CC BY
20
25. Pilger R. Taxaceae / In Engler A. and K. Prantl (eds.), Die natürlichen Pflanzenfamilien, 2-nd ed. / R. Pilger. - 1926. - Vol. 13. - S. 199-211.
26. Price R.A. The genera of Taxaceae in the southeastern United States / R.A. Price // J. Arn. Arb. - 1990. - № 71. - Pp. 69-91.
27. Rehder A. Manual of cultivated trees and shrubs. Macmillan Publishing Co. / A. Rehder. -New York. - 1949. - 996 p.
28. Rehder A. New species, varieties and combinations from the herbarium and the collections of the Arnold Arboretum / A. Rehder // J. Arnold Arb. - 1919. - № 1. - Pp. 44-60.
29. Rudolf P.O. Taxus L., yew / In: Schopmeyer CS, tech. coord. Seeds of woody plants in the United States / P.O. Rudolf // Agric. Handbk. Washington, DC: 1974. - 450 p.
30. Scheeder Th. Die Eibe (Taxus baccata L.) / Th. Scheeder // INW-Verlag, Postfach. - 1994. - 124 s.
31. Semikhov V.F. Systematic relationships of Podocarpales, Cephalotaxales and Taxales based on comparative seed anatomy and biochemistry data / V.F. Semikhov, L.P. Arefeva, O.A. Novozhilova, A.S. Timoshchenko, D.S. Kostrikin // Biol. Bull. Russian Acad. Sci., 2001. - № 28. - P 459-470.
32. Spjut R.W. A phytogeographical analysis of Taxus (Taxaceae) based on leaf anatomical characters / R.W. Spjut // J. Bot. Res. Inst. Texas: 1(1). - 2007. - Pp. 291-332.
33. Spjut R.W. Taxonomy and Nomenclature of Taxus (Taxaceae) / R.W. Spjut // J. Bot. Res. Inst. Texas 1(1). - 2007. - Pp. 203-289.
Бойко Н. С. Анализ систематической структуры рода Taxus L. в связи с интродукцией в Лесостепь Украины
Проанализированы результаты исследований систематического положения и объема рода Taxus L. в системах высших растений. Освещены особенности классификации видов внутри рода, выполненные разными авторами на протяжении 1909-2008 гг. Предложено считать обоснованной классификацию рода Taxus, разработанной A. Farjon -10 видов, 3 разновидности и 2 гибрида. Установлено, что в Лесостепь Украины интро-дуцированы 3 вида тисов - Taxus baccata L., Taxus canadensis Marshall, Taxus cuspidata Siebold & Zucc. и 1 гибрид Taxus x media Rehder.
Ключевые слова: Taxus, систематическое положение, структура рода, виды, разновидности, гибриды.
Boiko N.S. Analysis of the systematic structure of the genus Taxus L. in connection with the introduction of a forest-steppe of Ukraine
Results of the studies and the systematic position of the genus Taxus L. in higher plants were analyzed. Highlight features of the classification of species within the genus, made by different authors over the years 1909-2008. Classification of the Taxus genus makes A. Far-jon - 10 species, three species and 2 hybrids proposed as reasonable. Found that in the forest-steppe of Ukraine introduced either 3 species of yew - Taxus baccata L., Taxus canadensis Marshall, Taxus cuspidata Siebold & Zucc. and 1 hybrid of Taxus x media Rehder.
Keywords: Taxus, systematic position, structure of the genus, species, varieties, hybrids.
УДК630*[165.3+181.28] Ст. наук. ствроб., доц. Р.М. Яцик1, канд. с.-г. наук;
астр. А.С. Штогрин2; зав. Закарпатським eiddmeHwm В.С. Феннич2
ХАРАКТЕРИСТИКА ПЛЮСОВИХ ДЕРЕВ ПСЕВДОТСУГИ ТИСОЛИСТНО1 В КУЛЬТУРБЮЦЕНОЗАХ УКРАШСЬКИХ КАРПАТ
Наведено характеристику плюсових дерев псевдотсуги тисолистно!, як зростають в Украшських Карпатах. Пpоаналiзовано особливост !х поширення, сучасний стан i енергвд росту, а також так важлиш фоpмовi ознаки, як типи й забарвлення ритидома та форми крон дерев.
Ключовi слова: псевдотсуга тисолистна, плюсовi дерева, характеристика феноти-шв, типи ритидома, форми крон.
1 Прикарпатський НУ iMeHi Василя Стефаника;
2 Украшський НД1 прського л^1вництва iM. П.С. Пастернака, м. 1вано-Франк1вськ
Вступ. Хоча досввд вирощування псевдотсуги тисолистно! (Pseudotsuga menziesii Mirb.) в регiонi н^чуе близько 140 роив, але ц потужно! лiсонасiнноí бази, для повного задоволення потреб лiсових пiдприемств високояккним на-сшням, ще так i не створено. Через труднiсть заготiвлi шишок цiеí породи роз-винет лiсовi краши свiту надають перевагу наанним плантацiям, якi створю-ються на довготривалий перiод. Такий напрям також широко пропагуеться та використовуеться в УкраМ, в Карпатському регюш зокрема [ 1-4]. Для його по-дальшого успiшного розвитку необхвдна значна кiлькiсть генетико-селекцшних об'екпв, якi зберiгаються у природному сташ. Серед них особливе мiсце вщво-дять високоякiсним плюсовим деревам.
1де!' вiдбору, використання та критерп плюсового дерева вперше виник-ли в Дани у 30-х роках минулого столтя (Сiрах-Ларсен), а згодом набули розвитку у Швецп (Бертон Лшквкт, Хольгер Енсен) та Швтчтй Америцi (Джонатан Райт та шш^ [5]. Вiдносна простота й зрозумшсть теорй' та практики засто-сування плюсових дерев зробила плюсовий напрямок розвитку селекцп (особливо клоновий) домiнуючим. I в повоенний час ним почали щкавитися практично во лiсiвничо-розвиненi краши свiту. В Украíнi офiцiйнi роботи з ввдбору плюсових дерев розпочалися в 1963 р. На сьогодш цi бiотипи розглядають як один iз важливих об'ектш збереження цiнного генофонду in situ та джерела живцевого, насiнного матерiалу й самосшу для створення плантацiйних насш-них насаджень високого генетичного рiвня.
Метою дослiдження була оцiнка сучасного стану й закономiрностей роз-повсюдження iснуючих плюсових дерев псевдотсуги тисолистно!' в Карпатах, характеристика !х яккних i кiлькiсних параметра, вивчення формових особли-востей та !х кореляцшних залежностей iз господарсько-цiнними показниками.
Методика та об'екти дослщження. У процес роботи ми детально об-стежили 66 плюсових дерев псевдотсуги тисолистно!' у лках Карпатського реп-ону i на прилеглих територiях. Шд час цього уточнювали !х мкцезнаходження, наявнiсть необхiдноí документацп, оформления в натур^ встановлювали необ-хiднi лкшничо-таксацшт параметри й селекцiйно-формовi показники.
Результати дослщження. Виявилось, що багато плюсових дерев псевдотсуги тисолистно!' росте у лках Львшщини (50,0 %), дещо менше - на Закар-паттi (43,9 %), i тшьки юлька штук - на !вано-Франтвщиш (6,1 %). Здебшьшо-го таи бютипи зосередженi в Оршському лiсництвi ДП "Сколшське лiсове гос-подарство" (47,0 %), Жорнавському i Чорноголшському лiсництвах ДП "Вели-коберезнянське лкове господарство" (по 12,0 %) та Тур'е-Реметшському лк-ництвi ДП "Перечинське лiсове господарство" (16,7 %) (табл. 1).
Найбшьше плюсових дерев псевдотсуги росте у грудових типах лкорос-линних умов (94 %), переважно у вологих гiгротопах (понад 77 %). Найбiльше ними представленi волоп бучини i грабовi бучини (майже 61 %), значно менше - свiжi грабовi бучини (близько 17 %), вологi грабовi субучини i грабово-ялицевi бучини (по 6 %) та вологi грабовi дiброви (лише 3 %). Переважна час-тина плюсових дерев знаходиться у пристигаючих i стиглих бучинах вжом 95130 роюв (понад 74 % дерев - вком 100-110 роив) (табл. 2). Насадження з плю-совими деревами розташоваш на висотах 300-700 м н. р. м. (н.р.м.). За цим по-
казником !х можна умовно роздшити на три групи. Близько третини дерев (31,8 %) росте на низьких гшсометричних ршнях (300-400 м н.р.м.) у Закарпат-т1, дещо бшьша частина (37,8 %) - на пор1вняно високих для псевдотсуги р1в-нях (понад 600 м н.р.м.) на Льв1вщиш 1 лише менше третини (30,4 %) росте на висотах 401-600 м н.р.м. (табл. 2).
Табл. 1. Розповсюдження плюсових дерев псевдотсуги тисолистног у Карпатських лках
Державне пiдприeмство Лiсництво Квартал Видш 1ндекси Кiлькiсть дерев
лiсового господарства тишв люу шт. %
Львiвське обласне управлiння лiсового i мисливського господарства
Сколiвське Орiвське 25 21 Э3-гБк 8 12,1
Сколiвське Орiвське 25 7 Э3-гБк 23 34,9
Сколiвське Товщiвське 24 3 03-гД 2 3,0
Разом 33 50,0
Закарпатське обласне управления люового i мисливського господарства
Перечинське Тур'e-Реметiвське 5 13 Э2-гБк 11 16,7
Великоберезнянське Жорнавське 12 55 Э3-Бк 5 7,6
Великоберезнянське Жорнавське 12 54 Э3-Бк 2 3,0
Великоберезнянське Жорнавське 12 33 Э3-Бк 1 1,5
Великоберезнянське Чорногол1вське 17 2 С3-гБк 4 6,1
Великоберезнянське Чорногол1вське 22 13 Э3-гБк 2 3,0
Великоберезнянське Чорногол1вське 22 9 Э3-гБк 2 3,0
Ужгородське Кам'яницьке 5 1 Э3-Бк 2 3,0
Разом 29 43,9
1вано-Франювське обласне управлшня лiсового i мисливського господарства
Болехiвське Витвицьке 5 9 Э3- г-яцБк 4 6,1
Разом 4 6,1
Усього 66 100
В умовах Закарпатсько! обласп насадження псевдотсуги тисолистно! ви-явилися найбшьш продуктивними. Генетичний резерват 11 на висот1 310-350 м н.р.м. в Тур'е-Ремет1вському лкнищга ДП "Перечинське ЛГ", де ввдбрана основна кшьккть плюсових дерев, характеризуеться надзвичайно високими так-сацшними показниками. У 105-р1чному вщ середня висота деревостану стано-вить 50,5 м, середнш д1аметр - 64,8 см, повнота - 0,92, боштет - 1£, а запас дере-вини - 1910 м3/га. Це водночас 1 плюсове насадження з доброю селекцшною структурою (плюсових дерев - 8 %, мшусових - 17 %). Ввдновш процеси тут ввдбуваються задовшьно. Хоча без сприяння природного поновлення псевдотсуги, яке в останш роки регулярно не проводиться, його спостеркаемо тшьки вздовж узлкся, на смуз1 шириною 10-15 м.
Саштарний стан плюсових дерев тут добрий. Вони характеризуются досить значним д1апазоном за висотою - 13 м (вщ 48 до 61 м), д1аметром -20 см (в1д 61 до 81 см) та об'емом - 7,3 м3 (в1д 6,2 до 13,5 м3). Бшьшкть дерев ще мае досить потужну енергда росту. Середнш р1чний приркт за д1аметром у них, за перюд шсля вщбору, становить вщ 0,20 до 0,94 см за р1к, а за об'емом -вщ 0,10 до 0,32 м3/р1к. Лише у декшькох плюсових дерев вщзначеш поодиною вади (незначна кривизна 1 сучкуваткть), як1 е допустимими при шших високих параметрах.
Решта, представлен плюсовими деревами псевдотсуги тисолистно!' за-карпатськi популяцií, якi ми обстежили в ДП "Великоберезнянське ЛГ" (Жор-навська i Чорноголiвська), характеризуються близькими умовами росту, вiком i таксацшними показниками до наведено!' вище. Меншим вiком (на 10 рокiв) i поршняно нижчими таксацшними параметрами характеризуються плюсовi дерева, якi ростуть у вологш бучинi на висоп 700 м н.р.м. у Кам'яницькому лк-ництвi ДП "Ужгородське ЛГ". 1х висота становить 44-45 м, дiаметр - 64-65 см, об'еми стовбурiв - 8,5 м3.
На швшчному мегасхилi Карпатських гiр псевдотсуга тисолистна представлена плюсовими деревами в однш популяцп Iвано-Франкiвщини (Витвиць-ка - 4 шт.), та двох - Львшщини: Орiвськiй - 31 шт. та Товщшськш - 2 дерева. 130^чне насадження останньо!' росте тут на висотi 350 м н.р.м. у вологш гра-бовш дiбровi, характеризуеться середньою висотою 39,0 м та середшм дiамет-ром - 101,5 см. Бюметричш показники плюсових дерев цiеí популяцп свдаать про !'х значнi габиуси. За останнi 30 рокiв 'х прирiст за дiаметром становив 30,5 см (за середш^чного - 1 см), а за висотою - 11,5 м (за середньорiчного -0,4 м). Об'еми двох ввдбраних тут дерев дорiвнюють 12,6 та 18,0 м3. Останне (№ 6/9) за цим показником немае собi рiвних.
Табл. 2. Розподт плюсових дерев псевдотсуги тисолистног за втом на р1зних гтсометричних рiвнях росту
Вш дерев, рокiв Висота над рiвнем моря, м
301-400 401-500 501-600 601-700
шт. % шт. % шт. % шт. % шт. %
91-100 4 6,1 2 3,0 6 9,1
101-110 17 25,8 1 1,5 8 12,2 23 34,8 49 74,3
111-120 2 3,0 7 10,6 9 13,6
121-130 2 3,0 2 3,0
Разом 21 31,8 12 18,2 8 12,2 25 37,8 66 100
Насадження псевдотсуги тисолистно!' в Оршськш популяцп на 30 ротв молодше, тому й таксацшт показники його нижч! Плюсовi дерева тут ввдбра-нi на висотах 550-630 м н.р.м. Вони характеризуються висотою ввд 37,0 до 48,0 м, дiаметром ввд 62 до 96 см, об'емом ввд 4,0 до 14,0 м3. 1х прирiст за остан-нi 23 роки за дiаметром у середньому становив 12,1 см (середньорiчний -0,53 см), за висотою - 4,0 м (середньорiчний - 0,17 м).
У 97^чному насаджент псевдотсуги тисолистно!' Витвицько!' популяцп на !вано-Франювщиш вiдiбранi плюсовi дерева мають набагато вишi таксацiйнi показники, шж сосна веймутова, яка теж тут росте i мае такий же вш. Висота !'х становить 43,0-46,0 м, дiаметри - 82,0-103,0 см, об'еми стовбурiв - 10,2-16,6 м3. Прирiст з об'ему за останш 17 рокiв становить ввд 235 до 632 дм3 (за середньо-рiчного - 105-171 дм3).
Ретельний аналiз кiлькiсних та яккних ознак плюсових дерев псевдотсуги тисолистно!' свщчить, що переважна бшьшкть бiотипiв перевищують середнi показники насаджень, де вони зростають, за висотою - до 40 % (92,4 % дерев), а за дiаметром - до 50 % (83,6 % дерев) (табл. 3). Особливктю плюсових дерев ще!' породи е те, що значна !'х кшьккть (21,2 % дерев) за параметрами висот е близькими до середшх показнитв насаджень, де 'х було ввдбрано. Це свдаить
про те, що 1х було атестовано лише завдяки таким якiсним особливостям, як прямизна i повнодеревнiсть стовбурш, добре очищения 1х вiд сучкiв, ввдсут-нiсть будь-яких вад, вiдмiнний саштарний стан тощо. У цьому випадку габiтуси рослин не були визначальними. Хоча е також декшька видатних екземплярш, перевищення за висотою у яких становить навiть понад 50 % (одне дерево), а за дiаметром - вiд 60 до 100 % (13 дерев) (табл. 3).
За шшими фенотиповими показниками, плюсовi дерева характеризують-ся рiвними повнодеревними стовбурами, густими широкими кронами iз груби-ми скелетними гшками, високою стiйкiстю проти бiотичних й абютичних чин-никiв, добрим приростом та насшненошенням. Довжина крони в них змь нюеться вiд 20 до 80 % ввд загально! висоти рослин (майже у половини дерев -ввд 30 до 50 %), а протяжнiсть безсучково! зони - вiд 5 до 70 % (у 82 % дерев -10-50 %) (табл. 3).
Табл. 3. Розподм плюсових дерев псевдотсуги тисолистноХ за основними
|енотиповими ознаками
Перевищення середнiх показникiв деревостану Довжина крони (у % вщ висоти дерева) Протяжшсть безсучково! зони (у % вщ висоти дерева)
за висотою за дiаметром
% к-сть дерев % к-сть дерев % к-сть дерев % к-сть дерев
шт. % шт. % шт. % шт. %
до 5 14 21,2 до 10 11 16,7 20,1-30 7 10,6 до 10 4 6,1
5,1-10 10 15,2 10,1-20 16 24,3 30,1-40 13 19,7 10,1-20 16 24,3
10,1-20 13 19,7 20,1-30 12 18,2 40,1-50 19 28,8 20,1-30 15 22,7
20,1-30 14 21,2 30,1-40 9 13,6 50,1-60 3 4,5 30,1-40 10 15,1
30,1-40 10 15,1 40,1-50 7 10,6 60,1-70 13 19,7 40,1-50 13 19,7
40,1-50 4 6,1 50,1-60 3 4,6 70,1-80 11 16,7 50,1-60 5 7,6
50,1-60 1 1,5 60,1-70 2 3,0 60,1-70 3 4,5
70,1-80 2 3,0
80,1-90 2 3,0
90,1-100 2 3,0
Разом 66 100,0 66 100,0 66 100 66 100
Аналiз формового рiзноманiття плюсових дерев псевдотсуги тисолистно! за типами ритидома дае шдстави видлити 1х двi великi загальш групи - дерева iз трщинуватим (трiщинуватим, повздовжньо-трiщинуватим i широко-трщину-ватим) та пластинкоподiбним (пластинкоподiбним та широко-пластинкоподiб-ним) ритидомом. Вони представленi однаковою кшьшстю дерев (по 27 шт. -41 %). Також рщко трапляються дерева iз широко-лускатоподiбним (9 %), широ-ко-борозенчастим i широко-гребiнчастим (по 4,5 % дерев) ритидомом. Найбшь-ше плюсових дерев мають ритидом коричневого (48,6 %) та арувато-коричнево-го (34,8 %) забарвлення. Чiткого взаемозв'язку мiж типом i забарвленням рити-дома у плюсових дерев псевдотсуги тисолистно1 ми не встановили. Хоча деяку тенденщю простежуемо. Наприклад, бiотипiв iз трiщинуватою корою немае серед тих, що мають сiрi i коричнево-сiрi забарвлення (табл. 4).
Достдженнями виявлено чотири групи плюсових дерев псевдотсуги ти-солистно! за формами крон (табл. 5). Переважають бiотипи з конусоподiбними (40,9 %) й овально-пилiндричними (колоноподiбними) кронами (33,0 %). Набага-то менше 1х е з овальними (18,2 %) та широко-конусоподабними (7,5 %) кронами.
Табл. 4. Взаемозв'язокм1ж типом *' забарвленням ритидомау плюсовых дерев псевдотсуги тисолистнох
Типи ритидома
СВ1ТЛО-
коричнев1
%
Забар
»влення ритидома
сфувато-коричнев1
%
коричнев!
шт.
%
коричнювато-_с1р1
%
Сф1
%
Разом
Др1бно-трщинуват1
6,1
14
21,2
18
Широко-трццинуват1
1,5
Повздовжньо-трщинуват1
1,5
4,5
6,1
Пластинкопод1бш
3,0
3,1
1,5
Широко-пластинкопод1бш
ЗД
10
15,2
10,6
4,5
22
Широко-борозенчаст1
ЗД
1,5
Широко-гребшчаст
4,5
Широко-лускатопод1бн1 Разом
4,6
23
4,5 34,8
32
4,5 48,6
10,5
1,5
66
Табл. 5. Взаемозв'язок мгж деякими формовими ознаками плюсовых дерев псевдотсуги тисолистног
Форми крон Типи ритидома Разом
др1бно-тр1щинуват1 широко-трпцинувап повздовжньо-трщинувап пластин-копод1бш широко-пластин-копод1бн1 широко-борозен-часп широко-гребш-част1 широко-лускато-под1бн1
шт. % шт. % шт. % шт. % шт. % шт. % шт. % шт. % шт. %
Конусопод1бш 1 1,5 1 1,5 5 7,6 4 6,0 14 21,2 2 ЗД 27 40,9
Широко-конусопод1бш 1 1,5 4 6,0 5 7,5
Овальш 2 ЗД 3 4,5 3 4,5 3 4,6 1 1,5 12 18,2
Овально-цилшдричш (колонопод1бн1) 15 22,7 1 1,5 2 ЗД 4 6,1 22 33,4
Разом 18 27,3 1 1,5 8 12,1 5 7,5 22 33,2 3 4,6 3 4,6 6 9,2 66 100
Спостерiгаемо деяку тенденцда зв'язку мiж формами крон i типами ри-тидома. Плюсовi дерева з колоноподiбними кронами мають переважно ^бно-трiщинуватий тип ритидома, а бiльшiсть 1х серед рослин з конусоподiбними кронами - шпроко-пластинкоподабш. Серед тих плюсових дерев, яш характери-зуються широко-конусоподабними кронами, також переважна бшьшкть пред-ставленi наведеною вище корою (табл. 5).
У процес життя кожна особина шддаеться впливу умов iснування, що ввдображаеться на 11 ознаках i властивостях. З огляду на це, поряд iз генетично обумовленими спадковими змшами вiдбуваються ще й своерiднi модифжацц (не спадковi вiдхилення). Тому шд час всебiчноí характеристики вихвдного ма-терiалу для майбутньо! селекпií важливо знати - яка мiнливiсть передаеться генотипом, а яка е хронографiчною (тимчасовою) й проявляеться з вшом у проце-сi онтогенезу. Тому лковим генетикам та селекцюнерам важливо знати ступiнь спадково! зумовленосп тих чи iнших ознак. Особливу запiкавленiсть при цьому викликають таю яккш ознаки, як тип i забарвлення ритидома та форма крони дерева. На сучасному етапi дослвджень тiсноí залежностi мiж наведеними вище показниками у взаемозв'язку з вшовими параметрами дерев не виявлено. Хоча деяка тенденция спостерiгаеться. Наприклад, плюсовi дерева з конусоподiбними й широко-конусоподiбними кронами, широко-, повздовжньо-трiщинуватим i широко-пластинкоподiбним ритидомом трапляються лише у вшд 101-110 рокiв. У молодшому i старшому вiпi такi формовi особливостi у плюсових дерев не виявлено (табл. 6). Однак, у плюсових дерев рiзного вшу е овально-цилшдричш (колоноподiбнi) крони та дрiбно-трiщинувата кора.
Табл. 6. Взаемозв 'язок окремих ятсних фенотипових ознак плюсових дерев псевдотсуги тисолистноХ з Хх (¡ '¡ком
Фенотиповi показники Вiк дерев, роюв Разом
91-100 101-110 111-120 121-130
шт. I % шт. | % шт. | % шт. | % шт. | %
Форми крон
Конусоподiбнi 27 40,9 27 40,9
Широко-конусоподiбнi 5 7,6 5 7,6
Овальнi 4 6,0 8 12,1 12 18,1
Овально-цилшдричш (колоношдабш) 2 3,1 9 13,6 9 13,6 2 3,1 22 33,4
Разом 6 9,1 49 9 13,6 2 3,1 66 100
Типи ритидома
Дрiбно-трiщинуватi 2 3,0 8 12,1 8 12,1 18 27,2
Широко-трiщинуватi 1 1,5 1 1,5
Повздовжньо-трiщинуватi 8 12,1 8 12,1
Пластинкоподiбнi 5 7,7 5 7,7
Широко-пластинкоподiбнi 22 33,3 22 33,3
Широко-борозенчаи! 3 4,5 3 4,5
Широко-гребiнчастi 1 1,5 2 3,0 3 4,5
широко-лускатоподiбнi 5 7,7 1 1,5 6 9,2
Разом 6 9,0 49 74,4 9 13,6 2 3,0 66 100
Висновки. Основна кiлькiсть плюсових дерев псевдотсуги тисолистно! росте у лках Львшщини (50,0 %), дещо менше - в Закарпатп (43,9 %), i тiльки кiлька штук - на !вано-Франювщиш (6,1 %). Переважна 1х частина знаходиться
у пристигаючих i стиглих бучинах вшом 95-130 роив (понад 74 % дерев - вжом 100-110 роив), на висотах 300-700 м н.р.м. Здебшьшого, плюсовi дерева пере-важають середш показники деревостанiв за висотою до 40 %, а за дiаметром -до 50 %. Довжина крони в них змшюеться ввд 20 до 80 % вщ загально! висоти рослин (майже у половини дерев - ввд 30 до 50 %), а протяжшсть безсучково! зони - вiд 5 до 70 % (у 82 % дерев - 10-50 %). Плюсовим деревам псевдотсуги властиш трщинуватий (у 41,0 % дерев) i пластинкоподiбний (також 41,0 %) ри-тидом коричневого (48,6 %) та срувато-коричневого (34,8 %) забарвлення, ко-нусоподiбнi (40,9 %) й овально-цилшдричш (колоноподiбнi) крони (33,0 %).
Лггература
1. Бiлоус В.1. Люова селекдiя / В.1. Бiлоус. - Умань, 2003. - 534 с.
2. Волошинова Н.О. Селекцшш методи шдвищення продуктивност лiсiв на Ршненщиш / Н.О. Волошинова, О.О. Юркевич, О.Д. Лазар. - PiBne : Вид-во "PiBnencbKa друкарня", 2004. - 104 с.
3. Каплуновский П.С. Технология создания лесосеменных плантаций / П.С. Каплуновский // Лесохозяйственная информация. - М. : Изд-во "Дружба". - 1974. - Вып. 11. - С. 12-14.
4. Яцик Р.М. Результати розвитку плюсово! селекци i клонового лiсового насшництва в Передкарпатп та Закарпаттi / Р.М. Яцик, Ю.1. Гайда, В.С. Феннич, M.G. Гайдукевич // Науковi пращ Жсшничо! академи наук Украши : зб. наук. праць. - Львш : РВВ НЛТУ Украши. - 2010. -Вип. 8. - С. 77-82.
5. Яцик Р.М. Основи генетики й селекци люових рослин / Р.М. Яцик, Ю.1. Гайда, В.М. Слу-чик. - Тернопшь : Вид-во "Шдручники i посiбники" 2012. - 288 с.
ЯцыкР.М., Штогрын А.С., Фенныч В.С. Характеристика плюсовых деревьев псевдотсуги тисолистной в культурбиоценозах Украинских Карпат
Приведена характеристика плюсовых деревьев псевдотсуги тисолистной, которые произрастают в Украинских Карпатах. Проанализированы особенности их распространения, современное состояние и энергия роста, а также такие важные формовые признаки как типы и цвет ритидома и формы крон деревьев.
Ключовi слова: псевдотсуга тисолистная, плюсовые деревья, характеристика фенотипов, типы ритидома, формы крон.
Yatsyk R.M., Shtogryn A.S., Fennych V.S. Characterization of plus-trees of Pseudotsuga menziesii Mirb. in silvicultural biocenoses of the Ukrainian Carpathians
Characterization of plus-trees of Pseudotsuga menziesii Mirb. in the forests of the Ukrainian Carpathians. The features of their distribution, modern state and energy of growth, and also such important mold-baked signs as types and colourings of bark and forms of crowns of trees, are analysed.
Keywords: Pseudotsuga menziesii Mirb., plus-trees, phenotype characteristics, bark typr, form of crown. _
УДК 630 *173/174 Астр. О. О. Погрiбmй1 - НЛТУ Украти, м. Львiв
ВИСОТНА ДИФЕРЕНЦ1АЦ1Я Л1СОСТАН1В СОСНИ ЗВИЧАЙНО1 В УКРАШСЬКИХ КАРПАТАХ
Проведено натурш обстеження та швентаризащю люосташв сосни звичайно! в Украшських Карпатах. Вивчено висотну диференпдащю люосташв сосни звнчайно! в Карпатах. Вщзначено еколопчну роль лiсiв релштово! сосни звичайно! в Украшських Карпатах. Вщзначено вплив едафiчних умов на поширення люш за участю релштово!
1 Наук. кергвник: доц. В.Я. Заячук, кан. с.-г. наук
