CC BY
85ональні можливості й працездатність персоналу.
Висновки.
Таким чином, існуючий розподіл персоналу ОВС за медико-віковими групами й службово-посадовими категоріями [5] дозволяє правильно визначити навантаження, засоби контролю, рівень складності та їх періодизацію відповідно виконує-мих оперативно-службових завдань, рівня попередньої підготовленості, антропометричних даних і стану здоров‘я. Виявлення захворювання, діагностика ступеня порушення функцій організму, особливості та специфіка його пристосування до фізичних навантажень за допомогою функціональних методів дослідження є основними критеріями для включення того чи іншого працівника до спеціальної групи - групи лікувальної фізкультури (ЛФК).
Подальші дослідження спрямовуватимуться на обґрунтування принципів комплектування груп лікувальної фізкультури в системі МВС України, планування їх роботи щодо подальшого оздоровчого й професійно-фізичного вдосконалення.
Література
1. Бабенко В.Г. Загальні засади професійно-фізичного відбору кандидатів на службу в органах внутрішніх справ України. //Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: наукова монографія за редакцією проф. Єрмакова С.С. - Харків: ХДАДМ (ХХПІ), 2006. - №9. - С. 13-15.
2. Большая советская энциклопедия. - М.: Советская энциклопедия. Т.13, 1973. - С. 425; т.16, 1974. - С. 194; т. 17, 1974. - С. 171.
3. Васильєв ГІ. Педагогічні умови адаптації курсантів до навчання у ВУЗах МВС. Автореферат дис. канд. пед. наук.
- Одеса: РВВ ОІВС, 1997. - 24 с.
4. Мєєрсон Ф.З., Пшеннікова М.Г Адаптація до стресових ситуацій і фізичних навантажень. - М.: Медицина, 1988. -267 с.
5. Наказ МВС України від 14.11.2006 № 1122 „Про внесення змін і доповнень до наказу МВС України від 25.11.2003 № 1444 „Про організацію професійної підготовки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України”.
6. Платонов В.Н. Общая теория подготовки спортсменов в олимпийском спорте. - К.: Олимпийская литература, 1997.
- 583 с.
7. Платонов В.М. Адаптація в спорті. - К.: Здоров‘я, 1988. -216 с.
8. Секреты вашей бодрости. // Под ред. Иванченко В.А. -М.: Знание, 1988. - 288 с.
9. Фізкультурно-оздоровча та спортивна діяльність з рукопашного бою: Робоча програма. / Підгот.: О.ГГартвіч та ін. - К.: МАУП, 2005. - 76 с.
Надійшла до редакції 21.04.2007р.
ХАРАКТЕРИСТИКА ЕМОЦІЙНО-ВОЛЬОВОЇ РЕГУЛЯЦІЇ ПОВЕДІНКИ ОСІБ ІЗ ВАДАМИ РОЗУМОВОГО ТА ФІЗИЧНОГО РОЗВИТКУ
Бабич Н.Л.
Полтавський інститут економіки і права ВНЗ ВМУРоЛ « Україна»
Анотація. В статті охарактеризовано особливості розвитку емоційно-вольової сфери осіб із різним ступенем розумової відсталості, проаналізована участь емоцій та вольових якостей в процесі регуляції та здійсненні рухової активності, доведена залежність успішного фор-
мування певного виду діяльності від наявності відповідної мотивації.
Ключові слова: вади інтелекту, емоційно-вольова сфера, психічні функції, мотивація.
Аннотация. Бабич Н.Л. Характеристика эмоциональноволевой регуляции поведения лиц с нарушениями умственного и физического развития. В статье проанализированы особенности развития эмоционально-волевой сферы лиц с различной степенью умственной отсталости, определена роль эмоций и волевых качеств в процессе регуляции двигательной деятельности, доказана роль мотивации в обеспечении формирования определенного вида деятельности.
Ключевые слова: нарушение интеллекта, эмоционально-волевая сфера, психические функции, мотивация. Annotation. Babich N.L. Description of the emotional-volitional adjusting of conduct of persons with violations of mental and physical development. In the article is analysed the features of development of emotional-volitional sphere of persons with a different degree of mental backwardness, the role of emotions and volitional qualities in the process of adjusting of motive activity is definite; the role of motivation in providing of forming of definite type of activity is proved.
Keywords: violation of intellect, emotional-volitional sphere, psychical functions, motivation.
Вступ.
Сучасна психологія розглядає волю, як свідому та цілеспрямовану психічну саморегуляцію поведінки і діяльності людини, що пов’язана з різними умовами, функціями та механізмами [10].
У ранніх роботах Л.С. Виготського доведено, що воля базується на мотивації людини, експлікуючи мотиви поведінки у свідомість. Мотивація складає основу вольової поведінки, але не вичерпує собою всіх її детермінант. Одним із рівнів прояву феномену волі є розрізнення детермінації вольових процесів „знизу” та „згори”. Наступний рівень вольової регуляції поведінки пов’язаний з фактом єдності афекту та інтелекту [8].
На необхідність розвитку рефлексії емоційних переживань, що забезпечують посилення вольової регуляції поведінки людини, указує І. Д. Бех. Сутність практичного методу побудови емоційно-гностичного комплексу, На думку автора, полягає в спеціально організованому плануванні особистістю власного майбутнього [2].
У спеціальній психології проблема волі посідає особливе місце. На підставі вивчення сутності інтелектуального недорозвитку, Л.С. Виготсь-кий доводить, що основна проблема розумової відсталості полягає не тільки в слабкості інтелектуальних та афективних процесів таких осіб, а в труд -нощах їх взаємодії. Основним дефектом розумово відсталих автор вважає нездатність хворих до регуляції власної поведінки [6]. Указане зумовлює необхідність дослідження особливостей розвитку та функціонування емоційно-вольової сфери дітей і підлітків з інтелектуальною недостатністю в контексті вирішення завдань з підготовки спортсменів-інвалідів до участі у змаганнях різних рівнів.
Проблемами корекції відхилень у розвитку дітей із вадами інтелекту займаються такі вітчизняні та зарубіжні фахівці, як Є. З. Безрукова, Г.М.
Бойко, Л.С. Вавіна, Т.П. Вісковатова, О.Ф. Давіден-кова, Н.П. Кравець, РІ Лалаєва, Г.С. Маринчева, О.Р. Маллер, ГВ.Цикото, А. Шинкарюк т. ін. Їхня увага зосереджена на біогенетичних дослідженнях, проблемах психосоціальної інтеграції в суспільство, вивченні окремих психічних функцій, розробці методик формування рухових навичок. Зокрема, Г М. Бойко наголошено на необхідності розробки навчально-тренувальних програм з урахуванням результатів психологічної класифікації, додаткових психодіагностичних обстежень спортсменів із вадами інтелекту, актуального рівня фізичного розвитку, фізичної підготовленості, психомоторного розвитку, а також даних психолого-педагогічних спостережень, що забезпечують раціональну побудову навчально-тренувального процесу, формування найвищого (можливого) рівня підготовленості спортсменів із вадами інтелекту, їхніх успішних виступів у змаганнях [3,4].
Проблема вольової регуляції поведінки людини відображена в роботах Л.С. Виготського, В.А. Іваннікова, В.К. Калініна, Б.Н. Смирнова т. ін. Вчені пов’язують вольову регуляцію з різними умовами, функціями та механізмами психічної саморегуляції поведінки та діяльності людини. Участь емоцій в регуляції цілеспрямованої активності людини та особливості розвитку емоційної сфери осіб із вадами інтелекту досліджували І.Д. Бех, А.В. Вартанов,
О.А. Конопкін, А.В. Котов, І.В. Пацявічус, С.Л. Руб -інштейн, П.В. Сімонов, С. А. Тимофєєва т. ін.
Однак, проблеми дослідження особливостей емоційно-вольової регуляції діяльності спортсменів із вадами розумового та фізичного розвитку з метою їх подальшого врахування в процесі складання корекційних навчально-тренувальних програм у науково-методичній літературі майже не порушуються. Указане спонукало нас до всебічного теоретичного аналізу літературних джерел, присвячених вивченню емоційно-вольової регуляції поведінки осіб із вадами інтелекту в контексті вирішення завдань із підготовки спортсменів-інвалідів до участі у змаганнях різних рівнів.
Робота виконується у відповідності до Зведеного плану науково-дослідної роботи у сфері фізичної культури і спорту на 2006-2010 рр., тема 2.5.2.: „Теоретико-методологічні основи психолого-педагогічного супроводу підготовки спортсменів-інвалідів різних нозологічних груп”, номер державної реєстрації 0106И012125.
Формулювання цілей роботи.
Мета дослідження полягає в узагальненні особливостей емоційно-вольової регуляції поведінки осіб із вадами інтелекту.
Методи дослідження: теоретичні - аналіз, синтез, узагальнення та систематизація даних спеціальної науково-методичної літератури.
Результати дослідження та їх обговорення.
Особливості вольової регуляції поведінки в розумово відсталих досліджували С. Горбенко, Д. І-
саєв, В. Петрова, С. Рубінштейн т.ін. Вченими доведено залежність таких осіб від ситуації та власної афективності, їхню нездатність до подолання труд -нощів і перешкод, неможливість протидіяти найменшій спокусі внаслідок слабкості спонукань, недостатньої ініціативності, сугестивності, несформованості соціальних мотивів. Г Дульнєв, Б. Пінський, М. Царидзе, С.П. Євсєєв вказують на схильність розумово відсталих до імпульсивної поведінки, їхню нездатність до управління емоціями, низьку усвідомленість власних переживань, неможливість підпорядкувати їх інтелекту, невміння стримувати, адекватно трансформувати емоційні прояви, стереотипність реакцій.
Діти з відхиленням розумового розвитку характеризуються емоційною незрілістю, нестабільністю почуттів, труднощами в розумінні міміки та рухів. Для них типовим є підвищене відволікання (Д.М. Ісаєв, В.В. Лебединський т.ін.). М.С. Певзнер, С.Д. Забрана, Є.М. Мастюкова відмічають, що розумово відсталим притаманна швидка втомлюваність, особливо внаслідок виконання монотонної роботи, указують на швидку втрату інтересу до одноманітних занять та ігор. Однак, Г.М. Бойко зауважує , що поняття „одноманітність” у відношенні до осіб із вадами інтелекту має певні особливості. Доведено, що достатньо монотонні рухові дії, що не потребують високої концентрації уваги, прояву вольових зусиль та ініціативи не сприймаються розумово відсталими як одноманітні та можуть виконуватись тривалий час без суттєвого зниження ефективності роботи [3].
Л.С. Виготський вказує на залежність поведінки розумово відсталої дитини від конкретної ситуації, визначає її, як „дефект володіння власною поведінкою”. Розумово відсталі погано усвідомлюють мотиви власної поведінки. Вони характеризуються несформованістю ієрархії мотивів, домінуванням органічних потреб, бідності, ситуативності та пасивності пізнавальних інтересів. Дітям і підліткам з інтелектуальною недостатністю притаманні примітивні форми поведінки, відсутність цілеспрямованості та усвідомлення власних дій. Вольова поведінка розумово відсталих залежить від зовнішніх подразників, а імпульсивна - від внутрішніх потреб, серед яких домінують органічні [6].
Результати наукових досліджень указують на неоднорідний рівень розвитку емоційно-вольових якостей та рухових здібностей осіб із різним ступенем інтелектуальної недостатності. Зокрема, в дітей із легкою та помірною формою розумовою відсталості спостерігаються окремі прояви таких вольових якостей, як цілеспрямованість, наполегливість, стриманість, витривалість. Емоційно-вольова сфера у таких дітей більш збережена, ніж пізнавальна. Психомоторний недорозвиток характеризується уповільненим темпом розвитку локомоторних функцій, недостатністю дрібної моторики, предметної маніпуляції, жестикуляції та міміки [5].
В емоційній сфері дітей із тяжкою розу-
мовою відсталістю спостерігаються задатки самооцінки та переживань. Розвиток вольових якостей характеризується загальмованістю, їм притаманні байдуже ставлення до завдань, безініціативність, нездатність до прояву вольових зусиль у подоланні труднощів. Діти з тяжкою формою розумової відсталості, за умови корекційного навчання та виховання, можуть оволодіти простими навичками самообслуговування та елементарної фізичної діяльності.
Хворим із глибоким ступенем інтелектуального недорозвитку притаманні елементарні емоції, що пов’язані з фізіологічними потребами. Форми прояву емоцій дуже примітивні і висловлюються через крик, гримаси, рухові збудження, агресію та невмотивовані дії. Їхня поведінка обмежується імпульсивними реакціями на зовнішні подразники або спрямована на реалізацію інстинктивних бажань [1, 3, 7, 11].
Отже, недорозвиток вольових якостей розумово відсталих осіб науковці пояснюють не тільки первинним дефектом, але й соціально-педагогічними факторами, зокрема, відсутністю адекватного корекційного навчання та виховання, невмінням батьків організовувати процес спілкування з хворою дитиною, гіперопікою, соціальною стигмацією, звуженням контактів з однолітками, їх примітивним характером.
Поведінку осіб із вадами розумового та фізичного розвитку визначає їхня підвищена схильність до навіювання. Висока сугестивність призводить до того, що вони легко потрапляють під вплив інших людей. У стані навіювання такі особи можуть діяти всупереч власним бажанням [2, 7].
У розумово відсталих своєрідно формується система цінностей: критерії оцінки власних здібностей та особистісних якостей виявляються неадекватними та недиференційованими. Вони з великими труднощами засвоюють моральні поняття, виявляються нездатними до оцінки складних соціальних взаємовідносин [1, 3].
Доведено, що успішність формування певного виду діяльності залежить від наявності відповідної мотивації, що розглядається науковцями як психічне явище. Аналіз даних сучасної наукової літератури дозволив встановити існування термінологічної неузгодженості в тлумаченнях поняття „мотивація”. Так, К. Мадлен, Е. Фромм, інші науковці. розглядають мотивацію як сукупність факторів, що утримують і визначають поведінку людини; А.В. Котов, К.В. Судаков, Р. Хайнд - як сукупність процесів, що відповідають за прагнення до діяльності. Підґрунтям мотиваційної теорії А. Маслоу виступають потреби.
Доведено, що вивчення мотиваційної сфери людини не повинно обмежуватись дослідженням проявів її фізіологічних потреб. Такий підхід залишає поза увагою науковців вищі потреби особистості. Мотиви діяльності, як предметний зміст потреб, суб’єктивно відображаються в формі переживань, бажань, прагнень до відповідної мети.
Розумово відсталі характеризуються специфічним поєднанням недорозвитку емоційно-вольової та інтелектуальної сфер, що безпосередньо впливають на розвиток мотивації діяльності таких осіб [6, 9].
Висновки.
Аналіз наукових даних показує, що розумова відсталість проявляється в неузгодженості взаємодії між інтелектуальними та афективними процесами. Діти та підлітки з вадами розумового та фізичного розвитку характеризуються нездатністю до регуляції власної поведінки, що обумовлена психічною пасивністю, несформованістю абстрактного мислення, його низькою критичністю, недорозвитком внутрішнього мовлення, рефлексивною неадекватністю.
Розумово відсталим притаманна імпульсивна поведінка, нездатність до управління власними емоціями, низька усвідомленість власних переживань, нездатність до підпорядковування їх інтелекту, стереотипність реакцій. Вони характеризуються підвищеним відволіканням, схильністю до навіювання, неадекватною оцінкою власних здібностей та особистісних якостей.
Ступінь недорозвитку емоційно-вольової регуляції поведінки осіб із вадами розумового та фізичного розвитку залежить від глибини інтелектуального дефекту. Доведено залежність рівня осо-бистісного недорозвитку таких осіб від соціально-педагогічних факторів розвитку дитини.
Недосформованість емоційно-вольової сфери розумово відсталих зумовлює труднощі в формуванні вольової регуляції поведінки таких осіб, визначає необхідність організації системного корек-ційного навчання та виховання.
Проблематика подальших досліджень буде спрямована на вивчення емоційно-вольового забезпечення спортивної діяльності дітей і підлітків із вадами розумового та фізичного розвитку.
Література
1. Адаптивная физическая культура и функциональное состояние инвалидов / Под ред. С.П. Евсеева, А.С. Солдатова. - СПб.: Питер, 1999. - 96 с.
2. Бех І.Д. Емоційні порушення як предмет спеціального психологічного дослідження // Матеріали Всеукр. конф. “ Інтеграція аномальної дитини в сучасній системі соціальних відносин”. - К., 1994. - С.19-22.
3. Бойко Г. М. Особливості супроводу підготовки спортсменів із вадами інтелекту // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Наукова монографія за ред. проф. Єрмакова С.С. - Харків: ХДАДМ (ХХПІ), 2007. - № 2. - 12-17.
4. Бойко Г.М. Психологічна класифікація спортсменів з вадами розумового та фізичного розвитку // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Наукова монографія за ред. проф. Єрмакова С.С. - Харків: ХДАДМ (ХХПІ), 2006. - № 5. -С. 8-13.
5. Вайзман Н.П. Психомоторика детей-олигофренов. - М.: Педагогика, 1976. - 365с.
6. Выготский Л.С. Собрание сочинений: в 6-ти томах. Основы дефектологии / Под ред. Т.А. Власовой. - М.: Педагогика, 1983. - Т .5 - 368 с.
7. Горбенко С. Психологічний зміст вивчення рольової поведінки розумово відсталих підлітків // Дефектологія. -2005. - № 3. - С. 5-8.
8. Конопкин О.А. Участие эмоций в осознанной регуляции целенаправленной активности человека // Вопросы психологии. - 2006. - № 3. - С.38-48.
9. Котов А.В. Мотивационно-эмоциональный конфликт в структуре поведенческого акта // Психологический журнал. - 1999. - Т. 20. - № 6. - С. 62-71.
10. Смирнов Б.Н. О разных подходах к проблеме воли в психологии // Вопросы психологии. - 2004. - № 3. - С. 6470.
11. Тимофеева С.А. Развитие эмоциональной сферы дошкольников с нарушениями интеллекта // Воспитание и обучение детей с нарушением развития. - 2006. - № 6. -С. З0-З6.
Надійшла до редакції 02.04.2007р.
ХАРАКТЕРИСТИКА ФІЗИЧНОГО ЗДОРОВ’Я БОРЦІВ-ДЗЮДОЇСТІВ 15-17 РОКІВ ЗА ПОКАЗНИКАМИ АЕРОБНОЇ ТА АНАЕРОБНОЇ (ЛАКТАТНОЇ) ПРОДУКТИВНОСТІ ОРГАНІЗМУ Бекас О. О., Паламарчук Ю .Г. Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського
Анотація. Дослідження присвячене аналізу рівня фізичного здоров’я борців-дзюдоїстів 1З-17 років та старшок-ласників-неспортсменів за показниками аеробної та анаеробної (лактатної) продуктивності організму. Встановлено, що заняття боротьбою позитивно впливають на рівень як аеробних, так і анаеробних (лактатних) метаболічних процесів енергозабезпечення. У борців-дзюдоїстів показники фізичної працездатності, максимального споживання кисню і максимальної кількості зовнішньої механічної роботи за 1 хв достовірно вищі ніж у неспортсменів даного віку.
Ключові слова: фізичне здоров’я, аеробна, анаеробна (лактатна) продуктивність організму, боротьба дзюдо. Аннотация. Бекас О.О., Паламарчук Ю.Г. Характеристика физического здоровья борцов дзюдоистов 1З-17 лет за показателями аэробной и анаэробной (лактатной) продуктивности организма. Исследования посвящены анализу уровня физического здоровья борцов-дзюдои-стов 1З-17 лет и старших школьников не спортсменов за показателями аэробной и анаэробной (лактатной) продуктивности организма. Установлено, что занятия борьбой положительно влияют на уровень как аэробных, так и анаэробных (лактатных) метаболических процессов энергообеспечения. У борцов-дзюдоистов показатели физической работоспособности, максимального потребления кислорода и максимального количества внешней механической работы за 1 мин достоверно выше, чем не спортсменов такого же возраста. Ключевые слова: физическое здоровье, аэробная, анаэробная (лактатная) продуктивность организма, борьба дзюдо.
Annotation. Beckas O.O., Palamarchyk J.G. The characteristic of physical health of the wrestlers judo 1З-17 years old by the parameters of aerobic and anaerobic (lactate) productivity of organism. The research is devoted to the analysis of level of physical health of the wrestlers judo 1З-17 years old and elder schoolboys which not go in for sports by the parameters of aerobic and anaerobic (lactate) productivity of organism. Determined that the occupation by wrestling are positively influence on the level both aerobic and anaerobic (lactate) metabolically of processes of mode of providing of energy. The parameters of physical capacity, maximal oxygen consumption and maximal number of external mechanical work for 1 minute are authentically higher at the wrestlers-judo, than at elder schoolboys which not go in for sports of the same age.
Keywords: physical health, aerobic and anaerobic (lactate) productivity of organism, wrestling judo.
Вступ.
Боротьба є цінним засобом виховання мужньої, сильної і спритної людини - справжнього богатиря, який шанувався за всіх часів.
За останні роки в усіх видах спорту відмічається тенденція до збільшення об’єму та інтенсивності тренувального навантаження, що впливає на рівень фізичного здоров’я спортсменів. У зв’язку з помітним збільшенням у сучасних підлітків та юнаків інтересу до занять боротьбою і значною різницею в методиці їх тренувань актуальним є вивчення фізичного здоров’ я в юних дзюдоїстів [3].
Як відомо робота борця пов’язана з активізацією як аеробних, так і анаеробних метаболічних процесів енергозабезпечення, а рівень розвитку аеробних можливостей організму і в певній мірі анаеробних визначає рівень фізичного здоровуя людини [5].
За існуючими концепціями фізичного здоров’я [1,4], його інтегральним показником виступає величина максимального споживання кисню, за рівнем якої визначають рівень фізичного стану (РФС) людини. Однак, деякі науковці вважають, що крім аеробної продуктивності на рівень фізичного здоров’я впливає також анаеробна (лактатна) продуктивність організму [2,7,8].
Тема дослідження відповідає науковій темі 3.2.4 “ Корекція аеробної та анаеробної продуктивності організму учнівської та студентської молоді шляхом застосування різних режимів фізичних впливів” зведеного плану науково-дослідної роботи у сфері фізичної культури і спорту на 2006-2010 рр.
Формулювання цілей роботи.
Мета дослідження полягала у виявленні впливу занять боротьбою на рівень фізичного здо-ровуя дзюдоїстів віком 15-17 років.
Для реалізації мети дослідження окреслено його основні завдання:
1. Визначити показники аеробної продуктивності організму борців-дзюдоїстів 15-17 років та оцінити їх за критеріями Я.П. Пярната.
2. Визначити анаеробну (лактатну) продуктивність організму борців-дзюдоїстів 15-17 років за показниками максимальної кількості зовнішньої механічної роботи (МКЗМР) за 1 хв.
Об’єктом дослідження виступають особливості аеробної, анаеробної (лактатної) продуктивності організму та рівня фізичного стану борців-дзю-доїстів 15-17 років.
Предмет дослідження: вплив занять боротьбою дзюдо на фізичне здоровуя дзюдоїстів.
Матеріали та методи дослідження. У роботі застосовувалися методи велоергометрії та електрокардіографії. Дані методи дали змогу визначити у досліджуваних величину фізичної працездатності (PWC170), максимального споживання кисню (Vo2max), які характеризують аеробну продуктивність організ-
