CC BY
65
Отже, незважаючи на те, що в Тернопiльському noBÍTÍ на початку ХХ столотя спостерiгалось певне зростання початкових шкiл, в основному жшоча освiта була тупиковою, оскшьки нижчi школи не давали доступу до середньо! освiти, яка на той час була здебшьшого приватною та доступною для заможних людей.
Л1ТЕРАТУРА
1. Державний арх1в Терношльсько! обласп ф. 40, оп. 1, спр. 699, арк. 3.
2. Державний арх1в Терношльсько! обласп ф. 40, оп. 1, спр. 757, арк. 2.
3. Державний арх1в Терношльсько! обласп ф. 40, оп. 1, спр. 1176, арк. 1.
4. Державний арх1в Терношльсько! обласп ф. 52, оп. 1, спр. 24, арк. 21.
5. Книга «Урядовий вюник крайово! школьно! ради в Галичиш». — Льв1в, 1902. — 632 с.
6. Plany naukowe dla szkol ludowych pospolitych wraz z instrukcya. — Lwow: Nakladem c. k. rady
szkolnej krajowej. — 1893. — 32 s.
Алла ВОЗНЯК
ГУРТОК ЯК ФОРМА ВИХОВАННЯ ТВОРЧО1 ОСОБИСТОСТ1 ШДЛ1ТКА У
ЗАГАЛЬНООСВ1ТН1Й ШКОЛ1 (1946-1991 РР.)
У cmammi висвтлено та узагальнено змкт i форми роботи гурттв загальноосвтньо'1 школи упродовж 1946-1991 рр.,проанал1зовано Их роль у формуваннi творчо'1 особистостi пiдлiтка. Розкрито поетапне вивчення роботи шюльних гурттв, можливостi ix впровадження у виховну позакласну роботу з пiдлiтками.
Сучасна науково-педагопчна елта веде пошук шляхiв, форм методiв роботи з творчими особистостями. Позаяк щ питання сьогодш актуатзуються, то звернемось до втизняно! i науково! практики друго! половини ХХ ст., де проблема формування творчост тдлитав посщала вагоме мiсце.
Шляхами, що вели до розв'язання вищезгадано! проблеми у дослiджуваний перiод, було завдання виховати в учнiв як розумов^ так i фiзичнi, естетичнi, сощальш здiбностi на rрунтi творчо! пращ.
Дослщженню означено! проблеми, зокрема таких !! аспектiв, як iндивiдуально-диференцшований та особистiсно орieнтований пiдходи у вихованш, присвяченi працi I. Беха, Ю. Красовицького, В. Рибалки, I. Якимансько! та iн. Рiзноманiтнi шляхи формування творчо! особистост розглядають В. Алфiмов, В. Андреев, Д. Богоявленська, С. Бондаренко, Н. Кiчук, Н. Кузьмшо!, П. Моляко, С. Сисоева, Т. Сущенко, Н. Тализiна та ш. Усе ж цiлiсного анатзу гуртково! роботи у позакласнiй дiяльностi загальноосвiтньо! школи наразi немае.
Мета статт — узагальнити та проаналiзувати роботу гурткiв загальноосвiтньо! школи щодо формування творчо! особистостi учнiв середнього шкшьного вiку (1946-1991р.).
Аналiтичний огляд лтератури з означено! проблеми засвщчуе, що у другiй половинi ХХ ст. поширеними були груповi форми позакласно! виховно! з пiдлiтками, основна серед яких — гуртки. Зпдно зi статутом загальноосвiтньо! школи, у дослщжуваний перiод в школах працювали предметнi гуртки (iсторичний, фiзичний, математичний географiчний, лiтературний тощо), гуртки художнього виховання (хоровий, танцювальний, творчий та ш), науковi, спортивнi, iгровi гуртки та ш.
Гурток був провщною формою позакласно! виховно! роботи з шдл^ками. Це зумовлено насамперед тим, що у кожнш школi дiяло декiлька рiзних за профiлем гуртюв, якi сприяли залученню велико! кшькосп учнiв до творчо! дiяльностi, вибору свого фаху. За статистикою, наприклад, у 1949/50 н. р. у школах УРСР працювало 127700 рiзноманiтних учшвських гурткiв, в яких навчалося 3222 тис. учнiв. 1х дiяльнiсть, пiдпорядкована виховним цiлям школи, допомагала учням краще засво!ти, поглибити знання, здобуп на уроцi [4, 6]. Тематика гуртюв дуже часто пов'язувалася з щеолопею суспiльства.
На початку 1950-х рр. працювали гуртки ютори, мовознавства, лтератури, фiзики та математики i, звюно, художньо! творчостi (система позакласно! роботи, нормативш акти). У змюп роботи гурткiв переважали реферування дослщжень, експерименти та iн.
Загалом упродовж 1946-1966 рр. простежуеться загальна тенденцiя зростання чисельносп гурткiвцiв. Це, на нашу думку, зумовлено розширенням та змiцненням матерiально-технiчно! i науково! бази шкiл, шдвищенням якостi педагогiчних кадрiв, зростанням штересу учнiв.
Заслуговуе на увагу дiяльнiсть гуртка з фiзики i техшки у Деснянськiй середнiй школi Чершпвсько! областi (вчитель фiзики М. 1хсанова). Спецiальний 1 сектор юних фiзикiв проводив тематичнi збори з питань фiзики i технiки, органiзовував роботу гуртка «умш руки». Традицiйним тут став «День вщкритих дверей фiзичного кабшету» — зустрiч молодших учшв iз старшими. Гостям показували цiкавi i ефектнi дослiди, прилади власного виготовлення, проводять вшторини з питань фiзики i технiки [6, 50].
У другш половинi 60-х рр. ХХ ст. склалася чiтка структура наукових гуртюв. У цей час, що увiйшов в iсторiю кра!ни як перiод «застою», гурткова робота розвивалася всупереч негативному впливу суспшьно-пол^ичного життя. Згiдно зi статутом школи в кожнiй восьмирiчнiй школi рекомендувалося мати такi предметнi гуртки: математичний i лiтературний — для учшв ушх класiв, починаючи з третього, з окремими групами для Ш-1У, У-У1 i У11-УШ класiв; хiмiчний — для учнiв У11-У111 клашв; астрономiчний — для учнiв У-У111 класiв. 1сторичний i географiчний можуть юнувати як окремi гуртки або входити на правах секцш у краезнавчий гурток.
У школах працювали фiзико-технiчнi гуртки для учшв У1-УШ класiв. Бюлопчним гуртком в школах були гуртки юннапв, у яких робота з набуття загальноосвiтнiх знань поеднувалася з природодослщницькою дiяльнiстю i освоенням навичок сшьськогосподарсько! працi [8, 75-76].
Гуртки художнього виховання подiлялись на гуртки пропаганди знань з музичного, театрального, образотворчого мистецтва (наприклад, музичний лекторiв, шюльна «Третьяковка»), гуртки художньо! самодiяльностi (хоровий, танцювальний, музичний, драматичний, ансамбль пiснi i танцю, шюльний театр, шюльний оркестр тощо) i творчi гуртки (лiтературно-творчий, гурток малювання, лiплення, вишивання, художнього рiзьблення по дереву тощо).
До спортивних та iгрових гуртив належали: гурток легко! атлетики, художньо! пмнастики, волейбольний, шахово-шашковий, гурток рибалок, плавання, туристський гурток тощо [8, 80].
Деяю гуртки можна вiдвести до двох або кшькох груп. Так, гурток юних натуралю^в може входити до групи i предметних, i трудових.
Розвитку гуртково! роботи сприяла постанова про введення посади органiзатора позакласно! виховно! роботи. Утiм, спрямованiсть виховно! роботи зазнала деяких змiн. Учт (незважаючи чи це гурток художнього, чи техшчного спрямування) читали документи парти, уряду, у них превалювала полiтична тематика, хоча це i не виключало практично! роботи. До того ж, юнувала група пол^ичних гурткiв, до яких вiдносили: Леншський гурток, гурток з вивчення Статуту ВЛКСМ, ютори комсомолу, клуб штернацюнально! дружби та iн. Вони вщграють величезну роль у формуваннi комушстичних переконань, розширеннi полiтичного кругозору школярiв. Так, наприклад аналiзуючи календарний план виховно! роботи одше! з шкш на друге пiврiччя, надрукований у журналi «Радянська школа», знаходимо доповщь учнiв на тему «Рiшення партшного з'!зду в життя» [1, 72-73].
У школах найбшьше зацiкавлення молодi викликала дiяльнiсть гурткiв технiчного спрямування, що пояснюеться потребою держави у фундаментальних дослщженнях. Свiдченням цього е спогади учителiв. Фiзичний гурток, який дiяв у Севастопольськiй школi № 16 з листопада 1945 р., налiчував 30 учшв з ушх клашв, у яких вивчали фiзику. У школi в цей час шяких приладiв не було, навт найпримiтивнiших, елементарних. Тому головну увагу було придшено швидкому виготовленню простих приладiв, якими можна було шюструвати певний програмний матерiал. На думку одного з учителiв, неважко було зрозумгти, чому в учнiв вщчувалося таке поверхове ставлення до ще! науки. З цим постiйно боролися. Кращим прикладом були гурткiвцi [9, 104].
Почав свою роботу гурток з виголошення доповщей, до яких готувались 5-6 учшв гуртка. Ц доповщ, якi заслуховувались на урощ, чи засiданнi гуртка, з одного боку, розширили кругозiр, а з шшого — зацiкавлювали роботою у гуртку iнших школярiв. Кращi доповщ вiдбиралися та оформлювалися у виглядi журналiв i представляли для учшв неабияку цшшсть. Так, робота В. Проскуршо! «Використання електрично! енергi! в медициш» допомогла
!й визначити майбутнiй фах — лшаря. Гурткiвцями було виготовлено понад 30 приладiв, якi пройшли випробування на уроках фiзики за 1 навчальний рiк. Загалом за 5 мюящв роботи було проведено 30 занять. За цей час зроблено 15 доповщей, яю виголошувалися не лише на засщаннях гуртка, але для учнiв усiе! школи [9, 111].
У робой предметних гуртюв (математичного, iсторичного, географiчного) значне мюце займали елементи «цiкаво! науки»: ефектш дослiди, цiкавi запитання i задачi, розв'язування i складання ребусiв, шарад, загадок, кросвордiв, рiзноманiтнi ^ри — настiльнi i рухливi.
Дуже важливим завданням було розвивати дослщницьку дiяльнiсть учнiв. Це сприяло розвитку в д^ей допитливостi, навчало !х експериментувати, дослiджувати, виявляти зв'язки мiж явищами в природi i суспшьствь
Члени предметного гуртка повиннi були проводити екскурсi!, демонструвати дослiди тощо. Важливе завдання гуртка — оргашзащя масових заходiв для учнiв, яю не е членами нього гуртка, зокрема, проведення вечорiв або ранюв, змагань, конкурсiв, олiмпiад, мета яких — поглиблення знань учнiв i посилення в них iнтересу до даного предмету, а також ознайомлення широкого кола дгтей з роботою i досягненнями гуртка. Такi заняття, змiстом яких е цiкава наука, викликали у дгтей iнтерес i заохочували !х до участi в гуртковш роботi [8, 78].
Цшавою була дiяльнiсть фiзико-технiчного гуртка Баламу^всько! восьмирiчно! школи Хмельницько! областi, вщомого на всю Укра!ну. Цим гуртком керувала вчитель фiзики, ентузiаст i винахiдник I. Дiхтяр. Гурткiвцi особливо захоплювалися автоматикою i телемеханiкою. Учш побудували вертолiт, виготовили робота, якого назвали ТУП (телекерований ушверсальний прилад) та багато складних i щкавих приладiв.
Важливим аспектом дiяльностi гуртюв у позакласнiй виховнiй роботi стало виявлення творчих учнiв у процес гуртково! роботи, залучення !х до розв'язання конкретних проблем. Такий шдхщ, безперечно, давав позитивнi результати.
Розв'язування i складання завдань допомагало гуртювцям, якi вже закiнчили школу, правильно орiентуватися у складних питаннях виховання i навчання, приймати вмотивованi ршення у складних обставинах.
Гуртки i надалi залишалися однiею з найбшьш поширених форм масового залучення учшв до позакласно! виховно! роботи i водночас виявлення та розвитку творчо! особистостi пiдлiтка. Важливим у робот гуртка було прищеплення навичок роботи з лтературою, розвиток професiйно! защкавленосп тощо.
У 70-х рр. ХХ ст. позакласна виховна робота регламентувалася документами парти, пiонерсько! та комсомольсько! органiзацiй, а отже, вiдбувався тотальний контроль та вплив влади на навчально-виховний процес. У цей час у школi працювали гуртки, членами яких були учш одного або рiзного вшу.
Вивчення джерельно! бази засвщчуе, що простiше працювати з гуртком, до складу якого входили учш одного класу, його легко оргашзувати; подготовка гуртювщв тут однакова, що давало можливють керiвниковi без труднощiв пристосовувати матерiал до рiвня !х знань i розвитку; початок i закiнчення урокiв в один час для вшх члешв гуртка полегшувало органiзацiю позакласних занять з ними. Тому вчителi охоче створювали гуртки для учшв певного класу або паралельних клашв, у яких вони викладали.
Проте така оргашзащя гуртково! роботи для виховання дтей була недостатньо ефективною. Залучення учшв класу до роботи в одному гуртку не давало можливост шдшти до них диференцшовано, врахувати !х шдивщуальш нахили, передати досвщ старших молодшим, нагромадити певнi традицп. Крiм того, такий гурток легко може стати простим доповненням до шкшьних навчальних занять.
Шкiльна практика засвщчила, що вагомiше значення мали рiзновiковi гуртки, якi охоплювали учшв рiзних класiв. Такi гуртки мали свою юторда, традицi!. Проте керiвництво ними складне i вимагало вщ учителя значного досвiду i майстерносп. Тут доводиться розподiляти учнiв на групи за вiком i за досвщом роботи у даному гуртку, створювати окремi групи для новачюв, вести спецiальну роботу з активом, використовуючи активюив як помiчникiв [8, 97].
Особливою формою формування творчо! особистосп шдл^юв надалi залишалися науково-предметш гуртки. 1х основними завданнями були: формування штересу до предмету,
розвиток творчостi у певнш галузi науки, формування iнтересу до наукових знань. Конструюванням та виготовленням рiзноманiтних пристро!в займалися також члени гуртка автоматики й радiоелектронiки [10, 245].
Художня творчiсть пiдлiткiв формувалася у гуртках художнього слова, художнього читання, лiтературно-творчих, драматичних, музичних, студiях.
Наприклад, у гуртку образотворчого мистецтва, який був у 6-7 класах, як згадують самi гурткiвцi, ниш вiдомi мистецтвознавцi Дрогобицько! школи, у 1977р. було 10-12 учшв. Важливе мюце в роботi гуртка займало малювання з натури, тематичне, декоративне малювання, ознайомлення творами образотворчого мистецтва, екскурси у музе!, картиннi галере!, школи. Найпоширешшими формами розповсюдження образотворчого мистецтва в школi в той час були шкшьш виставки репродукцш вiдомих картин i шкiльнi вечори, присвячеш живопису. Виставки в школах стали масовим явищем. На жаль, вони не завжди вiдповiдали своему призначенню. Траплялось це найчастiше тому, що виставки створювались без чпкого плану, без старанного вiдбору репродукцш як за змютом, так i за якiстю. Дуже шкодило виставкам невмшня оформити репродукцi!, вiдiбрати невелику !х кiлькiсть. Гурткiвцi аналiзували репродукци, визначали тематику виставки, пiдбирали вщповщш картини. Час вiд часу виставки поновлювали, змiнювали. Загалом протягом року здшснювався перегляд 2-4 експозицiй [8]. Цей досвщ, на нашу думку, можна використати у сучасних умовах, адже сучасний пiдлiток не знае i не мае бажання сьогодш вивчати твори мистецтва. Про це засвщчило анкетування, проведене серед учшв 5-8 клашв шкiл Iвано-Франкiвщини та Дрогобиччини. Як показали результати анкетування, на запитання: «Яю твори мистецтва ти знаеш?», — вiдповiли вщ 7 до 12% пiдлiткiв (всього опитували понад 150 респондентiв), причому називали 1-2 твори мистецтва. А це вже засвщчуе низький рiвень культури особистостi сьогоднi.
Незважаючи на певш обмеження, робота з творчими пщлпками у позакласнiй виховнiй робот набувала подальшого поширення. Форми роботи у гуртках урiзноманiтнювалися, що дало !м можливiсть сформуватися у певну систему. Серед них можна назвати таю: випуск бюлетешв, лiтературнi диспути, огляди новинок лiтератури, написання реферапв, статей, тез доповiдей, проведення засщань; зустрiчi з вiдомими науковцями; обговорення студентських доповiдей, проведення вечорiв, конкурси, залучення студентiв до експериментальних робщ якi проводяться у школi, контакт зi школами та дошкiльними навчальними закладами, дослiдження студентами питань методики на основi досвiду роботи в школi та дошкiльних установах.
Цшавою для прояву творчо! думки пщлпка була робота членiв технiчного гуртка Пархомiвсько! восьмирiчно! школи Хмельницько! обласп, якi працювали над виготовленням ддачо! моделi парово! турбiни. Павловi О., учневi VI класу, було доручено розрiзати порожню консервну банку, i з жерстi змайструвати лопатi для робочого колеса турбши. Керiвник гуртка навмисне не дав здiбному хлопцевi докладно! iнструкцi!, а обмежився загальними вказiвками. На певному етапi перед ним постала трудшсть. Вирiзану з жерст деталь не вдавалося вигнути з допомогою плоскогубцiв так, щоб вийшов рiвний пiвкруглий жолобок, на жерсп утворювалися вм'ятини. Учень звернувся до керiвника за порадою. I знову вчитель не дав готового рецепту. Вш розповiв усiм гуртювцям, що рiзнi вигнутi металевi речi — крило автомашини, алюмiнiеву ложку тощо — виготовляють за допомогою штампування, i пояснив, що таке штамп. Дни замислились. Незабаром Павло запропонував свою конструкщю штампа для лопат турбiни i приступив до реалiзацi! свого творчого задуму. З твердо! породи дерева вш змайстрував дощечку з твкруглою ви!мкою i круглу паличку за розмiром ви!мки. За допомогою цього пристрою юний винахщник успiшно штампував вигнутi жерстяш деталi [4, 81].
Залежно вщ вiку i досвiду гурткiвця, вчитель керував його роботою по^зному: новачка iнодi прикрiплював до бiльш досвщченого члена гуртка, щоб вiн спостер^ав, як той працюе, наслiдував його способи роботи, слухав поради, вчився у нього; слабшому дае прост™ завдання, а тому, хто вже мав досвщ, доручае складнiшу роботу. Молодшому гурткiвцевi педагог давав докладш вказiвки, що i як треба робити, а досвщченим членам гуртка — тшьки загальнi настанови, надаючи !м широкого простору для власно! творчостi. Так, наприклад, коли повщомлення на заняттi гуртка мав робити п'ятикласник, який ще нiколи не виступав перед товаришами, вчитель порекомендував йому одну-двi книжки, сам давав цю лторатуру,
вказував сторiнки, роз'яснював, що саме треба використати, д^ nepeBÎpHB складений гурткiвцем план виступу, слухав його розповщь, надавав поради, як викласти матерiал, щоб товаришам було щкаво слухати [4, 46-74].
У кшщ 70-х рр. ХХ ст. склалася чiтка структура гуртково! роботи у школах: предметш, творчi гуртки, що об'еднували учнiв рiзних клашв; гуртки з невеликою кiлькiстю учшв, яю займалися однieю проблематикою, одновiковi гуртки. Простежуеться тенденцiя до збшьшення кiлькостi учасникiв гуртково! роботи. Пояснюемо це розширенням та змiцненням матерiальноï бази шкiл, збiльшенням кiлькостi педагопчних кадрiв, пiдвищенням iнтересу пiдлiткiв до творчосп. Зазначимо, що, наприклад, програма роботи техшчних гурткiв включала як вивчення теоретичних питань, так i розробку власних моделей. У робой гуртюв важливим було дотримання принцитв наступностi, систематичностi, роботи вiд простого до складного, взаемного обмшу досвщом науковоï органiзацiï працi.
У середиш 80-х рр. поширеними були рiзновiковi гуртки. Це пояснювалося, насамперед, можливютю взаемодопомоги та спiвпрацi, тематика гурткових занять була дуже рiзноманiтною. Для тдлитав, якi проявили здiбностi до технiчноï творчостi, працювали у школах факультативи прикладного спрямування ^зико-техшчне моделювання, елементи електронноï автоматики, основи електрошки, фiзико-технiчнi гуртки, конструкторське бюро, клуби техшчно!' творчостi, iндивiдуальнi завдання техшчного характеру, що створювали широкий прос^р для iнiцiативи, прояву iндивiдуальних здiбностей, польоту думки i фантазiï [5].
Цшним у роботi гуртка було прищеплення навичок роботи з книгою, професшна орiентацiя тощо. Дуже важливо було навчити тдлитав аналiзувати, вмпи видiлити головне, доповiдати. У джерелах того перюду стверджуеться, що на заняттях гуртка поеднуеться теоретична та практична дiяльнiсть. Заняття гурткiв повинш не копiювати уроки, а бути ix продовженням. Лише перше заняття може цшком присвячуватися бесiдi, тд час яко1' учнi ознайомлюються з роботою гурткiв, розв'язують органiзацiйнi питання [7, 137].
У 80-90-х рр. ХХ ст. гурток i надалi залишався найбшьш поширеною формою роботи з творчими шдлпками. Чисельнiсть гуртюв майже не змiнювалася. Форми роботи у наукових гуртках урiзноманiтнювалися, що дало 1'м можливiсть сформуватися у певну систему. Серед них можна назвати таю: випуск бюлетешв, лпературш диспути, огляди новинок лiтератури, написання рефератiв, статей, тез доповiдей, проведення засщань; зустрiчi з вiдомими науковцями; обговорення доповiдей, проведення вечорiв, конкуршв, якi проводяться у школi, контакт iз вищими навчальними закладами [11, 35, 44].
Важливими умовами роботи гуртюв було дотримання принципу природовщповщност^ гуманностi, наступностi, систематичностi, роботи вщ простого до складного. Тематика гуртюв була менш iдеологiзованою.
Отже, поетапне вивчення роботи шкшьних гурткiв, показало перспективи ix впровадження у виховну роботу як одну з форм роботи з творчими шдлпками. Подальшими перспективами у дослiдженнi е порiвняльний аспект роботи рiзноманiтних форм оргашзаци виховання у школi дослiджуваного перюду.
Л1ТЕРАТУРА
1. Аксьонк1н А. Виховання почуття чест1 i пдносп у старших тдлитав // Радянська школа. — 1974. — № 12 (543). — С. 66-74.
2. Внеурочная работ по физики / О. Кабардин, Э. Браверманн, Г. Глущенко и др. Под ред. / О. Кабардина. — М.: Просвещение, 1983. — 223с.
3. Горский В. Техническое конструирование: Для руководителей техническихкружков школ и внешкольниых учреждений. — М.: ДОСААФ, 1977. — 128с.
4. З досввду позашшльно! та позакласно! роботи. — К.: Радянська школа, 1951. — № 1. — 135 с.
5. Кордн О. Вопросы организации и методики работы технических кружкох школьников: Методическое пособие для руководителй технических кружков. — Пермь, 1968. — 124 с.
6. Шкулш В. Метеоролопчний гурток у школ1 // З досвщу роботи вчител1в ф1зики. — К.: Радянська школа», 1961. — 412 с.
7. Разумовский В. Развитие техническо творчества учащихся. — М.: Учпедгиз, 1961. — 147 с.
8. Система позакласно1 роботи у восьмир1чнш школ1. — К.: Радянська школа, 1968. — 418 с.
9. Система позакласно1 роботи з ф1зики в середнш школ1 / За ред. З.В.Сичевсько1. — К.: Рад. школа, 1971. — 240 с.
10. Сухомлинський В. О. Вибраш твори. В 5-ти томах. — К.: Рад. школа, 1977. — Т. 4. — 640 с.
11. ЦДАВО Укра!ни, ф. 166, оп. 15, спр. 6050 (1нформащя про д1яльшсть наукових гуртшв за 1967 р.)
— 279 арк.
Серий ОШУРКО
ЗМ1СТОВО-МЕТОДИЧШ АСПЕКТИ НАВЧАННЯ ДЕКОРАТИВНО-ПРИКЛАДНОМУ МИСТЕЦТВУ УЧН1В ОСНОВНО1 ШКОЛИ У 80-Х РОКАХ ХХ СТОЛ1ТТЯ
У статтi розкрито окремi змктово-методичт аспекти навчання декоративно-прикладному мистецтву учнiв 5-7 клаав у 80-х роках ХХ столiття. Проаналгзовано можливостi варiативноi частини навчальног програми щодо реалгзаци навчання школярiв декоративно-прикладному мистецтву. Описано напрямки, на як було зосереджено методику навчання учтв основног школи декоративно-прикладному
мистецтву.
Народне декоративно-прикладне мистецтво живе на основi спадковост традицш i розвиваеться в юторичнш послщовносп як колективна художня дiяльнiсть. Воно мае глибинш зв'язки з юторичним минулим, школи не розривае ланцюжка локальних i загальних закошв, якi передаються iз поколiння в поколшня, збагачуються новими елементами.
Декоративно-прикладне мистецтво — предметно-духовний свiт людини — включае в себе численш види художньо! практики. Це плетшня i ткання, розпис i вишивка, рiзьблення i виточування тощо. Одш види — керамiка, обробка юстки i каменю, плетiння — виникли на зорi людсько! цивiлiзацi!, iншi — молодшi: мереживо, гобелен, вироби з бiсеру, витинанки з паперу, !м налiчуеться кiлька столiть [1].
Декоративно-прикладне мистецтво, як жоден шший вид навчально-творчо! роботи школярiв, дозволяе одночасно з розкриттям велико! духовно! щнносп виробiв народних майстрiв, формуванням естетичного смаку озброювати учшв техшчними знаннями, розвивати в них трудовi умiння i навички, вести психолопчну i практичну пiдготовку до пращ i вибору професi!. На заняттях декоративно-прикладного мистецтва учнi користуються основами багатьох наук — фiзики, хiмi!, лiтератури, iсторi!, якi мають важливе значення в загальнiй полiтехнiчнiй i професiйнiй освiтi. У процесi створення декоративних виробiв дiти на практищ застосовують знання з креслення, трудового навчання та шших предметiв, що викладаються у школi [6, 4].
Проблема оргашзаци декоративно-прикладного мистецтва завжди перебувала на порядку денному, це шдтверджують численнi дослiдження, зокрема: Б. В. Бойчук дослщив народне декоративне мистецтво Покуття у Х1Х-ХХ ст.; Б. А. Прокопович — змют i методику навчання народним художшм ремеслам майбутнiх учителiв трудового навчання; А. А. Руденченко — методику навчання декоративному розпису на заняттях з художньо! пращ та образотворчого мистецтва в основнш школц Л. С. Стшс — формування у шдлпюв художньо-творчих штерешв засобами декоративно-прикладного мистецтва; Н. I. Кузан — виховання шдлпюв на традицiях народного декоративно-ужиткового мистецтва Захщно! Укра!ни.
Однак, в педагопчнш та науковiй лiтературi недостатньо матерiалу, в якому було б висвплено особливостi навчання декоративно-прикладному мистецтву учшв основно! школи у рiзнi часовi перiоди. Це i пiдтверджуе актуальнiсть статтi.
Метою статт е окреслення окремих змiстово-методичних аспекпв навчання декоративно-прикладному мистецтву учнiв основно! школи у 80-х роках ХХ столотя.
Для вщображення у змют трудового навчання регюнальних особливостей виробничого оточення школи, змiн в характерi працi, у технiцi i технологи виробництва, наявност в данiй мюцевосп народних ремесел i промислiв у навчальнш програмi передбачено варiативну частину.
Проаналiзуемо можливостi варiативно! частини навчально! програми (1986 р.) щодо реалiзацi! навчання школярiв декоративно-прикладному мистецтву [5]:
1. Вузликове плетшня в техшщ макраме.
2. Художня обробка деревини вщповщно до традицш мюцевих народних проми^в.
2.1. Контурне рiзьблення.
