CC BY
17
ОСВ1ТНЯ КОМУН1КАЦ1Я: РЕАЛ11 ТА ПЕРСПЕКТИВИ
Натал/я РАДЧЕНКО
ФЕНОМЕН Д1АЛОГУ В ОСВ1ТНЬОМУ ПРОЦЕС1
У статт1 розглядаетъся феномен д1алогу / його ролъ в процеЫ навчання. Анал1зуютъся функщоналът р1зновиди д1алогу вт античност1 до сучасних дга-лог1чних концепцш. Зокрема д1алог як заЫб порозумшня, д1алог як пошук /стини, д1алог як сходження до смислу, внутрш-нш д1алог, д1алог як стлкування людини з Богом, д1алог кулътур, д1алог як заЫб са-мовизначення. Наголошуетъся на тому,
що в сучасному свМ найбшъшог актуалъност1 набули д1алог кулътур / д1алог як заЫб самовизначення. В освтнъому процеЫ значну ролъ в1д1грае також внутршнш д1алог та д1алог як сходження до смислу.
Серед проблем сучасно! фГлософп освГти велика увага придГляеться питанию дгалопзацп освГти. Пгд впроважденням принципу дгалоггзму в освГту переважно розумгють налагодження суб'ект-суб'ектних зв'язюв мiж учителем та учнем (О.Н.Ушакова, Г.Г.Феоктистов, В.А.Петрова, М.С.Каган, Г.M.Бiрюкова) на противагу суб'ект-об'ектним вiдносинам i пов'язують iз сучасним фiлософським тлумаченням дiалогу. Недолiком подiбних дослiджень е те, що вони апелють до досить вузького розумгння дiалогiчного принципу.
Феномен дiалогу мае довгу iсторiю у захщнш фшософп та культурi. Його поява пов'язуеться ще з дгалектичним методом Зенона (6 ст. до н. е.), далг дгалог як метод був розвинутий Сократом, який г надав йому класич-них рис. У фглософп XX столГття дгалоггчний принцип дослгджувався представниками фглософп дгалогу (або фшософп зустргчг) — Ф. Розенц-вейгом, М. Бубером, Е. Левгнасом, М. Бахтгним, а також В.С.Бгблером (фглософгя дгалогу культур).
У цгй статтг ми зробимо спробу дати цшсне бачення феномену дгалогу (для цього видглимо його фуикцiональнi ргзновиди) для того, щоб з'ясувати можливг способи його застосування в освГтньому процесг.
Дiaлoг як 3aci6 пopoзyмiння. Caмe зтачення пoняття «дiaлoг» (poзмo-вa, те, щo здiйcнюeтьcя «чepeз cлoвo») вiдcилae нac дo poзyмiння дiaлoгy як oбмiнy «cлoвaми». Oднaк вapтo зayвaжити, щo «cлoвo» тут не мoжнa poзyмiти y йoгo вyзькoмy згаченш.
Пpoцec ^мушк^и пepeдбaчae не лише oбмiн cлoвaми, aлe i 3aRra-деними в ниx знaчeннями, вpaxoвye нeвepбaльнi чинники тoщo. Kracm-тою e мoдeль aктy мoвлeннeвoï ^мушк^и, зaпpoпoнoвaнa Poмaнoм Якoбcoнoм. Згiднo щи мoдeлi, пoвiдoмлeння пepeдaeтьcя вщ aдpecaнтa (тoй, xтo нaдcилae пoвiдoмлeння) дo aдpecaтa (тoй, xтo йoгo cпpиймae). Oднaк e ще тpи вaжливi елементи aктy кoмyнiкaцiï: кoнтeкcт, який вpaxo-вyeтьcя пpи пepeдaннi ^в^^млен™, кoд (мoвa), який мae 6ути cпiльним для aдpecaнтa i aдpecaтa, тa кoнтaкт мш ними.
To6to вaжливим e не лише те зтачення, яке нece пoвiдoмлeння, aлe тaкoж i кoд, 3a дoпoмoгoю якoгo вoнo пepeдaeтьcя, i ^maxr мш cпiвpoз-мoвникaми. Taк, нaпpиклaд, Mapтiн Бyбep ввaжae, щo «^в^^млен™» вщ oднieï людини дo iншoï мoжe пepeдaвaтиcь нaвiть тoдi, тли вiдcyтнiй 6удь-який чyттeвий зв'язoк — cлoвa, жecти, мiмiкa. Дiaлoг мoжe вiдбyвa-тиcь мш двoмa людьми, яю cидять пopyч i мoвчaть. вди^ю oбoв'яз-кoвoю yмoвoю дiaлoгy e «взaeмнa cпpямoвaнicть внyтpiшньoï дп» — cпiвpoзмoвники пoвиннi бути cпpямoвaнi oдин дo oднoгo, вiдкpитi для тош, щoб впycтити 1ншу людину у cвiй cвiт.
M. Бyбep видiляe тpи cпocoби cпpийняття iншoï людини: crnCTepe-ження, cпoглядaння, пpoникнeння. Людинa, щo «cпocтepiгae» 3a iншoю, нaмaгaeтьcя, в пepшy чepгy, зaкapбyвaти у пaм'ятi Iншoгo, збepeгти я^-мoгa бiльшe пoдpoбиць, пoв'язaниx з ïï oб'eктoм cпocтepeжeння. Людинa, щo «cпoглядae» iншoгo, пoклaдaeтьcя нa пpиpoднy дiяльнicть cвoeï пaм'ятi i тавоть не poбить нiякиx зycиль нaд coбoю у cпiлкyвaннi. Але iraye тpeтя фopмa cпiлкyвaння — «пpoникнeння», щo пepeдбaчae aктивнy пoзицiю щoдo cпiвpoзмoвникa, вiдкpитicть у cпpийняттi пoвiдoмлeння, гoтoвнicть пoчyти cкaзaнe.
Caмe «пpoникнeння» e, нa думку M. Бyбepa, пepeдyмoвoю cпpaвж-ньoгo дiaлoгy, який вiдpiзняeтьcя вщ дiaлoгy «тexнiчнoгo» i «зaмacкoвaнo-гo пщ дiaлoг мoнoлoгy». У cпpaвжньoмy дiaлoзi мш тага yчacникaми вcтaнoвлюютьcя жив1 взaeмoвiднocини, тexнiчний дiaлoг e вимyшeнoю нeoбxiднicтю пopoзyмiння. Щo ж cтocyeтьcя зaмacкoвaнoгo пщ дiaлoг мo-нoлoгy, тo вш являe coбoю cитyaцiю, в якш кoжeн i3 cпiвpoзмoвникiв та-cпpaвдi гoвopить caм i3 coбoю.
Згщто з кoнцeпцieю M. Бaxтiнa, yмoвoю poзyмiння e нaявнicть пев-TOra «тpeтьoгo» cyб'eктa дiaлoгy — «нaдaдpecaтa», який у piзнi eпoxи м1г poзyмiтиcь як Бoг, aбcoлютнa ютита, гoлoc coвicтi, нapoд, cyд icTOpiï, нayкa i т. 1н. Xoчa, нa думку M. Бaxтiнa, «^e™» не e чимocь мeтaфiзич-ним чи мютичним, йoгo нeoбxiднicть випливae 1з пpиpoди cлoвa, яке ^arae бути пoчyтим, i не зyпиняeтьcя нa нaйближчoмy poзyмiннi, a шyкae вce глибшoгo poзyмiння [4, З05—З06].
Haтaлiя Радченко. Феномен дiaлoгy в 0CBÍTHb0My пpoцeci
Дiaлoг як пoшyк гстини. Haйпepшим вiдoмим нaм пpиклaдoм дiaлoгy у зaxiднiй фiлocoфcькiй думц1 e coкpaтичний дiaлoг. Дiaлoг Coкpaтa — дiaлeктичний cпociб пoшyкy icтини чepeз зaпитaння i вiдпoвiдi. в1н ши-paeтьcя нa дiaлeктикy Зeнoнa, яга бyлa мeтoдoм cпpocтyвaння cyджeнь cyпepникa шляxoм виявлення в ниx cyпepeчнocтeй. Coкpaт, як ми мoжe-мo cyдити 1з дiaлoгiв Плaтoнa, a^™™ викopиcтoвye дiaлeктичний мeтoд, aлe не мae нa мeтi пpocтo зaпepeчити твepджeння cпiвpoзмoвникa, мeтoю Coкpaтa e ташух icтини.
Цей пoшyк здiйcнюeтьcя зycиллями вcix йoгo yчacникiв, ocxi^™ icтинa у гoтoвoмy вигляд1 не дaнa нiкoмy. А yмoжливлюe тaкий пoшyк вже зaклaдeнe в людиш знaння, яке пoтpiбнo т1льки aктyaлiзyвaти, poз-кpити.
Зaзвичaй poзpiзняють дв1 cклaдoвi coкpaтичнoгo дiaлoгy: дiaлoг як зaciб пoшyкy icтини aбo ми^еш^ «нapoджeння душ1» — «мaйeвтикa», a тaкoж тaк звaнe «викpиття», щo пepeдye мaйeвтицi, — йoгo метою e зa-певнити cпiвpoзмoвникa у тому, щo в1н нiчoгo не знae i opieнтyвaти йoгo та caмoпiзнaння.
Пoдiбнe викpиття нeoбxiднe тому, щo витoкoвoю yмoвoю co-кpaтiвcькoгo дiaлoгy e гoтoвнicть o6ox таго yчacникiв дo cпiльнoгo ташу-ку. У вiдoмiй coкpaтiвcькiй фopмyлi «я зтаю, щo я нiчoгo не зтаю» зaклa-дeнo caмy мoжливicть пiзнaння, ocкiльки caмoвпeвнeнicть зaвaжae npo^-cy пiзнaння.
Oднaк ocтaтoчнa гстита не poзкpивaeтьcя цiлкoвитo у дiaлoзi, мeтoю coкpaтiвcькoгo дiaлoгy e caмe пoшyк icтини, a не ïï вiднaйдeння. Icтинa e лише тим opieнтиpoм, який cпpямoвye цей ташух.
Moжнa cкaзaти, щo icтинa у coкpaтiвcькoмy дiaлoзi e тим «та^мто-лoм», зaвдяки якoмy вcтaнoвлюeтьcя взaeмopoзyмiння cпiвpoзмoвникiв.
Дiaлoг як cxoджeння дo cмиcлy. У peзyльтaтi тaкoï дiaлoгiчнoï взaeмoдiï ïï yчacники взaeмoзбaгaчyютьcя — вiдкpивaють для ceбe нoвi cмиcли oбгoвopювaнoгo. Biдтaк ми пpиxoдимo дo ще oднieï функцп дiaлoгy — дiaлoг як cxoджeння дo cмиcлy.
Kлacичний coкpaтiвcький дiaлoг пepeдбaчae ви^итая нoвиx cмиcлiв. Ця функц1я дiaлoгy вiдpiзняe йoгo вщ ^ocro'i poзмoви aбo беоди. Дiaлoг — не дoвiльнa poзмoвa нa будь-яку тему, a та^ужений oбмiн cмиcлaми.
Вито^ни мoжнa нaзвaти дiaлoгiчними, — ввaжae M. Бaxтiн, — якщo мгж aдpecaнтoм i aдpecaтoм вcтaнoвлюeтьcя poзyмiння. Bиcлoвлeнe пoвiдoмлeння лише тoдi нaбyвae cмиcлy, кoли йoгo зpoзyмiли i витавши нa ньoгo. Iншими cлoвaми, cмиcл e тaм, де e вадтавадь нa питaння.
Дiaлoг як зaciб cxoджeння дo cмиcлy e, вiдтaк, yнiвepcaльним мето-дoм ф^^фи i вкaзye нa ïï дiaлoгiчнy пpиpoдy. Адже cyтнicть ф^^фи пoлягae у пocтiйнoмy пoшyцi вiдпoвiдeй та питaння. Згiднo M. Бaxтiнa, ф^^фм poзпoчинaeтьcя тaм, де зaкiнчyeтьcя точта нayхa. Toчнi нayки мoнoлoгiчнi зa cвoeю cyттю, нa в1дм1ну вщ гyмaнiтapниx. Oб'eктoм тoчнoï нayки виcтyпae piч, oб'eктoм гyмaнiтapнoï — caмa людинa, тoбтo oб'eкт i
cyб'eкт тут cпiвпaдaють, a oтжe, мoжливий дiaлoг i пpиcyтнiй пeвний cмиcл [l, ЗбЗ].
Внутршнш ддалог. У cyчacниx пcиxoлoгiчниx дocлiджeнняx внyтpiшнiй дiaлoг poзглядaeтьcя як iнтepiopизaцiя, пepexiд вщ зoвнiшньoï мiжoco-биcтicнoï взaeмoдiï дo дiaлoгy iз caмим coбoю, щo вiдбyвaeтьcя пpи œpe-xoдi вщ дитячoгo вiкy дo дopocлoгo i пoв'язaний iз виникнeнням caмoкoн-тpoлю i caмopeгyляцiï дитини. Bнyтpiшнiй дiaлoг мoжe 6ути cпpямoвaний нa caмoпiзнaння, цiннicнy caмopeгyляцiю, caмoвиxoвaння, caмoзaxиcт.
З фiлocoфcькoï тoчки зopy внyтpiшнiй дiaлoг e пeвним peфлeктив-ним cпocoбoм ocягнeння caмoгo ceбe. Oднaк, зa дyмкoю B. Бiблepa, внyтpiшнiй дiaлoг — цe нe пpocтo peфлeкciя, a caмe дiaлoг, ocкiльки «ви-тoкoвий iмпyльc думки нe в тому, щoб пpocтo зpoзyмiти cвoю думку, в yciй ïï цiлicнocтi i cиcтeмнocтi, a в тому, щoб пepeтвopити, змiнити, œpe-виpiшити cвiй cпociб миcлeння» [5, 229].
B. Бiблep пopiвнюe xiд думки iз poбoтoю apxiтeктopa. Apxiтeктop пpoeктye нe бyдiвлi, кoлoни i cxítoí, — гoвopить B. Бiблep, — a пycтoтy вcepeдинi тa тамгж ниx. Ane ця пycтoтa нaбyвae виpaзнocтi зaвдяки тим кoнтypaм, щo нaдaють ш apxiтeктypнi cпopyди. Taк i дyмкa твopитьcя зaв-дяки тiй «ycTOn», яку вoнa зaлишae, тoмy щo пpoпycкaючи щocь тадум-ки, ми зaлишaeмo мicцe для д^льто^ «iншoгo» (у випaдкy внyтpiшньoгo дiaлoгy — нaшoгo iншoгo «Я»).
Ц iншe «Я» в piзниx кoнтeкcтax мoжe бути пepcoнiфiкoвaнe (дaймoн Coкpaтa), мoжe вкaзyвaти нa швний вищий пpинцип у людинi, тотож-нocтi iз яким вoнa ^arae (як у eгипeтcькoмy тeкcтi «дiaлoг людини iз cвoeю дyшeю Бa»), aбo мoжe пpocтo вкaзyвaти та мexaнiзм peфлeк-cивнocтi cвiдoмocтi. Ane в кoжиoмy випaдкy чepeз внутрший дiaлoг вiдбyвaeтьcя пepeтвopeння, змiнa cyб'eктa.
Дiaлoг як cпiлкyвaння людини з Богом мoжнa poзглядaти oкpeмo aбo як piзнoвид внyтpiшньoгo дiaлoгy. Biдoмий пcиxoлoг peлiгiï У. Джeймc, нaпpиклaд, oтoтoжиюe cфepy пoтoйбiчнoгo, у зв'язoк iз якoю людинa вcтyпae пщ чac мoлитви, iз ïï пiдcвiдoмicтю. Цe, нa йoгo думку, cфepa, якa e ocнoвoю нaшoгo нacтpoю, cимпaтiй, якa мicтить миттeвi cпoгaди, штущп, фaнтaзiï, ane тaкoж i пepeкoнaння, вipy, мicтичнi пepeживaння.
Moлитви ж, з тoчки зopy У. Джeймca, мoжнa тод^ити нa мoлитви-пpoxaння, мeтoю якиx e oтpимaння пeвниx життeвиx блaг в oбмiн нa дoвipy вipyючoгo, тa мoлитви, cпpямoвaнi лишe нa кoнтaкт iз бoжecт-вeннoю пepшoпpичинoю cвiтy. У peзyльтaтi дpyгoгo типу мoлитви лю-динa cтae бшьш здaтнoю дo cпpийняття нaвкoлишньoгo cвiтy, oc^^™ пoчинae iнaкшe бaчити cвiт — вoнa дивитьcя нa cвiт з любoв'ю, i вiн oтpимye для ^ï ocoбливy «життeвicть», здaeтьcя людинi товим i ^e-кpacним. Пpичoмy пoдiбнa мoлитвa нe e явищeм cyro peлiгiйнoгo жит-тя. Taк, У. Джeймc вкaзye, щo тaкi пepeживaння мoжнa зycтpiти нe лишe у xpиcтиян, are й у aнтичниx ф^ocoфiв — Mapкa Aвpeлiя тa Eпiкeтa, тpaнcцeндeнт^icтiв тoщo.
Haтaлiя Paдчeнкo. Фeнoмeн дiaлoгy в ocвiтньoмy пpoцeci
Дiaлoг людини з Бoгoм здiйcнюeтьcя тaкoж чepeз cпoвiдь. Cпoвiдь xapaктepнa тим, щo в нш, нa в1дм1ну в1д звичaйнoгo дiaлoгy, вiдбyвaeтьcя пiдмiнa aдpecaтa i нaдaдpecaтa. Якщo у звичaйнoмy дiaлoзi людита, звep-тaючиcь дo iншoï людини, нecвiдoмo пepeдбaчae нaявнicть пeвнoгo нaд-aдpecaтa, тo у cпoвiдi людита cвiдoмo звepтaeтьcя дo нaдaдpecaтa, a iншa людинa (cвящeник) e лише пocepeдникoм (пpичoмy нeoбoв'язкoвим) тaкoï взaeмoдiï. Пpeкpacним взipцeм cпoвiдi як лiтepaтypнoгo жaнpy e вiдoмa «Cпoвiдь» Августин Блaжeннoгo.
Якщo poзглядaти дiaлoг не лише як зaciб вepбaльнoï взaeмoдiï, тo дo цьoгo piзнoвидy мoжнa вiднecти будь-яку фopмy кyльтoвoï peлiгiйнoï дiяльнocтi, ocкiльки pитyaл e фopмoю дiaлoгiчнoï взaeмoдiï людини з iншoю peaльнicтю.
Дiaлoг культур як явище пoв'язaний 1з пepexiдними eтaпaми зaxiднoï icтopiï. в1н мaв мicцe в еллшютичну дoбy (пoявa cинкpeтичниx peлiгiйниx тa eклeктичниx фiлocoфcькиx тeчiй), у пiзньoмy Cepeдньoвiччi («Дiaлoг м1ж Фiлocoфoм, Iyдeeм i Xpиcтиянинoм» П'epa Aбeляpa). У XX cтoлiттi пpoблeмa дiaлoгy кyльтyp знoвy нaбyлa aктyaльнocтi.
Зa дyмкoю M. Бaxтiнa, «нaйбiльш ^^ужене i пpoдyхтивнe життя кyльтypи пpoxoдить нa меж! ïï oкpeмиx oблacтeй» [2, З29].
Жoдeн кyльтypний фетомен нiкoли не вичepпyeтьcя лише cвoïм те-пepiшнiм змicтoм, a вxoдить у «Великий чac», ocкiльки у ^ct^^x ета-xax в1н збaгaчyeтьcя нoвими знaчeннями i cмиcлaми. «Аш caм Шeкcпip, aнi йoгo cyчacники не знaли тoгo «вeликoгo Шeкcпipa», якoгo ми тeпep знaeмo», — гoвopить Бaxтiн.
Гoлoвнoю yмoвoю poзyмiння iншoï кyльтypи e «пepeбyвaння зa ме-жaми», нa думку Бaxтiнa, a не «вживaння» в чужу кyльтypy. Heмoжливo збaгнyти 1ншу кyльтypy, вiдмoвившиcь в1д cвoeï, в1д cвoгo мicця у npo-cтopi й чaci. I paзoм з тим, iншa кyльтypa глибше poзкpивae ceбe чepeз пoгляд ззoвнi — лише пepeбyвaючи пoзa нею, мoжнa poзкpити ïï cмиcл, пocтaвити питaння, якж ця кyльтypa caмa co6í не cтaвилa. У тaкий cпociб вiдбyвaeтьcя дiaлoг cмиcлiв, дiaлoг кyльтyp, в я^му кoжнa з ниx збepiгae cвoю цiлicнicть, aлe вoни взaeмoзбaгaчyютьcя.
C. Бiблep poзглядae дiaлoг кyльтyp як дiaлoг piзниx лoгiк, яю e ядpaми фopм кyльтypи. KyrtKryp^ нa йoгo думку, з'являютьcя caмe у тoчцi згткнен-ня лoгiк. Kyльтypa, тaким чинoм, icнye caмe як дiaлoг кyльтyp, a щея дiaлo-гу як «cпiлкyвaння лoгiк» i e, в кiнцeвoмy пiдcyмкy, iдeeю кyльтypи.
Дiaлoг як 3aci6 caмoвизнaчeння, вщняидення cвoгo «Я». Згiднo бaчeн-ня cyчacнoï ф^^фи дiaлoгy, дiaлoг дoзвoляe не лише зpoзyмiти Iншoгo aбo «Tи», aлe й caмoiдeнтифiкyвaти ceбe caмoгo. Людинa, як i кyльтypa, не мoжe poзпiзнaти ceбe caмy без пoглядy ззoвнi.
Cпpaвa в тому, щo iдeнтичнicть не мoжe бути вiднaйдeнa paз i нaзaв-жди — людинa пocтiйнo змiнюeтьcя, a тoмy пoтpeбye пocтiйнoгo œpeoc-миcлeння ceбe. M. Бaxтiн нaзивae це «нecпiвпaдiнням людини 1з caмoю coбoю», яке e пepeдyмoвoю cпpaвжньoгo життя. Пoдiбнy думку виотов-
люe i E. Лeвiaнac: «Я — да нe тe буття, щo зaвжди зaлишaeтьcя oдним i тим caмим; я — цe буття, icнyвaння я^го пoлягae у caмoiдeнтифiкaцiï, у табут iдeнтичнocтi зa бyдь-якиx oбcтaвин» [9, 7б].
Caмe в пpoцeci дiaлoгy вiдбyвaeтьcя cтaнoвлeння людини, якa ж тшьки poзкpивaeтьcя для iншиx, ane i для ceбe caмoï. Ane в дiaлoзi нe poз-кpивaeтьcя гoтoвий xapaктep, cкopiшe, дiaлoг e пpoцecoм пoшyкy. Звiдcи M. Бaxтiн вивoдить тaкy фopмyлy: «бути — oзнaчae дiaлoгiчнo cпiлкyвaти-cя» [З, 150]. Дiaлoг, тaким читом, e нe зacoбoм, a caмoцiллю.
«Людинa нe мoжe ocмиcлити ceбe i бeз aдpecaтa — читaчa чи o^yxa-чa — i^ye лишe пoтeнцiйнo», — ввaжae B. Бiблep. Toмy пoдiбнe дiaлoгiчнe буття peaлiзoвyeтьcя у твopi кyльтypи — тaк людинa oтpимye мoжливicть тpaнcлювaти ceбe.
Chacra фiлocoфiя дiaлoгy нaйбiльшe зocepeджeнa нa дiaлoзi кyльтyp тa дiaлoзi як зacoбi caмoiдeнтифiкaцiï. Ц нe випaдкoвo i пpoдиктoвaнo yмoвaми c^acrnra cвiтy. Cepeдньoвiчнi aвтopи nparay™ у будь-який cпociб пpиxoвaти cвoe iм'я, пpипиcaти aвтopcтвo кoмycь iз вiдoмиx дiячiв минуто'1 eпoxи. Bo™ мaли нa мeтi лишe пepeдaти cвoe пoвiдoмлeння ra-cтyпнoмy пoкoлiнню — пoвiдoмлeння, oтpимaнe, у cвoю чepгy, вщ та-кoлiння пoпepeдньoгo. Cьoгoднi мoвa йдe пpo нeoбxiднicть тpaнcлювaти ceбe у твopi кульки. C^a^rn людинi cклaднo вiдшyкaти влacнy ден-тичнiть. Пocтмoдepний cвiт нaдae ш мoжливicть oбиpaти ceбe з-тамш нeвичepпнoï кiлькocтi вapiaнтiв, нa вщмшу вщ тpaдицiйнoгo cycпiльcтвa, дe rnrax кoжнoгo був нaпepeд зaдaний. Oднaк caмe цe poзмaïття мoжливocтeй пpизвoдить дo вce бiльшoï втpaти ceбe i нeздaтнocтi oбpaти жoднy iз ниx.
Дiaлoг кyльтyp тaкoж e нeoбxiдним cyчacнoмy глoбaлiзoвaнoмy cвiтy. Якщo в минyлi eпoxи piзнi кyльтypи icнyвaли дocить aвтoнoмнo, тo зapaз вoни тicнo cпiвicнyють, щo вимaгae кyльтypи тaкoгo ^в^ну-вaння, a caмe — здaтнocтi збepeгти ceбe i бути гoтoвими пoчyти шшж.
Дiaлoг, вiдтaк, нaбyвae cьoгoднi вaжливoгo знaчeння i e, в пepшy чepгy, iнcтpyмeнтoм збepeжeння iдeнтичнocтi — як oкpeмoï людини, тaк i кулк^и в цiлoмy. Biдпoвiднo, у ^o^ci нaвчaння вiн тaкoж нaбyвae то-виx pиc i викoнye нoвi функцп, нe пpитaмaннi тpaдицiйнoмy cycпiльcтвy.
Pociйcькi дocлiдницi Дayтoвa O.Б. тa Лaпiнa Н.Л. нaдaють вaжливoï poлi дiaлoгy oбpaзiв кyльтypи, щo вiдбyвaeтьcя чepeз cyб'eктiв ocвiтньoгo пpoцecy. Tax™ тип кoмyнiкaцiйнoгo зв'язку в дiaлoгiчнoмy ocвiтньoмy пpoцeci вoни нaзивaють «Я-oбpaз кyльтypи», дe дiaлoг вiдбyвaeтьcя мгж yчитeлeм i змicтoм тa учжм i змicтoм. Oкpiм цьoгo типу видшяють тaкoж типи «Я-1нший», щo xapaктepизye xapaктep зв'язку мш учнями тa мш yчитeлeм i учжм, a тaкoж «Я-caм», який вкaзye нa нeoбxiднicть внyтpiш-ньoгo дiaлoгy як для yчитeля, тaк i для учня [7].
У пoдiбнiй клacифiкaцiï e пeвнa лoгiкa: pyxaючиcь в1д зacвoeння o6-paзiв кyльтypи, yчeнь нaбyвae здaтнocтi вcтyпaти в дiaлoгiчнy взaeмoдiю з 1ншими учнями тa yчитeлeм, a цeй дocвiд, в cвoю чepгy, yмoжливлюe внyтpiшнiй дiaлoг.
Наталт Радченко. Феномен д1алогу в осв1тньому процес
Здатшсть до внутршнього д1алогу буде, скорше, нacлiдкoм освгтньо-го процесу i свщченням саморозвитку i становлення людини. Одним iз зacoбiв, який сприяе такому становленню е звернення до смислу, яке вщбуваеться через дiaлoг.
Однак виникае питання: якого характеру мае бути взаемодм м1ж учителем i учнем, щоб вщбувалось пoдiбне звернення до смислу? 1ншими словами, яким буде характер взаемодп «Я-шший» в ocвiтньoму проце«? Це, вочевидь, не може бути дiaлoг лише в тому тлумаченш, якого йому надають представники сучасно! фшософп дiaлoгу, осыльки М. Бахтш, на-приклад, сам зауважуе, що в д!алогах Ф. Достоевського, як1 в1н розглядае як приклад пол!фошчних, тобто, дiaлoгiчних твор1в, — вщсутне становлення думки. Дiaлoг там вщбуваеться м1ж уже наявними смисловими установками [3, 142]. Завданням же освггнього процесу е саме становлення думки, способу мислення.
Очевидно, що найпростшою формою, яка використовуеться в освш, е дидактичний д!алог. Росшський дослщник Г. Pузaвiн розр!зняе дидак-тичний та пошуковий д!алог [10, 159]. Мета дидактичного, на його думку, в тому, щоб допомогти учню засво!ти мaтерiaл та розвинути навички лог1чного мислення. Приведення учителем учня до уже вщомого смислу виконуе навчальну функц1ю — навчае правильно будувати мiркувaння, ар-гументувати свою думку, а також закладае основи дiaлoгiчнoгo мислення.
Пошуковий д!алог спрямований на вщкриття нових наукових гстин. Такий дiaлoг може застосовуватись лише на певному еташ навчання, коли учень уже волод!е дocтaтнiм обсягом знань. тод1 можливим стае о6м1н уже наявними смислами мгж учителем i учнем та !х взаемне збага-чення. Щкаво, що Сократичний дiaлoг об'еднуе в со61 i дидактичний, i пошуковий ! е, безумовно, педaгoгiчним за своею суттю. Умовою як дидактичного, так ! пошукового д!алогу е неoбхiднicть порозум1ння, здaтнicть прислухатися до 1ншого i чути його, здатшсть чути запитання i давати вщповщь на нього, що ! уможливлюе сходження до смислу.
Д!алог в осв1т1, таким чином, навчае мисленню ! становленню думки, дае можливгсть сходження до смислу, виконуе функцго пошуку нових наукових ютин, взаемно збагачуе його учасникв, сприяе тoлерaнтнocтi i навчае сприйняттю «1ншого» — як 1нших культур так ! шших людей, наслщком чого е здaтнicть учня до самощентифжацп i внутршнього дiaлoгу.
Л1тература:
1. Бахтин ММ. К методологии гуманитарных наук / М. Бахтин // Эстетика словесного творчества. — М.: Искусство, 1979. — С. 361—374.
2. Бахтин М.М. Ответ на вопрос редакции «Нового мира» / М. Бахтин // Эстетика словесного творчества. — М.: Искусство, 1979. — С. 328—336.
3. Бахтин М.М. Проблемы поэтики Достоевского / М. Бахтин. — М.: Художественная литература, 1972. — 167 с.
4. Бахтин М. Проблема текста в лингвистике, филологии и других гуманитарных науках. Опыт философского анализа / М. Бахтин // Эстетика словесного творчества. — М.: Искусство, 1979. — С. 281—308.
5. Библер В.С. От наукоучения — к логике культуры / В.С.Библер (Два философских введения в двадцать первый век). — Москва: Издательство политической литературы, 1991. — 128 с.
6. Бубер М. Диалог / М. Бубер // Два образа веры. — М.: Республика, 1995. — С. 94—124.
7. Даутова О.Б. Диалог как принцип образования / О.Б.Даутова, Н.Л.Лапина // Диалог в образовании. Сборник материалов конференции. Серия «Symposium», выпуск 22. — СПб.: Санкт-Петербургское философское общество, 2002. — С. 18—26.
8. Джеймс У. Многообразие религиозного опыта / У. Джеймс; [пер. с англ.] — М.: Наука, 1993. — 432 с.
9. Левинас Э. Тотальность и бесконечное / Э. Левинас // Избранное: Тотальность и бесконечное. — М. — СПб.: Культурная инициатива: Университетская книга, 2000. — С. 76.
10. Рузавин Г. И. Методологические проблемы аргументации / Г. И. Рузавин. — М.: ИФ РАН, 1997. — 353 с.
11. Якобсон Р. Лингвистика и поэтика / Р. Якобсон // Структурализм: «за» и «против». — М.: Прогресс, 1975. — С. 193—230.
Наталья Радченко. Феномен диалога в образовательном процессе
В статье рассматривается феномен диалога и его роль в процессе обучения. Анализируются функциональные разновидности диалога от античности до современных диалогических концепций. В частности, диалог как способ взаимопонимания, диалог как поиск истины, диалог как восхождение к смыслу, внутренний диалог, диалог как общение человека с Богом, диалог культур, диалог как способ самоопределения. Акцентируется внимание на том, что в современном мире наиболее актуальны диалог культур и диалог как способ самоопределения. В образовательном процессе значительную роль играет также внутренний диалог и диалог как восхождение к смыслу.
Natalia Radchenko. Phenomenon of Dialogue in the Educational Process
The article analyzes the phenomena of dialogue and its role in education process, the variety of dialogue meanings from antiquity till today. It's stated that the most actual kinds of dialogue are the dialogue of cultures and the dialogue as the way of self-determination. The inner dialogue and dialogue as ascent to Sense are also important in education process.
