CC BY
6132011 1®
Індивідуалізація техніко-тактичної підготовки кваліфікованих дзюдоїсток
Шишлова Д.В.
Харківська державна академія фізичної культури
Анотації:
Систематизовано дані літератури відносно індивідуальної техніко-тактичноїпідготовкикваліфікованих дзюдоїстів. Розроблено систему індивідуалізації техніко-тактичної підготовки в жіночому дзюдо. Виділено основні положення індивідуалізації техніко-тактичної підготовки кваліфікованих дзюдоїсток. Визначено структуру системи індивідуалізації процесу підготовки спортсменок. Виділено закономірності індивідуальної динаміки функціонального стану. Розроблено інтерактивні технології для вдосконалення індивідуалізації тренувального процесу.
Ключові слова:
дзюдо, індивідуалізація, техніка, тактика, поєдинок, підготовка, система.
Шишлова Д.В. Индивидуализация техникотактической подготовки квалифицированных дзюдоисток. Систематизированы данные литературы относительно индивидуальной технико-тактической подготовки квалифицированных дзюдоистов. Разработана система индивидуализации технико-тактической подготовки в женском дзюдо. Выделены основные положения индивидуализации техникотактической подготовки квалифицированных дзюдоистов. Определенно структуру системы индивидуализации процесса подготовки спортсменок. Выделены закономерности индивидуальной динамики функционального состояния. Разработаны интерактивные технологии для совершенствования индивидуализации тренировочного процесса.
дзюдо, индивидуализация, техника, тактика, поединок, подготовка, система.
Shishlova D.V. Personalization technical and tactical training of qualified judokas. Systematized the literature regarding individual technical and tactical training of qualified judo wrestlers. A system for individualizing the technical and tactical training in women's judo. Highlighted the main provisions of individualization of technical and tactical training of qualified judo wrestlers. Certainly the structure of individualization process of preparing athletes. A pattern of dynamics of individual functional state. Developed interactive technology to improve the individualization of the training process.
judo, individualization, technique, tactics, combat, training, system.
Вступ.
Дзюдо є одним із відомих і видовищних видів спортивних єдиноборств в нашій країні і за кордоном. Підготовка спортсменів-єдиноборців містить багато аспектів, і важливим її розділом є тактика [1]. Але на сучасному етапі недостатньо розроблено і обґрунтовано методичні системи для навчання тактиці, особливо аспектів індивідуального підходу до вдосконалення техніко-тактичної майстерності (Іванов А.В., 1994, 2003; Ілларіонов Г. Г., 1988; Максимов Д.В., 2009; На-угольна О.В., 2007).
Особливо це положення стосується підготовки дзюдоїсток, тому що поряд із загальними проблемами тактичної підготовки борців, тренувальний процес жінок вимагає певної уваги у зв’язку з особливостями жіночого організму, що практично не враховуються при тренуваннях дзюдоїсток, тренувальний процес яких будується аналогічно побудові тренувального процесу спортсменів-чоловіків.
Взагалі, проблема індивідуального підходу до навчально-тренувального процесу підготовки спортсменок-дзюдоїсток в теперішній час набуває все більшої актуальності. Насамперед це стосується вдосконалення тактичної майстерності, тому що саме в тактичних манерах ведення сутички найбільш проявляється індивідуальність. Необхідність індивідуального підходу пов’язана також з ускладненням умов спортивної боротьби, із зменшенням кількості спортсменів в групах, і, відповідно, з обмеженням можливостей спортивного відбору. Крім того, головна проблема спорту вищих досягнень - неможливість нескінченного підвищення об’єму і інтенсивності тренувальних навантажень - штовхає на пошук нових шляхів вдосконалення процесу підготовки спортсменок-дзюдоїсток, одним із яких є індивідуалізація їх підготовки.
© Шишлова Д.В., 2011
Для вдосконалення процесу підготовки дзюдоїсток необхідні також надійні та інформативні методики дослідження індивідуальних особливостей спортсменів, що визначають індивідуальну манеру ведення поєдинку. Однак на даний час таких методик розроблено недостатньо. Існуюче в даний час положення відносно недостатнього розвитку науково-методичних розробок щодо індивідуалізації тактичної підготовки дзюдоїсток стримує можливості ефективно керувати тренувальним процесом як на початковому етапі підготовки спортсменів, так і на подальших етапах.
Подальше покращення якості керування підготовкою спортсменів залежить від визначення характеристик, які включають до себе параметри тренувальної і змагальної діяльності спортсменок з різними індивідуальними типами техніко-тактичних манер ведення поєдинку та типологічними властивостями нервової системи. Тому вибраний напрямок досліджень є своєчасним і актуальним.
Дослідження проведене згідно «Зведеним планом науково-дослідної роботи Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України на 2011-2015 р.» по темі 2.4 «Теоретико-методичні основи індивідуалізації навчально-тренувального процесу в ігрових видах спорту».
Мета і завдання роботи, матеріал та методи дослідження.
Мета роботи - проаналізувати літературні дані та визначити методологічні основи з проблеми індивідуалізації техніко-тактичних манер ведення поєдинку кваліфікованих дзюдоїсток з урахуванням типологічних характеристик.
Завдання роботи:
Систематизувати дані літератури відносно індивідуальної техніко-тактичної підготовки кваліфікованих дзюдоїсток
Розробити систему індивідуалізації техніко-тактичної підготовки в жіночому дзюдо.
І ПЕДАГОГІКА I
ПСИХОЛОГІЯ
та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту
Методи дослідження: теоретичний аналіз літературних даних; методи аналізу, синтезу, узагальнення, системний аналіз.
Результати дослідження.
Аналітичний огляд літератури проблеми підготовки спортсменів в ситуаційних видах спорту, зокрема, в жіночому дзюдо, дозволив виділити наступні положення індивідуалізації техніко-тактичної підготовки кваліфікованих дзюдоїсток:
• Індивідуалізація як напрям вдосконалення тренувального процесу в єдиноборствах;
• Психофізіологічні основи формування індивідуального стилю діяльності в єдиноборствах;
• Структура і форма індивідуальних стилів ведення поєдинку в дзюдо;
• Особливості підготовки жінок-дзюдоїсток;
• Методологічні основи системи індивідуалізації техніко-тактичної підготовки в єдиноборствах.
Розглянемо визначенні положення окремо.
Індивідуалізація як напрям вдосконалення тренувального процесу в єдиноборствах. Принцип індивідуалізації є одним з провідних принципів навчання і тренування в спорті, в тому числі, і в єдиноборствах (Платонов В.М., 1987, 1997, 2005). У сучасній літературі (Платонов В.М., 1997, 2005; Максимов Д.В., 2009) при викладі основних положень підготовки спортсменів ключовим моментом є опора на загаль-нодидактичні та специфічні принципи спортивного тренування. Серед основних принципів - принцип індивідуалізації навчально-тренувального процесу.
На сучасному етапі принцип індивідуалізації або індивідуального підходу формулюється як «принцип індивідуалізованого навчання в колективі». В.Н. Платонов (2005) вказує, що всяке навчання успішно тільки тоді, коли завдання, поставлене перед учнем, посильне. Непосильні завдання призводять до того, що спортсмен не добивається результату і в кінцевому підсумку придбає невпевненість в собі, втрачає інтерес до навчання.
Реалізувати цей принцип дозволяє аналітичний підхід до вивчення окремих сторін підготовки.
Серед основних напрямів вдосконалення системи підготовки спортсменів В.М. Платонов в якості п'ятого напряму виділяє максимальну орієнтацію на індивідуальні задатки і здібності кожного конкретного спортсмена при виборі спортивної спеціалізації, розробці всієї системи багаторічної підготовки, визначенні раціональної структури змагальної діяльності. Фактично, автор виділяє принцип індивідуалізації в якості одного з основних напрямків вдосконалення системи підготовки спортсменів.
Щодо індивідуалізації у видах спорту зі змінною обстановкою, В.М. Платонов (2005) вказує на те, що саме в єдиноборствах важливо вивчити і вміло використовувати сильні сторони спортсменів, згладжуючи їх слабкі сторони.
Слід зазначити також, що проблема індивідуалізації виходить далеко за рамки окремої науки, в тому числі - і теорії та методики фізичної культури і спорту [1,2,3]. Ця проблема цікавить не тільки педагогів,
а й психологів [5], філософів, біологів [5]. Найбільш актуальним для спорту є розгляд даної проблеми в області природничих дисциплін - морфології, біомеханіки, фізіології [3,4,5].
Психофізіологічні основи формування індивідуального стилю діяльності в єдиноборствах. Для індивідуалізації навчально-тренувального процесу велике значення має облік індивідуально-типових особливостей спортсменів. Дана проблема найбільш повно розкрита в роботах Коробєйнікова Г.В. [5] та Ільїна Є.П. (Ільїн Є.П., 2008). Ефективність спортивної діяльності, як вказують автори, залежить від трьох чинників: здатностей і обдарованості спортсмена, професіоналізму його тренера і зовнішніх умов тренувальної та змагальної діяльності. Придатність з психологічних позицій розглядається на трьох рівнях: нейродинамічних (властивості нервової системи і темпераменту, що виступають як задатків здібностей), психічних процесів (відчуття, сприйняття, пам'ять, мислення, увага) і особистісної спрямованості. З урахуванням цих рівнів розробляються критерії для відбору дітей в ті чи інші види спорту з їх здібностям і обдарованості (таланту) [5].
Слід зауважити, що при здійсненні довгострокового і поточного відбору спортсменів психологи часто керуються застарілими поглядами на позитивну або негативну роль властивостей нервової системи для поведінки та ефективності діяльності людини.
Є.П. Ільїн критично зазначає, що до цих пір, наприклад, висловлюється точка зору, що для спортивних успіхів вигідно мати сильну, рухливу і врівноважену нервову систему (Ільїн Є.П., 2008).
Є.П. Ільїн вказує на те, що ця точка зору, некритично запозичена у І. П. Павлова, не має серйозних доказів і, більше того, суперечить отриманим в останні десятиліття даними. Ці дані підтвердили справедливість положення Б. М. Теплова, що немає хороших і поганих типологічних особливостей: кожна з них залежно від ситуації може мати позитивні або негативні прояви. Так, інертність нервових процесів є завдатком хорошою рухової пам'яті, але перешкоджає швидкості реагування. Слабкість нервової системи теж має позитивні і негативні прояви (Ільїн Є.П., 2008).
Окремо слід розглядати час складної реакції, що грає велику роль у спортивних єдиноборствах при прийнятті того чи іншого рішення. Воно найменше у осіб зі слабкою і сильною нервовою системою, а найбільше - в осіб з середньою силою нервової системи. Пояснення цієї, дивною на перший погляд, залежності слід шукати в структурі часу складної реакції: вона включає в себе два компоненти - час простої реакції (час виявлення сигналу і організації відповідного дії) і час, що йде на диференціювання подразника і прийняття рішення (так звана « центральна затримка »). Встановлено, що час центральної затримки менше у осіб з сильною нервовою системою (ймовірно, за рахунок їх більшої здібності до кращій концентрації уваги в складних ситуаціях). Таким чином, спортсмени із сильною нервовою системою мають перевагу у складній реакції, а спортсмени зі слабкою нервовою
32011 10
системою - у часі простого реагування. Звідси найгірше реагують спортсмени з середньою силою нервової системи, не мають ні того ні іншого переваги (Ільїн Є.П., 2008).
Що стосується витривалості, то вона у спортсменів як із сильною, так і зі слабкою нервовою системою може бути однаковою: у перших за рахунок більшої виразності фази компенсованого стомлення (терплячості), а у других за рахунок більш пізнього настання втоми (так як особи зі слабкою нервовою системою більш економно витрачають енергію при виконанні однакової з особами з сильною нервовою системою роботи (Ільїн Є.П., 2008).
Структура і форма індивідуальних стилів ведення поєдинку в дзюдо
У ряді досліджень (Максимов Д.В., 2009; Науголь-на О.В., 2007; П’ятисоцька С.С., 2007) що проводилися на матеріалі ситуативних видів спорту, — боксу, фехтування, спортивної боротьби, показано, що і в діяльності з умовами, що постійно змінюються, у спортсменів формується індивідуальний стиль. У спортивному єдиноборстві найважливішого значення набуває тактика ведення поєдинку як нова якісна характеристика індивідуального стилю спортсмена.
Підготовка борців повинна будуватися з урахуванням манери ведення сутички, тобто залежно від схильності до темпу («темповік»), силового єдиноборства («силовик»), або техніко-тактичного обґрунтування («ігровик») (Толочек В.А., Дахновський В.С., 1983). Відсутність конкретних рекомендацій по підготовці борців різних стилів ведення поєдинку змагання веде до того, що кожен борець знаходить свій індивідуальний почерк ведення сутички, як правило на основі проб і помилок, тобто стихійно. Нерідкі випадки, якщо тренер нав'язує учневі програму підготовки, яка не відповідає його індивідуальним особливостям. Все це уповільнює вдосконалення спортивної майстерності, заважає спортсменові максимально розкрити свої здібності, приводить до нівеляції найбільш сильних сторін підготовленості борця, згладжує прояв тих індивідуальних рис, які в кінцевому результаті забезпечували б йому успіх. Відомо, що за наявності природної обдарованості і правильній системі тренувань (з урахуванням стилю діяльності) бажаний спортивний результат може бути досягнутий спортсменом набагато швидше звичайного.
Борці ігрової манери ведення поєдинку відрізняються умінням експромтом проводити атакуючі дії з урахуванням особливостей ситуації, що створилася, використовувати помилки суперника, зосереджуючись на зустрічних і у відповідь контратаках. «Ігро-вики» - це своєрідні універсали в техніці. Вони з однаковим успіхом використовують в стійці кидки: сідом, поворотом, підкоміром, збиттям, а в партері -задушливі і больові прийоми. Морфо-функціональні показники у них середні, порівняно з «силовиками» і «темповиками» і найбільш оптимальні для даної вагової категорії.
Борці - силовики, характеризуються умінням використовувати хороший фізичний розвиток: вести су-
тички на ближній дистанції, виконувати технічні дії при щільних захопленнях, застосовуючи виведення з рівноваги і сковування. «Силовики» в стійці частіше виконують кидки скручуванням, прогином і нахилом. Більший час приділяють боротьбі в партері, де застосовують перевороти і утримання. Мають відносно низьке зростання, короткі кінцівки, подовжений тулуб, ширшу ступню, тобто мають велику стійкість, оскільки загальний центр мас розташований нижче і площа опори в них велика. Використовують саме дані кидки тому, що велика фізична сила і короткі важелі покращують «підйомну» роботу.
Для сутичок борців - темповиків характерні висока рухова активність і насиченість техніко-тактичними діями. Спортсмени такого стилю здатні вести поєдинок від початку до кінця у високому темпі, безперервно проводячи атакуючі дії, і здатні правильно виконувати технічні дії в умовах стомлення (Толочек В.А., Дахновський В.С., 1983). «Темповики» частіше використовують в стійці кидки підкоміром, поворотом. У партері боротися не люблять, але якщо вже пішли туди, то їх улюблені прийоми «задушення». Борці даного стилю мають більшу довжину тіла, чим інші, довші кінцівки, коротше тулуб, велику життєву ємкість легенів, кращу функціональну підготовленість, меншу стійкість, велику рухливість.
Особливості підготовки жінок-дзюдоїсток. У більшості науково-методичних робіт 50-90-х років 20-го століття (Манолакі В.Г., 1993; Ілларіонов Г.Г.. 1988), присвячених особливостям спортивної підготовки чоловіків і жінок, констатується факт відмінності жіночої морфології, енергетики, сенсомоторики і психіки від перерахованих якостей у чоловіків.
Проблема статевої диференціації при реалізації спортивного тренування значно ширше і має соціально-психологічні, педагогічні, біологічні аспекти, вивчення і систематизація яких є актуальною теоретичною і практичною проблемою, яка потребує поглибленого системно-комплексного дослідження. Основною ланкою цієї принципової проблеми є положення про те, що навіть прекрасно фізично розвинена дівчинка, дівчина, жінка повинна інакше тренуватися, ніж хлопчик, юнак, чоловік. На жаль, багато дослідників і практики ігнорують цю обставину, хоча моторика жіночого організму не тільки кількісно, але і якісно кардинально відрізняється від чоловічої (Ма-нолакі В.Г., 1993).
Найбільш фундаментальне дослідження з різних аспектів підготовки дзюдоїсток провів В.Г. Манола-кі (1993), який вивчив основні особливості жіночого організму і встановив у зв'язку з цим відмінності структури фізичної та технічної підготовленості дзю-доїсток від аналогічної структури борців-чоловіків. На підставі виявлення таких відмінностей автор розробив досить об'ємну і цілком аргументовану методику підготовки жінок-дзюдоїсток на етапі спортивного вдосконалення. Аналізуючи ці положення, А.В. Іванов (1994, 2003) розробив більш конкретну програму побудови навчально-тренувального процесу дзюдоїсток, що включає в себе схему розподілу навантажень в ме-
І ПЕДАГОГІКА І
ПСИХОЛОГІЯ
та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту
Рис.1. Система індивідуалізації підготовки спортсменів (аналогічно системі індивідуалізації в ігрових видах спорту [3,4])
зоциклі і в окремих мікроциклах, а також систему педагогічного контролю за фізичним і техніко-тактичної підготовленістю спортсменок.
Методологічні основи системи індивідуалізації техніко-тактичної підготовки в єдиноборствах. Як показав аналіз наукової літератури, що є в даний час, багато авторів указують на наявність індивідуальних стилів ведення поєдинку в ситуаційних видах спорту, і, зокрема, в дзюдо. Проте пропоновані авторами принципи розділення спортсменів по стилях діяльності носять в основному описовий характер без опори на кількісні моделі і без застосування принципів математичного і математико-статистичного моделювання. У зв'язку з цим в літературних даних відсутні і чіткі рекомендації з підготовки дзюдоїсток з різними тактичними манерами ведення бою.
Крім того, в проаналізованій літературі не висвітлено особливості побудови тренувального процесу дзюдоїсток з урахуванням особливостей жіночого організму, а також індивідуально-типологічних властивостей.
На сучасному етапі в єдиноборствах ще лише починають розроблятися теоретичні, методичні і організаційні основи індивідуального підходу до тренувального процесу спортсменів.
В якості методологічної основи визначення та вдосконалення індивідуальних манер ведення поєдинку в дзюдо була взята концепція, яка розроблена Ж.Л. Ко-зіною [3,4].
Методологічною основою концепції, розробленої Козіною Ж.Л. [3,4], є системний підхід, теорія функці-
ональних систем П.К. Анохіна (1974), загальна теорія підготовки спортсменів В.М. Платонова (1997-2006). Згідно методологічним аспектам, положення концепції мають аналоги в суміжних наукових напрямах. Основою концепції є системний похід, який передбачає аналіз будь-якого явища, у тому числі і підготовки спортсмена, з точки зору мети, структури і динаміки. На підставі трьох аспектів системного підходу, тобто структурності, динамічності і цілепокладання, нами було також розроблено систему індивідуалізації процесу підготовки спортсменок-дзюдоїсток, яка також містить 3 напрями аналогічно системі, яка запропонована Козіною Ж.Л. (рис. 1) [3,4].
Перший напрям, згідно аспекту структурності в системному підході, передбачає визначення індивідуальної факторної структури підготовленості спортсменів. Визначення структури підготовленості ми виконуємо за допомогою багатомірних методів аналізу (факторний аналіз методом головних компонент і кластерний аналіз), оскільки ці методи відповідають принципам системного підходу. На основі визначення провідних факторів в індивідуальній структурі підготовленості розробляються індивідуальні програми підготовки спортсменок.
Другий напрям, згідно аспекту динамічності в системному підході, пов'язаний з визначенням закономірностей індивідуальної динаміки ігрової результативності, яка залежить від безлічі факторів. Для дзюдоїстом найбільш адекватною є динаміка працездатності в залежності від фаз менструального циклу. Визначення і урахування даних показників дозволяє
32011 1®
якісніше керувати тренувальним процесом.
Третій напрям, згідно аспекту цілепокладання в системному підході, пов'язаний з розробкою та індивідуальним застосуванням інтерактивних технологій для вдосконалення індивідуалізації тренувального процесу.
Теоретична концепція індивідуальної підготовки кваліфікованих дзюдоїсток базується також на фізичних законах, наприклад, на зв'язку виконаної роботи з рівнем розвитку сили, швидкості, витривалості, і на закономірностях зміни поверхневих і об'ємних розмірів тіла в міру збільшення лінійних розмірів тіла. У зв'язку з цими закономірностями в індивідуальних програмах слід робити наголос на розвиток провідних якостей в індивідуальній підготовці спортсменів, що витікає також з положень з індивідуалізації в загальній теорії підготовки спортсменів В.М. Платонова (1997-2006).
Оскільки система індивідуалізації, представлена в роботах [3,4] може застосовуватися для спортсменів різної кваліфікації, віку, виду спорту і інших індивідуальних і групових особливостей, ми взяли її за основу в нашому дослідженні.
Висновки.
1. Аналіз наукової літератури показав, що багато авторів указують на наявність індивідуальних стилів ведення поєдинку в ситуаційних видах спорту, і, зокрема, в дзюдо. Проте пропоновані авторами принципи розділення спортсменів по стилях діяльності
Література:
1. Бойченко Н.В. Пути повышения эффективности тренировочного процесса в восточных единоборствах / Бойченко Н.В. // Физическое воспитание студентов творческих специальностей / Харьков. гос. акад. дизайна и искусств (Харьков. худож.-пром. ин-т). - Харьков, 2007. - N 2. - С. 12-15.
2. Ивашкене В.П. Динамика показателей физической подготовленности юных дзюдоисток / Ивашкене В.П. // Проблемы и перспективы развития спортивных игр и единоборств в высших учебных заведениях : 2 междунар. электрон. науч. конф. (7 февр. 2006 г.) : [сб. ст.] / [под ред. проф. Ермакова С.С.] ; Харьков. гос. акад. физ. культуры [и др.]. - Харьков; Белгород; Красноярск, 2006. - С. 83-84.
3. Козина Ж.Л. Математическое моделирование индивидуальных особенностей спортсменов / Ж.Л. Козина // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: наукова монографія за редакцією проф. Єрмакова С.С. - Харків: ХДАДМ (ХХПІ), 2008. - №4. - С. 56-59.
4. Козіна Ж.Л. Анализ и обобщение результатов практической реализации концепции индивидуального подхода в тренировочном процессе в спортивных играх / Ж.Л. Козіна // Физическое воспитание студентов творческих специальностей: сб.научн.трудов под ред. Ермакова С.С. - Харьков: ХГАДИ (ХХПИ),2009. - №2. С.34-47.
5. Коробейніков ГВ. Психофізіологічні особливості розумової та психомоторної працездатності людини / ГВ. Коробейніков // Фізіол. журн. — 2002. — 48, N 2. — С. 122-123.
Информация об авторе:
Шишлова Дарья Викторовна
Харьковская государственная академия физической культуры
ул. Клочковская 99, г.Харьков, 61022, Украина.
Поступила в редакцию 16.09.2011г.
носять в основному описовий характер без опори на кількісні моделі і без застосування принципів математичного і математико-статистичного моделювання. У зв'язку з цим в літературних даних відсутні і чіткі рекомендації з підготовки дзюдоїсток з різними тактичними манерами ведення бою.
2. Система індивідуалізації процесу підготовки дзюдоїсток, аналогічно трьох аспектів системного підходу, тобто структурності, динамічності і цілепо-кладання, а також аналогічно системі індивідуалізації в спортивних іграх, складається з трьох напрямків.
Перший напрямок, згідно аспекту структурності в системному підході, передбачає визначення індивідуальної факторної структури підготовленості спортсменок. На основі визначення провідних і відстаючих факторів розробляються індивідуальні програми підготовки.
Другий напрямок, згідно аспекту динамічності в системному підході, пов'язано з визначенням закономірностей індивідуальної динаміки функціонального стану в різні фази менструального циклу.
Третій напрям, згідно аспекту цілепокладання в системному підході, пов'язане з розробкою індивідуально застосовуваних інтерактивних технологій для вдосконалення індивідуалізації тренувального процесу.
В перспективі подальших досліджень передбачається експериментальна перевірка розробленої системи індивідуалізації.
References:
1. Bojchenko N.V. Fiziceskoe vospitanie studentov tvorceskih special’nostej [Physical Education of the Students of Creative Profession], 2007, vol.2, pp. 12-15.
2. Ivashkene V.P. Dinamika pokazatelej fizicheskoj podgotovlennosti iunykh dziudoistok [Dynamics of indicators of physical fitness of young judokas ]. Problemy i perspektivy razvitiia sportivnykh igr i edinoborstv v vysshikh uchebnykh zavedeniiakh [Problems and prospects of development of sports and martial arts in higher education], Kharkov, 2006, pp. 83-84.
3. Kozina Zh.L. Pedagogika, psihologia ta mediko-biologicni problemi fizicnogo vihovanna i sportu [Pedagogics, psychology, medical-biological problems of physical training and sports], 2008, vol.4, p. 56-59.
4. Kozina Zh.L. Fiziceskoe vospitanie studentov tvorceskih special’nostej [Physical Education of the Students of Creative Profession], 2009, vol.2, pp.34-47.
5. Korobejnikov G.V. Fiziologichnij zhurnal [Physiological Journal], 2002, T.48, vol.2, pp. 122-123.
Information about the author:
Shishlova Darya Viktorovna
Kharkiv State Academy of Physical Culture
Klochkovskaya str.99, Kharkiv, 61022, Ukraine.
Came to edition 16.09.2011.
