CC BY
42
систематичнiсть (приведення рiзноджерельноí шформаци до спiльного знаменника); оперативнiсть (своечастсть iнформацií); доступнiсть (реальнiсть виршуваних проблем).
Таким чином, мошторинг в освт - це сучасний механiзм управлiння 11 якiстю. Вiн допомагае ввдстежувати та своечасно коригувати будь-який процес в освiтнiй сферi. Однак варто знати, що лише той студент, який чiтко уявляе мету свого навчання, може бути вмотивований до свщомих дiй, спрямованих на позитивну динамiку як1сного зростання. I тшьки тодi викладач працювати над сво1м професiйним рiвнем, буде самоудосконалюватись, буде постшно, запроваджуватиме ефективнi методики навчання та виховання, надаватиме послуги студентам, ям б задовольнили потреби сьогодення, якщо вiн буде зацiкавлений у результата Це обов'язкова умова забезпечення яшсно! освiти в умовах педагопчного училища.
Л1ТЕРАТУРА
1. Андреев В. Н. Проблемы педагогического мониторинга качества образования / В. Н. Андреев // Известия Российской Академии наук. - 2001. - № 1.- С. 37-40.
2. Бачинський П. I. Мошторинг якост управлшня загальноосвггшми навчальними закладами / П.Бачинський // Ефектившсть державного управлшня: зб. наук. праць - Льв1в: ЛР1ДУ НАДУ, 2006. - Вип. 11. - С. 205-209.
3. Гура О. I. Психолого-педагопчна компетентшсть викладача вищого навчального закладу: теоретико-методологiчний аспект / О. I. Гура. - Запорiжжя: ГУ «З1ДМУ», 2006. - 332 с.
4. Лукша Т. О. Осв^нш монiторинг як складова частина управлшсько! дiяльностi в ЗНЗ // Управлшня освгтою. - 2006. - № 4. - Вкладка № 1. - С. 1.
5. Ляшенко О. I. Концептуальш засади мониторингу якост освгга / О. I. Ляшенко // Мошторинг якост освiти: свiтовi досягнення та украшсью перспективи. - К.: К1.С., 2004. - С. 21-23.
6. Майоров А. Н. Мониторинг в образовании / А. Н. Майоров. - СПб.: Образование-Культура, 1998. Кн. 1. - 344 с.
7. Положення про мошторинг якост освгга у Шкопольському педагопчному училищi Державного вищого навчального закладу «КриворГзький нащональний ушверситет». - Шкополь, 2013. - 5 с.
8. Хриков е. М. Теоретико-методолопчш засади мониторингу професшно! тдготовки. [Електронний ресурс]. - Режим доступу:
9. Шишов С. Е. Школа: мониторинг качества образования / С. Е. Шишов, В. А. Кальней. - М.: Педагогическое общество России, 2000. - 320 с.
УДК 37.013.73
Г. М. ГРУЦЬ
ФОРМУВАННЯ НАЦ1ОНАЛЬНО1 МОВНО1 ОСОБИСТОСТ1 ЗАСОБАМИ
ГУМАН1ТАРНИХ ДИСЦИПЛ1Н
Розглянуто проблему формування мовно! особистостi засобами гуматтарних дисциплт. Проаналiзовано думки науковщв про роль рiдноi мови у розвитку духовноI культури особистостi. Охарактеризовано суттсть поняття «мовна особистiсть». З'ясовано, що нию здтснюеться манкуртизащя мешканщв схiдних регютв Украши. Проаналiзовано семантичне наповнення ^в «честь», «гiднiсть», «освта». Доведено, що важливим фактором розвитку мовно! особистостi е формування переконань майбуттх фахiвцiву тому, що психiчне i духовне здоров'я краши залежить вiд вiдповiдального ставлення до слова як нащонального коду. Наведено приклади ментально! вiдмiнностi украшсько! та росшсько! мов. Представлено результати анкетування студентiв стосовно необхiдностi формування мовно! особистостi i захисту рiдноi мови.
Ключовi слова: духовна культура, мовна культура, манкуртизащя, мовна особисткть, мовн символи.
Г. М. ГРУЦЬ
ФОРМИРОВАНИЕ НАЦИОНАЛЬНОЙ ЯЗЫКОВОЙ ЛИЧНОСТИ СРЕДСТВАМИ ГУМАНИТАРНЫХ ДИСЦИПЛИН
Рассмотрена проблема формирования языковой личности средствами гуманитарных дисциплин. Проанализированы мысли научных деятелей о роли родного языка в развитии духовной культуры личности. Охарактеризовано сущность понятия «языковая личность». Определено, что сегодня осуществляется манкуртизация жителей восточных регионов Украины. Проанализировано семантическое наполнение слов «честь», «достоинство», «образование». Доказано, что важнейшим
фактором развития языковой личности является формирование убеждений будущих специалистов в том, что психическое и духовное здоровье страны зависит от ответственного отношения к слову как национальному коду. Приведены примеры ментального различия украинского и русского языков. Представлены результаты анкетирования студентов относительно необходимости формирования языковой личности и защиты родного языка.
Ключевые слова: духовная культура, языковая культура, манкуртизация, языковая личность, языковые символы.
G. М. HRUTS
THE DEVELOPMENT OF NATIONAL LINGUISTIC PERSONALITY THROUGH HUMANITIES
The article analyses the problem of linguistic personality development by means of Humanities, as well as scientists' view on the role of native language in the development of personality's spiritual culture. The essence of the concept "linguistic personality" has been characterized in this paper. There has been grounded the statement, that the residents of eastern regions of Ukraine are being 'mankurtised'. The author elaborates on the semantic meaning of the words 'honour', 'dignity', 'education'. It has been grounded, that an important factor in development of a linguistic personality is the formation offuture specialists' beliefs in the fact, that mental and spiritual health of a country depends on responsible attitude to a word as national code. Examples of mental difference between Ukrainian and Russian, and the results of student survey regarding the necessity of developing linguistic personality have been presented in the article.
Keywords: spiritual culture, mankurtism, linguistic personality, language symbols, language culture.
Формування духовно! культури особистосп в сучасних умовах залежить ввд еколопчних, технолопчних, енергетичних, комп'ютерних, шформацшних «революцш» i криз, як1 повсякчас створюють новi умови та проблеми, активно втручаючись у суспшьну й шдив^альну картину свггу, суттево змiнюючи ri чи iншi !! елементи. Так, завдяки ди цих чиннишв у каталозi духовно! культури виникае чимало нових явищ й обставин. Коригуються способи i засоби життевого вибору людини, сощального визначення шдиввдв, змiнюються змют i мехашзми функцюнування морально-духовних цшностей, форми на^дування та розвитку сустльного досввду. Революцiя Пдносп у нашш кра!ш вияскравила щ аспекти. Одшею з найважливших i надалi залишаеться проблема функцюнування укра!нсько! мови як едино! державно! та !! роль у розвитку духовно! культури особистосп.
Вирiшувати цю основоположну проблему ниш мае насамперед осв^ня галузь. Найважлившим завданням освiти е вiдтворення духовного потенщалу нацi! задля збереження Укра!ни як суверенно! держави. А осшльки мова - першорядний виразник культури кожного народу, його моральних, естетичних, релтйних iдеалiв, його прагнень i почувань, то мовна полiтика стае чи не найсуттевшим iнструментом державотворення. Зберегти мову може тiльки особиспсть iз сформованою духовною культурою, тобто «нацюнальна мовна особистiсть» (за В. фон Гумбольтом) через реалiзацiю у виховному процесi принципу мовно! сакралiзацi!, який передбачае спосiб осягнення Буття через Слово, пошанування рiдно! мови та мов шших народiв, розвиток мовно-нацюнально! свiдомостi, сприйняття Слова як Бога й людини як слова, в яшй е частина Божого замислу.
Проблемi формування мовно! особистосп придметься значна увага в сучасних до^дженнях таких науковцш: Г. Бопн, Л. Варзацька, М.Вашуленко, В. Карасик, Ю. Караулов, Л. Мацько, М.Пентилюк, Л. Скурапвський, Г. Шелехова. Загалом визначено, що мовна особистiсть - це людина, яка виявляе високий рiвень мовно! й мовленнево! компетенцп, здатна презентувати себе в суспшьстш засобами рiдно! мови, володiючи при цьому одшею чи шлькома шоземними мовами.
Аналiз виховного процесу у вищш школi свiдчить, що проблема формування мовно! особистосп засобами гумаштарних дисциплш е дуже актуальною, осшльки становлення особистостi студента здiйснюеться часто поза контекстом культури. У педагопчних вузах, зазвичай, перевага надаеться навчанню, а формування мовно! культури майбутшх фахiвцiв, розвиток мовно! особистосп, як е основними ознаками загально! культури людини i разом з тим складовими духовно!, не входять у прюритетш напрямки навчально-виховно! дiяльностi вищо! школи Укра!ни.
Мета CTaTTi - розглянути проблему формування мовно! особистосп як основного чинника духовно! культури студенпв.
Видатнi вичизнят мислителi Г культурн дГячГ минулого (Г. Ващенко, Б. Грiнченко, М. Драгоманов, Олена Пчшка, С. Русова, Леся Укра!нка, К. Ушинський, I. Франко й ш.) захищали Гманентне право укра!нського народу на розвиток свое! мови, культури, духовносп, усввдомлюючи, що найперший оберГг Г спосГб осягнення таемниць Буття - це мова. Краса мови, понятшна глибина, здатшсть кодувати в собГ первинт знания, ктину в кожнш людит залежить вед того, як вона живе: вчиться, працюе, мислить, стлкуеться.
Мова е одним Гз чшьних засобГв самовираження. Наше мовлення ввдкривае нашГ думки, чесноти, страхи, сумшви, навГть те, зввдшля ми родом. Разом з тим мова, за визначенням В. фон Гумбольта, е духом, тобто свщомютю народу [6]. Одна з 11 функцш - етносемютична. Головним предметом 11 опису е нацюнальна мовна особиспсть зГ своею специфГчною картиною свГту, що вГдображаеться в нацюнальнш мовГ, з 11 концептуальною системою, яка складаеться столГттями. В. фон Гумбольт визначав нацюнальну мовну особиспсть як носГя едносп мови та мислення, головною функщею яко! е збереження та передання духовного багатства наци [6]. Отже, кожен з нас, творячи мовний проспр, творить юторш Г культуру свого народу. У процес навчання студенти повинт зрозумГти, що мова - це саме життя. Будучи генетичним кодом наци, вона посвдае важливе мюце в системГ етшзацп виховного процесу.
Простежимо, як мовне виховання формуе у молодГ почуття сощально! вадповадальносл за долю кра!ни, вияскравлюе особиспсть з чГтко вираженим нацюнальним обличчям.
У психГчно здорово!, самоактуалГзовано! особистостГ кожний прояв буття - абстрактний чи реальний - воображений у словГ й юнуе завдяки слову. В ословленш дшсносп сконцентрована енерпя волГ, думки, любовГ, а також ненависп й прокляття. Увесь свгт через слово - у людиш, Г людина через слово - в усьому свт. Залежно вед ужитого слова довколишне звужене до вигуку або розширене до безмежжя, мГзерне до огиди або наповнене по самГ вшця, самотне до трапзму або щасливе до нескшченностГ. Увесь свгт - вед найелементаршшо! атомарно! частинки до Метагалактики, вед першого крику немовлятка до смертного одра -проявляеться у словГ. Саме через слово, через мову реалГзовуеться морально-духовний досввд народу. А народ як сощальне утворення юнуе винятково через духовний досввд.
Аби поневолити чи знищити народ, потрГбно позбавити його Гстори та зруйнувати духовне надбання, а для цього треба всього лише ввдняти мову. Не обов'язково насильницькими методами. Можна й опосередковано. кнуе чимало мехашзмГв такого поневолення. Проте наслвдки завжди однаковГ - без слова народ перетворюеться на «бюмасу», рабГв. А протилежшстю духовному досвГду стае варварство, дикунство. Народ захищае себе, а раб себе продае. Народ розумГе себе в Гсторп, в культурГ, розумГе свое мюце на землГ, значення Г мюце у глобальних процесах, народ оберГгае свое багатство, для раба ж цшностей не юнуе. Синошмом слова «раб» е слово «манкурт» - людина з викоршеною юторичною пам'яттю. Це поняття походить з тюркського мГфу Г було популяризоване Ч. Айтматовим у роман «I довше столГття тривае день» (1980). У книзГ письменник оповвдае, як людину перетворюють у бездушну рабську Гстоту, створшня, що цшковито тдпорядковане господарю, осшльки не пам'ятае свого роду-племеш, свое! родини, Батьшвщини, мови, ютори.
У киргизькш легендГ, згаданш в ромаш, описуеться безжальний, нелюдський, шлях створення манкурта, людини, котра здатна реагувати лише на чуттевГ подразники Г забувае про увесь набутий досвГд. Вона спроможна лише задовольняти сво! основн функци, а тому перетворюеться на вдеального раба. Отож, полоненому натягали на поголену голову щось на зразок шапки зГ свГжо! шк1ри верблюда, залишали його в пустелГ на дешлька дшв Гз зав'язаними руками та ногами Г колодкою на ши!, щоб вш не мГг доторкнутися головою до землг Шк1ра верблюда тд палючим сонцем стискалася, а волосся вростало у голову, ув'язненого ще й мучила непогамовна спрага. Щ тортури були настшьки нестерпними Г пекельними, що витримати !х було не тд силу навГть найбшьш терпеливим Г мужшм во!нам. Вони або помирали, або залишалися жити, забуваючи про свое минуле, та ставали вдеальними рабами -манкуртами.
Завдяки роману Ч. Айтматова це слово увГйшло в активний вжиток у другш половит 1980-х рокГв - час «перебудови Г гласности», осшльки саме тодГ почалося критичне переосмислення юторично! спроби «вивести» в СРСР нову породу «радянсько! людини» (ното 8оу1ейош, «радянський народ») шляхом знищення нацюнально! сввдомосп й пам'ятГ Г прищеплення так званого марксистсько-леншського свГтогляду. Однак у наш час вживання цього слова знову актуалГзуеться. Гадаемо, що його варто використовувати для маркування у широкому значенн - людини без етшчно! (нацюнально!) культури та нацюнально! юторично!
пам'ятi, без релшйно! сввдомосп та етики, а ще ширше - без культурно-цившзацшно! самовдентифшацп.
Очевидно, що сьогоднi здiйснюeться «духовна манкуртизащя» людей, зокрема, мешканцiв схiдних регюшв Укра!ни росiйськими ЗМ1. Уже немае потреби одягати шк1ру вбитого верблюда на голову людиш, аби перетворити 11 в манкурта. Натомiсть устшно використовуються технологи масового впливу на людей: методи масифшацп свiдомостi, тотального зомбування населения, емоцiйного заражения, навшвання, манiпулювання, чорно! пропаганди тощо. Як бачимо на прикладi жителiв частини Лугансько! i Донецько! областей, стратепчно вибудувана Росiею i знехтувана тодшньо! владою Укра!ни масова манiпуляцiя упродовж певного часу (з 2005 р., на думку експерпв) формувала у них щнносп, установки, прагнення, вде!, звички, переконання, як1 вплинули на !хню нинiшию поведiнкову модель, для котро! характернi масова панiка, агресившсть, ненависть, зневага, iсторичне безпам'ятство.
Осшльки головним iнформацiйно-пiзнавальним джерелом для мешканщв схiдних регiонiв нашо! держави i надалi залишаеться телебачення Росп, яке сформувало у них так званий «морально-сощальний дальтонiзм», то ненависть до усього укра!нського, передусiм до державно! мови, спостертаеться i серед студентсько! молодi, яка там проживае. Тож формування мовно! особистостi студента е надзвичайно важливим завданням у вузах Укра!ни.
В. Широков у сво!й книзi наводить цiкавi уривки та коментарi вiдомого роману Дж. Оруелла «1984», де описуеться гшотетичний тоталиарний лад, що може бути встановлений у всьому свiтi, i роль мови в суспшьних процесах. Мовознавщ цiе! страшно! кра!ни знищували слова сотнями, вилучаючи !х зi словников. Наприклад, «слово «вiльний» у новомовi лишилося, але його можна було використовувати лише в таких висловлюваннях: «вшьш чоботи», «туалет вiльний». Воно не вживалося у старому значенш «полiтично вiльний», «iнтелектуально вiльний», осшльки свобода думки i полiтична свобода не юнували навiть як поняття i, отже, не вимагали позначень» [11, с. 17]. Як бачимо, цей роман дои не втратив свого застережного сенсу, осшльки в Укра!ш й надалi iснуе загроза тоталиаризму.
Науковцi вважають, що ршень культурного розвитку людини визначае культура мовлення: скажiть, як ви послуговуетеся словом, i я скажу, хто ви, зввдшля ви. М. Гайдеггер визначив «мову домом буття» [3], а отже, мова - також Втизна. У словi душа знаходить прихисток. 1з рiдним словом людина перебувае вдома, з чужим - у комiрцi. Якщо у нас нема рщного слова, то ми не маемо Батьшвщини i живемо у лакунах бездомностi; через лакуни бездомносп пiзнаемо себе, бачимо шшого; через цi лакуни бачимо себе в шшому. Втративши слово, людина не може ввдшукати доцiльностi буття, адже сутнiсть людини - у мовi [3], а мова - результат роботи духу. Тому той, хто прагне забрати у нас мову, е найлютшим ворогом, осшльки вбивае дух народу.
Якщо йдеться про iерархiю цiнностей, то слово, звюно, е найвагомiшою цiннiстю. Адже не юнуе нiчого такого, що не мало би ввдображення у слов^ Як правило, лексичне значения слова набагато змютовшше i глибше, шж це вiдображено у формг Наприклад, земля-мати. У формi поеднуються два слова - земля i мати, саме це наповнюе !х новим сакральним звучанням. У ньому закодована святiсть, через яку просвилюеться i людина, оск1льки стае ввдповвдальною за землю-матiр, починае захищати !! i вiд не! набиратися сили. Во!ни, якi захищають Укра!ну ввд агресора, усвiдомлюють, що боронять землю-мапр, свою родину, свiй дiм.
У сени змютового наповнення вiдбулися трансформаци i зi словами «честь», «пдшсть». Ще донедавна вони не були в активному вжитку бiльшостi молодих людей. Для незначного ввдсотка оиб цi слова асоцiювалися зi способом мислення i життя. У вказаних двох словах сконцентровувалася вся щеолопя, увесь сенс iснувания, вiра в Бога i вiдповiдальнiсть перед живими, мертвими й перед прийдешнiми поколiниями. Аналiзуючи значення слова «честь» зi студентами, наголошуемо: воно е категорiею етики, що характеризуе особист1сть з позици готовностi вiдстояти, пiдтримати досто!нство, репутац1ю свою особисту чи сощально! групи, до яко! вона належить. Це може бути честь им'!, д1вчини, юнака, честь лiкаря, вчителя, вшськового, громадянина. Поняття честi тюно пов'язано з поняттям «гiднiсть». За С. Гончаренком гiднiсть - це поняття морально! свщомосп, в якому виражаеться уявлення про самоцiннiсть людсько! особистостi, !! моральну рiвнiсть з уйма шшими. Як форма вияву суспiльно! та морально! свободи, поняття «пдшсть» включае право людини на повагу, визнання !! прав i одночасно передбачае усвiдомления нею свого обов'язку i вiдповiдальностi перед суспшьством [4, с. 68].
У народГ поняття чесп е важливим критерГем морально! досконалосп особистостГ, тому молодим намагалися завжди нагадати: «Бережи одяг знову, а честь змолоду», «Безчестя прше вщ смерп», «З честю пройдеш цший свГт, без честГ - й н до сусвд», «Кому честь, тому й слава». Виховат люди, вГдповвдально ставлячись до сво!х вчинив, ввдстоюючи свою пдшсть перед шшими людьми, говорять: «Честь маю». Етичний досввд наших прадавтх мютить своервдний моральний закон для нащадшв: життя - ВГтчизш, душу - БоговГ, серце - жшщ, честь - шкому.
Револющя Пдносп в Укра!ш продемонструвала, що семантика слГв «честь», «пдшсть» невичерпна. Майдан сакралГзував Г наповнив первюним звучанням щ лексичш одинищ. Геро! Небесно! Сотн ввддали свое життя, захищаючи Гдеали демократп, ввдстоюючи права Г свободи, честь Г пдшсть кожно! людини, европейське майбутне Укра!ни. Тож зрозумшо, яка для наци станеться трагедГя, коли змертвГе семантичне наповнения хоча б шлькох слГв. Не так давно ми могли спостерГгати часткове семантичне знецшення Г таких слГв, як «кохання», «БатькГвщина», «дружба», «побратим», «подвиг», «звитяга», «мужшсть», «геро!зм». Завдяки Майдану Г АТО щ слова знову увшшли до активного вжитку бшьшосп укра!нщв Г набули первинного звучання.
Наведен мГркування тдтверджують результати аношмного опитування серед студентсько! молодГ (250 студенпв ТНПУ Гм. В. Гнатюка): «Що для Вас означають там поняття, як честь, пдшсть, подвиг, геро!зм?», «З чим асоцшеться у Вас слово «манкурт»?», «Чому захист ВГтчизни нин означае також захист рвдно! мови?». З'ясовано, що 230 опитаних правильно потрактували значення слГв «честь», «пдшсть», «подвиг», «геро!зм». Щкавими були вадповад щодо асощацш зГ словом «манкурт». Лише калька студенпв знали значення цього слова, решту опитаних серед асощацш називали: жук, тварина, хижак, представник африканських народГв, фрукт, безробГтний, павук, солдат, завойовник, банкрут, зрадник тощо.
Ус студенти переконаш, що захист ВГтчизни - це також захист мови. Наводимо приклади ввдповвдей: «Мова - цитадель Впчизни. Немае основи - немае кра!ни», «Бо мова -суб'ективна ознака наци, те, що !! творить, формуе, виражае. Знищуючи мову, перекреслюють народ», «ВГтчизни без рвдно! мови не Гснуе», «Мова - вГзитка народу», «Захищаючи мову, боронимо свою ушкальшсть» та ш. Отже, результати анкетування свГдчать, що бшьшють студенпв мають сформован переконання щодо необхГдносп боронити честь, пдшсть, рвдну мову, крашу та захищати Гманентне право народу на свою вдентичшсть. Варто зазначити, що молодь чГтко усвГдомлюе особистГсну таю, що суголосна з вдеями Г. Ващенка, квштесенщею яких е служшня БоговГ та Батьшвщиш.
Важливим фактором розвитку мовно! особистостГ е утвердження у сввдомосп студенпв переконань, що суспшьство буде духовно та психГчно здоровим тшьки за умови ввдповГдального ставлення до слова, власного мовлення. Саме тому необхвдно дотримуватися культури спшкування Г стежити за змютовим наповненням слова кожному члену сощуму, щоб слово виконувало не лише сощальну функцш, а сакральну. Без цього неможливо створити лояльний до людини сощальний оргашзм. З метою формування у молодГ сввдомих, усталених поглядГв використовуемо у практичнш дГяльностГ велику ильшсть прикладГв.
Так, на заняттях з педагопки студенти ТНПУ Гм.. В. Гнатюка аналГзують понятшний апарат педагопчно! науки. Спершу вони визначають основш категорп: освГта, виховання, навчання, викладання, учшня, а потГм простежують семантику укра!нського слова «освГта». Iсиуе така дефшщя цього поняття: «ОсвГта - це духовне обличчя людини, яке складаеться тд впливом моральних Г духовних цшностей, що е надбанням !! культурного кола, а також процес виховання, самовиховання, впливу, шлГфування, тобто процес формування обличчя людини» [4, с. 241].
Ми додаемо, що слово «освГта» означае оволодшня знаннями, а також устремлiния до одше! з шостасей Тршщ - Свила. УзагалГ, цша низка фундаментальних понять укра!нського менталпету, зокрема, педагопчних термшГв, мають спшьний коршь -СВ!Т-: СВIТ (рос. мир), всеСВIТ (рос. вселенная), СВ!Тогляд (рос. мировоззрение), СВ!Тозарний (рос. лучезарний), СВIТоправний (немае рос. ввдповвдника), СВIТлочолий (немае рос. вГдповщника), СВIТоч (немае рос. вГдповвдника), проСВ!Та (рос. просвещение), проСВIТлеиий (рос. просвещенный), СВ!Танок (рос. рассвет) й ш. НавГть слово «свято» походить вед божественного свГтла святостГ, натомГсть росшський ввдповвдник «праздник» походить вГд праздносп, тобто неробства, бездГяльностГ. Як бачимо, свГтло, ясшсть для укра!нсько! ментальносп - найвища характеристика, а для росшсько! найвищою е сила, величина. ПорГвняймо, примГром, титули вищих посадових осГб: «ясновельможшсть» Г «величество».
У своему духовному пмш украшщ просять зберегти !хню Батьшвщину i просвiтити, натомiсть росiяни - зберегти царя i дати йому силу, щоб налякати уявного ворога Боже Великий, единий Боже, Царя храни!
Нам Укра!ну храни Крепкий, державный
Волi i Свiту промшням Царь православный
Ти !! осши. Царствуй на славу,
Свiтлом Науки i Знання На славу нам,
Нас уах просвiти! На страх врагам [1].
Осшльки мова - явище сощально-психолопчне, то на цьому прикладi ми простежили, наск1льки вiдрiзняються свiтогляднi погляди, ментальнiсть укра!нцiв i росiян на рiзнi явища.
Варто зазначити, що, крiм iсторичних екскурсш у минуле, зiставлень слiв, аналогш, на заняттях використовуються когнiтивнi методи навчання: метод емпатп (вживання), метод смислового бачення, метод символiчного бачення, метод конструювання понять, метод конструювання правил, метод аглютинацп, метод придумування, метод «Якби...» й iн. Наприклад, метод «Якби...» передбачае опис змш, що вiдбудуться у свiтi, кра!ш, опис об'ектiв за певних умов, динамiчних перетворень. Так, студентам пропонувалися творчi завдання на так1 теми: «Якби я був мiнiстром осв^и (директором школи, ректором вузу)...», «Якби люди навчилися любити ворогiв i прощати !м...», «Якби у педагопчний тезаурус увiйшли поняття «любов», <^ра», «дух», «душа»...». Використання таких методiв не лише активiзуе пiзнавальну дiяльнiсть студентiв, а й розвивае !х мовну особистiсть.
Аиалiзуючи значення ств, виконуючи рiзноманiтнi завдання творчого характеру, ми зi студентами дшшли висновку, що через мовний матерiал викладачi гуманiтарних дисциплiн повиннi формувати мовну особистють з яскраво вираженою мовно-нацюнальною свiдомiстю, через слово поеднувати свиогляд молодо1 людини з народом, його побутом, культурою, iсторiею, закрiпленими у знаках. Мовт символи (знаки) е оберегом нацюнального коду, власно! пам'ят кожного народу. Адже тшьки для украшщв мовним знаком культури будуть, скаж1мо, рядки з колисково! «Ходить сон коло вшон», колядки «Бог Предвiчний», поезп Т. Шевченка «Реве та стогне Дшпр широкий» та ш. Для особи шшо! нацюнальносп вони, радше, нестимуть характер, почасти - естетичний, рiдше - емоцшний, бо для позначення тих же почутпв (патрiотичних, iнтимних) кожен народ мае сво! знаки, оформленi у властивих для нього звукових кодах.
Таким чином, кожен народ на землi об'еднуе мова як знакова система, а мовш знаки культури стають тими елементами, що пов'язують нас з iсторiею i культурою рвдного краю, е його надбанням, зафiксованим у словц несуть у собi об'еднувальну енерпю для украшщв цiлого свiту. Тому намагання нав'язати народовi iноземну мову замють рiдно! призводять до ютотних (i, зазвичай, негативних) змiн у ментальносп.
До цього привертали увагу К. Ушинський, Б. Грiнченко, С. Русова та ш. Так, Б. Грiнченко зазначав, що «словами виражаються тiльки уявлення про предмети, а не самi предмети; уявлення ж щ рiзнi у рiзних народiв». Для пiдтвердження цiе! думки вш наводить як приклад слова росшське «изба» та укра1нське «хата». Роиянин сприймае сукупнiсть звуков «изба», змальовуючи «чорш стши, складенi з ялинових або соснових колод; над дахом, що спускаеться лише з двох сторш, вирiзаний пiвник або рiзьблення з дерева», тодi як слово «хата» в уявi укра1нця асоцшеться з «обмазаними глиною бiлими стшами, солом'яним дахом, що спускаеться на вс чотири сторони...» [5, с. 37]. Отож, у росшськш та украшськш мовах цi слова збтаються в лексичному значеннi, позначаючи вид житла, але повно! тотожност1 мiж ними немае: поза лексичним значенням залишаються суто нацiональнi особливостi цього житла. I якщо намагатися випснити рiдну мову чужою, вiдбудеться плутанина, змiшування уявлень, що, на думку Б. Грiнченка, негативно вiдiб'еться на сввдомосп людини.
Розвиваючи свою тезу про небезпечшсть взаемозамiни мов, письменник зауважував, що у всiх мовах е величезна к1льк1сть слiв, у яких, крiм звуку i значення, е ще третш елемент -споиб зображення цього значення» [5, с. 38]. Цей споиб зображення лексичного значення залежить вiд нацюнального мислення, особливостей свiтосприймання i свтобачення кожного народу. Примiром, можна взяти слова «хлiбороб» i «земледелец». Росшською мовою «земледелец» - це людина, яка «робить землю», а украшською «хлiбороб» - той, хто «робить хлiб». «Для укра!нцiв здаеться цшком природним робити хлiб: його немае, i вiн з'являеться пiсля цшо! низки дiй як результат !х, але робити землю - це украшцю здаеться повним абсурдом: адже земля е, завжди була, - як же !! можна робити?» [5], - так прокоментував Б.
Грiнченко сприйняття представником свое! наци слова, що хоча й належить до пе! ж мовно! групи, однак за способом творення не вiдповiдае ментальностi укра!нця.
С. Русова теж чимало уваги присвятила мовним аспектам. Вона зауважуе, що «немае народу, який би не мав свое! мови... Нашому слову «веселка» в росшськш мовi ввдповвдае «радуга», - росiйське слово «жена» по-нашому перекладено - «дружина», «свадьба» -«весшля», — це все ви^в неоднакових поглядiв народш на рiзнi явища» [9, с. 108]. Нередко в загальний просвiтительський контекст педагог вплиала надзвичайно важливу культурософську проблему захисту укра!нсько! мови, укра!нсько! книжки, оск1льки розумiла, що мiж мовою та нацiональною психологiею юнуе безпосереднiй зв'язок i що проблема рвдно! мови була й дои залишаеться одшею iз найважливiших в житп укра!нського народу.
Ще раз наголосимо, що саме у мовi народ закодовуе власну духовнiсть, юторш, предковiчний досвiд, надбання культури та свггоглядш iде!, оригiнальнiсть i винятковють. У мовi розпочинаеться i завершуеться духовне життя людини, життя усього народу. Рвдна мова -це нашнтимшша i найбiльш сокровенна сфера захисту свого «Я», особисто! i нацiонально! гiдностi. Усвiдомлюючи, що справа укра!нсько! мови та !! функцюнування була та е однiею з найважливших в нацiональнiй iсторi!, мислителька цитуе В. фон Гумбольта, котрий зауважував, що «мова - то споввдь народу» [9, с. 113].
З огляду на те, що мова е своервдним синтезом усього нацюнального, фокусом його бачення, «мовне питання неминуче перестае бути тшьки л^вютичним питанням, чи, краще сказати, безпосередньо лшгвютичним, а стае також - i то часто насамперед - питанням полиичним, сощальним i культурним» [10, с. 6].
Таким чином, проблеми формування мовно! культури студентiв, розвитку мовно! особистостi е надзвичайно важливими, а тому всi гуманiтарнi дисциплши, як1 викладаються у вузi, повинт вiдображати !х. Окрiм того, етнопедагопчний досвiд рiдно! мови у розвитку особистосп з чiтко вираженим нацюнальним обличчям - патрiотично!, нацiонально сввдомо!, зi сформованим нацiональним менталiтетом i характером - доцiльно використовувати на вих ршнях освiти, зокрема, при розробщ сучасних педагогiчних стратегiй i технологiй розвитку навчально-виховного процесу у вищш школi.
Л1ТЕРАТУРА
1. Братко-Кутинський О. Феномен Украши / О. Братко-Кутинський. - К.: Вечiрнiй Ки!в, 1996. - 304 с.
2. Ващенко Г. Виховний iдеал. Шдручник для педагогiв, виховникiв, молодi i батькiв / Г. Ващенко. - Полтава, 1994. - 190 с.
3. Гайдеггер М. Дорогою до мови; пер. з шм. В. Кам'янець / М. Гайдеггер. - Л^в: Лггопис, 2007. -232 с.
4. Гончаренко С. Украшський педагогiчний словник / С. Гончаренко. - К.: Либвдь, 1997.- 376 с.
5. Гртенко Б. На безпросвiтнiй пул. Про украшську школу / Б. Грiнченко // Дивослово. - 1994. -№ 1. - С. 35-39.
6. Гумбольт В. фон. Избранные труды по языкознанию / В. фон Гумбольт. - М.: Прогресс, 2000 -400 с.
7. Гумбольдт В. фон Язык и философия культуры / В. фон Гумбольт. - М.: Знание, 1985. - 432 с.
8. Звегинцев В. Гумбольдт В. фон о различии в строении человеческих языков и его влиянии на духовное развитие человеческого рода / В. Звегинцев // История языкознания Х1Х-ХХ веков в очерках и извлечениях. - М.: Высшая школа, 1964. - 469 с.
9. Русова С. Вибрат педагопчш твори / С. Русова. - К.: Освгга, 1996. - 304 с.
10. Шевельов Ю. Укра!нська мова в першш половит двадцятого стсшття (1900-1941): стан i статус / Ю. Шевельов // Сучастсть. - 1987. - № 1. - С. 6-91.
11. Широков В. Феноменолопя лексикографiчних систем / В. Широков. - К.: Наукова думка, 2004. -328 с.
