CC BY
26
УДК 656.2.003.12
Н. В. МИРОШНИК (ДПТ)
ФОРМИ ЕФЕКТИВНО1 РЕГЮНАЛЬНО? ЕКОНОМ1КИ ТА УПРАВЛ1ННЯ
Визначено форми ефективно! регюнально! оргашзацп. За умов становления багатоукладно! ринково! економiки в Украíнi здшснюеться пошук оптимального поеднання державного управлшня i ринкового са-морегулювання. Тому реформування укра!нсько! економiки призвело до поглиблення кризових процесiв, економiчного спаду. Рiзноманiтнi завдання державного регулювання економши вирiшуються в результатi реалiзацi! певних функцш: забезпечення ефективностi, справедливостi, сприяння макроекономiчному зрос-танню й стабшзацп.
Ключовi слова: регiон, ресурси, грошовi ресурси, ефективнiсть, макроекономiчне зростання, репональне управлiння
Определены формы эффективной региональной организации. При условии становления многоукладной рыночной экономики в Украине осуществляется поиск оптимального соединения государственного управления и рыночного саморегулирования. Поэтому реформирование украинской экономики привело к углублению кризисных процессов, спада экономики. Разнообразные задачи государственного регулирования экономики можно разрешить в результате реализации таких функций: обеспечения эффективности, справедливости, макроэкономического роста и стабилизации.
Ключевые слова: регион, ресурсы, денежные ресурсы, эффективность, макроэкономический рост, региональное управление
The forms of efficient regional organization are determined. On condition of becoming of multistructural market economy the search of optimal combination of state administration and market self-regulation is carried out. Therefore, reformation of the Ukrainian economy resulted in deepening of crisis processes, slump of economy. The various tasks of government control of economy can be solved as a result of realization of such functions: providing of efficiency, justice, macroeconomic growth and stabilization.
Keywords: region, resources, financial resources, efficiency, macroeconomic growth, regional management
I.D Вступ
Регюнальна економша та управлшня за останш роки е головною проблемою суспшьно-го життя. Вона пронизуе вс сторони укра!нсь-кого життя: гальмуе економ1чш реформи, ви-значае нацюнальне питання, ускладнюе проти-р1ччя.
Питання розвитку i взаемоди регюшв, взае-мовщносин регюнальних i центральних оргашв влади е надзвичайно актуальними для Укра!ни. Адже вщсутшсть обгрунтовано! пол1тики реп-онального розвитку держави на попередньому етат призвела не лише до зростання диспропо-рцш та загострення економ1чних i сощальних проблем, але й до суттево! економ1чно! й сусш-льно-пол1тично! дезштеграци держави.
II. □ Постановка завдання:
- дослщити процес створення ефективно! регюнально! оргашзацп;
- вказати особливост ефективного реп-онального управлшня.
III. СРезультати
Джерела теори економ1чного районування вщносяться до початку XVIII ст. Тод1 талано-
витий росiйський вчений Татищев В. М. вщм> тив територiальну диференцiацiю господарства Росii. Вперше була дана наукова картина тери-торiального подiлу працi для того часу.
Регюнальна проблема пронизуе вс сторони украшського життя: гальмуе економiчнi реформи, визначае нацiональне питання, ускладнюе протирiччя.
Питання розвитку i взаемодii регiонiв, взае-мовiдносин регюнальних i центральних органiв влади е надзвичайно актуальними для Украши. Адже вщсутшсть обrрунтованоi полiтики регi-онального розвитку держави на попередньому етат призвела не лише до зростання диспропо-рцiй та загострення економiчних i соцiальних проблем, але й до суттевоi економiчноi й сусш-льно-полiтичноi дезiнтеграцii держави.
Змiцнення державност Украши вимагае створення единого господарського комплексу з ефективним використанням мюцевих ресурсiв, переваг територiального подiлу пращ та запоб> гання ускладнень на пол^ичному, економiчно-му, мiжетнiчному тдгрунп, що повинна забез-печити регюнальна полггика як складова зага-льнодержавно1' полiтики.
Формами ефективно!' регiональноi оргашзацп е територiально-виробничi комплекси, вшь-
© Мирошник Н. В., 2011
259
ш eK0H0Mi4Hi зони, TexH0napK0Bi структури тощо. Однieю i3 рацiональних форм оргашзацп виробництва можна визначити територiальнi виробничi комплекси (ТВК), яю дають можли-вiсть реалiзувати ефект комплексу. Економiчна eднiсть ТВК складаеться виробничими зв'язк-ами пiдприемств, iнфраструктурою, викорис-танням економiчних умов та ресурсiв та ш.
Формування ТВК дае можливють получати економiчний ефект за рахунок ращонального використання природних та трудових ресуршв, вторинно! сировини та вiдходiв виробництва, транспортних та iнших комушкацш. Економiч-на ефективнiсть виражаеться у використанш ресурсiв, скороченнi часу перерв мiж стадiями виробництва, зниженнi транспортних витрат, збереження довкшля.
Укра!на не мае декретно визначених еконо-мiчних районiв, проте зараз Мiнiстерство еко-номiки розробляе державнi територiальнi про-грами соцiально-економiчного розвитку насту-пних регiонiв:
- Донецького (Донецька та Луганська обласп);
- Приднiпровського (Дшпропетровська, Запорiзька, Кiровоградська областi);
- Схщного (Полтавська, Сумська, Хар-кiвська обласп);
- Центрального (м. Ки!в, Ки!вська та Черкаська областi);
- Полюького (Волинська, Житомирська, Рiвненська, Чернiгiвська обласп);
- Подiльського (Вiнницька, Тернопшь-ська, Хмельницька област^;
- Причорноморського (Автономна Рес-публiка Крим, Микола!вська, Херсон-ська, Одеська областi та мюто Севастополь);
- Карпатського (Закарпатська, 1вано-Франкiвська, Львiвська, Чернiвецька областi).
Регюнальна господарська структура Укра!-ни, зумовлена адмiнiстративно-територiальним устроем, склалася переважно у народногоспо-дарському комплексi Радянського Союзу i збе-реглася до цього часу, не ставши поки що предметом науково! ощнки !! вiдповiдностi ш-тересам ново! незалежно! держави, яю визна-чаються власною регiональною полiтикою.
Структура промислового комплексу регiонiв за останнi роки не зазнала вагомих змш, тому для бшьшосп регiонiв вирiшальне значення продовжуе вiдiгравати одна-двi галузi. Так, прюритетною галуззю промислового виробництва для репошв е харчова промисловють та перероблення сiльськогосподарських продукта; для Днiпропетровсько!, Запорiзько! та До-нецько! областей - металургiя та оброблення
металу; для Закарпатсько! та Сумсько! областей - машинобудування, для Лугансько! та Полтавсько! областей - виробництво коксу, продуктiв нафтопереробки та ядерного палива; для 1вано-Франювсько1, Миколашсько!, Рiвнен-сько! областей та м. Севастополь - виробництво та розподш електроенерги, газу та води.
За умов становлення багатоукладно! ринко-во! економiки в Укра1ш здiйснюeться пошук оптимального поеднання держаного управлшня i ринкового саморегулювання. Тому, реформу-вання украшсько! економiки призвело до по-глиблення кризових процешв, економiчного спаду. Рiзноманiтнi завдання державного регу-лювання економiки вирiшуються в результат реатзаци певних функцiй: забезпечення ефек-тивностi, справедливостi, сприяння макроеко-номiчному зростанню й стабшзаци.
Ще Платон i Аристотель робили спробу роз-робити iдеальну модель держави. Платон писав, що одш класи повиннi працювати (селяни, ремюники, купцi), стражники - воювати, а ф> лософи управляти. Причому, Платон i Аристотель вважали демократ^ «неправильною» формою управлiння. До ще! думки схилялися й елгаристи, якi стверджували, що влада завжди належала не народу, а невеликш групi людей (полiтичнiй елiтi), яка завжди керуеться влас-ними штересами. Пiд впливом змiни умов роз-ширеного вiдтворення формуеться концепцiя «неокласичного синтезу» - теорiя рiвноваги в умовах неповно! зайнятостi, в яку включений грошовий фактор. Ця нова вершя кейншансько! теори одержала розвиток у працях Дж. Хiкса i П. Самуельсона. 1де! фiскалiзму Кейнса з'една-лися з концепцiею неокласиюв, що передбачала регулювання економiки за допомогою грошово-кредитно! полiтики (змша дисконтно! ставки, проведення операцiй на вщкритому ринку i т.п.). П. Самуельсон вводить в об^ термш «су-спiльний товар», пiд яким розумдать товари i послуги, що доставляються членам суспiльства державою.
В щею «суспiльного товару» ставиться пи-тання про розподш ресуршв помiж державою i приватним сектором. На державу покладаеться фiнансування економiчних i сощальних шфра-структур, що в остаточному шдсумку максимi-зують прибуток. На думку П. Самуельсона, задача фшансово! полггики полягае в тому, щоб забезпечувати регулюючi мiри для сфер «суст-льного товару».
З кiнця 70-х рокiв в основу фшансово! пол> тики Великобритании США, ФРН i ряду шших кра!н було покладено неоконсервативну страте-гiю, пов'язану з неокласичним напрямком еко-номiчно! думки. Вона мае вираження в теори пропозици. Головним И положенням е обме-
ження економiчно! ролi держави, його втручан-ня в господарське життя ^ особливо, у сощаль-ну область. У чи^ заходiв ще! концепци -приватизацiя частини державно! власносп, по-силення ринкового механiзму конкуренцп, пе-ренесення центра ваги в економщ на проблему пiдвищення пропозицп, стимулювання вироб-ництва, його ефективносп. Головне мiсце при-дiляеться тдприемцю, в iнтересах якого пови-нш вироблятися стимули, що пiдвищують його актившсть i продуктивнiсть.
Принципи регюнально! полiтики, якi засто-совуються в сучасний час, обумовлеш зовшш-шми та внутрiшнiми умовами:
- еколопчний захист Укра!ни, який пов'язаний з нацюнально-етшчними питаннями традицiйного природовико-ристання;
- галузевий принцип спецiалiзацi! регю-шв, що здiйснюеться з довгостроковою програмою економiчних реформ Укра!-ни;
- формування рiвних стартових умов, по-долання регюнальних рiзниць до рiвня розвитку територiально! структури гос-подарських, сощальних та екологiчних обставин.
У регiональнiй проблемi iснуе проблема: кому допомагати - вщдаючи перевагу людям, необхiдно слщкувати за територiальною структурою суспшьства. Навiть самий вiдсталий ре-гюн е батькiвщиною частини населення, i в цiй якостi вiн заслуговуе на допомогу населенню.
1снуе декшька проблем, якi вiдрiзняються особливою складшстю у регiональнiй тематицi:
1. Власнють на ресурси;
2. Фонд субвенцш;
3. Розподiл податкiв;
4. Права властей на регулювання суспшь-ного життя.
Дуже складним i невиршеним е державне регулювання фiнансового ринку i грошового обiгу. Регулювання грошового об^у насампе-ред переслiдуе мету боротьби з шфлящею.
Елементом державного регулювання стае застосування до тдприемств процедури банк-рутства. Фiнансова стшюсть виражаеться кое-фiцiентами, що рiзнобiчно оцiнюють структуру балансу. 1х мета - оцшка ступеня незалежностi шдприемства вiд випадкiв, зв'язаних з умовами ринку, звичайними зривами договорiв, неплатежами й ш.
Головними критерiями оцiнки фiнансового стану е показники платоспроможност i фшан-сово! стшкосп пiдприемства. Схема оцiнки -розрахунок за даними балансу коефщента ф> нансово! стiйкостi i зiставлення !хшх рiвнiв iз нормативами, установленими експертно чи
офiцiйно. Платоспроможнiсть шдприемства можна вимiрювати:
• коефiцiентом лшвщносп - у розрахунок приймаються найлiквiднiшi оборотнi активи -кошти i короткостроковi фiнансовi вкладення;
• промiжним коефiцiентом покриття - до лшвщних активiв додаеться дебiторська забор-гованють;
• загальним коефiцiентом покриття (чи коефщентом поточно! лiквiдностi) - додаються i запаси, тобто це практично розрахунок уше! суми оборотних активiв на 1 грн. короткостро-ково! заборгованостi. Цей показник прийнятий як офщшний критерiй неплатоспроможностi пiдприемства. Його перевага в тому, що вш враховуе весь розмiр оборотних активiв. Але при цьому треба мати на уваз^ що за складом оборотш активи рiзнорiднi за ступенем лшвщ-ностi. Оцiнка рiвня даного коефщента без об-лiку цих обставин може призвести до наближе-них висновюв.
Бiльшiсть пiдприемств, орiентуючись на зрiст коефiцiента поточно! лшвщносп, одноча-сно створюе умови для росту коефщента за-безпеченостi власними засобами. Офщшш кри-терi! платоспроможносп оцiнюють один аспект фiнансового стану - забезпечешсть коротко-строково! заборгованост оборотними активами.
При мшмальному нормативному значеннi коефiцiент поточно! тквщносп дае мiнiмально необхiдний рiвень коефщента забезпеченостi власними коштами. При коефщент поточно! лiквiдностi на рiвнi 2 коефщент забезпеченостi власними засобами може дорiвнювати 0,1 чи навiть нижче цього розмiру, якщо довгостроко-вi i короткостроковi пасиви i збитки близью по сумi до власних оборотних кошта. Якщо пере-раховаш величини бiльше в сукупностi власних оборотних кошта, то коефщент забезпеченосп власними засобами може виявитися негативною величиною. Однак важко припустити, що в таких умовах коефiцiент поточно! лшвщносп буде мати високе кiлькiсне значення: при великих збитках висока короткострокова заборгова-шсть за рахунок того, що власний каштал не мае реальних джерел поповнення.
1снуе зв'язок мiж коефiцiентами: дуже низь-кому коефiцiенту поточно! лшвщносп вщпов> дае дуже високий негативний коефщент забез-печеностi власними засобами. Якщо коефщент поточно! лiквiдностi < 1, то коефщент забезпе-ченост власними обов'язково буде негативним.
Коли коефщент поточно! лiквiдностi < 1, це не тшьки кiлькiсно низька величина, але i кшь-юсно iнший рiвень забезпеченостi коротко-строково! заборгованостi оборотними активами. Сдиний спосiб пiдвищення коефiцiента -
пряме скорочення борпв i замiщення 'х влас-ним капiталом, фiнансову стшюсть шдпри-емств оцiнюють:
• коефщентом забезпеченостi запасiв власними коштами - вщношення оборотних коштiв до матерiальних оборотних активiв;
• коефiцiентом реально!' вартосп майна -частка виробничого потенцiалу / основнi засоби + виробничi запаси + незавершене виробництво + МШП / у загальнш величинi активiв;
• коефiцiентом маневреносп власних за-собiв - вщношення власних коштiв до суми катталу i резервiв;
• iндексом постшного активу - розподiл необоротних активiв на вартiсть капiталу i ре-зервiв;
• коефiцiентом автономii шдприемства -вiдношення капiталу i резервiв до загальноi ве-личини пасивiв;
• коефiцiентом довгострокового залучен-ня позикових засобiв - вiдношення довгостро-кових кредитiв i позик коефщент до всiеi суми заборгованостi шдприемства.
Деяю коефiцiенти дублюють один одного чи суперечать один одному, або в сучасних умовах не мають практичного значення.
Коефщент маневреностi власних засобiв i iндекс постiйного активу знаходяться у функ-цiональнiй залежностi i при додаваннi, як правило, дають одиницю. Рiст одного приводить до зниження шшого. Крiм того, ощнювати ф> нансову стiйкiсть по кожному з цих коефщен-пв недоцiльно, тому що iхнiй рiвень залежить вiд структури майна i специфiки дiяльностi пiдприемства, а зрют /зниження/ необов'язково означае пiдвищення /зниження/ фiнансовоi стiйкостi.
Коефiцiент автономii шдприемства повто-рюе коефiцiент спiввiдношення позикових i власних засобiв. Коефiцiент довгострокового залучення позикових засобiв не працюе, якщо довгостроковi кредити в тдприемств вiдсутнi.
Першi три показники мають самостiйне зна-чення i характеризують один з аспектiв фшан-сово! стiйкостi. Тому важливу роль здобувають форми капiталу, якi можна представити у ви-глядi наступних умов:
1) установлення складу i структури фшан-сового капiталу;
2) визначення потреби фшансового капi-талу;
3) виявлення джерел формування фшансо-вого катталу;
4) оптишзацш фiнансового капiталу;
5) ефектившсть використання фiнансового капiталу.
Докладна характеристика складу фшансово-го катталу свщчить про те, що найбшьшу питому вагу становлять основт i оборотнi фонди. До оборотних фондiв деякi автори пропонують вщносити засоби в запасах i засоби у виробни-цтвi. Однак, можна представити класифшащю обiгового капiталу по ступеш планування, як нормований оборотний каштал i ненормований. Це зв'язано з потребами практики й орiентацi-ею на iнтенсивнi фактори розвитку.
Реалiзацiя представленоi характеристики полягае в кшьюснш оцiнцi впливу кожного виду оборотного катталу на кшцевий результат. До нормованого оборотного катталу можна вщнести засоби в запасах (предмети пращ, зна-ряддя пращ); засоби у виробницга (незавершене виробництво, витрати майбуттх перiодiв) i частину фондiв звертання (готова продукщя). Ненормований оборотний капiтал доцiльно представити як товари, грошi i дебггорська за-боргованiсть.
Створення ринково! економши припускае iснування норм та правил поводження, регу-люючих взаемовiдносини суб'екпв господарю-вання. Важко прогнозувати економiчнi змiни в Укра1ни, де в плин 70 роюв задовольнялися iдеi колективiзму, соцiальноi залежностi. При не-розвиненостi ринкових механiзмiв координацii зростае вага неринкових або неекономiчних факторiв, зумовлюючих взаемодiю господарсь-ких суб'екпв на основi досягнення компромiсу мiж його економiчними iнтересами. Досягнення компромюу припускае наявнiсть посилань як на мiкрорiвнi, так i на макрорiвнi. На мiкрорiвнi складаеться корпорацiйний мехатзм, на мак-рорiвнi роль суддi здатна виконувати держава.
1У^[Ъисновки
Системна криза украшського суспiльства (вичерпання швестищйних ресурсiв, падiння ефективностi капiталовкладень, наростаючий бюджетний дефщит) обумовила не тшьки по-шук практичних дiй по його подоланню, але i визначення парадигми реформування системи держави.
Б1БЛ1ОГРАФ1ЧНИЙ СПИСОК
1. Банк1вська енциклопед1я [Текст] / шд ред.
А. М. Мороза. - К.: Ельтон, 1993. - 328 с.
Надшшла до редколегп 06.05.2011.
Прийнята до друку 10.05.2011.
