CC BY
33
УДК 576.7+616.831.-005.1
Макаренко О.М., Ковтун А.М., Петров П.І.
ЕВОЛЮЦІЯ УЯВЛЕНЬ ТА ГІПОТЕЗ ЩОДО НЕЙРОНО-ГЛІАЛЬНИХ ВЗАЄМОВІДНОСИН ПРИ ПАТОЛОГІЇ ЦНС НА ПРИКЛАДІ ЦЕРЕБРОВАСКУЛЯРНОЇ ПАТОЛОГІЇ
Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця (м. Київ) ПХДПУ ім. Г. Сковороди (м. Переяслав-Хмельницький) Інститут продовольчих ресурсів НААН України
У статті розглянуто розвиток уявлень та гіпотез щодо нейрогліальних взаємовідносин на прикладі результатів власних досліджень та літературних джерел. Основну увагу приділено проблемі існуючих нейронаукових парадигм на сучасному етапі. На даний момент сучасна терапія церебро-васкулярних патологій базується на нейропротекторному підході, в зв'язку з чим фахівці розглядають проблему захисту цНс лише в площині нейронопротекції, не враховуючи гліопротекторний аспект проблеми. Нормальне функціонування ЦНС залежить від збереження складної гамми взаємозв'язків між нейронами та гліоцитами, тому вважаємо доцільним поступовий перехід від нейро-нальної до гліогліальної нейрональної парадигми, що і показано в даній статті. Ключові слова: парадигма, нейронопротекція, гліопротекція, інсульт, системноклітинний аналіз.
Дана робота є фрагментом НДР «Органи нервової, імунної та сечостатевої системи в умовах експериментального ушкодження» № державної реєстрації 0112U001413.
Судинні захворювання головного мозку є надзвичайно актуальною медико-соціальною проблемою сучасності, що визначає необхідність пошуку нових підходів до розробки засобів ефективної терапії цереброваскулярної патології. До недавнього часу основну увагу дослідників було спрямовано на вивчення порушень, що розвиваються в нейронах, при цьому не враховувалось, що гліальні компоненти патогенезу цереброваскулярних захворювань також надзвичайно важливі. Досить довго була і залишається домінуючою нейропротекторна парадигма, водночас системний підхід і вивчення проблеми нейрогліальних взаємовідносин використовувались рідко. В сучасній ней-ронауці концептуально проблема гліопротекції не визначена, відсутні дані про існування і дію специфічних протекторних препаратів на різні типи гліоцитів [5,14,16,19].
Показовим в цьому відношенні вважаємо не лише власний досвід, але і результати досліджень інших авторів, проведених протягом останніх 30 років, коли були використані різні концептуальні нейронаукові підходи, що поступово приходили на зміну один одному:
- нейрональний;
- нейрогліальний і , нарешті,
- гліогліальний [7,10].
Розглянемо цей нейронауковий аспект детальніше:
А) Нейрональний підхід. При вивченні структурних порушень, що розвиваються в цереб-рокортексі за умов при моделюванні геморагічного інсульту [8,9,21] (ГІ), було показано, що у віддаленому періоді експериментально відтвореного аутогеморагічного інсульту (забій щурів проводився через 7 місяців після моделювання ГІ) спостерігались значні зміни кількісного складу нейронів, при цьому гліальний компонент патогенезу ГНМК вивчався лише описово
і якісно [11].
Так, на гістопрепаратах цереброкортексу дослідних тварин навколо окремих нервових клітин сенсомоторного цереброкортексу відмічається розвиток вираженого перицелюлярно-го набряку. У великій кількості виявляються гі-дропічно змінені пірамідні нейрони, із лізисом ядер або супутнім більш інтенсивним профар-буванням проксимальних апікальних дендритів. В цереброкортексі виявляються дрібні нейрони, цитоплазма та аксони яких забарвлені набагато інтенсивніше, що свідчить про різке порушення функціональної активності цих нервових клітин навіть у віддаленому періоді відтвореного гострого аутогеморагічного інсульту. При порівняльному аналізі структурних змін в нейронах цереброкортексу обох півкуль мозку були встановлені суттєві відмінності: саме в іп-сілатеральній півкулі до вогнища більшість нейронів знаходяться в стані гострого набряку тіл та ядер клітин, окремі некротизовані пірамідні нейрони з ознаками аутолізу. Морфометри-чні показники площ клітин та ядер пірамідних нейронів іпсілатеральної ГІ півкулі становили відповідно 301,3±16,5 мкм2 та 139,3±6,3 мкм2, що менше порівняно із показниками інтактних та псевдооперованих тварин. Було відзначено, що гліальні клітини також інтенсивно змінені, відмічається пікноз деяких клітин гліального ряду, але кількісні дані при цьому не наводились.
У контралатеральній півкулі до ГІ спостерігалось більше неушкоджених нейронів та гліо-цитів. Візуалізувалась гіпертрофія одних та пі-кноз інших пірамідних нейронів, ядра більшості з них були гіперхромні, займаючи в цитоплазмі маргінальне по відношенню до центру клітини положення. В окремих нейронах спостерігався набряк тіл та апікальних дендритів, розвиток перицелюлярного набряку навколо тіл окремих
клітин. Зустрічались окремі зморщені та гіперхромно профарбовані пірамідні нейрони. Мор-фометричні показники площ соми і ядер цих клітин контралатеральної півкулі складали відповідно 217,4±15,6 мкм2 і 111,5±6,2 мкм2, що менше у відношенні показників клітин іпсілате-ральної півкулі [10,11].
Таким чином, ці дані експериментально підтвердили, що навіть і через 7 місяців після відтворення гострого геморагічного інсульту тривають процеси нейродегенерації. При цьому загибель нервових клітин спостерігається в обох півкулях, а не лише в ділянці, що межує з інтрацеребральною гематомою. Ці порушення лежать в основі розвитку у віддаленому періоді наслідків перенесеного інсульту і мають важливе значення для розробки та удосконалення стратегій реабілітації хворих [2,4,18,20].
Отже, в процесі виконання цього та подібних експериментальних досліджень основний акцент приділявся змінам, що відбуваються в нейронах, в той час як гліальні аспекти патогенезу ГНМК привертали увагу авторів лише частково і досліджувалися фрагментарно. Водночас за останні десятиліття все більше уваги стало приділятись вивченню нейроно-гліальним взаємовідносинам не лише у контрольних тварин, але і при експериментальному відтворенні різних форм захворювань ЦНС [1,12,17].
В) Нейрогліальний підхід. Перехід на це методологічне підґрунтя досліджень суттєво вплинуло не лише на характер робіт, але і, відповідно, на їх результати. В якості прикладу можна навести результати власного експериментального дослідження, що були представлені в роботі «Особливості гістоструктурних змін кори головного мозку щурів в умовах моделювання геморагічного інсульту» [15]. Як і в попередніх дослідженнях, автори основну увагу приділили патології нейронів, але разом з тим прослідковується вивчення динаміки змін в гліоцитах, що свідчить про відхід авторів від нейрональної до нейрогліальної парадигми цитологічного аналізу цереброваскулярної патології.
Досліджувались фронтальні зрізи головного мозку дослідних щурів 1,3,7 і 15 днів після моделювання ГІ. Візуалізувалась оформлена ін-трацеребральна гематома в області правої СІ згідно стереотаксичних координат. При детальному морфологічному вивченні було виявлено значні структурні порушення в ділянці локалізації інтрацеребральної гематоми, а в тканині навколо неї спостерігалось формування гліального рубця з картинами вираженого гліо-зу в результаті домінування мікроглії.
Через 1 день після моделювання інтрацеребральної посттравматичної гематоми спостерігається поліморфізм структурних порушень в нейронах: гідропс, додатково - явища центрального та периферичного тигролізу,
значний перинейритний набряк, пікноз. Реєструються гіперхромні нейрони із різко деформованими нейритами, зазнають змін і ядра: від набряку та гіпертрофії до деформації, зморщування і навіть розвитку незворотньої деструкції.
Морфометричне дослідження структурно-ішемічних змін пірамідних нейронів V шару се-нсомоторгого неокортексу показало достовірне збільшення площ нейронів та ядер в іпсі- та контралатеральній (до вогнища ГІ) півкулях головного мозку. Середня площа тіл нейронів склала відповідно 322,6±11,1 мкм2 та 310,6±9,4 мкм2, тобто на 10-13% більше порівняно з розмірами клітин контрольної групи. Конкордантно середня площа ядер склала 200,2±8,0 мкм2 та 176,0±7,4 мкм , тобто збільшилась відповідно на 15% та 30%. Середня кількість нейронів в іпсілатеральній півкулі становила 657,9±4,1 клітин/мм2, а в контралатеральній - 656,1 ±6,4 клітин/мм2, що достовірно менше (в середньому на 5% і більше) порівняно із інтактними тваринами. Про візуальне збільшення кількості гліоцитів було вказано вище.
Через 3 доби після моделювання ГІ ступінь розвитку ішемічного ушкодження клітинних утворень головного мозку був набагато вищим. Про це свідчить суттєве зростання кількості загиблих, ішемізованих та набряклих нейронів і гліоцитів. При цьому середня площа нейронів цереброкортексу в іпсілатеральній та контралатеральній до ГІ півкулях склала відповідно 355,3±14,2 мкм2 та 353,2±11,4 мкм2 , тобто була більше на 10-13% у порівнянні з результатами попереднього періоду, а середня кількість нейронів зменшилась достовірно на 4-6%. В препаратах численні групи гліальних клітин з гі-перхроматозом ядер, їхня кількість цих клітин навколо нейронів візуально збільшувалась, що вказує на розвиток при гострому інсульті гліозу.
У неокортексі щурів через 7 днів після моделювання ГІ відмічено підсилення проявів гострого набряку тканини мозку, збільшення кількості дегенеративно змінених нейронів, що вказує на загострення перебігу патологічного процесу. У тварин гострий набряк мозку надає нервовій тканині губчастої морфології. Середня площа нейронів цереброкортексу в іпсілатеральній та контралатеральній до ГІ півкулях склала відповідно 433,6±16,0 мкм2 і 397,0±10,6 мкм2 , тобто на 20% та на 12% більше порівняно навіть з 3-денним ГІ. При цьому площа ядер пірамідних нейронів достовірно збільшилась відповідно на 12% і 20% і залежала від локалізації гематоми: середня кількість нейронів в іпсілатеральній півкулі зменшилась до 603,9±4,2 клітин/мкм2,а в контралатеральній - до 611,1 ±2,5 клітин/мм2 що достовірно менше навіть від попереднього терміну дослідження в середньому на 5%.
Гліальні клітини щурів 7-денного періоду після моделювання інсульту в свою чергу характеризуються значними структурними змінами.
В корі великих півкуль спостерігається значна кількість гліоцитів з розвитком пікнозу ядра. Навколо цих клітин спостерігається перицелю-лярний набряк.
І, нарешті, через 15 днів ГІ в цереброкорте-ксі іпсілатеральної півкулі відмічається значна кількість дегенеративно змінених нейронів. Більшість пірамідних нейронів та гліальних клітин перебувають в стані пікнозу, що свідчить про розвиток значних порушень. В контралате-ральній півкулі структурні порушення набували іншого характеру: нервові клітини гіпертрофо-вані та набряклі, реєструються ознаки аутолізу. Результати морфометрії пірамідних нейронів V шару сенсомоторного неокортексу підтверджують гострий набряк тканини мозку. Загибель нейронів суттєво вплинула на показник щільності клітин: середня кількість нейронів в іпсілатеральній півкулі становила 582,3±5,9 клітин/мм2, а в контралатеральній - 608.6±3,6 клітин/мм2, і достовірно менше у порівнянні не лише із попереднім терміном дослідження, але і всіма іншими.
Порівняльний аналіз усіх результатів показуємо в перші 3 доби експериментального ГІ, тобто на ініціальному етапі, розвиваються зміни патологічного характеру, які в період з 7 по 15 добу стають незворотними і спричиняють втрату значної кількості нервових клітин та посилення набряку тканини мозку. В цей же час значних морфологічних змін зазнають не тільки нейрони, але і гліальні клітини. Але слід підкреслити, що в цьому і в багатьох інших дослідженнях гліоцити вивчаються як другорядний (супутній) предмет нейронаукового дослідження, шляхом оцінки т.зв. нейрогліального індексу. Він не визначає стратегічного дослідження вивчення патогенезу цереброваскулярної патології і тим більше не спрямований на цілеспрямований пошук та розробку інноваційних препаратів з гліопротекторним механізмом фармакологічної дії. Таким чином, нейропротек-торна парадигма розглядає проблему захисту ЦНС в площині нейронопротекції. Це ускладнює лікування і, особливо, перебіг реабілітаційного періоду. Мова йде не лише про реакції окремих нервових клітин (нейронів, різних типів гліоцитів), але й про спробу вивчити механізми особливостей міжклітинних взаємодій (наприклад, «нейрон - астроцит», або «нейрон - мік-роглія», оцінити у клітинних утвореннях мозку роль панцелюлярних міжклітинних взаємозв'язків та взаємозалежностей. Це питання є надзвичайно важливим, адже нейрони існують у тісному генетичному, структурному та функціональному зв'язку з нейроглією, які виконують опорну, розмежувальну, трофічну, секреторну, захисну функції [2]. В умовах розвитку церебрального інсульту ключовими механізмами патогенезу нейродегенерації стають втрата функціонуючих синапсів та нейронів, ексайто- та цитотоксичність, тривала активація
мікроглії (мікрогліоз, розвиток нейрозапалення) та астроцитів (реактивний астрогліоз, формування нейрогліальних рубців), мітохондріальна дисфункція клітин, дисфункція нейроно-гліальних взаємодій з порушенням роботи аст-роцитарно-нейрональних мереж. В умовах розвитку судинної патології мікрогліоцити клітини виявляють виражену цитотоксичність, а їх активація мікроглії на ранніх етапах УВЗ призводить до посилення експресії рецепторів та молекул міжклітинної адгезії (MAC-1, CD-1, ICAM-1, VCAM-1) [1,6,12,13].
При ішемічному інсульті, наприклад, на гістологічних препаратах виявлені чітко виражені вогнища гліозу, що були представлені дифузними або периваскулярними скупченнями ма-лодиференційованих гліальних клітин. Результати мікроскопічного дослідження свідчать про виражену загибель нейронів із супутнім астро-гліозом і мікрогліозом. Цим процесам передували міграція лейкоцитів в ЦНС із появою астроцитів, наступною проліферацією клітин, новоутворенням колагенових волокон, мікросу-дин [17].
Всі ці дані та їх ґрунтовний аналіз в останні 10-15 років суттєво вплинули на науковий базис вчених, що досліджують системну діяльність мозку, його окремих відділів та клітинних утворень мозку інтактних та дослідних тварин. Вони підготували і обґрунтували трансформацію і еволюційний перехід до системи нових знань та уявлень, дозволили сформувати нову теоретичну парадигму.
С) Гліогліальна парадигма. Розглянемо особливості використання цього нейронауково-го підходу до вивчення патогенезу гострої недостатності мозкового кровообігу. Остання, як відомо, супроводжується важкою нейрональ-ною патологією, в той час як роль окремих глі-оцитів вивчена недостатньо. Водночас нормальне функціонування ЦНС та виживання нейронів і гліоцитів залежить від збереження складної гамми взаємозв'язків між ними.
На попередніх етапах було сформовано стійке уявлення про нервову тканину як про структуровану та чітко упорядковану нейроглі-альну систему, в межах якої реалізація нейро-нальних функцій можлива лише за участі різних типів гліоцитів. Сучасна терапія церебро-васкулярних захворювань також базується на нейропротекторному підході, використовуючи відповідну парадигму, і розглядає захист ЦНС в цих умовах лише в площині нейронопротек-ції, не враховуючи при цьому гліопротекторний аспект проблеми. Таким чином ця наукова парадигма направлена головним чином на здійснення захисту нейронів, в той час як реакцію гліоцитів описують загальним терміном «гліоз», без деталізації та конкретизації особливостей реакції різних типів гліальних клітин на дію патогенетичних факторів ГНМК. Об'єктивно існуюча потреба поступової заміни домінуючого
нейропротекторного підходу на системноклі-тинний гліогліально-нейрональний аналіз вимагає розробки нової системи засобів лікування захворювань ЦНС. При цьому має бути врахований функціональний стан різних типів клітин в утвореннях головного мозку для об'єктивного вивчення процесів, що відбуваються в ЦНС в нормі і на тлі розвитку патології.
Розглянемо результати досліджень, представлених в роботі, в якій вивчались зміни в глі-альній системі сенсомоторного цереброкортексу білих щурів при експериментальному відтворенні гострої цереброваскулярної патології (Макаренко О.М., співавт., 2014). Автори оцінювали особливості гліо-гліальних взаємовідносин, тобто гліального гомеостазу та характер структурних змін, що спостерігаються в клітинних утвореннях сенсомоторної зони цереброкортексу в умовах моделювання ГІ. Взаємозв'язок між клітинними елементами та їх кількість визначали за допомогою інноваційних методів дослідження клітинних утворень мозку - гліальної формули (ГФ) та гліального індексу кількісного (ГІК) [2]. Конкретною метою дослідження стало виявлення кількості і встановлення загального складу різних типів гліоцитів - астроцитів, олігодендро-цитів, мікрогліоцитів та пірамідних нейронів III та V шарів сенсомоторної зони контра- та іпсілате-ральної півкуль головного мозку щурів по відношенню до вогнища ГІ.
Результати роботи продемонстрували суттєві кількісні зміни клітинних елементів в цере-брокортексі в умовах моделювання інсульту. Було виявлено загальне збільшення кількості гліоцитів ( що багатьма авторами визначається як явище загального гліозу), встановлено як кількісні, так і якісні зміни у співвідношенні між гліоцитами при ГІ. Це дало змогу авторам запропонувати оригінальний варіант аналізу стану гліального гомеостазу [7,10]. З цією метою на першому етапі роботи вивчався і оцінювався кількісний склад нейронів, та типів гліальних клітин (ГФ) в окремо окреслених полях зору. На другому етапі на основі отриманих кількісних даних, проводили оцінку гліального індексу кількісного (ГІК), вивчаючи 3-и типи міжклітинних співвідношень: загальної кількості астроцитів до мікрогліоцитів (ГІК1), олігодендроцитів до мікрогліоцитів (ГІК2), і нарешті, астроцитів до загальної кількості олігодендроглії (ГІК3). В нормі в сенсомоторному цереброкортексі щурів спостерігались наступні кількості нервових клітин (X±SX): пірамідних нейронів (22,0±2,58), астрогліоцитів (298,10±21,39), олігодендрогліо-цитів (877,0±23,24) і мікрогліоцитів (488,40±19,05). Відповідно до цього, кількісні значення гліальних індексів складали: ГІК1 = 0,6103; ГІК2 = 1,7956; ГІК3 = 0,3399. В іпсілате-ральній до вогнища крововиливу півкулі щурів, у яких моделювали первинний і повторний ГІ, спостерігали наступні зміни показників кількості нервових клітин в III та V шарах сенсомоторно-
го церебротортексу (X±SX): пірамідних нейронів (13,50±6,58 та 33,10±20,60 відповідно); астрогліоцитів (143,50±62,73 та 171±117,63); олі-годендрогліоцитів (393,50±112,52 та 854,20±378,70); мікрогліоцитів (575,90±108,63 та 985,50±206,15). Показники гліальних індексів змінювались наступним чином: ГІК1 = 0,2491 та 0,1735; ГІК2 = 0,6832 та 0,8667; ГІК3 = 0,3646 та 0,2001 відповідно. При цьому якщо у щурів з моделлю первинного ГІ статистично достовірні зміни (р > 0,05) відбулися серед усіх порівнюваних значень різних типів глії та нейронів відносно показників контролю, то при відтворенні повторного інсульту достовірні зміни спостерігались в пулах астрогліоцитів та мікрогліоцитів, в той час як кількісні відмінності середніх значень нейронів та олігодендроцитів були статистично недостовірними.
На підставі отриманих результатів можна заключити, що існують особливості гліального гомеостазу в нормі, спостерігається його зміна при інсульті. Це свідчить про об'єктивну і обґрунтовану необхідність переходу від нейропротекторного до системноклітинного гліогліа-льно-нейронального підходу на сучасному рівні нейронаукових досліджень.
Висновки
Таким чином, дані проведених досліджень свідчать про початок еволюції уявлень та гіпотез щодо ролі нейроногліальних взаємовідносин в нормі і при вивченні структурних порушень в ЦНС при патології. Прослідковується тенденція до переходу від нейрональної до гліогліальної або гліогліально-нейрональної парадигми. Матеріали досліджень показали, що в цереброкортексі щурів, у яких моделювали первинний та повторний геморагічний інсульт, спостерігається суттєве зменшення кількості та питомої ваги популяцій астроцитів, олі-годендрогліоцитів та одночасне зростання кількості мікрогліоцитів порівняно з показниками норми. Більше того, у дослідних щурів спостерігається зниження показників гліальних індексів ГІК1, ГІК2, ГІК3 в сенсомоторному цереброкортексі інсультної по відношенню до Гі іпсіла-теральної півкулі у порівнянні із відповідними показниками інтактних щурів.
Використання нових методів кількісного аналізу міжклітинних взаємовідносин (ГФ,ГІК) при вивченні клітинних структур головного мозку дозволяє передбачити заміну домінуючої на теперішній час теоретичної нейропротекторної парадигми принципово більш об'єктивною, та зрозуміти ті процеси, які протікають в нервовій тканині в умовах розвитку патології і подальшого відновлення. Запропонована методика аналізу гліального гомеостазу цереброкортексу дозволяє, на наш погляд, підвищити достовірність оцінки ступеню ураження мозкової тканини при експериментальному відтворенні різного роду патологій головного мозку.
Література
1. Абдурасулова И.Н. Роль иммунных и глиальных клеток в процессах нейродегенерации / И.Н. Абдурасулова, В.М. Клименко // Мед. акад. журн. - 2011. - Т. 11, № 1. - C. 12-29.
2. Бекетов А.И. Доклиническое изучение специфической активности фармакологических средств, предназначенных для лечения нарушений мозгового кровообращения: Метод. рекомендации / А.И. Бекетов, И.Д. Сапегин, И.В. Полевик. - К., 2002. - 32 с.
3. Беленичев И.Ф. Влияние тиотриазолина на гистоморфологи-ческие изменения нейронов коры и гиппокампа в постинсультный период / И.Ф. Беленичев, И.А. Мазур, Ю.М. Колесник [и др.] // Новости медицины и фармации. - 2007. - № 5 - С. 1425.
4. Виленский Б.С. Инсульт: профилактика, диагностика и лечение / Б.С. Виленский. - С-Пб. : Фолиант, 2002. - 397 с.
5. Гамалій Т.П. Особливості перебігу раннього відновного періоду у хворих з півкульовим ішемічним інсультом, який супроводжується внутрішньомозковими ускладненнями : автореф. дис. на здобуття наукового ступеня канд. мед. наук : спец. 14.01.15 «Нервові хвороби» / Т.П. Гамалій. - Харків., 2005. -19 с.
6. Думбай В.Н. Структура и функции глии / В.Н. Думбай. - Ставрополь : Издательство Южного федерального университета, 2007. - С. 4-10.
7. Ковтун А.Н. Изменения в глиальной системе сенсомоторного цереброкортекса белых крыс при экспериментальном воспроизведении цереброваскулярной патологи / А.Н. Ковтун, В.В. Кривонос, А.Н. Макаренко, С.И. Черная // Материалы всероссийской научной конференции с международным участием «Фундаментальные проблемы нейронаук: функциональная асимметрия, нейропластичность, нейродегенерация». - М. : Научный мир, 2014. - С. 599-614.
8. Лилли Р. Патогистологическая техника и практическая гистохимия / Р. Лилли. - М. : Мир, 1969. - 648 с.
9. Макаренко А.Н. Метод моделирования локального кровоизлияния в различных структурах головного мозга у экспериментальных животных / А.Н. Макаренко, Н.С. Косицын, Н.В. Паси-кова, М.М. Свинов // Журн. высш. нервн. деятельн. - 2002. - Т. 52, № 6. - С. 765-768.
10. Макаренко О.М. Вивчення порушень гліального гомеостазу головного мозку за умов моделювання цереброваскулярної патології / О.М. Макаренко, А.М. Ковтун, В.В. Кривонос, С.І. Чорна // Матеріали VI пленуму наукового товариства патофізі-ологів України та науково-практичної конференції за участю міжнародних спеціалістів «Актуальні питання експериментальної та клінічної патофізіології». - Вінниця, 2014. - С. 50-54.
11. Макаренко О.М. Структурні порушення у цереброкортексі щурів із експериментальним геморагічним інсультом / О.М. Макаренко, С.І. Савосько, С.І. Чорна, Ю.О. Солодовнікова // Одесский мед. журн. - 2013. - № 2 (136). - C. 12-16.
12. Малиновская Н.А. Молекулы - маркеры активации глии при нейровоспалении: новые возможности для фармакотерапии нейродегенерации / В.Н. Малиновская, С.В. Прокопенко // Сибирское медицинское обозрение. - 2014. - С. 5-15.
13. Миллер Л.Г. Церебральное кровообращение при транзитор-ной ишемии мозга крыс / Л.Г. Миллер, М.А. Алсаева // Кровообращение. - 1990. - Т. 23, № 5. - C.11-14.
14. Міщенко В.М. Постінсультні стани у хворих на ішемічні порушення мозкового кровообігу : автореф. дис. на здобуття наукового ступеня канд. мед. наук : спец. 14.01.15 «Нервові хвороби» / В.М. Міщенко. - Харків, 2006. - 18 с.
15. Савосько С.І. Особливості гістоструктурних змін кори головного мозку щурів в умовах моделювання геморагічного інсульту / С.І. Савосько, Ю.Б. Чайковський, О.М. Макаренко, Н.Х. Погоріла // Фізіологічний журнал. - 2012. - Т. 58, № 5. - C. 28-35.
16. Творогова Т.В. Влияние нейропептидов производных тафтси-на на динамику формирования внутримозговой гематомы и функциональное восстановление в условиях экспериментального геморрагического инсульта у крыс : автореф. дисс. на соискание научной степени канд. мед. наук : спец. 14.01.15 «Нервные болезни» / Т.В. Творогова. - М., 2009. - 25 с.
17. Торяник И.И. Дифференциально-диагностическая сопоставимость морфологических маркеров воспалительно-дегенеративных изменений в головном мозге при ишемичес-ком инсульте и герпесвирусной нейроинфекции / И.И. Торя-ник, В.В. Колесник // Annals of Mechnikov Institute. - 2010. - № 4. - C. 82-85.
18. Mandelzweig L. Perceptual, social, and behavioral factors associated with delays in seeking medical care in patients with symptoms of acute stroke / L. Mandelzweig, U. Goldbourt, V. Boyko, D. Tanne // Stroke. - 2006. - Vol. 37. - P. 1248-1253.
19. Garcia-Alloza M. Cerebrovascular lesions induce transient p-amyloid deposition / M. Garcia-Alloza, J. Gregory, K. Kuchibhotla [et al.] // Brain. - 2011. - Vol. 134, № 12. - P. 3697-3707.
20. Montaner J. Selecting the target and the message for a stroke public education campaign: A local survey conducted by neurologists / J. Montaner, C. Vidal, C. Molina, J. Alvarez-Sabin // Eur. J. Epidemiol. - 2001. - Vol. 17. - P. 581-586.
21. Paxinos G. The rat brain in stereotaxic coodiates / G. Paxinos, C. Watson. - San Diego : Academic Press, 2008. - 400 p.
References
1. Abdurasulova I.N. Rol' immunnyh i glial'nyh kletok v processah nejrodegeneracii / I.N. Abdurasulova, V.M. Klimenko // Med. akad. zhurn. - 2011. - T. 11, № 1. - C. 12-29.
2. Beketov A.I. Doklinicheskoe izuchenie specificheskoj aktivnosti farmakologicheskih sredstv, prednaznachennyh dlja lechenija narushenij mozgovogo krovoobrashhenija: Metod. rekomendacii / A.I. Beketov, I.D. Sapegin, I.V. Polevik. - K., 2002. - 32 s.
3. Belenichev I.F. Vlijanie tiotriazolina na gistomorfologicheskie izmenenija nejronov kory i gippokampa v postinsul'tnyj period / I.F. Belenichev, I.A. Mazur, Ju.M. Kolesnik [i dr.] // Novosti mediciny i farmacii. - 2007. - № 5 - S. 14-25.
4. Vilenskij B.S. Insul't: profilaktika, diagnostika i lechenie / B.S. Vilenskij. - S-Pb. : Foliant, 2002. - 397 s.
5. Gamalj T.P. Osoblivost pereWgu rann'ogo vіdnovnogo penodu u hvorih z p^k^'ovim іshemіchnim msul'tom, jakij suprovodzhuєt'sja vnutnshn'omozkovimi uskladnennjami : avtoref. dis. na zdobuttja naukovogo stupenja kand. med. nauk : spec. 14.01.15 «Ne™^ hvorobi» / T.P. Gamalj. - Hark^., 2005. - 19 s.
6. Dumbaj V.N. Struktura i funkcii glii / V.N. Dumbaj. - Stavropol' : Izdatel'stvo Juzhnogo federal'nogo universiteta, 2007. - S. 4-10.
7. Kovtun A.N. Izmenenija v glial'noj sisteme sensomotornogo cerebrokorteksa belyh krys pri jeksperimental'nom vosproizvedenii cerebrovaskuljarnoj patologi / A.N. Kovtun, V.V. Krivonos, A.N. Makarenko, S.I. Chernaja // Materialy vserossijskoj nauchnoj konferencii s mezhdunarodnym uchastiem «Fundamental'nye problemy nejronauk: funkcional'naja asimmetrija, nejroplastichnost', nejrodegeneracija». - M. : Nauchnyj mir, 2014. - S. 599-614.
8. Lilli R. Patogistologicheskaja tehnika i prakticheskaja gistohimija / R. Lilli. - M. : Mir, 1969. - 648 s.
9. Makarenko A.N. Metod modelirovanija lokal'nogo krovoizlijanija v razlichnyh strukturah golovnogo mozga u jeksperimental'nyh zhivotnyh / A.N. Makarenko, N.S. Kosicyn, N.V. Pasikova, M.M. Svinov // Zhurn. vyssh. nervn. dejatel'n. - 2002. - T. 52, № 6. - S. 765-768.
10. Makarenko O.M. Vivchennja porushen' gNal'nogo gomeostazu golovnogo mozku za umov modeljuvannja cerebrovaskuljarnoi' patologn / O.M. Makarenko, A.M. Kovtun, V.V. Krivonos, S.I. Chorna // Matenali VI plenumu naukovogo tovaristva pa^Az^^^ Ukrami ta naukovo-praktichnof konferencn za uchastju mіzhnarodnih speda^^ «Aktual'n pitannja eksperimental'nof ta klm^nof pa^Az^^M». - Vmnicja, 2014. - S. 50-54.
11. Makarenko O.M. Strukturrn porushennja u cerebrokorteksі shhunv іz eksperimental'nim gemoragіchnim msurtom / O.M. Makarenko, S.I. Savos'ko, S.I. Chorna, Ju.O. Solodovrnkova // Odesskij med. zhurn. - 2013. - № 2 (136). - C. 12-16.
12. Malinovskaja N.A. Molekuly - markery aktivacii glii pri nejrovospalenii: novye vozmozhnosti dlja farmakoterapii nejrodegeneracii / V.N. Malinovskaja, S.V. Prokopenko // Sibirskoe medicinskoe obozrenie. - 2014. - S. 5-15.
13. Miller L.G. Cerebral'noe krovoobrashhenie pri tranzitornoj ishemii mozga krys / L.G. Miller, M.A. Alsaeva // Krovoobrashhenie. -1990. - T. 23, № 5. - C.11-14.
14. Mіshhenko V.M. Postinsult stani u hvorih na іshemіchnі porushennja mozkovogo krovooWgu : avtoref. dis. na zdobuttja naukovogo stupenja kand. med. nauk : spec. 14.01.15 «№птсп/і hvorobi» / V.M. Mіshhenko. - Hartov, 2006. - 18 s.
15. Savos'ko S.I. Osoblivosti gіstostrukturnih zmm kori golovnogo mozku shhunv v umovah modeljuvannja gemoragіchnogo msul'tu / S.I. Savos'ko, Ju.B. Chajkovs'kij, O.M. Makarenko, N.H. PogorNa // Fіzіologіchnij zhurnal. - 2012. - T. 58, № 5. - C. 28-35.
16. Tvorogova T.V. Vlijanie nejropeptidov proizvodnyh taftsina na dinamiku formirovanija vnutrimozgovoj gematomy i funkcional'noe vosstanovlenie v uslovijah jeksperimental'nogo gemorragicheskogo insul'ta u krys : avtoref. disc. na soiskanie nauchnoj stepeni kand. med. nauk : spec. 14.01.15 «Nervnye bolezni» / T.V. Tvorogova. - M., 2009. - 25 s.
17. Torjanik I.I. Differencial'no-diagnosticheskaja sopostavimost' morfologicheskih markerov vospalitel'no-degenerativnyh izmenenij v golovnom mozge pri ishemicheskom insul'te i gerpesvirusnoj nejroinfekcii / I.I. Torjanik, V.V. Kolesnik // Annals of Mechnikov Institute. - 2010. - № 4. - C. 82-85.
18. Mandelzweig L. Perceptual, social, and behavioral factors associated with delays in seeking medical care in patients with symptoms of acute stroke / L. Mandelzweig, U. Goldbourt, V. Boyko, D. Tanne // Stroke. - 2006. - Vol. 37. - P. 1248-1253.
19. Garcia-Alloza M. Cerebrovascular lesions induce transient p-amyloid deposition / M. Garcia-Alloza, J. Gregory, K. Kuchibhotla [et al.] // Brain. - 2011. - Vol. 134, № 12. - P. 3697-3707.
20. Montaner J. Selecting the target and the message for a stroke public education campaign: A local survey conducted by neurologists / J. Montaner, C. Vidal, C. Molina, J. Alvarez-Sabin // Eur. J. Epidemiol. - 2001. - Vol. 17. - P. 581-586.
21. Paxinos G. The rat brain in stereotaxic coodiates / G. Paxinos, C. Watson. - San Diego : Academic Press, 2008. - 400 p.
Реферат
ЭВОЛЮЦИЯ ПРЕДСТАВЛЕНИЙ И ГИПОТЕЗ О НЕЙРОНОГЛИАЛЬНЫХ ВЗАИМООТНОШЕНИЯХ ПРИ ПАТОЛОГИИ ЦНС НА ПРИМЕРЕ ЦЕРЕБРОВАСКУЛЯРНОЙ ПАТОЛОГИИ Макаренко А.Н., Ковтун А. Н., Петров Ф.И.
Ключевые слова: парадигма, нейронопротекция, глиопротекция, инсульт, системноклеточный анализ.
В статье рассмотрено развитие представлений и гипотез о нейроглиальных взаимоотношениях на примере результатов собственных исследований и данных других авторов. Основное внимание уделяется проблеме существующих нейронаучных парадигм на современном этапе. Современная терапия цереброваскулярных патологий базируется преимущественно на нейропротекторном подходе, в связи с чем специалисты рассматривают проблему защиты ЦНС только в плоскости нейронопротек-ции, не учитывая при этом глиопротекторный аспект проблемы. Нормальное функционирование ЦНС зависит от сохранения сложной гаммы взаимосвязей между нейронами и глиоцитами, поэтому считаем целесообразным и исторически обоснованным переход от нейрональной к глиоглиально-нейрональной парадигме. Попытка обоснования данной трансформации впервые сделана в данной работе.
Summary
EVOLUTION OF IDEAS AND HYPOTHESES ON NEYRONOGLIAL RELATIONSHIP UNDER CNS PATHOLOGIES (MODELED CEREBROVASCULAR DISEASE) Makarenko O. M., Kovtun A. M., Petrov P. I.
Key words: paradigm, neuronoprotection, glioprotection, stroke, system cell analysis.
This paper throws light on the development of ideas and hypotheses on neuroglial relationships based on the results of own research and data published by other authors. The main attention is paid to the existing paradigms of neuroscience at the present stage. Current therapy of cerebrovascular disease is based primarily on the neuroprotective approach, in connection with what experts consider the problem of protecting the central nervous system only in the aspect of neuronoprotection, not taking into account the glioprotective effects of the problem. The normal functioning of the central nervous system depends on maintaining a complex range of relationships between neurons and glial cells, so we consider it appropriate and historically grounded transition from neuronal to glio-neuronal paradigm.This paper is one of the first attempts to clarify this transformation.
