CC BY
12
Вкник Нацюнального унiверситету "Льв!вська полгтехшка". Серiя: "Юридичш науки" Т. 7, № 2, 2020
УДК 340.12: 342.726
Юрш Турянський
доктор економiчних наук, член НКР Конституцшного суду Укра!ни https://orcid.org/0000-0002-4892-0653
tur2020@i.ua
ГЕНЕЗИС РОЗВИТКУ ПРАВ ЛЮДИНИ В НОВИЙ ЧАС
http://doi.org/10.23939/law2020.26.115
© Турянський Ю., 2020
Розглянуто основоположш та св!тоглядш !дет найв!дом!ших мислителiв перiоду Нового часу. Досл!джено iсторичне формування iнституту прав людини у далекоглядних !деях визначних мислителiв. Ю. Лiпсiй у свотх працях зазначае, що природне право е певним правом людини на життя, що закладено самою природою. Вш звертае свою увагу також на розум та совкть людини, що покликан! як суддя визначати вчинки iз застосуванням здорового глузду та виокремлював Тх як аморальнi та моральнь Гуго Гроцiй спираючись на пращ величних мислителiв античнот Греци та Риму, таких як Аристотель, Демокрiт та Платон Сенеки розглядав державу як "шструмент" досягнення загальнот користi для людей. Вiн був насл!дником iдеТ природного права та вважав, що закон лише е певним регулятором вже кнуючих правил, а також заперечував народовладдя, допускаючи його прояви лише у певному вибор1 щодо п1дкорення в процесi управлiння. Основною !деею Томаса Гоббса е !дея про природний стан людини, вщстоюючи позищю про рiвнiсть людей, що закладене у самш сутi природи як у фвичнш, так i в розумовiй сфер!. Мислитель також розвивав iдею миру мiж людьми та переконував, що кожна людина повинна дотримуватись та прагнути миру навiть в1дмовившись в!д певного роду iндивiдуальноТ свободи задля "життя за правилами", тобто за законами, що створеш в держав!. Проаналiзовано генезу розвитку природного права та його вплив на формування рiзноманiтних пiдходiв щодо визначення м!сця людини у держав! та суспшьствь Констатовано, що у даний перюд особливого значення набули принципи справедливости, р!вност! та гуманностi у полггико-правовiй думц! даного перiоду, що е базовими елементами у структур! людських прав. А також, особливе мкце у даному перюд! пос!дае право на життя людини, що тим самим здшснюе поступальний пщхщ до людиноцентриськот парадигми.
Ключов! слова: права людини, природш права, сусшльство, закон.
Постановка проблеми. Права людини е основним надбанням цивiлiзованого свггу. Належне дотримання даних прав яскраво демонструе правовий розвиток держави та дiевiсть ушх И iнститутiв. Зародження первюного розумiння людських прав сягають часiв античностi та згадуються у працях таких мислителiв, як Аристотель, Платон, Еткур та Цицерон. На основi цих iдей зароджувалось та розвивалось як природне право, так i майбутнш iнститут прав людини, що ми маемо сьогодш. Важливють дослiдження генезису розвитку правово! думки та формування основних щей про права людини як особливу щннють, що ми вбачаемо в працях видатних мислителiв Нового часу, дозволить нам ширше осягнути щейш начала формування першого поколiння прав людини.
Аналiз дослщження проблеми. Дослщження генези зародження та становлення прав людини видаеться неможливою без осмислення основних щей вщомих постатей, даного перюду, що формували основоположнi ще!, що стали в основу формуванш даного феномену. Проблематикою iсторичного розвитку прав людини займалися таю науковщ як: С. Алексеев, В. Бачинш, С. Головатий, Г. Демиденко, I. Жаровська, В. Бачинш та шшь
Незважаючи на велику кшьюсть праць у данш тематицi, цiлiсного та комплексного дослщження, що могло б розкрити ус засадничi 1де! формування шституту прав людини ми не виявили.
Метою щет науковот статтi е глибокий аналiз iсторичного зародження та розвитку прав людини при аналiзi основоположних свггоглядних iдей фiлософiв та юристов даного перiоду.
Виклад основного матерiалу. Цей iсторичний перiод вщзначаеться одним iз найважливiших у формуванш шституту прав людини, адже мислителi того часу внесли базовi основи та поняття вже у сучасне сприйняття людських прав як таких. Була розвинута концепщя природного права, яка мае першочергове значення для формування як даного шституту так i права загалом. Видатними мислителями, фшософами та юристами XVI столггтя, що розвивали концепщю та основш ще! прав людини були Юст Лiпсiй (1547-1606), Френсiс Бекон (1561-1626), Гуго Гроцш (1583-1645), та Томас Гоббс (1588-1679). 1хш працi е актуальними i сьогоднi та дослщжуються науковцями рiзних галузей знань таких як право, полгголопя, фiлософiя та сощолопя i е непереоцiненним вкладом в юторда зародження iнституту людських прав та розвитку основоположних пiдходiв саме до формування першого поколшня прав людини.
Юст Лiпсiй був вщомим пiвденно-нiдерландським гуманiстом та засновником течи неостощизму. Визначними працями даного мислителя були твори "Полтоика", а також "Бе Со^апйа", що у перекладi означае "Про стiйкiсть". Ц працi мали неабияку популярнiсть ще за життя даного фiлософа, а його пращ надихали вщомих дiячiв просвiтництва та фiлософiв.
Х. Хвойницька, дослщжуючи працi даного фiлософа вдало зазначае, що "найдалекосяжшшим у европейськш фшософп виявилося вчення Ю. Шпсш про "природне право" та "природний закон", що заклало пiдвалини новочасно! буржуазно!, революцшно! на той час, теорп держави i права, зокрема "права народiв" (мiжнародного права), "людського права" тощо. Наслiдуючи засади сто!чно! фшософп, голландський мислитель визнав розум шдивща единим критерiем моральностi чи аморальносп поведiнки, законностi чи незаконности людських вчинкiв" [1, с.70]. Даний фшософ спiввiдносив такi поняття як закон (право) та мораль, що формувало свггоглядш ще! мислителiв даного часу. Ю. Лiпсiй у сво!х працях зазначае, що природне право е певним правом людини на життя, що закладено самою природою. Вш присвячуе свою увагу також розуму та совют людини, що покликаш як суддя визначати вчинки iз застосуванням здорового глузду та виокремлював !х як аморальш та моральш. Сво!ми творами фiлософ хо^в вплинути на майбутнi поколiння на прикладах вщомих античних мислителiв та фiлософiв, що стали визначними у юторп. У своему творi полггика, мислитель аналiзуе працi таких фiлософiв як: Аристотель, Платон, Сенека та Цицерон, що заклали нарiжнi камеш у зародженнi та становленнi поняття прав людини, що виражалось у принципово важливих щеях щодо рiвностi, свободи та права.
Френсю Бекон - вщомий англiйський полiтик фшософ та державний дiяч. Вважаеться одним iз творцiв емпiризму та антисхоластичного методу, що дозволило розвинути шструментарш у наукових дослщженнях. Оскiльки цей мислитель вважав, що саме наука спроможна виршити проблеми суспiльства. Мислитель вщходив вiд теологiчноl теорil та особливо наголошував на важливостi позитивного закону та на його розмежуваннях як на несправедливi так i справедливi виходячи iз теорil позитивного права.
Гуго Гроцш, спираючись на пращ величних мислителiв антично! Греци та Риму, таких як Аристотель, Демокргт, Платон та Сенека, розглядав державу як "шструмент" досягнення загально!
корисп для людей. Вш був наслщником ще! природного права та вважав, що закон лише е певним регулятором вже юнуючих правил, а також заперечував народовладдя, допускаючи його прояви лише у певному виборi щодо пiдкорення в процес управлiння. Також цей фшософ вiдстоював принцип справедливостi, придiляючи особливу увагу саме мiжнародним вiдносинам та панування миру для людей яю е виснажеш вiйнами, що мали мюце в цей iсторичний перюд. Та пiдкреслював, що спiрнi проблеми необхщно вирiшувати за допомогою саме права, а не застосування сили, як це вщбуваеться тд час вшни.
Також притаманними для даного мислителя були сповщування принципу гуманносп, тим самим прагнучи подолати глобальну проблему вшни та миру. У 1625 р. ним була написана праця "Про право вшни i миру", що увiчнила його iм'я в ютори полгтико-право! думки та формування доктрини мiжнародного права та розвитку шституту прав людини зокрема.
У даному творi Г. Гроцш зазначае, що "сама мета вшни - збереження в недоторканносп життя i членiв тiла, збереження i придбання речей, корисних для життя, - цiлком вiдповiдае першим спонуканням природи; i якщо заради цього виявиться необхщним вдатися до сили, то це аж шяк не суперечить першим спонуканням природи, оскшьки навгть окремi тварини надiленi вщ природи достатнiми силами i засобами, щоб забезпечити собi самозбереження" [2, с. 84].
Цей юрист закладав у сво! ще! основнi принципи, що притаманш iнституту прав людини: це гумашзм, мiжнародне спiвробiтництво, сувереншсть та справедливiсть, що е неабияким внеском у розвиток сучасних правових теорш.
За ученнями Гроцiя закони писаш не самими людьми, а даш !м Богом, якого мислитель вважав уособленням гармони та Творцем Всесвггу, та створення людини, якш притаманний розум для осмислення закошв само! природи. "Велию труднощi виникають щодо права, встановленого божественною волею. Нехай шхто не заперечуе, що природне право е непорушним i що внаслщок цього бог не мк- ухвалити нiчого противного природним правом. Це справедливо лише щодо того, що правом природним заборонено або наказано, але не щодо того, що тшьки дозволено природним правом, бо дп такого роду не належать, власне, до права природного, але, виходячи за межi його, можуть бути заборонеш або приписан^' [2, с. 88].
У сво!х працях знаний юрист розглядав людину як таку, якш необхщний сощум для юнування та описував притаманш та природно закладеш людсью якосп - такi, як товарисьюсть, що сповiдували сто!ки, працi яких Гуго Гроцш брав за основу у розвитку сво!х основних щей. Мислитель вважав, що права людини на життя, самозбереження, поваги до прав шших людей езакладено самою природою людського ества. Також, розглядаючи щ права ^зь призму Божих Закошв, що сповщують мирне сшвжиття людей та повагу прав один одного, будуеться щейна лшя фшософсько! думки цього дослщника. Гроцш придшяв особливо! уваги роздумам щодо насилля та його застосування лише у окремих випадках. "Здоровий же розум i природа суспшьства, що залучаються нами до дослщження на другому, хоча i на бшьш почесному мющ, забороняють застосування не будь-якого насильства, але тшьки того, яке несумюне з самим суспшьством, тобто яке порушуе чуже право. Бо суспшьство ставить перед собою ту мету, щоб користування сво!м надбанням було забезпечено кожному спшьними силами i за спшьною згодою" [2, с. 85]. Наголошуючи на природних засадничих щеях права на життя та притаманному для людини шстинкп самозбереження, що е закладений самою природою. Тобто Гроцш пщкреслював, що необхщно обмежити насилля для загального суспшьного блага та збереження матерiальних благ людини та !! життя та здоров'я, що е певною цшнютю. 1ншими словами насилля можливо застосовувати лише з метою збереження свого тша та життя, адже це закладено самою природою.
С. Головатий дослщжуючи юторичш доктрини Гуго Грощя зазначае, "Якщо основою права е накази Бога людиш збертати саму себе, а вщтак поважати i права шших у спшьноп, тодi права вже не е бшьше моральними речами" [3. с. 68].
Отже, у його працях також прослщковуеться щея рiвностi, що притаманна базовим началам людських прав. Дослщжуючи природу людини у сво!й пращ, наголошуеться на рiвностi людей,
виходячи iз природного начала людини та на важливосп досягнення справедливости миру та гуманности Справедливють вкладалась також i у призначенш покарання, що повинно спiввiдноситись iз тяжкiстю самого злочину а покарання е певним шструментом профiлактики та е корисним, як для злочинця, так i для цшого суспшьства. Також мислитель не заперечував насилля як захисту свого природного права на життя. Гроцш вiдстоював щею, що навiть у час вшни право не припиняе свое! ди та розмежовував способи ведення вшн на несправедливi та справедливi.
Пращ Томаса Гоббса "Левiафан" та "Про громадянина" стали надзвичайним спадком для юторичного розвитку поняття права та суспшьства, рiвностi та справедливостi. Т. Гоббс вивiв дев'ятнадцять "законiв природи", та всi вони сповiдують мир. У сво!й працi зазначае, що "настанови розуму люди зазвичай називають законами, хоча це неправильно, бо то - лише висновки чи теореми стосовно питань збереження й захисту людей, тодi як закон, власне, означае слово того, хто по праву наказуе шшим. Однак якщо ми розглядаемо щ теореми як донесеш до нас Словом Бога, який по праву пануе над ушм, - тодi вони слушно називаються законами" [4, с. 179].
Основною щеею мислителя виступае природний стан людини, вщстоюючи позищю про рiвнiсть людей, що закладене у самш суп природи як у фiзичнiй, так i в розумовiй сферг Гоббс також розвивав iдею миру мiж людьми та переконував, що кожна людина повинна дотримуватись та прагнути миру навпъ вщмовившись вщ певного роду iндивiдуально! свободи задля "життя за правилами", тобто за законами, що створеш в держава "Так, Т. Гоббс радикально вщшшов вщ релiгiйно-мiстично! парадигми усвiдомлення влади; державна влада, на його думку, - це продукт людських дш, яю виявляються через юридичний контракт тдлеглих i правителiв. Державна влада протиставляеться природi заради добра людини i безпосереднiми дiями людини. Державна влада не постшна, а змшна, рухлива категорiя, цей рух зумовлюеться боротьбою керiвникiв та !х домовленостями" [5, с. 69]. Саме на створення держави скероваш прагнення людей до безпеки та миру, як це описано у другш частиш "Левiафану".
У Гоббсових працях ми вбачаемо вщстоювання iдей, що притаманш понятшно-категорiальному апарату саме прав людини. Це як гарантп права на захист, рiвний для усiх суд присяжних, спiввимiрнiсть покарання, безпека та безпосередня участь держави у реалiзацi! даних щей та напрямюв, що е перманентно необхщною для дотримання та збереження людських прав, тому згодом в юторичному плаш "зростае позитивна роль iнститутiв громадянського суспшьства" [6, с. 242]. Отже, у працях Гоббса чгтко прослщковуеться еволюцшний пiдхiд до рiвностi та справедливости а право трактуеться як основний регулятор вщносин мiж людьми. Закон покликаний вщстоювати основнi постулати мирного ствжиття та становити основу для збереження людського життя, що закладений в людиш природним шстинктом самозбереження та моральними щнностями, на яких фшософ особливо наголошуе.
Висновки. Цей юторичний перiод вiдзначаеться особливим внеском у зародження та розвиток шституту прав людини. Кожна iз вищезгаданих найвщомших постатей цього перюду зробила внесок у розвиток правового розумшня людських прав та !хньо! значимостi для iснуваннi людини та держави. Юстом Лiпсiем спiввiдносились таю поняття, як закон (право) та мораль, що формувало свггоглядш ще! мислителiв того часу. Також вагомим для дослщжувано! тематики стало формування ще! про "доброго правителя", що покликаний забезпечити пщлеглим безпеку та добробут, "громадське добро" та здоров'я, що формуе принцип надежно! учасп держави у захисп основних прав людини. Ф. Бекон надав особливого значення "право! рiвностi" та "всезагально! справедливости' щодо тлумачення законiв та !хнього призначення в державi. Пращ Гуго Грощя заклали пiдвалини для розвитку правово! думку щодо держави та права, мiжнародних вiдносин та дотримання права i законiв у чаш вшни, особливо виокремлюючи право на життя людини. Гуго Гроцш заклав основи гумашзму, мiжнародного сшвробггаицтва, суверенности миру, справедливостi та рiвностi людей, що стали значним внеском у розвиток сучасного розумiння шституту прав людини.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Хвойницька Х. Концепция природного права голландських мислителiв (Ю. Лiпсiй, Г. Гроцш) Вкник Нацюнального утверситету "Львiвська полiтехнiка". 2011. С.69-73. URL: http://ena.lp.edu.ua:8080/bitstream/ntb/10334/1/12.pdf 2. Гроцiй Г. О праве войны и мира. Три книги. Москва.: Ладомир, 1994. 868 с. URL:http://grachev62.narod.ru/huig_de_groot/chapt102.html 3. Головатий С. Людсьш права. Лекцп. Кт'в.: Дух i лiтера, 2016. 760 с. 4. Гоббс Т. Левiафан. Дух i лiтера. Кшв 2000. URL:http://aps-m.org/wp-content/uploads/2017/03/ro66c.pdf 5. Юськiв Н. В. Державна влада: фiлософсько-правове дослiдження: дис... канд. юрид. наук: 12.00.12. Львiв: 2013. 214 с. 6. Жаровська I. М. Генезис вде! вщкритосп влади Форум права. 2009. № 3. С. 242-246.
REFERENSE
1. Khvoinytska Kh. Kontseptsiia pryrodnoho prava hollandskykh myslyteliv (Iu. Lipsii, H. Hrotsii) [The Concept of Natural Law of Dutch Thinkers (Yu. Lipsey, G. Grotius)] Visnyk Natsionalnoho universytetu "Lvivska politekhnika". [Bulletin of Lviv Polytechnic National University.] 2011. С.69-73. URL: http://ena.lp.edu.ua:8080/bitstream/ntb/10334/1/12.pdf 2. Hrotsii Huho. Propravo viiny i myru.Try knyhy.[On the law of war and peace.Three books.] Moskva.: Ladomyr, [Moscow: Ladomyr]. 868 p. URL:http://grachev62.narod.ru/huig_de_groot/chapt102.html 3. Holovatyi S. Liudski prava. Lektsii. [Human rights. Lectures.] Kiev: Dukh i litera. [Kiev: Spirit and letter], 2016. 760. p. 4. Thomas H. Leviafan. [Leviathan]. Dukh i litera. Kiev: [Spirit and letter Kiev], 2000. URL:http://aps-m.org/wp-content/uploads/2017/03/гоббс.pdf 5. Yuskiv N. V. . Derzhavna vlada: filosofsko-pravove doslidzhennia. [State power: philosophical and legal research] : dys... kand. yuryd. nauk: 12.00.12. Lviv. [diss. lawyer. Sciences: 12.00.12. Lviv] 2013. 214 p. 6. Zharovs'ka I. M. Genezy's ideyi vidkry'tosti vlady' [The genesis of the idea of openness to power] Forum prava.[ Forum right] 2009. # 3. S. 242-246.
Дата надходження: 10.04.2020р.
Yuriy Turiansky
Doctor of Economics, member of the NKR Constitutional Court of Ukraine
GENESIS OF HUMAN RIGHTS DEVELOPMENT IN THE MODERN AGE
The article deals with the fundamental and ideological ideas of the most famous philosophers of this period. The historical formation of the Human Rights Institute has been explored in the far-sighted ideas of prominent thinkers. Yu. Lipsy in his writings states that natural law is a certain human right to life, which is laid by nature itself. He also devotes his attention to the mind and conscience of a person who, as a judge, is called to determine common sense acts and distinguishes them as immoral and moral. Hugo Grotius, relying on the works of great thinkers of ancient Greece and Rome, such as Aristotle, Democritus, and Plato Seneca, regarded the state as an "instrument" for the attainment of the common good of the people. He was a follower of the idea of natural law and believed that the law was merely a regulator of pre-existing rules, and also denied the rule of democracy, allowing it to manifest itself only in a certain choice as to subjugation in the process of government. The basic idea of Thomas Hobbes is the natural state of man, defending the position on the equality of people, which is embedded in the very essence of nature, both in the physical and mental sphere. The thinker also developed the idea of peace between people and argued that everyone should abide and strive for peace, even while giving up some kind of individual freedom for the sake of "living by the rules", that is, under the laws created in the state. The ideas that formed the basis for the creation of the human rights institute we have today are analyzed. The genesis of the development of natural law and its influence on the formation of various approaches to determining the place of humans in the state and society are analyzed. It is certified that, in this period, the principles of justice, equality and humanity in the political and legal thought of this period, which are the basic elements in the structure of human rights, had become particularly important. And also, a special place in this period is the right to human life, which thus provides a progressive approach to the human-centric paradigm.
Key words: human rights, natural rights, society, law.
