CC BY
19
особливе значения у яких саме ввдграе теза про «заслугу» як таку, що по-еднуе почуття вини та страждаиия, а державу уповноважуе на практицi на-кладати на винних у злочинах заслужене ними страждання [2, р. 21].
Серед комушкативних заходiв, що забезпечують траисляцiю сутi пока-рання як важливого сощального феномену до суб'екпв правовiдиосии, прю-ритет Е. Даффом визначаеться як за кримшальним правом, встановленим лiберальиою державою, так i за вiдповiдиим цьому процесом кримшального судочинства. При цьому вш пiдкреслюе, що таким чином «до морально свь домих громадян звертаються нормативною мовою суспiльиих цшностей» [2, р. 80], а отже, можна говорити, що у такому випадку ми повинш мати справу iз фактором наявних у суспiльствi принцитв, що базуються на прюритетнос-т пануючих у ньому цiииiсиих орiеитацiй. Якщо мова йде про лiберальио-демократичиi спiльиоти, якi розглядаються вченим у його дослiджеииi, то можна зробити висновок, що до таких цшностей автор вiдиосить у першу чергу прiоритетиiсть людсько'1 екзистенцп та ïï права на свободу. На нашу думку, саме це i кореспондуеться з вибором у дослщженш питання покаран-ня як центрального, адже сам феномен даного суспшьного явища може слу-гувати хорошим прикладом у справi захисту лiберальних цiииостей та засу-дження будь-якого прояву тотал^аризму, заснованого на жорстокост покарання.
Л1ТЕРАТУРА
1. Р1кер П. Право i справедливють : пер. з фр. / П. Р1кер. - К. : Дух i Л1тера, 2002. -216 с.
2. Duff R. A. Punishment, Communication, and Community / R. A. Duff. - N. Y. : Oxford University Press. 2001. - 245 p.
3. Williams G. Responsibility as a Virtue / Garrath Williams // Ethical Theory and Moral Practice. - 2008. - No 11. - P. 455-470.
С. Ф. Орлов, кандидат фшософських наук, доцент, Л^вський державний ушверситет внутршшх справ
1МПЛЕМЕНТАЦ1Я М1ЖНАРОДНОГО ДОСВ1ДУ В УКРАШСЬКЕ ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ
У кра'1'ш катталютичного устрою iз зборами коштами, оскшьки юнуе економiчна свобода, не мае таких сильних проблем. Як правило, значну час-тину кошт1в дають на аптащю невелика кшькють багатих людей, якi почува-
ють себе економiчно незалежними. У цьому випадку, тим, хто защкавлений у пропагуванш тих чи шших щей, потрiбно лише переконати тих, хто мае кошти, щоб вони вкладали !х у цю справу. Правда, у цьому випадку юнуе ще один бш справи. Адже готовнiсть жертвувати сво! кошти на певнi щеолопч-нi речi може виходити не лише з мотивiв iдеологiчних, але i з чисто комер-цшних. I тут iснуе певного роду небезпека - комерщалiзацп всього, що може приводити до певного роду знещнення щейно! складово! iдеологiчного вчен-ня, i редукування останнього лише до комерцшного вимiру - наскшьки вкла-дання грошей у проект принесе комерцшну вигоду тому, хто щ кошти туди вкладае.
Отож, з одного боку - суспшьство, у якому е певна економiчна незалеж-нiсть, i е можливють зiбрати потрiбну суму коштiв, проте юнуе небезпека комерщалiзацп всього - навт того, що з аксюлопчно! перспективи не мало би пщлягати такiй комерщалiзацп. З другого боку - маемо справу з суспшь-ством, де економiчна свобода е найбшьш сильно залежною вiд щеолопчного рiвня, що стае майже неможливим пропагувати ще'1, якi суперечать офщшнш iдеологiчнiй лши. Справдi, у тотал^арному соцiалiстичному суспiльствi дуже важко зiбрати вiдповiднi кошти для пропагування таких щей, бшьше того -якщо б кошти все ж i знайшлися, то такому «гипотетичному прихильниковi капiталiзму доведеться умовити державну паперову фабрику продати йому патр, державну типограф^ - надрукувати брошури, державне поштове вщ-дiлення - розюлати 1х людям, державне вiдомство - надати йому зал для ви-стутв тощо» [1, с. 47].
Важливють iснування вимiру свободи не обмежуеться лише гносеолопч-ним вимiром. 1снування чи неiснування свободи зачшае не лише пiзнавальну сферу, але й також сфери, яю е вщдаленими вiд свiту iдей, i якi мають прямий стосунок до матерiального вимiру екзистенцii чи то людсько! особистостi зокрема чи сощуму назагал. Тут маеться на увазi той факт, що при юнуванш свободи, особливо в економiчнiй сферi - кожний член суспiльства зокрема та суспшьство назагал, будуть мати кращi навт матерiальнi ресурси, шж у випадку, коли б тако! свободи не iснувало. Свобода, яка проявляеться в еко-номiчному вимiрi вiльною конкуренцiею, приводить до постшного вдоско-налення як продуктiв виробництва, так i якостi послуг. Крiм того - постiйно знаходяться шляхи зменшення кшцево! цiни такого продукту, що у свою чергу робить такий продукт доступним для все бшьшо! кшькосп члешв сус-пшьства.
Якщо розглядати таке суспiльство вшьних в економiчному вимiрi грома-дян, то воно складатиметься iз сукупносп рiзноманiтних самостiйних при-ватних господарств, кожне з яких «використовуе сво! наявнi ресурси для виробництва товарiв i послуг, якi воно обмшюе на товари i послуги, виробле-
ш шшими господарствами, роблячи це в умовах, взаемоприйнятних для обох учасниюв угоди... воно одержуе можливють задовольнити сво! потреби непрямим чином, виробляючи товари i послуги для iнших, а не безпосередньо для свого власного користування. Спонукальним мотивом для прийняття такого опосередкованого варiанту е, зрозумшо, збшьшення сукупного продукту, викликане розподшом працi та спецiалiзацiею функщй» [1, с. 39].
О^м усвiдомлення юнування загальних аксiологiчних принципiв, якi мали надзвичайно велике значення при формуванш мiжнародних стандартiв державотворення, дуже важливим для формування власне нащонально! державно! пол^ики е розумiння мехашзму практично! реалiзащi мiжнародних стандартiв державотворення. У щй перспективi виглядае щкавим дослщжен-ня реальних прикладiв досвщу публiчноi служби та кадрово! пол^ики про-фесiйного чиновництва у тих кра!нах, якi практичним застосуванням мiж-народних стандартiв державотворення показали його ефектившсть у вимiрi розбудови свое! нащонально! держави. Так, дослiдження досвщу публiчноi служби та кадрово! пол^ики у Францп [2] заслуговуе на те, щоб зупинитись на ньому детальшше.
Аналiзуючи дане дослiдження, ми можемо вщмггити той факт, що чинов-ницька структура е ч^ко iерархiзована [3, с. 126-127]. Причому чиновники подшяються в залежностi вщ функцiй, якi вони виконують. Отож, е чотири категорп, якi, у свою чергу, подшяються на ранги, i ще далi - на рiвнi. Сто-совно процентного складу тсе! чи шшо! категорп та !! функцiонального значення, то вони полягають у такому - найвищою категорiею е D, яку утворю-ють чиновники, якi вщповщають за генерацiю управлiнських рiшень та виконання iнших функцiй, пов'язаних iз керiвною роботою. Кiлькiсть чинов-ниюв ще! категорп становить 20% вщ загально! кiлькостi чиновникiв. Ви-моги до ще! групи стосовно осв^и е найвищими - вiд уах них вимагаеться диплом про вищу освiту. Далi йде категорiя С, представники яко! займають-ся спецiалiзованим виконанням адмiнiстративних функцiй, i !! частка становить близько 30%. Наступною категорiею в чиновницькiй структурi е кате-горiя В, яку утворюють чиновники, яю задiянi у реалiзацii виконавчих функцiй. Сюди входять особи, яю мають здобуту спещальну освiту, що пщ-тверджуеться дипломом бакалавра, або шшим рiвноцiнним документом. Звичайно до ще! категорп входять адмшютративш секретарi, вчителi, шспек-тори та ш. У процентному вщношенш ця категорiя е найчисельнiшою - займае частку 40%. Остання категорiя, яка е найменш чисельною, i такою, чисель-нiсть яко! постшно зменшуеться, - е категорiя техшчних працiвникiв. Стосовно освiти двох останшх категорiй, то вiд !х представникiв вимагаеться лише середня осв^а.
Наступне, що потрiбно видшити стосовно iерархiчноi чиновницько! струк-тури у Франци, е сам процес вибору чиновниюв, де велике значення належить конкурсу. Причому самi конкурси е трьох видiв - внутрiшнiй, зовнiшнiй та змшаний. Отож, внутрiшнiй конкурс направлений на просування по службi для тих оаб, якi вже е у чиновницькш структурi та мають певний стаж. Зо-внiшнiй конкурс мае вщношення до тих, хто лише мае намiр поступити на службу. За результатами конкурсу складаеться список кандидатсв, рейтинг з якого враховуеться при призначенш на посаду. Також потрiбно вщм^ити сам механiзм набуття статусу чиновника, адже майбутнiй чиновник проходить випробувальний термш, який становить 0,5-2 роки, i лише тсля успiшного проходження цього термiну вш нарештi отримуе статус чиновника [2, с. 205].
При спробi запозичення ефективних елементсв для використовування !х в украiнськiй перспективi, потрiбно бути сввдомим, можна сказати, найголов-шшо'1 небезпеки, яка тут може чатувати. Мова йде про небезпеку корупцп, адже при наявносп останньо! весь процес вибору чиновниюв втрачае свш сенс, оскiльки посади будуть дютаватись не справдi здiбним, але тим, хто мае кошти, щоб оплатити ту чи шшу посаду, щоб потiм повернути собi цi кошти, вже працюючи у чиновницькш структур^ беручи участь в iнших корупцшних схемах.
Моделi iснування iнституцiйних механiзмiв, яю довели свою ефективнiсть у европейськш перспективi одночасно вiдповiдали як потребам мюцевих спiльнот, так i загальнодержавним прюритетам конкретних кра1н, е сенс за-стосовувати i в нащональному контекстi конкретно взято! кра1ни. Серед таких шституцшних механiзмiв можна видшити: 1) агентства регюнального розви-тку, яю не е полiтично заангажованими, в економiчному вимiрi е нейтраль-ними, оскiльки не передбачають отримання прибутку i в основному викону-ють консультацiйну функцiю; 2) шститути, головна функцiя яких полягае у забезпеченш соцiального дiалогу у суспшьсга, а також дотримання соцi-ально-партнерських процедур комушкацшного вимiру професiйних спшок чи федерацiй роботодавцiв. Власне учасники, яю беруть участь у такому видi iнституцiйного механiзму, мають повноваження, яю базуються на принципi взаемно! згоди, вони беруть участь у прийнятп важливих рiшень, якi стосу-ються рiзноманiтних питань сфери сощально! полiтики; 3) рiзноманiтнi фон-ди, яю можна назвати головними мехашзмами практично! реалiзацii регiо-нально! пол^ики. Головна !хня функцiя полягае в управлшш програмами, яке проявляеться в затвердженш таких програм, а також у розподш фiнансiв. До таких структурних фондiв належать Свропейський сощальний фонд, Свро-пейський фонд регионального розвитку, Фiнансовий фонд, Фонд гуртування тощо.
Л1ТЕРАТУРА
1. Фрщман М. Каштатзм i свобода : пер. з англ. / М. Фрщман. - К. : Дух i Лтера,
2010. - 320 с.
2. Нечухрана Ю. Г. Досвщ публiчноï служби та кадрово! полггики у Францiï / Ю. Г. Нечухрана // Державне управлшня в Украш: iсторiя державотворення, виклики та перспективи : матерiали II Мiжнар. наук. конф. аспiрантiв та докто-рантiв з держ. управлiння (м. Одеса, 3 черв. 2011 р.). - Одеса : ОР1ДУ НАДУ,
2011. - С. 203-206.
3. Полгголопчний енциклопедичний словник / уклад.: [Л. М. Герасша, В. Л. По-^бна, I. О. Полщук та iн.] ; за ред. М. П. Требша. - Х. : Право, 2015. - 816 с.
I. В. Шдкуркова, кандидат сощолопчних наук, доцент, Нащональний юридичний ушверситет iменi Ярослава Мудрого
ДО ПИТАННЯ СП1ВВ1ДНОШЕННЯ ПРАВОВОГО МЕНТАЛ1ТЕТУ ТА ПРАВОВО1 СВ1ДОМОСТ1
Останнiм часом все бшьшо! актуальностi набувае дослiдження феномену правового ментал^ету. Однак ця категорiя, яку досить часто розглядають як складову правово! культури, е дотичною до категорп «правосвщомють». У зв'язку з цим юнуе потреба у з'ясуванш статусу правового менталiтету та його стввщношення з поняттям правосвщомосп.
Правовий менталiтет е невiд'емною складовою уах суспiльних процесiв. Його вплив можна виявити в правових, пол^ичних, релiгiйних та iнших со-щальних явищах. У науковiй лiтературi правовий мешаттет визначають як специфiчнi, найбшьш типовi i стiйкi для певно! сощально! або нацюнально-етшчно! спшьноти системи свiтоглядних уявлень, оцiнок та реакцш на об'екти державно-правово! дшсносп, що склалися iсторично. До структури правового мешаштету належать правовi уявлення, правовi стереотипи, цшшсно-правовi орiентацii, правовi установки, якi розташоваш на двох рiвнях - свь домому (усвiдомленому) та несвiдомому (неусвщомленому). При цьому елементи, якi знаходяться на свщомому рiвнi, - бшьш рухливi, бiльш схиль-нi до змш пiд впливом пiзнання та досвщу, в той час як елементи, що знаходяться на несвщомому рiвнi, - бшьш стшю тд впливом пiдсвiдомого первинного життевого досвiду i суспiльних установок.
