CC BY
29
УДК 612.349.8:616.379-008.64 О.П. Юхтяк
1НСУЛ1НОЧУТЛИВ1 ТКАНИНИ ТА МАРКЕРИ 1НСУЛ1НОРЕЗИСТЕНТНОСТ1 ЗА ЦУКРОВОГО Д1АБЕТУ 2-го ТИПУ
Льв!вський нац'юнальний медичний ун!верситет ¡мен! Данила Галицького, Льв!в
1984 року В.Б. Розен роздтив клггини (тканини, органи), як взаемодють з гормонами, на гормонозалежн та гормо-ночутливк До перших вщшс клггини, що отримують сигнали вщ тропних гормошв ппофва ¡ статевих гормошв, до других
— тЬ як1, наприклад, потребують ¡нсулшу для внутршньокли тинних перетворень, тобто синтезу лодю, б¡лк¡в, гткогену [1]. Але в процес¡ вивчення ефеклв ¡нсул¡ну склалися певн¡ стереотипи. Зокрема, п¡д терм¡ном «¡нсул¡норезистентн¡сть» розумють резистентн¡сть (нечутлив¡сть), яка стосуеться лише утилвацп глюкози. Щодо вказаного аспекту знаемо
— чутливкть р¡зних тканин вщрвняеться.
Тканини надниркових залоз ¡ гонад, кл¡тини нервовоТ системи, очей вщносять до ¡нсул¡нонечутливих. Вважають, що процес засвоення глюкози клггинами цих тканин не вимагае ¡нсулшу для активацп глюкозних транспортер¡в. Але це не зовам так. Згадаймо, наприклад, центральну ¡нсулшорезистентшсть та ТТ небажан¡ насл¡дки. Знаемо також, що через недостатшсть ¡нсул¡ну в кришталику глюкоза перетворюеться на сорбк, спричинюючи набряк. До частково ¡нсулшочутливих вщносять ¡ панкреатичн¡ р-кли тини [2]. Крм перел¡чених, пром¡жне положення, як вважають, займають також нирки, серце та печшка [3]. I справдЬ печшку не завжди вщносять до групи абсолютно чутливих до ¡нсулшу оргашв, але ТТ провщну роль у процесах розвитку ¡нсулшорезистентност та появи ппергткемп за цукрового дебету 2-го типу (ЦД-2) н¡хто не заперечуе. Адже зниження гткемп п¡д д¡ею ¡нсул¡ну вщбуваеться не лише за рахунок захоплення глюкози м'язами та жировою тканиною, але й через пригшчення глюконеогенезу. Високо ¡нсулшочутливими визнають скелетш м'язи, лтоцити, сполучну тканину включно з ТТ спец¡ал¡зованими кл¡тинами кров¡ та ¡мунноТ системи.
Доведено, що за умов ¡нсулшорезистентност пору-шуються транспорт ¡ метабол¡зм глюкози в адипоцитах, м'язових клггинах, ¡ недостатньою мфою пригн¡чуеться продукц¡я глюкози в печшцк Але, як тепер з'ясувалось, е ще кл™ни, як¡ претендують на «звання» ¡нсулшочутли-вих, — ендотел^льш.
Oстанн¡ми роками активно вивчають порушення ендотелю. Зм¡ни в його функци розглядають як чинник патогенезу макро- та м^роангюпатш [4]. Зокрема, неспро-можн¡сть ¡нсул¡ну зад¡яти GLUT-1 (основний переносник глюкози в ендотелп) — одна з причин ендотел^льноТ' ¡нсу-л¡норезистентност¡ [3]. Не випадково за ЦД-2 спостер^а-ють судинну дисфункцю загалом ¡ церебральну зокрема [5]. Вчеш звернули увагу й на те, що спец^льна терап¡я,
скерована на подолання ¡нсулшорезистентностЬ як правило, полтшуе ендотел¡альну дисфункц¡ю, ¡ навпаки [6].
Враховуючи наведен¡ вище даш, ми вир¡шили поди лити ¡нсулшорезистентшсть на м'язову, жирову, печшко-ву та ендотел^льну. Oдн¡ дослщники вважають, що ¡нсу-л¡норезистентн¡сть розвиваеться поступово, спочатку уражаеться м'язова тканина ¡ печшка, а згодом — велик адипоцити [7]. На думку ¡нших, ендотелш — перша мшень ¡нсул¡норезистентност¡ [8].
Водночас нав¡ть побмне знайомство з ¡нсулшоре-зистентн¡стю за ЦД-2 дае змогу зап¡дозрити рвш вар^н-ти поеднання уражених мшеней. Деяк¡ вчен¡ такий стан справ з ¡нсулшорезистентшстю називають «аж геть него-могенним» [9].
Ми цтком погоджуемося з м¡ркуваннями колег [2] про необхщшсть пошуку маркер¡в ¡нсулшорезистент-ност¡ тканин-м¡шеней. Це не лише дасть можливкть глибше вивчити патогенез ЦД-2, але й дозволить доби-рати оптимальне л^вання, адже препарати, що вплива-ють на ¡нсулшорезистентшсть, теж неоднорщш щодо м¡шеней свого впливу.
М'ЯЗОВА 1НСУЛ1НОРЕЗИСТЕНТН1СТЬ ТА ИВИЯВЛЕННЯ
За ЦД-2 ¡/або ожир¡ння експрес¡я глюкозних тран-спортер¡в GLUT-4 у м'язов¡й тканин¡ достатня, але проце-си пересування, стикування та приеднання (¡нтеграцт) GLUT-4-вм¡сних везикул (пухирцт) до плазматичноТ' мембрани порушен¡ [10]. Можливо, через ц¡ проблеми у хворих на ЦД-2 ртень вщкладання гл¡когену у м'язах вдв¡ч¡ нижчий, шж у здорових людей [3].
До цих змш, як вважають, причетний чинник некрозу пухлин альфа (ЧНП-а), який знижуе aктивн¡сть тирозинки нази ¡нсул¡нового рецептора, залишаючи GLUT-4 не зади яним [11, 12].
ЧНП-а причетний до цитотоксичноТ та цитостатичноТ дм ¡ через стимуля^ю синтезу кл¡тинaми ендогенних окисник¡в, що призводить до Тх некроб¡озу ¡/або апопто-зу [13-15]. Eкспериментaльн¡ дослщження демонстру-ють, що п¡сля введення кахексину у вену щурам у дозах, що вщповщають септичному шоку, виникають ппергли кемт, ацидоз, ппокал^мт, г¡потенз¡я та смерть з явища-ми дихальноТ недостaтност¡ [14]. Отже, кахексину припи-сують ще й участь у порушенш функц¡й р-кл™н острт-ц¡в Лангерганса ¡ вважають його потужним контршсу-лярним чинником [13].
KpiM 4Hn-a, flo MMHHMKiB, AKi noripmyroTb CTMMynbOBa-He iHCy^iHOM 3aXOnneHHA rnroKO3M, BiflHOCATb BMCOKMM BMiCT HeeTepM^iKOBaHMX wmphmx KMcnoT (HEWK) y KpOBi [16]. flwepenaMM BMCoKoro BMicTy HEWK y KpOBi MowyTb 6yTM owMpiHHA 3 nocMneHMM ninoni3OM i BiflnoBiflHe xapMyBaHHA. 3oKpeMa, Ha6yTa BTpaTa aKTMBHocri $oe$aTMflMniHO3MTon-TpMKiHa3M (PI3K) y M'A3ax enocrepiraeTbCA BHaeniflOK flieTM, HacMMeHoi wMpaMM [17, 18]. A bmcokmm BMiCT HEWK y $oe$o-niniflax M'A3iB BnnMBae Ha MyTnMBicTb flo iHcyniHy [19]. HEWK nocMnroroTb aKyMynAMiro ninifliB y M'A3ax, a HeflocTaTHA okmc-nroBanbHa 3flaTHicTb MA3iB noripmye Men CTaH [20].
noMiMeHo, ^o BMiCT TpMrniMepMfliB (Tr) y M'A3ax npAMo Kopenroe 3 iHcyniHope3MCTeHTHicTro [19]. BMABneHo Tr-3anewHe 3HMweHHA ^oc^opnnroBaHHA cy6apaTy iHcyniHOBoro peMen-Topa 3 BiflnoBiflHMM nopymeHHAM PI3K-mnAxy [21]. BBawaroTb TaKow, ^o MMOBipHMMM KaHflMflaTaMM Ha ponb MapKepiB m'a3oboi iHcyniHope3MCTeHTHoCTi MowyTb CTaTM fliaMMnrniMe-pon, aMeTMn-KoeH3MM A, MepaMiflM (poflMHa e^iHroninifliB). OcTaHHi, 3OKpeMa, aeoMiroroTbCA 3 aKTMBaMiero 4Hn-a [21].
KpiM Tr, HEWK i 4Hn-a, ^o BMflinAroTbCA ronoBHMM mmhom wMpoBoro TKaHMHoro, BiflOMo npo aflMnoMMTOKiH — aflMnoHeK-tmh, akmm Mae npAMMM CTocyHOK flo m'a3oboi TKaHMHM. y CKe-neTHMX M'A3ax eKcnpeeyroTbCA peMenTopM flo aflMnoHeKTMHy i3o^opMM 1 (AdipoR1). 3B A3yBaHHA aflMnoHeKTMHy 3 AdipoR1 Mepe3 aKTMBaMiro AM0-KiHa3M enpMAe oKMcneHHro wMpiB y M'A3ax [22, 23]. OTwe, BBawaroTb, ^o aflMnoHeKTMH niflBM^ye MyTnMBicTb flo iHcyniHy b CKeneTHMX M'A3ax [24].
BiflOMo, ^o CTaHflapTOM KinbKicHoro BM3HaMeHHA iHcyni-Hope3MCTeHTHoCTi in vivo e MeTOfl rinepiHcyniHeMiMHoro eyrniKeMiMHoro rnroKO3Horo KneMna, ocKinbKM BiH npAMo oMiHroe 3flaTHicTb iHcyniHy CTMMynroBaTM yTMni3aMiro rnroKO3M nepM^epMMHMMM TKaHMHaMM (HacaMnepefl M'A3aMM) i ranb-MyBaTM neMiHKOBMM rnroKOHeoreHe3 [25]. Ane Men MeTOfl Tpy-flOMicTKMM, BMMarae cneMianbHoro flopororo o6naflHaHHA i, ronoBHe, HenpaKTMMHMM, 6o Mepe3 CBoro CKnaflHicTb He flae MownMBoCTi HeraMHo oMiHMTM CTaH XBoporo [26]. KpiM Mboro, mm BBawaeMo, ^o peTenbHa niflroTOBKa flo Moro BMKOHaHHA BMKnroMae e^eKT HeenofliBaHKM, i TOMy BTpaMaeTbCA MownM-BicTb flMHaMiMHoro MOHiTopMHry iHcyniHope3MCTeHTHoCTi b yMOBax 3BMMaMHoro cnoco6y wmtta naMieHTa.
HaMnomMpeHimMM i BiflnoBiflHMM 3a TOMHicTro onMcaHo-My e MeTOfl HOMA-IR (Homeostatic Model Assessment — insulin resistance). BiH flO3BonAe 3fliMCHroBaTM MOHiTopMHr iHcyniHope3MCTeHTHoCTi Ha Tni niKyBaHHA pi3HMX BMfliB. tforo TaKow BBawaroTb TecTOM Ha rnroKO3OTOKCMMHia"b, akmm flO3BonAe BMBMaTM rnroKO3HMM roMeocTa3 [26, 27].
OTwe, flnA niflTBepflweHHA m'a3obot iHcyniHope3McreHT-HoCTi MowHa 3acTocoByBaTM MeTOfl rinepiHcyniHeMiMHoro eyrniKeMiMHoro rnroKO3Horo KneMna, BM3HaMaTM iHfleKC HOMA, a TaKow BMMiproBaTM piBHi aflMnoHeKTMHy, Tr, HEWK, 4Hn-a.
IflEHTMOIKAUIfl MMPOBOT IHCy^lHOPE3MCTEHTHOCTI
TpMBanMM Mac BBawanM, ^o HaMronoBHimMM MicMeM iHcyniH-CTMMynbOBaHoro 3axonneHHA rnroKO3M e m'a3m, a wMpoBa TKaHMHa BiflnoBiflae 3a yTMni3aMiro He3HaMHoi IT KinbKoCTi [10]. Ane cboroflHi icHyroTb He3anepeMHi flOKa3M
Toro, ^o wMpoBa TKaHMHa Bee w Biflirpae ak^o He npoBifl-Hy, to b ycAKOMy pa3i BM3HaManbHy ponb y roMeocTa3i rnro-KO3M. noMiMeHo TaKow, ^o eeneKTMBHe yeyHeHHA (knock out) GLUT-4 i3 wMpoBoi TKaHMHM npM3BOflMTb flo TaKoT w iHcyniHope3MCTeHTHoCTi, AKa enocTepiraeTbCA 3a yeyHeHHA GLUT-4 i3 M A3iB [10]. 3ayBawMMo, ^o 3a owMpiHHA Bcix ^opM i 3a Ufl-2 eKcnpeeiro rnroKO3HMX TpaHcnopTepiB GLUT-4 y wMpoBiM TKaHMHi 3HMweHo, Ha BiflMiHy Bifl m'a3obot TKaHMHM, fle Tx npoflyKMiro 36epeweHo.
^k 3'AcyBanocA, 4Hn-a, a6o KaxeKCMH flie Mepe3 eneMM-^iMHi peMenTopM i 3HMwye aKTMBHicTb tmpo3mhobot npoTem-KiHa3M He nMme b Mio-, ane m y ninoMMTax, aKTMByroMM ninoni3 [3, 14]. BoflHOMae 4Hn-a CTMMynroe eeKpeMiro nenTMHy [13, 14]. MownMBo, eaMe TOMy flexTo Ha3MBae 4Hn-a mmhhmkom 3bo-poTHoro 3BA3Ky ^oflo HaflMipy eHepreTMMHMX 3anaeiB [10].
BHaeniflOK ninoni3y y KpOB HaflXOflMTb 3HaMHa KinbKiCTb HE^K, MeM npoMee 3a yMOB owMpiHHA nocMnroeTbCA. Bmcokmm piBeHb HE^K 3MeHmye 3axonneHHA rnroKO3M M'A3aMM, npMrHi-Mye fliro iHcyniHy Ha neMiHKy (nocMnroeTbCA rnroKOHeoreHe3), 3HMwye 3flaTHicTb p-KniTMH flo BMflineHHA iHcyniHy [17]. OcKinbKM HE^K e niraHflaMM PPAR (peMenTopM, aKTMBOBaHi nepoKCMCoM-hmm nponi^epaTopoM), bohm 3flaTHi 3MiHroBaTM eKcnpeeiro hm3km reHiB, 3afliAHMX y npoMeeax iHcyniHope3MCTeHTHoCTi.
^enTMH, ^o BMflinAeTbCA 3 aflMnoMMTiB 6inoT' wmpoboT TKaHMHM, Ha3MBaroTb ropMOHOM. BBawaroTb, ^o nenTMH 6e3-noeepeflHbo BnnMBae Ha wMpoBy TKaHMHy, neMiHKy, m'a3m, P-KniTMHM ocTpiBMiB ^aHrepraHca, ocKinbKM eKcnpeeiA Moro peMenTopiB y mmx TKaHMHax — OB-R — 3fliMCHroeTbCA Ha 6ionoriMHo 3HaMy^oMy piBHi [28, 29].
OflHOMacHo icHyroTb flBi, neBHoro Miporo B3aeMOBM-KnroMHi, no3MMiT' ^oflo CToeyHKiB iHcyniHy Ta nenTMHy. npMXMnbHMKM nepmoT' CTBepflwyroTb, ^o 3 niflBM^eHHAM piBHA nenTMHy 3HMwyeTbCA BMflineHHA iHcyniHy Ta noena6-nroeTbCA Moro fliA, a flpyroT' — ^o nenTMH enpMAe niflBM^eH-Hro MyTnMBoCTi TKaHMH flo iHcyniHy.
Ha KopMCTb nepmoT' no3MMiT' CBiflMaTb eKcnepMMeHTanb-Hi floeniflweHHA, fle noKa3aHo, ^o nenTMH npMrHiMye iHfly-KOBaHe iHcyniHOM ^oe^opMnroBaHHA iHcyniHOBMX peMenTopiB $i6po6nacriB ^ypiB [30]. KoHCTaTOBaHo TaKow, ^o TpaHcreHHi MMmi 3 HaflMipHoro eKcnpeeiero nenTMHy He aKy-MynroBanM TpMrniMepMflM y M'A3ax i neMiHMi, He yTBoproBanM BMflMMoro wMpoBoro npomapKy [31]. Abtopm TaKMX enocTe-peweHb nponoHyroTb BBawaTM nenTMH CMrHanoM HeraTMB-Horo 3BopoTHoro 3BA3Ky 3 wmpoboT' TKaHMHM y niflmnyHKo-By 3ano3y, ^o TBopMTb TaK 3BaHy aflMno3o-iHcynApHy Bieb: ^o 6inbme BMpo6nAeTbCA nenTMHy aflMnoMMTaMM, to MeHme BMflinAeTbCA iHcyniHy, i HaBnaKM [7].
OTwe, nepma KOHMenMiA TaKa: ^o 6inbme wmpoboT' TKaHMHM, to 6inbme nenTMHy, BM^a iHcyniHope3MCTeHTHicTb i MeHme BMflineHHA iHcyniHy. Ha niflCTaBi mmx nornAfliB 6yno 3anponoHOBaHo niKyBaTM iHcyniHope3MCTeHTHicTb 3a Ufl-2 aHTaroHicTaMM nenTMHy, oTpMMaHMMM 3 eaMoro nenTMHy, Ha npMKnafli ^ypiB i MMmeM [30]. Abtopm npono3MMiT' BBawaroTb, ^o 6noKyBaHHA fliT nenTMHy niflBM^ye MyTnMBicTb MinbOBMX TKaHMH flo iHcyniHy, BKnroMaroMM P-KniTMHM ocTpiB-MiB ^aHrepraHca, i TaKMM mmhom flonoMarae 3MeHmMTM iHcy-niHOpe3MCTeHTHiCTb i BiflHOBMTM npoflyKMiro iHcyniHy. OKpiM
цьoгo, як cтвepджують, aктивуючи мoнoцити, лeптин сти-мулюe видiлeння з ниx ЧHП-a, щo дoдaткoвo cпpияe ^у-лiнopeзиcтeнтнocтi [29], зoкpeмa eндoтeлiю [32].
Aлe вчeнi, якi вдатоюють дpугу пoзицiю, нaгoлoшують нa вaжливiй poлi лeптину у пiдтpимaннi чутливocтi дo iнcулi-ну, нa пpиклaдi гpизунiв. Пicля 'ди, нaпpиклaд, eкcпpeciя лeп-тину у cкeлeтниx м'язax пiдвищуeтьcя, щo cвiдчить пpo йoгo нeaбиякe мeтaбoлiчнe знaчeння [33]. Булo зaзнaчeнo, щo нeзвaжaючи нa тe, щo тpaнcгeннi мишi з нaдмipнoю eкcпpe-cieю лeптину нe aкумулювaли тpиглiцepиди в м'язax i пeчiн-цi, нe утвopювaли видимoгo жиpoвoгo пpoшapку, у ниx вce ж виявляли дocить виcoку чутливicть дo iнcулiну [31]. Toму iнcулiнopeзиcтeнтнicть eфeктивнo лiкувaли тpaнcплaнтa-цieю жиpoвoï' тганини aбo пpизнaчeнням лeптину [34, 35].
Дoвeдeнo cпeцифiчний вплив лeптину i нa нaдниpкo-вi зaлoзи. B eкcпepимeнтi, в ob/ob мишeй зaмicнa тepaпiя лeптинoм пpигнiчувaлa aктивoвaну гiпoтaлaмo-гiпo-фiзapнo-aдpeнoкopтикaльну вicь, a зa умoв лeптинope-зиcтeнтнocтi cпocтepiгaли пiдвищeний piвeнь глюкoкop-тикoï'дiв (мeдiaтopи гiпepфaгiï' тa peзиcтeнтнocтi дo ^у-лiну) i кopиcний eфeкт aдpeнaлeктoмiï' [Зб]. Ц дaнi тeж мoжуть cвiдчити пpo «пiдтpимку» лeптинoм iнcулiну. Aджe знaeмo, щo iнcулiн кoнкуpуe з глюкoкopтикoï'дaми зa мoжливicть впливу нa глюкoкiнaзну (гeкcoкiнaзну) aктивнicть. Зa умoв нeдocтaтнocтi дГ'' iнcулiну зa ЦД aбo зa гiпepкopтицизму глюкoкiнaзнa peaкцiя xpoнiчнo мiзep-нa. Зa cтpecу, нaпpиклaд, вoнa тимчacoвo пocлaблeнa, щo й пoяcнюe пoяву cтpecoвoï' гiпepглiкeмiï' [3].
Стан лeптинopeзиcтeнтнocтi тaкoж oпиcaнo: пщви-щуeтьcя ceкpeцiя iнcулiну, збiльшуeтьcя кшьккть жиpo-вoï' ткaнини, щo тaкoж пpизвoдить дo poзвитку ^ул^-peзиcтeнтнocтi [7].
Дo cпeцифiчниx aдипoцитoкiнiв, тобто тaкиx, щo шн-тeзуютьcя виключнo у жиpoвiй ткaнинi i бepуть aктивну учacть у poзвитку iнcулiнopeзиcтeнтнocтi зa ЦД-2, вiднo-cять тaкoж aдипoнeктин [24, 29]. Peцeптopи дo aдипoнeк-тину icнують у двox iзoфopмax: peцeптop aдипoнeктину 1 (AdipoRI), щo eкcпpecуeтьcя у cкeлeтниx м'язax (чepeз aктивaцiю AМФ-кiнaзи cпpияe oкиcлeнню жиpiв), i peцeп-тop aдипoнeктину 2 (AdipoR2) — у пeчiнцi (чepeз aктивa-цГЮ AМФ-кiнaзи пiдвищуe чутливicть дo iнcулiну) [22, 23].
Щoдo peзиcтину вiдoмo, щo вш гoлoвним чинoм erc-пpecуeтьcя i cинтeзуeтьcя у жиpoвiй ткaнинi щуpiв i, мeншoю мipoю, в ^дшлунгавш зaлoзi, гiпoфiзi тa гiпoтaлaмуci. Пiдвищeння йoгo ceкpeцiï' acoцiюють ГЗ мeншoю чутливicтю ткaнин дo iнcулiну [37]. Cучacнi дaнi cвiдчaть пpo тe, щo здaт-нicть peзиcтину людини, видiлeнoгo з мaкpoфaгiв, виклига-ти iнcулiнopeзиcтeнтнicть зaлeжить вГд йoгo зaпaльниx влac-тивocтeй [38], a тaкoж здiйcнюeтьcя чepeз блoкувaння AМФ-к^зи i фocфopилювaння ПK-B у м'язax i пeчiнцi [39].
Oтжe, дo мapкepiв жиpoвoï' iнcулiнopeзиcтeнтнocтi cлiд зapaxувaти ЧHП-a, peзиcтин, aдипoнeктин, HEЖK, лeптин.
nE4IHKOBA HEЧУTЛИBICTЬ ДO IHCУЛIHУ TA Tí ЛAБOPATOPHE ПIДTBEPДЖEHHЯ
Чутливicть пeчiнки дo iнcулiну зaлeжить вГд жиpoвo-гo пpoшapку. Пpoвiднa гiпoтeзa з цьoгo пpивoду фунту-
eтьcя нa фaктi пocилeнoгo iнтpaпopтaльнoгo пoтoку HEЖK. Bмicт ocтaннix пiдвищуeтьcя внacлiдoк цeнтpaль-нoгo oжиpiння. Iнтpaaбдoмiнaльнi aдипoцити бтьш л^-лiтичнo aктивнi, нГж шшк Oтжe, виcoкий piвeнь HEЖK пpигнiчуe дГю iнcулiну нa пeчiнку (ймoвipнo, чepeз вплив нa GLUT-2), пocилюeтьcя глюкoнeoгeнeз [3].
З'яcувaли тaкoж, щo гiпepiнcулiнeмiя бeзпocepeдньo впливae нa пeчiнкoвий мeтaбoлiзм глюкoзи. Haпpиклaд, у тpaнcгeнниx мишeй, якГ oтpимувaли нaдмip ^улту в пeчiн-ку, poзвивaлиcя знижeння eкcпpecГ'' iнcулiнoвиx peцeптopiв, пopушeння тoлepaнтнocтi дo глюкoзи тa гiпepлiпiдeмiя бeз жoдниx пepвинниx гeнeтичниx дeфeктiв щoдo iнcулiнoвoï' дГ' aбo ceкpeцiï' [4G]. У цьoму кoнтeкcтi виникae cумнiв щoдo бeзaпeляцiйнoгo твepджeння пpo aбcoлютну бeзпeку pa^ ньoгo пpизнaчeння iнcулiну xвopим нa ЦД-2.
Дocлiджeння oc^^x poкiв виявили тaкoж цiкaвi дaнi щoдo тpaнcaмiнaз. Пoмiтили, щo вмкт aлaнiнaмiнo-тpaнcфepaзи (AлT) кopeлюe з ктькктю жиpoвиx вщ!^-дeнь у пeчiнцi тa вкaзуe нa ïï iнcулiнopeзиcтeнтнicть. Aвтopи дocлiджeння пiдкpecлюють, щo пiдвищeння piвня AnT нaвiть у мeжax нopми пoпepeджae пpo poзвитoк ЦД-2 нeзaлeжнo вГд iншиx пpoвicникiв (пiдвищeння piвня глюкoзи нaтщe, збiльшeння iндeкcу мacи тiлa, ди^^-пpoтeï'нeмiя, пiдвищeння piвня C-peaктивнoгo пpoтeï'ну (CP^, apтepiaльнa гiпepтeнзiя) [41]. I cпpaвдi, зa дaними iншиx дocлiдникiв, eкcпepимeнтaльнa мoдeль ЦД-2 у щуpiв xapaктepизувaлacь пiдвищeнням вмicту нe лишe Tr, peзиcтину i лeптину, aлe й AлT [42].
Bapтo згaдaти i пpo peзиcтин, який, як ввaжaють, мae пpямий cтocунoк дo iнcулiнopeзиcтeнтнocтi пeчiнки [43]. Дoвeдeнo пpигнiчувaльну дГю peзиcтину нa бюшн-тeзнi влacтивocтi пeчiнки, ocкiльки виявлeнo звopoтну йoгo кopeляцiю Гз зaгaльним xoлecтepинoм, ЛПHЩ, ЛПBЩ [37, 38].
Oтжe, дo мapкepiв пeчiнкoвoï' iнcулiнopeзиcтeнт-нocтi зapaxувaти HEЖK, peзиcтин, глюкoзу в кpoвi нaтщe, AлT.
MAPKEPИ EHДOTEЛIAЛЬHOÏ IHCУЛIHOPEЗИCTEHTHOCTI
Пepeдуciм cлiд зaзнaчити, щo вaзoдилятaцiйнa дГя iнcулiну oпocepeдкoвуeтьcя PI3K-шляxoм, cпpияючи утвopeнню NO. Цe у cвoю чepгу зaбeзпeчуe пocилeння кpoвoбiгу тa зpocтaння мoжливocтi зaбeзпeчувaти глюкoзoю ткaнини. Heздaтнicть iнcулiну пpaцювaти чepeз PI3K-шляx нaзвaли iнcулiнopeзиcтeнтнicтю eндoтeлiю [44].
Ha вaжливicть уpaжeння eндoтeлiю вгазують дaнi кш-нiчнoгo дocлiджeння, у ягаму з'яcувaли, щo у poдичiв пepшoï' лГнГ'' xвopиx нa ЦД-2 eндoтeлiaльнa iнcулiнope-зиcтeнтнicть булa нaйпoтужнiшoю cepeд кoгopти гонт-poльниx ocí6 з iнcулiнopeзиcтeнтнicтю [9].
Eндoтeлiaльнa диcфункцiя зa ЦД-2 xapaктepизуeтьcя пpиглушeнoю вiдпoвiддю нa вaзoдилятaтop NO i пщви-щeну пpoдукцiю вaзoкoнcтpиктopiв, тaкиx як ATII [8].
Bиявлeнo i cудинну дГю ЧHП-a. Зoкpeмa, ЧHП-a вивчa-ють як мapкep дiaбeтичнoï' peтинoпaтiï' [45]. Bвaжaють, щo
ЧНП-а бере участь в ураженн ендотел1ю та атмвки, а також е потужним iндуктором апоптозу ендотелiальниx клiтин у хворих на ЦД-2 [32].
Доведено також здатнicть ЧНП-а активувати ендоте-лiй до кл™нноТ адгези'. Зокрема, ЧНП-а стимулюе утво-рення СРП, який головним чином синтезуеться у печiнцi i здатний приеднуватися до ЛПНЩ, активувати макрофаги та прискорювати атерогенез [14]. Порiвнюючи вплив ЧНП-а з 1Л-6 на розвиток ендотелiальноï шсулшорезистентносп, дiйшли висновку, що роль ЧНП-а пщтверд-жуеться значною базою прямих i переконливих доказiв, на вщмшу вiд 1Л-6, де вони вщсутш або cумнiвнi [46].
Зростання вмкту СРП аcоцiюетьcя зi зниженням екс-пресГ'' ендотелiально''' NO-синтази i в^грае значну роль в утвореннi атером i атеротромбозiв [47]. Не випадково цей показник вважають маркером i провкником кардю-васкулярних подiй. Зокрема, пкля проведення дослщ-ження Cardiovascular Health Study з'ясувалося, що впро-довж 3-4 роюв в оаб, у яких вмicт СРП перевищував cереднiй, розвивався ЦД-2 [48]. У хворих на ЦД-2 та атеросклероз СРП корелював з IMT, шсулшом i глюкозою натще, а також з шдексом НОМА [23].
€ також мiркування щодо причетност адипонектину до розвитку ендотелiальноï' дисфункци' [49]. У cерцi ади-понектин пригшчуе гiпертрофiю кардiомiоцитiв i мюкар-дiальний фiброз [50], а також трансформа^ю макрофагiв у тучнi кл™ни [51].
Гiперлептинемiя та/або лептинорезиcтентнicть причеты до ендотелiально''' iнcулiнорезиcтентноcтi, адже за нормальних фiзiологiчниx умов шсулш потенцiюе дiю лептину у напрямi ендотелшзалежно''' вазодилятаци' через Р13К-шлях [52].
^м адипонектину i лептину, ще один адипокш — резистин мае стосунок до шсулшорезистентносп ендо-тел^. Резистин вважають чинником, що в^грае значну роль у розвитку серцево-судинних захворювань. Йому приписують здатнicть шдвищувати вмicт VCAM-1, активувати ендотелш до вироблення ендотелiну 1, спонукати секре^ю прозапальних речовин, зокрема ЧНП-а, i вре-штi решт спричиняти атерогенез [37, 51, 53].
Вважають, що мiкроальбумiнурiя (МА), а також VCAM-1 i внутршньокл™нна адгезшна молекула (ICAM) е маркерами ендотелiальноï' дисфункци' за ЦД-2, причому судинн адгезiйнi молекули не лише супроводжують МА, але й передують 'й [54].
МА вважають незалежним чинником серцево-судинно''' cмертноcтi [55]. Так, дослщження iз залученням 645 оаб виявили, що МА вказуе на уражений синтез NO, навт незалежно вщ наявноcтi ЦД-2 [56]. Тому ппотезу Steno [57], зпдно з якою МА вiдображае системне транс-судинне просякнення альбумiну й, зокрема, сприяе поси-леному проникненню атерогенних лтопроте'шв в арте-рiальну cтiнку, cьогоднi цитують i знаходять новi аргу-менти на ïï пiдтвердження [56, 58].
Отже, до маркерiв ендотелiально''' шсулшорезистент-ноcтi слщ зарахувати ендотелiн-1, АТ11, брадикiнiн, NO, ендотелiальну NO-синтазу, ЧНП-а, СРП, шсулш, глюкозу в
кровЬ адипонектин, лептин, резистин, судинн адгезiйнi молекули, МА.
висновки
Проаналiзувавши значну кiлькicть лiтературниx дже-рел, констатуемо, що для вивчення шсулшорезистентносп рiзниx тканин (печiнки, м^в, жирово''' тканини й ендотелiю) часто використовують одн й тi ж лаборатор-нi показники, називаючи 'х маркерами. Виникають зако-номiрнi запитання: щодо яко'' тканини iдентифiкувати певну речовину як маркер? До тканини, з яко'' вш видтя-еться, чи на яку вш дiе?
Наприклад, адипонектин видiляетьcя з жирово''' тканини, але дiе на печшку та м'язи, бо саме там експре-суються його рецептори. Слщ вважати зниження види лення адипонектину маркером шсулшорезистентносп жирово'' тканини чи маркером шсулшорезистентносп печшки i м^в, де за умов його недостатност виникае iнcулiнорезиcтентнicть? Чи, наприклад, НЕЖК? Видтив-шись iз жирово''' тканини, НЕЖК зменшують захоплення глюкози м'язами, пригычують д^ iнcулiну на печшку, знижують чутливicть р-1штин до шсулшу. У цьому напря-мi нашу cтурбованicть роздiлили й деяк вченi, коли звер-нули увагу на необxiднicть враховувати пряму i непряму д^, зокрема, лiпоцитокiнiв у патогенезi ЦД-2 [59].
Ми мiркували так: на початковому етапi розвитку шсулшорезистентносп перебувають печшка, ендотелiй, м'язи, жирова тканина. Отже, вони е патогенетичними мшенями шсулшорезистентносп першого порядку. За умов шсулшорезистентносп неподiбнicть кожно'' з цих тканин зумовлюе видтення з них рiзниx cпецифiчниx речовин, шакше кажучи, маркерiв шсулшорезистентнос-т мiшеней першого порядку. А ось шсулшорезистентну дiю видiлениx речовин щодо низки шших тканин вирши-ли називати неcпецифiчною щодо мiшеней другого порядку. Виходячи з попереднього прикладу, адипонектин — cпецифiчний маркер шсулшорезистентносп першого порядку щодо жирово'' тканини i неcпецифiчний маркер шсулшорезистентносп другого порядку щодо печшки i м^в.
Сподiваемоcь, що згодом у процес вивчення патогенезу ЦД-2 вдасться виокремити cпецифiчнi маркери шсулшорезистентносп певних тканин i з'ясували посли довшсть залучення нових мшеней шд 'х вплив. Знання цього дозволить не лише добирати препарат iз перел^ вiдомиx, але й будувати адекватну стратепю пошуку нових л^арських заcобiв.
Л1ТЕРАТУРА
1. Губський Ю.1. Бюлопчна xiмiя. — Ки'в; Tернопiль: Укрмед-книга, 2000. — 508 с.
2. Koch L., Munderlich T., Seibler J. et al. Central insulin action regulates peripheral glucose and fat metabolism in mice // J. Clin. Invest. — 2008. — Vol. 118. — P. 2132-2147.
3. Зайчик А.Ш., Чурилов Л.П. Основы патохимии. — СПб.: ЭЛБИ , 2000. — 688 с.
4. Маньковський Б.Н., Пхакадзе А.Г.Влияние периндоприла на содержание эндотелиальных факторов в крови боль-
ных сахарным диабетом 1 типа, осложненным нефропати- 26. ей // Серце i судини. — 2008. — №1. — С. 60-65.
5. Bloomgarden Z.T. Insulin resistance concepts // Diabetes Care. — 2007. — Vol. 30, Suppl. 5. — P. 1320-1326.
6. Muniyappa R., Montagnani M., Kon Koh K., and Quon M.J. Cardiovascular Actions of Insulin // Endocrine Reviews. — 2007. — Vol. 28 (5). — P. 463-491. 27.
7. МарчукН.Ю., CepeieHKO O.O. Роль шсулшовоТ резистентност в розвитку синдрому пол^стозних ясчниш у дiвчат-пiдлiткiв // Пробл. ендокринноТ патологи. — 2005. — №3. — С. 72-86.
8. Weber M. The telmisartan Programme of Research to show 28. Telmisartan End-organ protection (PROTECTION) Programme // Journal of Hypertension. — 2003. — Vol. 21 Suppl. 6. — P. 37-46.
9. Natali A., Toschi E., Baldeweg S., Ciociaro D., Favilla S., Sacca L., Ferrannini E. Clustersng of insulin resistance with vascular 29. dysfunction and low-grade inflammation in type 2 diabetes // Diabetes. — 2006 — Vol. 55 (4). — Р. 1133-1140.
10. Kahn B.B., Flier J.S. Obesity and insulin resistance // J. Clin. 30. Invest. — 2000. — № 106. — P. 473-481.
11. Hotamisligil G.S. The role of TNF alpha and TNF receptors in obesity and insulin resistance // J. Intern. Med. — 1999. — Vol. 245. — P. 621-625.
12. Peraldi P., Spiegelman B. TNF-alpha and insulin resistance: 31. summary and future prospects // Mol. Cell. Biochem. — 1998.
— Vol. 182. — P. 169-175.
13. Кравчун H.O. Фактор некрозу пухлин-а та цукровий дiабет 2 32. типу // Пробл. ендокринноТ патологи. — 2005. — №3. — С. 3-8.
14. Зайчик А.Ш., Чурилов Л.П. Общая патофизиология — СПб.: ЭЛБИ-СПб., 2001. — 624 с.
15. Sethi G., Sung B., Aggarwal B.B. TNF: a master switch for inflammation to cancer // Front. Biosci. — 2008. — Vol. 1,
№13 — P. 5094-5107. 33.
16. Phielox E., Mensink M. Type 2 diabetes mellitus and skeletal muscle metabolic function // Physiol. Behav. — 2008. — Vol.
94 (2). — P. 252-258. 34.
17. Griffin et al. Free fatty acid-induced insulin resistance is associated with activation of protein kinase C theta and alterations in the insulin signaling cascade // Diabetes. — 35. 1999. — Vol. 46. — P. 1270-1274.
18. High-fat feeding impairs insulin-stimulated GLUT4 recruitment via an early insulin-signaling defect / Zierath J.R., 36. Houseknecht K.L., Gnudi L., Kahn B.B. // Diabetes. — 1999.
— Vol. 46. — P. 215-223. 37.
19. The relation between insulin sensitivity and the fatty-acid composition of skeletal-muscle phospholipids / Borkman M.
et al. // N. Eng. J. Med. — 1993. — Vol. 328. — P. 238-244. 38.
20. De Feyter H.M., van den Broek N.M., Praet S.F. et al. Early or advanced stage type 2 diabetes is not accompanied by in vivo skeletal muscle mitochondrial dysfunction // Eur. J. Endocrinol. — 2008. — Vol. 158 (5). — P. 643-653.
21. Adams J., Pratipanawatr T., Berria R. et al. Ceramide content is 39. increased in skeletal muscle from obese insulin-resistant humans // Diabetes. — 2004. — Vol. 53. — P. 25-32.
22. Yamauchi T, Kamon J, Ito Y. Cloning of adiponectin receptors that mediate antidiabetic metabolic effect // Nature. — 2003.
— Vol. 423. — P. 762-769. 40.
23. Whitehead J.P., Richards A.A., Hickman I.J., Macdonald G.A., Prins J.B. Adiponectin — a key adipokine in the metabolic syndrome // Diabetes Obes. Metab. — 2006. — Vol. 8 (3). — P. 41. 264-280.
24. Lin-Lin L., Xiao-Long K., Xin-Jian R.,Ye W., Chang-Hui W., Lin H., Jun
R, Xin L., Xin-Min M. Association between 45T/G polymorphism 42. of the adiponectin gene and plasma adiponectin levels with type 2 diabetes // Clinical and Experimental Pharmacology and Physiology. — 2007. — Vol. 34 (12): — P. 1287-1290.
25. DeFronzo R.A., Tobin J.D., AndreasR. Glucose clamp technique:
a method for quantifying insulin secretion and resistance // 43. Am. J. Physiol. — 1979. — Vol. 237. — P. 214-223.
Пат. №8401 U УкраТна A 61 В 5/145; A 61 В 5/107, G 01 N 33/48. Cnoci6 оцЫки ¡нсулшорезистентносл у хворих на цукровий flia6eT 2 типу /М.Ю.Горшунська, ЮТКараченцев, В.В.Полторак, О.М.БТпецька /UA/.- № 20040907427; Заявл. 10.09.04; опубл. 15.08.05. // Промислова власшсть. — 2005.
— Бюл. № 8.
Matheus D.R., Hosker J.P., Rudenski A.S. et al. Homeostasis model assessment : insulin resistance and beta-cell function from fasting plasma glucose and insulin concentration in man // Diabetologia. — 1985. — Vol. 28. — P. 412-419. In vivo administration of leptin activates signal transduction directly in insulin sensitive tissues: overlapping but distinct pathways from insulin/ Kim Y.B., Uotani S., Pierroz D.D. et al. // Endocrinology. — 2000. — Vol. 141. — P. 2328-2339. Lang K., Ratke J. Leptin and Adiponectin: new players in the field of tumor cell and leukocyte migration // Cell Commun. Signal. — 2009. — Vol. 7(1). — P. 27.
Пат. №2201249 C2 Россия A 61 К 38/17, A 61 P5/50, 3/10. Применение антагонистов лептина для лечения резистентности к инсулину при дабете II типа / Эртль Й., Прайбиш Г., Мюллер Г. /DE/.- № 99107759/14; Заявл. 15.09.97; опубл. 27.03.03. // PCT. — 2003. Ogawa Y., Increased glucose metabolism and insulin sensitivity in transgenic skinny mice overexpressing leptin // Diabetes. — 1999. — Vol. 48. — P. 1822-1829. Joussen A.M., Doehmen S., Le, M.L., Koizumi K., Radetzky S., Krohne T.U., Poulaki V., Semkova I., Kociok N. TNF-a mediated apoptosis plays an important role in the development of early diabetic retinopathy and long-term histopathological alterations // Molecular Vision. — 2009. — Vol. 15. — P. 1418-1428.
A nutrient-sensing pathway regulates leptin gene expression in muscle and fat / Wang J., Liu R., Hawkins M. et al. // Nature.
— 1998. — Vol. 393. — P. 684-688.
Leptin reverses insulin resistance and diabetes mellitus in mice with congenital lipodystrophy / Shimomura I., Hammer R.E., Ikemoto S., et al. // Nature. — 1999. — Vol. 401. — P. 73-76. Gavrilova O., Surgical implantation of adipose tissue reverses diabetes in lipoatrophic mice // J. Clin. Invest. — 2000. — Vol. 105. — P. 271-278.
Bray G.A. Autonomic and endocrine factors in the regulation of food intake // Brain Res. Bull. — 1985. — Vol. 14. — P. 505-510. Barnes K.M., Miner J.L. Role of resistin in insulin sensitivity in rodents and humans // Curr Protein Pept. Sci. — 2009. — Vol. 10 (1). — P. 96-107.
Koch A., Gressner O.A., Edouard S., Tacke F., Trautwein C. Serum resistin levels in critically ill patients are associated with inflammation, organ dysfunction and metabolism and may predict survival of non-septic patients // Critical Care. — 2009. — Vol. 13(3): R95.
Kim S.J., Nian C., Mcintosh C.H. Resistin is a key mediator of glucose-dependent insulinotropic polypeptide (GIP) stimulation of lipoprotein lipase (LPL) activity in adipocytes // Journal of Biological Chemistry. — 2007. — Vol. 282(47). — P. 34139-34147.
Patti M.E., Kahn C.R. Lessons from transgenic and knockout animals about noninsulin-dependent diabetes mellitus // Trends Endocrinol. Metab. — 1996. — Vol. 7. — P. 311-319. SattarN. Predicting type 2 diabetes: a role for novel parameters or simple prediction models? // Clinical laboratory. — 2005. — Vol. 29, №2. — P. 7-11.
Schaalan M., El-Abhar H.S., Barakat M., El-Denshary E.S. Westernized-like-diet-fed rats: effect on glucose homeostasis, lipid profile, and adipocyte hormones and their modulation by rosiglitazone and glimepiride // J. Diabetes Complications
— 2008. — Vol. 11. — P. 17-31.
Rajala M.W.,Obici S., SchererP.E. Adipose-derived resistin and gut-derived resistin-like molecular-в selectively impair insulin
action on glucose production // J. Clin. Investigation. — 2003.
— Vol. 111. — P. 225-230.
44. Muniyappa R., Quon M.J. Insulin resistance in vascular endothelium // Curr. Opin. Investig. Drugs. — 2007. — Vol. 10(4).
— P. 523-530.
45. CDC. Centers for Disease Control and Prevention. 2006. Diabetes data and trends [online]. URL: http://www.cdc.gov/ diabetes/statistics.
46. Andersen K., Pedersen B.K. The role of inflammation in vascular insulin resistance with focus on IL-6 // Horm. Metab. Res. — 2008. — Vol. 40(9). — P. 635-639.
47. Capuzzi D, Freeman J. C-reactive protein and cardiovascular risk in the metabolic syndrome and type 2 diabetes: controversy and challenge // Clinical Diabetes. — 2007. — Vol. 25: — P. 16-22.
48. Barzilay J.I., Abraham L., Heckbert S.R., Cushman M., Kuller L.H., ResnickH.E., Tracy R.P. The relation of markers of inflammation to the development of glucose disorders in the elderly: the Cardiovascular Health Study // Diabetes. - 2001. — Vol. 50.
— P. 2384-2389.
49. nonmopaK B.B. CraHflapT coBpeMeHHbix nepopanbHbix aHTM-flMa6eTMMecKMX npenapaTOB // Medicus Amicus. — 2005. — №5. — C. 16.
50. Maia-Fernandes T., Roncon-Albuquerque R.J., Leite-Moreira A.F. Cardiovascular actions of adiponectin: pathophysiologic implications // Rev. Port. Cardiol. — 2008. — Vol. 27 (11). — P. 1431-1449.
51. Kougias P., ChaiH., Lin P.H, Yao Q., Lumsden A.B, Chen C. Effects of adipocyte-derived cytokines on endothelial functions: implication of vascular disease // J. Surg. Res. — 2005. — Vol. 126 — P. 121-129.
52. Vecchione C., AretiniA., MaffeiA., Marino G., Selvetella G., Poulet R., Trimarco V., Frati G., Lembo G. Cooperation between insulin and leptin in the modulation of vascular tone // Hypertension.
— 2003 — Vol. 42. — P. 166-170.
53. Burnett M.S, Lee C.W, Kinnaird T.D, Stabile E, Durrani S., Dullum M.K. The potential role of resistin in atherogenesis // Atherosclerosis. — 2005. — Vol. 182 — P. 241-248.
54. Lim S., Caballero E., Swakowski P., Logerfo F., Horton E., Veves A. Impairment in vascular reactivity and elevation of soluble intercellular adhesion molecule and vascular cell adhesion molecule precede the development of microalbuminuria and elevation of von Willebrand factor in individuals with type 2 diabetes // Diabetes. — 1999. — Vol. 48, Suppl. 1. — P. A142.
55. Beijers H.J., Ferreira I., Bravenboer B, Dekker J.M., Nijpels G., Heine RJ, StehouwerC.D. Microalbuminuria and cardiovascular autonomic dysfunction are independently associated with cardiovascular mortality: evidence for distinct pathways: the Hoorn Study // Diabetes Care. — 2009 — Vol. 32 (9). — P. 1698-1703.
56. Stehouwer C.D., Smulders Y.M. Microalbuminuria and Risk for Cardiovascular Disease: Analysis of Potential Mechanisms // Journal of the American Society of Nephrology. — 2006. — Vol. 17. — P. 2106-2111.
57. Deckert T., Feldt-Rasmussen B., Borch-Johnsen K., Jensen T., Kofoed-Enevoldsen A. Albuminuria reflects widespread vascular damage. The Steno hypothesis // Diabetologia. — 1989. — Vol. 32. — P. 219-226.
58. Rehm M., Zahler S., Lotsch M., Welsch U., Conzen P., Jakob M., Becker B.F. Endothelial glycocalix as an additional barrier
determining extravasation of 6% hydroxyethyl starch or 5% albumin solutions in the coronary vascular bed // Anesthesiology. — 2004. — Vol. 100. — P. 2111-2113. 59. Малижев B.O., АнастасШ Л.В., JlapiH O.C., Неборачко М.В., Гирявенко О.Я. Лтоцитокши в Генез1 цукрового дебету 2-го типу // Клштна ендокринолопя i ендокринна xipyprm. 2005. — №1 (10). — С. 3-25.
РЕЗЮМЕ
Инсулинчувствительные ткани и маркеры инсулинорезистентности при сахарном диабете 2-го типа О.П. Кихтяк
Лекция посвящена вопросам инсулинорезистентных тканей и их маркеров при сахарном диабете 2-го типа. Анализируя библиографические источники, мы пришли к выводу о возможности классификации известных маркеров инсулинорезистентности на маркеры первого и второго порядка. В этом случае, к примеру, адипонектин, который вырабатывается в жировой ткани в недостаточном количестве в условиях жировой инсулинорезистентности, рассматривается как специфический маркер инсулинорезистентности первого порядка в отношении жировой ткани. В то же время, адипонектин выступает неспецифическим маркером инсулинорезистентности второго порядка в отношении печени и мышц, где он не вырабатывается. По нашему мнению, такое разделение понятий поможет разобраться во все увеличивающемся количестве маркеров инсулинорезистентности при сахарном диабете 2-го типа.
Ключевые слова: инсулинорезистентность, маркеры, сахарный диабет 2-го типа.
SUMMARY
Insulin sensitive tissues and insulin resistance markers in type 2 diabetes mellitus O. Kikhtyak
The article is dedicated to the problem of insulin sensitive tissues and insulin resistance markers in type 2 diabetes. Taking into account the substantial part of the bibliographical sources we arrived at the output about the possibility to classify the known markers of insulin resistance to the markers of the first and second order. In this case, for example, adiponectin, which is manufactured in the adipose tissue in an insufficient quantity under the conditions of adipose insulin resistance, it is considered as the specific marker of insulin resistance of the first order regarding to adipose tissue. At the same time adiponectin plays the role as the unspecific marker of insulin resistance of the second order concerning the liver and muscles where it is not synthesized. In our opinion, this separation of concepts will help to organize our knowledge into entire increased quantity of markers of insulin resistance in type 2 diabetes mellitus.
Key words: insulin resistance, markers of insulin resistance, type 2 diabetes mellitus.
Дата надходження до редащи 12.04.2010 p.
