CC BY
52
зинш та перехщш болота класу SCHEUCHZERIO-CARICETEA, дуже рiдко -ще i BepxoBi сфагновi болота класу OXYCOCCO-SPHAGNETEA.
Таким чином, флора та рослиншсть майбутнього резервату вщзначають-ся високим ступенем репрезентативност щодо ф^орозмаггтя украшсько! части-ни Розточчя, що св^ить про вдало пiдiбрану для його створення територiю.
Лiтература
1. Данилк1в I.C., Сорока M.I. Мохоподiбнi Державного заповщника "Розточчя". -Львiв : Препринт, 1991. - 78 с.
2. Данилкчв 1.С., Лобачевська О.В., Мамчур З.1., Сорока М.1. Мохоподiбнi Укра1нсь-кого Розточчя. - Львiв : 1н-т екологп Карпат, Препринт, 2002. - 318 с.
3. Сорока М.1. Флора судинних рослин Украшського Розточчя. - Львiв, 2002. - 154 с.
4. Сорока М.1. Флора та рослиншсть Природного заповщника "Розточчя" // Науковий вюник УкрДЛТУ : зб. наук.-техн. праць. - Львiв : УкрДЛТУ. - 2004. - Вип. 14.8. - С. 170-179.
5. Сорока М.1. Флора та рослиншсть територп, зарезервовано! тд створення мiжнарод-ного бюсферного резервату "Розточчя". Матерiали до проекту та номшацшно! форми. - Львiв : НЛТУ Укра1ни, 2008. - 115 с.
6. Сорока М.1. Рослиншсть Украшського Розточчя. - Львiв : Св^, 2008. - 432 с.
7. Червона книга УкраТни. Рослинний св^ / за ред. Ю.Р. Шеляг-Сосонко. - К. : Укра-шська енциклопедiя iм. М.П. Бажана, 1996. - 608 с.
8. Braun-Blanquet J. Pflanzensoziologie, Grundzuge der Vegetationskunde. - Wien-New York: Springer, 1964. - 3 Aufl. - 865 s.
9. Matuszkiewicz W. Przewodnik do oznaczania zbiorowisk roslinnych Polski. - Warszawa : PWN, 2001. - 536 s.
10. Pigkos-Mirkowa H., Mirek Z. Flora Polski. Atlas roslin chronionych. - Warszawa : Mul-tico, 2003. - 584 s.
11. Polska czerwona ksigga roslin. Paprotniki i rosliny kwiatowe / Pod red. K. Zarzyckiego. -Krakow : Wyd-wо Instytutu Botaniki im. Szafera PAN, 2001. - 664 s.
12. Soroka M. Flora Roztocza Ukrainskiego/ Roztoczanskie Spotkania. Wykiady otwarte w Osrodku Edukacyjno - Muzealnym Roztoczanskiego Parku Narodowego. - Zwierzyniec, 2005. -Tom IV. - S. 227-237.
13. Swies F., Soroka M. Aquatic plants and rush-plants of the upper Vereshitsa river valley in the region of Lvov Roztocze/ Annales UMCS. - 2000 - Vol. LV. - Sectio C. Biologia. - S. 73-105.
УДК 630*114.631.452 Ст. наук. ствроб. Ю.В. Плугатар, канд. с.-г. наук -Кримська гiрсько-лiсова науково-доШдна станцш УкрНД1ЛГА; ст. наук. ствроб. С.П. Распотна, канд. с.-г. наук - УкрНД1ЛГА
грунти г1рського криму та деяк1 пропозицп
щодо ïx описання
Дано узагальнену характеристику основних титв грунпв прського Криму. Запропоновано основш таксономiчнi одинищ грунту представити у виглядi формули грунпв.
Senior research officer Yu. V. Plrgatar - Crimean mountain-forest research station of UkrRIFFM; senior research officer S.P. Raspopina - UkrRIFFM
Soil of mountain in Crimea and some suggestions in relation
to their description
The generalized description of basic type's soil of mountain in Crimea is represented. Basic taxonomic units of soil are offered to represent as a formula of soil.
Гiрськi област загалом вiдрiзняються виключним рiзноманiттям грун-тiв, що пов'язано iз вертикальною ландшафтною зональнiстю, а рiзноманiття грунлв Кримсько! прсько! областi до того ж шдсилюеться наявнiстю моря [1, 21]. Так, на Кримському швостров1 видшено сiм грунтово-екологiчних зон та шдзон: Степова пiвденно-помiрно-суха, Сухостепова суха, Степова швшчно-центральна помiрно засушлива, Передпрно-люостепова Кримська, Лiсова бу-роземна Кримська помiрно i достатньо зволожена, Прсько-лучна Кримська, Ксерофiтно-лiсова Кримська, до яких приурочен певнi групи грунпв [17]. Цiлком зрозумiло, що таке рiзноманiття грунтiв пiвострова потребуе !х уза-гальнення.
Вивченню грунтiв Криму та !х агрохiмiчних властивостей науковцi завжди придшяли належну увагу [2, 5-10, 12, 18-21]. Проте дослщження люо-вих грунтiв через !х приурочешсть до певних типiв лiсу i лiсорослинних умов, висвiтленi у науковш лiтературi недостатньо.
У цiй робот основну увагу придiлено грунтам прсько! частини Криму з акцентом на лiсовi. Крiм того, значна громiздкiсть назви грунтiв на таксоно-мiчному рiвнi, пiдштовхнула нас до деяко! утфшаци номенклатурних визна-чень грунтових рiзновидiв при !х описаннi, що на нашу думку, значною мь рою може спростити та прискорити польовий етап грунтових дослщжень.
Прська частина Криму - це три дугоподiбнi й паралельно розташованi прсью гряди iз двома поздовжнiми долинами. Висота прських гряд зни-жуеться з твдня на пiвнiч. Висота головно! гряди Кримських гiр - 1540 м н.р.м., середньо! - 540-550 м i третьо! (швшчно!) - 120-350 м. Долини, що !х подiляють, мають ширину вщ 2-3 до 15-20 км. Утворення гряд i широких знижень, зумовлене тдняттям Кримських гiр, iнтенсивними ерозшними про-цесами в антропогенi. У формуванш сучасного рельефу велике значення мають ерозшт, зсувнi, обвальш й абразiйнi процеси [4, 21]. Рiзний рiвень висот Кримських пр спричиняе мiнливiсть клiмату, рослинностi й грунтового пок-риву, вiдповiдно до принцитв вертикально! зональностi. Гiрський Крим по-дiляеться на три фiзико-географiчнi областi: Передгiрну (степову й люостепо-ву), Головно! гряди й Швденного берегу Криму [3, 21].
Рослиншсть степового передгiр,я представлена трав'яними твденни-ми асоцiацiями, якi майже повсюдно замiненi сiльськогосподарськими культурами. Основними грунтотв1рними породами е лесоподiбнi й червоно-бурi плiоценовi глини, що змшюються до пiвдня мергелями, вапняками, крейдами тощо. На них сформувалися грунти чорноземного типу, серед яких найбшьше поширення мають наступнi пiдтипи, види й рiзновиди чорноземiв:
• чорнозем передпрський середньо-потужний, карбонатний на елюво-делюви вапняшв, що розташований на меж1 друго! й третьо! гряди;
• • с» и • и и
чорнозем передпрський карбонатний глинисто-щебшковий потужний на де-люви щшьних карбонатних порщ. Розповсюджений у поздовжшх м1жпрсь-ких долинах i зниженнях, складених делювiем продукпв вив^ювання карбонатних порiд;
• чорнозем передпрський карбонатний суглинисто-щебiнковий на щшьних карбонатних породах у комплексi зi слабо й середньо еродованими грунтами. Розмщений на пологих схилах гряди, складено! третинним вапняком i мергелями;
• чорнозем передпрський карбонатний намитий у зниженнях i суходшьних долинах на делюви карбонатних порiд. Трапляеться в передпр'ях, займаючи не-гативнi елементи рельефу серед пагорбiв i пологих височин, а також на дш суходiльних долин;
• чорнозем передпрський мщелярно-карбонатний на елюво-делювй' щiльних карбонатних порщ. Поширений на рiвнинних масивах, пологих i похилих схилах на висот до 500 м н.р.м.;
• чорнозем передгiрський вилужений потужний глинисто-кам'янистий на делюви вапняшв i мергелiв. Залягае на твшчних схилах i у нижнiй зон Кримських гiр;
• чорнозем передпрський некарбонатний средньопотужний, суглинисто-щеб-нистий на безкарбонатних породах. Трапляеться у нижнш зонi пiвнiчного схилу на глинистих сланцях, пiщаниках, конгломератах i масивно-кристалiч-них породах;
чорнозем передгiрський некарбонатний потужний суглинистий на делюви безкарбонатних порщ. Трапляеться на схилах рiзних експозицш на межi тв-тчного схилу головно! гряди Кримських пр;
• чорнозем передгiрський некарбонатний суглинистий на безкарбонатних породах у мшрокомплексах iз намитими й еродованими грунтами;
• чорнозем пiвденний глинистий на бурих лесоподiбних i червоно-бурих пль оценових глинах. Заходить у передпр'я степiв Криму окремими масивами по рiвнинних елементах рельефу;
• чорнозем прський малопотужний, глинисто-кам'янистий на вапняках у мш-рокомплексi з еродованими грунтами. Поширений на бшьш низьких схщних i захщних яйлах i окремих гiрських вершинах [10, 21].
Рослиншсть люостепового передпр'я багатша, пор1вняно з1 степовою його частиною. Тут сполучаються лугов1 степи, хашд чагарниюв та л1су. Найпоширешшими типами люу е сух1 й дуже сух1 ял1вцево-грабов1 суд1брови (С0-1-ялв-гб-Дп) та сух1 грабов1 суд1брови (С1-гбДп).
Грунтовий покрив люостепового передпр'я, як i його рослиншсть, до-сить р1зномашгний. Пщ степовими дшянками переважають передпрсью чор-ноземи й дерново-карбонатш грунти, утвореш на продуктах вив1трювання пе-реважно карбонатних порщ. Залежно вщ залягання по елементах рельефу дерново-карбонатш грунти можуть бути нормально розвиненими, але з нег-либоким профшем глинистого щебшково-кам'янистого мехашчного складу й еродованими.
Дерново-карбонатш грунти розвиваються в умовах недостатнього зво-ложення 1з середньор1чною кшьюстю опад1в 400-500 мм. Значна частина цих опад1в витрачаеться на випаровування, шдземний i певною м1рою поверхне-вий стж, тому тут немае вилужених р1зновид1в. Грунти завжди мають лужну реакщю й скипають вщ соляно! кислоти з поверхш.
За кшьюстю уламкового матер1алу трапляються безскелетш, слабоске-летш, середньоскелетш й сильноскелетш р1зновиди.
Серед дерново-карбонатних грунт1в найпоширешшими е:
• дерново-карбонатний типовий глинисто-щебшково-кам'янистий грунт на крейдових i третинних вапняках i мергелях. Трапляеться в нижнш i середнш зонах;
• дерново-карбонатний типовий еродований шебiнковий грунт на третинних i крейдових вапняках;
• дерново-карбонатний типовий намитий сyглинисто-щебiнковий грунт на де-лювiï вапняшв слабо- i середньо намитий;
дерново-карбонатний солонцюватий й солончaкyвaтий глинистий грунт на соленосник кapбонaтниx тpетинниx поpодax [1G, 13, 21].
Пщ лiсовою рослиншстю лiсостепового пеpедгip'я формуються також сipi лiсовi грунти - у поперечнж долинax на знижениx елементax рельефу, рщше - бypi лiсовi або коричнев^ якi пpиypоченi до нижнix частин сxилiв i околицям мiжгipськиx улоговин.
У межax гipсько-лiсостеповоï зони швшчно1" частини нижньо1' Прсько1" гряди на висот вiд 25G до 5GG м н.р.м. поширеш чорноземи й dpi лiсостеповi мaлопотyжнi грунти. Грунти прського лiсостепy сформувалися на суглинис-то-кaм'янисто-щебiнковомy елюви й делюви кapбонaтниx i безкapбонaтниx гpyнтоyтвоpювaльниx порщ.
Пiвнiчнi пологi сxили Головно1' гряди покрит бурими лiсовими грунтами, як формуються пiд лiсовою рослиншстю на нaйpiзномaнiтнiшиx поро-дax. Найпоширешшими породами е продукти вивiтpювaння вапняюв, шща-никiв, глинистиx слaнцiв. Бypi гipсько-лiсовi грунти займають нaйбiльшy площу у гipськомy Криму.
Формування rax або шшж видiв i piзновидiв бypиx лiсовиx гpyнтiв вiдбyвaeться зпдно з клiмaтичними умовами, обумовленими вертикальною зональшстю, рельефом й типами люово1* pослинностi. Серед ниx найпошире-шшими грунтами ei
• бурий прсько-лшовий карбонатний сyглинково-xpящyвaтий грунт на продук-тax вивiтpювaння кapбонaтниx поpiд. Залягае в нижньому поясi лiсiв iз дуба пyxнaтого з домiшкою граба й кизилу;
• бурий прсько-люовий вилужений сyглинково-xpящyвaтий грунт на безкар-бонaтниx поpодax;
А и * ' U С» U • с»
• бурий прсько-люовий сильногумусований вилужений слабо отдзолений глинисто-щебiнковий грунт на елюви й делювiï вапняку. Tpaпляeться на ви-сот вiд 7GG до 12GG м по сxилax бyковиx лiсiв;
• бурий прсько-лшовий опiдзолений суглинний грунт на делюви кapбонaтниx поpiд. Приурочений до веpxньоï й сеpедньоï зони сосновиx i ялiвцевиx лiсiв пiвнiчниx сxилiв;
• темно-бурий потужний грунт на кapбонaтниx поpодax i пpодyктax ïxнього виштрювання. Формуеться в yмовax pозpiджениx ялiвцевиx лiсiв, тобто ялiв-цевого рщколшся;
• бурий гipсько-лiсовий опiдзолений сyглинково-xpящyвaтий грунт на некар-бонaтниx поpодax. Tpaпляeться у сеpеднiй i веpxнiй зонi лiсiв на елювiaльно-делювiaльниx пpодyктax вивiтpювaння глинистиx слaнцiв, конгломератов i пiщaникiв;
• бурий прсько-лшовий середньо- i слaбоопiдзолений сyглинково-xpяшyвaтий грунт на мaсивно-кpистaлiчниx поpодax. Поширений пiд дубовими лiсaми;
• бурий гipсько-лiсовий малопотужний сyглинково-щебiнково-кaм янистий грунт на елювiï карбонатн^ i не кapбонaтниx поpiд. Формуеться на ^yrax сxилax пiд лшами й пасовищами;
• бурий прсько-лшовий piзного ступеня еродованост сyглинисто-щебiнковий грунт на кapбонaтниx та безкapбонaтниx поpодax. Tpaпляeться на сxилax пiд piзними с.-г. yгiддями;
• бурий прсько-тсовий, що став степовим [10, 11, 21].
Таким чином, нижнш пояс Головно! гряди представлений складним сполученням бурих люових, типових, вилужених, карбонатних, ошдзолених i рщше темно-бурих трунив.
Хвиляста й др1бнохвиляста земна поверхня, р1зномаштш рослиншсть та грунтотв1рш породи Головно! гряди вносять велику розматсть у структуру грунлв кримських яйл - плоских вершин Головно! гряди (висота н.р.м. 600-1540 м). На шдвищених дшянках тд степовою рослиншстю на продуктах вивггрювання вапняюв утворяться прсью чорноземи й дерново-карбонат-ш грунти. На знижених територ1ях, м1ж височинами, тобто в умовах шдвище-ного зволоження, формуються лучно-чорноземш грунти.
Отож, прсько-лучш грунти й прсью чорноземи (або прсько-степов1 грунти) територ1ально розмщеш у комплекс. Залежно вщ елеменпв рельефу, експозици схилу й висоти мюцевосп н.р.м. вони змшюють один одного. Комплекс прсько-лучних грунпв переважно представлений такими грунтами:
• прсько-лучний чорноземоподiбний малопотужний грунт у мшрокомплекш з еродованими грунтами, глинисто-кам'янистими на вапняках;
• гiрсько-лучний чорноземоподiбний потужний, вилужений глинисто-кам я-нистий грунт на елюво-делюви вапияшв;
• прсько-лучний чорноземоподiбний глинистий вилужений грунт на червоно-бурих делювiальних глинах;
• • U • С» U U • с»
прсько-лучний чорноземоподiбний вилужений й слабоотдзолений сугли-нисто-шебiнковий грунт на безкарбонатних породах (конгломератах i пща-никах) у мiкрокомплексах зi змитими й намитими грунтами [4, 10, 21].
У межах нижньо! й середньо! зон по швденному й швшчному схилах першо! гряди пр щ грунти часто використовуються тд сади й виноградники.
Зональними грунтами швденних схил1в Головно! гряди е коричнев! грунти. Коричнев! грунти розташоваш м1ж узбережжям Чорного моря й бури-ми прсько-люовими грунтами у нижнш зош. Займають схщне й захщне Передпр'я. У схщнш частиш швденного макросхилу коричнев1 грунти змшю-ються солонцюватими й солончаковими грунтами унаслщок посушливост кшмату й засоленост грунтотв1рних порщ.
Коричнев1 грунти сформувалися тд впливом рослинност сухих лшв i чагарниюв, що представлена переважно дубом пухнатим, фюташкою дикою, грабником, держидеревом, ял1вцем високим та шшим видами. З1 знищенням лшв на формування коричневих грунпв пом1тно впливае степова трав'яна рослиншсть. Грунтоутворювальними породами для коричневих грунпв е продукта вив1трювання вапняюв, конгломерат1в, шщаниюв, глинистих сланщв. Найпоширешшими видами коричневих грунпв е:
• коричневий карбонатний глинисто-щебiнковий грунт на щГльних карбонат-них породах;
• коричневий некарбонатний суглинисто-щебшковий грунт на безкарбонатних щшьних породах;
• коричневий солонцюватий суглинисто-щебшковий грунт на делюви глинистих сланщв;
• коричневий солонцювато-солончаковий суглинисто-щебшковий грунт на продуктах вивггрювання глинистих сланщв;
• коричневий еродований (рiзного ступеня змитостi) щебiнково-кам'янистий грунт на рiзних грунтоутворювальних породах;
• коричневий намитий ^зного ступеня намитост!) глинисто-щебiнковий грунт на делюви рiзних порiд.
У заплавах рш (на висот до 350-400 м н.р.м.) формуються алюв1аль-но-лучш грунти. Найбшьш поширеними серед них е:
• алювiально-лучний глинисто-щебiнковий на змшаному делюви некарбонат-них порiд;
• алювiально-лучний шаруватий слабо розвинений глинисто-щебшково-кам'янистий грунт на змiшаному алювй безкарбонатних порiд;
• • и и с» и
алювтльно-лучний шаруватий слабо розвинений карбонатний глинисто-ще-бiнково-кам'янистий грунт на алюви вапняку й iнших порiд. Формуеться у рiчкових долинах i водоносних балках, басейни живлення яких складенi кар-бонатними породами [4, 10, 21].
Зрозумшо, що у представлений опис грунлв Прського Криму увшшли лише найбшьш поширеш й типов1 грунти. Однак навггь на тдстав1 цього пе-релжу можна сказати про виняткове розма!ття грунлв дано! географ1чно1 области пов'язанш ¿з !х законом1рними змшами унаслщок вертикально!" зональность Кр1м того, ¿з цього ж перелжу видно наскшьки гром1здкою може ви-явитися назва грунпв, що надаеться фах1вцем при дослщженш й описанш грунтового покриву. Вщбиття ц1е1 назви у польовому журнал! вимагае досить значно! частини часу.
Дозволимо соб1 припустити, що, вЫм, хто коли-небудь був пов'язаний ¿з виконанням польових дослщжень, дуже знайома ситуащя, за яко! з р1зних причин катастроф1чно бракуе часу для завершення запланованого обсягу ро-бгг. Про значш витрати часу, з якими доводиться стикатися грунтознавцям, при описанш грунтових розр1з1в, також згадуе й О.С. М1гунова, професор, доктор сшьськогосподарських наук. Для того, щоб якимось чином прискори-ти описовий етап дослщжень { визволити час для здшснення шших польових робгг, О.С. М1гунова пропонуе використовувати низку скорочень [14, 15]. Згадаш скорочення стосуються морфолопчних ознак грунлв, генетичних ти-тв грунпв, тишв грунтотв1рних порщ { грунтових вод, потужност й глибини залягання суглинних прошарюв у шсках, похованих грунлв { еолових нано-Ыв. Варто нагадати про те, що у люовш типологи й лшвнищш також юну-ють загальноприйнят скорочення, як вЫм зрозумш й е дуже зручними. Йдеться про позначення титв люорослинних умов, титв л1су, формулах де-ревостатв [16, 22].
В основу сучасно! грунтово! таксономи покладено докучаевське вчен-ня про грунтовий тип, що згодом розвилося у вчення про типи грунлв { типи грунтоутворення. Нагадаемо основш одинищ грунтово! таксономи: тип грунту, шдтип, рщ, вид, шдвид, р1зновид, розряд, тдрозряд { дамо визначення лише !! вищш одинищ - типу грунту. Тип грунту - велика група грунлв, що розвиваеться у типових сполучених бюлопчних, киматичних, пдролопчних умовах та характеризуються яскравими проявами основного процесу грунто-утворення при можливому сполученш з шшими процесами. Тип грунту - це опорна, основна одиниця систематики грунпв [8].
Приклад повного найменування грунту з урахуванням уЫх таксоно-м1чних р1вшв: чорнозем (тип) твденний (шдтип) глибоковскипаючий (рщ) среднъогумусний средньоглибокий (вид) слабосолонцюватий (шдвид) важко-суглинковий (р1зновид) на ле& (розряд) слабозмитий (шдрозряд).
1з наведеного прикладу видно, якою гром1здкою у своему описовому характер! е наявна номенклатура, однак, з шшого боку, важко замшити цю назву коротким термшом. Таку номенклатуру було введено ще в СРСР, \ вона дотепер залишаеться основою для таксономи грунлв як у кра!нах ко-лишнього Союзу, так \ багатьох шших кра!нах. Варто наголосити, що в Укра-!ш неодноразово шдшмалися питання щодо вдосконалення наявно! класифь каци грунлв. Зокрема, у вересш 2008 р. у Чершвцях вщбулася м1жнародна науково-практична конференщя "Проблеми класифшаци та д1агностики грун-т1в" [23]. Це дуже складна й серйозна проблема, ршення яко! вимагае часу й консолщаци зусиль м!жнародного сп!втовариства грунтознавщв. Водночас, питання систематики й класифшаци грунт!в будуть завжди залишатися акту-альними й пер!одично п!дн!матися.
Ми у сво!й робот! не порушуемо складних питань систематики, а лише пропонуемо ушфжувати гром!здк! визначення грунпв, що даються на основ! грунтово! таксоном!!', за аналопею вже згаданих скорочень, прийнятих в Укра!нськш типологи л!с!в. При цьому ми також враховуемо пропозици й на-працювання О.С. Мигуново! з цього питання, доповнюючи !х. Ушфжащя е в!дбиттям повно! назви грунпв (в!дпов!дно до грунтово! таксоном!!) за допо-могою умовних позначок (символ!в). Таким чином, назва грунту виглядае як ряд символ!в, представлених у формул!. Формула мае вигляд дробу, у чисель-нику якого вщображено основш таксац!йн! одиниц! грунту, а в знаменнику -материнська порода, на якш сформувався грунт.
Так, вщповщно до опишв грунт!в прського Криму, наведеним вище, вид!ляються 6 основних тишв грунпв. Для позначення окремих таксацшних одиниць, взявши за основу пропозици О.С. М!гуново!, пропонуемо викорис-товувати кирилицю - дв! перш! букви назви таксац!йно! одиниц! (першу - за-головну, другу - прописну) [14]. Так, назва чорнозему приймае вид - Чн, дернового грунту - Др, бурого прсько-люового - БрГрл, прсько-лучного - ГрЛч, коричневого грунту - Кр, алюв!ально-лучного АлЛч.
Аналопчно типу грунту, також двома першими буквами позначаеться ! !! шдтип, що вщдшяеться тире. Наприклад, чорнозем швденний - Чн-Пв, дерновий типовий - Др-Тп, г!рсько-лучний чорноземопод!бний - ГрЛч-Чн.
Др!бн!ш! розряди грунту, зазвичай, вказують на х!м!чш (карбонат-н!сть, засолення) або ф!зичш (кам'янист!сть, хрящуват!сть) властивост! грунту, або його яюсть (еродован! грунти - змит!, намит!), або на ступ!нь прояву якост! (слабозмит!, сильнозмит!).
Для позначення властивостей грунту, пов'язаних !з х!м!чними проце-сами, пропонуемо використовувати х!м!чн! символи, як! вщбивають ц! проце-си. Так, карбонатшсть грунту в!дображаемо символом х!м!чного елемента Са, некарбонатн!сть грунту - вщповщно, Са-. Засолен!сть грунту - лггерою Б, що вказуе на наявшсть легкорозчинних солей ! г!псу. Солонцюват! грунти можна
позначати символом х1м1чного елемента Ка, оскшьки властивост цих грунлв зумовлеш наявшстю обмшного Ка.
Стушнь прояву якост грунту, наприклад, глибина залягання гумусового горизонту (його потужшсть) пропонуемо вщображати арабськими цифрами в шдекЫ до певно! характеристики грунту: 0 - прим1тивш, 1 - корот-копрофшьш, 2 - малопотужш, 3 - середньопотужш, 4 - потужш, 5 - надпо-тужш. Наприклад: чорнозем потужний - Чн4, дерновий короткопрофшьний -Др1. Скелетшсть грунту, тобто стушнь його кам'янистост1, можна позначити у такий споЫб: ск0 - безскелетш, ск1 - слабоскелетш, ск2 - середньоскелетш; ск3- сильноскелетш.
Стушнь еродованост (змитост1) грунлв можна представити наступни-ми символами: зм1 - слабозмшг, зм2 - середньозмшг, зм3 - сильнозмить Ана-лопчно змитим грунтам, позначаються намит грунти: нм1 - слабонамит1, нм2 - середньонамш!, нм3 - сильнонамить Вилужешсть грунлв пропонуемо позначати знаком "4", що вказуе на процес вимивання р1зних розчинних речо-вин, а кол1рш характеристики грунлв { грунтотв1рних порщ - у скороченш маленькими буквами: ср - Ырий; бр - бурий; чр-бр - червоно-бурий тощо.
Символи, що позначають материнськ породи (розряд грунту) можуть бути такими: Дл - делювш; Дл(мш) - мшаний делювш; Г(дл) - делюв1альш глини; ЛС - леси, ЛСС - лесопод1бш суглинки; Г(пл) - глини плюценов1, Г(чр-бр) - глини червоно-бурц Ал - алювш; Вп - вапняки; Мг - мергель; Щб - ще-бшь; Ел - елювш, Ел(Са) - елювш карбонатних порщ; Ел(мгм) - елювш маг-матичних порщ; Ел(сл) - елювш сланщв, Ел(пщ) - елювш шщаниюв.
Застосовуючи запропоноваш позначення, одержуемо формули грунлв, що мають такий вигляд:
1) тип грунту — чорнозем передпрський средньопотужний, карбонатний на елюво-делювп вапнякiв
ЧнПрГр3Са .
Ел - ДлВп '
2) тип грунту — коричневий карбонатний малопотужний сильноскелетний на елювп щiльних карбонатних порщ
Кр2Саск3 , ЕлСа ;
3) тип грунту — бурий прсько-люовий вилужений потужний на елюво-де-лювп вапнякiв
БрГрЛ4 ^ ,
Ел - ДлВп '
4) тип грунту — прсько-лучний чорноземоподiбний потужний на червоно-бурих делювiальних глинах
ГрЛч - Чзп4 ,
Г(дл)чр - бр '
5) тип грунту — алювiально-лучний глинисто-щебiнковий на мшаному де-лювп некарбонатних порщ
АлЛчГщб ДлСа- '
де: ЧнПрГр - чорнозем передпрський, 3 - середньопотужний, Са - карбонатний; Ел-ДлВп - елюво-делювш вапняюв; Кр - коричневий грунт, 2 - малопо-ужний, Са - карбонатний, ск3 - сильно скелетний; ЕлСа - елювш щшьних карбонатних порщ; БрГрЛ - бурий прсько-люовий грунт, 4 - потужний, 4 -вилужений, Ел-ДлВп - елюво-делювш вапняюв; ГрЛч - прсько-лучний, Чзп - чорноземопод1бний, 4 - потужний, Г(дл) - делюв1альш глини, чр-бр -червоно-бурц АлЛч - алюв1ально-лучний, Гщб - глинисто-щебшковий, Дл -делювш, Са - безкарбонатний.
Висновки. Представлено узагальнену характеристику основних тишв грунтв прського Криму. Показано значну гром1здюсть юнуючо! номенклатури грунт1в, тому з метою спрощення описання грунтових профшв, запропоновано основш таксоном1чш одинищ грунту представити у вигляд1 формули грунлв.
Л1тература
1. Агапонов Н.Н. Лесная наука в Крыму (Результаты исследований Крымской ГЛНИС за 1952-2006 гг. и реферативный справочник) / Н.Н. Агапонов, Ю.В. Плугатар / под ред. д-ра с.-х. наук В. Л. Мешковой. - Алушта, 2007. - 250 с.
2. Антипов-Каратаев И.Н. Почвы Крымского государственного заповедника и прилегающих местностей / И.Н. Антипов-Каратаев, Л.И. Прасолов // Труды почвенного ин-та им. ВВ. Докучаева. - М. : АН СССР, 1932. - Т. VII. - С. 26-32.
3. Атлас. Автономна Республка Крим. - Ки!в-Симферополь : ТНУ, 2003. - 85 с.
4. Вернандер Н.Б. Природа Украинской ССР. Почвы / Н.Б. Вернандер, И.Н. Гоголев, Д.И. Ковалишин и др. - К. : Вид-во "Наук. думка", 1985. - 224 с.
5. Иванов В.Н. Почвы Крыма и повышение их плодородия. - Симферополь : Крымиз-дат, 1985. - 184 с.
6. Каплюк Л.Ф. Водно-физические свойства коричневых почв Алуштинского района, осваиваемых под облесение // Сб. Лесоведение и агролесомелиорация. - К. : Урожай, 1972. -Вып. 31. - С. 103-112.
7. Каплюк Л.Ф. Водные и физические свойства дерново-карбонатных почв предгорного Крыма // Почвоведение, 1976. - № 5. - С. 104-114.
8. Ковда В.А. Почвоведение : учебник [для ун-тов]. - в 2-х ч. / под ред. В.А. Ковды, Б Г. Розанова. - М. : Изд-во "Высш. шк.", 1988. - 400 с.
9. Кочкин М.А. Леса Крыма. - Симферополь : Крымиздат, 1952. - 99 с.
10. Кочкин М.А. Почвы, леса и климат горного Крыма и пути их рационального использования. - М. : Колос, 1967. - 368 с.
11. Крупский Н.К. Атлас почв Украинской ССР / под ред. Н.К. Крупского, Н.И. Полупана. - К. : Вид-во "Урожай",1979. - 160 с.
12. Поляков А.Ф. Леса Крыма (прошлое, настоящее, будущее) / А.Ф. Поляков, Н.М. Милосердов, Н.Н. Агапонов, Е.И. Савич, О.И. Левчук, С.В. Курпас, Ю.В. Плугатарь, А.Ф. Хромов. - Симферополь : КрымПолиграфБумага, 2003. - 144 с.
13. Маринич А.М. Природа Украинской ССР. Ландшафты и ф1зико-географическое районирование / А.М. Маринич, В.М. Пащенко, П.Г. Шищенко. - К. : Вид-во "Наук. думка", 1985. - 224 с.
14. Мигунова Е.С. Леса и лесные земли (количественная оценка взаимосвязей). - М. : Экология, 1993. - 364 с.
15. Мигунова Е.С. Лесоводство и естественные науки (ботаника, география, почвоведение). - М. : ГОУ ВПО МГУЛ, 2007. - 592 с.
16. Погребняк П.С. Общее лесоводство. - М. : Изд-во с.-х. лит-ры, 1963. - 400 с.
17. Полупан Н.1. Визначник еколого-генетичного статусу та родючосп грунпв Укра!ни / Н.1. Полупан, В.Б. Соловей, В.1. Кисшь, В.А. Величко : навч. поабник. - К. : Колообщ 2005. - 304 с.
18. Поляков А.Ф. Динамика влажности коричневых почв сосново-лиственными культурами южного берега Крыма / А. Ф. Поляков, Л. Ф. Каплюк, Б. А. Павлов // Почвоведение, 1974. - № 1. - С. 67-78.
19. Поляков А.Ф. Водорегулирующая роль горных лесов Карпат и Крыма и пути оптимизации при антропогенном воздействии. - Симферополь, 2003. - 164 с.
20. Поляков А.Ф. Водорегулирующая роль горных лесов Украины и пути ее оптимизации при ведении хозяйства : автореф. дис. на соискание учен. степени д-ра с.-х. наук: спец. 06.03.03/УСХА. - К., 1984. - 36 с.
21. Плугатар Ю.В. 1з лю1в Криму : монограф1я. - Харюв : Новое слово, 2008. - 462 с.
22. Остапенко Б.Ф. Люова типология : навч. поабник / Б.Ф. Остапенко, В.П. Ткач. -Харюв : Харк. держ. аграрн. ун-т 1м. В.В. Докучаева. Укра!нський ордена "Знак Пошани" на-уково-дослщний ш-т люового господарства та агролюомелюраци 1м. Г.М. Висоцького, 2002. -204 с.
23. Распошна С.П. Гранулометричний склад пщаних грунпв та продуктивнють сосно-вих л1с1в // Науковий вюник Чершвецького ушверситету : зб. наук. праць : Бюлопя. - Чершвщ : Рута, 2008. - Вип. 403-404. - С. 207-214._
УДК 630*43 Ст. наук. ствроб. В.П. Ворон, канд. с.-г. наук;
астр. В.О. Лещенко -Хартвський нащональний аграрныйутверситет iM. В.В. Докучаева; тж. €.€. Мельник - Укратський науково-до^дний т-ститут лкового господарства та агролкомелюраци iM. Г.М. Висоцького
тенденц11 виникнення пожеж у л1сах двох держав-них п1дприсмств зелено! зони харкова
На прикладi ДП "Жовтневе ЛГ" та "Змивське ЛГ" проаналiзовано тенденцп ви-никнення пожеж у люах зелено! зони Харкова. Виявлено часовi та просторовi тен-денцп виникнення пожеж.
Ключов1 слова: лiси зелених зон, лiсовi пожежi, вiдносна гориспсть.
Senior research officer V.P. Voron - UkrNDILGA; post-graduate V.O. Leschenko - Kharkiv national agrarian university is the name of V.V. Dokuchaeva; eng. E.E. Melnik - Ukrainian research institute offorestry
and агролкомелюраци is the name of G.M. Visotskogo
Comparative characteristic of tendencies of fires origin in two state enterprises of green belt of Kharkiv
The tendencies of origin of fires are analysed in the forests of green belts of Kharkov on the example of DP "October LG" and DP of "Zmiivske LG". It is discovered and compared sentinels and spatial tendencies of origin of fires.
Keywords: forests of green belts, forest fires, relative burning.
Лiсовi пожежi у посушливi роки можуть охоплювати значш плошд i завдавати величезних збитюв люовому господарству. Пожежна небезпека в люах через штенсивне освоения нових люових територш, розвиток масового туризму [7] i сшьськогосподарську дiяльиiсть [2, 4, 5, 8], з кожним роком ус-кладнюеться. Особливо небезпечним наслщком пожеж е швидке вившьнення i надходження до атмосфери C02 i хiмiчно активних викидiв, иегативиi змiии глобальних балансiв вуглецю, енергетичного балансу поверхш Землi, круго-обiгу води [6].
Створення та аналiз банку даних пожеж, яю сталися в минулому, (Ре-золюцiя S3) допомагае прогнозувати виникнення та моделювання розвитку пожеж, що дае змогу вибрати варiанти i режими органiзацii профiлактики. З кшця 80-х рокiв в Укра1ш кiлькiсть пожеж i площа лiсiв, пошкоджених вог-
