CC BY
112
Науковий шспик НДТУ Украши. - 2013. - Вип. 23.18
УДК 7.012 Доц. СЛ. Шлемкевич, канд. фтос. наук -
НЛТУ Украти, м. Львгв
ХУДОЖН1Й ОБРАЗ У ДИЗАЙНЕРСЬКОМУ МИСТЕЦТВ1
Засобами мистецтвознавчого ан^зу сформульовано 0CH0BHi аргументи щодо характеристики дизайну як особливого виду мистецтва, сформованого у лонi процесiв ш-дустрiалiзащl та технолопзаци, притаманних сучаснш культурi. Художнiй образ, створе-ний талановитим дизайнером, виникае в процес переосмислення тих структурних зв'яз-кгв, якi надають предметному середовищу необхщно! функщонально! та композицшно! едностi, що своею чергою, сприяе культурному збагаченню вше! сукупностi елементiв соцiотехносфери сучасного суспiльства.
Ключовi слова: дизайн, мистецтво, художнiй образ, форма, постмодернiзм.
У рДзнД епохи та в рДзних крашах у ролi iнтегруючого фактора, що цементу -вав процес духовного розвитку нацií, опинялася та чи Днша сфера духовно!' ддяль-ностД, у якiй знаходила свое найяскравДше втдлення панiвна на цей час i в цьому суспiльствi система ценностей, творча енергiя особистостi. Iсторiя подарувала людству добу розквiту фшософц в античнiй Грецií, живопису та архДтектури епохи Вiдродження, блискучi науковi вiдкриття Нового часу.
Нову культурну епоху справедливо проголошено "добою техшки", добою науково-теxнiчного прогресу. НайбДльш глибоким "вимiром" всiеí сучасно!' куль-тури можна вважати li всеохоплюючу проективнДсть. Саме ця "теxнiчна" доба призвела до необxiдностi виддлення як окремо! та самоспйно! тако! ддлянки твор-чо! дiяльностi людини, яку називаемо "дизайн", "художне" або "промислове проек-тування", "теxнiчна естетика". Досить часто щ термiни вживають як синонДми. Та видаеться, що найбiльш точним, а вiдтак i найбiльш поширеним, е термiн "дизайн" (вiд англ. Design, що означае задум, намiр, мету - в найширшому розумшш, а та-кож проект, креслення, ескiз, малюнок, композицию). Власне, ця багатозначшсть вихДдного слова точно характеризуе складний процес визначення функцiй виробу та усix фаз його виготовлення. Таким чином, ми розглядаемо дизайн як творчу да-яльнiсть, метою яко! е формування гармонiйного середовища, що найбiльш повно задовольняе матерiальнi та дуxовнi потреби людини. Ця мета досягаеться визна-ченням формальних якостей предметiв, що створюються засобами iндустрiального виробництва. Пам'ятаючи, що дизайн був породженням великого iндустрiального виробництва, у нас здавалося б е повнД пiдстави вважати його чисто технчною дд-яльнiстю, сущльно залежною вДд потреб теxнологiчного процесу. Проте ддяльнДсть дизайнера (художника-конструктора) поеднуе в собД вирiшення як суто практич-них, так i художньо-образних завдань. Його щкавить не просто зовшшнш вигляд предмета, а головним чином, тД структурн зв'язки, якД надають предметному середовищу необхщно! функцДонально! та композицДйно! едностД, що своею чергою, сприяе культурному збагаченню всДе! сукупностД елементДв сощотехносфери сучасного суспДльства.
Середовище, яке оточуе людину, предмети, якими вона користуеться, до певно! мДри формують характер конкретно! особистостД, опосередковано вплива-ють на формування соцДальних вДдносин у сусшльств! Людина формулюе свое ставлення до оточення, спираючись на виробленД в процесД життя щнностД, в тому числД художнД та естетичнД. Власне, оця необхДднДсть художньо-естетичного ос-мислення практичних завдань, що вирДшуе дизайн-проект, i вДдокремлюе його вДд
суто техшчно!' дiяльностi складним переплетiнням культурных значень. I водно-час, специфiка дизайну пов'язана з предметами, серiями та комплексами предметов, що масово випускаються промисловктю. Ця особливiсть дизайну, пов'язана з шдустр!альною технологieю та масовим тиражуванням, вiдрiзняe його навить вiд найбшьш спорiдненого до нього виду мистецтва -декоративно-ужиткового.
Дизайн займае особливе мiсце у сучаснiй культур! iснуючи нiби на стику ц рiзних складових - культури матерiальноí та духовно!'. 1снуючи помiж мистецтвом i технiкою, помiж сферами матерiального та духовного виробництва, дизайн пе-ретворюеться в своерiдний мiсток мiж ними. Така позицiя породжуе, з одного боку, деят складност! у розвитку внутрiшнiх процесiв, певш закономiрностi власно!' органiзацií, з шшого - примушуе розглядати вс проблеми дизайну у широких культурних зв'язках, адже дизайн виступае дшовим шструментом социального пе-ретворення. Завдяки масовому виробництву, вш створюе принципову можливкть вивести весь свгг речей на ршень вищих досягнень художньо!' культури свого часу. Значения естетично!' ощнки того чи шшого предмету, реч!, явища, зростае, що впливае на процес тдвищення якост! всх складових предметно-просторового се-редовища, формування розумних потреб, естетичного смаку ! загально!' культури споживання. Свiдчения цьому можемо бачити навиь на побутовому ршш. Погодь-тесь, дедал! частше можна почути при характеристик то!' чи шшо!' речг "Елеган-тне пальто", "вишуканий фасон", хоча в минулому перш за все зверталась увага на мщшсть тканини. Практична цшшсть реч! стае вже не такою важливою, як есте-тична. Звичайно, не маючи специально!' шдготовки, людина може виразити лише свое загальне враження, ставлення до предмета, часто-густо невмотивоване. У цих умовах особлива вщповщальшсть лягае на ирофесюнал1в, що займаються конструюваниям. Дизайнер у сво'й д!яльносп оперуе знаками, яш несуть в соб! "дух цившзацц". Тримаючи руку на пульс! часу, вш сприяе виробленню ново!' мо-ви, стльно!' для всх сощальних прошарюв. Залежно вщ мети дизайн-д!яльност1 та характеру об'екта, спiввiдношения утилтарного та художнього може бути р!зним. У зв'язку з цим видшяють види дизайнерсько!' даяльносп, об'ектами яко!' виступа-ють промислов! вироби (промисловий дизайн), елементи ! системи мкького, ви-робничого, житлового та !нших середовищ, в!зуальна шформащя, функцюнально-споживацью комплекси (дизайн сощально-культурно!' сфери) тощо. Не зважаючи на деяку в!дмшшсть названих р!зновид1в дизайну, принциповим е те, що вони мк-тять в соб! дв сторони: художньо-образну, що формуе естетичне ставлення люди-ни до промислових вироб!в, до предметного середовища та предметно-практичну, мета яко!' - створення функционально!' та корисно!' реч! що мае певну споживацьку цшшсть. У шнцевому шдсумку тв!р дизайнерського мистецтва призначений шд-няти культуру предметно-матер!ального середовища на найвищий науково-техтч-ний та художньо-естетичний ргвень шляхом синтезу науки, техшки та мистецтва. Об'еднавши розвиток техшчно!' цившзацп та традицшно!' культури, дизайн офор-мився в оргашзовану сферу д!яльност! з! сво'ми законами ! правилами.
Естетична оцшка спираеться перш за все на вщчуття цшсносп форми ! визначаеться обрисами, устроем частин та загальним розташуванням останшх. Форма виступае як матер!альне втшення шформацц, важливо!' для даяльносп та духовного життя людини. У даному випадку ми маемо на уваз! форму предмета як результат процес1в, що регулюються бажанням людей (вщбуваеться ! безл!ч нере-
Науковий вкпик НДТУ Украши. - 2013. - Вип. 23.18
гульованих процеав, коли форма залежить лише вщ дш ф!зичних або ххшчних законов тощо, наприклад, довершена форма кристал!в криги або морсько!' гальки). Власне, на сучасному еташ, коли промислов! товари займають все вагомте мкце у повсякденному житп, з'являеться необхвдшсть в бшьш прискшливому анал!з! процеав, що визначають форму предмета. Протягом довгого часу фшософи та теоретики мистецтва висловлювали свою прихильшсть до принципу, який отримав свш крайшй вираз у концепцц функц1онал!зму. Ця концепция, оформившись у другш половин! XIX ст., базувалась на постулат! залежносп форми предмета ввд його функци. Малося на уваз!, що вичерпним тлумаченням форми е й утилгтарне призначення та конструкщя. Здавалося б весь практичний досвщ людства красно-мовно тдтверджував цей факт. Для прикладу розглянемо хоча б найпростший чайний серв!з: чашка цилшдрична - це найзручшша форма для використання, мае симетрда обертання, що повторюе рух заготовки на гончарному колес!. Д!аметр чашки в основ! менший, тому що так зручшше вставляти чашки одна в одну. Форма ручки повинна бути такою, щоб уникнути надмрного нагргвання при користу-ванш. Кромка блюдця тднята догори, щоб утримувати рщину. Конструкция виро-бу та його елемеипв залежить вщ виробничого процесу, функцюнального призна-чення, зручносп транспортування. М!ж тим, ми знаемо тисяч! тисяч р!зномаштних чайних серв!з1в, ушкальних за сво'ми характеристиками та оригшальних за формами. Оскшьки предмети - витвори дизайнерського мистецтва - це не просто "ре-ч! в собГ, що живуть ! формуються за своши внутршщми законами. Це "реч! для багатьох", як! включаються у певш сощальн процеси, взаемодають з людьми ! викликають певн емоцц. Завдання дизайнера - не просто задовольнити потреби фунщюнального призначення, а штегрувати чисельн фактори, що впливають на форму певного предмета, виходячи з його естетичного та художнього осмислення. Це ! вщр!зняе даяльнкть дизайнера ввд !цженерного конструювания. Форму визна-чае не ильки конкретна функщя, а й середовище, культурний контекст, запити споживача. Форма завжди вщдзеркалюе характер епохи, й стильов! особливост! та естетичн прихильносп, а також техтчш можливост! Крш того, кнуе ще один важливий фактор - особисткть самого дизайнера. Не зважаючи на численн вимо-ги, яких необхщно дотримуватись, у нього завжди залишаеться можливкть для прояву власно!' творчост! В кторда дизайну вписан! великими лгтерами шена Петера Беренса, Ван дер Вельда, Раймонда ЛоуГ, Саула Басса, Володимира Татлша, Олександри Екстер. Глибина опралювання найнесподшашших творчих завдань, яскрава творча !ндивщуальшсть цих майстрш е вз!рцем для багатьох наступних покол!нь дизайнер!в.
Отож, пошук гармоншно!' форми предмету, за створення якого береться дизайнер - одне в найголовшших ! найважчих завдань його роботи. Форма повинна бути орган!чною ! цшсною, й частини пластичш, пропорц^н та ритшчш, сшв-м!рн з людиною та предметним середовищем. Створюючи нову р!ч, дизайнер повинен врахувати безл!ч вимог: композищя мае бути настшьки цшсною, щоб кож-на й складова органчно входила в цше. Необхдао довести вс частини ! детал! целого до заданих пропорций, зберегти ршшчнкть чергування визначеного числа елементш, масштабнкть !'х спiввiдношения. Навиь правильний доб!р кольору предмета - важлива ! вщповщальна справа. Адже психоф!зюлопчний вплив кольору на людину в емоцшному в!дношенш величезний.
Складний i багато в чому суперечливий соцiально-економiчний розвиток сучасно!' цивiлiзацií позначаеться i на станi дизайнерського мистецтва. Дедал! час-Time лунають голоси, що провокують тотальну кризу дизайну. Аргумента приводиться бeзлiч. Один з них стосуеться процес1в, яш переживае сучасна Европа, пе-ретворюючись на один величезний мeгаполiс. Формуеться сшльний ринок, знма-ються митнi бар'ери, а це диктуе новi вимоги до дизайнер1в, яким все важче вщтво-рювати нацiональнi особливостi у сво!х проектах. Нeвизначeнiсть шлях1в розвитку дизайну пов'язана також з поглибленням суперечностей мiж новими напрямками дизайну та ценностями класичного рацiоналiзму, що вже застарши. Естетика кла-сичних стилiв (готики, бароко, класицизму тощо) спиралася на такi фундаменталь-ш поняття як р1вновага, симeтрiя, лопка, гармонiя. Постмодeрнiзм висувае на чшь-не мiсцe зовс1м iншi стильовi особливоси - дисгармонiя, алогiчнiсть, нeрiвновага.
Одначе, говорити про кризу дизайну явно передчасно - занадто коротка його ктор!я. Судячи з усього, це лише трудношд процесу, пов'язаш !з змiнами тех-нологш, естетичного iдeалу та соцiально-eкономiчними особливостями того чи ш-шого рeгiону. Ми на пороз! вщчутних пeрeмiн, оскшьки дизайн перестав бути за-лежним головним чином ввд промисловост! Сучасний дизайнер фантазуе, вико-ристовуючи закони мистецтва та можливост! передових технологш. Р!ч, предмет, процес, створений дизайнером, набирають значення символу. Так, наприклад, спортивний одяг сьогодт повинен бути не просто зручним, а ще й дарувати енер-гда та в!дчуття близько! перемоги.
Важко сказати, якими конкретно будуть кроки майбутшх спещалкпв. Та безперечним е те, що сьогодт основною проблемою дизайн-даяльносп е створення таких "систем речей", як! б вносили гармонда у техносвгг i його взаемостосунки з людиною, полегшували i наповнювали новим змктом стлкування людини з! свь том речей, що ii оточують. Колись вщомий укранський поет Максим Рильський написав, роздумуючи над покликанням людського життя: "У щастя людського два р1вних е крила - троянди i виноград, красиве i корисне". Нерозривно поеднант щ два поняття. Зробити все корисне красивим, наповнити життя людини свилом i красою - ось заради чого працюе i творить численний залн дизайнер1в усього свиу.
Шлемкевич С.Л. Художественный образ в дизайнерском искусстве
Посредством искусствоведческого анализа сформулированы основные аргументы относительно характеристики дизайна как отдельного вида искусства, созданного в процессе индустриализации и технизации. Художественный образ, который создает талантливый дизайнер, возникает в результате переосмысления таких структурных связей, которые сообщают пространственной среде необходимое функциональное и композиционное единство. Это, в свою очередь, благоприятно влияет на культурное обогащение всех элементов социотехносферы современного общества.
Ключевые слова: дизайн, искусство, художественный образ, форма, постмодернизм.
Sklemkevych S.L. Artistic image in Design
Design is an art form which arose as a result of industrialization and mechanization. The designer creates an artistic image, that harmonizes space. This has a positive effect on the culture of modern society. Art image created by a talented designer, occurs in the process of rethinking the structural relationships that provide tangible environment necessary functional and compositional unity, which in turn contributes to the cultural enrichment of the totality of elements social-technical sphere modern society.
Key words: design, art, artistic image, form, postmodernism.
