CC BY
50
УДК 619:614.9 (075.8)
Чорний М.В., д. вет. н., професор., © зав^вач кафедри гшени тварин та ветеринарно! саштари Харкгвська державна зооветеринарна академ1я
Г1Г1еНА ТВАРИН; ЧИ ПОТР1БНА ВОНА Л1КАРЮ ВЕТЕРИНАРНО1 МЕДИЦИНИIТЕХНОЛОГУ ?
У статт1 показано значення г1г1ени як науки, що забезпечуе профыактику захворювань, тдвищення резистентност1 оргатзму та продуктивного генетичного потенщалу тварин. Акцентуеться увага до введення в навчальний план курсу „Загальна ветеринарна профыактика", як окрема дисциплта для тдготовки лЫар1в ветеринарног медицини та бютехнологгв.
Ключо^^ слова: гтена, саштар1я, профшактика, тварина, лжар, технолог.
Зоогшена як профшактична дисциплша - основа генерального напрямку ветеринарно! медицини i гумаштарно! ппени, зокрема [1,7, 12, 14, 16, 18]. Про це надто ч^ко сказав росшський вчений Г.А. Захар'!н: „Чим зршше практичний лжар, тим бшьше вш розумiе могутшсть ппени i вщносну слабкiсть лiкування, терапп...., самi успiхи терапи можливi лише тд дiею ппени".
Лтування - це не охорона здоров'я тварин, це можливють уникнути передчасно! вибраковки або загибелi його. Лiкування - це, по сут дiла, „ремонт" окремих тварин, а не всього стада. „Ми вважаемо г1г1ену не тыьки необх\дн1стю, але й одним з найважливших, якщо не найважлившим предметом дгяльностг практичного лжаря" (Захар'гн Г.А.). „Одн1 лише лжувальт заходи, взят1 сам1 по собг, без зв'язку з широкими заходами на викликану тими чи Iншими хворобами середовище, залишаються безсилими I приреченими на свгдому невдачу" [З.П. Соловйов].
Сучасний лжар ветеринарно! медицини недостатньо знае закони здоров'я, вш дещо знае про закони хвороби [етюлогш, патогенез, дiагноз]. Коли будинок горить - його треба гасити. Лiкарi ветеринарно! медицини поки пожежники, а не арх^ектори - творщ здоров'я. Ми л^емо хвороби, а не формуемо у майбутшх спещалюив св^огляд на здоров'я. Тенденщя до „всемогучо!" лшарсько! терапп отримала широке розповсюдження, особливо в останш 15-20 роюв i до початку XXI стол^тя ми вийшли в цю помилкову концепцш, залишивши на другому плат профшактичну спрямованiсть.
Науковi установи i практичнi спецiалiсти повиннi переглянути свое ставлення до лтв i перенести центр тяжшня на профiлактику, тдвищення резистентност до стресових дiянь, яю характернi для промислових комплексiв.
© Чорний М.В., 2008
279
Утримання тварин в комплексах-пгантах слщ розглядати як найжорстокiшi умови для них. Про це справедливо пише професор М.В Демчук, 2001: „Тобто тварину гз живого оргашзму в умовах промысловых технологт було перетворено на машину, що переробляе корм на продукты тваринного походження... Вже, мабуть, мало кого цжавило, що з цими тваринами буде, а чи отримана продукщя в1д птиц I свиней е також ятсною ".
Ряд авторiв [2, 3, 4, 10, 17] наводять даш про високу захворювашсть молодняку 40-50% з ознаками шлунково-кишковими розладами, 35-40% оргашв дихання, 15-20% порушення обмiну i 15% - враження оргашв дихання i 15% -враження кшщвок, якi обумовленi порушеннями правил ппени i ветсаштари, технологи виробництва. I на цш основi - значний вщхвд, який досягае приблизно 25% [9, 10, 15]. В твариннищв економiчнi збитки вiд незаразних хвороб становлять не тiльки через-за зниження продуктивностi [жива маса, молоко - на 15-20%, яйцешсюсть, вовна, середньодобовi прирости], а також зниження якост отримано! продукцп пiд впливом тих чи iнших абiо- i паратипових факторiв. В кiнцевому тдсумку великi кошти витрачаються на проведення лiкувальних, а не профiлактичних засобiв. „Не можна тдрахувати колосальних збитюв, як1 завдають тваринництву низька продуктивтсть, висока захворювашсть I масова загибель тварин з-за поганих гтешчних I антисаттарних умов. Кожне тваринницьке тдприемство змушене витрачати велику кглькгсть дорогих лжарських засобгв на боротьбу з хворобами тварин -хоча мова повинна йти про профыактику, яка доступна кожному господарству". Наскшьки важливi умови довкшля пише В.1. Терещенко: „Щоб перевiрити як птиця почуваеться в пташнику, поставте в нього розкладачку i самi поспiть в ньому одну шч. Якщо ви встанете вранщ с головним болем, то не витрачайте дарма грошi на корми i антибiотики, поки не вщрегулюете вентиляцш"
Основними складниками профшактики хвороб тварин е: повнощнна годiвля, умови гiгiени, сувора селекщя, високий рiвень квалiфiкацil зооветспецiалiстiв i обслуговуючого персоналу. Ця спрямованiсть охоплюе весь санiтарно-гiгiенiчний комплекс, який включае: технологiю виробництва, забезпечення повноцiнною годiвлею i водою високо! саштарно1 якоси, оптимального мiкроклiмату, наявнiсть устаткування для проведення дослщжень. Саме на цш основi повинно формуватися у майбутшх спецiалiстiв ветеринарно1 медицини i технолопв-тваринниюв профiлактичне мислення i виховання.
Профiлактична спрямовашсть, а не лiкування хвороби набувае важливого значення в ринкових умовах, фермерських господарствах, особистих подвiр'ях. Згадайте скшьки телят, поросят курчат гине вщ переохолодження, високого рiвня шкщливих газiв, низько1 саштарно1 якостi кормiв i питно1 води. В таких умовах л^вальна допомога безрезультатна. Яка ж частка провини ветлiкаря, який зробив все, щоб захистити тварин? Доречно навести висловлювання шмецького вченого, директора Ппешчного iнституту Вищо1 ветеринарно1 школи Мартiна Клiмера, 1912, який писав: „Турбота I здоров'я
280
сшьськогосподарських тварин - ветеринарна ггггена представляе ту галузь знань, яка позволяе нам з'ясувати причини хвороб I вчить попереджати хвороби, усуваючи причини гх I посилюючи здаттсть опору тварин навколо це можливо без шкоди для економгчного використання.... Пг1ена е одним з найважливших в1ддтв ветеринара".
Харювська державна зооветеринарна академiя один iз провщних аграрних ВНЗ Украши. В нш функщонуе повний цикл пщготовки лiкарiв ветеринарно1 медицини i технолопв-тваринниюв, мапстратура, 1ПК, довузiвський, пiдготовчий для шоземних громадян, спецiалiзацiя. На всiх етапах пщготовки велику увагу придiляють питанням ппени i ветсаштари.
Курс ппени тварин, що викладаеться в академи включае загальну частину, в якш висвiтлюються поняття бiосфери i И елеменив: повiтряне середовище, грунт, вода i !х значення в профшактищ хвороб , особливо незаразно1 патологи. Вивчення загального курсу створюе базис для розумшня студентами значення едност органiзму i повiтряного середовища в профшактищ хвороб i пiдвищення резистентност органiзму. Ще 1.М. Сеченов в 1861 рощ писав: „Оргашзм без навколишнього середовища, тдтримуючого його Iснування, неможливо, тому в наукове визначення оргашзму повинно входити I середовище, яке впливае на нього". З цих позицш здшснюеться тдготовка спещашстгв в ХДЗВА. Студенти отримують бiльш або менш повне уявлення про фiзичнi властивостi i хiмiчний склад повiтряного середовища, про корми i !х санiтарну яюсть, воду, примiщення, значення температурно-волопсного режиму для тварин, особливо молодняку. Оскшьки вивчення ведеться на 2-3 курсах, це призводить до розриву мiж зооппеною i клiнiчними дисциплшами: не виникае логiчного зв'язку мiж вивченим курсом гiгiени тварин, насиченим спещальною термiнологiею, i тими, що формують лiкаря ветмедицини дисциплiнами, яю вивчають на 4-6 курсах. В пезультаи гiгiена i ветсанiтарiя не сприймаеться як один iз етатв клiнiчноl пiдготовки, необхiдний при вивченш спецiальних дисциплiн.
Особливостi курсу ппени тварин i ветсанiтарil полягають в тому, що вш враховуе знання, коли студенти вже освоши таю предмети, як фiзiологiя, годiвля, бiохiмiя, клiнiчна дiагностика та iншi спещальш дисциплiни. Не маючи знань з вказаних дисциплш, важко теоретично з'ясувати дп тих або iнших абю^ бiотичних факторiв на органiзм тварин.
Лабораторно-практичш заняття з гiгiени тварин мають сво1 особливостi. Цiлком довершено, що частину занять ми використовуемо як практичш для ощнки саштарно-техшчних пристро1в в примiщеннях для тварин, складання актiв санiтарного обстеження ферм i ветеринарно-санiтарних об'ектiв, фактичних замiрiв для розрахунку теплового балансу i вентиляцil.
З ¡нщативи кафедри г1г1ени тварин (проф. М.В. Демчук , проф. О.В. Козенко) Львiвського НУВМiБ iм. С.З. Гжицького вперше в Укра1ш розроблена програма „Загально1 профшактики хвороб тварин", яка з 2005 р. включена в навчальний процес на ФВМ. В И компетенщю, як самостшно1 дисциплши, входять таю велию блоки проблем ветеринарно-технологiчного значення як: I. -
281
гшена та санiтарiя, геоппена i ергономжа; II - екологiя, етолопя i бiоетика, добробут тварин - Animal Welfare. Про штеграцш викладання загально! ветеринарно! профiлактики на кафедрах аграрних By3iB Укра!ни переконливо висловлюеться доктор вет. наук, професор М.В. Демчук, 2006 у статтi „Курс Animal Welfare ": „ Шдготоеленим до роботи в галуз1 гшени тварин отримання i переробки продукцп, може бути тыьки хазягн, лтар i тженер-технолог, i, частково реалiзатор, який вивчив i тдтримуеться ecix складових вимог загальног профыактики.... Без цього комплексу знань йому не опанувати i не контролювати...ятсть виконання вЫх законодавчих актiв, прийнятих в Укран з уЫх питань гiгiени в тваринництвi i виробництвi продуктiв харчування яю з 1997року проходять адаптацт ".
Пщготовка лiкарiв ветеринарно! медицини i технолопв у концепци попередження хвороб дозволить заявити про профшактику „ендоеколопчних хвороб", яю е наслщком не тшьки забруднення бюсфери, а й забруднення внутршнього середовища оргашзму.
Видшення курсу ппени тварин в окрему дисциплiну „Загальна ветеринарна профшактика" Курс Animal Welfare [добробут тварин] буде сприяти покращенню тдготовки лiкарiв ветеринарно! медицини в галузi профшактики хвороб тварин. Академж 1.П. Павлов писав: „ Тыьки тзнавши вс причини хвороби, тепершня медицина перетворюеться в медицину майбутнього, тобто в гiгiену в широкому розумтт слова". Характеризуючи значення ппешчно! науки М.1. Пирогов сказав: „Я вiрю в гшену. Ось де мктиться ктинний прогрес нашог науки. Майбутне належить медицит запобiжнiй ".
З урахуванням вказаних вище позицш ми вщповщаемо на поставлену задачу: лжарю ветеринарно! медицини i шженеру-бютехнологу знання ппени тварин вельми потрiбнi.
Л1тература
1. Волков Г.К. Проблемы и перспективы развития ветеринарной гигиены // Ветеринарний консультант. - № 23-24. - 2003. - С. 3-4.
2. Демчук М.В. Основш досягнення i перспективи розвитку ппени тварин в Укра!ш (У свт розвитку наукових щей А.К. Скороходько) // Наук. вшник НАУ. - 1998. - Вип.. 2. - С. 25-28.
3. Демчук М.В. Кафедра ппени тварин. - Львiв: ЛДАВМ, 2000. - С. 470474.
4. Демчук М.В., Павлюк Я.С., Хмшяр Д.Д. Доробок кафедри ппени тварин ЛДВАМ iм.. С.З. Гжицького за минулi 50 роюв // Наук. вiсник ЛДВАМ iм.. С.З. Гжицького, 2001. - Т. 3 (№ 4). - Вип.. 2. - С. 20-22.
5. Демчук М.В., Козенко О.В., Двылюк И.В Курс Animal Welfare [Благосостояние животных] в комплексе профилактических дисциплин на технологическом и факультете ветеринарной медицины Львовской НАВМ им. С.З. Гжицкого //Зоогигиена, ветеринарная санитария и экология - основа профилактики заболеваний животных: Мат. межд. науч.-практ. конференции, посвященной памяти Даниловой А.К. - М., 2006. - С. 320-324.
282
6. Захарьин Г.А. Здоровье и воспитание в городе и за городом // Актовая речь. - М., 1873.
7. Круликовський С. „Ветеринарна гшена або наука про утримання господарських тварин" - Львiв, 1897.
8. Климер М. Ветеринарная гигиена с основами кормления. - Санкт-Петербург, 1912. - 280 с.
9. Кузнецов А.Ф., Баланин В.И., Мухина Н.В. Прошлое и настоящее кафедры зоогигиены Санкт-Петербургской государственной академии ветеринарной медицины // Учебное пособие. - Санкт-Петербург: ГАВМ, 1998. -39 с.
10. Медведский В.А., Соколов Г.А. Гигиена - основа неспецифической ветеринарной профилактики болезней животных // Проблемы гигиены с.-х. животных в условиях интенсивного ведения животноводства: Мат. межд. науч.-практ. конференции, посвященной 70-летию кафедры зоогигиены. - Витебск, 2003. - С. 3-4.
11. Пирогов Н.И. Начало общей военно-полевой хирургии. - М., 1941.
С. 2.
12. Соколов Г.А. Ветеринарная гигиена. - Минск, 1998. - 160 с.
13. Соловьев З.П. Строительство советского здравоохранения. - М., 1932.
С. 34.
14. Хлопин Г.В. Основы гигиены. - СпБ, 1921. - Т. 1. - В. 1. - С. 14.
15. Чорний М.В. Зооппена: наука i навчальна дисциплша // Ветеринарна медицина Украши. - 1998. - № 7. С. 32-33.
16. Черный Н.В. Зоогигиена как интегрирующая научная и практическая дисциплша // Мат. межд. науч.-практ. конференции, посвященной 190-летию Высшего вет. образования в России и 100-летию вет. науки (Вет. лаборатории в Петербурге). - Санкт-Петербург, 1998. - Ч. II. - С. 118-119.
17. Черный Н.В. Зоогигиена и ее роль в практической деятельности зооинженера и врача ветеринарной медицины // Уч. Записки Витебской ордена «Знак почета» Государственной АВМ. - Витебск, 1999.- Т. 3. - Ч. 4. - С. 244246.
18. Эрисман Ф.Ф. Курс гигиены. - М., 1887. - Т. 1. - С. 12.
Стаття надшшла до редакцИ 15.09.2008
283
