6. Свириденко B.C., Шабарова С.1., Янцеловська С.О. Динамiка надгрунтового покриття в коршних типах лiсу лiсопарку "Конча-Заспа" з 1960 по 1996 роки// Наук. вюник НАУ, 1977, в. 2. С. 208-212.
7. Тахтаджян А.Л. Флористические области Земли. - Л.: Наука. - 1978. - 247 с.
8. Толмачев А.И. Введение в географию растений. Изд-во Ленингр. ун-та. - 1974. - 243 с.
9. Шеляг-Сосонко. Ю., Смельянов I. Бiорiзноманiття та сталий розвиток Украши// Вюн. НАН Украши, 2000, № 4, С. 35-39.
10. Schubert R. Pflanzengeographie// Berlin. Academie-Verlag. - 1966. - 296 p.
УДК 630*187 Проф. А.Й. Швиденко, д-р с.- г. наук; доц. О.М. Дантова,
канд. с.-г. наук; асист. 1.Д. Бойко - ЧермвецькийНУ
ГЕОГРАФ1Я ТИП1В Л1СУ УКРА1НИ
Лiсiвничо-екологiчна типология - найбшьш досконале вчення про типи люу. В Укршш формуються типи дубових, соснових, букових, ялицевих, ялинових, чорно-вшьхових i деяких iнших типiв лiсiв. З урахуванням 'х рiзноманiття люоводи органь зовують i ведуть комплексне багатоцшьове лiсове господарство.
Ключов1 слова: едафiчна сiтка, дiброви, бучини, яличини, смеречини, вшьши-ни, тип люостану, едатоп, макрокомплекс типiв лiсу.
Prof. A.Yo. Shvydenko, doc. O.M. Danilova, I.D. Boiko - Chernivtsi National
University
Forest Types Geography
Forestry-ecological typology is among the most ideal sphere of knowledge concerning forest types. Ukraine is known for formation of oak, pine, beech, fir, abias, black alder and some other forest types. Taking into consideration forest types diversity, the foresters organize and conduct complex multi-purpose forest economy.
Key words: edaphic net, oak stands, beech stands, fir stands, abias stands, alder stands, forest stand type, edatope, forest types macro-complex.
Лшвничо-еколопчна типолопя, одним i3 фундатор1в яко'' був акаде-мж Петро Степанович Погребняк, стала основою ведення люового госпо-дарства в Укра'ш. Але, у лшвничш лггератур1 недостатньо висвгглеш особ-ливост формування тишв люу на тереш нашо'' держави, 'х поширення. Деяк лшвники ще й дос не розумдать прийнято'' класифшаци, не розр1зняють ос-новних люотиполопчних таксоном1чних одиниць: едатопи називають типами люу, типи люосташв 1менують назвами груп титв люу (наприклад, дубняки -д1бровами, бучинники - бучинами, яличники - яличинами, ялинники (неза-лежно вщ того, де вони ростуть) - смеречинами тощо). Особливо шюдлива така плутанина, коли вона допускаеться у публжащях.
Щоб уникнути под1бних непорозумшь, люовод повинен чггко уяснити принципи класифжацп лшвничо'' типологи, користуватись трьома таксоно-м1чними одиницями лшвничо-еколопчно'' типологи, до яких належать: тип умов мкцевиростання або едатоп, тип лщ i тип лкостану [7].
Едаф1чна Ытка, яка вщображае едафо-пдролопчш умови середовища, одночасно виступае i координатним ключем тишв люу. У кожнш кшматичнш зош вона включае також ординату клiмату i стае сiткою екотопiв, якi характеризуются не тiльки iдентичною родючютю i вологiстю грунту, а й кима-тичними умовами. Отже, екотоп вщображае еднiсть трофотопа, гiгротопа i
УкраТнський державний лкотехшчний унiверситет
клiматопа. Саме в такому середовишд i формуеться тип лiсу. Сiтка екотопiв поеднуе в гармонiйну систему все рiзноманiття люово! рослинностi, умов 11 оселення i росту, розкривае взаемозалежнiсть люостану i умов середовища, причини формування тих або шших типiв люу. Таким чином, едафiчна сiтка стае одночасно i основою класифжацп тишв лiсу, якщо 11 використовувати в рiзних клiматичних поясах чи зонах.
Першу класифжащю типiв лiсу розробив для Полюся i Лiсостепу Ук-ра!ни П.С. Погребняк. Оскiльки цей репон охоплював лiсорослиннi умови невеликого географiчного району - Полiсся i Лiсостеп Укра1ни в межах 1939 року з порiвняно одноманiтними грунтово-пдролопчними умовами i клiматом - то академж майстерно виразив в единш класифiкацiйнiй схемi ти-пи умов мюцевиростання i типи лiсу. На основi едафiчноl сiтки вiн вщобра-зив класифiкацiю соснових, дубових i вiльхових лiсiв. Виключно вдало цю еднiсть П.С. Погребняк показав на сво1й сiтцi iзобонiтетiв дуба, сосни та вшьхи чорно! (рис. 1) [4].
т А В с
0 У®/ / • г • /
1 г / / * / • Л • Л • /• ' /• / • / • / • г* J 1 ® •• (И)
2 / • 1 • \ • н •
3 \ А \ • • \ • • \ • • <• V • ^^^ ■А . ч
4 \@\ ; х» * • Те ' ОС ;
5 ч©\ /л 1 \ ;< / €) и \ 1 ' > 1 1
к ^ Бори Дуб/Ш субори Складш дубов1 субори Д¡брови
© Сосна "ф" Дуб Виьха
Рис. 1. Типи лку Украшського Полкся та iзобонiтети 100рчних деревостамв (за П. С. Погребняком, 1963)
Шсля возз'еднання укра1нських земель в единш Укра1ш, дiапазон кль матичних умов, у зв'язку з вертикальною зональшстю лiсiв у Карпатах та Прикарпатп, значно розширився. На теренах возз'еднано! держави зберегли-ся природш буковi, ялицевi та ялиновi люи, якi формуються, на вiдмiну вщ дубових та соснових, в шших кшматичних поясах.
Якщо перетнути територiю Укра!ни i пройти по профшю зi сходу вщ рiчки Оскол на захiд, в напрямку Харюв - Полтава - Вшниця - Хотин (Черш-вецька область, де у складi люосташв з'являеться домiшка бука) - гора Говер-ла - державний кордон Укра!ни з Угорщиною та Словаччиною, то ми поба-чимо велике рiзноманiття укра1нсько1 природи: Полтавську рiвнину, Прид-нiпровську низовину, Приднiпровську i Подiльську височини, де формуються дубов1, сосновi та чорновiльховi лiси. При цьому дубов1 лiси не щентичт за складом. Якщо на Лiвобережнiй Укра1ш в 1х складi домшують липа, клен гостролистий i дуже рiдко - граб, то на Правобережжi в межах Приднш-ровсько! i Подшьсько! височин формуються грабовi дiброви (рiдко суд1бро-ви). Коли ж досягнем Хотинсько! височини, побачимо буковi дiброви, а на 11 заход1 - дубов1 бучини (рис. 2).
Ртненськл]
1
1вано-Франктськл 11 I
1 Закарпатська ,
V IX 4
XII
I Хмельнищ.кл [
VI
Чершпвська
5
Полтавец^
л ш
V
\6
Чоркаська у
Кгроиогродська
Харшвська
Дн I п ровс1.ил
Макрокомплекси тишв л1су
[ VII
II ШТТ1 VIII 1=1
111 пш IX ИМИ
IV X 1 X 1
V XI ШЕЗ
VI XII
Микогии'нська
цо\
1 Загор1)ька
й2\
Херсонеька
МАКРОКОМПЛЕКСИ назви макрокомплексiв типт лiсу меридiональних профшш у тексп):
I - свiжi та сух1 кленово-липов1 д1брови;
II - свiжi дубово-сосновi субори та сосново-липовi судiброви (пристеповi); Ш - свiжi та сухi грабовi дiброви, сухi та свiжi бори, субори, вiльшини;
IV - свiжi грабово-сосновi судiброви; дубово-сосновi субори, грабовi дiброви, сирi
чорновiльховi сувiльшини;
V - свiжi грабовi дiброви, рiдко грабовi судiброви;
VI - свiжi грабовi дiброви та грабово-сосновi судiброви;
VII - свiжi та вологi грабовi дiброви та судiброви;
VIII - свiжi та волоп буковi дiброви та грабовi дiброви;
IX - свiжi та волоп дубовi бучини та субучини, волоп та свiжi ялицевi бучини i субучини;
X - волоп буков1 яличини та суяличини;
XI - волоп ялицево-бук^ су смеречини та смеречини;
XII - волоп та св!ж бучини та субучини Закарпаття.
Рис. 2. Географiя тимв люу Украти (схема)
Украшський дсржавиии лicoтeхнiчний yнiвeрcитeт
Але цим не вичерпуеться рiзноманiття дyбовиx лiсiв Украши, y чому легко переконатися, якщо пройти ще xоча б двома меридюнальними профь лями з пiвночi на пiвдень на Лiвобережжi i Правобережжi. Перший профiль -вщ державно1' границi з Росшською Федеращею по межi мiж Сумською i Чер-нiгiвською областями в напрямку Полтава - Дншропетровськ - Запорiжжя -Азовське море. Тут ми зустршемо дюжину макрокомплексiв тишв люу:
• свiжi та волоп дyбовi субори, липово-сосновi сyдiброви, кленово-липовi доб-рови, а також бори;
• свiжi та волоп кленово-липовi дiброви, сyдiброви, свiжi дyбовi субори;
• свiжi та волоп сосновi сyдiброви, кленово-липовi дiброви, свiжi дyбовi субори, чорносyвiльшини та чорнов^шини, вологi та свiжi липово-сосновi су-дiброви i свiжi кленово-липовi дiброви;
• свiжi кленово-липовi дiброви, свiжi дyбовi субори та складт сосново-дyбовi сyдiброви;
• свiжi та волоп кленово-липовi дiброви, мiсцями сyдiброви;
• свiжi дyбовi субори та липовi сyдiброви (пристеповi);
• свiжi та сyxi кленово-липовi дiброви;
• суй байрачнi бересто-пакленовi дiброви;
• суй та свiжi бори, дyбовi субори, а у заплавi Дншра - свiжi та вологi берес-то-пакленовi дiброви;
• сум байрачт дiброви;
• сум та дуже сyxi бори, у заплавi Дншра - сирi та мокрi вербовi груди;
• штyчнi насадження дуба та шшж дерев.
Другий - вщ державного кордону з Бшоруссю на Житомир - сxiднiше Вшнищ - Одесу, тобто через Полюся, Подiльськy височину, Причорноморсь-ку низовину - пересжае макрокомплекси типiв люу, серед якиx:
• вологi, сир^ мокрi та свiжi дyбовi субори, а також бори всix груп вологостц
• свiжi та волоп дyбовi субори, вологi грабово-сосновi сyдiброви, вологi, свiжi i сирi грабово-сосновi сyдiброви, дyбовi субори, грабовi дiброви та чорно-вiльшини;
• свiжi та вологi дyбовi субори i грабово-сосновi сyдiброви;
• свiжi грабовi дiброви та грабово-сосновi сyдiброви;
• свiжi грабовi дiброви та сyдiброви;
• сyxi та свiжi грабовi дiброви дуба скельного та сyxi бересто-пакленовi дiбро-ви (по байракаx), свiжi грабовi дiброви на вододiлаx;
• сyxi байрачнi чорнокленовi та бересто-пакленовi дiброви;
• сyxi байрачт бересто-пакленовi та чорнокленовi дiброви (остант два е заг-рyдовi типи);
• сум байрачнi дiброви;
• суй та дуже сyxi бори.
Отже, рiзноманiтнiсть сyчасниx дyбовиx лiсiв, а також ïx типiв люу значно бiльша i ширша, шж це вiдобразив П.С. Погребняк у свош класифжа-цiï, яка стала iсторieю розвитку лiсовоï типологи i залишаеться принциповим методом вивчення тишв люу. Запропонованi фундаторами лiсовоï типологи класифiкацiйнi лiсотипологiчнi одиницi i едафiчна сiтка типiв умов мiсцеви-ростання використовуються для визначення типiв люу i типiв умов мiсцеви-ростання у кожному окремому кшматичному пояЫ або зонi (рис. 3). У зв'язку з цим класифiкацiя тишв дубовж лiсiв набула остаточного вираження i вони
змшюеться зi сходу на захiд i з пiвночi на пiвдень залежно вiд едафiчних i клiматичних умов i специфiчних iндикаторiв (рис. 4).
Ггротопи Трофотопи
назва iндекс А - бори В -субори С -сугруди й -груди
Вкрай сухi 0 Ао Во Со йо
Сухi 1 А1 В1 С1 й1
Свiжi 2 А2 В2 С2 й2
Вологi 3 Аз Вз Сз йз
С^ 4 А4 В4 С4 й4
Мокрi 5 А5 В5 С5 й5
Рис. 3. Едефiчна стка Алексеева-Погребняка
X А в С О
0
1 1 4 •
2 • • »
3 щ • • •
4
5
Типи люу Бори /фбов! субори Суд-брови Д!бро ни
Рис. 4. Типи дубових лШв
При переходi вщ дубових лiсiв до букових формуються буковi дiброви i судiброви. На вiдрiзку Прикарпаття i Карпат виступають стиснутi у просторi буковi, ялицевi i ялиновi лiси, а на Говерлi - соснове рщколюся iз жерепа (сосни прсько!). Хоч цi люи займають невелику площу, вони рiзко вiдрiзняються вiд дубових. Використовуючи едафiчну сiтку у конкретних висотних кшма-тичних поясах, видаемо буковi, ялицевi i смерековi типи лiсу (рис. 5 а, Ь, с).
У букових люах формуються бучини i субучини - типи букових лiсiв, якi також рiзноманiтнi за складом: на переходi вiд дубових лiсiв до букових формуються дубовi бучини i субучини, а на межi з ялицевими лiсами - яли-цевi бучини i субучини. За дослщженнями Б.Ф. Остапенка, З.Ю. Герушинсь-кого, 1.Ф. Федця i А.Й. Швиденка [1, 3, 5, 6], на Прикарпатп i у Карпатах ви-дшяеться вiсiм субучин i десять бучин, крiм того бук виступае як iндикатор у деяких типах суборiв i восьми типах дiбров, судiбров, суяличин та яличин. Вони формуються там, де накладаються ареали бука, дуба i ялищ.
У ялицевих лiсах, за З.Ю. Герушинським [1], у сугрудах виявлено п'ять типiв суяличин, а в грудах - три типи яличин. Крiм того, ялиця висту-
УкраУнський державний лкотехшчний унiверситет
пае шдикатором вологого ялицево-смерекового субору, свiжоl i вологоУ яли-цевих судiбров, свiжоl i вологоУ смереково-ялицевих субучин, свiжоl i вологоУ буково-ялицевих сусмеречин, вологих грабово-ялицевоУ та ялицевоУ субучин, вологих буково-ялицевоУ та ялиновоУ сусмеречин, сироУ буково-ялицевоУ сусмеречини, а також свiжоl ялицевоУ бучини, вологоУ ялицевоУ, ялиновоУ та смереково-ялицевоУ бучини.
Рис. 5. Типи букових (а), ялицевих (b) та ялинових (с) nicie. (на едафiчнiй стц нанесем eKonozi4Hi ареали бука, ялищ ялини)
У пояс ялинових лiсiв сформувалось Ым сусмеречин та одна волога буково-ялицева смеречина i ялина виступае шдикатором двох тишв борiв, дев'яти тишв суборiв, чотирьох тишв люу у сугрудах i двох у грудах. Кожний тип люу мае свш природний ареал, поза яким не формуеться.
Типи люу сформувалися юторично шд впливом природного середови-ща. 1х корiннi люостани вiдрiзняються певним складом i продуктивнютю. Фактична продуктивнiсть корiнних i похщних лiсостанiв у сучасних умовах не вщповщае потенцiйним можливостям типiв люу.
Отже, лiсiвнику дуже важливо шзнати типи лiсу лiсництва, держлю-госпу, област^ щоб рацiонально на типолопчнш основi органiзувати багато-цiльове високопродуктивне люове господарство.
Л1тература
1. Герушинський З.Ю. Типологiя лiсiв УкраУнських Карпат. - Л^в: Шрамща, 1996. -
208 с.
2. Остапенко Б.Ф. Типолопчна рiзноманiтнiсть лiсiв УкраУнського Люостепу// Хар-кiвський державний аграрный ушверситет. - Харкiв, 1997. - 128 с.
3. Остапенко Б.Ф. Лесная типология. Часть I// Харьковский государственный аграрный университет. - Харьков, 2000. - 162 с.
4. Погребняк П.С. Общее лесоводство. - М.: Изд-во сельскохозяйственной литературы журналов и плакатов, 1963. - 398 с.
5. Федец И.Ф. Принципы классификации типов леса Украинских Карпат. - Труды Казахского НИИЛХА. - Алма-Ата, 1966, т. 5. - с. 125-137.
6. Швиденко А.И. Белая пихта на Буковине. - Ужгород: "Карпаты", 1967. - 91 с.
7. Швиденко А.Й., Остапенко Б.Ф. Люознавство. - Чершвщ: "Зелена Буковина", 2001. - 358 с.