CC BY
148ФІЗИЧНА РЕАБІЛІТАЦІЯ ЖІНОК ПІСЛЯ
ГІНЕКОЛОГІЧНИХ ОПЕРАТИВНИХ ВТРУЧАНЬ
Гагара В.Ф., Бугаєвський К.А.
Класичний приватний університет, м. Запоріжжя
Анотація. В статті представлені данні з дослідження проблеми реабілітації жінок, які перенесли оперативні гінекологічні втручання. Наведені результати вивчення впливу підібраного комплексу реабілітаційних заходів на відновлення стану здоров’я пацієнток. Викладені методи фізичної реабілітації як альтернатива традиційним комплексам, які застосовують в лікувальних установах. Представлені статистично оброблені показники зміни функціонального стану організму жінок контрольної та експериментальної групи до та після проведення реабілітації.
Ключові слова: гінекологічні операції, рефлексотерапія, вправи Кегеля, вумбілдінг, масаж, акупунктура, ЛФК, ефективність впливу.
Аннотация. Гагара В.Ф., Бугаевский К.А. Физическая реабилитация женщин после гинекологических оперативных вмешательств. В статье представлены данные по исследованию проблемы реабилитации женщин, перенесших оперативные гинекологические вмешательства. Приведены результаты изучения влияния подобранного комплекса реабилитационных мероприятий на восстановление здоровья пациенток. Изложены методы физической реабилитации как альтернатива традиционным комплексам, которые применяют в лечебных учреждениях. Представлены статистически обработанные показатели изменения функционального состояния организма женщин контрольной и экспериментальной группы до и после проведения реабилитации.
Ключевые слова: гинекологические операции, рефлексотерапия, упражнения Кегеля, вумбилдинг, массаж, акупунктура, ЛФК, эффективность воздействия.
Annoattion. Gagara V.F., Bugaevsky K.A. Physical rehabilitation of females after gynecologic surgery. The article presents data on the study of the rehabilitation of females who experienced have undergone gynecological surgery. Authors shows the results of the impact of rehabilitation therapies. The article outlines the methods of physical rehabilitation as an alternative to traditional therapies that are used in hospitals. The surgery presents statistically processed changes of the functional condition of females body in control and experimental groups before and after rehabilitation.
Keywords: gynecological surgery, reflexology, Kegel exercises, vumbilding, massage, acupuncture, rehabilitation physical therapy, treatment effectiveness.
Вступ.
Гострі та хронічні гінекологічні захворювання та особливо їх ускладнення, здебільшого, потребують інтенсивного лікування, в тому числі і оперативного. Це, в свою чергу, призводить до низки ускладнень, які можуть виникати у прооперованих жінок як в ранньому (до днів), так і у пізньому післяопераційному періодах. Проблема профілактики і лікування гострих і хронічних гінекологічних захворювань має не тільки загально медичне, але й велике соціальне і економічне значення.
Ця ситуація зумовлює використання адекватних методів фізичної реабілітації, для швидшого
© Гагара В.Ф., Бугаєвський К.А., 2009
видужання пацієнток та відновлення їх працездатності, а також стану їх репродуктивної та сексуальної функцій, що є значущою частиною їх подальшого життя [3].
Успіхи сучасної гінекології в останні роки закономірно зв’язані із розробкою та широким впровадженням у клінічну практику нових оперативних методів лікування, зокрема лапароскопічних, що значно знизило відсоток післяопераційних ускладнень, але на жаль об’єм виконання таких операцій в Україні дорівнює лише 21,3 % від усіх проведених гінекологічних оперативних втручань. Відомо, що 77,8 % гінекологічних операцій виконується з допомогою лапаротомії, що веде до чималої кількості післяопераційних ускладнень і потребує тривалої реабілітації жінок в післяопераційному періоді [2].
Визначення раціональних показань до операції, використання точної техніки, розвиток ендоскопічної хірургії сприяли тому, що оперативне втручання в гінекології стало розглядатися як досить безпечна і ефективна лікувальна процедура, що забезпечує та, в ряді випадків, гарантує пацієнтці повне видужання.
Разом з тим, у проблемі реабілітації жінок після гінекологічних операцій, набагато більш значущим є завдання досліджень віддалених результатів перенесених оперативних втручань, особливо при видаленні внутрішніх жіночих репродуктивних органів, особливо у жінок репродуктивного віку.
Ускладнення, що здебільшого виникають в ранньому (67 %) та менш частіше в пізньому та віддаленому післяопераційних періодах (24 % та 9 %), проявляються в вигляді своєрідного симптомо-комплексу порушень сечостатевої системи та дефекації, що призводить до істотного зниження якості життя.
Робота виконана за планом НДР Класичного приватного університету.
Мета, завдання роботи, матеріал і методи.
Мета нашої роботи полягала у науковому обґрунтуванні ефективності впливу підібраного комплексу засобів фізичної реабілітації на відновлення стану здоров’я жінок, які перенесли черевостінкові та лапароскопічні гінекологічні операції на стаціонарному і амбулаторному етапі лікування.
Досягнення поставленої мети здійснювалося рішенням наступних завдань:
1. Аналіз літературних джерел з досліджуваної
проблеми.
2. Підбор методів дослідження функціонального
стану жіночої репродуктивної системи до та після перенесених гінекологічних операційних втручань.
3. Підбір комплексу методів фізичної реабілітації,
спрямованих на відновлення та нормалізацію оваріально-менструального циклу та функцій органів жіночої статевої та репродуктивної сфери на стаціонарному та амбулаторному етапі реабілітації хворих.
4. Оцінка ефективності впливу запропонованої
нами програми на стан здоров’я пацієнток, які
перенесли лапаротомічні та лапароскопічні гінекологічні операції, як на стаціонарному, так і амбулаторному етапі реабілітації, у порівняні з комплексом, який застосовується на базі жіночої консультації та гінекологічного відділення Ново-Каховської центральної міської лікарні.
Для вирішення поставлених завдань були застосовані наступні методи дослідження: аналіз літературних джерел з досліджуваної проблеми, медико-біологічні методи дослідження функціонального стану хворих (ультразвукове дослідження (УЗД) органів жіночої репродуктивної сфери, визначення рівня статевих гормонів та гонадотропних гормонів гіпофіза, рівня «базальної» температури в прямій кишці, побудування графіків оваріально-менструального циклу (ОМЦ) для визначення овуляції та типу температурної кривої, визначення біоценозу (співдружності мікробної флори піхви), методи фізичної реабілітації (аурікулярна акупунктура, рефлексотерапія стоп, голкорефлексотерапія, Су Джок терапія (система «долоня-підошва»), комплекс вправ з ЛФК, глибокий рефлекторном’ язовий масаж, спеціальні вправи Кегеля та вум-білдінгу), метод математичної статистики за критерієм Ст’юдента.
Організація дослідження: в експерименті брали участь 24 пацієнтки, які були прооперовані в цей час у гінекологічному відділені. Досліджувані були поділені на контрольну і експериментальну групи, чисельністю по 12 осіб кожна і мали приблизно однорідну характеристику: вікова категорія хворих коливалася в межах від 30 до 40 років, стан захворювання був середньої ступені важкості, без тяжких доопераційних та післяопераційних ускладнень, усі жінки заміжні, мають дітей.
При підборі учасників нашого експериментального дослідження крім результатів попереднього УЗД використовувалися дані визначення рівня гонадотропінів, наднирникових та статевих гормонів, тестові дослідження на овуляцію, вимірювання «базальної» температури з подальшим побудуванням графіків з метою визначення типу «менструальної» кривої та наявності овуляції на протязі не менш 4 ОМЦ.
Також на протязі 4 місяців дослідження всі піддослідні виміряли «базальну» температуру за стандартною методикою з подальшим побудуванням графіків температурної кривої для визначення характеристик протікання ОМЦ та визначення відновлення (наявності чи відсутності овуляції) після перенесеної гінекологічної операції. Також проводився скрінінг гормональної функції у піддослідних жінок в обох групах з визначенням рівня гонадотропних гормонів гіпофіза, рівня статевих гормонів, визначення за стандартними методиками суб ’ єктивного рівня естрогенізації у пацієнток в різні фази їх ОМЦ - симптом «зіниці» та «папороті».
Тривалість програми фізичної реабілітації становила 3 місяці та 14 діб в умовах стаціонарного лікування в гінекологічному відділенні, та 26 діб в
Контрольна група ■ Експериментальна група Граничне значення
Рис. Показники нормалізації протікання менструальної кровотечі у жінок контрольної та експериментальної групи на протязі проведення реабілітації
умовах амбулаторного лікування в умовах жіночої консультації.
Жінкам контрольної групи проводили з метою реабілітації в післяопераційному періоді вправи з дихальної гімнастики, фізіопроцедури, загаль-нозміцнюючу лікувальну гімнастику, класичний та сегментарний масаж.
У хворих експериментальної групи в умовах гінекологічного стаціонару нами були застосовані наступні засоби фізичної реабілітації:
• Комплекс спеціальної лікувальної фізичної
культури.
• Загальний масаж та глибокий рефлекторно-
м’язовий масаж.
• Рефлексотерапія: аурікулярна акупунктура, Су
Джок терапія та рефлексотерапія підошви із впливом на біологічно активні точки [4].
• Спеціальні вправи Кегеля та вумбілдінгу, як
на етапі стаціонарного, так і амбулаторного лікування [1].
Після виписки із стаціонару всім учасницям дослідження були рекомендовані самостійні заняття спеціальними вправами в домашніх умовах, які включали в себе стимуляцію БАТ та рефлексогенних зон підошви та долонь за методиками Су Джок терапії [5].
Відразу після завершення реабілітації були проведені повторні дослідження функціонального стану організму жінок.
Результати дослідження та їх обговорення.
На підставі проведених досліджень ми отримали наступні результати: рівень гонадотропних гормонів гіпофіза наближується до норми та став достовірно вищим, ніж у пацієнток контрольної групи. Рівень пролактину, як антагоністу гонадотропінів, зменшився в обох групах хворих, що клінічно проявилося в зменшені тривалості та об’ємності менструальної кровотечі, в середньому у контрольної групи на 1,4 дня, а в експериментальній на 1,84 дня.
Рівень статевих гормонів яєчників у хворих збільшився в усі фази ОМЦ, що достовірно вказує на стабілізацію контролю за діяльністю яєчників, особливо в їх фоллікуліновій фазі, що підтверджується як даними графіків ОМЦ на підставі вимірювання «базальної» температури, відображених в графіках ОМЦ за 4 місяці, а також згідно даних та суб’єктивних даних визначення симптомів «папороті» та «зіниці».
На протязі першого місяця після перенесених операцій прояви передменструального синдрому (ПМС) були клінічно проявлені у 8 жінок контрольної групи, що становило 66,7% від пацієнток цієї групи, а в експериментальній групі явища ПМС були у 7 жінок з 12, що становить 58,3%. Після 4-х місяців реабілітації прояви ПМС в контрольній групі були зафіксовані у 3 з 12 пацієнток цієї групи, що становить 25%, а в контрольній групі - у 2 з 12 пацієнток, що становить 16,7%.
На рисунку представлені показники нормалізації протікання менструальної кровотечі у жінок на протязі проведення реабілітаційних заходів.
Таким чином, на основі отриманих результатів досліджень можна стверджувати, що по-перше, за результатами проведених визначень рівня гонадотропних та статевих гормонів у пацієнток контрольної та експериментальної груп нормалізація показників відзначається у всіх учасників дослідження, але достовірна зміна первинних показників відзначено тільки у пацієнток з експериментальної групи.
По-друге, аналіз змін при визначенні симптомів «зіниці» та «папороті», та результатів визначення «базальної» температури і побудування графіків ОМЦ достовірно вказує про поліпшення стану репродуктивних органів, зокрема яєчників, у жінок, які перенесли гінекологічні операції.
По-третє, застосування комплексу засобів фізичної реабілітації, запропонованих до застосування, а зокрема: аурікулярної акупунктури, рефлексотерапії підошв та долоней, методів Су Джок терапії з впливом на біологічно-активні точки (БАТ) та біологічно-активні зони, використання спеціального гінекологічного масажу, замість рефлекторного та сегментарного масажу за класичною методикою, впровадження спеціальних вправ Кеге-ля та вумбілдінгу на ранніх етапах реабілітації, замість традиційного комплексу ЛФК призводить до більш швидкого одужання пацієнток, які перенесли гінекологічні операції з використанням лапароско-пічних та лапаротомічних операцій.
Також нами виявлений зв'язок між змінами в стані здоров’ я прооперованих пацієнток та комплексом запропонованих нами засобів фізичної реабілітації, який виявився в поліпшенні динаміки лабораторних та УЗД показників стану жіночих репродуктивних органів, в зниженні проявів больового та ПМС синдромів у пацієнток експериментальної групи.
Це підтверджується наявністю достовірних змін, як у показниках рівня гонадотропних гормо -нів гіпофізу та статевих гормонів гіпофізу, так і у відновленні якості тривалості, перебігу та проявів ОМЦ, особливо у пацієнток експериментальної групи.
Висновки.
1. На підставі аналізу джерел літератури було
встановлено, що реабілітація жінок після гінекологічних оперативних втручань дозволяє скоротити період відновлення стану репродуктивного здоров’я жінок і є потреба в розробці нових, більш розширених програм реабілітації.
2. Для визначення показників відновлення стану
здоров’я жінок після оперативних втручань нами були використані найбільш показові та інформативні, на наш погляд, такі показники як: визначення рівня гонадотропних гормонів гіпофізу і статевих гормонів яєчників, змін рівня проявів передменструального синдрому та показників нормалізації протікання менструальної кровотечі.
3. Запропонований нами комплекс методів фізичної
реабілітації з застосуванням рефлексотерапії, вправ Кегеля та вумбілдінгу, ЛФК, спеціального гінекологічного та вібраційного масажу значно прискорює термін видужання пацієнток, зменшує відсоток ускладнень з боку сечостатевих органів та кишечнику та зменшує термін їх перебування на стаціонарному лікуванні.
4. Як свідчать отримані нами результати
досліджень, запропонований комплекс методів фізичної реабілітації жінок після гінекологічних оперативних втручань мав більш ефективну дію у порівнянні зі стандартними традиційними методами, які використовують в лікарняних закладах.
Дослідження за даною тематикою ми плануємо продовжити з виділенням окремих видів оперативних втручань та виданням методичних рекомендацій.
Література.
1. Алексеев А.А., Ларионова И.С., Дудина Н.А., Корнев Ю.О. Здоровье, сексуальность и вумбилдинг: Новые представления и эффективные методики, 2007. - 200 с.
2. Архипов В.В., Маганев В.А., Современные принципы реабилитации и профилактики гинекологической патологии, Пятигорск: Тематический сборник «Курортология и курортное дело» № 12, 2004. - 152 с.
3. Боголюбов В.М., Медицинская реабилитация, М.: Медицина России, 2006. - 456 с.
4. Жаркин А.Ф., Жаркин Н.А., Рефлексотерапия в акушерстве и гинекологии, М.: «Ред-Пресс», 1998. - 188 с.
5. Лечебная физическая культура в хирургии и гинеклогии. // Под редакцией проф. В.К. Добровольского. - Ленинград: «Медицина» Ленинградское отделение, 1976. - 248 с.
Надійшла до редакції 15.05.2009р.
