CC BY
61
Л1ТЕРАТУРА
1. Владиславский В. Все начинается с детства / В. Владиславский. - Мн.: Высшая школа, 1989. - 192 с.
2. Кузнецова Л. Воспитание девочек / Л. Кузнецова // Воспитание школьников. - 1995. - № 1. -С. 27-28.
3. Макаренко А. С. Профилактика полоролевых нарушений у подростков группы риска / А. С. Макаренко // Социальная педагогика. - 2005. - № 2. - С. 79-82.
4. Оржеховська В. Профшактика правопорушень серед неповнолггшх: навч.-метод. поЫбник / В. Оржеховська. - К.: ВiАН, 1996. - 352 с.
5. Петрова А. «Трудные» девочки: проблемы воспитания / А. Петрова // Воспитание школьников. - 2006. -№ 9. - С. 58-65.
6. Тагирова Г. С. Психолого-педагогическая коррекционная работа с трудными подростками / Г. С. Тагирова. - М.: Пед. общество России, 2003. - 128 с.
7. Тимощенко Л. Н. Воспитание старшеклассниц: книга для учителя. - 2-е изд., доп. и перераб. / Л. Н. Тимощенко - М.: Просвещение, 1990. - 191 с.
8. Ткачова О. О. Важю дни. Яю вони сьогодш? / О. О. Ткачова, I. В. Возний // Виховна робота в школт - 2005. - № 2. - С. 26-31.
9. Фарафонова Т. В. Погляди зарубiжних учених на проблему вщхилень у поведшщ неповнол^тх / Т. В. Фарафонова // Науковий вкник Ужгородського державного ушверситету. Серш: Педагопка i сощальна робота. - 1999. - Вип. 2. - С. 111-114.
10. Фщула М. Педагопчш проблеми профшактики правопорушень неповнолггшх / М. Фщула // Право Украши. - 1995. - № 8. - С. 44-46.
УДК 37.018.1:316.356.2
Л. А. СЕВЕРИНЧУК
ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ РОДИННИХ ВЗА6МИН ЯК ПР1ОРИТЕТНИЙ НАПРЯМОК С1МЕЙНОГО ВИХОВАННЯ В СУЧАСНОМУ СОЦЮКУЛЬТУРНОМУ ПРОСТОР1
Аналiзуються до^дження у педагогщ та психологи з проблем тдготовки молодi до створення Ым 'I. Вiдзначаeться взаемозалежтсть рiвнiв культури стосунюв у Ым '1 та загальноЧ культури в суспiльствi. Обгрунтовуеться прюритеттсть формування культури родинних взаемин як напрямку Ымейного виховання в сучасному со^окультурному просторi. Розкриваються окремi аспекти формування культури родинних взаемин молодi. Доводиться необхiднiсть застосування методик самотзнання та самовдосконалення у процес формування культури родинних взаемин. Описуються змiстовi взаемозв 'язки мiж формуванням внутршньоI культури iндивiда, культурою родинних взаемин i самотзнання. Розкриваеться суттсть формування культури родинних взаемин у контекстi самотзнавальноI дiяльностi.
Ключовi слова: родинт взаемини, внутршня культура, культура родинних взаемин, Ымейне виховання, со^окультурний простiр.
Л. А. СЕВЕРИНЧУК
ФОРМИРОВАНИЕ КУЛЬТУРЫ РОДСТВЕННЫХ ВЗАИМООТНОШЕНИЙ КАК ПРИОРИТЕТНОЕ НАПРАВЛЕНИЕ СЕМЕЙНОГО ВОСПИТАНИЯ В СОВРЕМЕННОМ СОЦИОКУЛЬТУРНОМ ПРОСТРАНСТВЕ
Анализируются исследования в педагогике и психологии по проблемам подготовки молодежи к образованию семьи. Акцентируется внимание на взаимозависимости уровней культуры отношений в семье и культуры в обществе в целом. Обосновывается приоритетность формирования культуры родственных взаимоотношений как направления семейного воспитания в современном социокультурном пространстве. Раскрываются отдельные аспекты формирования культуры родственных взаимоотношений молодежи. Доказывается необходимость применения методик самопознания и самоусовершенствования в процессе формирования культуры родственных взаимоотношений. Описаны смысловые взаимосвязи между формированием внутренней культуры индивида, культурой родственных взаимоотношений и самопознанием. Раскрывается сущность формирования культуры родственных взаимоотношений в контексте самопознавательной деятельности.
Ключевые слова: родственные взаимоотношения, внутренняя культура, семейное воспитание, социокультурное пространство.
L. А. SEVERYNCHUK
THE FORMATION OF THE CULTURE OF FAMILY RELATIONS AS A PRIORITY DIRECTION OF FAMILY UPBRINGING IN THE CONTEMPORARY
SOCIOCULTURAL SPACE
The research in pedagogics and psychology as for problems ofpreparing young people to create a family are analyzed in the article. It is emphasized on the interdependence of cultural relationships in the family and the level of culture in the society in general. Some reasonable grounds are given to the priority of forming the culture of family relations as a direction of family upbringing in the contemporary sociocultural space. The aspects offorming culture of youth's family relations are also revealed. The necessity of applying the methods of self-knowledge and self-improvement in the process of forming culture in the family relationships is grounded; the semantic relationships between forming the internal culture of a person, the culture of family relations and self-knowledge activity are described; the essence of the concept "the culture offamily relations" in the context of self-knowledge activity is revealed.
Keywords: family relations, internal culture, culture of family relations, family upbringing, sociocultural space.
Першоосновою духовного, eK0H0Mi4H0r0 i сощального розвитку сустльства, його природним i неввд'емним компонентом е им'я. Родинне виховання е надзвичайно актуальною проблемою сьогодення: без докоршного його полшшення не можна домогтися значних змш у громадському виховант тдростаючих поколшь. Родина творить для сустльства людей, його громадян, i ввд того, як взаемини у нш складуться, як буде виконувати сво! сощальт функци, залежить сощокультурний ршень сустльства. Недостатнш рiвень внутршньо! культури члетв родини - головна причина багатьох проблем у им'!, що негативно впливають на !! стабшьтсть, тому маемо стверджувати, що вщ рiвня культури родинних взаемин залежить ршень культури у суспiльствi в цшому. Сучасна соцюкультурна сфера, зокрема освине середовище, потребуе масштабно! пропаганди здорового способу життя та культури мiжособистiсних, професшних, соцiальних взаемин.
Аналiз психолого-педагопчно! та фшософсько! лiтератури показав, що рiзнi аспекти те! проблеми е предметом до^дження багатьох науковщв. Так, змют i напрями родинного виховання у загальноосвишх навчальних закладах, питания тдготовки молодi до створення им"! до^джували Т. Алексеенко, I. Бех, О. Докукша, Л. Канiшевська, В. Кириченко, Г. Ковганич, Т. Кравченко, I. Мачуська, В. Омеляненко, В. Постовий та iншi науковцi.
Проблеми духовного, морального розвитку особистосп, культури взаемин висвилено у наукових працях учених, педагогiв-новаторiв: Ю. Азарова, А. Алексюка, I. Вахоцько!, I. Гатйчук, К. Гнездшово!, G. Головахи, М. Свтуха, Г. Кременя, А. Кузьмшського, I. Пiдласого, Т. Черкашино!, Г. Шевченко й ш.
Основнi положения з тдготовки молодi до щасливого подружнього життя i формування ввдповвдального батькiвства представленi у концепци «Щаслива родина» [2], розробленiй науковими ствробиниками лабораторil сiмейного виховання Iнституту проблем виховання НАПН Украши. Вказана концепця сiмейного виховання дiтей i молода у вичизнянш освiтнiй системi передбачае реформування усiх li р1вн1в, яш визначають процес отримання вiдповiдних компетенцш, практичного досвiду у побудовi щасливо! сiм,l на основi сiмейних цшностей, родинних традицiй i звича1в, подружшх i батьк1всько-дитячих взаемин. Виконання цих завдань мае ввдбуватися завдяки державнш полiтицi в галузi освiти, розвитку педагопчно! науки, взаемодil з громадськими органiзацiями тощо.
На основi аналiзу науково! лiтератури можна стверджувати, що проблема формування культури родинних взаемин мае перспективи практично! реалiзацi! в педагопчнш практицi та потребуе подальшого дослiджения. Виникае необхiднiсть у пошуку нових форм сiмейного виховання; створення тако! моделi виховання, яка б давала змогу iндивiду самостiйно формувати систему ц1нностей, адекватну сучасним умовам життя, i на !! основi оптимально вирiшувати питання власно! життедiяльностi, у т. ч. питань шлюбу та сiм'!.
Мета статт - обгрунтувати прiоритети формування культури родинних взаемин у имейному вихованнi на засадах самотзнання та самовдосконалення, охарактеризувати концепт «культура родинних взаемин» в контексп самотзнавально1 дiяльностi, розкрити змiстовнi звязки мiж формуванням внутрiшньоï культури шдиввда, культурою родинних взаемин та самотзнавальною дiяльнiстю.
Характерними ознаками сучасного соцюкультурного простору е перетворення полiтичноï та економiчноï системи, стрiмка змiна прюритепв у соцiальних комунiкацiях, нехтування норм i правил мiжособистiсних взаемодiй, зниження стандартiв у сферi культури. Криза, яка охопила сьогодш ус сфери суспшьного життя, не обминула й украшсь^' сiм,ï i торкнулася уих ïï аспектiв. Зрозумiло, що для стабшзацп i змiцнення сiм'ï необхвдш певнi державнi, суспiльнi заходи, фактори й умови економiчного, соцiально-полiтичного, вдеолопчного та побутового характеру. Проте зазначимо, що мщшсть сiм'ï значною мiрою залежить вiд суб'ективних факторiв: рiвня зрiлостi подружжя у соцiальному плат, психолопчно1' сумiсностi, загального рiвня культури члешв родини, знания певних закономiрностей функцiонування та розвитку сiм'ï, умшня попереджувати i вирiшувати родиннi конфлшти.
Процес здобування знань стосовно родинних взаемин у наш час мае переважно стихшний, несистемний характер. Бшъштсть молодих людей, вступаючи до шлюбу, покладаються переважно на власний життевий досвiд, особист спостереження, якi на практищ виявляються недостатнiми для формування гармоншно1' сiм'ï.
Отже, iснуе нагальна потреба у розробщ та впровадженш програми формування культури родинних взаемин у навчально-виховному процесi культурно-освiтнiх закладiв, освiтньому процесi вищих навчальних закладiв, дiяльностi соцiальних служб, громадських оргашзацш.
Поняття «культура» визначаеться як сукупшсть матерiальних i духовних цiнностей, створених людством протягом його iсторiï [5, с. 394]. У педагопчнш лiтературi культура розглядаеться як вдосконалення фiзичних, душевних i духовних сил, нахилiв i здiбностей людини, а отже, рiвень ix розвитку [1, с. 10].
Слово «культура» у перекладi з санскриту означае поклоншня свгглу. Загальновiдомим е вираз: «Знання - свмо, а незнання - темрява». Тож культура особистостi передбачае усввдомлення нею сили знань, спрямування до тзнання себе та оточуючого св^, роботу над виправленням власних недолтв i подоланням свого невiгластва, прагнення до реалiзацiï власного творчого потенщалу задля творення краси та гармони у своему житп.
Культура, з огляду на дослiджувану проблему, набувае значення певного ступеня досконалосл, якого досягае суб'ект педагопчного процесу у формуванш взаемин, опановуючи все новi й новi знання про себе i навколишнш свiт та оволодiваючи власним практичним досвiдом взаемодп iз реальнiстю [7, с. 70].
Розкриемо змют ключових понять, посилаючись на Словник украшсько].' мови. Взаемини
- це взаемт стосунки мiж ким-небудь [4, с. 345]. Спiлкувания, мiжособистiснi взаемини полягають у складнiй взаемоди людей, в як1й здiйснюеться обмш думками, почуттями, переживаннями, способами поведшки, звичками, а також засiб задоволення потреби особистостi у пiдтримцi, солвдарносп, спiвчуттi, дружбi, належност1 тощо. Родинними взаемодiями можна вважати такi з них, що здшснюються, вiдбуваються за участю члешв родини, им'].'. Ом'ею називають групу людей, що складаеться з чоловiка, жiнки, дiтей та iншиx близьких родичiв, як1 живуть разом; родина [6, с. 224]. Отже, родинш взаемини можна визначити як взаемозв'язки iндивiда з шшими членами родини, включаючи стосунки «чоловш
- дружина», «батьки - д^и».
Виховання культури родинних взаемин спрямоване на засвоення моральних вимог суспшьства, закрiплениx у нормах, принципах й вдеалах, та ïx iнтеграцiю в особистий досввд; набуття сукупностi усталених морально-естетичних i соцiально значущих якостей особистосп, що виявляються у повсякденному житт1 та вмiннi спiвiснувати з шшими членами сiм,ï. «Величезною працею можна назвати труд будiвництва стосунюв. Жити важко, але навчитися жити - це мистецтво, - зазначае Е. Шньковська. - Коли мистецтво увшде у кожний д1м, тодi сiмейне життя стане iншим. Красивим, радiсним, цiкавим» [3, с. 92].
Культура мiжособистiсниx стосунк1в у сiм'ï залежить насамперед вiд рiвия внутрiшньоï культури особистостi. «Нехай на все життя запамятають вашi виxованцi, що ввд характеру
стосункiв чоловiка й жшки до шлюбу, вiд того, наскшьки переважае у цих стосунках духовно-психологiчний, морально-естетичний елемент, залежить моральна чистота всього !хнього життя», - ввдзначав В. Сухомлинський [7, с. 178]. Тому процес формування культури родинних взаемин iндивiда мае включати розвиток його внутршньо! культури.
Складовi внутршньо! культури iндивiда можна умовно диференщювати за рiвнями: низький, середнш, високий. II низький рiвень внутршньо! культури iндивiда спiввiдноситься з силою розуму, розглядаеться як прояв здiбностей до розвитку iнтелекту, особиспсно-професшного самовдосконалення, загально1 ерудицп, законослухняностi. Середнш рiвень, вiдповiдно до розвинено! сили вол^ вiдтворюе моральний аспект людини, поеднуючи культуру бажань, культуру емоцш i культуру спонук. До високого рiвня внутршньо! культури можна вiднести духовну силу особистосп, II здаттсть до мислетворення, ствучасл у глобальних процесах еволюцiйних перетворень. Сукупний продукт взаемодл трьох вказаних сил складатиме внутрiшню культуру iндивiда, його штелект, душевнi якосл та духовнi надбання [9, с. 7].
Схематично складовi внутрiшньоI культури особистосд можна структурувати так (рис. 1).
Внутршня культура особистосп
Культура спонук
Культура мислення
Рис. 1. Складовi внутрШнъоХ культури особистостi.
Розглянемо детальшше складовi внутршньо! культури iндивiда [1, с. 20]. Так, культура бажань передбачае сшвввднесення власних сил, можливостей та умшь для реалiзацiI певного плану дш з доцiльнiстю бажань, тобто почуття мiри, такту в бажаннях. Культура емоцш визначаеться самовладанням в емощях (почуттям власно! гiдностi), тобто внутршшм спокоем у прийняттi рiшень, розвиненою здатшстю до прощення будь-кого (як друга, так i ворога). Культура спонук полягае у !х безкорисливосп (почуттi благородства), самовiдданому служiннi вде! утвердження миру. Культура мислення грунтуеться на людинолюбностi i передбачае умшня зрозумiти причину того, що ввдбуваеться, знайти джерело роздратування, обдумати план виходу з обставин, що склалися, i, що особливо важливо, самостшно приступити до виконання спланованих дш задля збереження миру у взаеминах, недопущення конфлiкту. Формування культури мислення поеднуе розвиток iнтелекту та здатносп до позитивного мислення. При цьому зменшуеться егоIстичнi прояви у мiжособистiсних стосунках, тобто у способi мислення шдивща вiдбуваеться поступовий перехiд ввд принципу «я i вони» до «вони + я» [1, с. 279].
Процес виховання внутршньо! культури шдиввда ефективний за умови, що вихованець е не стшьки об'ектом педагопчного впливу, ск1льки активним суб'ектом самовдосконалення. Без тдтримки вихованця, його активносп, вiдповiдних зусиль, спрямованих до самотзнання та самовдосконалення, зусилля вихователя не дадуть очiкуваного позитивного результату. Суть виховання полягае не в нав'язуванш певних поглядiв, переконань, iдеалiв, моделей поведiнки, а у спонуканш до творчост1 через навчання вихованця методищ самопiзнання i самовдосконалення.
В. Сухомлинський зазначав: «Виховувати людину - це значить виховувати в не! вимогливють до само! себе. А це можливо лише тод^ коли людину не вести постшно за руку, а й давати !й змогу дiяти самостшно, щоб вона вiдповiдала сама за себе, виробляла власну життеву позищю» [7, с. 235].
Якщо цшносл становлять ядро духовного свiту, об'еднують думки, почуття та волю людини у едине цiле, тодi вони стають и внутрiшнiм мотивом дiяльностi. Визначальну роль у цьому ввдграе самопiзнання i самовдосконалення, завдяки яким вiдбуваеться свiдоме сприйняття зовнiшнiх регулюючих чиннишв, а особистiсть стае активним суб'ектом свого творення як професюнала, громадянина, члена родини.
Т. Черкашина стверджуе: «Пiзнати, зрозумiти, сприйняти себе таким, який ти е насправд^ оволодiти мистецтвом управлiння власним енергетичним ресурсом, цiлеспрямовано трансформуючи его1стичш прояви у безкорисливють, - це завдання безстрашному, активному, допитливому суб'екту, який проявив готовшсть до подальшого системного самовдосконалення. Саме внутршня готовнiсть шдиввда змiнити себе на краще ввдкривае ранiше незвiданий потенцiал прихованих можливостей до самореалiзацil» [8, с. 187].
Рушшною силою формування внутршньо1 культури iндивiда е самопiзнання та самовдосконалення, як можна розглядати як здатшсть iндивiда до глибинного проникнення в особисту ментально-чуттеву сферу через мехашзми пiзнання «добра» i «зла»; формування стшкого ставлення (позитивного або негативного) до тзнаних у собi чеснот i вад; оволодiння мистецтвом трансформацп негативних проявiв, примноження позитивних якостей i реалiзацil !х через досввд зовнiшнiх взаемодiй [1, с. 14].
Самотзнання i самовдосконалення дають можливють особистостi виявити й усунути особисп неповноцiннi якостi, якi стають джерелом конфлштш у см'1, та визначити сво! сильнi позитивнi сторони, що стануть фундаментом для подальшо1 життево1 самореалiзацil. Вивчаючи себе, особистiсть починае краще розумии iнших членiв родини, навчаеться виявляти причини непорозумiнь у им'1, намагаючись перед усiм трансформувати, власнi недолiки, а не змiнювати iншого, прагне до гармони у стосунках.
Сутшсна характеристика концепту «культура родинних взаемин» у контекстi самошзнавально1 дiяльностi зумовлюеться головною завданням, що полягае у формуванш внутршньо1 культури члешв родини на засадах самотзнання ^ як результат, досягнення ними бшьш високого рiвня культури взаемин у ам'1. Структурно такий взаемозв'язок представлено на рис. 2.
Рис. 2. Взасмозв 'язок внутршнъоХ культури, культури родинних взаемин та самотзнання.
Осшльки розвиток особистосп залежить ввд виховного потенщалу им'1, який визначаеться культурою взаемин мiж усiма членами родини, особистим прикладом батьшв, !х педагогiчною культурою, специфшою процесу сiмейного виховання, то найбшьш значима роль у процесi формування майбутнього им'янина належить батьк1вськ1й им'1. Взаемини м1ж батьками, стереотипи поведшки в ам'1, засвоенi у дитинств^ юностi i зрiлому вщ, значимо впливають на характер вiдносин подружжя, на задоволенiсть \ стшшсть шлюбу. Та сiм'я позитивно впливае на формування особистосп дитини, яка допомагае дитиш вiдчувати себе ршноправним членом амейного колективу, де И люблять; дитина мае у ам'1 сво! права та обов'язки, до и потреб ставляться з розумiнням. Гармонiйний розвиток дитини можливий у см'1 з високим рiвнем культури взаемин мiж усiма И членами. Якщо життя см'1 опосередковуеться духовними цшностями, то всi И члени поважають, розумшть i пiдтримують один одного, працюють над собою для виправлення власних негативних якостей з метою
покращення родинних взаемин. У такому разi сiмейне виховання розвивае здiбностi, здоровi iнтереси та потреби дитини, формуе правильний свiтогляд, позитивне ставлення до працi, сприяе прищепленню гуманних моральних якостей, розумiнню необхвдносп дотримуватися правових i моральних норм життя, поведшки, що сприяе розвитку фiзичноI досконалостi дiтей, змiцненню Лхнього психiчного та соцiального здоров'я.
Таким чином, можемо тдсумувати, що формування культури родинних взаемин е провщним напрямком сiмейного виховання в сучасному соцiокультурному просторi. Сiм'я з високим рiвнем культури взаемин генеруе сво^' найкращi досягнення у суспiльно-соцiальну сферу. Формування культури родинних взаемин передбачае насамперед формування внутрiшньоI культури шдиввда, що потребуе включення iндивiда у сввдомий процес самопiзнання та самовдосконалення. Знання основ самопiзнання слугуе у житп фундаментом для самовдосконалення, формування гармоншних стосункiв у родинi та сприяе тдвищенню ефективностi сiмейного виховання, а отже, укршленню сiм'I як сощального iнституту.
Перспективи подальших наукових розввдок вбачаемо у вивченнi питання розроблення на допомогу вчителям навчально-методичного забезпечення щодо формування культури родинних взаемин для учшв загальноосв^шх навчальних закладiв.
Л1ТЕРАТУРА
1. ввтух М. Культура взаемин: тдручник / М. ввтух, Т. Черкашина. - Черкаси: Видавець Чабаненко Ю. А., 2012. - 340 с.
2. Концепщя сшейного виховання в системi освгти Украши «Щаслива родина» на 2012-2021 роки [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.iitzo.gov.uajfileslkonzepsiy_shasliva_rodina_12_21.doc.
3. Пиньковская Э. Духовное материнство / Э. Пиньковская. - Черкассы: Издатель Чабаненко Ю. А., 2013. - 188 с.
4. Словник украш^т! мови. В 11 т. Т. 1. - К.: Наук. думка, 1970. - 800 с.
5. Словник украш^т! мови. В 11 т. Т. 4. - К.: Наук. думка, 1970. - 840 с.
6. Словник украш^т! мови. В 11 т. Т. 9. - К.: Наук. думка, 1978. - 916 с.
7. Сухомлинський В. Сто порад учителевi / В. Сухомлинський. - К.: Рад. школа, 1988. - 304 с.
8. Черкашина Т. Формування культури взаемин мiж викладачами i студентами у навчально-виховному процеа техткуму: дис. ... канд. пед. наук: 13.00.07 / Т. Черкашина - Черкаси, 2008. - 262 с.
