CC BY
19
УДК 009.342:33(477)
Кул1чевський В.В.,
викладач кафедри економки пщприемства та ¡нновац1йного розвитку ДВНЗ "Переяслав-Хмельницький ДПУ ¡мен1 Григор1я Сковороди"
ФОРМУВАННЯ УМОВ ЗД1ЙСНЕННЯ 1ННОВАЦ1ЙНИХ РЕФОРМ В УКРА1Н1
У статт! розглянуто та проанал!зовано формування умов зд!йснення ¡нновац!йних реформ в УкраЫ, обфунтовано необх!дн!сть ¡нновац!йних перетворень, враховуючи особливостi розвитку нац!онально'1 ¡нно-вац!йно'1 системи та свтовий досв!д 1нновац1й.
Ключов1 слова: ¡нновацп, !нновац!йний процес, !нновац!йна д!яльн!сть, !нновац!йна реформа, !нновац!й-на система, 1нновац1йн1 перетворення, !нновац!йна стратег!я.
В статье рассмотрены и проанализированы формирование условий осуществления инновационных реформ в Украине, обоснована необходимость инновационных преобразований, учитывая особенности развития национальной инновационной системы и мировой опыт инноваций.
Ключевые слова: инновации, инновационный процесс, инновационная деятельность, инновационная реформа, инновационная система, инновационные преобразования, инновационная стратегия.
The article reviews and analyzes the conditions of implementation of innovative reforms in Ukraine, the necessity of innovative reforms, especially given the national innovation system and international experience of innovation.
Key words: innovation, innovation process, innovation, innovative reform, innovation system, innovative transformation, innovation strategy.
Актуальшсть. Останшми роками в УкраУш все часлше й часлше постае питання переходу економки УкраУни на шлях Ыновац^них перетворень, за рахунок яких прогнозуеться можливють значного пщвищен-ня конкурентоспроможност нацюнальноУ економки та УУ довгострокового зростання, а отже дослщження питань проведення Ыновац^них реформ зростае в зв'язку з тим, що украУнська економка прагне до гь дного й оргашчного входження у свтове ствтовариство. Подолання вщставання практично у вах галузях i виробництвах припускае посилення ¡нновац1йного характеру пщприемницькоУ д1яльност1, формування особливоУ тновац^ноУ сфери, та законодавчого УУ регулювання.
Метою дослщження е теоретичне обфунтування необхщност iнновацiйних перетворень в УкраУнi, враховуючи особливост розвитку нацюнальноУ iнновацiйноУ системи та свтовий досвiд iнновацiй.
Постановка проблеми. В УкраУнi питанням формування та особливостям розвитку нацюнальноУ Ыно-вац^ноУ системи присвяченi працi багатьох вчених економют, зокрема С. Покропивного, М. Петрина, Л. ФедуловоУ, М. Пашути, Пiчкура О. та Ыших.
Виклад основного матер1алу. В умовах трансформаци економiки УкраУни науково-технiчний прогрес, стрижнем якого е iнновацiйна дiяльнiсть, перетворюеться на вирiшальний фактор соцiально-економiчного розвитку i вiдiграe провiдну роль у виршенш економiчних, екологiчних, со^альних та культурних завдань.
Проте, незважаючи на загальновизнану думку про роль тновац^ноУ дiяльностi в забезпеченнi зростання випуску продукцiУ та продуктивной працi, майже в усiх репонах i галузях нашоУ краУни, вщстежуеться тенденцiя зниження iнновацiйного потенцiалу. Найпршим е те, що негативних змт зазнали базовi пiдпри-емства промисловостк
Про незадовiльний стан iнновацiйноУ дiяльностi свiдчать такi УУ критерiУ:
1) зменшення витрат на науку та науково-техшчш вироби, що погiршуe матерiально-технiчне забезпе-чення науки, призводить до стартня наукового устаткування та обладнання;
2) рiвень експортабельностi та конкурентоспроможносл товарiв та послуг залишаеться низьким. Тен-денцiю скорочення мае рiвень експорту оновленоУ продукцiУ (вiд 4% всього обсягу експорту), причому нез-начною е питома вага поставлено'! на експорт лщенз^ноУ продукцiУ, велика частка якоУ надходить в краУни СНД i не знаходить достатнього попиту в краУнах далекого зарубiжжя;
3) система сертифiкацiУ в УкраУш дie як засiб захисту споживача вщ неякiсноУ продукцiУ, але не забез-печуе конкурентоспроможнiсть товарiв на свiтовому ринку, що свщчить про недостатнiй рiвень якостi;
4) знизився со^альний статус та престиж пра^вниюв iнженерних професiй, що позначилося на шько-стi молодих фахiвцiв, якi випускаються вищими технiчними навчальними закладами, та якост УхньоУ подготовки, оскiльки конкурсу на техшчш спецiальностi майже немае. До того ж велика шьюсть конкурентос-проможних роб^ниюв, якi могли б ефективно працювати в iнновацiйнiй сферi УкраУни, виУжджають за кордон у пошуках кращоУ долi [1].
Отже, Ыновац^на дiяльнiсть пiдприeмств УкраУни в перюд реформування економiки зазнала негативних змт, якi обумовленi впливом зовшшшх та внутрiшнiх факторiв.
До числа зовшшшх факторiв слiд вщнести:
- економiчнi (системна криза в державу iнфляцiя, великi норми оподаткування, розрив економiчних
© Кул1чевський В.В., 2011
Економiчний вiсник унiверситету | Випуск № 17/1 155
зв'язюв, вщсутнють державного фтансування);
- пол1тичн1 (нестабшьнють, несвоечаснють, а ¡нколи i нездатнють уряду проводити реформи й прийма-ти вщповщш нормативы акти);
- юридичн (недосконалють законодавчоУ бази, вщсутнють необхщних й д^ових правових i норматив-них аклв стосовно регулювання шновацйноУ д1яльност1);
- науково-техшчш (недосконалють науково-техшчно'У пол1тики держави, недостатнють досвщу з питан-ня кутвльпродажу лщензй несприятливий тновац^ночнвестиц^ний шмат, вщсутнють ефективноУ си-стеми заохочення в^чизняного науковця та винахщника);
- соцальш (низький р1вень життя, тенден^я до зниження чисельност населення, вщплив кадр1в, ста-ртня наци, зниження р1вня квал1ф1кац1| через ем1грац1ю фах1вц1в до ¡нших краУн та перехщ до бшьш перс-пективних сфер, що надають можливють вищого зароб^ку).
До внутршшх фактор1в, як вплинули на ¡нновац1йну д1яльн1сть, слщ вщнести: скорочення показниюв зняття з виробництва застарших вид1в технки, введення в дю мехашзованих та автоматизованих лЫй, недостатшй обсяг проведених маркетингових дослщжень, вщсутнють належного заохочення винахщника i рац1онал1затора, низький р1вень шновацйноУ культури тощо. Це наслщок недосконалост та вщсутност ефективноУ системи стимулювання Ыновац^ноУ д1яльност1 пщприемства взагал1 [7].
Необхщно зазначити, що в УкраУн законодавчо передбачен заходи по стимулюванню Ыновац^ного розвитку. На сьогодн нормативна база представлена такими нормативними актами:
- Закон УкраУни "Про наукову i науково-техшчну д1яльн1сть" в1д 13 грудня 1991 року № 1977-Х11;
- Закон УкраУни "Про Ыновац^ну д1яльн1сть" в1д 04.07.2002 № 40-!У;
- Закон УкраУни "Про прюритетш напрямки ¡нновац1йноУ д1яльност1 в УкраУнГ в1д 16.01.2003 № 433-!У;
- Закон УкраУни "Про спе^альний режим ¡нновац^но'У д1яльност1 технолопчних парюв" вщ 16.07.1999 №991-Х!У;
- Закон УкраУни "Про Загальнодержавну комплексну програму розвитку високих наукоемних техноло-г!й" вщ 09.04.2004 № 1676-!У;
- Закон УкраУни "Про прюритетш напрями розвитку науки i технки" в1д 11.07.2001 № 2623-!!!;
- Закон УкраУни "Про державн цУпьов1 програми" вщ 18.03.2004 № 1621-!У, та низка ¡нших норматив-но-правових актiв.
Однак, дiя окремих положень даних закошв або призупинялась на певний перюд, або механiзми регулювання та стимулювання ¡нновац^ноУ дiяльностi на практик не е достатньо ефективними, крiм того, не вiдзначаeться стабiльнiстю державна пол^ика щодо iнновацiйноУ iнфраструктури (технопарюв, технолопч-них iнкубаторiв), особливо в частит забезпечення Ум передбачених законодавством птьг.
Для того, щоб максимально пришвидшити i пiдвищити ефективнiсть впровадження iнновацiйних перетво-рень доцiльно орieнтуватися на досвiд розвинутих краУн св^у - США, ФРН, ЯпонiУ, Китаю. Саме в цих краУ-нах досягнуто досить високого насичення робочоУ сили вченими та спецiалiстами. I тривае нарощування шь-костi вчених-дослщниюв, розробникiв нових технологiчних систем i робототехнiки. Одночасно, в цих краУнах збiльшуються витрати на науково-дослiдницькi роботи (10-15% на рк), розширюються мережi наукових та ¡н-новацiйних оргашзацй, зростае рiвень загальноУ освiти населення, його профеайноУ пiдготовки [2].
Також у високорозвинених краУнах 6С, США, Япони, спостерiгаeться швидке зростання мiжнародного спiвробiтництва у сферi науки та технолопй суб'ектами всiх iнституцiйних рiвнiв. Це зумовлено:
- глобалiзацieю Ывести^й;
- швидкими темпами технологiчного оновлення основних факторiв виробництва, скорочення життевих циклiв продукцiУ;
- iнтернацiоналiзацieю системи пщготовки та перепiдготовки персоналу.
Сьогодн свiтовий ринок високих технологiй складае приблизно 2 трильйона доларiв, з яких доля США - 39%, Япони - 30%, Ымеччини - 16%. Результатом Ыновац^ноУ дiяльностi е iнтелектуальний продукт, без якого неможливо створювати конкурентоздатну продукцiю. Найважпивiшою економiчною метою передо-вих компанiй е пiдтримання здатностi до iнновацiйного розвитку та ефективного використання найнов^нь ших технологiй.
На свiтовому ринку наукомюткоУ продукцiУ чiтко простежуеться тенденцiя посилення конкуренции У зв'язку ¡з цим, дедалi бiльша частка витрат пщприемств переноситься зi сфери промислового виробництва до сфе-ри дослiджень i розробок нових технологiй i виробiв. Водночас, зростае значення правового захисту об'eктiв iнтелектуальноУ власностi для забезпечення свтогосподарських ринкових позицiй. IнновацiУ сьогодн - най-бiльш ефективний зааб технологiчного розвитку пiдприeмств, забезпечення сильних ринкових пози^й, якi фунтуються на суттевих конкурентних перевагах, що дае змогу вийти зi стану економiчноУ депресiУ [3].
Динамiка технологiчного прогресу у високорозвинутих краУнах просто вражае. Вщбуваеться "виштов-хування" одних поколть технiки та технологiУ ¡ншими. Тому керiвникам пiдприeмств необхiдно аналiзува-ти можливий вплив загальносвiтового науково-технiчного середовища на створення i впровадження тех-
156 Економiчний вiсник унiверситету | Випуск № 17/1
нологiчних новацiй. При цьому велику увагу слiд придiляти науковим винаходам чи вщкриттям, якi можуть революцiйно вплинути на подальше використання ¡снуючих технологiй, роблячи Ух мало перспективними.
З ¡ншого боку, пропонуючи ринку науково-техшчш розробки (насамперед, це стосуеться наукомютких пiдприeмств, якi застосовують технологи найвищого рiвня, величезного ¡нновац^ного потенцiалу -комп'ютернi, лазернi, плазмов^ бiологiчнi), слiд подбати про Ух належний ¡нформац^ний та iнженерний су-провiд. Дуже часто перспективнi науково-техшчш, в тому чиож й в^чизняш розробки, не можуть знайти застосування через непщготовленють ринку до Ух сприйняття. Тому потрiбно заздалегiдь готувати фунт для устшного просування новинки на ринок, використовуючи для цього вс можпивостi - вiд iмiджевоУ ¡н-формацiУ до участi у мiжнародних виставках i презентацiях.
Ще однieю проблемою залишаеться невiдповiднiсть мiж нагромадженим науково-технiчним потен^а-лом ¡ продуктивнiстю нацiональноУ економiки, що бiльше нiж у 4 рази нижча, шж у розвинутих краУнах [4]. Саме цей показник найбшьш повно характеризуе рiвень виробництва. Низький рiвень продуктивностi пра-цi обумовлюе низьку оплату пращ яка е ознакою антшнновац^ноУ економiки.
Тобто переваги вщ провадження iнновацiйноУ дiяльностi у в^чизняшй економiцi важко переоцiнити. 1з недолив можна визначити лише значну вартють розробок та ризик вiдсутностi попиту на розробку пiсля УУ завершення.
0днак, зазначенi негативнi фактори можна швелювати, хоча б частково, за рахунок бшьш активноУ ¡н-вестиц^ноУ полiтики, впровадженням дieвого механiзму птьг для пiдприeмств-розробникiв, широка державна пщтримка, створення венчурних пiдприeмств для апробаци розробок.
Проведений аналiз стану втизняноУ iнновацiйноУ дiяльностi свiдчить про недоступнють механiзмiв ре-алiзацiУ ¡нновац^ного розвитку. Це зумовлюе також низьку конкурентоспроможнють нацiональноУ еконо-мiки, високу енерго- та ресурсоeмнiсть, збiльшуe техногенне навантаження на природне середовище.
^¡м того, ¡нновац^ний розвиток неможливий без узгодження ¡нновац^ноУ полiтики з ¡ншими напряма-ми державноУ полiтики [6], осктьки перша пов'язана ¡з рiзними сферами економiко-полiтичного устрою держави, через що потрiбна координованiсть для отримання належного ефекту.
Аналiз функцiонування окремих видiв економiчноУ дiяльностi УкраУни свщчить, що до найбiльш прюри-тетних напрямюв iнвестицiйно-iнновацiйноУ дiяльностi належать: ракетно-космiчне виробництво; лтакобу-дування; суднобудування; бютехнологи; виробництво окремих видiв озброення i вiйськовоУ технiки.
Фактично пiдприeмства та оргашзаци цих видiв економiчноУ дiяльностi завдяки своУй наукомiсткостi та висоюй технологiчностi вже е iнновацiйними лщерами УкраУни. А iнновацiУ стають щоразу перспектившши-ми, оскiльки так забезпечуеться технологiчне оновлення виробництва, пiдтримуeться i розвиваеться кон-курентоспроможнiсть. Тому, вважаеться за доцiльне формувати основи ¡нновац^них реформ саме почи-наючи з цих галузей, як можуть стати локомотивом в^чизняного iнновацiйного процесу та стимулювати ¡нновац^не оновлення сумiжних та допомiжних галузей.
Уникнення технологiчноУ залежност УкраУни можливе лише шляхом вщновлення активного науково-тех-нiчного розвитку через використання новаторськоУ працi, що створюе новi знання й новi технологи, та пщ-тримки пiдприeмництва у промислов^ сферi та вiдповiдне законодавче забезпечення цього процесу[5].
Висновки. Для УкраУни як держави з ринковою економкою, ттьки iнновацiйна стратегiя мае визнача-ти шлях соцiально-економiчних перетворень. 1нновац^ш механiзми економiчного розвитку мають викори-стовувати наявний науково-технiчний потен^ал i базуватися на вiдповiднiй ¡нфраструктурк 0сновою ¡нно-вацiйного розвитку мае бути створення фтансово-промислових груп, зокрема транснацюнальних, а також холдингових компашй, науково-технiчних центрiв, технополiсiв i технопарюв, лiзингових фiрм. У перспек-тивi вони повиннi стати стрижнем ¡нновац^ного процесу.
Перспективою ж для подальших розробок за матерiалами даноУ статл у зазначеному напрямi слугува-тиме зменшення ступеня ризику щодо провадження ¡нновац^них реформ в УкраУнi. Безумовне врахуван-ня свiтового досвiду науково-дослщних робiт та дослiдно-конструкторських розробок, але з обов'язковою екстраполя^ею на втизняш особливостi нацiональноУ iнновацiйноУ системи, дозволить оптимiзувати роботу по прийняттю стратепчних управлiнських рiшень з даного питання.
Л1тература
1. П1чкур О. Особливост! ¡нновацмно! д!яльност! на сучасному етап! / О.Шчкур //1нтелектуальна влас-н!сть. - 2005. - №1. - С. 34-39.
2. Гришин I. Я. Нац1ональна дея тотальних ¡нновац!й та ¡нформац!йна технолопя Ыент-сервер /1. Я. Гришин // Всник УАДУ. - 2005. - № 2. - С. 205-208.
3. Покропивный С. Инновационный менеджмент в рыночной системе хозяйствования / С. Покропивный // Экономика Украины. - 2005. - № 2. - С. 34-38.
4. Петрина М. Базов! умови створення /'нновац!йноI модел! розвитку економ!ки Украни / М. Петрина // Економка Украни. - 2006. - № 8. - С. 35-40.
Економiчний вюник ушверситету | Випуск № 17/1 157
5. Федулова Л. Розвиток нац!онально'1 iнновац!йноï системи Украни / Л. Федулова, М. Пашута // Еконо-м!ка Украни. - 2005. - № 4. - С. 35-47.
6. Каракай Ю. Роль держави у стимулюваннi iнновацiйноï дяльност // Економiка Украни. - № 3. - 2007. - С. 14-21.
7. Козорiг М. А. Проблеми забезпечення економiки Укра'1'ни науковими кадрами / Козорiг М. А., Жи-хор О.Б. [Електронний ресурс]. - Доступ до статт'1: hptt://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Ekpr/2009_27/ Stati/11PDF.pdf
УДК 331.2
Леваева Л.Ю.,
викладач кафедри еконсиулчно'! теорп та методологи наукових дооглджень ДВНЗ "Переяслав-Хмельницький ДПУ ¡мен1 Григор1я Сковороди"
М1Н1МАЛЬНА ЗАР0Б1ТНА ПЛАТА ТА ÏÏ ДИНАМ1КА В YKPAÏHI
В статтi об^рунтоване поняття мiнiмальноï заробтноï плати, визначена роль та функцИ' мiнiмальноï заро-бiтноï плати в сучасний перiод, проаналiзована динамка мiнiмальноï заробтноï плати в Украïнi
Ключов1 слова: оплата праш, мiнiмальна заробтна плата, прожитковий мiнiмум, мiнiмальний споживчий кошик, державне регулювання оплати праш.
В статье обосновано понятие минимальной заработной платы, определенная роль и функции минимальной заработной платы в современный период, проанализирована динамика минимальной заработной платы в Украине
Ключевые слова: оплата труда, минимальная заработная плата, прожиточный минимум, минимальная потребительская корзина, государственное регулирование оплаты труда.
In the article the concept of minimum wages, the role and function of the minimum wage in the modern period, analyzed the dynamics of the minimum wage in Ukraine
Keywords: wages, minimum wages, living wage, minimum basket of consumer goods, government regulation of salaries.
Актуальшсть: Забезпечення стабшьного економ1чного розвитку УкраУни та пщвищення життевого р1в-ня населення тюно пов'язане з проведенням ефективноУ' пол1тики у сфер1 регулювання оплати працк На сучасному етат спостеркаеться надто низький р1вень реально! зароб1тноУ плати, наявнють заборговано-ст1 з ïï виплати. Зароб1тна плата е основним джерелом доход1в прац1вниш i найсильшшим мотиватором розвитку трудового потен^алу бшьшост населення, але останшм часом вона не виконуе своУ функци. Ттьки через оплату пра^ та вдосконалення мехашзму ïï регулювання можна рухатися вперед, шляхом прогресу та процвтання УкраУни [1].
Анал1з останжх дослщжень та публкацш. В економiчнiй лiтературi як вiтчизнянiй, так i зарубiжнiй широко розглядаються рiзноманiтнi методи та напрями державного регулювання зароб^но! плати, визначен-ня його ролi та основних завдань. Серед науков^в, роботи яких присвяченi проблемi оплати працi, варто виокремити наступних: А.Базилюк, М.Бiлуха, Д.Богиня, Т.Гошко, 0.1вашина, Л.Сухомлин, С.Черкасов, О.Шоляк, О.Ярошенко.
Виклад основного матер1алу. Одним iз ключових показникiв, що характеризують основнi тенденци, притаманнi вiтчизняному ринку працi, е розмiр мiнiмальноï заробiтноï плати. Установлення розмiру мiнi-мальноУ заробiтноï плати займае особливе мiсце у загальному механiзмi регулювання заробiтноï плати i передбачае одночасне вирiшення декiлькох важливих завдань: боротьба з бiднiстю шляхом установлення державних соцiальних гарантiй щодо грошового забезпечення м^мально необхiдного рiвня вiдтворення робочоï сили; пiдвищення загального рiвня оплати працi, виходячи з потреб зростання якост життя най-маних працiвникiв; протидiя тенденцiï зниження величини реальноï зарплати; узгодження со^ально-еко-номiчноï полiтики iз динамiкою економiчного розвитку краïни. Але тривалий час в Укра'|'ш людина за вико-нання простоï, неквалiфiкованоï працi, отримуючи винагороду в розмiрi мiнiмальноï зароб^но! плати, пе-ребувала в умовах боротьби за виживання. Крiм того, низький рiвень заробiтноï плати виконуе демоти-вуючу функцiю i сприяе поширенню вторинноï та нерегламентованоï зайнятост, що негативно вiдобража-еться на продуктивной працi i погiршуe стан економки держави взагалк Таким чином, мЫмальна заро-бiтна плата ще не стала дieвим iнструментом пщвищення ефективност працi i не враховуе навiть фiзiоло-гiчних потреб пра^вника не говорячи вже про со^альш та культурнi. Це викликае продовження зниження цiни робочоï сили та послаблення матерiальноï захищеностi працiвникiв [2].
МЫмальна заробiтна плата - це законодавчо встановлений розмiр заробiтноï плати за просту, неква-лiфiковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану пра^вником мюячну, а також по-
158 Економiчний вiсник унiверситету | Випуск № 17/1
© Леваева Л.Ю., 2011
