CC BY
8
Б1ОЛОГ1Я
DOI 10.29254/2077-4214-2017-4-3-141-73-78 УДК 634.7:581.19
1Джуренко Н. I., 1Паламарчук О. П.,1 Четверня С. О.,2Гревцова Г. Т., 2Михайлова I. С.
Ф1ТОХ1М1ЧН1 ОСОБЛИВОСТ1 ПРЕДСТАВНИК1В РОДУ
Cotoneaster Medik
1Нацiональний ботанiчний сад iM. М.М. Гришка НАН УкраГни (м. КиГв) 2Ботанiчний сад iM. акад. О.В. Фомiна КиГвського нацюнального унiверситету iM. Тараса Шевченка (м. КиГв)
[email protected] medbotanica @ukr.net
Дана робота виконана в рамках вщомчо! тематики НДР № 382 - МБ лабораторп медично! ботанки «Комплексна оцiнка бiологiчно активного потен^а-лу лiкарських рослин, перспективних для створення фiтозасобiв полiфункцiонального використання», № державно! реестрацп 0113U003099.
Вступ. В останн роки рослини набувають все бтышого практичного застосування в житт людини [7]. Пилыно! уваги заслуговуюты кориснi, господар-сыко-цiннi, та, водночас, рщкюы види рослин, по-пуляци яких потребуюты поповнення i вщновлення чиселыностi, що досягаетыся шляхом !х Ытродукцп, штучного розведення, кулытивування в ботаычних садах i реЫтродукцп в природу. 1з зростанням Ытен-сифкацп людсыко! дiялыностi, коли безлiч хiмiчних, фiзичних i iнших чинникiв впливаюты на здоров'я людини, ролы в бiосферi рослинного свiту в цтому i окре-мих його видiв не зменшуетыся. Пiдвищуетыся попит на лкарсыку рослинну сировину, перевага яко! поля-гае в спорщненост хiмiчно! природи наявних бюло-пчно активних речовин до органiзму людини, широкому спек^ !х фiзiологiчно! дм. Рослини, як джерело лкарсыких засобiв стаюты все бiлыш перспективними для фiтохiмiчного вивчення, а препарати на !х основi маюты високу довiру серед населення. Враховуючи цей факт, актуалыним залишаетыся пошук i вивчення рослин з великим потен^алом кулытивування та по-далышого впровадження у медичну, фармацевтичну
1 шшу галузы. До числа перспективних рослин вщно-сятыся види полiморфного, до останныого часу недо-статныо вивченого в ^t^i Укра!ни, роду кизилыник (Cotoneaster Medic.), латинсыка назва якого походиты вiд грецыких слiв cotonea - «айва», aster - маючий вид», що вказуе на зовншню подiбнiсты листя кизилы-ника i айви. Для бтышост жителiв Укра!ни ця назва асоцiюетыся з назвою «дерен» - вщомого плодового дерева.
Рщ Кизилыник включае близыко ста видiв, якi по-ширенi по всм бврази, понад 40 видiв росте на тери-торп колишныого СРСР. У флорi Укра!ни налiчуетыся
2 види: C.melanocarpus Lodd., C.integerrimus Med., найбтыша чиселынiсты яких зустрiчаетыся в Карпатах
та у Криму [1-4]. В колек^ях ботанiчних садiв i ден-дропаркiв Укра1ни культивуеться понад 37 таксонiв кизильникiв, яю, у бiльшостi випадкiв, вирощують в якост декоративно! культури. Це - листопады або вiчнозеленi чагарники (рщше - невисокi деревця). Видiляючись своею високодекоративнютю цi рослини вiдрiзняються рiзноманiтнiстю габiтусу, розмiром, характером розгалуження, формою, розмщенням листя, великою ктьюстю цвiтiння i плодоношен-ня, яскраво вираженим осЫым забарвленням. Кизильники особливо приваблюють до себе яскравим вбранням листюв та плодiв, як мають рiзнi форми та колiр вiд блискучо-червоних, померанчевих, пурпу-рових до темно-червоних, чорних, фюлетових, окру-глих та грушоподiбних, зiбраних в невелик щитки. Життевi форми кизильниюв завдяки невибагливостi i простотi вирощування популярнi у сучасному ландшафтному дизайн i використовуються у якост декоративного елементу озеленення для створення художых композицiй, чудових витворiв (скелястих садiв, бордюрiв, альпiйських горок, галявин, оформ-лених полян, пщтрних стiн, тощо) у садах, парках та примюьких лiсопосадках i скверах [2-4].
У декоративному i прикладному садiвництвi ши-роке використання кизильника почалося порiвняно нещодавно, орiентовно з початку 19 столггтя, коли вперше з'явилися данi про його корисн оздоров-чi властивостi. Однак, вже у 17 стол^ у тибетсьюй медицинi широко використовували властивостi чор-ноплiдного виду рослини для зупинки кривавого проносу [1,2]. Окремi види кизильниюв застосовуються i посьогодн у лiкарськiй практицi та народнм меди-цинi [4,7,13]. Так, в Якутп смолою кизильнику лiкують екзему та коросту, у Середнм Роси - вiдвари спожи-вають при водянц та гепатитi, а на Далекому Сход^ у Монголi,|, - при дизентирп, сепсисi, кровотечах, плоди - в якост антисептика. На Кавказi вiдвар коре-нiв використовують при ревматизмi [2,4,8]. Виявлена л^вальна дiя i вiдносно хворих, як страждають на хронiчний гастрит, набряки, жовтяницю,стреси, не-врастенiчнi розлади i iншi захворювання, що визна-чае кизильники цЫною лiкарською рослиною i сприяе
розширенню 1х застосування не ттьки в садiвництвi i ландшафтному дизайну а i у медицинi.
В Ымейнм терапiI використовують гiлки i квгг-ки рослини, якi збирають в перюд цвiтiння, а також плоди, кору i бруньки. Заготовляють ттьки дозрл в кiнцi лгга плоди, пагони i квiти - в перюд цвтння навесы. Цiннiсть кизильникiв визначаеться вмiстом поживних i, головним чином, бiологiчно активних ре-човин, завдяки яким вони володють цiлющими влас-тивостями [7,8,13]. Це джерело унiкальних речовин, вкрай необхщних для повноцiнного функцiонування оргаызму людини. Флавоно1ди е iнгiбiторами лток-сигеназ та корегують рiвень багатьох фермен^в, мають протизапальну та iмунорегуляторну дiю [7-12]. Дубильнi речовини володють протизапальними, кро-воспинними, бактерицидними та детоксикацмними властивостями [7]. Аскорбiнова кислота приймае участь у окисно-вщновлювальних процесах, акти-вуе синтез та функцюнальну спроможнiсть багатьох ензимiв, пщвищуе неспецифiчну та iмунну резис-тентнють органiзму [9,12]. Листя чагарнику мютять флавоно1ди, катехiни, дубильнi речовини i вiтамiн С, глiкозид [7,8,13], в насЫы знаходиться синильна кислота, в плодах - кумарини, аскорбiнова кислота. Плоди деяких видiв кизильникiв ютивы, за вмiстом вiтамiну С не поступаються культурним сортам яблук або !х перевищують [7,9,13], придатнi для виготов-лення сокiв, алкогольних та безалкогольних напо1в, джемiв [11]. Багато видiв вiдрiзняються пiдвищеною медопродуктивнiстю [13]. Плоди ряду Ыших видiв можуть використовуватись для виготовлення лкар-ських засобiв. Так, плоди C. lucidus Schlecht. (к. блис-кучого) [7] покращують обмiн речовин i мають за-спокiйливу дiю. Найбiльш вивчений C. melanocarpus, плки якого мютять щаногены сполуки [13], пруназин, листя - вггамЫ С, фенолкарбоновi кислоти та ix по-xiднi, плоди - флавонощи, антоцiани i втамЫ С, мае жовчогiнний i протизапальний ефекти. Смола ки-зильникiв використовуеться при л^ваны корости та екземи. В якост лiкарськоI рослини в нашому регiонi вирощують кизильник звичайний. Однак в Укра1ы цi орипнальн рослини використовуються ще недостат-ньо.
Враховуючи, що БАС в рослин знаходяться в ди-намiчному стаы, а 1х вмiст змiнюеться в процес онтогенезу, важливо визначити ктькюы показники дина-мiки 1х накопичення в рiзниx органах.
Мета роботи. У зв'язку з цим, мета дослщження полягала у вивченн вмiсту та кiлькостi БАС в рiзниx органах рослин чотирьох видiв та двох сортiв роду Cotoneaster для розширення можливостей рацю-нального використання рослинно! сировини - потен-цiйного джерела фiтозасобiв лiкувально-профiлак-тичного спрямування, що мае практичне i теоретичне значення.
Об'ектi методи дослiдження. Колекцiйнi фонди Ботанiчного саду iм. акад. О.В. ФомЫа Ки!вського нацiонального унiверситету iменi Тараса Шевченка дозволяють проводити рiзноплановi дослiдження представникiв роду Cotoneaster Medik. До доот-джень залученi штродуковаы види роду: кизильник Лiндлея (C. lindleyi Steud.), кизильник гострува-тий (C. subacutus Pojark), кизильник облямований (C. marginatus Lindl), кизильник верболистий (C.
salicifolius РгапсЬ|), сорти кизильника верболистого «Повзучий» (С. salicifolius РгапсЬ| «Ререпв») та «Осiннe Полум'я» (С. salicifolius РгапсЬ| «Herbstfeuer»).
Сotoneaster lindleyi у колекцм з 1967 р., батьювщи-на - Пакистан, Каш^р. Листопадний кущ з прямими, слаборозгалуженими, товстими, бтя основи стволиками, до 3-4 м висоти; молодi пагони жовтувато-зе-ленi, повстистi, по™ стають червоно-бурими; дво-рiчнi - кармшово-коричнев^ зi свiтлими сочевичками, опушеы; трирiчнi - сiро-коричневi, зморшкуватi, з рщкими коричневими сочевичками; листки оберне-но-яйцеподiбнi, 40-60x30-40 мм, зверху тьмяно-зе-ленi; зiсподу - сiрувато-повстистi на опушених черешках завдовжки до 8 мм; плоди кулясД 6-10 мм у дiаметрi, по 3-18 у щтьних щитках, на початку плодо-ношення фiолетово-червоночорнi; пiсля достигання
- чоры, з сизим нальотом, пркуват на смак.
Сotoneaster subacutus у колекцм з 1976 р., батьюв-щина - Памiро-Алай, Захщний Тянь-Шань - листопадний, пряморослий, вузькокронний, iз пониклими або вертикальними плками кущ 3,5 м висоти або деревце (4-4,5 м). Молодi пагони кармЫово-бто-повстисД потiм кармiновi, густоволосист^ пiзнiше коричнево-кармiновi, рiдковолосистi; дворiчнi Ыро-кармЫово-коричневi, зморшкуватi; трирiчнi - Ыро-зеленокарм^ новi зi спадаючим бтим нальотом, листки дворяднi, яйцеподiбнi, оберненояйцеподiбнi, елiптичнi, широко яйцеподiбнi 16-25x14-17 мм, на верхiвцi гоструватi, з маленьким вютрям, бiля основи заокругленi, рщко широко клиноподiбнi; зверху зеленi, тьмяы, майже голi, по краю слабо волосист^ оголяються; зiсподу
- на початку вегетацм-Ыро-голубувато-зелеы, густо волосистi, майже повстисД пiзнiше жовто-коричне-вi, з легким опушенням та виступаючою, рожево-кар-мiновою, центральною жилкою, на кармшових, густо волосистих, волосистих, черешках завдовжки 2-4 мм. Плоди кулясД 5-8x6-10 мм, в щитках по (3) 5-9 (12), рожев^ темно-червоы, гол^ соковитi, кисло-со-лодкi; стиглi фюлетово-кармшов^ чорнi, з сизим нальотом, мясисто-соковиД солодкуватi.
Сotoneaster marginatus Ытродуковано у 1995 р., батькiвщина - lндiя, Непал. Вiчнозелений, пряморослий, щтьногтлястий, вузькокронний, з вертикальними плками кущ до 2 м висоти (в природi до 5 м). Молодi пагони спочатку жовтуваД повстистi, пiзнiше червоно-фiолетовi, щетинисто-волосист^ тьмянi; дворiчнi - глянсуватi з бтими сочевичками; трирiчнi
- темноумбров^ тьмянi з бiлими сочевичками; листки стральы або дворяднi, папiрчастi, елттичы, обер-нено яйцеподiбнi, продовгувато-елiптичнi, 8-30x4-17 мм, на верхiвцi заокруглен або гоструватi, тупi або з маленьким вютрям, у основi заокруглен або широко клиноподiбнi. Зверху темно-зелеы, зюпо-ду темно-оливковi, рiдко волосист^ черешки (1) 3-6 мм, волосистк Плоди приплюснуто-кулястi, 8-10 мм в дiаметрi, спочатку малиновi, затим червон i темно-червонi, соковитi, з прким смаком.
Сotoneaster salicifolius у колекцм з 1975 р., батьюв-щина - Пiвденно-Захiдний Китай, ^бет. Вiчнозелений пряморослий кущ до 3-5 м густо пллястий. Молодi пагони жовто-коричнев^ повстистi, пiзнiше зелено-рожево-фiолетово-коричневi; дворiчнi - темно-умб-ров^ зi спадаючим бiлим нальотом i бiлими сочевичками; трирiчнi - коричнево-умбров^ iз залишками
бтого нальоту; листки дворяднi i спiральнi, ланце-топодiбнi 30-40x10-12 мм, на стерильних пагонах 40-90x13-23 мм, з витягнутою BepxiBKOio, з вютрям або без нього, в o^oBi клиноподiбнi, темно-зеленi, шкiрястi, з 7-12 парами бокових жилок. Зюподу по-встистi, сiруватo-фioлетoвi або темнo-димчастi, з ви-ступаючою кармiнoвoю центральною жилкою. Плоди куляст^ 5-7 мм у дiаметрi, спочатку яскравo-червoнi i кремуват знизу, дoзрiлi - червoнi, пркуват на смак.
Сорт Cotoneaster salicifolius Franch. 'Repens' у кoлекцi,i з 1986 р. Вiчнoзелений, повзучий, утворюе куртини заввишки 0,3-0,5 м. Мoлoдi пагони рожево-фioлетoвo-зеленi, пoвстистi, тзнше зверху темно-пурпурoвi, зiспoду рожево-фюлетово-зелеы, тьмянi, рiдкoвoлoсистi з дрiбними сочевичками, двoрiчнi -темнo-пурпурoвi, зi спадаючим бiлим нальотом, бти-ми сочевичками; трирiчнi - темнo-пурпурoвi, тьмянi, зi свiтлими черевичками; листки спiральнi i двoряднi, прoдoвгуватo-яйцепoдiбнi i видовжено ланцеты, шю-рястi, 25-35x8-15 мм, на верхiвцi заoкругленi або го-струват з вiстрям або без нього; у oснoвi заoкругленi або клинoпoдiбнi. Зверху темнo-зеленi, змoршкуватi, iз вдавленою центральною жилкою, зiспoду блакит-но-зеленк Плоди в щитках по (3) 5-15, майже кулясД 6-8x5-7 мм, юноварно-червоы, тьмянoблискучi, гoлi, гiркуватi.
Кизильник верболистий, сорт Cotoneaster salicifolius Franch. Herbstfeuer виявлено серед са-джан^в, що були придбанi у розсаднику H. Bruns, Westerstede, у 1930 р. Вiчнoзелений, повзучий, з довгими до 2-3 м пагонами до 0,3-0,5 м заввишки, у старшому вц до 0,6 м. Мoлoдi пагони на початку вегетаци жовто-зелеы, повстист^ пoтiм жовтокорич-невo-зеленi, повстист^ пiзнiше жовто-коричнево-зеленi, густoвoлoсистi, тзнше кармiнoвo-зеленi, iз значно зменшеним опушенням, зi свiтлими сочевичками, наприюнщ вегетацiI кoричневo-oливкoвi, тьмя-нi; двoрiчнi сiрo-кoричневi, дрiбнo трiщинуватi, зi спадаючим опушенням, коричнево-оливков^ з дрiбними сочевичками; трирiчнi оливково-кoричневi, листки дворядн i спiральнi, ширoкoланцетнi, тoнкoшкiрястi, слабозморшкуват або гладенькi 10-55x16-23 мм, на стерильних пагонах 70-87x30-40 мм; на вершин ви-тягнут1, з вютрям, бтя основи вузько-клинoпoдiбнi; зверху оливково-зелеы, гoлi, сiруватo-зеленi, пoвстистi, тзнше iз легким опушенням, але густим по жилках; на повстистих, наприюнщ вегетаци густоволосистих, черешках за-вдовжки 3-6 мм, а на стерильних пагонах - 5-8 мм. Плоди в щитках по 15-30, майже кулясД 6-845-7 мм, спочатку ро-жев^ блискучi; стиглi - юноварно-черво-нi, тьмяно блискул, гoлi, гiркi на смак.
Накопичення БАС (дубильн речови-ни, катехЫи, лейкoантoцiани, антоща-ни, пoлiсахариди, аскорбшову кислоту) визначали у плодах, листках, пагонах за загальноприйнятими методиками [5,6,8,11]. Вмiст флавоно!дних сполук (катехЫи, антoцiани, лейкoантoцiани) встановлювали за (9,10); дубильн ре-човини - методом перманганатометрп [6]; вмiст каротинощв - спектрофото-
метричним методом [7]. Ктькюний показник аскор-бiновоI кислоти визначали за реак^ею Тiльманса [7,9,12]. Для дослщження вуглеводного комплексу, зокрема, вмюту полiсахаридiв використано метод фотоелектроколориметрп [6,13].
Аналiзи виконувались в трьох повторностях; отри-манi данi оброблено статистично i представлено у виглядi середнiх арифметичних значень з вказiвкою середнього квадратичного вiдхилення; стандартнi вщхилення не перевищували 5% [5].
Результати дослщжень та 'Гх обговорення. В результат проведених дослiджень вмiсту флавоно-1дних сполук, якi проявляють Р-втамЫну активнiсть i е природними антиоксидантами, в листках, пагонах та плодах рiзних видiв та сортiв кизильниюв встанов-лено, що здатнiсть рослин до 1х накопичення прояв-ляеться по-рiзному i мае свою специф^ для рiзних органiв.
Виявлено, що максимальна ктькють катехiнiв на-копичуеться у пагонах та листках дослщжених видiв та сортiв кизильникiв, де вона значно варте: у пагонах вщ 3794,00 мг% (С. 1М1еу1) до 8400,00 мг% (С. виЬаои^в), у листках - вщ 3794,40 мг% (С. lindleyi) до 8040,00 мг% (сорт С. ваИо'^оИив РгапоИ «Herbstfeuer»). В плодах, як правило, мютиться значно менше кате-хiнiв, а 1хня кiлькiсть змЫюеться в залежностi вiд виду рослини вщ 480,00 мг% (С. marginatus) до 1020, 00 мг% (С. ваНо'^оНив) (рис. 1).
В^^чено чггку тенденцiю до накопичення катех^ ыв в листках та пагонах дослщжених видiв та сортiв кизильникiв. Саме катехЫи вважаються основними серед флавонощних сполук, якi пiдвищують резис-тентнють стiнок кровоносних судин та водночас, збе-рiгають i пiдсилюють дю вiтамiну С, завдяки участi в окислювально-вщновних процесах та обмiнi речовин в кгмтинах.
Подiбна закономiрнiсть спостеркаеться також в накопиченнi лейко анто^аыв (рис. 2). (х ктькють домiнуе у пагонах виду С. виЬаои^в (9460,00 мг%) та у листках - С. ва1а^Нив (8003,60 мг%). М^ нiмальний вмiст лейкоанто^аыв виявлено у пагонах С. marginatus (2970,00 мг%) та у листках сорту С. ва!а^Нив РгапоИ «Repens» (4400,00 мг%). У плодах С.
Рис. 1. BMicT катехЫв в рiзних органах представникiв роду Cotoneaster: 1 — C. lindleyiSteud., 2 — C. subacutus Pojark, 3 — C. marginatus Lindl, 4 — C. salicifolius Franch, 5 — C. salicifolius Franch «Repens», 6 — C. salicifolius Franch «Herbstfeuer».
Рис. 2. Bmïct лейкоантоцiанiв в рiзних органах представникiв роду Cotoneaster: 1 - C. lindleyiSteud., 2 - C. subacutus Pojark, 3 - C. marginatus Lindl, 4 - C. salicifolius Franch, 5 - C. salicifolius Franch «Repens», 6 - C. salicifolius Franch «Herbstfeuer»
Рис. 3. Bmïct антощашв в рiзних органах представнимв роду Cotoneaster: 1 - C. lindleyi Steud., 2 - C. subacutus Pojark, 3 - C. marginatus Lindl, 4 - C. salicifolius Franch, 5 - C. salicifolius Franch «Repens», 6 - C. salicifolius Franch «Herbstfeuer».
Рис. 4. Bmïct дубильних речовин в рiзних органах представнимв роду Cotoneaster: 1 - C. lindleyi Steud., 2 - C. subacutus Pojark, 3 - C. marginatus Lindl, 4 - C. salicifolius Franch, 5 - C. salicifolius Franch «Repens», 6 - C. salicifolius Franch «Herbstfeu.
lindleyi, C. subacutus, C. marginatus нако-пичуеться вщ 420, 00 мг% до 651,00 мг% (сорт C. salicifolius Franch «Herbstfeuer»).
Вщ^чено суттеву рiзницю мiж досли дженими видами i сортами кизильниюв i за вмютом антощашв (рис. 3). Вщомо, що антощани захищають рослини вщ низьких температур, шюдливого впливу сонячного св^ла на цитоплазму. Антощ-ани виявляють протизапальну дю збшь-шують гостроту зору i перешкоджають розвитку ожирiння та дiабету. Посилене утворення антоцiанiв в кл^инах рослин вiдбуваеться за понижено'! температури навколишнього середовища, в результат припинення синтезу хлорофiлу та деф^ цитi фосфору.
Зазвичай антоцiани переважають в плодах, де 'х вмют складае вiд 52,00 мг% (C. salicifolius) до 480,00 мг% (C. lindleyi), тодi як у пагонах 'х вмiст варiюе вiд 30,00 мг% (C. marginatus) до 91,80 мг% (C. lindleyi), а у листках - вщ 53,50 мг% (C. salicifolius) до 100,00 мг% (C. subacutus, сорти C. salicifolius Franch «Repens» та Franch «Herbstfeuer», як мають близью числовi значення.
В результат дослiдження кизильникiв на вмют дубильних речовин встановлено тенден^ю до накопичення 'х в листках, за виключенням виду C. lindleyi, де кшькють 'х паритетна з вмютом у пагонах (рис. 4).
Порiвняно значно менший вмiст дубильних речовин вщ^чено у плодах видiв та сортiв, де вЫ варiюе вiд 0,9% (C. subacutus) до 2,10% (C. salicifolius), тодi як у пагонах - вщ 2,60% (C. marginatus) до 6,30% (C. lindleyi), а у листках - вщ 3,10% (C. salicifolius Franch «Repens») до 8,30% (C. salicifolius). Максимальна кшькють дубильних речовин накопичуеться у листках C. salicifolius (рис. 4).
Загальний вмют вуглеводiв визнача-ли у плодах, листках та пагонах зазначе-них видiв рослин та сор^в. Виявлено, що бшьшють полiсаxаридiв накопичуються саме у пагонах та листках. Максимальна 'х кшькють мютиться у листках (12,80%) та пагонах (10,30%) C. salicifolius, в плодах вмют полiсаxаридiв незначний - вщ 1,30% « до 3,50% (рис. 5).
Серед БАС рослин з фармаколопч-ною активнютю важливе мюце займа-ють сполуки втамЫно' групи, зокрема, аскорбЫова кислота (рис. 6). За учас-тю аскорбЫово' кислоти, пщсилюються фiзiологiчнi властивостi флавонода. У плодах дослщжених рослин вмiст аскор-бЫово' кислоти складае 22,00 мг% - (C. marginatus) та 48,00 мг% (C. subacutus), у листках 24,75 мг% (C. salicifolius Franch «Repens») та 82,17 мг% (C. salicifolius), у
пагонах - 20,80 мг% (C. salicifolius Franch «Repens») та 65,34 мг% (C. lindleyi). Тобто, вмют аскорбшовоТ кислоти з максималь-ними показниками визначено як у плодах, листках, так i у пагонах (рис. 6).
^м аскорбшовоТ кислоти у плодах визначали вмют каротиноТ^в, який сягае максимального значення у C. Lindleyi -(6,70 мг%), мЫмального у C. marginatus та C. salicifolius Franch «Repens» (3,50 мг%).
Висновки
1. Результати фiтохiмiчного скриншгу представникiв роду Cotoneaster Medic. свiдчать про Тх здатнють за вегетацiйний перiод в умовах штродукцп синтезувати i акумулювати в досить високих концен-трацiях збалансований комплекс цшних БАС з широким спектром фiзiологiчноТ дiТ, що обумовлюе полiфункцiональнiсть лiкарських властивостей дослiдженоТ сировини цих рослин.
2. Проаналiзована специфка накопи-чення полiфенольних, полiсахаридних, втамшних сполук в рiзних органах рослин з виявленням потен^альних джерел цих метаболтв. Так, за вмютом катехiнiв, лейкоантоцiанiв найбiльш цiнними ви-явились пагони у C. subacutus (8400,00 мг%; 9460,00 мг%), C. salicifolius Franch «Herbstfeuer» (8362,80 мг%) i листки у C. salicifolius Franch «Herbstfeuer» (8040,00 мг%, 6600,00 мг%), C. salicifolius (7062,00 мг%, 8003,60 мг%); за вмiстом дубильних речовин - пагони у - C. lindleyi (6,30 %) та листки у - C. salicifolius (8,30 %), C. subacutus (7,20%). Кпькюними показниками полiсахаридiв вiдрiзня-лись пагони - C. salicifolius (10,30%), C. subacutus (8,95%), C. salicifolius Franch «Herbstfeuer» (8,75%) i листки - C. salicifolius (12,80%), C. marginatus (9,90%), C. salicifolius Franch «Herbstfeuer» (9,40%), C. subacutus (7,88%). Вмют каротиноТ^в сягае максимального значення у C. Lindleyi - (6,70 мг%). До-слщження по вмюту аскорбшовоТ кислоти може на-бувати максимальних значень як у плодах, листках так i у пагонах.
3. Представник C. salicifolius Franch «Herbstfeuer» роду видшяеться вщ решти вивчених зразюв висо-ким вмютом БАС i у листках, i у пагонах.
Рис. 5. BMicT полiсахаридiв в рiзних органах представниюв роду Cotoneaster: 1 - C. lindleyi Steud., 2 - C. subacutus Pojark, 3 - C. marginatus Lindl, 4 - C. salicifolius Franch, 5 - C. salicifolius Franch «Repens», 6 - C. salicifolius Franch «Herbstfeuer».
Рис. 6. BMicT аскорбшовоТ кислоти в pi3^x органах представнимв роду Cotoneaster: 1 - C. lindleyi Steud., 2 - C. subacutus Pojark, 3 - C. marginatus Lindl, 4 - C. salicifolius Franch, 5 - C. salicifolius Franch «Repens», 6 - C. salicifolius Franch «Herbstfeuer.
Перспективи подальших дослщжень. Про-ведене дослщження на основi отриманих значних показниюв у виявленних кизильниюв - потенцмних джерел бюлопчно активних метаболтв, здатних впливати на безлiч структурних i функцюнальних систем клiтин i органiзму вцшому, дозволяе про-гнозувати рiзноплановий характер Тх фармаколопч-ноТ д1Т та перспективи використання цшно'Т дешевоТ сировини при створенш лiкувально-профiлактичних фiтозасобiв.
.niTepaTypa
1. Aseyeva T.A. Lekarstvennyye rasteniya Tibetskoy meditsiny / T.A. Aseyeva, K.F. Blinova, G.P Yakovlev. - Novosibirsk: Nauka, Sibirskoye otdeleniye, 1985. - 160 s.
2. Bazaron E.G. Vandur'ya-onbo - traktat indo-tibetskoy meditsiny / E.G. Bazaron, T.A. Aseyeva. - Novosibirsk: Nauka, Sib. otd., 1984. -117 s.
3. Golitsyn S.V. Kizil'nik alaunskiy. Novosti sistematiki vysshikh rasteniy. Botan. in-t im. V.L. Komarova / S.V. Golitsyn. - M.-L.: Nauka, 1984. - S. 145-146.
4. Grevtsova A.T. Kizil'niki v Ukraine / A.T. Grevtsova, N.A. Kazanskaya. - K.: Niva, 1997. - 192 s.
5. Zaytsev G.N. Matematicheskiy analiz biologicheskikh dannykh / G.N. Zaytsev. - M.: Nauka, 1991. - 184 s.
6. Issledovaniye dubil'nykh veshchestv v rasteniyakh - introdutsentakh / G.T. Grevtsova, N.I. Dzhurenko, A.M. Gorelov [i dr.] // VHsnik KiHvs'kogo natsHonal'nogo unHversitetu HmenH Tarasa Shevchenka. HntroduktsHya ta zberezhennya roslinnogo rnznomanHttya. - 2009. - № 25-27. - S. 45-46.
7. Kobzar A.YA. FarmakognozHya v meditsinH. 1. KlHnHchna farmakognozHya. 2. FHtoterapHya / A.YA. Kobzar. - K.: Meditsina, 2006. - 476 s.
8. Koval'ov VM. FarmakognozHya z osnovami bHokhHmHH'roslin / V.M. Koval'ov, O.H. PavlHy, Т.Н. Hsakova. - KharkHv: Prapor, 2000. - 704 s.
9. Metodicheskiye rekomendatsii po analizu plodov na biokhimicheskiy sostav. - Yalta: GNBS, 1982. - S. 11-17.
10. Metody biokhimicheskogo issledovaniya rasteniy / pod red. A.I. Yermakova. - L.: Agropromizdat. Leningradskoye otdeleniye, 1987. - 430 s.
11. Petrova V.P. Biokhimiya dikorastushchikh plodovo-yagodnykh rasteniy / V.P. Petrova. - K.: Nauk. dumka, 1976. - 334 s.
12. Petrov R.V Immunologiya / R.V. Petrov. - M.: Meditsina, 1982. - 368 s. 13. OsoblivostH bHokhHmHchnogo skladu plodHv kizil'niku H gorobino kizil'niku / G.T. Grevtsova, V.M. Mezhens'kiy, L.O. Mezhens'ka [ta Hn.] // Problemi yeksperimental'noH' botanHki ta bHotekhnologHH". Zb. nauk. pr. - 2012. - Vip. 1. - S. 174-179.
Ф1ТОХ1М1ЧН1 ОСОБЛИВОСТ1 ПРЕДСТАВНИК1В РОДУ Cotoneaster Medik Джуренко Н. I., ПаламарчукО. П., Четверня С. О., Гревцова Г. Т., Михайлова I. С. Резюме. У статт np0ai-^i30BaH0 дан xiMi4Horo вивчеиия метаболитiв в pi3HMX оргаиах ви^в i сор™ роду Cotoneaster Medic. за вегетацмний пеpioд в умовах Ытродукцп. Отpиманi результати виявили потенцмы си-poвиннi джерела цiнних БАС, що дозволить розглядати кизильники в ракурс i'x використання у вироб!ицга фитoзаcoбiв лiкувальнo-пpoфiлактичнoгo спрямування за вимогами сучасностк
Ключовi слова: кизильники, к. Лiндлея (C. lindleyiSteud), к гоструватий (C. subacutus Pojark), к. облямова-ний (C. marginatus Lindl), к. верболистий (C. salicifolius Franch) сорти C. salicifolius: «Повзучий» (Repens), «Осн не полум'я» (Herbstfeuer), пoлiфенoльнi, пoлicахаpиднi, вiтамiннi сполуки.
ФИТОХИМИЧЕСКИЕ ОСОБЕННОСТИ ПРЕДСТАВИТЕЛЕЙ РОДА Cotoneaster Medik Джуренко Н. И., Паламарчук Е. П., Четверня С. А., Гревцова Г. Т., Михайлова И. С. Резюме. В статье проанализированы данные химического изучения метаболитов в разных органах видов и сортов рода Cotoneaster Medic. за вегетационный период в условиях интродукции. Полученные результаты выявили потенциальные сырьевые источники ценных БАВ, что позволит рассматривать кизильники в ракурсе их использования в производстве фитосредств лечебно-профилактического назначения по требованиям современности.
Ключевые слова: кизильники, Cotoneaster lindleyi Steud), C. subacutus Pojark, C. marginatus Lindl, C. salicifolius Franch, сорта C. s alicifolius: «Ползучий» (Repens), «Осеннее пламя» (Herbstfeuer), полифенольные, полисахаридные, витаминные вещества.
PHYTOCHEMICAL FEATURES OF REPRESENTATIVES OF THE GENUS Cotoneaster Medik Dhurenko N. I., Palamarchuk O. P., Chetvernya S. A., Grevtsova G. T., Mikhailova I. S. Abstract. The article has analyzed the data of the chemical study of metabolites in different organs of species and varieties of the genus Cotoneaster Medic. of the growing season in the conditions of introduction with the prospect of forming the possibilities for their further use in medicine and pharmacy. Genus Cotoneaster includes about a hundred species that are distributed throughout Eurasia; more than 40 species аге growing on the territory of the former USSR. In the flora of Ukraine there are two species, the prevalent number of which is found in the Carpathians and Crimea. In the collections of the Botanical gardens and Dendroparks of Ukraine more than 37 taxa are cultivated, which in the majority are grown as decorative culture. In Ukraine, the potential of these original plants is far from exhausted. There is a need to expand the possibilities of implementation and rational using of plant raw materials of Cotoneaster to create therapeutic and preventive phyto-drugs.
The specificity of the accumulation of polyphenolic, polysaccharide, and vitamin compounds in various plant organs has been analyzed. A clear trend has been observed in the accumulation of catechins in leaves and shoots of the investigated species and cotoneaster varieties, the maximum number of which varies significantly: in shoots from 3794.00 mg% (C. lindleyi) to 8400.00 mg% (C. subacutus), in leaves - from 3794.40 mg% (C. lindleyi) to 8040.00 mg% (variety C. salicifolius Franch "Herbstfeuer"). A special pattern is also observed in the presence of leucoanthocyanins, the quantitative indices of which predominate in shoots of the species C. subacutus (9460.00 mg%) and in leaves - C. salicifolius (8003.60 mg%). There is a significant difference between the species studied and the varieties of cotoneasterers and the content of anthocyanins, the number of which predominates in the fruit and varies in plants from 52.00 mg% (C. salicifolius) to 480.00 mg% (C. lindleyi). The maximum level (8.30%) of the tannin content was noted in leaves of the C.salicifolius species, which, like shoots, also accumulate a sufficient number (12.80% and 10.30%) of polysaccharides. High rates of vitamins accumulation are characteristic for all organs of the studied plants, whereas the presence of carotenoids (6.70 mg%) is noted in fruits of the C. lindleyi type. It should be noted plants C. salicifolius Franch "Herbstfeuer" genus - the most promising batteries of biologically active substances (BAS).
Phytochemical screening of representatives of the genus Cotoneaster testifies to their ability to synthesize and accumulate a complex of balanced physiologically active metabolites under the conditions of introduction during the vegetative period, which determines the polyfunctionality of the medicinal properties of the identified prospective raw material - a potential source of phyto-drugs for therapeutic and prophylactic purposes.
Keywords: cotoneaster lindleyi Steud, C. subacutus Pojark, C. marginatus Lindl, C. salicifolius Franch and varieties of C. salicifolius "Repens" and «Herbstfeuer», polyphenolic, polysaccharide, and vitamin compounds.
Рецензент - проф. Гапон С. В. Стаття надшшла 06.11.2017 року
