CC BY
83Література
1. Богачев М.И. Опыт физиологического закаливания организма в системе физического восстановления. / Вести. Ленин.Универс. - 1954, - С 75-88.
2. Бокша В.Г., Латышев Г.Д. Проблемы теплоотдачи человека в воде и проблемы закаливания холодом. Ялтинский НИИ физ.метод исследов. климата им. Сеченова./ Физиология и методики закаливания. Межвузовский сборник трудов под ред. Ю.Н. Чусова, В.- 1987, С 120-131.
3. Дикий Б. В., Бігорі П.П., Русин І.С. Метод реабілітації та оздоровлення хворих за допомогою водних процедур. / Науковий вісник Ужгородського Університету, серія “Медицина”, вип.. 16, 2001. -С 113-119.
4. Дикий Б.В., Спосіб реабілітації та оздоровлення за допомогою водних процедур. // Патент на винахід ,
№.2001053408 від 03.12.2001 р.
5. Язловецький В.С. Основи діагностики функціонального стану та здоров’я. Кіровоград. 2003 р. - 159 С.
Надійшла до редакції 27.03.2007р.
ГОТОВНІСТЬ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ДО ПРИЙНЯТТЯ ПЕДАГОГІЧНИХ РІШЕНЬ
Доценко С. О.
Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди
Анотація. У статті аналізуються питання науково-педагогічного обґрунтування сутності та структури готовності майбутніх учителів до прийняття рішень в про-
фесійно-педагогічній діяльності, розглядаються мотиваційний, інформаційний, процесуально-діяльнісний та рефлексивний компоненти зазначеної готовності. Ключові слова: професіональний, педагогічний, діяльність, структура, мислення.
Аннотация. Доценко С.А. Готовность будущих учителей к принятию решений. В статье анализируются вопросы научно-педагогического обоснования сущности и структуры готовности будущих учителей к принятию решений в профессионально-педагогической деятельности, рассматриваются мотивационный, информационный, процессуально-деятельностный и рефлексивный компоненты рассматриваемой готовности.
Ключевые слова: профессиональный, педагогический, деятельность, структура, мышление.
Annotation. Dozenko S.O. Formation of future teachers’ readiness for decision making. The questions of scientific and pedagogical argumentation of essence and structure of future teachers’ readiness for decision making in pedagogical activity are analyzed in the article. There defined motivational, informational, process-functional and reflective components of considered readiness.
Keywords: professional, pedagogical, activity, making, structure, thinking.
Вступ.
Перехід до відкритого інформаційного суспільства, ринкової економіки та інтеграції в європейське співтовариство вимагають від освіти гнучкого реагування. У такий спосіб актуалізується необхідність формування інформаційної культури не тільки як спеціально організованого, цілеспрямованого процесу навчання знанням та вмінням, опанування раціональними прийомами обробки інформації, а й цілісного явища, в якому інтегруються багато напрямів для розв’язання проблеми в цілому.
Ситуація ускладнюється відсутністю спеціально підготовлених педагогічних кадрів, що впливає на характеристики діяльності, яка істотно змінюються: з чітко регламентованої вона стає невизначеною, багатоаспектною, інноваційною. Традиційно педагогічна діяльність за своєю природою має гуманний, колективний, творчий характер та визначається як складна динамічна система, яка має свою специфічну структуру. До її складу входять численні елементи (зокрема гностичні, конструктивні, організаторські, комунікативні), при взаємодії яких можуть проявлятися нові [1]. У зв’язку з цим, найважливішою стає проблема формування готовності майбутніх учителів до прийняття педагогічних рішень, що орієнтована на вироблення критичної позиції по відношенню до своєї педагогічної діяльності та підготовки до активної участі в навчально-виховному процесі.
Аналіз досліджень дозволяє виділити різноманітні підходи до проблеми формування готовності: психологічна готовність (М. Дьяченко, А. Деркач, Т.Іванова Л. Кандибович, В. Моляко, С. Моторна, Л. Разборова); професійна готовність до педагогічної діяльності (К. Дурай-Новакова, А. Ли-ненко, О. Мороз, В.Сластьонін); морально-психологічна готовність (Л. Кондрашова) та готовність до інших видів діяльності в процесі професійної підготовки майбутніх педагогів (В. Борисов, М. Вієвсь-
ка, О. Волошенко, Л. Григоренко, А. Капська, К. -Макагон, В. Морозов, Л. Савченко, Т. Яценко та ін.). Отже, розмаїття визначень поняття „готовність” обумовлена характером діяльності й розходженням напрямків, у яких досліджується ця проблема.
Історичний аспект „готовності людини до певних дій” вперше висвітлено в працях Платона, Аристотеля, Сократа, Д. Локка, Я. Коменського та
A. Дістервега. В подальшому на теоретичному рівні початок розробки зазначеної проблеми пов’язаний із розумінням готовності як установки (автор теорії Д. -Узнадзе), як феномен стійкості людини до зовнішніх впливів (Г. Оллпорт, Д. Катц та ін.). Наступний етап визначення готовності пов’язаний із науковими доробками в галузі теорії діяльності, зокрема емоційно-вольового, інтелектуального потенціалу особистості (О. Ганюшкін, М. Дьяченко, Л. Кандибович, Н. Левітов, Л. Нерсесян, В. Пушкін, О. Пуні, О. Ух-томський). Заслуговує на увагу визначення сутності готовності до педагогічної діяльності, яку ми розглядаємо як системне поєднання багатьох підструктур, що забезпечують якісне виконання вчителем своєї ролі у педагогічному процесі. Таким чином, зважаючи на багатоаспектність окресленої проблеми, ми дотримуємося думки, що готовність до педагогічної діяльності є закономірним результатом спеціальної підготовки, самовизначення, освіти та самоосвіти, виховання та самовиховання.
Робота виконана у відповідності до плану НДР Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди.
Формулювання цілей роботи.
Зазначимо, що педагог у реальній практиці стикається з певними труднощами, які має долати в процесі прийняття рішень відповідно до стандартів, що є загальноприйнятими у професійно-педагогічній сфері. Проте відповідно до умов реалізації особистісно-орієнтованого навчання існує багато нестандартних ситуацій, що потребують від педагога навичок прийняття зважених, обґрунтованих рішень з урахуванням не тільки особливостей конкретних ситуацій, але й системного характеру педагогічної діяльності. Таким чином, відповідна підготовка ускладнюється недостатнім осмисленням проблем прийняття рішень, винятково в контексті особливостей організації інтелектуальної діяльності, що, в свою чергу, впливає на розуміння сутності та структури готовності майбутніх учителів до прийняття педагогічній рішень. Отже, мета статті полягає у визначенні сутності та структури готовності майбутніх учителів до прийняття рішень в педагогічній діяльності.
Результати дослідження.
Теоретичною основою нашого дослідження є закономірності професійного становлення особистості (Б. Ананьєв, Л. Виготський, О. Леонтьєв, С. Ру-бінштейн); теорія особистісного і професійно-педагогічного розвитку майбутніх учителів (Г. Балл,
B. Бондар, В. Гриньова, І. Зязюн, Л. Коваль, В. Лозова, О. Микитюк, В. Моляко, О. Пєхота, І. Підласий,
М. Подберезський, В. Семиденко та ін.); положення особистісно-орієнтованої освітньої парадигми та гуманістичної педагогіки (Ш. Амонашвілі, І. Бех, В. Є-вдокимов, О. Пєхота, І. Прокопенко, А. Хуторський, І. Якиманська); методологія системного та діяльніс-ного підходів (В. Афанасьєв, А. Богданов, О. Ле-онтьєв, В. Садовський, А. Урсул, П. Щедровицький); психолого-педагогічні праці, в яких розкрито сутність процесу прийняття рішень (П. Анохіна, Ю. Бабансь-кий, Л. Виготський, В. Давидов, Ю. Козелецький, О. Тихоміров, А. Карпов та ін.).
З огляду на те, що прийняття рішень є складовою як інформаційної, так і педагогічної культури, зазначимо, що й готовність майбутнього вчителя до прийняття рішень є складовою загальної готовності до професійної діяльності. Водночас, ця готовність до прийняття рішень є окремим макро-структурним блоком, який існує як самостійна система і складається з певних компонентів: мотиваційного, інформаційного, процесуально-діяльнісного та рефлексивного. Це визначення виступило теоретичною основою нашої дослідницької позиції щодо структури зазначеної готовності.
Останнім часом значна увага в психолого-педагогічній літературі приділяється мотиваційному аспекту: термін „мотив” визначають як спонукальну причину дій та вчинків людини (тобто те, що штовхає її до дії). Провідним мотивом процесу прийняття рішень є пізнавальний інтерес, який характеризується як дійова спонука до діяльності, що спрямована на підвищення ефективності педагогічної діяльності у зв’язку зі змінами в системі освіти [4]. Інтерес спонукає до цілеспрямованої пізнавальної діяльності, пов’язаної з відшуканням рішення на існуючу проблему, подоланням труднощів. Зрозуміло, що рівень пізнавальних інтересів у студентів неоднаковий, він залежить від власних професійних інтересів, ціннісних орієнтацій, досвіду тощо. В аспекті нашого дослідження мотиваційний компонент ми пов’язуємо зі сформованістю пізнавального інтересу, що відбувається на основі складної розумової діяльності.
Відомо, що протиріччя між стрімкими темпами зростанням інформації в сучасному світі та обмеженими можливостями їх опанування людиною в період навчання, вимагають від освіти не тільки формувати певний об’єм знань, навичок та вмінь, але й досягнення вищого рівня інформованості, створення інформаційного середовища, інформаційного діяльністного простору, що забезпечують ефективну реалізацію освітніх програм. Отже, актуалізуються питання виховання інформаційної культури, яка включає вироблення методів оптимальної поведінки особистості в умовах неповної або недостовірної інформації, перевірки повноти й вірогідності наданої інформації, формування вмінь роботи з першоджерелами, виховання критичного відношення тощо. Таким чином, інформаційний ком -понент включає систему знань щодо аналітичної переробки інформації та особливостей впливу інформаційних потоків для ефективності педагогі-
чної діяльності.
Отже, у зв’язку з постійно зростаючим об’ємом інформації та виникненням нестандартних ситуацій, процес прийняття рішень поступово ускладнюється. Тому ефективність, оперативність та оптимальність прийняття педагогічних рішень залежить від сформованості процесуально-діяльнісного компонента, який включає комплекс умінь і навичок педагога, які засвідчують свідоме оволодіння зазначеною діяльністю. Іншими словами, йдеться про опанування системою існуючих зразків, способів, методів, технологій інтелектуальної діяльності, що спрямовані на прийняття інноваційних рішень, що потребують розвитку навичок розв’язання проблемних ситуацій, а саме: аналіз проблеми, оцінювання якості наданої інформації, класифікацію проблем (структуровані, неструктуровані), прогноз наслідків та вибір оптимальних рішень на основі певних критеріїв, що визначаються відповідно до ситуації. Особливо підкреслюється роль критичного мислення, що є необхідною умовою процесу прийняття рішень. Як форма раціонального мислення воно упорядковує ірраціональне, неструктуроване мислення та дозволяє обґрунтувати свою позицію, аналізувати та конструювати аргументи, розкривати помилки, допущені в міркуванні опонентом з урахуванням його особистісного фактору [5,7].
Важливого значення набуває творчий характер педагогічної діяльності, що пов’язаний зі зміною способів та результатів діяльності при вирішенні нестандартних ситуацій. Тому актуалізується питання інтелектуальної сили педагога, яке пов’язане з його творчими можливостями при прийнятті рішень, зокрема, пошуку оригінальних шляхів вирішення проблеми, імпровізації, експромті тощо.
У такий спосіб, особливу роль відіграє створення спільнот допитливих, що є саморегулюючими групами, учасники яких є відкриті для самовдосконалення, сприятливі до прогресивного обговорення з метою узагальнення та уточнення аргументів, пошуку можливих шляхів, формулювання контрприкладів, визначення логічних помилок, виведення обґрунтованих суджень. Крім того, вони допоможуть опанувати відповідними інтерактивними дискусійними методами (дебати, ділові ігри, кутки, Джигсоу, „Шість капелюхів” тощо), які є особливо ефективними при прийнятті колегіальних рішень на основі формулювання „гарних” запитань, побудови обґрунтованої лінії аргументації, вибудовуванні логічних висновків [3,5].
Рефлексивний компонент готовності майбутніх учителів до прийняття рішень характеризує пізнання та аналіз педагогом власної діяльності. Здатність рефлексивно ставитись до себе в процесі прийняття рішень перш за все пов’язана з постійною взаємодією з іншими людьми, прагненням зрозуміти думки та дії інших. Отже, показником рефлексивного компонента в структурі зазначеної готовності є сформованість рефлексивної позиції, тобто оцінка та усвідомлення педагогом себе як суб’єкта,
що приймає рішення з метою конструктивного самовдосконалення.
Таким чином, мотиваційний, інформаційний, процесуально-діяльнісний і рефлексивний компоненти в сукупності репрезентують структуру готовності майбутніх вчителів до прийняття рішень, яка є складною інтегрованою особистісною якістю, що проявляється у формах активності і відповідальності та є умовою успішної професійно-педагогічної діяльності, спрямованої на вирішення педагогічних проблем.
Висновки.
Отже, на основі аналізу психолого-педагог-ічної літератури нами визначено поняття готовності майбутніх учителів до прийняття рішень та виділені такі компоненти: мотиваційний, інформаційний, процесуально-діяльнісний та рефлексивний.
Подальші публікації передбачають презентацію експериментальної апробації технології прийняття педагогічних рішень.
Література
1. Гриньова В.М. Формування педагогічної культури майбутнього вчителя (теоретичний та методичний аспекти). -Харків: Основа, 1998. -300с.
2. Евдокимов В.И., Олейник Т.А., Горькова С.А и др. Практикум по развитию критического мышления. - Х., 2001. -144с.
3. Келли Г и др. Тренинг принятия решений. - СПб: Питер, 2001. - 224с.
4. Лозова В.І., Троцко Г.В. Теоретичні основи виховання і навчання: Навчальний збірник/ - Х: „ОВС”, 2002. - 400с.
5. Олійник Т.О. та ін. Технологія критичного мислення у вищій школі. Педагогіка та психологія. Вип. N10. Харків, 2001. - С.83-87.
6. Педагогічна технологія. (Посібник)/ І.Ф.Прокопенко, В.І.Євдокимов. - Х.: Основа, 1995. - 105с.
7. Халперн Д. Психология критического мышления. - СПб.: Питер, 2000. - 512с.
Надійшла до редакції 11.04.2007р.
ГУМАНІЗМ: СУТНІСТЬ, ЕВОЛЮЦІЯ ТА ТЕХНОЛОГІЇ
Дутчак М. В.
Національний університет фізичного виховання і спорту України
Анотація. Розглянуто ознаки гуманізму та охарактеризовано особливості його історичного розвитку. Наведено сучасні технології гуманізації суспільного життя в Україні. Сучасні технології гуманізації окремих проявів суспільного життя в Україні передбачають відмову від авторитарних методів діяльності та об’єднають способи, прийоми та інструментарій, які сприяють відповідній морально-психологічній переорієнтації людини, формуванню почуття власної гідності та відповідальності, розкриттю здібностей та задоволенню потреб особистості, впровадженню ідей гуманізму у характер взаємовідносин людей.
Ключові слова: гуманізм, людина, розвиток, технології, масовий спорт.
Аннотация. Дутчак М.В. Гуманизм: сущность, эволюция и технологии. Рассмотрено признаки гуманизма и дана характеристика особенностей его исторического развития. Приведены современные технологии гуманизации общественной жизни в Украине. Современные технологии гуманизации отдельных проявлений общественной жизни в Украине предусматривают отказ от
авторитарных методов деятельности и объединяют способы, приемы и инструментарий, которые оказывают содействие соответствующей нравственно-психологической переориентации человека, формированию чувства собственного достоинства и ответственности, раскрытию способностей и удовлетворению потребностей личности, внедрению идей гуманизма в характер взаимоотношений людей.
Ключевые слова: гуманизм, человек, развитие, технологии, массовый спорт.
Annotation. Dutchak M. Humanism: essence, evolution and technologies. It is considered attributes of humanism and the characteristic of features of its historical development. Modern technologies of humanism processes of public life in Ukraine are resulted. Modern technologies of humanism separate displays of public life in Ukraine provide refusal of authoritative methods of activity. They unite ways, receptions and toolkit. It assists corresponding moral psychological reorientation of the person, formation of selfrespect and the responsibility, disclosing of abilities, satisfaction of needs of the person, introduction of ideas of humanism in character of mutual relations of people.
Key words: humanism, the person, development, technologies, mass sports.
Вступ.
Системний аналіз зарубіжного досвіду, вітчизняної теорії і практики масового спорту свідчать, що наявний рівень охоплення населення організованою руховою активністю виявився в Україні неадекватним новим умовам і потребує формування якісно нової системи, в основі якої повинні бути потреби, можливості, нахили, мотиви та ціннісні настанови особистості. Винятково важливого значення набуває вивчення процесів переорієнтування масового спорту з інтересів держави (забезпечення високопродуктивної трудової діяльності та обороноздатності) в інтереси конкретної людини (збереження здоров’я, профілактика захворювань та активне дозвілля). Зняття авторитарних обмежень на шляху розвитку масового спорту вимагає нових методологічних підходів та відповідних технологій.
Актуальність і доцільність дослідження обумовлені необхідністю подолання наявної суперечності між гуманістичною сутністю масового спорту й відсутністю фундаментальних теоретико-методо-логічних досліджень його переорієнтації в інтересах конкретної людини. Для обґрунтування запропонованої нами концепції гуманізації масового спорту в Україні доцільним видається здійснення аналізу сутності, еволюції та технологій гуманізму.
Робота виконана відповідно до теми 1.3.1. „Управлінські та педагогічні засади гуманізації масового спорту в Україні” Зведеного плану науково-дослідної роботи у сфері фізичної культури і спорту на 2006-2010 роки (J№ державної реєстрації 0107U000496).
Формулювання цілей роботи.
Мета дослідження - вивчення змісту гуманізму та особливостей його історичного розвитку, а також сучасних механізмів гуманізації різних проявів суспільного життя в Україні з подальшим тео-ретико-методологічним обґрунтуванням шляхів гуманізації вітчизняної системи масового спорту.
