CC BY
14
10. Гайда Ю. Лiсовi генетичнi ресурси та !х збереження на Тернопiльщинi : монографiя / Ю. Гайда, I. Попадинець, Р. Яцик, та iH. - Тернопiль : Вид-во "Пщручники i посiбники", 2008. - 288 с.
11. Матяш В.В. Биологические особенности лжетсуги Мензиса (Pseudotsuga Menziesii (Mirb.) Franco) в связи с ее интродукцией в Западной и Правобережной Лесостепи Украины : автореф. дисс. на соискание учен. степени канд. бюл. наук: спец. 03.00.05 - Ботаника / Вжтор Васильович Матяш. - К. : Центр. республ. бот. сад АН УССР, 1984. - 20 с.
12. Термена Б.К. Деяга еколого-бюлопчш особливост шродуковано! дендрофлори Карпат i Захщного Подшля / Б.К. Термена // 1нтродукщя та а^матизащя рослин на Укра1ш. -1982. - № 20. - С. 26-42.
13. Черняк В.М. Культивована дендрофлора Волино-Подшля, перспективи 11 викорис-тання та збагачення / В.М. Черняк. - Терношль : Вид-во ТНПУ, 2004. - 264 с.
14. Чуприна П.Я. Поширення iнтродукованих голонасшних рослин на Полiссi, в Люос-тепу, Прикарпаттi та Закарпаттi Укра!ни / П.Я. Чуприна, I.I. Гордieнко // Iнтродукцiя та акш-матизащя рослин на Укра1ш. - 1978. - № 12. - С. 52-61.
15. Шляхта Я.М. Використання дугласи Мензiса в озелененнi / Я.М. Шляхта // Науко-вий вюник УкрДЛТУ : зб. наук.-техн. праць. - Львiв : Вид-во УкрДЛТУ. - 2001. - Вип. 11.5. -С. 206-210.
16. Щепотьев Ф.Л. Дугласия / Ф.Л. Щепотьев. - М. : Изд-во "Лесн. пром-сть", 1982. - 81 с.
17. Эйзенрейх Х. Быстрорастущие древесные породы / пер. с нем. - М. : Изд-во иностр. лит-ры, 1959. - 508 с.
18. Allen G.S. The life history of Douglas fir / G.S. Allen, J.N. Owens. - Ottawa : Forestry Service, 1972. - 139 p.
19. Haddock P. Sequoia and Pseudotsuga name changes in the 1953 Forest Service check list / P. Haddock // Journal of Forestry. - Vol. 52. - № 2. - 195 р.
20. Pseudotsuga menziesii (Mirb.) Franco. [Electronic resource]. - Mode of access http://www. zipcodezoo.com/Plants/P/Pseudotsuga_menziesii_(Mirb.)_Franco _Leptophylla_.
Гузь М.Н., Ярощук Р.А., Гречаник Р.М. Генетические ресурсы псевдотсуги Мензиса (Pseudotsuga menziesii (Mirb.) Franco) в Украине
Представлен краткий литературный обзор структуры генофонда, формового разнообразия и распространения псевдотсуги Мензиса на территории Украины, что существенно облегчит работу по селекции и инвентаризации интродуцированного вида.
Ключевые слова: псевдотсуга Мензиса, генетические ресурсы, генофонд, формы, интродукция.
Guz M.M., Yaroshcuk RA., Hrechanyk R.M. Genetic resources Douglas Menzisa (Pseudotsuga menziesii (Mirb.) Franco) in Ukraine
Presents a brief literature review on the gene pool, diversity and spread of mold Douglas Menzisa in Ukraine, which will greatly facilitate the work of selection and inventory introductional species.
Keywords: Douglas Menzisa, genetic resources, gene pool, forms, introduction.
УДК330.15:630*907.13 Проф. М.М. Гром1, канд. с.-г. наук;
л^ничий В.Ю. Кабаль2; пом. ли:ничого С. О. Шутко2
ХАРЧОВИЙ РАЦ1ОН ВЕДМЕДЯ РУДОГО В Г1РСЬКИХ УМОВАХ КАРПАТ
Наведено результати вивчення харчового ращону ведмедя рудого у високопр-них люах Закарпаття на Раивщиш. Докладно описано особливост харчування ведмедя рослиншстю у вщносно бщнш на корми зош у весняно-л^нш, л^нш, л^ньо-осшнш i нажировувальш перюди. Звернено увагу на харчову вибiрковiсть як важли-
1 НЛТУ Украши, м. Льв1в;
2 ДП "Райвське ЛМГ"
вий еколопчний мехашзм зниження харчово! внутршньовидово! конкуренци, а хар-чова адаптацiя визначае виживання ведмедя рудого у бюгеоценозах, де нема можли-востi харчування його як хижака тваринними кормами.
Ключовi слова: харчовий ращон, рослинна !жа, харчова вибiрковiсть, нажиро-вувальний корм, барлога, зимовий сон, лежання, врожайш на ягоди дiлянки - "жир", каловий згусток - "пробка".
Ведмед1 живуть у суцшьних люових масивах, але в пошуках поживи можуть виходити на поля, полонини, навщуватись на пашки 1 в сади. Жив-ляться р1зномаштними кореневищами, бульбами, зеленими частинами рос-лин, насшням, ягодами, плодами. З-шд камшня, трухлявих пеньюв, мурашни-юв добувають комах та !х личинок, мурашок 1 мурашиних лялечок, черв'яюв, ящ1рок, жаб, др1бних мишопод1бних гризушв. Там, де багато япд, гриб1в, ш-шого корму, ведмщь проходить за добу 2-3 км, якщо корм1в обмаль - 7-10 км. У пошуках 1ж1 в горах ведмед1 здшснюють вертикальш сезонш м1грацп.
Якщо корм1в не вистачае, особливо навесш, ведмед1 нападають на диких ратичних 1 свшську худобу, зареестрованих випадюв напад1в на людей саме через голод в нашому регюш не зареестровано. Влггку деяк особини нападають на домашню худобу, яка перебувае на пасовищах, здебшьшого на полонинах, поблизу мюць перебування ведмед1в. Нападають здебшьше стар1 тварини, у яких вже стерлися зуби 1 !м вже дуже незручно харчуватися рос-линною !жею. Зв1рам потр1бш не тшьки оргашчш, а й мшеральш речовини. Саме останшх часто не вистачае у кормах. Особливо бракуе натрто, в росли-нах його мало, а вш необхщний, насамперед, для росту оргашзму 1 нормального обм1ну речовин. Натр1ева сшь сприяе доброму росту шерсп, змщненню здоров'я, народженню здорового потомства, збшьшенню кшькосп молока у ведмедищ.
Для поповнення нестач1 натр1ю, тварини лижуть кам'яну сшь, тому не-рщким е весняне та л1тне вщвщування викладених в л1ш солонщв, особливо ведмедицями. Щд час в1дв1дування солонщв часто спостер1гаються випадки, коли ведмед1 руйнують закрит солонщ, чим завдають шкоди мисливському господарству. Ведмед1 вживають сшь рщко 1 в дуже малих дозах. С1ль у звь р1в збуджуе апетит 1 запоб1гае деяким захворюванням, вщ кшькосп !! в орга-шзм1 залежить осмотичний тиск у плазм1 кров1 та в тканиннш рщиш, покра-щуе сольовий 1 водний баланси. Зменшення концентрацп сол1 в кров1, л1мф1, тканинах впливае на нервову систему. Нестача сол1 в оргашзм1 спостерь гаеться у зв'язку з штенсивним втрачанням !! внаслщок потовидшення в суху та спекотну погоду.
Нестача в оргашзм1 мшеральних речовин змушуе зв1р1в здшснювати далею, часом небезпечш переходи, незважаючи на те, що вш шш1 умови для життя цшком задовшьш.
Безперечно, тваринам необхщш й шш1 мшеральш елементи - кальцш, фосфор, кремнш, магнш, мщь. А ось скшьки !х треба 1 в який перюд року, ще достеменно не встановлено. Рекомендовано також дом1шувати в сшь перепален або перемелет юстки, кормове вапно, товчену крейду, хвойно-в1тамшну муку. З метою профшактики захворювань додають лжарсью препарати 1 мж-роелементи. Вс1 щ мшеральш елементи хиж1 тварини отримують тд час по-!дання м'яса трутв загиблих тварин. Але часто ведмед^ особливо самищ, у
весняний перюд, перiод лактацп отримують мшеральш речовини i3 CTOB6ypiB дерева смереки вжом вiд 25 до 35 роюв, здираючи кору вiд кореневих лап, ш-коли до 1,5 м висоти поверхш стовбура i бшьше, вилизуючи з пiд кори соки, що спостерiгaeться на початку сокоруху у дерев смереки. У мюцях постшно-го перебування ведмедiв пошкоджуються дерева майже сyцiльно на площах вiд 0,2 до 0,5 га. Вщтак пошкодженi дерева, зазвичай, вражае коренева губка i вони всихають. У таких випадках ведмедi завдають незначно1 шкоди лiсово-му господарству.
У нашому регiонi трaдицiйного тваринництва у прських районах практично на yсiх природних й штучних полонинах, за невеликим винятком, протягом травня-серпня, iнодi й до кшця вересня випасають отари худоби, вщповщно, вiвчaрi зовсiм не допускають до цих полонин ведмедя. А полони-ни i люи довкола них у лiтню пору - це мюця зростання япд, здебiльшого чорницi, яка складае у цей перюд чи не основну частину харчового рaцiонy ведмедя. Така ситуащя особливо характерна для Рaхiвського району, де якраз i перебувае бшьшють закарпатських ведмедiв. Окрiм цього, чорнищ - одна з основних статей прибутюв гiрського населення, значна частина япд просто визбируеться, вичюуеться для продажу, так само, як i малина та ожина. I це характерно для вих прських райошв. Тiльки лiмiтiв на збiр ягiд, як спещаль-ного виду використання природних ресурив мiсцевого значення, на 2002 рш видiлялося 1713,5 тонн чорнищ, 530,7 тонн малини та 2950,8 тонн грибiв. Цей фактор безпосередньо ютотно впливае на кормову базу ведмедiв, якi пе-ребувають в цьому регiонi.
Коли вперше довiдaешся, що ведмiдь рудий харчуеться рослиншстю, це викликае деяю здивування. Спецiaльнi дослiдження цього феноменального явища показують, що рослиннють повсюдно становить основу харчового ращону ведмедя, а адаптацп до харчового ращону вiдрiзняються широкою рiзномaнiтнiстю. Близько 70 % харчування ведмедя рудого в Карпатах становить рослинна 1жа, яку найбшьше вш споживае влггку. За добро1 кормово1 ба-зи до осенi вiн нагулюе достатню кiлькiсть жиру, приблизно до третини ваги тша, що дае йому можливiсть yспiшно перебути зиму у сташ сну в барлозь
Звичайно ведмедi по1дають лише якусь визначену частину рослини: листя чи стебла, плоди, кореневища, ягоди тощо. Але нaвеснi, з початком росту трав, звiрi пасуться, як корови, на люових галявинах, лiсосiкaх, полонинах. Список споживаних ведмедем рослин складаеться з багатьох видiв. Вар-то враховувати те, що лише порiвняно невелике число видiв з цього списку мае визначальне значення для харчування ведмедя, iншi можуть розщнюва-тися як додaтковi i нaвiть випaдковi. Пiд час вегетацп трав звiрi вибирають кормовi площадки з перевагою злаюв, зонтичних, серед яких особливе мюце займають бор крислатий (Millium effusum L.), снить (Aegopodium podagra-ria L.), ведмежа дудка (Angelica sylvestris L.) та ш.
Харчування рослиншстю - надзвичайно важливе пристосування ведмедя рудого до юнування у порiвняно бiднiй кормами люовш зонi (Наумов, 1963). Справа в тому, що у линш перюд запаси рослинносп у цiй зош умовно не обмеженi, що дае змогу при цьому виду харчування нагромаджувати бi-омасу, яка значно перевищуе таку в iнших умовах. I все-таки, незважаючи на
те що ведмщь харчуеться рослиннiстю й основш запаси жиру для зимiвлi, пе-реважно, накопичуе за рахунок по1дання нажировувальних кормiв, вiн не втратить нагоди, щоб у зручнiй ситуацп напасти на кабана, чи на козулю, оленя, а то i на домашшх тварин - коня, корову, вiвцю i т.д, особливо вночi на полонинах. Ведмщь рудий, будучи типовим еврифагом, мае широкий набiр способiв видобутку 1ж i як хижак використовуе всшяю прийоми полювання: пiдстереження, пiдкрадання, заганяння в болото та буреломи, пере^дування.
Повсюдно ведмедi розоряють мурашники, щоб поласувати личинками, лялечками та й самими комахами, i найчастше проковтують 1х разом з будiвельним смiттям, добувають також iнших комах, 1хшх личинок, руйну-ючи при цьому гнилi пнi i колоди, вщдирають пiдгнилу кору з впалих дерев, перевертають каменi. Ведмiдь - серйозний ворог вуликового бджшьництва. Вш може перевернути декiлька вуликiв, добиратися до гшзд ос, що водяться на земл1 Проблема охорони вуликових бджш, що розташованi на територп Рахiвського району, залишаеться досить гострою. Кiлькiсть нападiв ведмедя на пасжи у всiх районах нашого регюну за роками рiзна вiдповiдно до вро-жайностi на його територп основних рослинних кормiв.
I все ж таки головна 1жа ведмедя рудого - рослиннють. Дивуе не так рiзноманiття видiв рослин, споживаних у 1жу, як регiональнi його адаптацп у споживаннi окремих рослин як основних складових харчового рацюну. Ця особливiсть визначае широку пластичнють виду у використаннi кормових компоненпв i дае йому змогу заселяти територп, рiзнi за видовим рослинним складом.
Ведмщь - люовий звiр, однак його реакцiя на вщкрип простори дуже рiзна. Наприклад, у прських районах, де лiсовi масиви перемежовуються по-лонинами чи великими безлюними просторами гiрських схилiв, ведмедi без особливих побоювань виходять на безлюш дiлянки пiд час переходiв з одних стацiй в iншi чи у пошуках корму. Але там, де велик вкритi люом землi ма-ють досить високу середню зiмкненiсть деревостанiв, у звiра виявляеться по-мiтний потяг до найбшьш залiсених територiй i запобшання великих вщкри-тих просторiв.
Таким чином, здатшсть ведмедя рудого використовувати широкий на-бiр тваринних i рослинних кормiв у рiзних за сво1ми фiзико-географiчними характеристиками регiонах зробила можливим заселення цим видом величез-но1 територп вiд Прикарпаття (Буковини) до Закарпаття (у межах Укра1нсь-ких Карпат) i у межах уие! лiсовоl i гiрсько-лiсовоl зон. А в наш час, коли вщбуваеться штенсивне освоення територiй i проводяться iнтенсивнi лiсогос-подарськi заходи, цей вид устшно адаптуеться до нових умов, виявляючи себе цшком еколопчно стiйким i перспективним. Н.К. Верещагш (1966), вiд-значаючи пластичнють ведмедя рудого, наголошував, що вш задовiльно ужи-ваеться в антропогенному ландшафт i зникае лише внаслщок прямого вини-щування людиною.
Рiчний цикл ведмедя рудого подшяеться на два перiоди: спостережен-ня i зимовий сон. Перiод спостереження своею чергою мае сезонш цикли, зу-мовлеш початком вегетацil i змiною рослинних кормiв, з чим пов'язаний бь отопний перерозподiл звiрiв. На перемiщення у рiзнi стацп впливають також
соцiальнi фактори у перюд гону, яю припадають перiод змiни весняно-лггаього сезонного циклу лигам. Цi перiоди найбшьше повно вщображують змшу наявних ^pMÎB i бiотопний розподiл ведмедiв рудих в умовах темнох-войних лiсiв Карпат та передгiрських районiв. В шших регiонах розподiл пе-рюду спостереження на сезоннi цикли може бути дещо iншим, що пов'язано головним чином 3i змiщyванням термшв початку вегетацiï трав i яюстю кор-мiв, визначаючи тривалiсть перюду нажировування.
Тому найбiльш доцiльний розподш перiодy спостереження на таю цикли: ранньовесняний (голодний); весняний (основш корiння, перезимованi яго-ди i цвгг мати-й-мачухи); лiтнiй (рясно вегетуюча трав'яна рослиннiсть); осш-нiй нажировувальний (ягоди, горiхи лiщини, букове насшня тощо). За кален-дарними термшами зазначенi цикли стосуються лiтнього сезону; весняний тривае до 15 червня, а осшнш починаеться з 10 серпня, що зумовлюе розподiл на весняний i осшнш цикли. Однак ця умовшсть неютотна, тому що сезонш цикли збiгаються з термшами перемщення ведмедiв у кормовi мюця i початку кожного циклу властиве цшком цiлеспрямоване перемiщення ведмедiв.
Тривалi польовi спостереження показали, що з моменту пробудження ведмедя вщ зимового сну i до того дня, коли вш ще вщ барлогу, проходить звичайно 5-7, а iнодi i 10-13 днiв. Залишають барлоги ведмедi за температури повпря +12 градyсiв. Вийшовши з барлоги, звiр прокладае поруч тyпиковi чи кiльцевi стежки, улаштовуе на сшгу лежанку з пiдстилкою з хвоï молодих ялин або гнилушок, руйнуе гнилi пнi, обламуе гiлочки берези, осики, гороби-ни, здирае кору з деяких дерев. Здебшьшого у барл^ вiн уже не повертаеться, а "досипае" на тимчасових лежанках, яких може бути кiлька. Вони влаштова-нi по-рiзномy i розмiщyються на рiзнiй вiдстанi вiд барлогу, iнодi за 70 м i бшьше. У цей час ще спостершаються снiгопади, снiг засипае стежки ведмедя, i вщшукати барлщ по слiдy звiра не завжди вдаеться.
Бiля барлогу чи тимчасових лежанок часто щастить вiдшyкати "корок" ведмедя - каловий згусток, що мае перехiднy консистенцiю: вщ дуже твердого, майже калового каменю на одному кiнцi до розм'якшеного на шшо-му. Колiр "корка" може бути вщ темно-коричневого, майже чорного, до темно-зеленого, твердий його кшець частiше темний. "Корок" мютить залишки харчових компонентiв, споживаних ведмедем в останнш момент перед заля-ганням у барлiг, i волосся, що належить самому звiрy.
Нерiдко у безпосереднiй близькостi вщ барлогу можна бачити першi (шсля "корка") ведмежi фекалiï однорiдноï консистенцп. Частiше вони скла-даються з деревноï потертi, залишкiв хвоï, волокон деревини, люового дрантя i ш., що i дае змогу ïх вiдрiзнити вiд власне "корка" (у ньому також прогляда-ються маслянист залишки, яких не бувае в наступних екскрементах).
Зютавляючи погоднi умови (сшжш днi) з часом вщходу ведмедiв вiд барлогу, можна констатувати, що звiрi iдyть вiд нього або в той же день, коли звшьняються вщ "корка", або в наступш 1-3 днi, а iнодi вдаеться знайти "корок" i у слда хижака. Це значить, що у ведмедя, який ще вщ барлогу, страво-хщ уже почав працювати. Можливо, активнють у перiод пiсля виходу з барлоги i до моменту вщходу вщ мiсця зимiвлi необхщна звiрy для своерiдного "розiгрiвання" оргашзму i активiзацiï травлення. Заковтуе ведмщь у цей час
усшяю, звичайно неюпвш, компоненти, якi слугують своерщним подразни-ком для травлення 1ж^ сприяючи перистальтицi кишкiвника.
Узимку у сплячого ведмедя шлунок порожнiй, кишювник мае стовще-нi стiнки i мiстить жовтувату рiдину i волосся, а в колбi прямо1 кишки знахо-дяться каловi маси. Вщ барлогу ведмедi прямують у мюця, якi швидше звшь-няються вщ снiгу. Ця закономiрнiсть проглядаеться повсюдно. У прських районах звiрi навесш виходять на схили швденно! експозицп, у рiвнинних ль сах йдуть до болiт, лiсових узлiсь, на окра1ни полiв. Кожен дорослий самець прагне в упддя, знайомi йому з минулих рокiв. У багатьох районах Рахiвщи-ни цi хижаки виходять навесш на дшянки, врожайш торiк на ягоди та букове насшня (мiсцева назва - жир) i тут по1дають перезимовану брусницю, журав-лину, розкопують мурашники, знаходять диких бджш, перевертають колоди, по1даючи жуюв та водяних черв'якiв.
Неважко помиити, що залежно вiд регюнальних особливостей у вес-няний перюд звiрi вибирають для перебування упддя, здатш щонайкраще за-безпечити 1х 1жею. У межах конкретного регюну таких мюць звичайно неба-гато, у бшьшосп угiдь навеснi е мало кормiв, тому ведмiдь у цей перюд по-терпае вщ нестачi 1жь
Активний спосiб життя вимагае значних витрат енергп, i природно, що при цьому у ведмедя повинне вщчуватися яскраво виражене почуття голоду. Ось чому саме навеснi у ведмедiв проявляеться значний потяг до хи-жацтва. Окремi особини багаторазово намагаються вполювати виснажених зимою олешв, кабанiв, козуль але не завжди цей прийом ефективний. Бшьш успiшне тривале i виснажливе переслiдування жертви по сшгу. При цьому окремi особини виявляють дивовижну завзятiсть i витривалiсть, перееду-ючи того самого оленя, намагаються вигнати його на лщ, загнати у виролом, рiчку, за час зимового сну вони помггно худнуть не втрачаючи спритностi i сили, можуть пробiгати десятки кiлометрiв, пере^дуючи здобич або ряту-ючись вщ переслiдування. Нерiдко вiдвiдують бджолинi пасжи. I тiльки з моменту початку вегетацп трав вони припиняють спроби (здебiльшого безре-зультатнi) полювання на олешв, козуль i кабашв. Веснянi перемiщення вед-медiв, особливо по сшгу, вимагають великих витрат енергп, а тривале перес-лщування ними копитних - ще i величезного фiзичного потенцiалу. Тому основна частина популяцil у визначеному райош пiсля виходу з барлогу голо-дуе приблизно мiсяць. Звiрi мало перемiщуються, дотримуючись таловин, щоб витрачати мало енергп. З ще! ж причини ведмедищ з ведмежатами i молодняк у вщ 3-4 рокiв iдуть вiд барлопв значно пiзнiше.
Навеснi ведмедi часто по!дають рiзнi баласти: потерть пшв, злакiв, бу-дiвельне смiття мурашниюв. Разом з тим 1дять у цей час хвою смереки i сосни, пагони чорнищ та 11 кореш, бруньки осики, липи, горобини, клена, верби, iнодi i губку (березовий гриб), а також на проталинах з-шд сшгу стебла осоки. Часто знаходять i по!дають тушi (останки) диких тварин, загинутих у зимовий перюд. I все-таки, незалежно вiд наявносп кормiв, у весняний перiод звiрi втрачають усi жировi запаси. Самищ з ведмежатами i невеликими вед-медями-одинаками (пестунами) iдуть вiд барлогу уже на проталини, пересу-ваються повшьно, i ймовiрнiсть зустрiчi !х з великими ведмедями незначна.
Ця особливють не тшьки сприяе збереженню тваринами енергетичних ресур-сiв, але i мае важливе значення для збереження молодняку, який може тдда-ватися нападу своïх великих родичiв.
Весняно-лггаш перiод характеризуеться початком буяння трав, i забез-печенiсть кормами значно зростае. Незважаючи на триваючi втрати залишюв жирових запасiв, вже на початку цього перюду спостер^аеться збшьшення загальноï маси ведмедiв, особливо молодих i нелактуючих самок. Великi звь рi (зазвичай, самцi) переходять з весняних стацш у мiсця, яю густо зароста-ють трав'яною рослиншстю. Припиняеться iнтенсивне полювання окремих ведмедiв на копитних. Ми неодноразово спостершали також припинення по-ïдання ведмедями падал^ i звичайно, надають перевагу усшяюй iншiй ïжi. Можливо, це пов'язано з нестачею впамшв в органiзмi звiра пiсля зимiвлi, осюльки ведмiдь найчастiше залишае падаль, як тшьки починае харчуватися молодою зеленню. Цю особливють у змiнi харчування варто розглядати як особливу адаптащю ведмедя рудого.
У стацiях, до яких шдходять самцi, у цей час з'являються i самицi з молодняком, зокрема i з ведмежатами-пестунами. Присутшсть самиць викли-кае занепокоення у статево активних самщв i мiж ними починаеться розподiл територп. Один iз найважливiших факторiв, яю сприяють зyстрiчi самцiв iз самками, це наявшсть корму; перед гоном звiрi збираються у найбiльших i найкращих кормових мюцях, самицi посилено харчуються i до утворення подружшх пар, i у той перюд, коли живуть разом iз самцем. Самщ ж щять у цей час значно менше, багато часу витрачають на обходи територп, а у ви-падку зближення iз самицею виявляють постiйне занепокоення, тримаються з нею поруч, та усюди ïï супроводжують.
Трав'яна рослиннiсть у цей перюд - основна ïжа ведмедiв. Експери-ментальнi спостереження за ведмедями-пестунами показали, що в природних умовах вже з першоï декади кв^тня ïхня маса стабiлiзyеться, а поим починае зростати, i до середини червня ведмежата важать стшьки ж, сюльки восени, перед заляганням у барлiг. Весняно-лiтнiй перiод можна назвати стабЫза-цiйним у харчуванш ведмедя. Звiр цiлком втрачае жировi запаси, але його за-гальна маса збшьшуеться, що свiдчить про деякий рют i розвиток тварини, а також нагромадження м'язовоï маси. У цей час ведмщь споживае найбшьшу юльюсть видiв рослин.
У перюд вегетацп трав у деревноï рослинностi спостерiгаеться рiст листових пластинок. Звiрi найбiльше чiтко розподiляються за територiею, па-суться на призаплавних вододшьних i сyходiльних полонинах, люових yзлiс-сях, заростаючих зрубах, у розрщжених деревостанах, тобто в бютопах, якi мають добру освiтленiсть i родючють rрyнтiв, в оптимальних умовах для ш-тенсивного зростання трав'яноï рослинностi. Найбiльш охоче ведмiдь пощае у цей час листя лщини звичайноï (Corbus avellana L.), клена платановидного (Acer platanoides L.), горобини звичайноï (Sorbus aucuparia L.). Особливо важливе значення для харчування мае листя осики (Populus tremula L.), яке для багатьох звiрiв може бути основним компонентом у харчуванш протягом 10-12 дшв.
Лггнш перюд характеризуеться продовженням iнтенсивного харчуван-ня трав'яною рослиннiстю. У харчовий рацюн ведмедя рудого в межах тшьки Рахiвського регiону Карпат у цей час входить бшьше нiж 60 видiв рослин. При цьому кшьюсш спiввiдношення тiеï чи iншоï групи рослинних кормГв, споживаних звГром, у рiзних регiонах помiтно змшюеться, що можна поясни-ти як наявшстю визначених кормГв, так i традищями харчового рацiону осо-бин цього виду, характерними для визначеного регюну.
Нерщко можна чути про те, що ведмедi нiбито гурмани i ласуни, нада-ють перевагу найбшьш "смачним" рослинам. Це невiрне судження. Ведмщь рудий порiвняно з шшими дикими тваринами, один i3 найневибагливших i до ïжi, i до середовища перебування. Харчова пластичнiсть проявляеться пов-сюдно у тому, що цей звiр задовольняеться ïжею, яка у визначеному регiонi й в окремому районi регiону найбiльш рясна, тобто е легкодоступною. При цьому вш може i зовам не споживати таю ласощi як малина, чорниця та ш. У лггаш перiод рослини пiдростають, трави грубшть, i звiр перестае ïсти все тдряд, оскiльки значно зростають можливосп вибору кормiв. Саме влiтку найбшьше яскраво виявляеться специфiчне явище в харчовому поводженнi ведмедя - вибiрковiсть.
Багаторазово спостерiгали у лiтнiй перюд, як два звiрi-сусiди можуть ходити харчуватися у ri ж самi угiддя та поïдати при цьому рiзнi види рослин. Однак це не означае, що кожний з ведмедiв надае перевагу визначеному виду рослин. Усе значно простше: звiр починае годуватися тим видом рос-линностi, який на його дшянщ переважае. Наприклад, на дшянщ мiж лiсом i зрубом фоновим компонентом харчового рацюну ведмедя можуть бути одно-рiчнi пагони малини. I якщо цей же звiр перемiщуеться в iншi угiддя чи заходить на територж), де годуеться iнший ведмiдь, вiн продовжуе вибирати з рослинного покриву проростки малини, у той час як його сусщ, що жив на цьому ж зруб^ що заростае малиною, продовжуе харчуватися пагонами iван-чаю, який на зрубi росте особливо штенсивно. Отже, перемiщення особин-су-сiдiв (територiальнiсть у лiтнiй перюд виражена у ведмедiв слабо) не спричи-нюе в них особливоï харчовоï конкуренцiï, тому що кожний з них поЩае найбiльш звичний для нього вид рослин протягом порiвняно довгого часу. Цей вид i е фоновим, чи основним, компонентом харчового рацюну особини. За даними польових спостережень, фоновий вид може становити в харчуван-ш ведмедя за визначений промiжок часу (8-15 дшв) вщ 20 до 100 % харчового рацюну.
Харчова вибiрковiсть - важливий еколопчний мехашзм, що значно знижуе можливост внутрiшньовидовоï харчовоï конкуренцiï й впливае на щшьнють заселення цього виду упдь (показник його при цьому зростае). Як тшьки починае достигае чорниця, ведмедi одразу переходять на цей вид корму. У дорослих ведмедiв улику спостершаеться повсюдне перемiщення -частина звiрiв вирушае у ягiдники, частина йде в горобинники, хоча ягода ще i не дозрша, а багато з них переходять до полiв, зашяних вiвсом, i iн. Дозрi-вання япд чорницi - сигнал, що лггаш перiод наближаеться до кшця i почи-наеться найвiдповiдальнiший у жита ведмедя перюд - нажировувальний.
Для бшьшосп ведмедiв багатьох регiонiв лiтньо-осiннiй перюд характеризуемся замiною у харчуванш трав'яноï рослинностi на нажировувальний корм - ягоди бруснищ, горобини, букового насшня тощо. Продовжуеться i харчування чорницею, якщо ягоди не опадають. Майже повсюдно е також окремi особини, яю продовжують харчуватися травою. Спостереження за ведмедями у нажировувальний перюд на полях, зашяних вiвсом, показують, що щорiчно окремi особини, що з'являються поблизу вiвсяних полiв чи про-живають у безпосереднш близькостi вiд них, вiвсом не харчуються.
Уся енергiя ведмедiв у нажировувальний перюд спрямована на спожи-вання якомога бiльшоï кiлькостi корму найбiльшоï калорiйностi. У перервах мiж основними годiвлями хижаки iнтенсивно розшукують мишей, знову, як i навесш, починають руйнувати мурашники, а звiрi, котрi мають досвiд полю-вання на ратичних, намагаються вполювати велику тварину. Цей перiод е критичним у рiчномy циклi життя ведмедя рудого, тому що саме вш визначае не тшьки можливост переживання звiром безкормного зимового перiодy, але i благополуччя потомства, яке народжуеться в барлоз^ переживання у сташ активностi голодного весняного перiодy i готовшсть самцiв до перiодy гону.
У неврожайш роки звiрi в цей перюд починають мирувати у пошуках корму, причому мiграцiï тривають до настання зими. Окремi ведмедi бродять i узимку, поки не загинуть вiд нестачi корму або вщ рук браконьера. В таю роки харчова поведшка ведмедiв значно змшюеться, часто рееструють випад-ки канiбалiзмy. Бродять лiсом переважно велик самцi, а самицi з ведмежата-ми i молодими звiрами залишаються звичайно на мiсцях.
Масовi мираци ведмедiв починаються у неврожайнi роки туди, де е букове насшня та шший корм. Цей вид харчування легкодоступний i вш змь нюе поведшки ведмедiв. Самицi, що мають ведмежат, не здшснюють трива-лих переходiв, мiграцiйна поведiнка таких самок пригшчуеться материнсь-ким шстинктом. Саме цi категорiï звiрiв у роки, неврожайш на основш види нажировувального корму, залишаються на мюцях. Вони не витрачають енер-riï на перемiщення, iнтенсивно харчуються будь-якою доступною ïжею, i в бшьшосп випадкiв ïм вдаеться запастися жиром для зимiвлi, хоча трапляють-ся випадки загибелi цих тварин у барлогах.
Таким чином, у роки зменшення чисельносп ведмедя, через вщсут-нють основних видiв кормiв залишаеться лише частина попyляцiï, яка i е ос-новним поголiв'ям, що забезпечуе ïï подальше вiдтворення.
Осшнш (голодний) перюд характеризуеться для високогiрноï зони Карпат зменшенням наявностi основних кормiв. З початком перших сшгопа-дiв спостерiгаеться перехiд звiрiв у зимовi стацiï, зниження рyховоï активнос-тi i припинення харчування перед заляганням у сплячку. Цей перюд тривае близько мюяця, протягом якого ведмедi перебувають на невеликiй територп i багато лежать. Iнодi можна спостершати погризи ведмедями кори горобини та лщини, i дуже рщко сонний звiр, котрий зажирiв, з'ють засохлу ягоду чи пучок хво^ Припиняеться дефекацiя. Останнi фекалiï мають дуже тверду кон-систенцiю, iнодi на них можна бачити слщи кровi. Якщо у цей перюд ведмедя шхто не потривожить, вш у цьому ж мющ i залягае у барлiг.
Сезонш перюди у xap4yBaHHi ведмедя рудого визначаються не тiльки можливiстю використання ним рiзних, зазвичай рослинних, KopMiB, але i тю-но пов'язанi зi статтю, вiком i розмiрами окремих особин популяцп. Ведмщь, який веде самотнш i поодиноко-ciмейний cпоciб життя, перемiщyегьcя тери-горiею, заселеною шшими ведмедями у термши, найбiльш оптимальш для найкращого збереження життeздатноcтi виду у конкретному регюш. При цьому цикли переживання умовно-голодного перiодy i рiзнi форми поведiнки взаeмозалежнi iз забезпеченicтю конкретного регiонy визначеними кормами i особливостями 1х вживання. Харчовi адаптацп в остаточному пiдcyмкy виз-начають виживання цього виду в бюценозах, де немае можливоcтi регулярного харчування його як хижака тваринними кормами.
Гром Н.Н., Кабаль В.Ю., Шутко С.О. Пищевой рацион медведя рыжего в горных условиях Карпат
Приведены результаты изучения пищевого рациона медведя рыжего в высокогорных лесах Закарпатья на Раховщине. Обстоятельно описаны особенности питания медведя растительностью в относительно бедной на кормы зоне в весенне-летний, летний, летне-осенний нажировочный периоды. Обращено внимание на пищевую выборочность как важный экологический механизм снижения пищевой внутривидовой конкуренции, а пищевая адаптация определяет выживание медведя рыжего в биогеоценозе, где нет возможности питания его как хищника животными кормами.
Ключевые слова: пищевой рацион, растительная еда, пищевая выборочность, нажировочный корм, берлога, зимний сон, лежанка, урожайные на ягоды участки -"жир", каловый сгусток - "пробка".
Grom M.M., Kabal' V.Yu., Shutko S.O. A food ration of bear red in the mountain conditions of Carpathians
The results of study of food ration of bear red in the alpine forests Zakarpattya on Rakhiv Region are resulted. The features of feed of bear are thoroughly described by a vegetation in relatively to the poor on sterns area in a spring-summer, summer, summer-autumn and fating periods. Appeal attention on food selectivity as an ecological mechanism of decline of food inwardly specific competition is important, and food adaptation determines the survival of bear red in geobiocenosys, where possibility of feed of him is not as a predator by animal sterns.
Keywords: food ration, vegetable meal, food selectivity, fat forage, winter sleep, lying, productive on berries areas - "fat", an excrement clot - "cork".
УДК 634.017 Ст. викл. В А. Втенко1, канд. бюл. наук; доц. Г.1. Музика,
канд. бюл. наук; шж.-досл^ник Л.1. Марно2
ШВЕНТАРИЗАЦШ ДЕРЕВНИХ РОСЛИН АГРОБЮСТАНЦП УМАНСЬКОГО ДПУ 1М. П.Г. ТИЧИНИ
Проведено швентаризащю деревних рослин. Встановлено !х таксономiчний склад, бюметричш показники. Рекомендовано провести реконструкщю деревних на-саджень.
Ключовг слова: швентаризащя деревних рослин, таксономiчний склад, висота, дiаметр стовбура, проекщя крони.
1 Уманський Нащональний утверситет садовництва;
2 НДП "Софпвка" НД1 НАН Украши
