CC BY
23
ДО ОБГОВОРЕННЯ TO DISCUSSION
УДК 330.34(477)
ГЕНЕЗИС I ЕВОЛЮЦ1Я КОНЦЕПЦ1Й ГЛОБАЛЬНИХ КРИЗОВИХ СИТУАЦ1Й
С.Д. Бiляцький, к.е.н., с.н.с. А.Б. Добровольська, к.е.н., с.н.с.
1нституту ceimoeoï економжи i мгжнародних в1дносин НАН Украти, Kuïe, Украта
Бшяцький С.Д., Добровольська А.Б. Генезис i еволюцгя концепцт глобальних кризових ситуацш.
У статп розглянуто основш 3aK0H0MipH0cri та гсторичт особливостi глобальних кризових ситуацш в контексп цивiлiзацiйного розвитку, проаналiзовано теорп економiчних криз.
Ключовi слова: економiчна криза, теорп криз, меж росту, стiйкий розвиток, навколишне середовище, глобальна рiвновага
Беляцкий С.Д., Добровольская А.Б. Генезис и эволюция концепций глобальных кризисных ситуаций.
В статье рассмотрены основные закономерности и исторические особенности глобальных кризисных ситуаций в контексте цивилизационно-го развития, проанализированы теории экономических кризисов.
Ключевые слова: экономический кризис, теории кризисов, пределы роста, устойчивое развитие, окружающая среда, глобальное равновесие
Belyatsky S.D., Dobrovolskaya A.B. Genesis and evolution of the concepts of a global crisis.
The main patterns and historical features of the global crisis in the context of civilization development is described, the theory of economic crisis is analyzed.
Keywords: economic crisis, crisis theory, limits to growth, sustainable development, environment, global balance
Упершому десятирiччi ХХ1 столитя у свт вщбулися докоршт змши, прояви-лися яшсно новi тенденцп i закономiр-носп суспшьного розвитку. Свгг вступив в епоху глобально! кризи, яка виникла в результата негативних побiчних процеав, обумов-лених розвитком цивiлiзацii. Криза торкнулася буквально усiх сфер життeдiяльносri людини: ото-чуючого середовища, стану бюсфери, свiтовоi економiки, соцiального середовища, нацюнальних взаeмовiдносин.
Економiчна криза, яка почалася на ринку суб-стандартних iпотечних кредитiв США в 2007 р., охопила усю свггову економжу. При цьому краГ-ни, що мали хорошi макроекономiчнi показники i не були безпосередньо пов'язанi з американським iпотечним ринком, постраждали в ходi кризи сильнiше, нiж розвинуп краГни, близькi до Г! епщентру.
Криза виявила зворотний бiк штеграцп еконо-мiк i фiнансових систем рiзних краГн: проблеми, що виникли на окремих ринках, швидко пошири-лися на увесь свгг. Щшьт фiнансовi зв'язки пере-творилися в канали передачi кризового <^русу» мiж краГнами, а економiки, найбiльш успiшнi в залученш iноземних iнвестицiй, виявилися пiд ударом при раптовому розвороп свiтових потошв капiталу. Це знову привернуло увагу економюпв до питания, що активно обговорювалося тсля азiйськоi кризи 1997-1998 рр.: чи перевищують вигоди вщ iнтеграцii зв'язанi з нею ризики i втрати?
Аналiз дослiджень та публжацш по темi
У сучасно! кризи вже iснуe своя солщна аналь тика: значна кiлькiсть публжацш, семiнарiв, кон-ференцiй присвячених цш темi. Однак спiльноi думки вщносно чинникiв Г! виникнення та прогно-зiв на майбутне немае.
Вщзначимо, що лiбералiзацiю зовнiшньоi тор-гiвлi експерти майже одностайно оцiнюють позитивно - накопичено досить сввдчень позитивного ефекту торговельно! вiдкритостi економiки. У той
же час ефект лiбералiзацix фшансових ринкхв ощнюеться неоднозначно. Ще при пiдготовцi Бреттон-Вудськох системи Дж.М. Кейнс виражав сумшв у вигiдностi високох мобiльностi катталу.
В даний час у захист фшансовох лiбералiзацix висловлюються, зокрема, С. Фшер i Л. Саммерс. Так, Фшер запропонував включити в число задач МВФ поступову лiбералiзацiю руху капiталу у свiтi. Разом з тим ряд економюпв (Дж. Стплщ, П. Кругман, Д. Родрик) скептично ощнюють 11 вигоди. Наприклад, Родрик вважае, що в крахнах, що розвиваються, така лiбералiзацiя iстотно тд-вищуе ризики кризи, а Кругман пропонуе крахнам, що знаходяться в кризовому сташ, активно контролювати потоки катталу.
В той же час для представникхв шкхл цившза-цшного, iнтегрального макропрогнозування криза, що вибухнула з 2008 р., була неминучою, передба-чуваною та необхiдною. Вона виконуе функцiю, за висловом Й. Шумпетера, «творчого руйнування», очищае глобальний проспр вiд застаршох iндуст-рiально-капiталiстичноx системи, що вичерпала свiй потенщал розвитку, вiдкривае простiр для поспндусх^альнох, штегральнох системи, для ствердження шостого циклу Кондратьева й адекватного йому технолопчного укладу.
Мета статтi. Автори намагаються нагадати про тi «наробки», як1 залишила нам iсторiя. 1х ана-лiз може допомогти в пошуку шляхiв протидп зненадському виникненню нових криз в майбут-ньому чи, по менший мiрi, заходiв пом'якшення 1хнього руйнiвного впливу. Основнi результати дослвдження
Передчуття тих проблем, з якими ми зустрь лися сьогодш, з'явилося в XVIII ст. разом з законченном епохи Великих географiчних вiдкриттiв. Людство з'ясувало розмiри Землi й обриси конти-ненпв з великою точнiстю. Люди стали замислю-ватися про меж1 свого юнування: Земна куля хоч i значна за розмiром, але хх розмiри i можливостi обмеженi. Найбiльш чiтко сформулював цi проб-леми англшський вчений Томас Мальтус (17661834). В сво1й працi «Досввд про закон народонаселения», що вийшла в 1798 рощ, вш застерпав сучасник1в, що оск1льки кхлькхсть людей, що живуть на Земл^ постiйно зростае, то здатнiсть планети хх усiх забезпечувати рано чи тзно буде вичерпана.
Багатьом iз тих, що сьогодш живуть в Украхш не потрiбно нагадувати, застережливе ставлення до великого вченого з боку офщшнох радянсько1 науки. Про Мальтуса можна було згадувати лише в негативному сена.
Теорп «глобальних криз», що з'явилися остан-нiми десятилiттями, стали сучасною редакцiею теорп Мальтуса. Цi теорп проповщують немину-чiсть настання серп глобальних криз по мiрi зрос-тання кiлькостi населення i науково-техшчного прогресу.
Теорп «глобальних криз» та теорп «рогу достатку». У 1970 рощ професор Массачусетського технiчного шституту Джей Форрестер розробив
математичнi моделi «Мир-1» i «Мир-2», врахував-ши в них населения, виробництво сшьськогоспо-дарсько1 i промислово1 продукцп, природш ресур-си i забруднення навколишнього середовища, та продемонстрував членам Римського клуба першi машиннi прогони цих моделей [1]. Експеримент справив сильне враження. На основi моделей Фор-рестера була створена модель «Мир-3», i результати хх дослщження були опублiкованi в 1972 рощ за назвою «Меж1 росту».
Математична модель «Мир-3» була побудова-на для дослщження п'яти основних глобальних процеав: швидкох iндустрiалiзацix, росту чисель-ностi населення недостачi продуктiв харчування, що дедалi збiльшуеться, виснаження запаав не поновлюваних ресурсiв i деградацп природного середовища. Звичайно ж, як i будь-яка модель, вона мютила значну кхлькхсть спрощень. Але отри-манi результати виявилися настшьки цiкавими, що автори вирiшили зробити хх надбанням громадсь-костi. Змют хх полягав у наступному.
1) Якщо сучаснi тенденцix росту чисельносп населення, iндустрiалiзацix, забруднення природного середовища, виробництва продовольства i виснаження ресурав будуть продовжуватися, про-тягом наступного сторiччя свiт пiдiйде до меж росту. У результат^ швидше за все, вiдбудеться несподiваний i неконтрольований спад чисельнос-тi населення i рiзко знизиться обсяг виробництва.
2) Але цю тенденцiю росту можна змшити i прийти до економiчноx й екологiчноx стабiльностi. Стан глобально! рiвноваги можна установити на рiвнi, що дозволяе задовольнити основш матерi-альнi потреби кожнох людини i дати кожнiй люди-ш рiвнi можливостi реалiзацix особистого потен-цiалу.
Якщо народи свiту виберуть не перший, а дру-гий шлях, то чим рашше вони почнуть працювати, щоб вступити на нього, тим бшьше шансiв на устх, тому що всi складовi описаного дослiджен-ня - чисельшсть населення, виробництво продо-вольства, забруднення природного середовища, витрата не поновлюваних ресурав - ростуть за експонентним законом.
Оскхльки авторiв моделi цiкавили тшьки най-бiльш загальнi характеристики поводження пара-метрiв, то вони не робили особливох деталiзацix. Так, вони використовували статистику, що вщби-вае середш характеристики населення земнох кулг Розглянули тiльки один клас забруднюючих речо-вин: сiмейство стiйких, широко розповсюджених на Землi елементiв i з'еднань (свинець, ртуть, азбест, бюстшкх пестициди i радiоiзотопи), дина-мiчне поводження яких у бiосистемi бшьш-менш вiдомо. Загальнi запаси всiх не поновлюваних ресурав урахували в якосп деяких «узагальнених ресурсiв», хоча для кожного окремого виду сиро-вини характерна своя динамжа, що вщбивае i рiвень запасiв, i швидкхсть ххнього виснаження.
Автори моделi, звичайно, розумши, що не змо-жуть претендувати на точний прогноз. Однак модель дала можливють зрозумiти причини росту, його межх i можливе поводження системи при тд-
ходi до меж. Всi оцiнки в моделi вiдраховувалися вiд показник1в 1900 р., i до 1970 року (коли ство-рювалася модель) уа змiннi, загалом, вiдповiдали дiйсним значенням. Чисельнiсть населення, що складала в 1900 рощ до 1,6 млрд. чоловш, виросла до 1970 року до 3,5 млрд. Хоча народжувашсть повшьно падае, рiвень смертностi знижуеться швидше (особливо пiсля 1940) i темпи росту чисельностi населення збшьшуються. Обсяг ви-робництва промислово! продукцп, продуктiв хар-чування i послуг на душу населення росте по експонеип. Запаси ресурсiв у 1970 складали майже 95% вiд значення 1900 року, але вже починали загрозливо скорочуватися через зростання кшькосп населення й обсягу промислового вироб-ництва.
З поводження моделi було видно, що набли-ження до граничних значень i колапс неминучг Обсяг промислового капiталу в моделi досягав рiвня, де був потрiбний величезний приплив ресурсiв, i сам процес цього росту виснажував запаси доступно! сировини. Зi зростанням щн на сировину i виснаженням родовищ для видобутку ресурсiв було потрiбно усе бiльше засобiв, а вихо-дить, усе менше залишалося для вкладення в май-бутне зростання. Нарештi, наступив момент, коли катталовкладення вже не могли компенсувати виснаження ресурсiв. Почалося руйнування iндус-трп, а разом з нею системи послуг i сшьгосп-виробництва, що залежать вш промисловостi (ви-робництво добрив, пестицидiв, робота дослшниць-ких лабораторiй i особливо виробництво енергп, необхiдноi для механiзацii).
Точно розрахувати час цих подiй не можливо, але рiст припиняеться близько 2100 року. Однак у кожному сумшвному випадку автори намагалися виводити оцшки з максимальним оптимiзмом, зневажаючи випадковими тимчасовими подiями, що могли б покласти к1нець росту ранiше. 1ншими словами, зростання у моделi продовжуеться дов-ше, нiж це може виявитися в реальному свiтi.
Щоб перевiрити результати, автори моделi по-двоГли оцiнку запасiв ресурсiв для 1900 року, за-лишивши ва iншi допущення такими, якими вони були при звичайному прогонi. У наслшку рiвень iндустрiалiзацii виявився бшьш високим, тому що запаси ресурав виснажувалися не настiльки швид-ко. Виявилося, у цьому випадку промисловють, що розростаеться, забруднюе середовище з такою швидк1стю, що навантаження на природний поглинаючий механiзм виявляеться граничним. Рiвень забруднення росте ще швидше, шж у першому випадку, викликаючи тдвищення смерт-ностi i скорочення виробництва продовольства. I до к1нця прогону запаси ресурав знову виснажу-ються цшком, незважаючи на подвоене значення Гхньо! первинно! величини [2].
Якщо концепцii «глобальних криз» вiрно змальовують суть процеав i кориснi в пм вшно-шеннi, що привертають увагу до необхiдностi дбайливого вшношення до природи, то теорii «рогу достатку» бшьш адекватно вшбивають реальшсть саме нашого часу. Прихильники теорп
«рогу достатку» вказують, що, усупереч пророцт-вам Мальтуса, жоден з ресурав на планеп до початку XXI столитя не виявився вичерпаним. Вплив людства на живу оболонку Землi дав як негативнi, так i позитивнi наслiдки, i в цшому стан людини розумно! як бюлопчного виду е задовiль-ним [3].
В основi концепцii «рогу достатку» лежить теза про те, що ресурси Землi i використовуванi ресурси ближнього космосу (наприклад, сонячна енергiя) перевищують будь-яш зростаючi потреби людства. I! прибiчники звертають увагу i на те, що кшьшсть населення багатьох краГн свiту, включа-ючи сучасну Украшу, практично не зростае. £ тенденщя до зниження темпiв приросту населення в краГнах, що розвиваються. За прогнозами демо-графiв, чисельнiсть людства повинна стабшзува-тися в 20-х роках XXI столитя на рiвнi 9-10 млрд. Так що демографiчна криза неможлива.
Чи загрожуе людству небезпека вимирання вiд невилiковних хвороб, наприклад, СН1Ду? Нi, вш-повшають прихильники цiеi концепцii, не загрожуе. Людство пережило i бшьш небезпечш етде-мii. Пандемiя чуми наприкiнцi Середньовiччя за лiченi мюящ знищила в Захiднiй Gвропi до 75% населення. Однак деяш люди мали iмунiтет до чуми, i за калька рок1в Гхнього штенсивного роз-множення чисельнiсть населення вшновилася. Вiдбувалося це вiдповiдно до закошв глобально! екологii: будь-яка екологiчна шша повинна запов-нитися.
Сьогоднi вiрус СН1Ду найбiльш розповсюдже-ний в Африщ, але частка його носiiв у загальнш кiлькостi населення цього континенту давно стабь лiзувалася, i загрози вимирання цiлих кра!н немае. Зростання числа вiрусiв вiдбуваеться вiдповiдно до закошв глобально! екологп, що постулюють стабiлiзацiю чисельностi будь-якого виду [4].
Послшовники теорii «рогу достатку» визнають, що деяк1 з форм впливу людини на природу - наприклад, зв'язат з видобутком нафти, викорис-танням ядерно! енергiй - часом призводить до катастроф. Але це тшьки здаеться людям, що спираються на спрощенi уявлення про закони екологп. От, наприклад, вшбувся викид нафти в океан у результата аварii танкера. Усi говорять: «Катастрофа!». У вшповшь прибiчники теорп «рогу достатку» зауважують, що незначш викиди збiльшують бiологiчну продуктившсть i бiологiч-ну розмаiтiсть в океаш i на забруднених донках сушi. Справа в тiм, що нафта - оргашчна сполука, яка засвоюеться багатьма живими органiзмами. При надлишку нафти збiльшуеться к1льк1сть орга-нiзмiв, що засвоюють !!, i зменшуеться к1льк1сть органiзмiв, нездатних засвоювати нафту. Так що надлишок нафти в природному середовищi може бути i корисним, i шк1дливим.
Або, наприклад, у наслшку аварii на Чорно-бильськ1й атомнiй станцii у навколишне середо-вище потрапила велика кшьшсть стiйких (перiод напiврозпаду яких тривае до дек1лькох десятков тисяч рошв) радiоактивних елементiв. Ясно, що це дуже погано. Але, виявляеться, бюлопчна розмаГ-
псть i бiологiчна маса в зош Чорнобиля стала навиъ вище, шж до катастрофи! Крiм того, за даними експертiв, тривалють життя чорнобильцiв перевищила середню тривалють життя iнших категорiй населення. Однак, останне е наслщком кращого матерiального забезпечення i бшьшо! уваги лiкарiв до Ххнього здоров'я.
Так що ця група дослiдникiв цiлком задово-лена життям. Екологiчнi катастрофи йдуть на користь природi. Звичайно, небезпеки е: глобальнi i локальнi вiйськовi конфлiкти. А в iншому усе добре. Треба просто грамотшше застосовувати науковi знання [5].
Саме щкаве, що у цьому е деяке рацюнальне зерно. Не можна не погодитися, що для прогнозiв наслщшв екологiчних катастроф необхiдно залу-чати увесь арсенал сучасно! науки. Людина так чи iнакше впливае на природу, але заборонити всю господарську дiяльнiсть неможливо i не потрiбно. I справдi, абстрактна охорона природи повинна змiнюватися конкретно розробленою стратепею рацiонального природокористування.
Але якщо виконати те, чого вимагають при-хильники концепщ! «рогу достатку», - тобто роз-глянути проблеми з науково! точки зору, - можна очiкувати, що Х'хнш ентузiазм дещо зменшиться.
От деяш об'ективнi данi. Насамперед, у приро-дi немае вiльних екологiчних шш. Маса живо! речовини на Землi складае 2400 млрд. т (у сухш вазi, без зв'язано! з живою матерiею води). Протя-гом сотень мшьйошв рок1в це значення залиша-еться вiдносно стабiльним. Якщо в одному мiсцi бiомаса убувае, то в шшому вона зростае. При цьому зростання чисельностi будь-якого виду е обмеженим, i воно проходить калька стадiй. Пiсля первинного росту настае фаза стабшзаци, обумов-лена наявними ресурсами. Якщо сама емшсть середовища зазнае змiн, то вихщна чисельнiсть так само буде м^тися. Це справедливо для будь-якого бюлопчного виду, але для нас важливi тiльки тi фактори, що сушст з iснуваниям такого виду як людина. Тому уа надп, що в результатi еколопчних катастроф росте розматсть видiв, наХ'вш Змiни можуть один раз стати такими, що мюця для людини не залишиться [6].
Прихильники теорп «рогу достатку» спереча-ються зi своХми опонентами, прихильниками теорil «глобальних криз»: «Ви говорите про незво-ротне руйнування бiосфери Землi, викликане гос-подарською дiяльнiстю людини i науково-техшч-ним прогресом. Наведiть даш, згiдно яким у рiк зникае до 10 тис. бюлопчних видiв. Однак, ввд-повiдно до принцитв глобально! екологi!, жоден з вимираючих видiв не залишае пiсля себе вшьного мiсця. Воно вiдразу ж заповнюеться iншими видами. При цьому в бшьшосп випадк1в вимирання виявляеться уявним. 1снують так зваш «прихованi види», чисельнiсть яких достатня для саме тд-тримки, але мала для стшко! фiксацi! !х методами польово! екологi!. При звшьненш екологiчно! нiшi видом, що домiнував в нiй колись, прихованi види, що знаходяться поруч, швидко починають розмножуватися i заповнювати пролом у бюсферг
Наш час породив багато еколопчних проблем, пов'язаних з попршенням середовища юнування людини й iнших представнишв живо! природи. Але цi проблеми не зв'язаш з глобальним руйну-ванням бiосфери. II захиснi сили дуже велика. Бiльшiсть з обговорюваних зараз глобальних проблем, таш, як змша товщини озонового шару, змша середнiх температур, у першу чергу зв'язаш з загальнопланетарними i космiчними процесами, впливати на як1 людина не в змозi [7].
Помилка цих мiркувань у тому, що вони не мають вiдносин до майбутнього людства. Так, бю-сфера вистоХть. Та чи устоХть людина?
А от шший аргумент послщовнишв теорi! «рогу достатку»: «Нас лякають демографiчною кри-зою i тiсно зв'язаними з нею можливими сировин-ними, енергетичними, аграрними кризами. Однак, усупереч прогнозам, жоден iз природних ресурсiв, як поновлюваних (енерпя сонця, вiтру, води), так i не поновлюваних (мiнеральна сировина) не вичер-панi. Протягом останнiх сторiч середнiй працюю-чий громадянин, незалежно вiд того при якому режимi в як1й кра!нi живе, за грош^ одержуванi в одиницю часу, може купити набагато бшьше вугшля нафти, зерна i т.д., чим у минулому сто-лiттi. Це вщбуваеться за рахунок науково-технiч-ного прогресу. Уявна недостача одного джерела сировини завжди приведе до пошуку i створення бiльш ефективно! технологi!.
На сьогодшшнш день людство використовуе незначну частину мiнеральних ресурсiв Кориснi копалини добуваються з глибин 200-300 м. В той же час уже розроблено технолопю буршня на глибиш 10 км. Видобуток корисних копалин з великих глибин економiчно нерентабельний. При шдвищенш вартостi цих копалин i при змiнi технологi! вони стануть доступнi [8].
Чи обов'язково в майбутньому свггова система буде рости, а попм прийде до катастрофи, до по-хмурого натвзлиденного iснувания? Так, якщо припустити, що наш тепершнш спосiб життя не змшиться. Але члени Римського клуба вiрять у людський розум. Вони посилаються на досвiд «зелено! революцп», що пiдвищила продуктивнiсть сшьського господарства в аграрних краХнах. Вони повш оптимiзму i говорять, що в iсторiХ людства е приклади успiшного подолання труднощiв, зв'яза-них з межами росту. За останш 300 рошв накопи-чено вражаючий запас грандiозних технiчних досягнень, що дозволили вщсунути меж1 демогра-фiчного i економiчного росту. Останнiй етап юто-рi! багатьох краХн був настшьки успiшним, що можна сподiватися i надалi прориватися крiзь при-роднi меж1 за допомогою технолоп! [9].
Концепцiя «золотого мшьярда» i стратегiя «стшкого розвитку». Концепцiя, що одержала назву «золотого мшьярда», теж була розроблена в надрах Римського клубу. Але в нш уже не моде-люеться можливiсть стерпного юнування всiх людей. Вiдповiдно до концепщ!, ресурси i запаси стшкосп Землi можуть забезпечити стабiльний розвиток i високий рiвень життя тшьки для одного мiльярда людей. Саме до тако! меж1 i треба, на
думку розроблювачiв моделi, скоротити населення Землг
Концепцiя «золотого мiльярда» по суп свое! зовам i вiдверто антигуманна. Вона фактично виправдуе вiйни й iншi подiбнi методи скорочення населення. До того ж, хоч i називаеться величина в один мшьярд, вiдомо, що це завищена цифра. Просто на момент створення концепцп населення краГн, зарахованих в елину групу на благоденство, саме таким i було. У стратегiях «стшкого роз-витку» багатьох з них (США, Шмеччина, Швецiя й ш.) у завуальованому видi проводиться та ж шея: успiшне майбутне - тшьки для обраних краГн зi збереженням «золотого мiльярда» процвiтаючоi частини людства. Послiдовники цих iдей е i в Росii [10]. Сценарш виходу на потрiбну чисельнiсть досить простий. На першому етапi «золотий мшь-ярд» живе за рахунок дек1лькох мiльярдiв людей, що складають «iнше людство». Вiн задовольняе сво! потреби за рахунок матерiальних ресурав усiеi планети. При цьому робиться все можливе для скорочення чисельносп цього «iншого люд-ства», що легко досягаеться «скиданням» туди брудних виробництв i шк1дливих технологiй. Тим же щлям служить пiдтримка корумпованих режи-мiв, що розкрадають грошi краГни, упровадження програм, що передбачають скорочення рiзних соцiальних заходiв [11]. До реч^ УкраГна - один з полпошв по обкатуванню цiеi програми глобально! колонiзацii i вимирання.
Данi ЦРУ (складенi на середину 2001 р.) пока-зують, що, усупереч твердженню, начебто в багатьох краГнах Заходу йде спад народжуваносп, цей спад характерний тшьки для краГн колишнього СРСР i соцтабору [12]. Чи е випадковютю, що зi змiною режиму тут почалося виродження? Коли вибухне катастрофа, саме в цих, принесених у жертву краГнах вона буде «добирати» залишок «зайвого» населення.
Пауков! прогнози Н.Д. Кондратьева. Фшансо-во-економiчна криза, що вибухнула у свт, (2007 р.) викликала iнтерес до робгт Н.Д. Кондратьева. Вш був единим ученим, що ще в середиш 1920-х рр. точно спрогнозував час i характер тепе-рiшньоi кризи (як i попередньо! велико! депресii 1929 р. i дек1лькох наступних криз меншого масштабу). Це пророкування було засновано на розу-мшш Кондратьевим вiрогiдноi картини змши окремих фаз виявлених !м перiодiв у новiтнiй iсторii головних кашталютичних краГн. Йому вда-лося охарактеризувати велик! цикли тдйому й занепаду i Гхне чергування по закономiрностi, яке вш описав математичними формулами.
У статп «Велик! цикли кон'юнктури», що на-друковано у зб!рнику «Питання кон'юнктури» у 1925 р., Кондратьев писав: «Вважаючи, що поки неможливо визначити точно роки перелому в роз-витку великих циктв i з огляду на неточнiсть виз-начення моментiв таких переломiв (на 5-7 рошв), що випливае !з самого методу аналiзу даних, мож-на все-таки намггати наступнi найбiльш ймов!рш границi великих циктв: 1. Шдвищувальна хвиля першого циклу - з шнця 80-х - початку 90-х рр.
XVIII в. до перюду 1810-1817 р.; 2. Знижувальна хвиля першого циклу - з перюду 1810-1817 р. до перюду 1844-1851 р.; 3. Шдвищувальна хвиля другого циклу - з перюду 1844-1855 р. до перюду 1870-1875 р.; 4. Знижувальна хвиля другого циклу - з перюду 1870-1875 р. до перюду 1890-1896 р.; 5. Шдвищувальна хвиля третього циклу - з перь оду 1891-1896 р. до перюду 1914-1920 р.» [13].
Кожен перюд вшзначений науковими вшкрит-тями та пов'язаними з ними техшчними винахода-ми, широке впровадження яких веде до виникнен-ня i посилення пiдвищувальноi хвил! Така роль технiчних нововведень проявилася на початку перших циктв, що виникли завдяки широкому впровадженню парових машин, електрики, зал!з-ничного транспорту. Для тдвищувально! хвил! третього циклу важливу роль зiграли: динамо машина постшного струму (1870), газовий мотор (1876), електричний телефон (1877), аероплан (1895). Початок третьо! пiдвищувальноi хвил! збiгаеться з! збiльшениям видобутку золота !з середини 1880-х ! особливо з 1890-х рр.; !з вста-новленням у 1870-1890-х рр. золотого грошового обпу в ряд! краГн (у тому числ! в Росп), нарешп, !з залученням у свггов! економ!чш вшносини моло-дих краГн.
Головним теоретичним досягненням Кондратьева стала побудована й обгрунтована !м за роки роботи в створеному за його задумом Кон'юнк-турному 1нституп (1920-1928 р.) теор!я циктв в економ!чному, сощальному ! культурному розвит-ку кашталютичних краГн. Роботу в цьому напрям-ку Кондратьев почав 90 рошв тому - у 19191920 р. ! вже в 1922 р. надрукував перший есшз теорп, що попм продовжував розвивати.
Розрахунки Кондратьева спиралися на ретель-но проведене по його плану дослщження основ-них параметр!в економ!ки розвинутих кашталю-тичних краГн за три столитя. У 1920-! рр. ще не було комп'ютер!в. Тому всш невеликий груш ств-робинишв Кон'юнктурного 1нституту (у цшому в ньому працювало близько 50 учених р!зних спець альностей) довелося виконати колосальну задачу, яку б ! в столитя кибернетики визнали складною. На величезному обрахованому ними матер!ал! вже тод! вдалося дати незаперечний доказ в!рносп теорп довгих (великих) циктв Кондратьева. Вшпо-вшно до ще! теорп, починаючи з XVII ст. - початку науково-техшчно! революцп (тобто тсля вина-ходу парово! машини) ! до нашого часу, за прогнозом Кондратьева (що в основному тдтвердився) в юторп економ!чного розвитку ! супутшх явищ у Голландп, Англ!!, Франц!!, Шмеччиш, Сполуче-них Штатах спостерпаеться законом!рне чергування циктв тдйому й занепаду з штервалами приблизно в 25 рошв (бшьш точний розрахунок по формул! Кондратьева, допускае ! зм!ну штервал!в у межах 5-7 рошв). За поясненням, запропонова-ним Кондратьевим, цикл тдйому починаеться завдяки використанню ! широкому впровадженню зробленого (як правило, у перюд спаду) вщкриття. Можливосп, закладеш в такому вщкритп, вичер-пуються в перш! десятилитя циклу. Цим виклика-
еться спад, тд час якого робиться нове вщкриття, упровадження якого веде до виходу зi спаду [13]. Вщстань порядку 25 рок1в, що фпуруе в розрахун-ках Кондратьева, вш сам витлумачував як перiод, потрiбний для змiни поколiнь: прийняття й освоення нового вiдкриття вимагае приходу зовам нових молодих фaхiвцiв, осшльки попередне поко-лiния, як правило, не в змозi оцiнити нового (мож-на нагадати хрестомaтiйно вщоме зауваження М. Планка про те, що вш нiкого не переконував у необхiдностi поняття «квант» - просто ва незгод-нi з цим устигли вмерти).
Розвиток схеми послщовних великих циктв призвiв до пророкування тих з них, що здшсни-лися вже пiсля опублжування основних праць Кондратьева. 1накше кажучи, новi факти не супе-речать гшотез^ а пiдтверджують !!.
Висновки
Сьогоднi полiтики рiзних напрямк1в продовжу-ють стверджувати про стaбiльнiше майбутне i щaсливiше життя через 10-15 рошв. Але як цього досягти, якщо рiк вiд року зростае шльшсть голод-них, число бiженцiв, дегрaдaцiя бiосфери?
Усi докази, що мае у розпорядженш Римський клуб, говорять про те, що з трьох альтернатив -необмеженого росту, добровшьного обмеження i
виходу до природних меж росту - на спрaвдi е реальними тшьки два остaннi.
Економiчнi кризи будуть стрясати планету до того часу, поки людство не вийде в епоху Велико! вщмови - вщмови вiд багатьох благ, iдей, шюзш. Час «прямолiнiйних» iдеологiй зашнчився; насту-пае пора жити по розуму, пора дорослшання. Анaлiз рiзних теорш, наведених в стaттi, дозволяе передбачити вaрiaнти майбутнього, «спроектува-ти» його i зрозумiти, яка людна може в цьому май-бутньому жити. Якщо ми глибоко вивчимо прак-тичний досвщ вчених, попереднiх рок1в, врахуемо i використаемо його при вирiшеннi сучасних проблем, якщо оволодiемо усiм багатством теоретичного спадку минулого, творче розiв'емо його стосовно до сучасних умов, то наша економiчнa наука зможе тдтягтися до свiтового рiвня.
Сьогоднi ми вже зовсiм шакше дивимося на самих себе, на свою гсторгю, iсторiю нашо! еконо-мiчно! думки, i раптово серед багатьох шших вщ-криттiв осягаемо, що в минулi роки сватова еконо-мiкa була на висоп, яку ми ще не освоХли. Давайте згадаемо мудру думку Абутaлiбa з «Мого Дагестану» Р. Гамзатова: «Якщо ти стрмтимеш у минуле з пiстолетa - майбутне вистршить у тебе з гармати».
Список лiтератури:
1. Форрестер Дж. Мировая динамика.- М.: Наука. - 1978. - 168 с.
2. Медоуз Д.Х., Медоус Д.Л., Рандерс И. За пределами роста.- М.: Прогресс, Пангея. - 1994.
3. Лисичкин В.А., Шелепин Л.А., Боев Б.В.Закат цивилизации или движение к ноосфере. Экология с разных сторон.- М..:ИЦ Гарант. - 1998.
4. Боев Б.В.Система математических моделей эпидемических процессов СПИД-СИГМА// Информатика в эпидемиологии. - М: НИИЭМ им. Гамалеи РАМН. - 2003.
5. Лосев К.С., Горшков В.Г., Кондратьев К.Я.. и др. Проблемы экологии России/ Под ред. В.И. Данилова-Данильяна, В.М. Котлякова. - М.: Федеральный экологический фонд РФ, 2003 Устойчивое развитие как капкан для России// Завтра. -1996. - №10. - С.5.
6. Геокриологические опасности. Тематический том. Под ред. Гарагуля Л.С., Ершова Э.Д.- М.: Издательская фирма «Крук», 2000.
7. Балацкий Е.В. Настанет ли Апокалипсис? // Вестник РАН.- 1998. - №9.
8. Эндрес А., Квернр Н. Экономика природных ресурсов. - 2-е изд. - СПб.: Питер, 2003 - 256с
9. Государство в меняющемся мире. Доклад о мировом развитии. - М.: Агенство экономической информации «Прайм - ТАСС»,1997.
10. Урсул А.Д. Концепция перехода Российской Федерации на модель устойчивого развития (ноосферный вариант). Экономика. Предпринимательство. «Окружающая середа». - 1995 №1-2.С.52-58.
11. В. Лисичкин, Л. Шелепин. Глобальная империя зла. Мировое господство США. - М.: ЭКСИМО, «Алгоритм».- 2003. - С.293-299.
12. С.И. Валянский, Д.В.Калюжный. Третий путь цивилизации, или спасет ли Россия мир?- М: ЭКСИМО, «Алгоритм». - 2002. - С.77.
13. Кондратьев Н.Д. Большие циклы конъюнктуры и теория предвидения. - М., 2002.
Надано до редакцп 07.04.2012 Бмцький Сергш Данилович / Sergiy D. Belyatsky
Ярова Наталя Володимирiвна / Natalya V. Yarova
yarovanv@ukr. net
Посилання на статтю /Reference a Journal Article:
Генезис i еволющя концепцш глобальных кризових ситуацш [Електронний ресурс] / С.Д. Бiляцький, А.Б.
Добровольська //Економiка: реалН часу. Науковий журнал. — 2012. — № 2 (3). — С. 189-194. — Режим доступу до
журн.: http://www. economics. opu. ua/n3. html
