CC BY
61
УДК 614.8:574.2
ОЦІНКА РИЗИКУ ЗДОРОВ’Ю ПРАЦІВНИКІВ АВТОТРАНСПОРТНОЇ ГАЛУЗІ
Н.Б. Волненко, доцент, д.м.н., О.І. Богатов, доцент, к.т.н., Ю.В. Кулявець, доцент, к.т.н., ХНАДУ
Анотація. Розглянуто питання визначення професійного ризику з урахуванням індексу професійної захворюваності. При цьому показано, що кількісні показники ризику завжди відображають комплексний вплив на людину факторів на тільки виробничого середовища, а і способу життя, соціально-побутових факторів, індивідуальних факторів ризику (спадковість, шкідливі звички) тощо.
Ключові слова: професійні ризики, небезпечні умови праці, дозоефектні залежності, профілактичні заходи.
Вступ
З проголошенням незалежності Україна успадкувала від колишнього СРСР організацію забезпечення охорони праці і систему медичного обслуговування працюючих, що сформувалася за довгі роки. Так, з урахуванням попереднього досвіду розроблено основні підходи до створення здорових і безпечних умов праці, впроваджено ефективну методологію гігієнічної стандартизації шкідливих і небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу, відповідно до яких розроблено не тільки гігієнічні стандарти, але й методи контролю, принципи захисту працюючих від несприятливого впливу. Розроблено і впроваджено в практику методи профілактики, діагностики, лікування та експертизи основних професійних захворювань.
Аналіз публікацій
Зараз в Україні існує ряд невирішених проблем медицини праці, в той же час виникло багато нових проблем у зв’язку зі зміною політичної і соціально-економічної ситуації, зумовленої переходом промисловості і сільського господарства на ринкові відносини, появою нових форм власності (приватної, кооперативної та ін.).
Аналіз даних гігієнічної оцінки умов праці в різних галузях виробництва в Україні свід-
чить про наявність близько 140 шкідливих виробничих чинників, що перевищують граничнодопустимі рівні. В умовах існуючого виробництва шкідливі умови праці дуже часто не можуть бути поліпшеними через відсталі технології, зношеність обладнання, неможливість використання необхідних технічних рішень. Тому контингенти осіб, що працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці, є контингентами підвищеного професійного ризику здоров’ю і потребують особливої уваги.
У Законі України «Про об’єкти підвищеної небезпеки» термін «ризик» визначається як «ступінь імовірності певної негативної події, яка може відбутися в певний час або за певних обставин на території об’єкта підвищеної небезпеки і/або за його межами». Реальна оцінка ризику здоров’ю не можлива без достатньої інформаційної бази щодо кількісних і якісних характеристик факторів ризику та, з іншого боку, даних про стан здоров’я (захворюваність, інвалідизація, смертність) тих контингентів населення, що зазнають впливу цих факторів ризику. Показники здоров’я працездатного населення формуються за рахунок не лише характеру й умов праці, але й інших чинників: генетичних, екологічних, способу життя, доступності та кваліфікації медичної допомоги, розвитком співробітництва природоохоронних органів, закладів освіти та охорони здоров’я. Слід зазначити,
що оцінка ризику здоров’ю завжди має на меті визначення його кількісних показників. Саме це дає можливість використання її не тільки для оцінки стану здоров’я популяції, а й для економічних розрахунків необхідного відшкодування, або «компенсації» втраченого здоров’я працівникам та навколишньому середовищу, коли постає питання співвідношення «витрати-вигода».
Нині в системі санітарного законодавства України є чинним нормативний документ «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості і напруженості трудового процесу» (ТНЗ 3.5-3.3.8; 6.6.1-083-2001), що дає можливість оцінити умови праці з позицій ризику заподіяння шкоди здоров’ю працюючих [1, 2].
Кількісні показники ризику завжди відбивають комплексний вплив на людину чинників не тільки виробничого, але й оточуючого середовища, способу життя, соціально-побутових чинників, індивідуальних чинників ризику (спадковість, шкідливі звички). Тому, коли оцінку ризику зорієнтовано на конкретний (відомий, вимірюваний) чинник середовища, завжди існує проблема недоврахування впливу інших, не менш вагомих, чинників погіршення стану здоров’я [3, 4].
Мета та постановка задачі
Метою роботи є оцінка професійного ризику працівників автотранспортної галузі з урахуванням індексу професійного захворювання.
Методи оцінки ризику здоров’я
Загальноприйнятими етапами досліджень з оцінки ризику є:
- ідентифікація небезпечності - виявлення шкідливих і небезпечних чинників на робочому місці та видів робіт, які зумовлюють вплив цих чинників на працівників, визначення найбільш вагомого чинника чи комбінації чинників, що підлягають вивченню;
- оцінка експозиції чинника - за рівнем чинника та часом його дії. Для таких виробничих чинників як шум, вібрація, радіаційний фактор розроблено відповідні методики у вигляді дозного підходу (оцінка за еквівалентним рівнем у вигляді річного чи стажового дозового навантаження);
- ідентифікація ефекту - визначення кількісних показників, що характеризують вплив визначеного головного шкідливого фактора виробництва.
На сьогодні на стан здоров’я працюючих впливають не тільки відомі професійні фактори ризику, що пов’язано з характером виробництва, використанням застарілих і небезпечних технологій, недостатньою відповідальністю роботодавців за створення здорових, безпечних умов праці, але й нові, поява яких пов'язана з науково-технічним прогресом, впровадженням нових технологій у різних галузях виробництва.
Безперечно, формування кількісних показників ризику того чи іншого професійного захворювання протягом стажової експозиції відповідного шкідливого виробничого чинника визначається не тільки інтенсивністю чинника, але й режимом його впливу, наявністю супутніх шкідливих чинників виробничого середовища, індивідуальних факторів ризику в експонованої особи (шкідливі звички, підвищена чутливість та ін.). У сучасному суспільстві зростає потенційна небезпечність для здоров’я чинників біологічного, генетичного, соціального та поведінкового характеру. Встановлено ефект потенціювання при комбінованому впливі різних професійних і непрофесійних чинників.
Найважливішим показником медико-демо-графічної ситуації у країні є смертність населення, що останніми роками має тенденцію до постійного зростання: порівняно з 1990 р. вона збільшилася на 41,6 %. Серед осіб працездатного віку це зростання здійснювалося «за рахунок» чоловіків (на 12,6 %), в той час як у жінок показники залишалися практично на одному рівні.
Смертність чоловіків працездатного віку у 2003 р. дорівнювала 9,63 % проти 2,6 % у жінок, тобто смертність серед населення працездатного віку різниться між чоловіками і жінками у 3,7 раза. Висока смертність чоловіків працездатного віку не тільки скорочує чисельність трудових ресурсів, але й призводить до зростання кількості неповних сімей, а відтак - одиноких людей похилого віку. Слід додати, що у жителів сільської місцевості показники смертності вірогідно (р < 0,01) вище (на 10,1) порівняно з міським населенням працездатного віку (6,7 і 5,99 %, відповідно).
У структурі смертності населення працездатного віку перше місце посідають нещасні випадки, отруєння та травми (29,8 %), друге - хвороби системи кровообігу (28,3 %), третє - новоутворення (14,6%) (табл. 1).
Зростання смертності останніми роками серед цих верств населення в основному відбувалося за рахунок збільшення смертності від хвороб органів кровообігу, випадкового отруєння алкоголем, нещасних випадків, пов’язаних з умовами праці та автотранспортом.
Заслуговують на увагу підходи до оцінки професійного ризику, розроблені науковцями НДІ медицини праці РАМН та затверджені у складі відповідного нормативного документа Федерального центру Держсанепіднагляду Росії.
Зокрема цим документом передбачено оцінку професійного ризику з урахуванням індексу профзахворюваності (1ПЗ), що обраховується за формулою [5, 6]
I = _^_
ПЗ к к ,
К р • К в
де Кр - категорія ризику профзахворювань, яку встановлюють за результатами дослідження розповсюдженості профзахворюваності серед досліджуваної категорії працюючих (Кр = 1 відповідає захворюваності понад 10 %; Кр=2 - 1 - 10 %; Кр=3 - менше 1 %); КВ - категорія тяжкості профзахворювання, яку визначають за характером та тривалістю непрацездатності, пов’язаної з професійним захворюванням.
Управління ризиком повинно здійснюватися організаційно-технічними, лікувально-профі-
лактичними та соціально-економічними заходами. Перевагу слід віддавати технічним заходам з усунення небезпечного фактора або зниження його рівня на робочому місці. До паліативних заходів вдаються за неможливості повного усунення шкідливого чинника (за рахунок нових технологій) або зниження його рівня до безпечної величини. В останньому випадку завжди існує «залишковий ризик», який потребує застосування засобів індивідуального захисту та «захисту часом» працюючих шляхом обмеження контакту зі шкідливим чинником протягом робочої зміни, тижня (скорочений робочий день), річного циклу роботи (додаткові відпустки), скорочення загального терміну роботи у шкідливих умовах (пільговий вихід на пенсію).
Ефективним важелем зниження професійного ризику може стати обов’язкове страхування від нещасних випадків і професійних захворювань за диференційованими тарифами. Важливим для управління ризиком є інформування працівників, роботодавців, адміністративних органів щодо можливих несприятливих наслідків для здоров’я роботи у шкідливих та небезпечних умовах, необхідних заходів колективної та індивідуальної профілактики.
В останнє десятиріччя в Україні формується правова база з попередження розвитку професійних та виробничо-зумовлених захворювань, зниження факторів ризику їх розвитку, а також виявлення і лікування ранніх форм професійних хвороб. Чинне в країні законодавство охоплює фактично всі сторони проблеми поліпшення умов праці і збереження здоров’я працюючих: державну політику в галузі охорони праці; права працюючих на пільги і компенсації за важкі і шкідливі умови праці, за втрату здоров’я, у випадку смерті, забезпечення індивідуальними і колективними засобами захисту, відповідальність роботодавця за створення безпечних і здорових умов праці і працівника - за їх дотримання. Це висвітлено в таких документах як Конституція України (1996 р.), Основи законодавства України по охороні здоров’я (1992 р.) з урахуванням змін до них 2004 -2005 рр., Закон «Про забезпечення санітарного й епідемічного благополуччя населення» (1994 р.) із внесеними змінами 2004 р., Закон України «Про охорону праці» (2002 р.), Указ Президента України «Про негайні заходи по попередженню виробничого травмати-
Т аблидя 1 рівень смертності населення у працездатному віці (на 100 тисяч)
Причини смертності Чоловіки Жінки
Нещасні випадки, травми 327,2 58,8
Хвороби системи кровообігу 275,9 65,0
Злоякісні пухлини 114,6 66,0
Хвороби органів травлення 66,6 21,3
Хвороби органів дихання 48,9 8,6
Загальний рівень смертності 963,5 259,6
зму і професійних захворювань» (2001 р.), Концепція розвитку охорони здоров’я в Україні (2001 р.), Концепція керування охороною праці (2001 р.), Постанова Кабінету Міністрів України (2001 р.) «Перелік професій, виробництв і організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним медичним оглядам» зі змінами 2004 року, Постанова Кабінету Міністрів України (2000 р.) «Про затвердження Списку професійних захворювань» зі змінами 2004 року, Постанова Кабінету Міністрів України «Деякі питання розслідування і ведення обліку нещасливих випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві» (2004 р.) та ін. Держава, в основному, забезпечує послідовність національної політики в галузі гігієні та охорони праці і прагне виконувати вимоги Європейської соціальної хартії та інших міжнародних протоколів щодо дотримання прав працюючих на безпечні умови праці, однак ефективність реалізації правової бази є не достатньою через відсутність підзаконних актів, які б чітко регламентували окремі положення законів, недостатність бюджетного фінансування, контролю і відповідальності за їх виконання.
Резолюція ВАЗ 49.12 49-й Всесвітньої Асамблеї Охорони здоров’я (1996) закликає держави розробити національні програми з медицини праці з приділенням особливої уваги створенню повноцінних служб медицини праці для всіх працюючих. Глобальним планом дій ВООЗ з медицини праці для усіх на 2006-2025 рр. передбачається забезпечення доступності служб медицини праці для всіх працюючих на регіональному і національному рівнях з урахуванням процесів глобального розвитку світу, його глобалізації, інформаційного розвитку. Європейська стратегія ВООЗ зі здоров’я у світі праці з позицій її мультидисциплінарності, що повинна вирішувати проблеми професійних та психо-соціальних ризиків для здоров’я працюючих, розглядає роботу як детермінанту здоров’я. Європейська Міністерська конференція ВООЗ з психічного здоров’я, 2005 р, рекомендує включити аспекти психічного здоров’я в політику держав і корпорації з питань медицини й охорони праці, забезпечити доступ для всіх працівників до служб медицини праці, вести моніторинг психічного здоров’я працюючих.
Засідання Європарламенту в 2005 р. засвідчило, що в Європі тільки 50% робочих місць
охоплено превентивними службами охорони праці. Україні є притаманними такі самі проблеми з питань безпеки праці і збереження здоров’я працюючих, як і багатьом іншим країнам Європи і світу.
Висновки
Таким чином, сучасні методи оцінки ризиків здоров’ю та управління ними дозволяють вирішувати традиційні і нові задачі охорони праці з урахуванням комплексу соціально-економічних та етичних проблем. При цьому є можливою диференціація заходів профілактики за терміновістю й обсягом їх проведення залежно від кількісних показників ступеня професійного ризику здоров’ю працюючого на конкретному виробництві чи в конкретній професії.
Література
1. Гігієнічна класифікація праці за показни-
ками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості і напруженості трудового процесу (ГН 3.35-3.3.8: 6.61-083-2001). - К.: МОЗ України, 2001. - 26 с.
2. Санітарно-гігієнічна характеристика умов
праці. - К.: МОЗ України, 2002. - 17 с.
3. Витте П., Кундиев Ю., Шор р. и др. Влия-
ние нерадиационных факторов на развитие радиационной катаракты у ликвидаторов последствий аварии на ЧАЭС: Сб. «Гигиена труда». - К. - 2003. - №34. -С.634 - 648.
4. Измеров Н.Ф., Капцов В.А., Денисов З.И.,
Овакимов В.Г. Социально-гигиенические аспекты профессионального риска для здоровья и резервы защиты временем // Медицина труда и пром. экол. -1994. - №2. - С. 1 - 4.
5. Профессиональный риск для здоровья ра-
ботников: руководство / Под ред. Н.Ф. Измерова, З.И. Денисова. - М.: Трасант, 2003. - 1448 с.
6. руководство по оценке профессионального
риска для здоровья работников. Организационно-методические основы, принципы и критерии оценки. р2.2.1766-03. -М.: МЗ россии, 2003. - 23 с.
рецензент: В.В. Нічке, професор, д.т.н.,
ХНАДУ.
Стаття надійшла до редакції 15 жовтня 2008 р.
