CC BY
8шляхом розрахунку таких коефщенпв: коефщента оборотностi активiв, перюд обороту активiв, пе-рiод погашення кредиторсько'1 заборгованостi. I останнiм етапом розробки системи монiторингу на пщприемствах машинобудування потрiбно здiйснити аналiз рентабельности пiдприeмств.
Серед показникiв кожно'1 групи необхiдно вибрати ключовi, найбiльш чутливi до змiн на пщприе-мствах з огляду на динамшу 1'х змiн та об'еднати 1'х в едину систему постшного нагляду. Тобто з уае'1 сукупностi можливих показниюв вибрати тi, якi найбiльш повно характеризуются теперiшнiй етап розвитку пщприемства. В цьому головна iдея штегрального пiдходу - вiдiбрати множину коефщенпв та спостерiгати за динамiкою 1'х змiн. Обов'язковим е створення автоматизовано'1 системи для здiйснення монiторингу фшансово-економiчноi дiяльностi за наведеною вище сукупшстю показ-никiв, скоригованою керiвництвом вщповщно до потреб. Дана система мошторингу мае бути спря-мована на забезпечення спостереження за систематичним надходженням й ефективним викорис-танням фшансових ресурав, дотриманням розрахунковоi i кредитноi дисциплiни, досягненням ра-цiонального стввщношення власних i залучених коштiв, фшансовою стiйкiстю з метою ефективно-го функщонування пiдприемства. Використання в процес фiнансового монiторингу та фiнансового планування комп'ютерно'1' технiки та iнформацiйних технологий е однiею з найважливiших умов 1'х якiсного та ефективного проведення.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Любушин Н.П. Анализ финансово-экономической деятельности предприятий. учеб. пособие для ВУЗов. / Н.П. Любушин, В.Б. Лещева, В.Г. Дьякова. — М.ЮНИТИ-ДАНА, 2001. — 471 с.
2. Баканов М.И. Теория экономического анализа. Учебник. / М.И. Баканов, А. Д. Шеремет. — М.: Финансы и статистика, 1997. —125 с.
3. Любушин Н.П. Анализ финансово-экономической деятельности предприятия / Н.П. Любушин, В П. Лещева, В.Г. Дьякова — М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2002. — 150 с.
4. Савицкая Г.В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия: Учебное пособие. — Минск: ООО «Новое знание», 2001. — 147 с.
5. Шеремет А. Д. Комплексный экономический анализ деятельности предприятия (вопросы методологии) / А. Д. Шеремет. — М.: Экономика, 1974. — 159 с.
УДК 658(005):502.131.1
ФОРМУВАННЯ СТРАТЕГИ УПРАВЛ1ННЯ СТ1ЙК1СТЮ 1ННОВАЦ1ЙНО-ШВЕСТИЦШНОГО РОЗВИТКУ МАШИНОБУД1ВНИХ ШДПРИСМСТВ
Мушников О.О.
Пропоноване питання формування стратеги управлгння сттк1стю тновацтно-твестицтного розвитку машинобуЫвних тдприемств. Обхрунтовано етапи управлтня та необх1дн1сть першочергового видтення фактор1в впливу на сттк1сть тновацтно-твестицтногорозвитку машинобуд1вних тдприемств. Ключовi слова: система управлтня, тновац1я,твестщп, тновацтна активтсть, сттк1сть, розвиток, тновацтно-твестицтнийрозвиток.
Глобалiзацiя е найсильшшим чинником впливу на шновацшну дiяльнiсть будь-якого пщприемства. Для пщприемства ефективне використання науково-техшчних досягнень, 1'х трансформащя в конкретш комерцшш результати - одна з умов економiчного зростання на тл економiчноi глобаль заци. В умовах глобалiзацii св^ово! економши конкурентоспроможнють тдприемств значною трою визначаеться шновацшно-швестищйним розвитком пщприемства, яке стае не тшьки фактором
ефективно!' дiяльностi самого тдприемства, але i важливою складовою розвитку нацюнально!' та св^ово!' шновацшних систем.
При рацiональному побудовi стратеги управлшня стiйкiстю iнновацiйно-iнвестицiйного розвитку тдприемства можна сприяти ефективному використанню конкретних переваг, пов'язаних як з наявтстю природних ресурсiв, так i науково-технiчним потенцiалом кра'ни. 1нновацшно-шве-стицшний розвиток пов'язано з тривало!' часово!' перспективою. В умовах глобальних трансфор-мацiйних процесiв вiдбуваються значнi змши в характерi життедiяльностi суспiльства, в шновацшно-швесгицшному розвитку, що безпосередньо пов'язано з дiяльmсгю пiдприемств, iз стiйкiстю 1'х розвитку.
У зв'язку з вищевикладеним, особливо!' актуальностi набувае проблема формування стратеги управлiння стшюстю iнновацiйно-iнвестицiйного розвитку пiдприемства, яка спираеться на ефек-тивне використання виробничого та штелектуального потенцiалiв пiдприемства.
Цшлю дослiдження е формування та обгрунтування етапiв стратеги управлiння стiйкiстю шно-вацiйно-iнвестицiйним розвитком пiдприемства
Теорiя сталого розвитку е в даний момент часу одтею з найбшьш швидко розвинутих теорiй. Неоднозначнiсть поняття стшкосп розвитку, яко'1 присвяченi роботи багатьох зарубiжних i втизня-них автс^в: Ячменьова В.М. [1], Бармашов К.С. [2], Шумпетер Й. [4] та ш. - ,полягае в тому, що и можна розглядати як споаб утримання рiвноваги, як певну стабшьшсть. Стшким буде такий розвиток, при якому добробут майбуттх поколiнь буде краще, нiж добробут попередтх поколiнь. Але, сучасний розвиток характеризуеться все бшьш складними формами i типами оргашзаци сощально-економiчного життя, однiею зi складових яко'1 е стiйкий розвиток iнновацiйно-iнвестицiйного розвитку тдприемства.
Теоретичною основою стратеги стшкосп шновацшно-швестицшного розвитку пiдприемства служить динамiчна теорiя розвитку пiдприемства, з яко'1 випливае, що для забезпечення безкризо-вого розвитку пiдприемству слщ дiяти з метою приведення його у стан динамiчноi рiвноваги [1, 4]. Однак, для стратеги стшкосп шновацшно-швестицшного розвитку тдприемства покласти в основу тшьки лише динамiчну теор^ е недостаттм. В умовах ринку, кажучи про стратегiю стшкосп iнновацiйно-iнвестицiйного розвитку, маеться на увазi стратегiя управлiння з конкретизованими умовами розвитку тдприемства.
Стратегия стiйкостi шновацшно-швестицшного розвитку машинобудавним пiдприемством може бути реалiзована тiльки в рамках системи управлшня, яка забезпечуе виршення виникаючих проблем тдприемства, i залежна вщ характеру проблем, що тдлягають вирiшенню.
Iнновацiйно-iнвестицiйний розвиток слiд розглядати як процес, що пронизуе науково-техтч-ну, виробничу та маркетингову дiяльнiсть тдприемства. Це единий у своему родi процес, системно поеднуе науку, техтку, економшу, пiдприемництво i управлiння.
Враховуючи мету дослiдження, розглянемо стратегiю управлiння iнновацiйно-iнвестицiйного розвитку машинобудiвного пiдприемства (рис.1). При цьому необхiдно поетапно вирiшити наступнi завдання: розробити мiсiю i стратегiчне бачення тдприемства; визначити цш i тдцш; розробити власне стратег1ю пiдприемства. При визначент цiлей розробки стратег11 необхщно проведення аналiзу зовнiшнього та внутршнього середовища пiдприемства, зiставлення результатiв, уточнення основних напрямюв стратег1чного розвитку тдприемства, розгляд варiативностi можливих стра-тегш, 1'х аналiз, уточнення i вибiр основно! стратегii розвитку пiдприемства. Шсля цього необхiдно видiлити основнi заходи щодо реалiзацii стратегii.
У сучасних умовах тдприемство розвиваеться не автономно, а в тюному зв'язку iз зовнiшнiм середовищем. На нього весь час впливають фактори, що визначають основт напрями його дiяль-носп. Оптимальна сукупнiсть всiх факторiв i умов мае забезпечити ефективне функцюнування пiдприемства та максимальний прибуток.
Для визначення стiйкостi iнновацiйно-iнвестицiйного розвитку машинобудiвного пiдприемства на ринку необхiдно з'ясування факторiв, що впливають на можливосп виграшу чи програшу в кон-курентнiй боротьбi. У свою чергу, аналiз факторiв допомагае виявити сильт i слабкi сторони в сво'ш дiяльностi i в роботi конкурешив, розробити заходи та напрямки ди, за рахунок яких пiдприем-ство могло б тдвищити стiйкiсть шновацшно-швестицшного розвитку та забезпечити свш устх.
Рис. 1. Етапи стратеги управлшня стшкктю шновацшно-швестицшним розвитком
машинобуд1вних пщприемств
Основними причинами втрати стiйкостi шновацшно-швестицшного розвитку е: - зниження квалiфiкацii кадрiв, погiршення науково-техшчно'1 бази, зростання витрат виробницт-ва i т.д.;
- технолопчш змши, яю можуть призвести до виникнення непереборних недолшв у виробництвi
або необхщшсть нових, поки що у вщповщнш галузi;
- втрата тдприемствами здатностi до швидко!' адаптацп (застарiвання системи управлiння, мо-
ральний i фiзичний знос устаткування, старiння знань i вмiнь персоналу тощо);
- ослаблення конкуренцп всерединi кра!'ни;
- вщсутшсть можливостей i стимулiв для техшчного розвитку пiдприемства;
- неефективний менеджмент i т.д.
Стратегiя управлшня стiйкiстю iнновацiйно-iнвестицiйного розвитку машинобудiвним пщприе-мством передбачае вмiння виявляти рiзного роду фактори, що впливають на рiвень стiйкостi i при цьому використовувати !'х вплив в потрiбних для пiдприемства напрямках. Мета тдприемства -сприятливо впливаючи на стшюсть фактори конвертувати в сво!' конкуренты переваги.
Системне управлiння зазвичай здшснюеться з позици якогось одного фактора функцюнування i розвитку пiдприемства, який перетворюеться на провщний i визначальний. При цьому вся система управлшня будуеться навколо цього провщного фактора. Найбшьш широке поширення набула маркетингова система управлшня. Дана система управлшня тдприемством охоплюе вс сторони вщтворювального процесу, в тому чист швестицп в науковi дослiдження i розробки, основнi ви-робничi фонди i новi технологи, розстановку i пiдготовку кадрiв, органiзацiю працi та технологичного процесу, вибiр номенклатури вироблено!' продукци або надання послуг, проведення цшово!' пол-iтики, визначення ринюв збуту, способiв просування продукци на ринок та iн. Дана система функц-iонуе при цьому з точки зору завоювання, утримання i розширення позицiй пiдприемства на ринку.
У сучасному свт можна видшити основнi фактори, якi впливають на тдприемство. Пiзнання характеру впливу цих факторiв сприятиме успiшному господарюванню тдприемства. Це фактори прямого i непрямого впливу . До основних факторiв, якi зумовлюють стiйкiсть розвитку тдприемства можна вщнести: технолопчт, виробничi, маркетинговi, управлiнськi. Важливу роль ввдграе iнтелектуальний потенцiал пiдприемства. Для забезпечення стшкосп iнновацiйно-iнвестицiйного розвитку машинобудiвного пiдприемства необхiдно забезпечити стiйке економiчне зростання, яке представляе собою здаттсть господарюючого суб 'екта нарощувати обсяги виробництва i реаль заци продукци при пiдвищеннi ефективностi використання наявних ресурав i зменшення ступеня впливу зовтштх факторiв на умови i параметри дiяльностi пiдприемства. При цьому необхщно дотримуватися принципiв ефективностi дiяльностi господарюючого суб'екта.
Завданням стратеги управлшня стшкютю iнновацiйно-iнвестицiйного розвитку машинобудiв-ним тдприемством е збереження та оновлення вартосп тдприемства, а це означае, що дiагности-ка потенщалу фiнансово-економiчноi стiйкостi повинна об'еднувати такi елементи i механiзми в едине цше, де кожен з них повинен адекватно вщображати фiнансовий стан системи на рiзних рiвнях управлiння. Для виживання тдприемства в умовах постшного загострення конкурентно!' боротьби необхщно вм^и реально оцшити фiнансовий стан, як свого тдприемства, так i юнуючих потенцiйних конкурентiв.
Пiдприемство е оргатзацшно - стiйкою системою, якщо забезпечено взаемозалежне управлшня вама його зв'язками у вщповщтсть з вимогами ринку. Ще одним важливим фактором впливу глобалiзацii на стiйкiсть шновацшно-швестицшного розвитку пiдприемства е кластерна пол^ика, яка служить формуванню кластерiв конкурентоспроможних галузей. Участь тдприемства в клас-терi надае йому переваги в достут до нових технологiй, методiв роботи або можливостей здiйснення поставок. Вхщш в кластер пiдприемства швидко дiзнаються про прогрес в технологи, про доступнiсть нових компонентiв i матерiалiв, обладнання, про новi концепцп в обслуговуваннi та маркетингу.
1снують складовi елементи стратегii стiйкостi шновацшно-швестицшного розвитку машинобу-дiвним пiдприемством: комерцшна, виробничо-технiчна, фiнансова, органiзацiйно - управлшська, соцiальна, якi мiж собою взаемопов'язат.
Виробничу стiйкiсть можна визначити як зростання ефективносп використання всiх видiв ре-сурсiв, що забезпечують виробництво продукцп, а також виробництво нових видiв продукци i пiдви-щення рiвня механiзацii виробництва. Виробнича стшкють дуже тiсно пов'язана з технолопчною ст1йк1стю.
Технологична стийкють представляе собою постийне зростання ефективностi використання у виробничому процес нових технологш та обладнання, в результатi чого пщприемство може ви-пускати новi товари, розвивати iнновацiйнi процеси.
Фшансова стiйкiсть представляе собою зростання рентабельности фшансово!' дiяльностi та дшово!' активности пiдприемства, якi дозволяють зберегти платоспроможшсть i кредитоспроможнiсть пiдприемства в умовах допустимо!' зони ризику i зростання швестицшно! активностi.
Ринкову стiйкiсть тдприемства можна представити як можливiсть постийно! конкурентоспро-можностi пiдприемства та його продукцп на ринку, збiльшення частки ринку, проведення ефектив-но! щново! полiтики.
Кожний елемент, розвиваючись, робить свш вплив на загальну стийюсть шновацшно-швести-цiйного розвитку пiдприемством, яка характеризуеться наявшстю механiзмiв саморегуляци. Завдя-ки 1м розвиваються процеси пристосування, яю призводять до вирiвнювання попиту та пропо-зици, витрат i доходiв, забезпечуеться стiйкiсть розвитку.
Сьогоднiшнi умови функцiонування машинобудiвного пiдприемства характеризуються пост-iйною залежнiстю вiд уах суб'ектiв загально! iнфраструктури. Пiдприемства постийно ствпрацю-ють з внутрiшнiм i зовнiшнiм середовищем, намагаються посилити свое становище на ринку i по-слабити становище конкурентiв. В таких умовах 1х дiяльнiсть неможливо захистити вщ негативних впливiв. Тому юнуе проблема економiчноi захищеностi (стiйкостi) в умовах негативного впливу зовшшнього середовища. Вмiння швидко усувати загрози i пристосовуватися до позитивного впли-ваючих на дiяльнiсть пiдприемства факторiв може говорити про стийюсть шновацшно-швестицш-ного розвитку тдприемства до впливу зовтшнього середовища.
Безлiч чинникiв стiйкостi шновацшно-швестищйного розвитку пiдприемства дозволяють виз-начити види стийкости в економiчному аспект!
Внутрiшня стiйкiсть являе собою такий стан машинобудiвного пiдприемства, при якому забезпечуеться стабшьно високий результат функщонування. В основi '11 досягнення лежить принцип активного реагування на змши середовища господарювання.
Внутршня середа тдприемства формуеться в залежностi вщ '11 мсп, цiлей, якi багато в чому визначаються зовнiшнiм середовищем. Незважаючи на важливють всiх складових внутршнього середовища пiдприемства, необхiдно вщзначити, що пiдприемство - це, перш за все, колектив пра-цюючих на ньому людей. Вщ !х здiбностей, освiти, квалiфiкацii, досвiду, ставлення до пращ, повед-iнки i т.п. залежать, в кiнцевому рахунку, iмiдж пiдприемства, якiсть продукцii, що випускаеться, розробка шновацш та вмшня використовувати науково-технiчнi досягнення.
Зовнiшня стийкють машинобудiвного пiдприемства обумовлена стабiльнiстю економiчного середовища, в рамках якого дiе пiдприемство, досягаеться вiдповiдною системою управлшня в масштабах вае'1 кра'ни, тобто управлiнням ззовнi.
Економiчний пiдхiд до стратегii управлiння стийюстю iнновацiйно-iнвестицiйного розвитку ма-шинобудiвного тдприемства заснований на теорп максимального потоку сукупного доходу, який може бути отриманий за умови збереження сукупного катталу, за допомогою якого i проводиться даний дохщ. Ця концепщя передбачае оптимальне використання обмежених ресурав i використання ресурсозберiгаючих технологий.
Розглянемо структуру факторiв, що впливають на стийкють роботи машинобудiвного пщприем-ства:
- перший рiвень - техтко -технологiчнi чинники i органiзацiйно-економiчнi фактори. 1х дiя пов'я-зана з виконання основно! функцii пiдприемства - перетворення сировини, матерiалiв, комп-лектуючих в кiнцевий продукт для продажу на ринку. I тут мета управлшня полягае в забезпе-чент достатности обсягу i структури оборотних активiв, джерел фiнансування для забезпечен-ня довгостроково! виробничо'1 дiяльностi. При цьому необхiдно стежити за фшансовою стiйкiстю пiдприемства, щоб '11 не порушити;
- другий рiвень - шновацшш та мотивацiйнi чинники. 1х дiя пов'язана з оновленням науково-технiчного та технологiчного потенцiалу тдприемства i спрямоване на розвиток шших складових стiйкостi пiдприемства, яю вимагають змiцнення фiнансiв реального сектора економши i
пошуку довгострокових джерел його фшансування. При цьому треба мати на уваз^ що розви-ток виробництва у великш мiрi залежить вщ рiвня зацiкавленостi безпосереднього пращвника у високопродуктивнiй i ефективнш працi;
- третш рiвень - швестицшш та управлiнськi чинники. 1нвестицшш ресурси виступають голов-ним джерелом забезпечення виробничо!' дiяльностi пiдприемства. Вони виступають як основн ресурси виробництва i як рушiйна сила, яка надае д!ю на кiнцевий результат.
ВИСНОВКИ
Мехатзм функцiонування машинобудiвного тдприемства в умовах ринку обумовлений системою ринкових вщносин. Основною вимогою, яку пред'являе ринок до тдприемства, е умова пра-цювати так, щоб результатом дiяльностi був не тшьки випуск потр!6но!' суспiльству продукцп (по-слуг), але й одержання прибутку. Виходячи з цього, кожне машинобудiвне пiдприемство самостiйно приймае ршення в частинi того, що, скшьки i як виробляти, де i як !'х реалiзовувати i як розпод^ти отриманий дохiд. Зрештою функцюнування пiдприемств в умовах ринку передбачае пошук i роз-робку кожним з них власного шляху розвитку. 1ншими словами, щоб не тшьки утриматися, але i розвиватися на ринку, машинобудiвне тдприемство мае полшшувати стан свое!' економiки: завжди мати оптимальне стввщношення мiж витратами i результатами виробництва; вишукувати новi форми застосування катталу, знаходити новi бшьш ефективнi способи доведення продукцп до по-купця. Це повинно поеднуватися з повним використанням внутрштх факторiв розвитку виробництва.
Процес вибору найбшьш рацюнально!' стратеги управлiння стшкютю шновацшно-швестицш-ним розвитком машинобудiвного тдприемства в конкретних умовах господарювання грунтуеться на результатах оцшки всiх форм шновацшно!' дiяльностi, якi проявляються в нововведеннях рiзних типiв. Найбiльш важливими факторами ефективностi стратег!!' розвитку е: шновацшний потенцiал пiдприемства; гнучк! оргашзацшт форми як! дозволяють ефективно освоювати нововведення; про-цеси навчання, спрямоват на накопичення специфiчних компетенцiй за результатами аналiзу зовн!шн!х i внутрштх факторiв; наявнiсть ресурсiв, що вщповщають потребам розвитку пiдприем-ства.
СПИСОК ВИКОРИСТАННИХ ДЖЕРЕЛ
1. Ячменьова В.М. Стшюсть д!яльност! промислових пiдприемств: оцшка та забезпечення : Мо-нографiя. / В.М. Ячменьова . — Сiмферополь: ВД «АР1АЛ^>, 2010. — 472 с.
2. Бармашов К.С. Формирование экономического механизма инновационно-инвестиционного процесса в условиях устойчивого развития предприятия / под ред. Бармашовой Л.В. — Вязьма: филиал ФГБОУ ВПО «МГИУ» в г. Вязьме, 2013. — 120с.
3. Друкер П. Задачи менеджмента в XXI веке / П. Друкер. — М.: Изд. дом «Вильямс», 2003. — 432 с.
4. Й. Теория экономического развития (исследование) предпринимательской прибыли, капитала, кредита, процента и цикла конъюнктуры): пер. с нем. / Й. Шумпетер. — М.: Прогресс, 1982. — 401 с.
