CC BY
21
УДК331.522.4:339.9 Доц. О.В. Стефанишин -Львiвський НУ
M. 1вана Франка
ЕВОЛЮЦ1Я ПОГЛЯД1В НА ЛЮДСЬКИЙ ПОТЕНЦ1АЛ СУСП1ЛЬСТВА У ЗАРУБ1ЖН1Й ЕКОНОМ1ЧН1Й НАУЦ1
Дослiджено розвиток поглядiв на людський потенцiал суспiльства у зарубiжнiй eKOHOMi4Hrn науцi, визначено 0CH0BHi його компоненти, яю мають практичне i теоре-тичне значення для украшсько'1 ринково1 економiки.
Ключов1 слова: людський потенщал, людський iнтелектуальний потенцiал, постiндустрiальне суспшьство, iнновацiйна економiка, iнформацiйно-комунiкацiйнi технологи.
Doc. O. V. Stefanyshyn - Lviv NU named after Ivan Franko
Evolution of Views on Human Potential of Society in Foreign Economical
Science
Development of views on human potential of society in foreign economical science has been researched; main components of the potential with theirs applied and theoretical meaning for development of Ukrainian market economy have been detected.
Keyword: human potential, human intellectual potential, post-industrional society, innovational economy, informational and communicational technologies.
I. Вступ. Оскшьки людська праця е джерелом уЫх дш з перетворення матери i сил природи для задоволення людських потреб, тому р1вень нащ-онально! економши визначаеться 11 ефектившстю. Головним поняттям, яке характеризуе людину у процес пращ, е 11 здатшсть до пращ.
Анашз останшх дослщжень i публжацш з проблем розвитку погляд1в на роль людського потенщалу в нащональнш економ1щ показуе, що цш проблем! присвячена значна кшьюсть наукових праць С. Злупка, М. До-лшнього, О. Гр1шново1, В. Петюха, Л. Шевченко та ш., як головно зосеред-жують увагу на анал1з1 населення, його трудового потенщалу тощо. Проте серед опублжованих праць не достатньо дослщжено еволющю погляд1в учених на людський потенщал на основ1 принцишв системного тдходу.
II. Постановка проблеми. Метою дано1 статт е висвгглення сутност погляд1в заруб1жних учених на людський потенщал, у тому числ1 на людський штелектуальний потенщал - головний економ1чний ресурс i мету постш-дустр1ально1" економжи Украши.
III. Результати. Мюце i роль людини в господарств1 завжди залежали на кожному етат вщ загальних уявлень про суспшьт вщносини, вщ сощаль-ного статусу певних верств населення. Наприклад, староегипетська л1терату-ра шдтверджуе, що найвище на той час ощнювали професда писаря, до яко1 готувалися з дитинства. У "Повчанш Ахтоя, сина Дуаура, своему синов1 Пь орГ зазначалось, що "неграмотшсть - нщо, вона р1внозначна залежност1" [3, с. 39]. Тшьки писар е сам соб1 начальником, - шдкреслюе Ахтой. Отже, освь чешсть розглядаеться не тшьки як матер1альна вигода, але й особиста свобода, яка дае змогу поЫсти високе мюце у суспшьствь
Праця - основний зас1б юнування. Мислител1 античност (Ксенофонт 430-355 рр. до н.е.), Арютотель (384-322 рр. до н. е.) теж вказували на р1зно-маштш природш зд1бност1 людей. Платон у науковш пращ "Держава" зазна-
4ae, що "люди мають piзнy пpиpодy, а також здiбноcтi до тieï чи шшо1* rapa-ви" i "кожте дiло можна pобити нe тшьки в бiльшiй кiлькоcтi, ane й Rparne та докладаючи мeншиx зуодль, коли виконyвaти його за cвоïми пpиpодними здiбноcтями" [12, c. 60].
Пpeдcтaвник cepeдньовiччя в eкономiчнiй думщ Тома Аквiнcький y тpaктaтi "Summa theologia" оцiнювaв пpaцю з позицш xpиcтиянcькоï тpaдицiï. Вiн вважав, що ^аця e законом пpиpоди, який cтоcyeтьcя як людcтвa загалом, так i кожно1' людини. Пpaця e людским обов'язком i виконye чот^и завдання:
• cтвоpeння зacобiв для шнування;
• нeобxiднa для викоpiнeння нepобcтвa i дapмоïдcтвa;
• cлyгye для пpибоpкaння rax мpiй i намагань, як ne зyмовлeнi здоpовим глуздом;
• дeякою мipою npau£ допомагас злидeнним.
Тома Аквiнcький цшував дyxовнy, pозyмовy пpaцю i ставив ïï вищe, нiж фiзичнy. Вш aкцeнтyвaв, що пpaця icнye для людини, дe вона pозкpивae cвою людcькy гiднicть, а нe людина для пpaцi.
Англiйcький мepкaнтилicт Джон Гeлc y нayковiй пpaцi ^pa^a! пpо cпiльнy коpиcть коpолiвcтвa Англи" вжe 1549 p. обфунтовував нeобxiднicть зaбeзпeчeння зaйнятоcтi дepжaвою вcix здaтниx до пpaцi [11, c. 82].
Найбшьш вiдомий пpeдcтaвник тeоpeтичноï школи мepкaнтилiзмy y Фpaнцiï А. Монкpeтьeн y книзi "Тpaктaт з полггично1" eкономiï", пиcaв, що ce-peд iншиx eкономiчниx зaxодiв пожвaвлeння eкономiки кpaïни важливим e полiпшeння потeнцiaлy пpaцi завдяки викоpиcтaнню пpофeciйного навчання людeй [3].
В. Пeтi пepшим навички i здiбноcтi pобiтникiв pозглянyв як cклaдовy оcновного кaпiтaлy [11, c. 82]. У ^ащ "Слово мyдpим" (1664) вiн cтвepджy-вав, що "люд^кий piд мae таку вapтicть, як i зeмля", а в "Полггичнш apифмe-тицi" (1676) зазначав, що ^аша з мaлочиcлeнним нaceлeнням за cвоïми ба-гатствами можe бути eквiвaлeнтнa бaгaточиcлeннiй, що доcягaeтьcя шляxом пiдвищeння пpофeciйноï мaйcтepноcтi [11, c. 82].
Науковою заодугою В. Пeтi e тe, що ^ацю вiн pозглядaв також як джepeло вapтоcтi. Цe положeння pозвинyли нacтyпнi поколiння eкономicтiв, cepeд нж нaйвидaтнiшим пpeдcтaвником був фpaнцyзький eкономicт-фiзiок-paт Ф. Keнe.
У доcлiджeннi "Нaceлeння" Ф. Keнe cтвepджyвaв, що "могутшсть дep-жави твоpять люди", а "вщ cпоcобy викоpиcтaння npau;i людeй i вiд зpоcтaння нaceлeння зaлeжить збepeжeння i збiльшeння багатства нaцiï" [5, c. 145].
Щкавим e твepджeння вчeного пpо тe, що для збiльшeння багатства i ^^осту нaceлeння потpiбнi впeвнeнicть y cвободi та володiннi багатствами, бо "заможшсть зумовлюс пpaцeздaтнicть тому, що люди коpиcтyютьcя доб-pобyтом, який вони зaбeзпeчyють, звикають до вигод життя: до добpоï 1Ш, rap^ro одягу, боятьcя бiдноcтi. Вони вжовують y cвоïx дiтeй звички до ^а-цi й добpобyтy, i дгги пpодовжyють ïx cтapaння [5, c. 175]. На його думку, заможшсть школи да доводить нижчi вepcтви до лiнивcтвa, бо вона e дyжe цш-ною для ниx. Звичайно, вeдyчи ^о цe мову, Ф. Keнe мав на yвaзi оcобливоcтi гоcподapювaння y Фpaнцiï, якi нe вapто yнiвepcaлiзyвaти. Пpотe, оcкiльки era-
номiчна наука розвиваеться, не можна не спиратися на нащональний госпо-дарський досв1д, у тому числi у розвитку населення тощо.
Надзвичайно великий вплив на св1тову економiчну думку мала теорiя А. Смiта, який у "Багатетвi народiвм дослiджуе модель економ1чно! людини i стверджуе, що каштал е також капiталiзованою щншстю "набутих i корисних здiбностей ус1х громадян чи членiв суспiльства" [14, с. 208] поряд з машинами, рiзними знаряддями працi, що теж вщносив до основного кашталу. Бо ка-пiтал - виготовлеш матерiальнi ресурси, а здiбностi робгтниюв до працi також "виготовлеш" за допомогою використання матерiальних ресурс1в.
А. Смiт першоджерелом багатства називае працю. "Щорiчна праця кожного народу становить первюний фонд, який надае йому вс1 життево необ-хщш предмети i зручностi, що споживае народ протягом року, яю складаються завжди або з безпосереднiх продуклв ще! працi, або з того, що одержуеться в обмш на щ продукти в iнших народiв" [14, с. 114]. Кiлькiсть цих продуктiв, за-уважуе Смiт, залежить вiд кiлькостi працi, що функщонуе у виробництвi, i вiд майстерност1 робiтника, рiвень яко! е результатом подшу працi [14, с. 490]. А. См1т зазначае, що, оскшьки в основi створення життевих благ лежить праця, то вона змушуе людину жертвувати задля них "сво!м дозвiллям, свободою, спокоем" [14, с. 114]. Вш пише, "европейська практика визнае працю всiх майстрових, ремюниюв i мануфактурних робiтникiв квалiфiкованою працею, а працю сiльських роб1тник1в - простою. Очевидно, передбачаеться, що праця майстрових, ремюниюв i мануфактурних роб1тник1в е особливою порiвняно з працею сшьських робiтникiв. З огляду на це, закони i звича! Свропи визнача-ють необхiднiсть учшвства для набуття права заняття тим чи шшим видом працi, хоча в рiзних мiсцях вимоги щ вирiзняються неоднаковим ступенем су-ворость Iншi заняття вiльнi й вщкрип для кожного" [14, с. 99-100].
А. Смгт також визначае п'ять головних умов, як1 компенсують малий гро-шовий заробiток в одних заняттях i зрiвноважують бiльший заробгток в iнших:
• приемтсть або неприемтсть занять;
• легкгсть 1 дешевизна або трудтсть 1 дороговизна !х навчання;
• постштсть чи непостiйнiсть занять;
• бiльше або менше дов1р'я, яке надаеться цим особам, як займаються ними;
• ймов1ртсть чи неймовiрнiсть усп1ху в них.
Розвинувши теорiю под1лу пращ В. Пет!, Ф. Кене на продуктивну 1 неп-родуктивну, А. см1т виокремив сферу послуг. Зростання продуктивност1 працi внаслiдок 11 подшу, на думку А. Смгта, залежить в1д таких особливостей:
• збшьшення вправност робiтника;
• заощадження (економи) часу, який затрачаеться у процес переходу в1д одного виду пращ до шшого;
• винаходом i використанням механiзмiв, як полегшують працю i дають змогу одному працiвниковi виконувати працю кглькох [11, с. 72].
Справедливим, вважав А. Смгт, е те, що зарплатня майстрових, рем1с-ниюв г мануфактурних ро61тник1в була в Сврош трохи вища в1д зарплатнi простих роб1тник1в, "в мистецтвах 1 л1беральних профес1ях навчання ще наба-гато дорожче 1 тривал1ше. Тому грошова винагорода художник1в 1 скульпто-р1в, юрист1в 1 л1кар1в повинна бути щедр1шою, що насправд1 е" [14, с. 99-100].
Вiн стверджував, що "тривалий час i велик витрати, необхiднi на навчання, разом iз зазначеною особливiстю (суспiльне становище) неминуче ще бiльше пiдвищують щну 1хньо! працi" [14, с. 103].
Прихильник класично! течи у пол^ичнш економн Т. Мальтус, визна-ючи, що людськ ресурси е важливим фактором виробництва, в науковiй пращ "Нарис про закон народонаселення" стверджував: "Я готовий визнати, як i муд-рецi древностi, що могутшсть держави мае вимiрюватися не розмiром 11 терито-рiй, а кшьюстю населення. Я розходжусь з цими авторами тшьки стосовно того, як отримати численне i водночас сильне i здорове населення" [6, с. 136].
Перешкодою, на його думку, нормальному вщтворенню здорового населення е дiя природного закону народонаселення, який означае "постшне прагнення, притаманне вЫм живим ютотам, плодитися швидше, нiж це до-пускае кшьюсть харчiв, що е в 1хньому розпорядженнi" [6, с. 136]. Однак вш доводить, що прирiст населення саморегулюеться наявною обмеженiстю життевих засобiв.
Уперше Т. Мальтус дослiджуе причини ем^раци населення i заува-жуе, що це е "як частковий i тимчасовий захщ, спрямований на розширення оброблюваних площ землi i дальше поширення цившзаци, вiн може бути ко-рисним i потрiбним"... уряди не повиннi активно заохочувати ем^ращю, але й "помилково у поличному планi чинити 1й перешкоди" [6, с. 136].
Видатний представник класично! пол^ично1 економи Д. Ршардо впер-ше застосував категорiю "робоча сила" стосовно найманих працiвникiв, як можуть i бажають працювати, i однiею з причин вiдставання краш в еконо-мiчному розвитку вш вважав "нестачу освiти в уЫх верствах народу" [13, с. 89]. Отже, А. Смщ Д. Ржардо акцентували, що дiяльнiсть економiчноl лю-дини визначаеться економiчною необхiднiстю, задоволенням матерiальних потреб людини.
Принцип порiвняльних переваг, за словами Людвiга фон М1зеса ("Закон асощаци Ржардо"), лежить в основi регулювання не тшьки мiжнародного подiлу працi, але також i розподiлу працi мiж iндивiдами та фiрмами i зумов-люе ефективний розподiл економiчних ресурЫв взагалi. Послiдовник Д. Рь кардо Дж. С. Мшь у науковш роботi "Основи пол^ично1 економи" (1844), розглядаючи рiзнi види людсько1 пращ та 1хш елементи, особливо високо оцiнив значення теоретично1 працi вченого, мислителя, яка "з нацiонального або загального погляду... становить частину виробництва в такому ж конкретному сенш, як праця людини, що творить практичш винаходи, тому що багато практичних випадюв були прямим наслщком теоретичних вщкритлв, i кожне розширення знань про силу природи було корисним для життевих праць" [10, с. 11].
Таке розумшня продуктивност штелектуально1 пращ засв^уе вщхщ Дж. Мiля вiд трудово1 теорп вартостi, хоча праця брала участь у створенш цiнностей, але вона була одним з елеменлв процесу творення. Будь-яка праця була продуктивною, на думку вченого, якщо вона виявилася результативною.
Провщне мюце в "КашталГ К. Маркса належить дослщженню сощаль-но-економiчноl ролi найманого робгтника у капiталiстичному виробництвi.
Вчений дае розгорнуте визначення поняття "робоча сила": "сукупшсть ФТзич-них i духовних здiбностей, якими володiе оргашзм, жива особистiсть людини, i як вона використовуе щоразу, коли виробляе певш споживчi вартостi" [8, с. 222]. Обмежешсть учення К. Маркса було зумовлене не тшьки особливос-тями сучасного йому iндустрiального суспшьства, але i класовим пiдходом до проблеми, а також недоощнкою розумово1, творчо1 та пiдприемницькоï працi, зосередженням дослщжень на простiй фiзичнiй пращ робгтниюв [8, с. 221]. Фiзична праця була обов'язком трудящих класгв, а розумова, здебшьшого, прерогативою пашвного класу, який i користувався усгма надбаннями освгти i культури. Розумова праця реалiзувалась в управлiннi шдприемствами, еконо-мжою i державою. I впродовж XIX - першоï половини XX ст. пашвний клас експлуатував Фгзичну працю, збiльшував виробництво додаткового продукту.
Ф. Лют, представник нацiональноï полiтичноï економiï Нiмеччини, у на-уковш працi "Нацiональна система полгтично1" економiï" (1841) до продуктив-них сил зачисляв ргзнг суспшьш шститути: уряд, мораль, мистецтво, суд. До капиталу, кргм матерiального багатства, належали природш й набутi здабносп людей. Великого значення вчений надавав органiзацiйно-економiчним вщноси-нам, моральному духу наци. Нащя, зазначав Ф. Лют, повинна продукувати ду-ховш знання, бо вони виробляють продуктивш сили, тод як гншг блага - тшьки обмшш вартостi. Отже, акцент на розвитку духовносп, культури, традицш в економiчному зростаннi робить актуальною економiчну теорiю Ф. Люта.
Засновники старо1' тсторично1' школи В. Рошер, Б. Гiльдебранд також брали до уваги неречовi капiтали, зачисляючи до них професiйнi навички, визначаючи вартiсть товару з позицш корисность Наприклад, В. Рошер у на-уковш працi "Основи народного господарства" вважав, що капiталом ставали i робгтники, як мали квалiфiкацiю. На думку вченого, полгтична економiя е наукою моральною, а не вченням про людський его1'зм ("Система полттично1' економiï" - 1854-1894).
Б. Гшьдебранд в основнш працi "Полiтична економiя сучасного i майбутнього" (1848) критикував школу См^а-Ржардо за те, що вона обмежи-ла сво1' дослщження тшьки сферою економiчних явищ, не придшила уваги моралi, праву.
Головний теоретик англшського неолiбералiзму ФрщрТх фон Гайек, лауреат Нобелiвськоï премiï, у пращ "Дорога до рабства" (1944) зазначае, що тшьки шчим не обмежена свобода економiчних вщносин може забезпечити основш свободи людини.
Наприкшщ XIX - на початку ХХ ст. у захщнш економiчнiй наущ ви-дiляеться три основних шдходи до визначення зв'язку людини, ïï знань i здТ6-ностей з кашталом.
Зокрема, Дж. Мшь, А. Смгт, Ф. Лют, В. Рошер, Б. Гшьдебранд, А. Маршал, вважають, що людськ знання i здатнють до пращ е складовою катталу. "Людина е метою, заради яко1' iснуе багатство. Але ïï набут здТ6ностТ, що ви-являються тшьки як заЫб i реалiзуються тшьки через працю, без вагань мож-на вiднести до категорп капiталу, - стверджував Дж. Мшь. Такий шдхщ зу-мовив традицшш визначення поняття "людський капiтал", зокрема i тракту-
вання Г. Бекера. А. Маршал застершав, що "немае бiльших втрат для нащ-онального багатства, як нехтування, яке допускае, щоб талановита людина, якш судилося народитись у cïm'ï бщних, витрачала сво1 здiбностi у прим^ив-нiй працi. Нiщо так не буде сприяти швидкому зростанню матерiального багатства, як вдосконалення шкiльноï освiти" [9, с. 290]. Освгга дае змогу ба-гатьом одержати змогу розкрити своï потенцiйнi здiбностi. Економiчноï виго-ди вiд використання одного великого промислового вщкриття достатньо для покриття витрат на освггу для цшого мiста [9, с. 294].
Другий шдхщ в економiчнiй науцi - працi економiстiв, яю зачисляють до капiталу людину з ïï природженими здiбностями (Л. Вальрас, I. Фiшер та iн.). На пiдставi цих теорiй виникають альтернативш, ширшi концепци "людського капiталу", поняття "людський капiтал" охоплюе не тшьки знання i вмiння, а й фiзичнi, психологiчнi, свiтогляднi, культурнi риси i здiбностi людей.
У другш половинi ХХ ст. розвиток сфери науки, освгга стае прюри-тетним завданням економiчно розвинутих краш i, отже, формуеться у самос-тшний третiй пiдхiд свiтовоï економiчноï думки - теорда людського капiталу (Г. Бекер, Т. Шульц та im). Вперше Т. Шульц опублiкував науковi працi з те-ори людського кашталу: "Формування капiталу освiти" (1960) i 'Чнвестици в людський каштал" (1961) [22]. Г. Бекер 1962 р. публжуе науковi статтi з проблеми людського кашталу, а 1964 р. видае наукову працю "Людський каштал: теоретичний i емшричний аналiз" [20].
Теорiя людського кашталу визначае доходи людей як закономiрний шдсумок рашше прийнятих ршень, збiльшуючи майбутнi доходи шляхом вкладання коштiв у свою освiту i професшну пiдготовку, здоров'я, нарощу-ючи власний людський каштал.
Однак серед учених немае одностайност як у визначенш змюту людського кашталу, так i щодо його формування. Г. Манюв вважае, що "людський каштал - знання та квалiфiкацiя, яю працiвники набувають через освь ту, - вiд початкових дитячих програм до професшно1" шдготовки на робочому мiсцi" [7, с. 144].
А С. Фшер, Р. Дорнбуш i К. Шмалензi стверджують, що людський каштал - це передовЫм природжеш здiбностi i талант людини, а по^м освгга i набута квалiфiкацiя [17, с. 303].
Виникнення альтернативних концепцiй людського кашталу зумовлене реальною дшсшстю ринково1' економiки, коли у збiльшеннi заробптав важли-вими були не знання, вмшня та освiта, а знайомства, неформальш зв'язки людини. Дослщження Фонду Карнегi виявили, що фГшнсовГ усшхи фахiвцiв у технiчно складних галузях на 15 % зумовлеш 1'хнГми професiйними знаннями i на 85 % - умшням спшкуватися з колегами, тобто особистими рисами та здатшстю керувати людьми [4, с. 17-18].
Отже, в економiчно розвинутих крашах продуктивш здГ6ност i характеристики людини визнано людським кашталом на пiдставi того, що 1'хнш розвиток вимагае певних швестицш, вони також забезпечують своему влас-нику дохщ.
Науково-технiчна революцiя, яка розгорнулася у другш половит XX ст., яюсно змшила характер i змют працi, умови, чинники ïï ефективность
Зpоcтae знaчeння iнтeлeктyaльноï компонeнти, твоpчоcтi. 1нновацшш TOpe^ воpeння мали вeликий вплив на в^ cиcтeмy cyчacноï iнфоpмaцiйноï eконо-мiки, оcкiльки cтвоpили шщальний нaпpям - iнcтитyцiонaлiзм. Його ^и-xильники y дpyгiй половинi XX ст., викоpиcтовyючи eволюцiйний пiдxiд до i^rop^^re pозвиткy i пpинцип тexнологiчного дeтepмiнiзмy, cфоpмyлювaли концeпцiю "поcтiндycтpiaльного cyc^^c^a" Надаючи пepeвaгy науковим знанням, Д. Бeл звepтae увагу на докоpiннy вiдмiннicть мiж концeпцieю "toc-тiндycтpiaлiзмy" та поглядами пpиxильникiв "iндycтpiaлiзмy", як вci cycm^-нi змiни виводять тшьки iз пpогpecy тexнiки i тexнологiï.
У пpaцi "Амepикa в тexнотpонний вiк" (1967) З. Бжeзинcький, конcтpyюючи eкономiчнy cиcтeмy "тexнотpонного cycпiльcтвa", виокpeмлюe тpи ceктоpи:
• тexнотpонний, в якому зоcepeджeно нов1 галуз1 виpобнидтвa, зacоби ма^во1 оpгaнiзaцiï, cфepи науки;
• iндycтpiaльний, дe cконцeнтpовaно тpaдицiйнi галуз1, pобiтники якиx e мaтe-piaльно зaбeзпeчeними;
• дотдус^альний, в ньому пepeвaжaють pобiтники з низькою квaлiфiкaцieю, низькими доxодaми.
Визначальш компонeнти "тexнотpонного cycпiльcтвa":
• пepeвaжaння cфepи поcлyг;
• pозвиток iндивiдyaльниx здiбноcтeй людини;
• доcтyпнicть оcвiти;
• замша мотиву нaгpомaджeння оcобиcтого багатства "моpaльним iмпepaти-вом викоpиcтaння науки в iнтepecax людини", л1кшдащя "пepcонaлiзaцiï" влади. Цю pоль вщграб "eлiтa тexнотpонного cycпiльcтвa" [21, p. 196].
Вш ввaжae також, що шд впливом нayково-тexнiчноï peволюцiï США вступили в нову "тexнотpоннy" epy i caмe тexнiкa (оcобливо eлeктpонiкa) CTae оcновним чинником, який визнaчae cоцiaльнy cтpyктypy, цiнноcтi cyc-пшьства [21, p. XIX].
Д. Тофлep y пpaцяx "Maйбyтнiй шок", "Тpeтя xвиля" cтвepджye пpо нaявнicть кpизовиx явищ в iндycтpiaльнiй cиcтeмi, оотшьки cвiт вcтyпae y поcтiндycтpiaльнy стадда icтоpичного pозвиткy. Вiн ввaжae, що постшдустрь aльнe cycпiльcтво мaтимe ^инципово iнший xapaктep. Цe виcокотexнiчно pозвинeнa цивiлiзaцiя, яка "нece з шбою" новий кодeкc повeдiнки i виводить людeй за мeжi концeнтpaцiï e^prii", гpошовиx коштiв i влади [16].
Д. Тофлep aкцeнтye, що '^в^га також змiнитьcя: pоки обов'язково1' о^ вiти стануть коpотшими, оcвiтa стада piзнобiчною, бiльшe пepeплeтeною з ^адаю й бiльшe pозтягнyтою на pоки життя" [16, c. 339]. Сш^вно piвня квaлiфiкaцiï пpaцiвникiв yчeний зaзнaчae, що "пpaцiвники Тpeтьоï Xвилi e отладними iндивiдyaлicтaми, гоpдими з того, що вони вiдpiзняютьcя вiд ш-шиx. Вони yоcоблюють дeмacифiковaнy pобочy cилy, яка потpiбнa iндycтpiï Тpeтьоï Xвилi" [16, c. 340].
Д. Бeлy нaлeжить фоpмyвaння концeпцiï "поcтiндycтpiaлiзм", що пов'язано з опyблiкyвaнням y 1973 p. npafli "Настання поcтiндycтpiaльного cycпiльcтвa", а paнiшe пpоголошeнням концeпцiï на VII Miжнapодномy cоцiологiчномy конгpeci (1970). Вчeний бepe за ошову cxeмy побудови cyc-
пiльства навколо "ос виробництва i типiв використовуваних знань". Визнача-ючи головну роль наукових знань, на вщмшу вщ прихильникiв "iндустрiалiз-му", якi вс суспiльнi змiни виводять тiльки з прогресу техшки технологи, вiн подае таку характеристику системи "постiндустрiалiзму":
• перехщ ввд виробництва товар1в до виробництва послуг (бшьша частина ро-бочо! сили зайнята в торпвл1, фшансах, транспорт!, наущ);
• переважання серед пращвнишв "класу" професшних фах1вщв 1 техтшв;
• проввдна роль теоретичних знань як основи нововведень в економщ1, пол1ти-щ 1 сощальнш структур1 сустльства;
• ор1ентащя в майбутньому на методи контролю 1 ощнки можливих напрямшв розвитку технологи;
• прийняття ршень на засадах ново! "штелектуально! технологи" [1, с. 18].
Д. Бел акцентуе, що постiндустрiальне суспшьство засноване на пос-лугах. Головне значення мають не мускульна сила i не енерпя, а iнформацiя. Головною дшовою особою стае професiонал, тому його освгта i досвiд дають змогу йому вщповщати всiм вимогам, яю ставить постiндустрiальне суспшь-ство. Таке суспшьство - новий принцип сощально-техшчно! оргашзаци i но-вий споЫб життя.
Постiндустрiальнi тенденцп не замшюють попереднi соцiальнi форми, вони часто сшвюнують, ускладнюючи суспiльство i змют його сощально! структури. Свiт можна уявити подшеним на три типи сощально! оргашзаци:
• до\ндустр\алъний. Це передушм вс добувш види господарсько! дгяльностц
• ¡ндустр1алъний. Це фабричне господарство, засноване на використанш енер-ги машин для масового виробництва товар1в;
• посттдустр1алъне сустлъство. Це д1яльтсть, пов'язана передушм з опрацю-ванням даних, управл1нням й шформащею [1, с. СХ]. Виникае новий принцип оновлення знань щодо технологи.
Д. Бел виокремлюе риси постiндустрiального суспшьства:
• центральна роль теоретичних знань;
• створення ново! штелектуально! технологи;
• зростання класу носив знань (наприклад, 1975 р. 25 % робочо! сили США становили техтчш спещалшти 1 професюнали);
• перехщ вщ виробництва товар1в до виробництва послуг;
• змша в характер1 пращ (взаемод1я м1ж людьми);
• зростае роль жшок;
• наука досягае зршого стану;
• кшець обмеженост1 благ тощо [1, с. СЫУ-СЬУП].
Однак науку вчений розглядае у вiдривi вщ економiки, проголошуе II автономнiсть, вважае !! розвиток передумовою ново! оргашзаци i структури суспiльства. Основними елементами ще! структури стануть унiверситети, на-уковi iнститути, науково-дослiднi оргашзаци. Д. Бел протиставляе "велику науку" "великому бiзнесу", хоча насправдi наука не може бути самодос-татньою силою у суспшьств^ бути незалежною вщ соцiальних умов.
Перехiд до постiндустрiального суспiльства зумовлений не тiльки змь ною в розподiлi зайнятих у галузях, а й модифiкацiею характеру професш, типу виконувано! дiяльностi. Зростае питома вага спещашслв, технiчних пращвниюв, управлiнцiв, чиновникiв i власникiв, пращвниюв сфери збуту
("бш ком1рц1"), зм1нюеться група "син1х ком1рц1в". У США 1980 року 1х сп1вв1дношення становило 5:3 (робоч1 спещальносл, домашня прислуга, с1льськогосподарськ1 прац1вники) [1, с. 192].
Робочш сил1 притаманна нова риса - зростае р1вень здобуто! формально! осв1ти. Зокрема, у 1980 р. 9,2 млн. американщв (або кожний восьмий) пров1в у коледж1 не менше чотирьох рок1в [1, с. 192].
Зростае роль знань, як1 Ф. Махлуп визначае як сукупшсть субордино-ваних факт1в або суджень, як1 е аргументованим твердженням або експери-ментальним результатом, здатним бути переданим шшим людям з викорис-танням засоб1в зв'язку у визначен1й систематичн1й форм1 [1, с. 236].
Наукою вважають те, що публ1куеться в наукових журналах, газетах, допов1дях 1 книгах, тобто все, що втшюеться в лгтератур1. Велику роль в1д1г-рае технолопчна зм1нна 1 передус1м технолопя - основа продуктивност1, що зростае, а продуктившсть зм1нюе економ1чне життя краши [1, с. 241-250].
1нший представник пост1ндустр1ал1зму, американський економ1ст Т. Стоуньер вважае, що у постшдустр1альному суспшьств1 нац1ональн1 ш-формац1йн1 ресурси е його основною економ1чною щншстю, найб1льшим по-тенц1йним джерелом його багатства [15, с. 401-412]. Ц1 ресурси разом з кош-тами, методами й умовами, як1 сприяють 1х ефективному використанню, е ш-формац1йним потенц1алом сусп1льства.
Вчен1 стверджують, що единий об'ективний критер1й, який в1др1зняе 1нформац1йне сусп1льство в1д шдустр1ального, б1льша половина економ1чно активного населення зайнята у сфер1 1нформац1йно-комун1кац1йних техноло-г1й, послуг [1; 282].
У США вперше було сформоване шформацшне суспшьство у 60-70-х роках XX ст., а наприкшщ XX ст. - уже в б1льшост1 економ1чно розвинутих кра1н Свропи й Аз1атсько-Тихоокеанського репону. Тут пост1ндустр1альн1 тенденци не зам1нюють попередн1 соц1альн1 форми, вони часто сшв1снують, що е характерним також 1 для трансформацшно! економ1ки Укра1ни, що охоплюе три типи сощально! оргашзаци: до1ндустр1альний, шдустр1альний, пост1ндустр1альне сусп1льство.
П. Дракер, анал1зуючи особливост1 сучасного пост1ндустр1ального розвитку економ1ки у св1т1, д1йшов висновку, що перех1д до шновацшно! еко-ном1ки зумовлюе низку як1сних зм1н у вс1х сферах економ1чних в1дносин, бо головною рисою стае створення щей, як1 е руйшвними для попередшх р1-шень, благ, виробництва. Основш форми прояву 1нновац1йно1 економ1ки для шдприемницького сусп1льства, на думку П. Дракера, так1:
• пост1йн1 Гнноващйт зм1ни та потряс1ння, р1зке збшьшення малих 1 середн1х п1дприемств, унасл1док чого динам1ка економ1ки 1 сустльства визначаеться не ст1льки наукою та вченими, ск1льки м1льйонами людей, якг самост1йно приймають, часто 1нту1тивн1, творч1 р1шення;
• поряд 1з трьома секторами економ1ки виникае та динам1чно розвиваеться чет-вертий сектор - сфера неприбуткових громадських п1дприемств, в яких у 1990 р. працювало 90 млн. американц1в (по 3 год. на тиждень), а у 2000-2010 рр. прог-нозуеться 120 млн. (по 5 год. на тиждень);
• в умовах, коли знання стають головним економ1чним ресурсом 1 продуктом пращ, вгдбуваеться реоргатзащя галузей навколо виробництва знань 1 реструктуризация вс1е1 економ1ки краши навколо сфери виробництва шформаци;
• штелектуатзащя пращ перетворюеться на головний процес ïï розвитку, а вит-рати виробництва та поширення знань стають головною формою швестицш;
• суть "новггаьоГ технологiï - це сприяння Гнноващям;
• iнновацiï i тдприемництво, як охоплюють дедал бшьше сощальних i иоль тичних осередкгв сустльства, перетворюються у сощальт iнновацiï, що без-перервно перебудовують вГдносини м1ж людьми та оргатзащями, мГж ними та державою [2].
Важливу роль вщграе пiдприемництво в умовах побудови постшдус-трГального суспiльства в Укра'ш, де iнформацiйнi технологiï, знання е каталь затором економiчного зростання. З цього приводу головний виконавчий директор корпораци Intel зазначае: "Укра'ш треба усвщомити важливiсть i не-обхщшсть стратегiчних iнвестицiй у комп'ютерну iнфраструктуру, у програ-ми дослщжень i розробок, в освГтню сферу. Це дасть змогу змщнити позици краïни на световому ринку" [18, с. 16].
IV. Висновки. Дослщжуючи еволющю поглядГв на людську працю (фГзичну, розумову) як основу формування людського потенщалу у свгтовш економiчнiй лiтературi, можна стверджувати, що наявний перехщ вщ вивчен-ня "людини економiчноï" до "людини творчо'" або ж "людини космiчноï". Людська праця пройшла юторичний шлях розвитку вгд фiзичноï працi (важ-ко'', одноманiтноï) до працi iнтелектуальноï, творчо''. Якщо ранiше людина та ïï здатшсть до працi були в особистш залежностi й експлуатувались (рабство, кршосництво), то капiталiзм усунув позаекономiчну особисту залежнiсть, на-давши юридичну свободу людини, водночас вщсутшсть у не'' засобiв виробництва зумовило економiчну залежнiсть.
Теорiя постiндустрiального (шформацшного) суспiльства (ïï три ста-ди - доiндустрiальна, iндустрiальна та постiндустрiальна), спираючись на переходи вщ нижчого до вищого технологiчних способГв виробництва, пояснюе вторично визначенi ступеш розвитку працi людини та ïï юторичш форми. Ми подiляемо думку, що комплексне шзнання людини та ïï пращ вимагае врахування i постекономiчноï теорп, i властивих 'й трьох стадiй - доеконо-мГчно'', економiчноï i постекономiчноï. В основГ ïï перiодизацiï цившзацшно-го прогресу лежить економiчний принцип. Щ двГ теорiï взаемодоповнюють одна одну [19, с. 259]. Отже, вщбулась еволющя юторичного розвитку сустльства вщ пращ фГзично'' до пращ штелектуально'', творчо''.
Якщо характерною рисою людсько'' пращ дошдустрГального та шдус-трГального суспшьств була взаемодГя людини з природою, то творча праця головно спрямовуеться на удосконалення людини i як суб'екта виробництва, i як особистостг Саме тому головним джерелом прогресу стае внутршнш розвиток людини (духовний, штелектуальний), ïï самовдосконалення, генеру-вання знань, здаттсть змшити довкглля.
Л1тература
1. Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество: опыт социального прогнозирования/ Пер. с англ. - М.: Лсаёеш1а. 1999.
2. Бункина М.К., Семёнов А.М. Экономическая политика. - М. : ЗАО "Бизнес-школа" Интел-Синтез, 1999.
3. Всемирная история экономической мысли. - М.: Мысль, 1957, т. 1.
4. Карнеги Д. Как завоевать друзей и оказывать влияние на людей. - Самара, 1994.
5. Кенэ Ф. Избранные экономические произведения. - М., 1960.
6. Малтус, Томас Р. Дослщження закону народонаселення/ Пер. з англ. - К.: Осно-ви, 1998.
7. Манк1в Н.Г. Макроекономша: Пщручник для Украши/ Пер. з англ., наук. ред. пе-рекл. С. Панчишина. - К.: Основи, 2000.
8. Маркс К., Енгельс Ф. Твори: 2-е вид, т. 23.
9. Маршалл А. Принципы экономической науки: В 3-х т./ Пер. с англ. - М.: Прогресс, 1993, т. 1.
10. Милль Дж. Основы политической экономии. - М.: Прогресс, 1980.
11. Петти У. Экономические и статистические работы. - М., 1970.
12. Платон. Держава. - К., 2000.
13. Рикардо Д. Сочинения. - М., 1965, т. 1.
14. Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов. - М.: Соцэкгиз, 1962. - Кн. 1-Ш.
15. Стоуньер Т. Информационное богатство: профиль постиндустриальной экономики// Новая технократическая волна на Западе. - М.: Прогресс, 1986. - С. 401-412.
16. Тофлер Д. Третя хвиля/ З англ. пер. А. Свса. - К.: Всесвгг, 2000.
17. Фишер С., Дорнбуш Р., Шмалензи К. Экономика. - М.,1993.
18. Чухно А.А. Постшдус^альна економша: теорiя, практика та ix значення для Украши. - К.: Логос, 2003.
19. Чухно А. Нова економiчна пол^ика (теоретико-методолопчш засади)// Економша Украши. - 2005, № 6. - С. 4-11.
20. Becker G.S. Human Capital: Theoretical and Empirical Analysis. - N. Y., 1964.
21. Brzezinski Z. Between two Ages. America's Role in the Technotronic Era. - N. Y., 1970.
22. Shultz T. Investment in Human Capital. - N.Y., L.,1971.
