CC BY
37
RegpLatory Mechanisms
in Biosystems
Regulatory Mechanisms
in Biosystems
ISSN 2519-8521 (Print) ISSN 2520-2588 (Online) Regul. Mech. Biosyst., 8(2), 204-209 doi: 10.15421/021732
Immunohistochemical tests for diagnostics of infiltrative forms of breast cancer and identification of molecular subtype in women of different ages in Dnipro city
T. M. Shevchenko, P. V. Gazdyuk, A. M. Bondar, O. Y. Govoruha
Oles Honchar Dnipro National University, Dnipro, Ukraine
Article info
Received 25.03.2017 Received in revised form
28.04.2017 Accepted 05.05.2017
Oles Honchar Dnipro National University, Gagarin Ave., 72, Dnipro, 49010, Ukraine. Tel. +38-056-372-58-76. E-mail: [email protected]
Shevchenko, T. M., Gazdyuk, P. V., Bondar, A M., & Govoruha, O. Y. (2017). Immunohistochemical tests for diagnostics of infiltrative forms of breast cancer and identification of molecular subtype in women of different ages in Dnipro city. Regulatory Mechanisms in Biosystems, 8(2), 204-209. doi:10.15421/021732
The article presents the results of histological and immunohistochemical testing of women of different ages who are suffering from infiltrative forms of breast cancer in Dnipro. The study presents the distribution of receptors of estrogens and progesterone (ER, PR), HER-2/neu (necessary for prescribing treatment) and Ki-67 (reveals additional features of a tumour). Considering that luminal types of breast cancer include tumours whose receptors express to ER and PR, depending on the kind of expression HER2/neu, they are classified into A (do not express HER2/neu) and B (express HER2/neu). Tumours with hyperexpression of HER2/neu and lack of ER and PR are called HER2+. The research conducted has shown that duct cancer is by far the commonest form, at 81%. In duct cancer, undifferentiated stage and moderately-differentiated stage cancer prevails, whereas with nodule cancer the majority (80%) have moderately-differentiated stage cancer. We discovered a correlative link between the stage of differentiation and the percentage of metastasis both in duct and nodule breast cancer. But nodule breast cancer is more aggressive: with metastasis occurring in 31.2% of women even in cases of moderately-differentiated stage cancer. Only duct cancer is able to produce slime, which distinguishes it from other forms. Combined forms of cancer are rare, but they lead to metastases in all cases. Most women with infiltrative cancer in Dnipro are aged between 51 and 60. There has been observed the increase in cases of breast cancer among young women; the most widespread among infiltrated forms of breast cancer is subtype Luminal A, which has the best prognosis. As the research shows, women under 60 tend to have less aggressive subtypes, which are easy to treat, whereas in older patients their aggressiveness increases substantially, which means an unfavourable prognosis and lower effectiveness of treatment. Ki-67 marker increases substantially in the absence of ER and PR, which means a high level of tumour aggressiveness. Luminal A subtype in not aggressive in most cases, which means the most favourable prognosis. Luminal B is partly aggressive which leads to a high percentage of metastasis, but thanks to ER+ or PR+, it is successfully treated by hormone therapy, which can lead to a positive prognosis. Overall, HER2+ and triple negative are the most aggressive.
Keywords: immunohistochemistry; breast cancer; receptor to estrogen; receptor to progesteron; marker Ki-67
-у««« • • «-в* |
1мунопстох1М1чне досл1дження для дтгностики шфтьтративних форм раку молочноУ залози та визначення молекулярного п1дтипу в жчнок р1зного в1ку м. Дншро
Т. М. Шевченко, П. В. Газдюк, А. М. Бондар, О. Ю. Говоруха
Днтровський нацюнальний ^верситет iменi Олеся Гончара, Днтро, Укра 'ша
Наведено результати гютологгчних та iмуноriсroхiмiчних дослщжень у хворих на шфшьтративш форми раку молочно! залози (РМЗ) у жiнок рiзного шку мюта Дншро. Проанашзовано розподш рецептс^в естрогешв i прогестерону (ER, PR), HER2/neu (необхщш для призначення л^вання) i Ю-67 (розкривае додатжга властивосп пухлини). Вважаючи, що до люмшальних титв РМЗ належать пухлини, рецептори яких експресують до ER та PR, залежно вщ експреси НЕИ2/пеи !х класиф^ють на А (не експресують НЕИ2/пеи) i В (експресують НЕИ2/пеи). НЕИ2+ називаються пухлини з гшерекспреаею НЕК2/пеи i вщсутшстю ER та PR. Проведет дослщження визначили, що достсгарно часпше зус^чаеться протоковий рак (81%). Серед протокового раку превалюе рак недиференцшованого та галшрнодиференцшованого ступеня, тсда як за долькового б^ша частина (80%) мае ж^рнодиференцшований рак. Виявлено зворотний кореляцшний зв'язок мiж ступенем диференщювання та вщсотком трапляння метастазiв як за протокового, так i за долькового РМЗ. Але дольковий рак агресивнший: навпъ за галшрнодиференцшованого стушня у 31% жiнок виявленно метастази, а за недиференцшованого в уах випадках (100%). Тальки протоковий рак здатен до слизоутворення, що вiдрiзняе його вщ шших форм. Комбшований РМЗ зус^чаеться рiдко, але в уах випадках вiн метастазуе. Основна частина жшок з iнфiльтративним раком у м. Дншро мають вж вщ 51-
60 роюв. Вщзначаеться збшьшення кiлькостi РМЗ серед молодих жнок, найчастше з шфшьтративних форм РМЗ виявляеться тдтип Luminal A, який мае найлшший прогноз. У жiнок до 60 роюв переважають менш агресивнi тдтипи, якi добре пiддаюгься лiкуванню, тэд як у старшому вiцi значно збшьшуеться !х агресивнiсть, що говорить про поганий прогноз i пршу ефектившсть лiкування. Маркер Ki-67 значно збшьшуеться за ввдсугаосп ER i PR, що говорить про високу агресивнiсгь пухлини. Пiдтип Luminal A у б^шосп випадюв неагресивний, що свщчить про найлiпший прогноз. Luminal B хоч i володiе невеликою агресившстю, яка говорить про бшьшу частоту метастазування, але завдяки ER+, i/ або PR+ добре тддаеться гормонотерапи, що мае позитивне значения у прогноз^ тодi як HER2+ та Triple negative вщзначаються найвищою агресивнiсгю.
Ключовi слова: iмуногiсгохiмiя; рак молочно! залози; рецептори до естрогену; рецептори до прогестерону; маркер Ki-67
Вступ
Високий р1вень i темпи зростання захворюваносп на РМЗ, яю залишаються незмшними, зумовлюють актуальтсть нау-кових дослiджень у цй галузi. На вiдмiну вiд економчно роз-винених краш, де РМЗ становить 26% загально! кшькосп ви-падыв захворювання на рак у жшок, i Япони, де показник до-р1внюе 6%, Укра!на посщае промгжне мiсце - 18% випадюв раку у жшок (Siegel et al., 2016).
Iмуногiстохiмiчне дослiдження проводиться як попереднш загальний скриншг, який добре зарекомендував себе в лжу-ванн хворих на рак молочно! залози та дозволяе забезпечити максимальну ефективнiсть лжування, уникнути при цьому не-виправданих витрат.
Високий ризик розвитку РМЗ вщзначають у жшок iз ран-тм початком менструацш (до 12 роюв), тзньою менопаузою, народженням першо! дитини у вщ понад 30 роив, перериван-ням вагiтностi, вщсуттстю полопв. У молодому та премено-паузальному вщ все частгше виявляють РМЗ агресивних форм (Olopade et al., 2008; Bertos et al., 2011).
Головний вплив на розвиток РМЗ чинить змша гормонального балансу. Частота РМЗ у жшок iз щдвищеним вмiстом естрогену у тканинах i плазм нижча, тж у жшок, в яких тд-вищений р1вень двох гормонв - естрогену та прогестерону од-ночасно (Fisher et al., 1989; Bardou et al., 2003; Castellano et al., 2010; Clarke et al., 2015), а в постменопаузi у плазмi кровi змшюеться спiввiдношення р1вня тестостерону, андростендю-ну та глобулшу, що зв'язуе статевi гормони (SHBG). Ж1нки з ознаками гшеркортицизму, гшертотчним компонентом, хворобами печшки, вжом 50-59 рокв i старшi мають значно бшь-ший ризик розвитку РМЗ.
Шдвищена маса тша та гшодинатчний спосiб життя по-в'язат з розвитком резистентностi до шсулшу, яка спричинюе щдвищення його вироблення. Потужний викид шсулшу, а та-кож iнсулiноподiбного фактора росту (ILGF) сприяе тдвищен-ню синтезу яечниками або наднирниками статевих гормонв, зокрема андрогенв, зниженню утворення печшкою глобулшу SHBG, який зв'язуе !х. У жшок у постменопаузi це зумовлюе щдвищення рiвня естрону та, вщповщно, збiльшуе ризик розвитку РМЗ (Loi et al., 2007; Gucalp et al., 2013).
РМЗ нерщко пов'язаний iз генетичними аномалiями. Ген BRCA-1 (мiститься на довгому плечi 17-! хромосоми) бере участь в усунент пошкоджень ДНК або знищент клiтин, в яких репарацiя неможлива. Його мутагця зумовлюе 56-87% ризик розвитку РМЗ у вщ 70 рокв i 33-50% - 50 рокв.
Вживання алкоголю (в тому чи^ в невеликш кiлькостi) помрно тдвищуе ризик розвитку РМЗ, проте не виключено, що впливае i одночасний прийом гормонiв або генетична схильтсть. Вплив куршня фаивщ продовжують обговорюва-ти, вщзначаючи, що тютюн як антиестроген може чинити за-хисну д1ю. Що стосуеться впливу iонiзуючого випромшюван-ня, то дат тривалих спостережень за мешканками Хiросiми та Нагасакi свiдчать про тдвищення ризику розвитку РМЗ, особливо якщо вплив вщбувся у перюд статевого дозрiвання (Jordan, 2014).
Висунуто також вiрусну теорта розвитку РМЗ. В експери-ментах на мишах ретровiруси викликали змши на молочнш залозi. Фiброзно-кiстозна мастопатия та iншi пролiферативнi захворювання молочних залоз щдвищують ризк розвитку РМЗ.
За анатотчними ознаками видляють:
- вузловi форми (обмежений вузол у молочнш залоз^;
- дифузн форми (набрякова, дифузно^фшьтративна, лiм-фанптична, мастотоподiбна, панцерна);
- атиповi форми (рак Педжета, первинно-метастатичний рак без виявленого пухлинного процесу в молочнш залоз^.
Згiдно з класифжащею ВООЗ, пстолопчт варiанти раку молочноï залози: 1) нешфшьтративний, 2) 1нф1льтративний, 3) рак Педжета.
Пстолопчне дослiдження дае можливiсть установити наяв-нiсть раку, визначити гiстологiчну форму (протоковий, долько-вий, комбгнований) та стадю диференщювання (високо-, помiрно-, або недиференц1йований рак). Але цього недостат-ньо для вибору тактики та ефективносп лжування, визначення прогнозу, на вщмшу вщ морфологiчних тдтишв, яю розкри-вають бiологiчнi особливостi пухлини. Тому додатково прово-дять визначення експресiï рецептор1в до онкомаркер1в за допо-могою 1ПХ. Його суть полягае у визначент локалiзаци анти-генв за допомогою специфiчних антитш, тобто iмунологiчнi реакцiï «перенесен» на предметне скло морфолога (Isola, 1993; Nadji et al., 2005; Schnitt, 2010).
Молекулярн маркери пухлини (клiтиннi, тканиннi, бюло-гiчнi) визначаються безпосередньо у пухлиннш тканинi або в субклiтинних фракщях (цитозоль, мембрани тощо). Вони вщо-бражають рiзнi аспекти та ргвт функцюнування клiтини, спе-циф1ку ïï «поведанки» та регуляпи - гормональну чутливiсть, схильнiсть до iнвазiï та метастазування (Brenton et al., 2005; Hu et al., 2006; Holm et al., 2010; Haibe-Kains et al., 2012). Основы маркери РМЗ - рецептори до естрогешв i прогестерону (ER, PR), her-2/neu i Ki-67. На оснж цих маркер1в визначають молекулярнi тдтипи РМЗ (Cheang et al., 2009).
Естрогени - група жiночих статевих гормонв, що синтезу-ються в оргазм яечниками та регулюють специфiчш статевi функпи. Прогестерон (гестаген) - основний гормон жовтого тша, що також секретуеться корою наднирниюв. В1н - попередник у бiосинтезi глюкокортикядв. Прогестерон впливае на протфера-щю мамарного еттелто, через це використовуеться для пояснения резистентносп, що поступово розвиваеться, до стерощв у м1ру прогресу РМЗ. PR синтезуеться у кл!1™ за впливу естрогешв, а, отже, е показником функцjональноï активности ER.
У нормi в епjтелiï молочноï залози спостерiгаеться невисо-ка експресiя ER i PR (7-30% клгтин залежно вiд фази циклу або гормонального фону), тода як за пухлиннм трансформацiï значно пiдвищуеться експресiя обох маркерiв, що корелюе з пстолопчним диференцiюванням пухлини у вiдповiдь на гормональну терашю (Massarweh et al., 2008; Melchor et al., 2008; Lonning, 2012).
Реакци на прогестерон i естроген вважають найпотужт-шими маркерами за захворювання завдяки специфiчшй будовi лiгандiв, а також способу синтеза та взаемозалежносп з мРНК. За впливу на них жiночих статевих гормонтв утворюеться комплекс, який стимулюе пухлину до розмноження. Чут-ливiсть пухлини до гормотв визначаеться збереженням у пух-лит рецепторiв, здатних сприйняти гормональний сигнал i транслощювати його в ядро. G вщомосп про iснування рiзних форм рецепторjв до естрогенiв i прогестерону: РЕ-альфа, РЕ-бета, РП-А i РП-B. 1з присутнiстю РЕ-альфа у пухлинах молочноï залози пов'язана чутливiсть до тамоксифену. Рецептори прогестерону, представлеш iзоформами А i В, вiдiграють рiзнi ролi у проникнент стероïдiв усередину клiтини. А таю препарати як тамоксифен i фарестон (група антиестрогенjв) впливають саме на ni рецептори, блокуючи ïх, не даючи пух-линнтй клгтит розмножуватися.
Вмют рецепторш ecтpoгeнy та пpoгecтepoнy завжди вищий у виcoкoдифepeнцiйoвaниx нyxлинax, а також у xвopиx, що перебувають у нocтмeнoнayзi, нор!вняно з жшками репродуктивного та пременонаузального вшу. У peцeптop-нeгaтивниx нyxлинax пpoлiфepaцiя ^клинн^ клiтин у 10 раз1в активнша (Kim et al., 2012; Loi et al., 2009).
Велика частина данж бaзyетьcя на дocлiджeннi рецепторш ER i PR бюимчним методом, який не дозволяе оцшити рецеп-тори гормошв тш!>ки у rarrarnx нyxлини, а визначае нaявнicть рецепторш гормошв у вcьoмy тканинному шматочку, у тому чиcлi у cтpoмi та нopмaльниx пpoтoкax мoлoчнoï залози. Toдi як 1ГХ дозволяе уникнути цього, ocкiльки дocлiджyетьcя тка-нинний зpiз iз вiзyaльним забарвленням структури нyxлини та лoкaлiзaпiй peпeптopiв ER i PR.
Human Epidermal growth factor Receptor 2 - фактор пyxлин-ного росту та пpoгpeciï HER2/neu (c-erbB-2) - ген родини ре-цептор1в eнiдepмaльнoгo чинника зростання. Вш лoкaлiзyетьcя на мeмбpaнax клпин та нicля зв'язування з лшандами активуе кшази. Kprn того, eкcпpeciя HER2/neu вiдiгpaе важлившу роль, тж бiльшicть iншиx фактор1в, у прогноз! та тepмiнax ви-никнення рецидиву у xвopиx iз мeтacтaзaми в лiмфoвyзлax (Geyer et al., 2006).
У лжарижш практищ маркер HER2/neu вважають чинни-ком нecпpиятливoгo прогнозу, а його вжоку eкcпpeciю - по-казником виcoкoï мeтacтaтичнoï здатност1 нyxлини та можли-вoï резистентност! до лжування.
У норм! через HER2/neu рецептори opгaнiзм контролюе op^ec pocтy, нодлу та caмoвiднoвлeння здоровю клпин мо-лoчнoï залози. Пд чac норушення peгyляпiï ген c-erbB-2 виробляе занадто багато oднoймeнниx рецепторш, i пиля зв'язування ïx !з бтком HER2/neu клпина отримуе crnmn на неконтрольоване зpocтaння та подл, нicля чого нepeтвopюеIьcя на ракову.
Щдвищений вмicт бшка (р185) i ампшфжащя гена c-erbB-2 !з щдвищеним виробленням рецептора HER2/neu xapaктepизyе HER2 нозитивний рак мoлoчнoï залози. Paк мoлoчнoï залози з нормальним вмютом гена, рецептора та бика на^ивает^я HER2 негативним. HER2 нозитивний рак молочнм залози вiдpiзняетьcя aгpecивним неребшзм, зpocтaе та нoшиpюетьcя швидше, тж HER2 негативний рак мoлoчнoï залози. 1нод! HER2 нозитивний рак може тpaнcфopмyвaтиcя в HER2 негативний (Sorlie et al., 2001; Rakha et al., 2009; Badve et al., 2011; Lehmann et al., 2011).
Mapœp нрол!ферацп Ki-67 дозволяе визначити «прижжа-ний» нротферативний нотенщал нyxлини (швидкicть нодшу клпин пyxлини) та дозволяе cyдити про ступшь злoякicнocтi. Виявляе тальки клпини, яю дiлятьcя. Позитивна реакця з Ki-67 мае зворотн вiднocини з рецепторним статутом, нередбачае нроменеву та xiмioтepaнiю. Якщо Ki-67 нpиcyтнiй у нонад 14% пyxлинниx клпин, то пyxлинa poзглядaетьcя як виcoкoaгpecив-на з вищою ймoвipнicтю вщповщ на ммютерапевтичне лжу-вання. За низького ршня Ki-67 та нaявнocтi нoзитивниx рецепторш до естрогенш i прогестерону пyxлинa бшьшою мрою вщреагуе на гормонотерашю. Вш нрямо корелюе з! cтyнeнeм гicтoлoгiчнoï злoякicнocтi, розмрами нyxлини, нaявнicтю ме-тacтaзiв i мае зворотш зв'язки з ER i PR. Прол!феративний iндeкc cлyжить незалежним нpoгнocтичним ноказником ви-никнення рецидиву, загальжа та бeзpeцидивнoï виживaнocтi (Nishimura, 2010; Polyak, 2011; Prat et al., 2011, 2015).
Догащники cнepeчaютьcя нро р1вень Ki-67. У багатыж кpaïнax норогове значення - 20%. To6to нонад 20% - це aгpecинiшi нyxлини з виcoкoю ймов!ртстю мeтacтaзyвaння, менше 20% - менш aгpecивнi нyxлини, як! рщко метастазують. Але в Укpaïнi ниш залишаетмя ноказник 14%. 1нколи важли-вий для нодальшого лжування нодш на етабку нрол!феративну aктивнicть (до 14%), номрну (15-30%) та виcoкy (нонад 30%).
Завдяки цим онкомаркерам можна нодтити нyxлини M3 на молекулярт щдшпи, як! вiдpiзняютьcя мж гобою за прогнозом розвитку та вдажддю на медикаментозну теражю (Perou et al., 2000; Sorlie et al., 2003; Wirapati et al., 2008; Parker et al., 2009).
MaTepiai i методи дослджень
Дослiдження виконане у два етапи. На першому eTani ви-конано 246 пстолопчних i 25 1мунопстох!тчних дослiджeнь на бaзi КЗ «ДО ПАБ», вщдшення онкопатологи. Критер1ями вiдбору мaтeрiaлу були шфшьтративт форми РМЗ (протоко-вий, дольковий i комбшований), яким у подальшому проводили iмуногiстоxiмiчнe дослщження на визначення онкомаркер!в (ER, PR, HER2/neu та Ki-67). Його проводили ручним методом.
Для створення таблиц! диференцшних морфологiчниx кри-терпв вщбрано три нозологи: протоковий, дольковий i комбь нований РМЗ. У кожнй грут визначено випадки метастазу-вання та слизоутворення. П!сля визначення онкомаркер!в РМЗ подлено на молекулярн тдтипи.
Пухлини класифжували за р!зними ступенями диферен-цтовання зпдно з рекомендациями C. W. Elston та I. O. Ellis, як! враховують ступшь ядерного жшморф!зму та кшьюсть мно-з!в, що дало змогу подлити на три групи: G! - високодиферен-циоват пухлини (низького ступеня злояюсносп), G2 - помрно-диференциоват пухлини (помрного ступеня злояюсносп), G3 -нтькодиференциоват пухлини (високого ступеня злояюсносп).
Таблиця 1
Iмyнoгicтoxiмiчний фенотин мoлeкyляpниx тдаиглв PM3
Ыолекулярний Iмyнoricтoxiмiчний портрет Частота виявлення
пiдгип ER PR HER2/neu у м. Дншро, %
Luminal A + + - 68,0
Luminal B + + + 5,2
HER2+ - - + 10,4
Triple negative - - - 16,3
До люмшальних вщносять пухлини, рецептори яких екс-пресують до ER та PR, i залежно вщ експреси HER2/neu 1х кла-сифжують на А (не експресують HER2/neu) i В (експресують Her2/neu).
Для люмшального А (luminal A) (IHC маркеры: ER/PR+, HER2-, KRT8/18+) характеры тзнший вж на момент дагно-зу, високий ступшь диференщювання, частше низький, рщше помрний i дуже рщко високий прол!феративний индекс. У таких пациенток значно знижений ризик виникнення рецидивов i збшьшена загальна виживатсть. Вщтчають високу ефектив-шсть гормонально! терапи (тамоксифен та шпбнори арома-тази) та неоад'ювантно! х1мютерапи (доксирубшин, фторура-цил, циклофосфамгд).
Для люмшального B (luminal B) (IHC маркери: ER/PR+; HER+; Ki-67 > 14%) характеры раннй вгк, низьке диференщю-вання, великий розмгр пухлини та залучення л1мфовузл1в. Пухлини цього типу мають значно г!рший прогноз i б!льшу схиль-н!сть до рецидивов. Вони часто не чутлив! до тамоксифену та 1нг!б!тор1в ароматази, але чутлив! до трастузумабу. У цьому тип! вид!ляють luminal B позитивний (ER+ або PR+, HER2/neu+, Ki-67 будь-яке значення понад 14%) i luminal B негативний (ER+ або PR+, HER2/neu-, Ki-67 високе значення). Встановлено, що люмгнальн1 типи пов'язан1 з менш агре-сивним переб!гом i хорошим прогнозом пор1вняно з HER2+ i ТН РМЗ.
HER2+ (IHC маркери: ER-/PR-; HER2+; Ki-67 понад 14%) називають пухлини з пперекспреаею HER2/neu та вщсуттстю ER та PR. Агресивн1 пухлини з високим прол!феративним 1н-дексом, характерне низьке диференц1ювання, великий розмр пухлини, залучення л!мфовузл!в. Ефективне ад'ювантне при-значення трастузумабу, не чутлив! до гормонотерапй. Висока ймов!рн1сть негативного (летального) наслщку захворювання.
Базальтопод!бний або тричьнегативний (basal-like, triple-negative) (IHC маркери: ER-/PR-; HER2-; CK5/6+, EFGR (HER1)+, в!ментин+; c-kit+). Характерн! раннй вж д!агнозу, протоковий або метапластичний г1столог!чний тип, низьке ди-ференщювання, високий прол!феративний !ндекс, великий розмр пухлини, залучення л!мфовузл1в, ядерний плейомор-ф!зм, некрози, стромальна л!мфатична вщповщь. Базальн1 пух-
лини вщр1зняються високою агресившстю, великою ймов1рт-стю розвитку мюцевого поширення та метастатичних форм. У пациенток 1з базальним РМЗ дуже погат перспективи оду-жання незалежно вщ ураження л1мфовузл1в. Виживання в цш грут нижче, тж для будь-якого шшого молекулярного подтипу, включаючи НЕЙ позитивний. Незважаючи на гнлючий прогноз, вщсуттсть реакци на гормонотерапто та трастузумаб, «тричънегативт» пухлини чутлив1 до стандартних х^мютера-певтичних схем, включаючи антрациклш, i тих, як! мютять таксан. Дисфункция репаративних систем робить раков1 клпи-ни уразливими для таких агентв як препарати платини, шпбь тори топдаомерази I i полъАБР-рибожшмераз (РАКР).
Дослщження 135 пстолопчних препарата виявило шфшь-
тративт форми РМЗ. Зпдно з результатами достов1рно частгше зустр1чаеться протоковий рак - 81% (Р < 0,05). Серед протоко-вого раку превалюе рак недиференщйованого та помрнодифе-ренциованого ступеня, тод як за долькового бшьша частина пациенток (80%) мае пошрнодиференпшований рак (Р < 0,05).
Виявлено зворотний корелящйний зв'язок мж ступенем диференщювання та вщсотком зустр1чальност1 метастаз1в як за протокового, так i за долькового РМЗ.
Дольковий рак агресивнший: навш> за помрнодиферен-щйованого ступеня у 31,2% жшок виявлент метастази, а за недиференцшованого - в уж випадках (100,0%).
Комбшований РМЗ зустр1чаеться рщко, але в уж випадках в1н 1з метастазами (табл. 2).
Таблиця 2
Пстолопчт форми (протоковий, дольковий i комбшований) раку залежно вiд пстолопчного диференщювання
Ступет диференщювання Протоковий, 110 жшок - 81,0% Дольковий, 20 жшок - 14,8% Комбшований, 5 жшок - 3,7%
високо пгашрно слабко недиферен-цшований високо помирно недиферен-цшований
Кльюсть жшок 2 45 11 52 1 16 3 5
Кльюсть жшок, % 1,8 40,9 10,0 47,2 5,0 80,0 15,0 100,0
Метастазування, % 0,0 4,4 18,2 26,9 0,0 31,2 100,0 100,0
Слизоутворення, % 0,0 2,2 0,0 7,7 0,0 0,0 0,0 0,0
Високодиференц1йований РМЗ майже не зустрТчаеться або виявляеться випадково, оскшьки немае перших ознак, а бшьштстъ людей не вважають за потрТбне самостшно проходити профТ-лактичн! обстеження.
Результати та ix обговорення
Пд час дослвдження шфшьтративних форм РМЗ у м. Дипро виявилось, що основний пж захворювань припадае на вж 5160 рокв. Кшьюсть хворих вжом 41-50 рокв майже зршнялась iз групою вжом 71-80, що говорить про збшьшення частоти захворювання молодших жшок (рис. 1).
30
25
20
N 15
10
17.0
9.6
33-40
41-50
51-60 61-70 Вков1 категори
71-:
Рис. 1. Частота захворювань на РМЗ залежно вщ вжу м. Дншро
81-87
Псля визначення онкомаркерТв i подшу на молекулярн щдтипи проведено ранжування, зпдно з яким найчастше вияв-лявся п!дтип Luminal А (гормонпозитивний, майже не метаста-зуе, з хорошим прогнозом), далi Tiiple-negative (висока агре-сивнiсть i здатнiсть до метастазування, вiдсутнiсть реакцii на гормоно- та х1мютерашю, найгiрший прогноз), HER2+ (висока метастатична здатнiсть пухлини), та Luminal В (гормонпози-тивна пухлина, яка часто метастазуе, але добре лжуеться). Тобто у м. Дншро найчасттше з iнфiльтративних форм РМЗ виявляеться молекулярний щдтип Luminal A, який мае найлш-ший прогноз (рис. 2).
У жшок до 60 роюв переважають менш агресивнi щдтипи, як добре тддаються лжуванню, тодТ як у старшому вщ значно збшьшуеться агресивтсть, що говорить про поганий прогноз розвитку захворювання та пршу ефектившсть лжування.
Визначено маркер пролТферацп Ki-67 за рТзних молекуляр-них щдтитв. В1н дозволяе визначити «прихований» пролТфе-ративний потенщал пухлини (швидюсть подшу клпин пухлини) та дозволяе судити про ступшь злоякюносп, вТропдщсть метастазування. Вш прямо корелюе зТ ступенем пстолопчжй злояюсносп, розмрами пухлини та мае зворотне взаемовТдно-шення з ER i PR. ПролТферативний шдекс служить незалеж-ним прогностичним показником виникнення рецидиву.
Якщо Ki-67 виявлено бшьше нж у 14% пухлинних клпин, такий показник вважаеться агресивним i бшьш 1мовТрно пози-тивним за хМотерапи. За значень < 14% i позитивних ER та PR, пухлина бшьшою мрою ввдреагуе на гормонотерашю (табл. 3).
24
20
16
12
.£3 У
6.7
I
33-40
12.6 1
ftda
1.5
3.0
,°.оР?
20.7
0.7
11.9
12.6
I
4.4 §
Oi 3.0
2.2 Л2.2
Й
Si
3.0
3.7
0.71.5
УШ
0.0
В Luminal A
□ Luminal В
□ Hei 2+ ИТН
41-50
71-80
81-87
51-60 61-70
Вков1 категори
Рис. 2. Частота виявлення молекулярних тдтитв залежно вщ вжу жшок
5
0
8
4
Таблиця 3
Показник Ki-67 залежно вщ морфолопчних тигпв
Морфолопчт пщгипи Kiлькiсть ж!нок, % Юльюсть ж!нок, абс. Ki-67, % Максимальне значення, %
50 <14 -
Luminal A: ER+, PR+, HER2- 68,0 27 14-30 -
15 >30 Max = 65
Luminal B: ER+, PR+ або -, HER2+ 5,2 7 >14 Max = 48
HER2+: ER-, PR-, HER2+ 10,4 14 >14 Max = 74
Triple negative: ER-, PR-, HER2- 6,3 22 >14 Max = 90
Таблиця 4
Тактика лжування залежно вщ молекулярного гвдтипу
_Молекулярный п1дтип_Тактика лжування_
Ефективтсть гормонально! терапи (тамоксифен та шпбгтори ароматази) та неоад'ювантно! х1м1отерап11 Не чутлив1 до тамоксифену та шпйторв ароматази, але чутлив1 до трастузумабу
Не чутлив1 до гормонотерапи, але чутлив1 до подальшо! х!мютерши (ад'ювантне призначення трастузумабу); герцептин ефективний т1льки при HER2+ РМЗ
Вщсутшсть реакци на гормонотератю та трастузумаб, але чутлив1 до стандартних х1м1отерапевтичних схем, включаючи антрациклш, i тих, як! мкстятъ таксан_
Luminal A: ER+, PR+, HER2-Luminal B: ER+, PR+ або -, HER2+
HER2+: ER-, PR-, HER2+ Triple negative: ER-, PR-, HER2-
П!дтип Luminal A у бшьшосп випадюв неагресивний, що говорить про найлшший прогноз. Luminal B хоча i володе невеликою атресившстю, що свщчить про бшьшу частоту мета-стазування, але завдяки ER+ або PR+ добре пщцаеться гормо-нотерапп, що мае позитивне значення у прогноз!. HER2+ та Triple negative вщзначаються найвищою агресивнстю (табл. 4).
Як додатковий метод для визначення молекулярного тдтипу використовують FISH-дiaгностику.
Висновки
Серед шфшьтруючих форм РМЗ бшьша частина - протоковий рак. Дольковий рак волод!е бшьшою агресивтстю, особливо за помрного диференщювання. Основна частина жшок м. Днпро з шфшьтративною формою мають вж 5160 рокв. Вщзначаеться збшьшення кшькосп РМЗ серед моло-дих жшок. Шсля визначення онкомаркер!в i подшу на молекулярн! шщили проведено ранжування шфшьтративних форм РМЗ серед жшок м. Днпро, зпдно з яким найчастше вияв-лявся пщтип Luminal А, який мае найлшший прогноз. Але ввд-значаеться досить велика кшьюсть ТН, що говорить про високу агресивнсть пухлини, особливо в молодому вшт Щщверджено, що маркер Ki-67 прямо корелюе з! ступенем пстолотчно! зло-як!сност!, мае зворотне взаемовщношення з ER i PR та е додат-ковим показником для визначення молекулярних гпдт^в.
References
Badve, S., Dabbs, D. J., Schnitt, S. J., Baehner, F. L., Decker, T., Eusebi, V., Fox, S. B., Ichihara, S., Jacquemier, J., Lakhani, S. R., Palacios, J., Rakha, E. A., Richardson, A. L., Schmitt, F. C., Tan, P. H., Tse, G. M., Weigelt, B., Ellis, I. O., & Reis-Filho, J. S. (2011). Basal-like and triplenegative breast cancers: a critical review with an emphasis on the implications for pathologists and oncologists. Modern Pathology, 24, 158-167. Bardou, V. J., Arpino, G., Elledge, R. M., Osborne, C. K., & Clark, G. M. (2003). Progesterone receptor status significantly improves outcome prediction over estrogen receptor status alone for adjuvant endocrine therapy in two large breast cancer databases. The Journal of Clinical Oncology, 2, 1974-1979. Bertos, N. R., & Park, M. (2011). Breast cancer - one term, many entities.
The Journal of Clinical Investigation, 121, 3788-3796. Brenton, J. D., Carey, L. A., Ahmed, A. A., & Caldas, C. (2005). Molecular classification and molecular forecasting of breast cancer: Ready for clinical application. Clinical Oncology, 23, 7350-7359. Castellano, I., Allia, E., Accortanzo, V., Vandone, A. M., Chiusa, L., Arisio, R., Durando, A., Donadio, M., Bussolati, G., Coates, A. S., Viale, G., & Sapino, A. (2010). Androgen receptor expression is a significant prognostic factor in estrogen receptor positive breast cancers. Breast Cancer Research and Treatment, 124(3), 607-616. Cheang, M. C., Chia, S. K., Voduc, D., Gao, D., Leung, S., Snider, J., Watson, M., Davies, S., Bernard, P. S., Parker, J. S., Perou, C. M., Ellis, M. J., & Nielsen, T. O. (2009). Ki-67 index, HER2 status, and prognosis
of patients with luminal B breast cancer. The Journal of the National Cancer Institute, 101(10), 737-750.
Clarke, R., Tyson, J. J., & Dixon, J. M. (2015). Endocrine resistance in breast cancer - an overview and update. Molecular and Cellular Endocrinology, 418, 221-234.
Fisher, B., Costantino, J., Redmond, C., Poisson, R., Bowman, D., Couture, J., Dimitrov, N. V., Wolmark, N., Wickerham, D. L., & Fisher, E. R. (1989). A randomized clinical trial evaluating tamoxifen in the treatment of patients with node-negative breast cancer who have estrogen-receptor-positive tumors. The New England Journal of Medicine, 320, 480-784.
Geyer, C. E., Forster, J., Lindquist, D., Chan, S., Romieu, C. G., Pienkowski, T., Jagiello-Gruszfeld, A., Crown, J., Chan, A., Kaufman, B., Skarlos, D., Campone, M., Davidson, N., Berger, M., Oliva, C., Rubin, S. D., Stein, S., & Cameron, D. (2006). Lapatinib plus capecitabine for HER2-positive advanced breast cancer. The New England Journal of Medicine, 355, 2735-2742.
Gucalp, A., Isakoff, S. J., Tolaney, S. M., & Traina, T. A. (2013). Phase II trial of bicalutamide in patients with androgen receptor-positive, estrogen receptor-negative metastatic breast cancer. Clinical Cancer Research, 19, 5506-5511.
Haibe-Kains, B., Desmedt, C., Loi, S., Culhane, A. C., Bontempi, G., Quackenbush, J., & Sotiriou, C. (2012). A three-gene model to robustly identify breast cancer molecular subtypes. The Journal of the National Cancer Institute, 104, 312-324.
Holm, K., Hegardt, C., Staaf, J., Vallon-Christersson, J., Jonsson, G., Olsson, H., Borg, A.,& Ringner, M. (2010). Molecular subtypes of breast cancer are associated with characteristic DNA methylation patterns. Breast Cancer Research, 12(3), 36.
Hu, Z., Fan, C., Oh, D. S., Marron, J. S., He, X., Qaqish, B. F., Livasy, C., Carey, L. A., Reynolds, E., Dressler, L., Nobel, A., Parker, J., Ewend, M. G., Sawyer, L.R., Wu, J., Liu, Y., Nanda, R., Tretiakova, M., Orrico, R. A., Dreher, D., Palazzo, J. P., Perreard, L., Nelson, E., Mone, M., Hansen, H., Mullins, M., Quackenbush, J. F., Ellis, M. J., Olopade, O. I., Bernard, P. S., & Perou, C. M. (2006). The molecular portraits of breast tumors are conserved across microarray platforms. BMC Genomics, 7, 96.
Isola, J. J. (1993). Immunohistochemical demonstration of androgen receptor in breast cancer and its relationship to other prognostic factors. The Journal of Pathology, 170(1), 32-35.
Jordan, V. C. (2014). Tamoxifen as the first targeted long-term adjuvant therapy for breast cancer. Endocrine-Related Cancer, 21, 236-245.
Kim, H. S., Park, I., Cho, H. J., Gwak, G., Yang, K., Bae, B. N., Kim, K. W., Han, S., Kim, H. J., & Kim, Y. D. (2012). Analysis ofthe potent prognostic factors in luminal-type breast cancer. Journal Breast Cancer, 15, 402-405.
Lehmann, B. D., Bauer, J. A., Chen, X., Sanders, M. E., Chakravarthy, A. B., Shyr, Y., & Pietenpol, J. A. (2011). Identification of human triple-negative breast cancer subtypes and preclinical models for selection of targeted therapies. The Journal of Clinical Investigation, 121, 2751-2766.
Loi, S., Piccart, M., & Sotiriou, C. (2007). The use of gene-expression profiling to better understand the clinical heterogeneity of estrogen receptor positive breast cancers and tamoxifen response. Critical Reviews in Oncology/Hematology, 61, 188-193.
Loi, S., Sotiriou, C., Haibe-Kains, B., Lallemand, F., Conus, N. M., Piccart, M. J., Speed, T. P., & Mc Arthur, G. A. (2009). Gene expression
profiling identifies activated growth factor signaling in poor prognosis (Luminal-B) estrogen receptor positive breast cancer. BMC Medical Genomics, 2, 37.
Lonning, P. E. (2012). Poor-prognosis estrogen receptor-positive disease: Present and future clinical solutions. Therapeutic Advances in Medical Oncology, 4, 128-136.
Massarweh, S., Osborne, C. K., Creighton, C. J., Qin, L., Tsimelzon, A., Huang, S., Weiss, H., Rimawi, M., & Schif, R. (2008). Tamoxifen resistance in breast tumors is driven by growth factor receptor signaling with repression of classic estrogen receptor genomic function. Cancer Research, 68(3), 827-832.
Melchor, L., & Benitez, J. (2008). An integrative hypothesis about the origin and development of sporadic and familial breast cancer subtypes. Carcinogenesis, 29(8), 1476-1481.
Nadji, M., Gomez-Fernandez, C., Ganjei-Azar, P., & Morales, A. R. (2005). Immunohistochemistry of estrogen and progesterone receptors reconsidered: experience with 5,993 breast cancers. American Journal of Clinical Pathology, 123, 22-26.
Nishimura, R., Osako, T., Okumura, Y., Hayashi, M., Toyozumi, Y., & Arima, N. (2010). Ki-67 as a prognostic marker according to breast cancer subtype and a predictor of recurrence time in primary breast cancer. Expernal and Therapeutic Medicine, 1(5), 748-755.
Olopade, O. I., Grushko, T. A., Nanda, R., & Huo, D. (2008). Advances in breast cancer: Pathways to personalized medicine. Clinical Cancer Research, 14, 7987-7998.
Parker, J. S., Mullins, M., Cheang, M. U., Leung, S., Voduc, D., Vickery, T., Davies, S., Fauron, C., He, X., Hu, Z., Quackenbush, J. F., Stijleman, I. J., Palazzo, J., Marron, J. S., Nobel, A. N., Mardis, E., Nielsen, T. O., Ellis, M. J., Perou, C. M., & Bernard, P. S. (2009). Supervised risk predictor of breast cancer based on intrinsic subtypes. Journal of Clinical Oncology, 27, 1161-1166.
Perou, C. M., Sorlie, T., Eisen, M. B., van de Rijn, M., Jeffrey, S. S., Rees, C. A., Pollack, J. R., Ross, D. T., Johnsen, H., Akslen, L. A., Fluge, O., Pergamenschikov, A., Williams, C., Zhu, S. X., Lonning, P. E., Borresen-Dale, A. L., Brown, P. O., & Botstein, D. (2000). Molecular portraits of human breast tumours. Nature, 406, 748-751.
Polyak, K. (2011). Heterogeneity in breast cancer. The Journal of Clinical Investigation, 121, 3787-3788.
Prat, A., & Perou, C. M. (2011). Deconstructing the molecular portraits of breast cancer. Molecular Oncology, 5, 6-21.
Prat, A., Pineda, E., Adamo, B., Galván, P., Fernández, A., Gaba, L., Diez, M., Viladot, M., Arance, A., & Muñoz, M. (2015). Clinical implications ofthe intrinsic molecular subtypes of breast cancer. The Breast, 24, 25-34.
Rakha, E. A., Elsheikh, S. E., Aleskandarany, M. A., Habashi, H. O., Green, A. R., Powe, D. G., El-Sayed, M. E., Benhasouna, A., Brunet, J. S., Akslen, L. A., Evans, A. J., Blamey, R., Reis-Filho, J. S., Foulkes, W. D., & Ellis, I. O. (2009). Triple-negative breast cancer: Distinguishing between basal and nonbasal subtypes. Clinical Cancer Research, 15, 2301-2309.
Schnitt, S. J. (2010). Classification and prognosis of invasive breast cancer: From morphology to molecular taxonomy. Modern Pathology, 23, 61-64.
Siegel, R. L., Miller, K. D., & Jemal, A. (2016). Cancer statistics, 2016. CA: A Cancer Journal for Clinicans, 66(1), 7-30.
Sorlie, T., Perou, C. M., Tibshirani, R., Aas, T., Geisler, S., Johnsen, H., Hastie, T., Eisen, M. B., Van de Rijn, M., Jeffrey, S. S., Thorsen, T., Quist, H., Matese, J. C., Brown, P. O., Botstein. D., Lonning, P. E., & Borresen-Dale, A. L. (2001). Gene expression patterns of breast carcinomas distinguish tumor subclasses with clinical implications. Proceeding of the National Academy of Sciences ofthe USA, 98, 10868-10873.
Sorlie, T., Tibshirani, R., Parker, J., Hastie, T., Marron, J. S., Nobel, A., Deng, S., Johnsen, H., Pesich, R., Geisler, S., Demeter, J., Perou, C. M., Lonning, P., Brown, P. O., Borresen-Dale, A., & Botstein, D. (2003). Repeated observation of breast tumor subtypes in independent gene expression data sets. Proceeding of the National Academy of Sciences of the USA, 100, 8419-8422.
Wirapati, P., Sotiriou, C., Kunkel, S., Farmer, P., Pradervand, S., Haibe-Kains, B., Desmedt, C., Ignatiadis, M., Sengstag, T., Schütz, F., Goldstein, D. R., Piccart, M., & Delorenzi, M. (2008). Meta-analysis of gene expression profiles in breast cancer: Toward a unified understanding of breast cancer subtyping and prognosis signatures. Breast Cancer Research, 10, 65.
