CC BY
41
4. Пушенко С.Л. Идентификация факторов профессионального риска в повышении эффективности организации охраны труда на предприятиях стройиндустрии / С.Л. Пушенко // Научный вестник Воронежского ГАСУ. Сер. Строительство и архитектура. - 2012. - № 1 (25). - С. 211-217.
5. Системи управлшня гшеною та безпекою пращ. Ви-моги: ДСТУ OHSAS 18001:2010 (OHSAS 18001:2007, IDT). -[Чинний вщ 01.01.2011 р.]. - К.: Держспоживстандарт Укра-!ни, 2011. - 20 с.
6. Система управлшня безпекою та гшеною пращ. Основш принципи виконання вимог OHSAS 18001 ДСТУ-П OHSAS 18002:2006 (OHSAS 18002:2000, IDT). - [Чинний вщ 07.01.2007 р.]. - К.: Держспоживстандарт Укра!ни, 2007. -45 с.
7. Новак 1.М. Формування сучасно! системи професшно! безпеки та охорони пращ в Укра!ш / 1.М. Новак, Н.1. Котова // Демографiя та сощальна економша. - 2011. - № 1. - С. 110117.
8. Томаков М.В. Построение эффективной системы управления охраной труда и промышленной безопасности корпорации в рамках системного подхода / М.В. Томаков // Известия Юго-Западного государственного университета. -2012. - №4 (43), ч.2. - С.177-180.
НадШшла до редакцП 26.11.2014 р.
Я.А. Жалило, к.е.н.
ШСТИТУЩАЛ1ЗАЦШ Д1ЛОВИХ КОМУН1КАЦ1Й ЯК ШЛЯХ ДО П1ДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТ1 ЕКОНОМ1ЧНО1 ПОЛ1ТИКИ
Реалiзацiя економiчноl полiтики держави в ринковiй економщ традицiйно здiйснюеться виходячи з припущення про рацiональнiсть поведiнки приватних економiчних
© Я.А. Жалшо, 2014
суб'екив. Передбачаеться, що держава, будучи позбавленою можливостi прямого адмiнiстративного впливу на ди пщпри-емств, впливае на змши основних макроекономiчних парамет-рiв, що у свою чергу модифжуе економiчне середовище, яке е джерелом шформацп для прийняття приватними суб'ектами управлшських рiшень. Отже, саме ращональшсть цих суб'ектiв е ключовою критичною точкою, вщ яко! залежить ефектившсть реалiзащ! цiлей та завдань економiчно! полiтики держави. Важливiсть врахування цього чинника особливо да-еться взнаки щодо реалiзацil стратегiчно орiентованих складо-вих полiтики держави, серед яких, поза сумнiвом, визначальна роль належить промисловiй полiтицi.
Отже, вiдновлення дiевостi промислово! полiтики в Укра!ш, що набувае особливо! актуальной у процес тдго-товки до iмплементацil положень Угоди про асощацш мiж Укра!ною та СС i наступно! реалiзацil позитивного потенцiалу членства, передбачае включення до числа напрямiв тако! поль тики сприяння розвитковi рацiональних, стратепчно орiенто-ваних приватних економiчних суб'екив, якi можуть стати на-лежними рецитентами сучасних iнструментiв промислово! пол^ики держави.
Дiездатнiсть приватних суб'ектiв економiчних стратегiй мае витiкати з безпосередньо! оцiнки ними стану економiчного середовища та прийняття на базi ще! оцiнки оптимальних стратегiчних i тактичних рiшень. М^ж тим невпинне посилен-ня потужностi iнформацiйних потокiв, яке супроводжуеться наростанням асиметричностi доступу до шформацп, вельми утруднюе рацiональнi ди суб'ектiв господарювання навiть у збалансованих економiках. Як доводить О.Носова, за умов асиметричност чи неповноти шформацп поведшка економiч-них суб'ектiв не лише е обмежено ращональною, але й може набувати недобросовiсного характеру [1, с. 18].
Американський дослщник, прибiчник теорi! "обмежено! ращональностГ', Г. Саймон зазначае: "Здатшсть людського розуму формулювати та вирiшувати складнi проблеми навряд можна порiвняти за рiвнем з проблемами, вирiшення яких не-
обхщне для об'ективно ращонально1 поведiнки в реальному свт" [2, с. 71]. До концепцп «обмежено1 ращональностЬ, за яко1 економiчнi суб'екти е ращональними лише в мiру сво!х можливостей, схиляеться також О.Вiльямсон [3, с. 7].
Важливою складовою сприяння ращональност економ> чних суб'ектiв е i рацiональна поведiнка уряду. Вона полягае в застосуванш ним прозорих, зрозумших приватним суб'ектам заходiв, якi лопчно випливають iз ситуацп, що склалася, i пе-ребувають у ру^ проголошувано! концепци економiчноl стратеги. Проте при прогнозуванш поведiнки уряду варто здшснювати поправку на рацiональнiсть (адекватшсть) дiй самого уряду. На думку А. Олшника, нерацiональнiсть дш остан-нього може бути викликана: нездатнiстю органiв влади оволо-д^и «правилами гри», наданням прiоритету лише однш сферi цiлей (наприклад, отримання електоральних переваг) або отриманням першост групових iнтересiв над загальнонащона-льними [4, с. 40]. 1нституцшна криза, у якш Укра1на перманентно перебувае з 2005 р., поглиблюе внутршш суперечностi дiй держави у сферi економiчноl полiтики.
Проблеми узгодження дiяльностi держави i бiзнесу тор-калися чимало укра1нських та зарубiжних дослiдникiв. Зокре-ма, 1хня увага концентрувалася на питаннях, пов'язаних з вщ-стоюванням представниками бiзнесу сво1х iнтересiв при роз-робцi та провадженш державою регуляторно1 полiтики [5], з вщносинами у сферi сощально1 вiдповiдальностi бiзнесу [6]. Автори доходять висновюв про необхiднiсть розбудови шсти-туцiйних механiзмiв впливу бiзнесу на державш рiшення у сферi економiчноl полiтики [7] та про потребу поширення со-щально1 активностi тдприемств [8]. Водночас поки що бракуе штегративного пiдходу, який дозволив би пов'язати у едину систему стосунки мiж органами державно1 влади, представниками бiзнесу та складовими громадянського суспшьства й по-еднати !х iз процедурами реалiзацil цiлей i завдань економiчноl полiтики держави.
Перехщ вiд щеологи протистояння влади, громадянина i бiзнесу до партнерських стосунюв на основi взаемно1 вигоди
зшмае, на думку Дж.Сиглща, низку обмежень щодо державно! полiтики [9]. Ан^зуючи прiоритетнi напрямки сощально-економiчних трансформацш у кра!нах з перехiдною економь кою, Дж.Стiглiц ще наприкiнцi минулого столiття наголошу-вав: «У ^mpi уваги повинна бути не вщмова вiд держави чи !! ослаблення, а змiна курсу уряду, з установленням рiзноманiт-них партнерських зв'язюв мiж державним i приватним секторами» [10, с. 11]. Залучення пщприемщв до прийняття еконо-мiчних рiшень та вироблення державно! економiчно! стратеги надае можливiсть реалiзовувати найсприятлившу для розвит-ку нацiонального виробництва та бiзнесу економiчну полiтику. За формулюванням А.Вебера, «держава повинна сприяти ви-правленню «провалiв ринку», а приватний сектор та громадян-ське сустльство повиннi бути спроможнi сприяти виправлен-ню «провалiв пол^ики» [11, с. 113]. На необхщност та важли-востi формування нових партнерських вщносин держави, сус-пiльства i бiзнесу наголошуе й академiк НАН Укра!ни В.Геець [12].
Метою статт е дослiдити основнi сучаснi тенденци ево-люцi! взаемовiдносин мiж державою i бiзнесом в Укра!нi та сформулювати пропозицi! складових полiтики iнституцiалiза-цi! дiлових комунiкацiй.
Оптимiзацiя процеав отримання та опрацювання ринко-во! iнформацi! i просування на цш основi до узгодження та консолщаци iнтересiв рiзних дiлових угруповань, приватних та загальнонацiональних iнтересiв традицiйно реалiзуються внаслiдок формування вiдповiдних iнститутiв. Посилення не-визначеностi дедалi вiдчутнiше вщбиваеться на вартостi та якостi процеав вiдтворення економiчних суб'ектiв у зв'язку зi зростанням !х трансакцiйних видатюв на !! подолання, а отже, змщнюе попит на iнститути узгодження штереав. За очевидно! неефективност офiцiйних iнститутiв у вирiшеннi завдань зниження трансакцiйних витрат закономiрним е процес активь зацi! «неформальних» шституив, серед яких найпростiшими, а отже найжиттездатшшими, е тiньова економiка та корупщя. Пронизуючи практично усi сфери соцiально-економiчно! сис-
теми, вони фактично перебирають на себе частину функцш оргашв державного управлшня з координаци групових ште-реав. Користуючись метoдoлoгieю, запропонованою Д. Нор-том, можна стверджувати, що щ iнститути виграють конкуре-нцiю з державою у виконанш функцiй зниження трансакцш-них витрат за рахунок свое].' вищо1 ефективнoстi.
Альтернативою тшзацшно-корупцшним мехaнiзмaм е становлення системи прозорих недержавних iнститутiв на oснoвi об'еднання пiдпpиемницьких спiльнoт, що сприяють оформленню корпоративних iнтеpесiв екoнoмiчних суб'ектiв, 1хньому доведенню до opгaнiв, що приймають piшення, та за-безпеченню зворотного зв'язку мiж об'ектами i суб'ектами державно].' екoнoмiчнoï пoлiтики завдяки налагодженню сталих кoмунiкaцiй. Тaкi гpoмaдськi об'еднання дозволяють ввести у певнi конструктивш рамки кoнфлiкти, якi неoдмiннo виника-ють у взaемoвiднoсинaх суб'ектiв пщприемницько].' дiяльнoстi з органами деpжaвнoï влади, мiж собою чи iз споживачами, пращвниками тощо.
Iнституцiaлiзaцiя кoмунiкaцiï пщприемницьких спiльнoт е взaемoвигiдним процесом. Як зазначають фaхiвцi Свiтoвoгo банку, уряди, яю прислуховуються до приватного сектору, бшьш здaтнi виробити пpaцюючi реформи, а пщприемщ, якi poзумiють, чого уряд прагне досягти за допомогою реформ, скорше ïx приймуть та пiдтpимaють [13, с. 4]. Для екoнoмiч-них суб'ектiв кopпopaтизaцiя ïxньoгo iнтеpесу - зaсiб пщви-щення його екoнoмiчнoï сили, ступеня вираженоси, квaлiфiкo-вaнoстi в oцiнкax та вибopi пpiopитетiв, а отже, дiевoстi самих стpaтегiй. У такий споаб спрощуеться завдання i для держави - вщбуваеться агрегування об'екив деpжaвнoï пoлiтики, форма вираження ïx iнтеpесiв стае кoнстpуктивнiшoю та ква-лiфiкoвaнiшoю, pеaкцiя на вплив - передбачувашшою. Поши-рення серед дослщниюв набувае кaтегopiя «сощальний капь тал» - «сукупшсть дшчих... норм (правил) та оргашзацш, якi дозволяють сощальним групам i суспiльству в цшому оргаш-зовувати свoïx членiв для виршення спшьних... завдань» [14, с. 69]. Використання термша «каттал» показове, оскшьки на-
голошуе на дiевш ролi комунiкацiйних шституив у створенш ново! вартосп.
На додачу прозора шституцшна консолiдaцiя приватних суб'екив посилюе громадський попит на усталення норм !х поведiнки, вщтак - реформування правово! сфери, яке лепти-мiзувaтиме встaновленi шляхом громадянських угод норми. Бiзнес реально потребуе дiяльностi держави як «арб^ра», який модеруе лiбеpaльне економiчне середовище з метою долання негативних екстеpнaлiй.
На хвилi «деолiгapхiзaщl» економiки досить часто луна-ють думки щодо необхщност повного «вщокремлення» суб'ектiв приватних стратегш вiд держави та досягнення !х iндифеpентностi щодо впливу на полiтику держави. Мiж тим досягнення ще! цiлi непродуктивне, а за умов притаманних економiцi Украши високого piвня невизнaченостi та шститу-цшно! нестабшьност - й неможливе. Мае бути поставлене за-вдання встановлення сучасних демократичних форм спiвпpaцi держави та бiзнесу як пiдrpунтя консолщаци штереав, запоб> гання можливим конфлiктaм та формування системи зворот-ного зв'язку щодо устшност полiтики держави.
Формування мультиполярно! пол^ично! системи, яка ба-зуеться на постiйному бaлaнсувaннi влади та опозицп, жорст-кiй пол^ичнш конкуренцп, системi стримувань i противаг мiж гiлкaми влади та коалщшних принципах формування виконав-чо! влади, що розпочалося внaслiдок пол^ично! кризи початку 2014 р., суттево знижуе ефектившсть лобiювaння корпоратив-них штереав на пiдrpунтi непрозорих домовленостей, будь-яких форм випробувано! paнiше «приватизацп влади». Забез-печення ефективностi взаемодп держави та приватних суб'ектiв потребуе ефективно! iнституцiaлiзaцil комунiкaцiй держави i бiзнесу, за яко! центральним посередником у 1хнш взаемоди стають громадсью об'еднання - союзи i асощацл пiдпpиемцiв. Така iнституцiaлiзaцiя створюе пщгрунтя для ве-дення нацюнального економ\чного д\алогу, тд яким ми розумь емо процес стшко! взаемодп мiж суб'ектами владних повно-важень, суб'ектами економiчноl дiяльностi та оpгaнiзaцiями
громадянського суспшьства небiзнесового спрямування у про-цесi розробки й ухвалення ршень соцiально-економiчноl поль тики [15, с. 5].
Ниш в Укрш'ш вже наявш певнi складовi економiчного дiалогу, проте вiн досi не набув надежного рiвня та цiлiсностi. Найрозвинешшою формою дiалогових вiдносин економiчних суб'екив е соцiальний дiалог у рамках сощального партнерства, який здшснюеться мiж Кабiнетом Мiнiстрiв, Федерацiею роботодавщв, спiльним представницьким органом професш-них спшок Укра1ни. Проте через недосконалшть механiзму со-цiального дiалогу й вщсутшсть пол^ично1 волi сторiн остан-нього брати на себе широку вiдповiдальнiсть на сьогоднi цей шструмент не можна вважати достатньо ефективним. З нашо1 точки зору, провщною причиною обмеження його дiевостi е надмiрне звуження предмета дiалогу, який не виходить за рамки сощально-трудових вiдносин.
Пiдвищення дiевостi соцiального дiалогу можливе в разi охоплення ним бшьш широкого спектра питань, яю стосують-ся стратегiчних орiентирiв розвитку втизняного бiзнесу, зок-рема щлей та аспектiв промислово1 полiтики, усвщомлення тiсного зв'язку цього розвитку з умовами i результатами тру-дово1 дiяльностi його працiвникiв, а вщтак - долучення учас-никiв сощального дiалогу до обстоювання спiльних з бiзнесом iнтересiв у дiалозi з державою. Таким чином, вщбуватиметься поступова еволюцiя вiд соцiального до економiчного дiалогу, яка супроводжуватиметься розширенням кола учасниюв дiа-логу та охоплених ним питань.
Показовою е розроблена Ком^етом з корпоративно] вщ-повщальност Асощацп менеджерiв Росшсько1 Федерацп офь цiйна позицiя щодо iнтересiв бiзнесу в дiалозi та взаемодп з державою. Серед таких штереав, на думку члешв Асощацп:
розвиток бiзнесу згiдно з довгостроковою стратегiею розвитку нащонально1 економiки;
гарантування державою мiнiмiзацil ризикiв пщприемни-цтва, в тому чи^ нефiнансових;
удосконалення законодавчо! бази ведення бiзнесу та пе-редбачуванiсть !! змiн;
участь бiзнесу в державнiй системi розвитку економши та задоволення потреб суспшьства на принципах «рiвних мож-ливостей i рiвно! вщповщальностЬ) без надмiрного втручання держави в дiяльнiсть тдприемницьких структур;
розробка системи заходiв щодо розвитку ринку пращ, якост трудових ресурЫв, подолання дефiциту робiтничих кад-рiв;
пiдвищення прозоростi дiяльностi державних та мюце-вих органiв управлшня щодо стимулювання бiзнесу до участ в соцiальних програмах, цiльового використання коштiв, якi до-бровiльно спрямовуються бiзнесом на розвиток суспiльства;
участь компанш та дiлових об'еднань у розробщ нащо-нальних стратегiй за мiжнародними зобов'язаннями держави в частинах щодо трудових вщносин, здоров'я пращвниюв, корпоративно! соцiально! вiдповiдальностi тощо [16, с. 8].
При достатнш визначеностi суб'ектiв економiчного дiа-логу з боку держави, якими е органи державно! влади, забез-печення репрезентативной суб'ектiв з боку бiзнесу досi за-лишаеться проблемою. Незважаючи на активний розвиток громадських об'еднань пщприемщв в Укра!нi, вони поки що не утворили мережi, необхщно! для узгодження корпоратив-них штереав та формування вiдносин трипартизму й сощаль-ного партнерства як пщвалин громадянсько! злагоди у суспi-льств1 Значна кiлькiсть громадських об'еднань пщприемщв е фактично ел^арними угрупованнями, яю вирiшують вузько-груповi цiлi, часто суто поличного характеру, та не створю-ють належного загального середовища захисту iнтересiв пiдп-риемництва (тобто шституцшна за формою модель комушка-цп е олiгархiчною за суттю). Пщприемства, якi не увiйшли до таких полiтико-економiчних «холдингiв», опиняються перед необхщшстю протистояння полiтицi держави, i саме цьому завданню пiдпорядковано дiяльнiсть !хнiх об'еднань.
Iнституцiалiзацiя партнерських стосунюв влади та бiзне-су мае вщбуватися через дiяльнiсть Ради пщприемщв при Ка-
бшет Мiнiстрiв Укра1ни, громадських рад при мшстерствах i вiдомствах, органiзацiю спшьних представництв центрально1 влади та бiзнес-асоцiацiй у регiонах Укра1ни. При цьому взае-модiя недержавних iнституцiй з органами державно1 влади в центрi i на мiсцях повинна бути за^плена вiдповiдними нор-мативними актами та належним чином iнституцiалiзована.
Забезпечуючи постiйний монiторинг державно1 полiтики з метою виявлення точок И неузгодженост iз процесами еко-номiчного вщтворення приватних суб'ектiв, громадськi об'еднання пщприемщв здiйснюють «демонополiзацiю» про-цесу прийняття ршень у сферi економiчноl пол^ики. Спираю-чись на зазначенi об'еднання, органи влади матимуть змогу одержувати оперативну iнформацiю про стан нащонально1 економiки, И галузей i потреби приватних суб'екив, делегува-ти тдприемницьким об'еднанням певнi права на реалiзацiю заходiв державно1 економiчноl полiтики, повноваження щодо економiчноl експертизи iнвестицiйних проекив, економшо-правового аналiзу проектiв закошв та постанов уряду, виявлення проявiв недобросовюно1 конкуренцп, вироблення проек-тiв рiшень органiв влади з вщповщних питань тощо. Це дозволить не лише скоротити шлях, який проходять управлшсью рiшення у владнш iерархil, але й зменшити вщповщш статтi витрат державного бюджету. Продуктивним може бути пере-хiд до надання певно1 частини державно1 пiдтримки, зокрема малого пщприемництва, iнновацiйного бiзнесу тощо, через га-лузевi та регюнальш самовряднi асоцiацil. Останнi можуть вь дiгравати роль поручителiв щодо сво1х членiв при отриманнi кредитiв, надавати пiдприемствам рекомендацil, виступати суб'ектами сертифшаци чи лiцензування.
Отже, перед шституцшною полiтикою держави у сферi забезпечення iнституцiалiзацil комунiкацiй держави та бiзнесу стоять важливi завдання:
вiдновити у повному обсязi дiяльнiсть громадських рад при мшютерствах i вiдомствах, забезпечити прозоршть !х фун-кцiонування, унормувати розширення повноважень;
нормативно врегулювати вимоги до структури та статусу самоврядно1' оргашзаци, якiй може бути делеговано виконання певних функцш галузевого регулювання, створити правову базу та розпочати процес такого делегування;
сформувати дieвий механiзм громадського контролю з боку об'еднань пщприемщв над розробкою, прийняттям та ви-конанням рiшень органiв державно! влади уЫх рiвнiв, на сис-тематичнiй основi залучати об'еднання пiдприемцiв до вироб-лення рiшень, якi перебувають у рамках 1хньо! компетенцп. При цьому перелш залучених об'еднань мае бути якомога ширшим, а процес сшльно! роботи - вiдбуватись максимально вщкрито;
створити нормативно-правову базу для ди механiзму ци-вiлiзованого лобiювання бiзнесом власних iнтересiв;
пiдтримувати органiзацiйними та шформацшними засо-бами ведення громадськими об'еднаннями пiдприемцiв вщ-критого суспшьного дiалогу з актуальних сощально-економiчних проблем, якi потребують нагального розв'язання, та з приводу стратеги суспшьного розвитку;
запровадити податковi та iншi стимули щодо дiяльностi з надання громадськими об'еднаннями пщприемщв дшових по-слуг, стимулювати розширення асортименту таких послуг та кола ïхнiх споживачiв.
Формуванню цивiлiзованих механiзмiв впливу грома-дянських iнститутiв на рiшення уряду й узгодження штереЫв сприятиме забезпечення квалiфiкованостi учасникiв громадян-ського суспшьства, якi повиннi вмiти коректно ощнити перс-пективи полiтики, що пропонуеться урядом, надати рекомен-дацiï, яю е об'ективно прийнятними, враховують закономiрно-стi поточноï макроекономiчноï ситуацiï i виражеш в категорь ях, що вщбивають обрану державою стратегiю. Таким чином, складовою полiтики розвитку комушкацшних iнститутiв е удосконалення iнструментiв комушкацп з широкими колами пересiчних громадян, яю уможливлять проведення спещаль-но1' iнформацiйноï полiтики, спрямовано1' на формування адекватного бачення ситуаци в економщ та перебiгу реформ в
украшському суспшьств^ поширення правдиво1 шформаци про поди в Укршш для св^ово1 спiльноти. Цьому сприяти-муть:
реалiзацiя в рiзних цiльових спiльнотах спецiалiзованих осв^шх програм для пiдвищення обiзнаностi щодо закономiр-ностей функцiонування економiки, становища в економщ Укра1ни, сутi економiчних реформ;
впровадження у ЗМ1 широкое' шформацшно1 кампани щодо роз'яснення змюту реформ, орiентованоl на конкретнi цiльовi групи бенефщарпв, розкриття потенцiйних переваг функцюнування за нових умов для пщприемств, якi е потен-цшно чи реально конкурентоспроможними;
надання на урядовому рiвнi вiдвертого та неупереджено-го прогнозу розвитку економiчноl ситуацп в Укршш, розкриття потенцшних загроз збереження нереформованого стану для галузей та пiдприемств, якi не в змоз^ з тих чи шших причин, вiдповiдати вимогам, що змiнюватимуться;
створення спецiалiзованих iнформацiйних груп при про-фiльних мiнiстерствах та вщомствах для монiторингу та опра-цювання iнформацiйних потокiв у мережi 1нтернет з метою оперативного шформування спiльноти про дil влади, надання уточнень, роз'яснень чи спростувань;
оргашзащя публiчних дискусiй за участю експертно1 спiльноти та членiв уряду для обговорення складових полiтики реформ.
Перехщ до повномасштабного соцiально-економiчного партнерства в реалiзацil завдань економiчноl стратегil держави е для Украши однiею з визначальних передумов вiдновлення дiевостi ще1 стратегИ. Це дозволить утворити пщгрунтя для формування соцiально орiентованоl ринково1 економiки, у якiй економiчний розвиток мае очевидний та прозорий сощальний ефект, а особист господарськi намiри кожного громадянина (пiдприемця чи найманого пращвника) е односпрямованими iз загальними процесами модернiзацil та змiцнення економжи i суспiльства. За впровадження тако1 системи взаемозв'язкiв Укра1на матиме можлившть послiдовно реалiзувати стратегiю
модершзацп реального сектору економжи, що надасть реальнi шанси посiсти гiдне мюце в глобальному подiлi працi, досягти реальних успiхiв у процесах европейсько! штеграцп, розпоча-ти практичний рух шляхом до постiндустрiального суспшьст-ва.
Л1тература
1. Носова О. Институциональная система в Украине: проблемы и перспективы развития (теоретический подход) / О.В. Носова // Ойкумена. - 2007. - Вып. 5. - С. 18-29.
2. Калинин Э. Концепция постклассической экономической рациональности / Э. Калинин, Е. Чиркова // Вопросы экономики. - 1998. - № 5. - С. 68-79.
3. Pagano U. Veblen. New Institutionalism and the Diversity of Economic Institutions / U.Pagano // CASE-CEU Working Papers Series. - 1998. - 16. - Warsaw, 1998. - 23 p.
4. Олейник А. Общество неопределенности: институциональная перспектива / А. Олейник // Ойкумена. - 2006. -№ 4. - С. 33-47.
5. Лациба М. Становлення бiзнес-асоцiацiй як суб'екив публiчноl пол^ики в регюнах Украши / М. Лациба // Прюритети. - 2006. - № 6. - С. 10-12.
6. Стародубська М. Сощальна вщповщальшсть бiзнесу в Укра1ш / М. Стародубська // Прюритети. - 2005. - № 7. -C. 7-9.
7. Сулiма £. Процес глобалiзацil - рушшна сила форму-вання глобального сощального порядку постiндустрiалiзму / С. Сулiма // Людина i пол^ика. - 2004. - № 5. - С.70-74.
8. Социальная политика российских компаний / А. Не-щадин, Н. Горин, Г. Тульчинский и др. - М.: ТЕИС, 2005. -159 с.
9. Стиглиц Дж. Развитие, основанное на участии: стратегия для государств с переходной экономикой / Дж.Стиглиц // Трансформация. - 1998. - № 6. - С.1-3.
10. Стиглиц Дж. Мосты через пропасть: макро- и микростратегии для России / Дж. Стиглиц, Д. Эллерман // Проблемы теории и практики управления. - 2000. - № 4. - С. 8-15.
11. Вебер А. Проблемы альтернативной стратегии /
A.Вебер // Свободная мысль. - 2004. - № 11. - С. 101-117.
12. Геець В. Деяю пopiвняльнi ознаки трансформацшних моделей економки Украши i Росп /
B. Геець // Економка Украши. - 2005. - № 5. - С. 4-17.
13. Herzberg B. Competitiveness Partnerships: Building and Maintaining Public-Private Dialogue to Improve the Investment Climate / B. Herzberg, A. Wright. - Washington: World Bank, 2005. - 55 p.
14. Буркинський Б.В. Сощальний каттал: сутшсть, джерела та структура, ощнка / Б.В. Буркинський, В.Ф. Горячук // Економка Украши. - 2013. - № 1. - С. 67-81.
15. Екoнoмiчний дiaлoг: партнерство заради прогресу / Я.А. Жалшо, 1.М. Аюмова, О.М. Пищулша та ш. - К.: Н1СД, 2007. - 26 с.
16. Актуальные вопросы развития корпоративной социальной ответственности. - М.: Ассоциация менеджеров, 2007. - 40 с.
НадШшла доредакцП27.11.2014р.
