result in chronic persistence of the state of "ischemia - reperfusion" of the liver parenchyma under the conditions of compensation for the hyperkinetic type of blood circulation under NASH. This contributes to the endothelial and hepatocyte damage and progression of NASH.