CC BY
24УДК 821.133.1.31 rapi. 09.
Ю.Ф. Лебедь,
acnipaHT кафедри ютори зapубiжно'l' л^ератури
та класично' фтологп XapKiBCbKoro нацюнального унiвеpситету iMeHi В. Н. Каразша, викладач кафедри латинсько'' мови та медично'' термшологи Хapкiвського нaцiонaльного медичного уыверситету
Функцп KOMi4Horo i комiчних моделей у poMaHi Емiля Ажара ,,Все життя попереду"
Емiль Ажар, вш же Ромен Гapi, посщае чiльне мiсце серед французьких письменнимв ХХ столiття.
1нтерес до постав цього письменника зумовлюе те, що вш був единий, хто двiчi отримав Гонкуpiвську пpемiю, а також низка наукових розвщок про життя i лiтеpaтуpну спадщину автора (бiогpaфiчнi дослiдження Д. Бона [12] i М. Анiсiмов [1], монографп Р.У. Гaлiмовоl [2], O.G. Лобкова [4], В.П. Четги [10], в яких проводиться поpiвняльно-стилiстичний aнaлiз твоpiв, публкацп А. Пaвловськi [15], Д. Лаббе [14], присвячен атрибуци псевдонiмних ромашв) i публкацп ознайомлювального характеру (,^i смеpтi Ромена rapi" G. Еткшда [11], ,,Два життя Ромена rapi" А. Зверева [3], ,,Подвiйнa доля Ромена rapi" А. Мююк [5], ,,Про те, як два письменника вбили один одного" I. Панкеева [7]).
Так одн розглядають Е. Ажара як представника л^ератури ,,екзистен^альноТ пригоди" (М. Горбачова [8]). А iншi вивчають образи Ромена rapi в рамках поняття маргшальносп (А. Романова [8]).
Питання про комiчний початок художньо'' дiяльностi автора не е виключенням. Зауваження з приводу природи aжapiвськоí' ipонií|, гумору i сатири ми знаходимо в публка^ях I. Ковальчук [9], О. Жили [9], Т. Трофименко [9], О. Чекан [9], Д. Рудик [9], Д. Дроздовського [9]. Вщома також стаття В.Б. Молотково' ,,Смiх як зброя. Пляска Чинпз-Ха'ма Р. rapi" [6]. Але питання про комiчне в творах rapi в усш сукупност його пpоявiв нiде не стае предметом спе^ального розгляду. Тому саме в цьому вбачаеться актуальшсть запропонованого нами дослщження, присвяченого виявленню своеpiдностi комiчного в текстах rapi як одного iз нaйвaжливiших
компонент художнього мислення письменника, а саме в текст роману ,,Життя попереду".
Роман ,,Життя попереду" - це невигадлива й сентиментальна, часом кумедна, часом сповнена смутку, з неодмшними прошарками iронil, iсторiя, яка була з захватом сприйнята i французькою публiкою, i високочолими критиками. Очевидна i неприхована комiчна стихiя твору виступае як певна цiлiсна еднють. Та мiж тим комiчне в роман рiзноманiтне i багатозначне. Воно може виступати у формi чистого гумору, який долае протирiччя дшсностк Також може бути зброею самооборони. З одного боку, смiх допомагае боротися з тривогою або вщчаем, що, в свою чергу, полегшуе психологiчний стан людини. А з шшого боку, вiн може бути вщповщдю й формою перемоги над вама проблемами i негодами, адже за допомогою гумору людина встановлюе свою перевагу над тим, що з нею зараз вщбуваеться. I, кшець кiнцем, смiх може бути недвозначно спрямованим на конкретн юторичш, соцiальнi i моральнi явища дшсносп i носити сатиричний характер.
Емiль Ажар чiтко визначае моделi, на основi яких будуе свш комiзм. Це:
1)американське бурлескне кiно, яке передбачае щею крайностi, перебiльшення, екстравагантностi, нестримно! комiчноТ фантази;
2)карнавальна традицiя зi своТми середньовiчними святами, а саме Святом блазшв i Карнавалом;
3)поняття перевертання св^у, про який написала Джин Емелша (мова йде про дуже розширену комiчну структуру, яка е найбтьш просторою i найбiльш багатою).
Ц комiчнi моделi автор реалiзуе за допомогою таких художнiх засобiв комiчного як комiзм характерiв, комiзм слова, образний комiзм, комiзм обставин i комiзм дiй.
Галерея комiчних образiв в цьому творi доволi рiзноманiтна. Наприклад, е люди, поява яких вщразу визивае веселий настрш. Одним iз таких людей е маленький арабський хлопчик Момо, якого виховуе стара еврейка мадам Роза. Момо - це хлопчина без конкретно! дати народження, його мати-повiя загинула вщ руки ймовiрного батька хлопчини - ТТ ,,сатанера" (згодом Момо дiзнаеться, як правильно називаеться ця ,,профеая"), тому вiн i опинився в нелегальному ,,будинку для дггей" на квартирi у старо! еврейки-пови Мадам Рози. Одна iз позитивних якостей Момо, яка визивае у нас посмшку i симпалю, це дитячий оптимiзм арабчати, поеднаний з постшною, безжурною веселiстю, яка заряджае шших. Його
мовлення - це змшаш дiалекти й арго, а також суто дитячi перекручення ^в та словоформ, як досконало передають почуття, емоцп, враження пщл^ка - все те, з чого складаеться його свiтобачення.
,,Вона казала, що одного дня помре на сходинках i всi д^и починали плакати, бо саме так роблять, коли хтось помирае" [13, с. 9-10].
,,Мен здавалося, що вона [мати] е у вах крiм мене. У мене почалися шлунковi спазми i судоми, щоб змусити и прийти. Один малий ... розповiдав менi, що його мати завжди приходила, коли йому болiв живiт" [13, с. 13-14].
,,У Мадам Рози нас тодi було семеро дiтей повiй на утриманы, i всi почали паскудити наввипередки, бо немае бтьших пристосуван^в, як дiти, тож усюди було так закакано, що я серед них загубився" [13, с. 14].
,,У Мадам Рози було сиве волосся, яке також сипалось, бо вже погано трималося. Вона дуже боялася облиати, це жахлива рiч для жшки, в яко! мало що залишилося. У не! було бтьше дупи, й бiльше грудей, шж у будь-якого iншого, i коли вона дивилася в дзеркало, то широко всмiхалася, нiби хотта собi сподобатись" [13, с. 20].
,,Я зайшов у притулок i попросився погладити пуделя, i хазяйка дала мен собаку, бо я дивився на нет так, як я умш. Я взяв його, погладив, а тодi дмухнув щодуху. Що-що, а б^ати я вмш. Без цього в життi не можна" [13, с. 24].
,,Кажу вам, що цей поганець [Банашя] був не вiд свiту цього, бо мав уже чотири роки, i дос був задоволений" [13, с. 29].
З наведених цитат вбачаеться, що мовлення маленького хлопчика пересипане комiчними i дотепними словами, комiзмами, смшними iменами-характеристиками.
Слщ вiдмiтити той факт, що саме за допомогою образу маленького хлопчика автор порушуе лоскотливi теми свого часу. Для досягнення ^е! мети Е. Ажар використовуе там прийоми як гумор, iронiя i лiтота.
Прикладом лiтоти е пограбування, як нiмцi здiйснювали на свiтанку. Вони пояснюються як банальна звичка: ,,Ымц встають рано i вiддають перевагу св^анку перед будь-яким iншим часом дня" [13, с. 60]. Свое бачення геноциду над евреями й арабами автор вкладае в уста малого Момо так: ,,Тривалий час я не знав, що я араб, бо шхто мене не ображав. Мене напоумили ттьки в школГ [13, с. 78], або ж: ,,Я думаю, що евре! таю ж люди, як шш^ та не
треба на них за це сердитися" [13, с. 61]. Завдяки простодушним висловлюванням письменник висмше людську жорстокють, яку ми сприймаемо вже як норму: ,,Не знаю, чому я так на нього за'Гвся, та гадаю, що меш було дев'ять чи десять роюв, i мен вже потрiбен був хтось, щоб ненавид^и, як усiм" [13, с. 54]. У трепетному ставлены малого до старо', утомлено' життям еврейки з ,,дев'яносто п'ятьма ктограмами та хворобами, яких вистачило б на ктькох людей" [13, с. 179], автор порушуе питання толерантност й людяностк ,,Я тодi не розумiв, що, попри свою вагу, вона була делкатною жiнкою" [13, с. 183], - говорить про мадам Розу маленький Момо й додае: ,,Вона була така засмучена, аж не видно було, що вона потворна. На вулиц казали, що це жшка без жалю, i справд^ не було шкого, хто б и пожалiв" [13, с. 23]. Малий щиро зауважуе, що ,,коли мадам Роза усмiхаеться, то робиться не такою старою i вiдразливою, як зазвичай, усмшка в не' залишилася дуже молодою, i дiе, наче косметичний крем", а и надмiр ваги Момо пояснював по-дитячому просто, але проникливо: ,,Коли довкола немае нiкого, щоб вас любити, самотнють перетворюеться на жир" [13, с. 86]. Хлопчин притаманн незвична вразливiсть i гострий розум. Лiкар Кац говорить йому: ,,Ти дуже розумний хлопець, дуже чутливий, навiть занадто. Я часто говорив Мадам Роз^ що ти нiколи не будеш таким, як уск Подекуди з таких, як ти, виходять велик поети, письменники, а деколи [...] бутчвники" [13, с. 238].
Мiркуючи про комiзм характерiв роману ,,Життя попереду" не можна не згадати i саму мадам Розу, до якоТ ,,з усiма 11 кiлограмами та лише двома ногами, щоб Тх носити" [13, с. 9], вщчуваемо неприховану симпатiю: вона прожила таке життя, яке зрештою вiдкрило перед нею картину божевтля. Але саме в божевiллi вона отримуе насолоду вщ iлюзiТ казки.
Образ Мадам Рози - це невщ'емна складова для формування таких засобiв комiчного як комiзм дiй i комiзм обставин. Адже речi, якi належать старш еврейцi, мiсця, в яких вона бувала, поди, центром яких ставала Мадам Роза, змушують нас смiятися або плакати, а не просто посмiхатися. Так в цьому ключi слщ згадати про портрет Птлера, який мае символiчне значення, адже уособлюе перекручений набожний образ: ,,Я забув вам сказати, що Мадам Роза тримала пщ лiжком портрет Мосье Птлера, i коли Тй було зле i вона вже не знала, якому святому молитися, вона витягала портрета, дивилась на нього i одразу почувалася краще. Таки одним великим клопотом було менше" [13, с. 53]. Цей портрет також був е^валентом чорта, який виходив зi своеТ коробки i повертав Мадам Розу зi стану
опушння: ,,Я витяг портрета з-пiд лiжка i пiднiс 1й пiд самого носа. ... Мен довелося и струсонути. Вона трохи зiтхнула, а тодi побачила перед собою обличчя Мосье Птлера i зараз же втзнала його, навiть зойкнула, це и остаточно вiдживило, i вона спробувала встати" [13, с. 259-260].
Образ староТ еврейки доповнюють сходи, ям теж мають символiчне значення в текстi. За допомогою сходiв автор описуе смiшнi ситуацп, якi е водночас глибоко трагiчними.
,,Вона [Мадам Роза ] майже не виходила, бо вже не здатна пщнятися назад. Спочатку ми чекали на неТ внизу вчотирьох чи вп'ятьох, i коли вона поверталася, усi заходились ТТ штовхати" [13, с. 153].
,,У недiлю, коли нiхто не переТжджае, вони [брати Зауми, найсильнiшi чоловши в кварталi] взяли Мадам Розу, знесли вниз, як таншо, всадовили у свою машину й ми поТхали на Марну" [13, с. 153].
,,Двiчi на тиждень котрийсь iз братiв Заумiв пiднiмав лiкаря Каца на спиш, бо вiн не мiг собi дозволити вдиратися на сьомий поверх, щоб засвщчити збитки" [13, с. 203].
Безпосередньо смшними е деяк ситуацiТ i описи дш героТв твору. Наприклад такi як:
,,Коли хтось ставав неспокiйним або до нас приводили дiтлахiв, ям були серйозно перезбудженi, вона [Мадам Роза] сама ковтала заспокшливк Тод можна було горлати чи дряпатись, вона й бровою не вела" [13, с. 59].
,,Це була комедiя, як Мадам Роза боялася дзвшка у дверi. Найкращий момент - раннш ранок, коли день ще ттьки займаеться. Нiмцi встають рано i вiддають перевагу св^анку перед будь-яким iншим часом дня. Один з нас вставав, виходив у коридор i натискав дзвшок. Один довгий дзвшок, щоб подiяло одразу. Ото був смiх!" [13, с. 60].
„Повернувшись, я зараз же побачив, що Мадам Роза знову
зробилася дебтом.....Я вщразу пригадав, що лкар Кац казав про
вправи, ям треба робити з мадам Розою, щоб ТТ ворушити, i щоб кров побила в ус мiсця, де у нш е потреба. Ми швиденько поклали Мадам Розу на ковдру i браття Мосье Валумби пщхопили ТТ, якi пушинку, i чимдуж почали гойдати, та в цю мить приТхав лiкар Кац на спин у Мосье Заума старшого зi своТми медичними шструментами у маленькiй сумочцi. Вiн почав репетувати...", бо ,,вiн не приписував пщкидати Мадам Розу у пов^ря, як млинець, щоб Т'Т розворушити" [13, с. 249-250].
Майже в кожному розд^ роману описуються сцени, як автор описав за допомогою таких прийомiв комiчного як пародiя, гротеск i бурлеск.
Так в цьому ключi можна згадати про юторш, коли Момо захолв побачити свою матiр i тому ,,напаскудив був кругом у хал, щоб помiтнiше. Намарно.... Я верещав, що хочу бачити свою малр, i кiлька тижнiв продовжував паскудити скрiзь, щоб помститися" [13, с. 14]. Зрештою це нi до чого не привело, бо ,,вс [семеро д^ей повiй на утриманш, якi були тодi у Мадам Рози] почали паскудити наввипередки, ... тож усюди було так закакано, що я серед них загубився" [13, с. 14]. Комiчний ефект ^еТ ситуацп досягаеться завдяки бурлеску, який будуеться на тому, що серйозний змют виражаеться невщповщними йому образами i стилiстичними засобами. ,,Пвно" дiтей, яке пов'язане з бщшстю сирiт, служить також для пщсилення бурлескного викриття поразки французiв в часи ДругоТ СвiтовоТ вiйни: ,,Французiв п'ятдесят мiльйонiв, i вона казала, що якби ус робили , як ми, нав^ь нiмцi не витримали б i ушились" [13, с. 14-15]. В кшц кш^в, навiть Аушвiц вимiрюеться екскрементами: ,,Вона [Мадам Роза] заходила, вщчувала, як смердить i починала репетувати: Це Аушвщ! Це Аушвiц!" [13, с. 15].
Так за допомогою гротеску Емть Ажар характеризуе тто Мадам Рози, звертаючи особливу увагу на ТТ живiт i сiдницi. Автор порiвнюе стару жiнку з „старою европейською жабою в окулярах i з астмою" [13, с. 32], яка ,,найперше пхае Тх [парфуми ] за вуха, наче петрушку в телячу голову" [13, с. 46]. В цьому ж аспект Е. Ажар описуе i Мадам Лолу, яка ,,гарувала в Булонському лю транвеститкою" [13, с. 142]. ,,За ТТ словами вона там була едина з Сенегалу i вам дуже подобалась, бо коли вщкривалась, то мала i прутень, i гарнi цицькi. Вона вiдгодовувала Тх штучно, як курчат. Через свое боксерське минуле Мадам Лола була така здорова, що одшею ногою могла пщняти стт, але Тй платили не за це. Вона мен дуже подобалась, бо н на що не була схожа, шчого спiльного". [13, с. 143].
Отже, можна зробити висновок, що iсторiя ,,одшеТ любовГ насправдi трагiкомiчна: автор зi спокшною всетерпимiстю говорить про расову нетерпимють, життя соцiального дна, проблему евтанази та самотньоТ старостi, пiдлiтковi комплекси, проституцш, а нова мова, яку винаходить Момо - це потужна пружина роману, яка сприяе пом'якшенню гiперболiзованого характеру бтьшоТ частини комiчних засобiв, реалiзованих у цьому творк
Результати даного дослщження розкривають одну iз граней нашого дисертацiйного дослiдження i вiдкривають перспективу в областi дослщження комiчного як л^ературознавчоТ категорп, засобами якоТ е стилiстичнi прийоми. Також ц можуть бути використанi в процес викладання iсторiТ' зарубiжно''' л^ератури ХХ столiття, спецкурсiв i спецсемiнарiв з питань розвитку французькоТ л^ератури, а також для створення пщручниш i посiбникiв з юторп зарубiжноТ лiтератури для вищих навчальних закладiв.
Лiтература
1. Анисимов М. Ромен Гари, хамелеон / Мириам Анисимов ; [пер. с франц. Е. В. Гаврилова]. — Нижний Новгород : ДЕКОМ, 2007.
— 640 с.
2. Галимова Р. У. Типологические особенности романов Р. Гари : дис. ... канд. филол. наук : 10.01.05 / Галимова Роза Усмановна. — Казань, 1996. — 144 с.
3. Зверев А. Две жизни Ромена Гари / А. Зверев // Кн. обозрение. — 1994. — 22 нояб. — № 47. — С.16.
4. Лобков А. Е. Романы Ромена Гари : Проблема автора : автореферат дис. на соискание уч. степени канд. филол. наук : спец. 10.01.05 / А. Е. Лобков. — М., 1998. — 23 с.
5. Мисюк А. Двойная судьба Ромена Гари [Электронный ресурс] / А. Мисюк // Центральный еврейский ресурс. — 2005. — Режим доступа : http://www.sem40.ru/culture/books/15418.
6. Молоткова В. Б. Смех как оружие. ,,Пляска Чингиз-Хаима" Р.Гари // В. Б. Молоткова. — Режим доступа : http://www.sem40.ru/ culture/books/16784.
7. Панкеев И. О том. Как два писателя друг друга убили / И. Панкеев // Кн. обозрение. — 1995. — 18 апр. — № 16. — С. 10. 8. Ромен Гари : жизнь еще впереди? (круглый стол) [Електронний ресурс] / М. Табак, А. Романова, С. Фруммна, М. Горбачова, I. Странцова, К. Тарасова, Д. Бондарчук // Иностранная литература. — 2001. — № 12. — Режим доступа к журн. : http://magazines.russ.ru/inostran/2001/12/stol.html.
9. Ромен Гарi (Емть Ажар) : Життя попереду : Рецензп в прес [Електронний ресурс] / Д. Дроздовський, О. Жила, I. Ковальчук, Д. Рудик, Т. Трофименко, О. Чекан // Сучасна украТнська книгосфера.
— Режим доступу: http://avtura.com.ua/book7108/reviews.
10. Чепига В. П. Сравнительно-стилистический анализ произведений Ромена Гари и Эмиля Ажара : авторефер. дис. на
соискание уч. степени канд. филол. наук : спец. 10.02.05 „Романские языки" / В. П. Чепига. — Санкт-Петербург, 2008. — 24 с.
11. Эткинд Е. Две смерти Ромена Гари / Ефим Эткинд // Иностр. лит. — 2000. — № 6 ; [Электронный ресурс]. http://magazines.russ.ru/ inostran/2000/6/esse-pr.html (01.06.2012).
12. Bona D. Romain Gary / D. Bona. — P. : Gallimard, 1987. — 445 p.
13. Gary Romain (ЙтИе Ajar) La vie devant soi / Romain Gary. — P. : Mercure de France, 2010. — 286 p.
14. Labbй D. Romain Gary et Emile Ajar [Електронний ресурс] / Dominique Labbe. — Режим доступу : http://halshs.archives-ouvertes.fr/
00279663&version=1
15. Pawiowski A. Sйries Temporelles en Linguistique avec Application а L'attribution de Textes : Romain Gary et Йmile Ajar /
А. Pawiowski. — P. : H. Champion, 1998. — 290 p.
