CC BY
11
изменения граничных показателей системы. А это при стабилизации рассматриваемой системы приведет к ухудшению ее состояния. В реальных условиях процессы развития будут происходить и в самой системе, что также повлияет на ее состояние.
Следовательно, если граничные показатели системы и ее фактические значения предыдущие, (действительные или плановые) задать как функции времени, то можно изучать влияние внутренних и внешних процессов на состояние системы.
Эти задачи потребуют разработки динамических моделей граничных показателей системы, разработки на их основе алгоритмов расчета для последующей программной реализации на ЭВМ. В качестве базового программного продукта может использоваться программа «ПРИЗ-АСТРА», которая в настоящий момент находится на стадии разработки и государственной регистрации авторских прав.
На основании вышеуказанного видно, что метод многокритериальных шкал может быть отнесен к разряду универсальных, развивающихся инструментов, используемых в процедурах оценки подготовки и принятия решений.
ЛИТЕРАТУРА
1. Романчиков В.I. Основи наукоеих досгиджень. - К.: I3MH, 1997. -244 с.
2. Кондратов А.П. Справочник необходимых знаний. - М.: РИПОЛ КЛАССИК, 2001. - 768 с.
3. Рач О Н. К построению зависимостей критериальных показателей, используемых при принятии решений // Вюник СхщноукраТнського державного ужверситету. - 1998. - № 6. - С. 102-105.
4. Рач О.Н. Применение многокритериальных шкал при оценке альтернативных проектов // Подготовка и обоснование инвестиционных проектов. Управление проектами. Воронеж: 1999. -С. 45-46.
5. Рач О.Н. Модель оцжки розвитку адм1жстративно-територ1ально'( одиниц1 // УправлЫсью аспекти державно! служби. Луганськ: Видавництво СНУ, 2000. - С. 129-134.
6. Рач О.Н., Рач В.А. Критерии состояния социально-экономических систем // Маркетинг: теори i практика. - № 4. - 2000. - С. 174-178.
7. Рач О.Н. Метод селекции конкурирующих предложений // Маркетинг: теорт i практика. - № 3. -1999. - С. 168-175.
8. Акофф Р. Планирование будущего корпорации. М.: Прогресс, 1985. - 328 с.
9. Акофф Р. Размышления и ответы на вопросы // Искусство и наука системной практики. М.. НИИВШ, 1989.-С. 172-176.
Стаття надмшпа до редакцм 20.09.2001 р.
УДК 519.68:681.3:658.512
М.О.Шебек, О.В. 1змайлова, Г.В.Красовська
1НФОРМАЦ1ЙНА ТЕХНОЛОГ1Я ПРОЦЕСУ ПРИЙНЯТТЯ PILUEHb ПО УПРАВЛ1ННЮ 1НВЕСТИЦ1ЙНИМ ПРОЕКТОМ В БУД1ВНИЦТВ1
Пропонуеться ¡нформацмна технологш прийняття ршень при реал!зац)Т одного ¡з скпадових етагав управлжня ¡нвестицшним проектом в буд1вництв! -оргажзацмно-технолопчноТ шдготовки об'екта. Моделювання можпивих ршень та Ух анал1з здшснюеться на основ! альтернативного ciTboeoro графа. Процес прийняття р1шень передбачае можливклъ врахування багатьох критерив ефективносп' за умови pi3Horo ступеню визначеносп даних. Рис. 2, дж. 7.
Оргажзацмно-технолопчна пщготовка об'екта - один ¡з скпадових етатв управлЫня ¡нвестицмним проектом в буд1вництв1. За його реал1заци oco6i, котра приймае р'шення (ОПР), необхщно визначити найкращий вар!ант технологи та орган1зац1У роб|'т по спорудженню буд|'вельного об'екту. Ефективним методом розв'язання ц|еТ задач! е анал!з та синтез можпивих ршень на основ!
альтернативного атьового моделювання. Перевагою цього методу е те, що в едижй модел1 ОПР може вщобразити весь спектр можливих eapiaHTie виробництва кожноГ роботи, урахувати при цьому оргажзацшж та технолог'мж зв'язки м1ж ними, розглянути процеси виконання po6iT в динамщг Все це дае можливють вибрати найкращий вар!ант, що буде синтезувати ti' альтернативи виконання кожноУ роботи, що найбтьш впливають на покращення критер1альних показниюв по об'екту в цтому.
В галуз'1 оргажзацмно-технолопчноТ тдготовки буд1вельних об'екпв накопичений ряд теоретичних розробок [1] та деякий практичний досвщ реал1заци метод1в альтернативного атьового моделювання процесу управлшня проектом будгёництва. Проведено класифкацто альтернативних спъових моделей (АСМ), де визначеж поняття детерм!нованих (структура po6iT та вщповщж критер1альж показники детерммоваж), детерм1новано-стохастичних (структура альтернативних BapiaHTiB детермжована, окрем1 ix критер1альж показники розглядаються як випадков! величини) та стохастичних моделей (структура альтернативних BapiaHTiB розглядаеться як ¡мов1рна категор1я).
Важливим етапом альтернативного атьового моделювання процесу управлжня ¡нвестицмним проектом е пошук та прийняття единого ефективного р|шення. Якщо при прийнятп ршень базуються на одному критер1альному показнику або вживають неформал1зоваж правила, то розв'язання тако'1 задач! вважаеться простим. Воно надае результата при пор!внянж альтернатив за однюю властивютю або на ochob'i ¡нтуТтивноТ оцжки р1шень ОПР. У ecix ¡нших випадках процес прийняття ршень вимагае визначення своеТ ¡нформацмноТ технологи. Узагальнена схема останньоУ, де визначеж етапи пошуку ршень, та ¡нформацмж зв'язки м1ж ними представлен! на рис. 1.
Рис. 1. Узагальнена схема ¡нформацмноТ технологи прийняття ршень
Надамо характеристики еташв процесу прийняття ршень.
Етап 1 - формування цшей вибору. Визначення ц'тей вибору - творчий етап, однак накопичений досвщ вирииення задач подобного класу дае можливють охаракгеризувати деяю загальж шляхи та принципи його яюснот реал1заци.
Проста ситуац1я - визначена одна цть (або група цтей), \ Тй (Тм) може бути приведений у вщповщнють чисельний критер1альний показник. Наприклад, з множини вах вар1ант1в оргажзацшно-технолопчних ршень буд1вництва вибираються Т1, що забезпечують цть скорочення обсягу ¡нвестиц!й. При розв'язанж реальних задач управляя ОПР часто потрапляе у важке становище при спроб1 ч1тко сформулювати цть вибору. Дмсно, як однозначно визначити цть вибору проектних р1шень об'екту буд1вництва? Вщповщь на це питания буде узагальненою - ефективжсть ¡нвестицм, сприяння економ1чному розвитку ф1рми тощо. Якщо зупинитися на такому стаж визначеностч цтей, единий шлях
поршняння альтернатив - Тх узагальнений якюний анал1з.
Однак не потребуе додатковоТ аргументам)! той факт, що при прийнягп ршень ОПР бажано дати змогу пор1вняти юльюсы величини. Ефективнють проектного ршення в решл решт визначае його вартгсть, термЫи виконання тощо, Чисельний анал1з - це найбтьш аргументований та об'ективний спос1б прийняття ршень. ОПР в бтьимй будуть ц1кавити таю категорП', як число, рахунок, ктьюсть. Тому одержати можливють в процеа визначення цтей вибору охарактеризувати альтернативи ктьюсними показниками - е важпивою задачею. Математик Д.Б.Юд1н вщмгтив, що яюсть - це ще нешзнана ктьюсть [5]. Як и шзнати в цьому випадку? Шлях Жзнання - структуризащя цтей вибору , що реалкзуе важливий принцип теорн прийняття ршень - перехщ вщ порщняння альтернатив в цтому до пор1вняння Тх окремих властивостей. В1н полягае в наступному. Наприкпад, для того, щоби в1рогщно пор1вняти вар!анти проекту по досягненню цт1 "ефективнють", доцтьно встановити, яю фактори впливають на досягнення ц1е! цтк При цьому, як правило, перед ОПР виникае задача побудови ¡ерархГТ (дерева) цтей (рис. 2).
Рис. 2. Абстрактна схема ¡ерархП' (дерева) цтей
При тому, коли визначена глобальна (основна) цть (або деюлька цтей) прийняття рниень для можливост1 порщняння альтернатив, ми конкретизуемо цю глобальну цть. Конкретизацт означав розподтення цт1 на бтьш доклады цт1 нижчого ргеня (пщцт1). Тх склад визначаеться факторами, що впливають на досягнення встановленоТ глобально!' ц'т'| (факторами ефективност1 ршень). Ц|' фактори, в свою чергу, можуть розглядатися як Ц1Л1 нижчого р|вня (пщцтО, досягнення яких забезпечуе реал1зац|'ю цтей вищого р1вня. Багатоетапний процес визначення цтей ргёного р1вня - процес декомпозицп цтей. Чим визначити останжй рщень дерева цтей, коли можна припинити процес декомпозицм? Це можливо зробити тод1, коли вдаеться сформулювати таю ц!л¡, для кожноГ з котрих можна визначити вщповщний чисельний критер1альний показник або мати змогу проранжувати вар^анти за чп-ко визначеними яюсними критер1ями.
При побудов1 дерева треба слщувати двом суперечливим принципам -повноти (Ц1Л1 повинж бути розглянут1 всеб1чно та докладно) \ простоты (дерево повинно бути максимально компактним "за шириною" та "за глибиною"). Ц1 принципи на перший погляд мають ктьюсний характер - визначають розм1ри дерева. Але досягнення компромюу м1ж ними вщпов'щае головжй вимоз1 - яюсно та адекватно звести анал1з глобально!' цт1 до анализу юнцево'Т сукупност! бтьш простих та конкретних локальних цтей.
Формування цтей вибору - етап, до реал'юаци якого треба пщходити дуже продумано та уважно. Фах1вц1 усвщомлюють складнють та важливють цього етапу. Нев1рно сформульоваж цт1 зводять до нуля результати подалыио! роботи. Треба вщмгсити, що цш1' можуть уточнюватися ¡терац|'йно, з багаторазовими змтами та доповненнями, навпъ на подальших етапах процесу прийняття ршень.
Головний ¡нформацмний результат виконання цього етапу - дерево цтей та множина цтей нижчого р1вня.
Етап 2 - визначення сукупносп критерив вибору. Головна вимога до визначення критерП'в - це найбтьша схожють з цтями, щоби результати вибору за встановленими критер1ями максимально вщповщали приближению до цю'1. Для кожно'1 Ц1Л) нижнього р!вня декомпозици треба пщ^брати вщповщний критерш. Сукупнють критерив повинна бути всеб1чною, повною, д1евою, ненадм1рною, м1жмальною[3 ].
Кожний критерм сукупносТ'1 повинен бути всеб1чним. Це означав, що ОПР, враховуючи значения критер1ю, повжстю розум1е, в яш м1р|' досягаеться встановлена цшь.
Сукупнють критерйв вважаеться повною, якщо вона цтком вщображае ступиь досягнення глобально!' ц'ии Так, якщо ми визначили для глобально'! цЫ "ефективжсть проектних ршень" сукупнють критерив, що стосуються термЫ1в буд'|вництва, со&вартосп, якост1 ро&т тощо, то ми повинж бути впевнеж, що це головж показники, яю найбтьш суттево визначають ступЫь досягнення глобально!' цтК
Д1евють сукупност1 критерив визначаеться тим, насюльки кожний критер1й буде зрозумтим та насюльки може бути проанал1зований ОПР. Кр1м того, критерм повинен бути таким, щоб його можна було пояснити при аргументацн переваги того чи ¡ншого ршення.
При формуванж сукупносп критерив треба уникати надм1рностг Критери повинж бути п^браж таким чином, щоб вони не дублювали урахування одних I тих самих аспекпв можпивих наслщюв ршення, що приймаеться.
Крм того, бажано, щоб сукупнють критерив була настшьки малою, насктьки це можливо. Потр1бно знаходити компромюне ршення, яке б передбачало необхщнють урахування важпивих аспект прийняття р1шень (що можуть бути випущеж при зменшенж числа цтей та критерив), з одного боку, та необхщност!' мМкизаци розм!ру задач1 та складносл н розв'язання - з ¡ншого боку.
Головний ¡нформацмний результат виконання цього етапу - сукупнють критерив прийняття ршень.
Етап 3 - виб1р методу прийняття ршень потребуе ситуацмного анал1зу умов виршення задач1 [5]. Вони пщдаються класифкаци, що дозволяе застосувати частково формализований (¡нтерактивний) шлях визначення методу, що найбтьш адекватний ситуаци. Класифжацмними ознаками вибору методу будуть: юльюсть критерив; стутнь визначеност! даних; порщняльна значущють критерив, що ураховуються; залежжсть вщносноТ значущосп критер1ю в'щ розм'фу своТх значень або значень ¡нших критерив; наявнють оптимальних (бажаних) значень критер!альних показниюв тощо.
Головним ¡нформацмним результатом виконання цього етапу е виб1р одного з наступних метод1в прийняття р1шень [2,3,7 ]: р1вном1рноТ оптимгёаци; згортки критерив ; головного критерио; оптимально! точки; структуризаци переваг; прийняття р1шень в умовах невизначеносп (метод Лапласа, Гурвиця, гарантованого результату тощо), головного критер1ю; додаткового критер1ю; визначення критерив ризику, тощо.
Етап 4 - визначення вщносноТ значущосп кожного критер1ю.
Пропонуються три альтернативних шляхи визначення значущост! критермв: розрахунковий , експертний та на ochobí структуризацн' переваг.
Розрахунковий шлях потребуе умовного приведения критер1альних показниюв BapiaHTiB до загально!' одиниц1 вим1рювання Його застосування е реальним в умовах, коли p¡3h¡ властивост1 i вщповщж ïm критер1альж показники можна та доцтьно звести до ïx грошових ешваленлв. В умовах, коли ОПР бажае ураховувати p¡3h¡ властивосп без перетворень, пропонуеться шлях експертного визначення значущост1 критермв. Методи ïx визначення експертним шляхом р1зномажтж. Це i ранжування критер1альних показниюв, ïx попарне пор1вняння або безпосередне оцшювання [4,6]. Урахування погляду р1зних фах1вц1в позитивно впливае на адекватжсть оц1нок. Шлях експертного визначення значущосп критермв дозволяе ураховувати при вибор| BapiaHTiB pi3Hi не 30BCÍM формал(зоваж фактори, що можуть суттево впливати на прюритет критермв. L|i фактори можуть вщображати техн!чну, соц1ально-економнну ситуац1ю в cycnmbCTBi, в галуз1; тактику та стратепю замовника будюництва, проектно'1 чи буд!вельно'1 орган1зац1Г, галуз! тощо. При цьому важливо, щоб в 014ÍH14Í пор1вняльно!' важпивост! критермв брали участь особи, компетентж в визначенж прюритет1в прийняття pimeHb.
Шлях структуризацн переваг застосовуеться TOfli, коли значущють критермв змжюеться в залежносп в'щ po3Mipy критер1альних показниюв [3]. В його ochobí закладений принцип формування функцм змжи рюня значущост1 критермв в залежностч в'щ po3Mipy ïx значень. Ця функцЫ формуеться в процеа flianory з ОПР щодо визначення вщносних переваг критермв.
Етап 5 - розрахунок критер1альних показниюв. Застосовуеться комп'ютерна технолопя розрахунку параметра альтернативно!' ciTbOBOï модели
1нформацмний результат виконання цього етапу - значения критер!альних показниюв за кожним альтернативним BapiaHTOM ршень.
Етап 6 - BMÔip альтернативного ршення. Постановка задач'1 прийняття р1шень потребуе визначення правила, що дозволяе пор1внювати яюсть можливих альтернатив. Якщо пор1вняння ведеться за одним критерюм, то найкраще ршення визначаеться з умов екстремального значения встановленого критер1ю. В протилежному випадку виникае багатокритер1альна задача прийняття piujeHb, в яюй кожний критерш характеризуе деяку властивють BapiaHTa pimeHb, що ураховуеться при оцжц| його ефективностК
В випадку, коли правило вибору F формал)зоване, воно описуеться деякою функщею корисност1 (функц1ею 4¡hhoctí) v(fh...fj,...fn), де {fj} - множина критермв, що враховуються. Пщ функц!ею kophchoctí ми будемо розумп"и таку, що дозволяе кожному вар1анту ршення Ai привести у вщповщнють деяке дмсне число v¡,, що в'щображае CTyniHb його переваги в пор!внянж з ¡ншими.
Альтернатива А-, вважасться кращою вщ альтернативи Аг, якщо :
v1(f1,...fj,...fn), >(<) v2 (íb. .fj....Q. (1)
При цьому задача вибору зводиться до знаходження такого вар'|анта, для якого v(fb.. .fj,.. ,fn)~> extr.
Визначення v(fb...fj,...fn) дозволяе перейти вщ пор!вняння окремих властивостей альтернатив, що вщповщають встановленим критер!ям, до порщняння ïx в цтому за сукупнютю властивостей.
Визначеж критерм' оцЫки можуть бути чисельними або мати якюний характер, формування функцм v(fh...fj,...fn) може бути формал!зованим i недостатньо формал!зованим тощо. Розглянемо найбтьш розповсюджеж випадки на практик прийняття piiueHb. Проанал!зуемо ситуац!ю, коли критерм оцЫки альтернатив мають чисельну оцжку.
Найкраща альтернатива повинна характеризуватися найбтьш вдалим поеднанням локальних властивостей \ повинна мати екстремальне значения функци корисносп, що в'щображае глобальну властивють, тому для вибору найбтьш ефективного варианта необхщно визначити, яким чином глобальна властивють залежить вщ локальних, пюля чого багатокритер1альна задача зводиться до задачу що вир1шуеться на основ1 одного комплексного критер1ю, який вщповщае значению функцм v(f1,...fj...fn).
На першому етап1 виршення багатокритер1альноТ задач! пошуку ршень пропонуеться провести попереджй анал1з критер1ального простору альтернатив. Кожшй альтернатив! може бути приведена у вщповщнють точка л-мфного простору Е координати якоТ вщповщають значениям ^ (А1). Такий прослр називаеться критер1альним [2]. В нашому приклад1 домовимося, що, чим менше значения критер1ю f¡ (АО, тим краще вар1ант.
При пор1внянж вар1ант1в (наприклад, двох) можлив1 дв1 ситуацм: и ¡(А,) ] = п,
(2)
О (Ад * 0 (Аг) принаймж, для одного критер1ю Альтернатива А1 краще альтернативи Аг. 2. Цього стверджувати не можна.
Умова (2) - природна умова переваги альтернативи А1 перед А2. Тт виконання дозволяе викпючити А2 з подалыиого розгляду.
Попереджй анал1з критер1ального простору альтернатив дозволяе значно знизити розм1рнють задач1 пошуку р1шень. "П альтернативи, що вщповщають ситуацм 1, виключаються з подальшого розгляду. "П альтернативи, що не пол1пшуються, вщповщають ситуацм 2. Вони становлять так звану множину Парето [2] \ будуть об'ектом подальшого анал1зу.
Остаточний вибф альтернатив проводиться з вар1ант1в множини Парето. I тут застосовуеться метод, що був обраний на етат 3.
Етап 7 - анал1з ршення. ОПР анал1зуе результати, що очмуються в раз1 застосування обраного ршення. Якщо вони повнютю або частково незадовтьж, то це свщчить про доцтьжсть проведения додатковоТ ¡терацм прийняття ршень. Для отримання нових результата треба внести вщповщж зм1ни, що можуть охоплювати: множину альтернативних вар'онтю р1шень, що розглядаються; глобальну цть (цтО та результати и (Тх) структуризацп; виб1р структури критернв; визначення значущосл критермв; виб1р методу прийняття р1шень.
1нформацмним результатом виконання цього етапу (в раз'| отримання задовтьного варганту) е остаточне ршення щодо вибору варанту виконання робгг.
Л1ТЕРАТУРА
1. Горгураки Г.В. Зниження розм1рност1 ¡нформац1йного опису альтернативних сггьових моделей. / Шляхи тдвищення ефективносл буд1вництва в умовах формування ринкових вщносин,-КиТв, 1996.-С.44-48.
2. Губанов В.А., Захаров В.В, Коваленко А.Н.Введение в системный анализ :Учеб. Пособие. /Под ред. Л.А.Петросяна. -Л.: Издательство Ленинградского университета, 1988. 232 с.
3. Кини Р.Л., Райфа X. Принятие решений при многих критериях: предпочтение и замещение. - М.: Радио и связь, 1981. - 569 с.
4. Методические указания к выполнению лабораторной работы "Использование методов экспертных оценок при принятии проектних решений" по курсам "Проектирование АСУ", "Управление проектом в условиях САПР" / Сост. О.В.Измайлова. - К.:КИСИ,1991. -28 с.
5. Поспелов Д.А. Ситуационное управление: теория и практика. -М.Наука.,1986. -288 с.
6. Расчеты автоматизированных систем управления /Г.В.Дружинин, Э.К. Лекций, В.И. Панкратов и др.; Под редакцией Г.В.Дружинина. -М.:Транспорт,1985. -223 с.
7. Таха X. Введение в исследование операций: В 2-х книгах, Кн..2. -М. Мир, 1985.-496 с.
Стаття надшшла до редакцп 17.04.2001 р.
