CC BY
24ОГЛЯДИ Л1ТЕРАТУРИ
УДК 616.379-008.64
DOI http://dx.doi.org/10.5281/zenodo.3267478
1А. I. Гоженко, 2Ю. М. Гришко, 3С. М. Граматюк
ЕНЕРГОЗАБЕЗПЕЧЕННЯ 1НСУЛ1НОЗАЛЕЖНИХ ТА 1НСУЛ1НОНЕЗАЛЕЖНИХ ТКАНИН В Р1ЗН1 ПЕР1ОДИ ФУНКЦ1ОНУВАННЯ ОРГАН1ЗМУ
:УкрНД1 «Медицина транспорту МОЗУ», м. Одеса;
2Укра!нська медична стоматологiчна академiя, Полтава 3ТОВ 1нститут клгтково! бюреабштацп, м. Харшв
Summary. Gozhenko A. I., Hryshko Yu. M., Gramatyuk S. M.. ENERGY SUPPLY OF INSULIN DEPENDENT AND INSULIN INDEPENDENT TISSUES IN DIFFERENT
PERIODS OF BODY FUNCTIONING. - Ukrainian Medical Stomatological Academy, Poltava; e-mail:
The major condition for the human body existence is the constant energy supply of each cell in the organism. Thus, in the process of joint evolution of the brain and gastrointestinal tract, central and peripheral mechanisms aimed at maximizing the conservation of energy resources were improved. Regulatory systems provide energy homeostasis of insulin-dependent and insulin-independent tissues in different periods of body functioning: depending on food intake, fasting, stress, physical activity. Thus, the existing systems of energy homeostasis regulation provide adequate needs of the body depending on both the energy supply and the use of energy. Moreover, organization of energy supply has its own characteristics in insulin-dependent and insulin-independent tissues.
Key words: insulin-dependent tissues, insulin-independent tissues, energy supply, metabolism, insulin resistance.
Реферат. Гоженко А. И., Гришко Ю. М., Граматюк С. Н. ЭНЕРГООБЕСПЕЧЕНИЕ ИНСУЛИНОЗАВИСИМЫХ И ИНСУЛИНОНЕЗАВИСИМЫХ ТКАНЕЙ В РАЗНЫЕ ПЕРИОДЫ ФУНКЦИОНИРОВАНИЯ ОРГАНИЗМА. Главным условием существования организма человека является постоянное энергообеспечение каждой клетки организма. Так, в процессе совместной эволюции мозга и желудочно-кишечного тракта совершенствовались центральные и периферические механизмы, направленные на максимальное сохранение энергетических ресурсов. Регуляторные системы обеспечивают энергетический гомеостаз инсулинозависимых и инсулинонезависимых тканей в разные периоды функционирования организма: в зависимости от приема пищи, при голодании, стрессе, физической нагрузке. Таким образом, существующие системы регуляции энергетического гомеостаза обеспечивают адекватные потребности организма в зависимости как от поступления так и использования энергии. Причем организация энергообеспечения имеет свои особенности в инсулинозависимых и инсулинонезависимых тканях.
Ключевые слова: инсулинозависимые ткани, инсулинонезависимые ткани, энергообеспечение, метаболизм, инсулинорезистентность.
Реферат. Гоженко А. I., Гришко Ю. М., Граматюк С. М. ЕНЕРГОЗАБЕЗПЕЧЕННЯ 1НСУЛ1НОЗАЛЕЖНИХ ТА 1НСУЛ1НОНЕЗАЛЕЖНИХ ТКАНИН В Р1ЗН1 ПЕР1ОДИ ФУНКЦ1ОНУВАННЯ ОРГАН1ЗМУ. Головною умовою юнування оргаюзму людини е постшне енергозабезпечення кожно! клггини оргашзму. Так, в процеа сшльно! еволюци мозку i шлунково-кишкового тракту удосконалювалися централью i периферичю мехаюзми, спрямоваю на максимальне збереження енергетичних ресурав. Регуляторю
© Гоженко А. I., Гришко Ю. М., Граматюк С. М.
системи забезпечують енергетичний гомеостаз iнсулiнозалежних та шсулшонезалежних тканин в pi3Hi перюди функцiонування оргашзму: в залежностi вщ прийому 1ж1, при голодyвaннi, стреа, фiзичномy нaвaнтaженнi. Таким чином, iснyючi системи регуляцп енергетичного гомеостазу забезпечують адекватш потреби оргaнiзмy в залежносп як ввд надходження так i використання енерги. Причому оргaнiзaцiя енергозабезпечення мае сво! особливостi в шсулшозалежних та iнсyлiнонезaлежних тканинах.
Ключовi слова: шсулшозалежш тканини, iнсyлiнонезaлежнi тканини, енергозабезпечення, метaболiзм, iнсyлiнорезистентнiсть.
Вступ. Головною умовою юнування оргaнiзмy людини е постшне енергозабезпечення кожно! клiтини оргaнiзмy. Так, в процеа сшльно1 еволюци мозку i шлунково-кишкового тракту удосконалювалися центральш i периферичнi мехaнiзми, спрямовaнi на максимальне збереження енергетичних ресyрсiв. Чи продовжуеться генетично обумовлена схильнiсть до запасання надлишково! енерги i в наш час як адаптивна перевага, обумовлена природною селекщею, залишаеться питанням, що обговорюеться в рамках aкaдемiчних дебaтiв. Безперечно, що «еволющя» характеру харчування (споживання велико1 кiлькостi висококалоршно1 1ж1), що спостерiгaеться протягом останшх десятилiть, може звести до мшмуму досягнення мiльйонiв рок1в бюлопчно1 ошгашзаци, сприяючи стрiмкiй трансформацп Homo sapiens в Homo obese. Дана трансформащя спричиняе негативний вплив на здоров'я наступних поколiнь шляхом епiгенетичного програмування [1, 2, 3, 4]. Тому, вивчення мехaнiзмiв розвитку ожирiння та шших порушень метaболiзмy, розробка ефективних методiв лiкyвaння з метою профшактики безлiчi aсоцiйовaних захворювань вiдносяться до числа прюритетних завдань сучасних бюмедичних дослiджень [1, 2, 3].
Таким чином, системи регуляцп забезпечують субстратну доставку до клiтин як в рiзнi перiоди !х надходження до оргашзму так i в залежносп ввд видiв та iнтенсивностi роботи.
Уа тканини оргaнiзмy людини подiляють на iнсyлiнонезaлежнi (перша група) та шсулшозалежш (друга група). Остання представлена м'язовою тканиною та жировою, функци яко! рiзко вiдрiзняються. Енергозабезпечення м'язово1 тканини на першому етaпi вщбуваеться за рахунок мобшзаци глiкогенy, що знаходиться в мюцитах, з наступним збiльшеним надходженням глюкози до м'язово1 тканини шляхом стимуляци трансмембранного перенесенням шсулшом. В жировiй ткaнинi шсулш збiльшyе надходження глюкози до адипоцилв i синтез нейтрального жиру, як запасного депо енерги. Такий шсулшозалежний шлях енергозабезпечення включаеться при гшерлшеми хaрчовiй i тодi як правило i у м'язах i у жировш ткaнинi глюкоза активно депонуеться у виглядi глiкогенy чи нейтрального жиру.
Фiзiологiчними субстратами для синтезу АТФ in vivo е, в першу чергу, екзогенш жирнi кислоти (ЖК) i в другу - глюкоза. Питома енергоемшсть ЖК бшьш н1ж yдвiчi вища за таку для глюкози. Як енергетичний субстрат для багатьох клiтин, i в першу чергу м'язових, ЖК е кращими. Однак не всi ЖК в рiвнiй мiрi забезпечують швидшсть напрацювання мiтохондрiями АТФ. З двох основних ЖК в оргaнiзмi людини, пальмггиновох i олегновог, з бшьш високою швидшстю мiтохондрil пiддaють р-окисненню ю-9 С18: 1 оле1нову моно ненасичену жирну кислоту (МЖК) [5,6]. Аналопчна зaкономiрнiсть спостерiгaеться i в модельних системах окиснення iндивiдyaльних ЖК in vitro [7]. Тобто, при рiвномy енергетичному виходi двох енергетичних субстрапв напрацювання АТФ при окисненш олехново1 ЖК вiдбyвaеться швидше.
Ввдомо, що aктивaцiя в цитоплaзмi ферменпв пiрyвaтдегiдрогенaзного комплексу посилюе утворення трувату з лактату. Зниження в цитоплaзмi вмiстy молочно1 кислоти активуе бiохiмiчнi реaкцil глiколiзy i знижуе концентрацш глюкози в цитоплaзмi клiтин. I тшьки тепер, при збiльшеннi грaдiентa мiжклiтинне середовище - цитоплазма, спрацьовуе фактор - поглинання глюкози стимулюе не iнсyлiн, а гiперглiкемiя у зовшшньому середовищi i гiпоглiкемiя в цитоплaзмi клiтин. Блокуючи лiполiз в шсулшозалежних шдшшрних адипоцитах, iнсyлiн знижуе вмют НЕЖК в мiжклiтинномy середовище Одночасно в клiтинaх iнсyлiн експресуе утворення i виставлення на мембрану ГЛЮТ4, прискорюючи активоване поглинання глюкози по грaдiентy концентрaцil. Iнсyлiн активуе
поглинання клгшнами глюкози з метою використовувати ïï для ендогенно1 œ-9 олешово1 МЖК, яку мiтохондрiï окиснюють з бшьш високою швидшстю [5,8,9].
З точки зору деяких авторiв [10], бюлопчна роль iнсулiну - регулящя in vivo метаболiзму ЖК в забезпеченш бiологiчноï функцiï локомоцiï i, вторинно - регyляцiя метаболiзму глюкози. Тому споживання вуглеводiв при синдромi резистентностi до iнсулiну е оптимально необхвдним, оск1льки воно постачае субстрат для синтезу in vivo тих ЖК, яш мггохондри окиснюють з найб№ш високою швидкiстю.
Вищенаведене сввдчить, що органiзм з точки зору забезпечення енергiею в рiзних умовах повинен адаптуватися i цi процеси можуть суттево вiдрiзнятися.
Вiдмiнностi у поглинанш кл1тинами жирних кислот i глюкози. Незалежно ввд наявностi рецепторiв до iнсулiну, бiльшiсть типiв клгшн in vivo практично не поглинають глюкозу з мiжклiтинного середовища i з плазми кров^ якщо е можливють поглинати ЖК. Це зумовлено тим, що:
а) градiент концентраци НЕЖК по обидвi сторони плазматично1' мембрани завжди високий: 05-08 ммоль / л поза клiтиною i слiдовi кiлькостi в цитоплазмi;
б) в той же час градiент концентраци глюкози становить всього калька десятих ммоль/л при невираженiй активносп глюкозних транспортерiв ГЛЮТ1-3;
в) транспортер ЖК - СБ36-транслоказа переносить ЖК при взаемоди з клатрiном на мембраш з асоциатiв з альбумшом; в цитоплазмi НЕЖК пов'язують НЕЖК, яш переносять бiлки i швидко переносять 1х до мiтохондрiй; органели поглинають НЕЖК, метаболiзують 1'х в ацетил-КоА i в бiохiмiчних реакщях циклу Кребса i фiзико-хiмiчних реакщях дихального ланцюга напрацьовують макроергiчнi АТФ;
г) тсля поглинання клiтиною глюкози через транспортери ГЛЮТ1-3 в цитоплазмi слвдують реакцiï фосфорилювання при ди гексок1нази (глюкок1нази) i атомарного кисню; далi йдуть 9 реакцiй глiколiзу з утворенням молочно1' кислоти. Пюля цього з лактату в цитоплазмi утворюеться пiруват, i вже з нього клешни утворюють ацетил-КоА, який метаболiзують мiтохондрiï з утворенням АТФ.
Виражеш вiдмiнностi в шляхах метаболiзму в клiтинах ЖК i глюкози е основою того, що клггани поглинають глюкозу в ситуаци, коли немае можливосп поглинати з мiжклiтинного середовища ЖК. В бiологiчнiй функци трофологи, в бюлопчнш реакцiï екзотрофи, iнсулiн, блокуючи лiполiз в шдшшрних адипоцитах, знижуе вмiст НЕЖК в кровi i мiжклiтинному середовищi i «змушуе» клiтини поглинати глюкозу [5]. 1нпбуючи лiполiз, iнсулiн одночасно стимулюе лiпогенез, сприяючи синтезу з глюкози олешово1' ЖК в адипоцитах i перипортальних гепатоцитах, що призводить до зниження концентраци глюкози в цитоплазмi цих клтшн, i градiент концентраци глюкози на 1'х клiтиннiй мембраш зростае. Створюються умови для бшьш активного надходження глюкози в клешни, а активащя цього процесу шсулшом за рахунок експонування на мембраш переноснишв ГЛЮТ4 рiзко шдвищуе ефективнють захоплення глюкози саме пулом тих клгган, як1 експресують ГЛЮТ4. В результата досягаеться краща адресна доставка глюкози в шсулшозалежш кл^ини i ïï переробка в оптимальну олешову ЖК. При енергетичному запитi оргашзму ця олешова ЖК буде спрямована в цiльову популяцiю клiтин через систему кровообиу. Посмугованi мiоцити також будуть посилено поглинати глюкозу за допомогою ГЛЮТ4, проте в цих клгтинах в нормi глюкоза переважно трансформуеться в глiкоген для внутршнього споживання - додаткового глiколiтичного вироблення АТФ [5].
Енергозабезпечення при голодуванш. 1нша ситуацiя, щодо енергозабезпечення, у разi зменшення зовнiшнього надходження енергосубстралв. Здорова молода людина може витримати повне голодування протягом 45-60 дiб. В цей перiод поступово зникае шдшшрна жирова клiтковина, зменшуеться маса тша, м'язiв, печiнки, селезiнки, шшра обвисае, вкриваеться зморшками. Але рiвень глюкози в кровi, яка абсолютно необхвдна для нормальноï' роботи мозку, зберiгаеться незмiнним (80-120 мг%) до самого кшця: це дае можливють людиш навiть на порозi смерп шукати i находити щось юпвне, намагатись знаходити вих1д зi стресовоï ситуацiï. Однак ведомо, що короткочасне (3-5 дiб) повне голодування за умови достатньоï' кiлькостi питноï води (краще мiнеральноï) активiзуе життевi процеси, розумову i фiзичну дiяльнiсть, шдвищуе iмунiтет i загальну резистентнiсть, роботу серця i дихання [11].
В перюд голодування зростае роль кетонових тш в енергозабезпеченнi. До кетонових тш вiдносяться ацетоацетат, ß-оксибутират i ацетон. Вони синтезуються в печшщ з ацетил-
КоА i утилiзуються в периферичних тканинах для задоволення енергетичних потреб клгган [12]. У нормi в органiзмi утворюються ацетоацетат i р-оксибутират, при цукровому дiабетi (ЦД) i голодуванш виробляються всi три зазначенi сполуки. Вмiст в кровi кетонових тш в нормi невеликий (1-3 мг/дл), так як швидк1сть !х утворення врiвноважуeться швидк1стю !х утилГзаци. При ЦД i голодуваннi концентрацiя кетонових тш в кровi зростае i становить при 2-добовому голодуваннi 5-6 мг / дл, при тижневому голодуванш 40-50 мг / дл, при ЦД 300400 мг / дл [12]. Щоб зрозумгти, як i чому розвиваеться кетоз при дефщип iнсулiну, необх1дно розглянути механiзми, що перешкоджають накопиченню кетонових тш при нормальному метаболiчному сташ органiзму. Основними енергетичними субстратами для клгган у людини служать глюкоза i ЖК, звгдси переважними шляхами для отримання енергп в клтгаш е або окиснення глюкози (аеробний глiколiз), або бета-окиснення ЖК [13]. Включения того чи шшого субстрату в метаболiзм для забезпечення енерпею бiологiчних процесiв визначаеться потребами тканин в АТФ i гормональним статусом оргашзму. У нормГ, в присутносп iнсулiну, в тканинах активно йде аеробний глiколiз (iнсулiн е активатором глiколiзу), в результатi якого напрацьовуеться ацетил-КоА. Основна к1льк1сть що утворюеться ацетил-КоА «згоряе» в циклi трикарбонових кислот (ЦТК, цитратному циклi, або цикт Кребса) i дае енерпю для тканин. Але, щоб «згоргга» в ЦТК, ацетил-КоА повинен з'еднатися зi щавелевооцтовою кислотою (ЩОК), або оксалоацетату. У нормi ЩОК утворюеться з гаколггачного пiрувату в реакцп, що каталiзуеться пiруваткарбоксилазою, аллостеричним активатором яко! е ацетил-КоА [12, 13]. Реакщя конденсаци ацетил-КоА i ЩОК здшснюеться шд дiею цитратсинтази. Таким чином, в умовах активного пропкання глiколiзу ацетил-КоА i оксалоацетат, що утворюеться з трувату, грають певну роль в регуляцп швидкостi утворення цитрату: шдвищення концентраци ЩОК, а також надлишок ацетил-КоА сприяють активацп цитратного циклу [14].
Оск1льки в нормГ, тобто в присутностi iнсулiну, глiколiз йде активно, то з глi колiтичного пiрувату утворюеться достатня к1льк1сть ЩОК. Причому спiввiдношення мiж ацетил-КоА i ЩОК таке, що при наявносп активно1 цитратсинтази ацетил-КоА активно «згоряе» в ЦТК i дае тканинам достатню к1льк1сть енергп. Тому немае необхiдностi в отриманш енергп шляхом р-окиснення жирних кислот [12] .
В умовах утилГзацп в ЦТК переважно1 бiльшостi ацетил-КоА вгдносно невелике число цих молекул використовуеться на синтез кетонових тш. Швидшсть утворення остаинiх врiвноважуеться здатшстю тканин до !х утилГзацп, тому в нормi концентрацiя кетонових тш в кровi не перевищуе 3 мг / дл [12]. Гармоншне функцiонувания процесiв, що забезпечують напрацювання енергп для клiтин в нормальних умовах, порушуеться при нестачi шсулГну, що призводить до розвитку кетозу.
Нестача шсулГну призводить до зниження утилГзацп глюкози периферичними тканинами. Глюкоза не проникае в клiтини шсулшозалежних тканин (перш за все, м'язово1 i жирово1); в iнсулiнонезалежиi тканини глюкоза проникае, але в обох типах тканин глiколiз гальмуеться тд час вiдсутностi iнсулiну. Тканини вщчувають "енергетичний голод". Подразнюються хеморецептори, iмпульси по аферентних нервових волокнах надходять до ЦНС, звiдти по еферентних нервових волокнах - до ендокринних залоз, де стимулюють вироблення i секрецш антагонiстiв iнсулiну, або контршсулярних гормонiв (головним чином, глюкагону i катехоламiнiв, а також кортизолу i гормону росту) [12]. Пiдвищення в кровi концентраци антагонiстiв iнсулiну призводить до активацп: лiполiзу, протешолГзу, глюконеогенезу.
Внаслшок активацп лiполiзу в жировiй тканиш в1дбуваеться розщеплення триглiцеридiв з утворенням жирних кислот, як1 надходять в кров, зввдти - в тканини, де тддаються р-окисненню. При р-окисненш жирних кислот утворюються вiдновленi е^валенти ФАДН2 i НАДН2. Окислення ФАДН2 i НАДН 2 в ланцюзi тканинного дихання призводить до утворення молекул АТФ, яш частково задовольняють "енергетичний голод" клiтин. Посилене окиснення жирних кислот в печшш супроводжуеться також напрацюванням значних к1лькостей ацетил-КоА, основним шляхом утилiзацil якого в нормi е ЦТК. Однак, щоб ««гории» в циклi Кребса, ацетил-КоА повинен з'еднатися зi ЩОК. Але так як за вшсутносп шсулшу глiколiз загальмований, то зменшуеться утворення гаколггачного пiрувату i, вiдповiдно, знижуеться його перетворення в ЩОК.
При голодуванш, як г при ЦД I типу, знижений вмют шсулшу в кровг Однак, на вшмшу вгд ЦД, гГпоГнсулГнемГя при голодуванш обумовлена зменшенням концентрацП
глюкози в кровi (глюкоза е стимулятором секреци iнсулiну) [12]. Механiзм розвитку кетозу при голодуваннi, в принцит, такий же, як i при ЦД. Проте, повно1 iдентичностi в складнш послiдовностi взаемопов'язаних метабол1чних перетворень при зазначених станах не спостертаеться. За метаболiчноl картинi [12, 14] голодування нагадуе лише легку форму дiабету.
Зазвичай при дiабетi виникають метаболiчнi зрушення того ж характеру, що вщбуваються при нормальнiй адаптаци органiзму до голодування, але надзвичайно посиленi i призводять до бшьш тяжких насладив [12].
Енергозабезпечення при ожиршш. Щлком очевидно, що в розвитку ожиршня велику роль вщграе позитивний баланс енерги, що виникае при и недостатнiй витратi i надмiрному споживаннi 1ш. На ешдемюлопчному рiвнi iснуе сувора кореляцiя мiж ожирiнням i ЦД. Цей зв'язок призвiв до розумiння того, що рiвень 1Р у iндивiдуума щдвищуеться паралельно з його жировою масою [15].
Мобшзащя енерги з депо жирово! тканини (жирнi кислоти) в iншi тканини знаходиться пiд контролем нервово! системи i гормонiв / цитошшв. Так1 циток1ни, як ФНП-а, 1Л-1, 1Л-6 та шш^ активують вих1д енерги з адипоципв шляхом посилення лiполiзу, при якому з триглiцеридiв пiд впливом гiдролiзу утворюються вiльнi жирнi кислоти (ВЖК) i надходять в системний кровотж. ВЖК потiм в нормальних умовах окиснюються в мiтохондрiях з утворенням аденозинтрифосфату[16]. Пiдвищене утворення ВЖК може призводити до посилення витрачання енерги. Однак, коли утворення ВЖК перевищуе споживання, ВЖК можуть запасатися не тшьки в адипоцитах в формi ектопiчних депозитiв жиру. В умовах обмеження надходження калорш продукцiя ВЖК знижена як наслiдок зменшення споживання калорш з вщповвдним ослаблениям ризику формування депозитiв ектопiчного жиру. Така стратегiя може попереджати розвиток атеросклерозу i жирово1 хвороби печiнки [16].
Енергозабезпечення при стресь Стрес е комплексною адаптивною реакщею, що потребуе додаткових енергозатрат як для забезпечення локомоци так i активностi шших систем. Швидк1сть напрацювання АТФ мае важливе бiологiчне значення для забезпечення високого рiвня рухливостi органiзму. Способу депонувати в клiтинах АТФ для тривалого використання не створено; якщо в бiологiчнiй реакци стресу потрiбно витратити велику к1льк1сть АТФ, вш повинен бути синтезований в цей же пром1жок часу. Пiдвищення «кшетично1 ефективносп» не тiльки бюлопчно1 функци локомоци, а й бiологiчних функцш адаптаци, бiологiчних реакцiй стресу i адаптаци е першочерговою бiологiчною вщповвдальшстю iнсулiну на рiвнi органiзму [5].
Порушення циклу сон-неспання, пов'язанi з цим зрушення в секреци гормошв i нейромедiаторiв сьогоднi розглядають як важливий фактор старiння мозку, розвитку стреандукованих реакцiй i, нарештi, як суттевий компонент патогенезу рiзних невролопчних i психiчних захворювань i, зокрема, неврозiв, цереброваскулярно1 патологи, метаболiчних порушень, депресивних розладiв та iн. [17, 18, 19].
Потреби оргашзму зростають при стресс Стресiндукована гiперглiкемiя (СГ) - це зб№шення вмiсту глюкози в кровi хворих або постраждалих до 6,1-11,0 ммоль / л i бiльше (без вказiвок на наявшсть ЦД в анамнезi). СГ можлива i у хворих з ЦД, коли в результат виникнення критичного стану у пацiентiв з компенсованими формами ЦД рiзко щдвищуеться рiвень цукру в кровi аж до розвитку кетоацидозу, який часто е причиною розвитку коматозного стану i гостро1 церебрально1 недостатностi [20].
Таким чином, гiперглiкемiя е важливою складовою стресу, зокрема при критичних станах органiзму.
Отже, патогенез гшерглшеми при критичних станах:
- гiперглiкемiя е одним iз проявiв синдрому гiперметаболiзму, характерного для критичних сташв рiзноl природи, обумовленого шдвищенням рiвня контрiнсулярних гормонiв, активацiею лiполiзу, протеолiзу та циклу Корi;
- важливу роль в стабшзаци гшергакеми в умовах стресово1 вiдповiдi на пошкодження грае резистентнiсть до iнсулiну клiтин скелетно1 мускулатури, гепатоцитiв, жирово1 тканини в поеднаннi з ввдносною iнсулiновою недостатнiстю, пов'язано1 з обмеженою компенсаторною здатшстю p-клiтин пiдшлунковоl залози; [20]
Таким чином, у частини здорових оаб при стресi виявляеться порушення метаболiзму у виглядi порушення енергопродукци, що виявляеться його парадоксальним
зниженням у вДдповДдь на nponoHOBaHi юдвищею вимоги, що характеризуе знижену здатнДсть адекватно реагувати на стрес. Основним мехаюзмом при цьому CTaHi може служити генетично детермiновaнa обмежена здатюсть оргaнiзму до адекватно! енергопродукцiï при зростаннД потреби в нiй, що i супроводжуеться зниженням утилiзaцiï глюкози клДтинами при пiдвищених навантаженнях. В цьому випадку оргaнiзм забезпечуе компенсаторне шдвищення утилiзaцiï жирiв як енергетичних субстрaтiв. Однак, при короткочасному Днтенсивному стресi енергетичний метaболiзм не встигае переключитися на продукцiю енергiï за рахунок ВЖК, внaслiдок чого i мае мДсце пaдiння загального рiвня енергопродукцiï [21].
Проведене досл1дження показало, що рiзнi види напружено! дiяльностi можуть сприяти прояву енергодисфункцiй, якД залишаються прихованими в умовах, характерних для основного обмДну. Такий дисбаланс отримав в лiтерaтурi назву гДпоергоз, коли швидк1сть ресинтезу АТФ вДдстае вДд зростання загального метaболiзму в дiяльному стaнi. У людини виникае хроючна втома, швидко падае працездатюсть, знижуеться стiйкiсть до стресiв, проявляеться симптомокомплекс, що називаеться астено-вегетативним синдромом. Цд прояви спостерiгaються при роботД в нав'язаному (примусовому) темпi, обумовленому нерaцiонaльним режимом дДяльностД, технологiчним процесом та Дн. ПодДбнД розлади часто передують i супроводжують захворювання само! рДзно! етюлогп, представляючи найбДльш раню неспецифДчнД прояви будь-яко! патологп [21].
Енергозабезпечення при фiзичному навантаженш. Ще одним варДантом, коли зростають потреби в енергп е м'язова робота. ВДд ïï рДвня (зростання чи зменшення) суттево залежить стан енергозабезпечення. Так, зниження фДзично1' активностД - другий за значимДстю пДсля перевдання фактор зовюшнього середовища, що сприяе розвитку ожирДння i IP. При гшодинамп вДдбуваеться уповДльнення лДполДзу i утилДзацп триглщеридДв м'язово! та жирово! тканини i зниження транслокации транспортерДв глюкози в м'язах, що i призводить до розвитку IP. Спадкова схильюсть до IP та ожирДння в поеднаннД з низькою фДзичною активюстю i надмДрним харчуванням визначае розвиток ожирДння i тканинно! IP, i, як наслДдок, - компенсаторно! гшершсулшемп з подальшим розвитком порушено! толерантностД до глюкози i формуванням метаболДчного синдрому [22].
ФДзичнД тренування рДзно! ДнтенсивностД визначають специфДчнД змДни в складД субстратДв, що використовуються. ВДдомо, що навантаження високо! ДнтенсивностД переважно забезпечуються вуглеводами, тодД як тривалД малоштенсивю навантаження потребують значного залучення жирДв в якостД енергетичного субстрату. ВДдомо, що спортсмени вДдрДзняються бДльш високим рДвнем метаболДзму у стаю спокою. Як показали дослДдження Суздальницького та сювавторДв [23], високий рДвень метаболДзму може бути наслДдком високого рДвня кортизолу. Кортизол забезпечуе надлишок катаболДчних реакцДй та мобшзацш субстратДв у кров. Проте у стаю спокою субстрати знову поступають на ресинтез глДкогену та жирДв. Тому ми розглядаемо обДг субстратДв у кровД, який вищий у спортсменДв. Це забезпечуе бДльш ефективне 1'х залучення до системи енергозабезпечення шд час роботи. Так, наприклад у спринтерДв, висока концентрацДя ДнсулДну знижуе лшолтгичну дДю кортизолу i одночасно забезпечуе ресинтез глДкогену з глюкози кровД. Кортизол одночасно активуе процеси глюконеогенеза. У марафонцДв високий рДвень кортизолу i дещо знижений рДвень ДнсулДну призводять до високих показникДв концентраци ВЖК. Група стайерДв, що використовуе порДвну обидва субстрати, менш вДдрДзняеться за вмДстом гормоюв та субстратДв у кровД, проте демонструвала 1'х чДтко вираженД змДни у вДдповДдь на фДзичне навантаження. Основний модулюючий вплив на потоки субстратДв спричиняе ДнсулДн, як у стаю спокою, так i при фДзичному навантаженш Його концентрацДя у споко! та змДни у вДдповДдь на фДзичне навантаження визначають високий кругообДг глюкози у стаю спокою та ïï мобшзацш при фДзичному навантаженю у спринтерДв та жирДв - у групД марафонцДв. Це проявлялось у меншому падшю рДвня глюкози в кровД у спринтерДв, стайерДв, марафонцДв [23].
На прикладД спортсмеюв-бДгуюв пДсля впливу крайнДх фДзичних навантажень (ФН) у виглядД багатогодинного марафону показано, що бДльша частина жирДв, що використовуються м'язами бДгуна-марафонця, надходить з адипоцитДв. Триглщериди самД по собД не можуть покинути жировД тканини, але на початку виконання фДзичних вправ, наприклад, шд час розминки перед змаганнями, рДвень спецДальних гормонДв (адреналДн, норадреналДн, глюкагон, соматоморфДн) в кровД юдвищуеться, в той час як рДвень Днших
гормошв (шсулХну) знижуеться, сприяючи лiполiзу, тобто розщепленню молекул триглiцеридiв на чотири плементарних молекули - одну молекулу глщерину i три молекули жирно1 кислоти. У цей момент ВЖК можуть покинути адипоцити, перенесенi в кров молекулою бшка (альбумiн) через печшку i ЛПДНЩ i попм до робочих м'язiв. Тут вони розщеплюються на два атома вуглецю, зв'язаних в коензим "А", i надходять в мггохондри. Тут вони спалюються i видiляють частину енерги, необхвднох робочим м'язам. Цi жирш кислоти використовуються, головним чином, м'язовими волокнами типу I [24].
Таким чином, результат спортсмена залежить не пльки вщ споживання кисню, а й вiд наявностi вуглеводiв i / або ввд кхлькосп жирiв, як1 м'язи можуть спалити. Сумарно1 кiлькостi енерги, що отримуеться з вуглеводiв, буде недостатньо для задоволення енергетичних потреб для ваех марафонсько1 дистанци. Це положення вiрне i для спортсменiв, якх не тшьки споживають адекватну кiлькiсть вуглеводiв щд час забiгу, а й дотримуються протягом декхлькох днiв перед змаганнями дiети, що сприяе збшьшенню запасiв глiкогену в м'язах i печiнцi [24]. Пiсля надмiрних ФН дослiдники вiдзначають значнi зрушення функцiонально-метаболiчного гомеостазу у спортсменiв, що е причиною розвитк у патолопчних змш в органiзмi [25].
Енергозабезпечення в рглм перiоди прийому Тжъ В звичних умовах життя регуляторш системи забезпечують енергетичний гомеостаз в залежносп ввд прийому хжХ.
У бюлопчнш функци трофологи (харчування), в бюлопчнш реакци екзотрофii (пiсля !жх) при ди iнсулiну основна кхлькхсть ЖК (НЖК + МЖК) клггини поглинають шляхом рецепторного ендоцитозу в формi ТГ i полi-ЕХС в складi ЛП; в бiологiчнiй реакци ендотрофи (при вiдсутностi хжХ) бшьшсть клiтин поглинають ЖК в формi полярних, неетерифiкованних ЖК (НЕЖК) з комплекав з лiпiдпереносящим бiлком альбумшом. Градiент концентраци мiжклiтинне середовище ^ цитоплазма клiтин для ЖК завжди високий, у багато разiв вище, шж для глюкози. У формi ацил-КоА всi ЖК поглинають мггохондри; в формi ацетил-КоА пiсля окислення в мiтохондрiях активована оцтова кислота надходить в цикл Кребса [26].
Щд час бюлопчнох реакци екзотрофи пiсля прийому Хжх, при активнш функци iнсулiну X в бюлопчнш реакци ендотрофи при ввдсутносп прийому хжХ, поза дХею шсулшу шльшсть X склад НЖК, МЖК X ННЖК в пул НЕЖК плазми кровХ розрХзняються. У бюлопчнох реакци екзотрофи це НЕЖК, якх вившьняються при пдролХзХ пальмХтинових X олехнових ТГ в однойменних ЛПДНЩ при ди постгепариновох лiпопротехнлiпази (ЛПЛ). Кхлькхсть в кровотощ НЕЖК Х хх якхсний склад визначають багато чиннишв [26].
1. Переважання в кровХ секретованих гепатоцитами пальмхганових або олехнових ТГ в складХ однойменних ЛПДНЩ. ПдролХз олехнових ТГ при ди постгепаринових ЛПЛ вХдбуваеться зХ значно бХльшою константою швидкосп реакцХх, нХж пальмХтинових ТГ, особливо таких ТГ, як пальмитохл-пальмитохл-олеат глщерин (ППО) X олехл-пальмитохл-пальмитат (ОПП); такх ТГ, як пальмитохл-пальмитохл-пальмитат (МММ), постгепаринова ЛПЛ не гХдролХзуе взагалХ. БХльш повХльно гХдролХзуе постгепаринова ЛПЛ X олехновХ ТГ, такх як пальмитохл-олехл-пальмггат глХцерин (ПОП).
2. Вмют полярного ХС в полярному моношарХ ЛПДНЩ на поверхнХ маси пов'язаних з апоВ-100 ТГ; при зниженому щодо фосфатидилхолХн (ФХ) / ХС-моношар, володшчи високою гХдрофобнХстю, практично роз'еднуе фермент в гХдрофХльному середовищХ плазми кровХ вХд субстрату - ТГ в складХ ЛПДНЩ; бХодоступнХсть субстрату для ферменту е низькою. ЛшолХз пальмгганових ТГ, якщо кхлькхсть одноХменних ЛПДНЩ в кровХ не збХльшено, вХдбуваеться нормально, але повХльно. ПальмхгановХ ЛПДНЩ довго не формують лХганд, хх не швидко поглинають шсулшозалежш клешни при апоЕ / В-100-ендоцитозХ. Якщо пальмХтинових ЛПДНЩ в кровХ афХзХологХчно багато, вони, повХльно збХльшуючи свою гХдратовану щХльнХсть, перетворюються в афХзюлопчш, малХ, щХльнХ пальмхгановХ ЛПНЩ.
3. Синтез пулу ХС, який разом з ФХ формуе полярний моношар ФХ + ХС, в ЛПДНЩ шпбують статини; вони зменшують кхлькХсть холестерину в моношарХ, пХдвищують вХдношення ФХ / ХС, активують лшолХз, знижують гХпертриглХцеридемХю, ХС-ЛПНЩ X число утворених ЛПНЩ; фХзюлопчно в кровХ не бувае ш олехнових, нХ пальмХтинових ЛПНЩ.
4. У бюлопчнш реакцп екзотрофii тсля !ж1 при високий секрецп шсулшу в-кл1тинами острiвцiв гормон блокуе лiполiз триглiцеридiв в пiдшкiрних, шсулшозалежних, фiлогенетично пiзнiх адипоцитах i зупиняе звiльнення в кров НЕЖК.
5. Якщо в 1ж1 домiнуе пальмгганова НЖК, пальмiтиновi ТГ i однойменю ЛПДНЩ в кровi, якщо зв№нених при лiполiзi в кровi НЕЖК явно недостатньо для покриття потреб in vivo в АТФ, ввдбуваеться порушення бюлопчно! функцп гомеостазу. Зпдно бюлопчно! функци гомеостазу, для кожно! з клiтин завжди мае бути достатньо всього. За дефщитом синтезу АТФ через недостатню кiлькiсть субстрату для напрацювання мiтохондрiями АТФ слвдуе активацiя бюлопчно! функцп адаптаци, бюлопчно! реакцп стресу. Так, надлишок пальмгганово! НЖК пiсля кожного прийому 1ж1 формуе in vivo бiологiчну реакцш стресу, дефiцит енергп через реалiзацiю in vivo мiтохондрiями неоптимального екзогенного субстрату - пальмгганово! НЖК i прогностично потенцiйно малоефективного пальмiтинового варiанту метаболiзму ЖК.
6. Незалежно вщ етюлоги бюлопчно! реакци стресу in vivo в першу чергу реак^ забезпечуе реалiзацiю всiх бiологiчних функцш; вона активуе напрацювання мiтохондрiями АТФ. При цьому вщбуваеться активацiя синтезу i секреци адреналiну; катехоловий амш, фiлогенетично раннiй гуморальний медiатор, активуе гормонозалежну л1пазу i не в фiлогенетично юзюх пiдшкiрних адипоцитах, а в ранюх вiсцеральних жирових кл1тинах сальника; адреналш посилюе пдрол1з ТГ i зв^нення в кров оптимально! кiлькостi НЕЖК.
7. Нестачу НЕЖК в бюлопчнш реакци екзотрофi! пiсля кожного прийому !ж1 компенсуе бiологiчна реакцiя стресу, активащя звiльнення НЕЖК з вюцеральних жирових кл1тинах сальника, що фiзiологiчно ввдбуваеться тiльки в бiологiчнiй реакцп ендотрофи. При надлишку в !ж1 пальмiтиново! НЖК пiсля кожного прийому !ж1 недостатне звiльнення при лiполiзi НЕЖК афiзiологiчно компенсуе бiологiчна реакщя стресу. При цьому адренал1н тдвищуе лiполiз в вiсцеральних жирових клиинах сальника. Щдвищення в плазмi кровi вмiсту НЕЖК, як це завжди вщбуваеться, зупиняе поглинання кл1тинами глюкози, шщшючи гiперглiкемiю, гiперiнсулiнемiю i синдром IP [26].
У бюлопчнш функци трофологи (харчування), в бюлопчно! реакцп ендотрофи (внутршнього харчування) при вщсутносп прийому !ж1 i секрецп iнсулiну активацiя гуморальними медiаторами гормонозалежно! лiпази в вiсцеральних жирових клгшнах звiльняе в мiжклiтинне середовище i кровотГк оптимальну к1льк1сть НЕЖК для покриття in vivo вах потреб в енерги. Специфiчним бiлком-переносником для полярних, але все-таки пдрофобних НЕЖК е альбумш. Основна функцГя альбум^ - перенесения до клГтин головним чином НЖК + МЖК i в меншш мГрГ ННЖК. ПНЖК альбумiн пов'язувати i переносити не може. Для юе! мети в пренатальному перiодi функцiонуе Гнший бшок а-фетопроте!н.
У 6ГологГчнГй реакцп ендотрофи частину звiльнених з вюцеральних жирових клтшнах сальника НЕЖК поглинають гепатоцити, етерифiкують до складу оле!нових ТГ i секретують в кровотж. ВсГ оле!новi i пальмiтиновi ЛПДНЩ з кровГ фГзГологГчно поглинають шсулшозалежю кл1тини шляхом апоЕ / В-100 ендоцитозу. I якщо натщесерце ми знаходимо в плазмi кровГ високий вмют ХС-ЛПНЩ i НЕЖК, це: а) пальмiтиновi ЛПНЩ, як1 залишилися в кровГ пГсля останнього прийому !ж1, i б) НЕЖК, яш компенсаторно звiльненi з вiсцеральних жирових клиин сальника в умовах найбшьш частого метабол1чного стресу при нестачi in vivo енергi!, при низькому рГвнГ синтезу АТФ через брак субстрату - ацетил-КоА [26].
Для забезпечення скелетних мюципв i кардюмюципв субстратами для напрацювания енерги, синтезу АТФ глюкоза великого значення не мае, так як: а) енергетична цшюсть l! в порГвняню з ЖК низька; б) глжоген як пол1мер глюкози виражено пдрофшьний (депонування його вiдбуваеться по суп в водному середовищ^ i запасати глжоген нiде; к1льк1сть гл1когену, який вiдкладено в запас у Homo sapiens не перевищуе 400-500 г, включаючи гепатоцити, скелетнi мГоцити i синцитГй кардiомiоцитiв; в) при низькому градiентi концентрацi! глюкози мiжклiтинне середовище ^ цитоплазма глюкозу кл1тини активованим способом за допомогою ГЛЮТ1-ГЛЮТ3 поглинають повшьно; д) активного поглинання клиинами глюкози так i не створено. Якщо теоретично, екиенергетично замiнити всю шльшсть ТГ на гл1коген, маса тша при нормальному iндексi маси збшьшиться приблизно на 25 кг [27].
Бiофiзичнi дослщження показали, що енергiю in vivo найб№ш зручно зберiгати в формi екзогенних (ендогенних) субстратiв: лшвдв i вуглеводiв. Виходячи з кшетичних параметрiв, макроергiчнi сполуки служать безпосередшм джерелом енергй' для енергозалежних бiохiмiчних реакцiй. Вiльну енергш при використанш АТФ вдаеться отримати найбiльш швидко, проте способiв запасания самих макроерпчних речовин не вiдпрацьовано.
Надлишок в пальмiтиновоï НЖК, високий рiвень в плазмi кровi в складi НЕЖК е майже синонiмом синдрому резистентносп до iнсулiну. Це ж е i основною причиною зниження гiпотриглiцеридемiчноï ди статинiв, яка формуеться при низькш швидкостi лiполiзу пальмiтиновоï ТГ в однойменних ЛПДНЩ при ди постгепариново1' лiпопротеiнлiпази. Причиною тако1' високо1' частоти "метаболiчних пандемш" в популяцй' Homo sapiens протягом останнього столiття е патолопчний вплив факторiв зовнiшнього середовища. Основним з них е надмiрна кшьшсть тваринно1' 1'ж1, що мютить пальмiтинову НЖК i транс--форми МЖК + ННЖК [27].
Афiзiологiчний характер харчування, який критично поки не оцiнюе бiологiчна функцiя штелекту, як не оцiнюе i патолопчну дiю "бiологiчноï збро1' харчопрому" в формi транс-форм МЖК, ННЖК i пальмово1' олй' (утримання пальмiтиновоï НЖК в ньому перевищуе 50% шлькосп всiх ЖК), е основою "розквпу метаболiчних пандемiй" в популяцiях вах розвинених краïн свiту. Не статини слад рекомендувати приймати пацiентам, а думати про те, що ми 1'мо i прибирати з iнадлишок пальмiтиновоï НЖК; кожнiй людиш це треба робити самому. Чим менше в ïжi вмiст пальмггашв НЖК i вище рiвень œ-3 ПНЖК [28,29,30], вище рiвень фiзичноï активностi - при цьому посилюеться лiполiз i знижуеться липощоз клгган in vivo [31]; тим в бшьшш мiрi створюються сприятливi умови для бшьш тривалого життя [27].
Таким чином, iснуючi системи регуляцп енергетичного гомеостазу забезпечують адекватш потреби органiзму в залежностi як ввд надходження так i використання енергiï. Причому органiзацiя енергозабезпечення мае сво1' особливостi в iнсулiнозалежних та шсулшонезалежних тканинах. Головне при цьому в оргашзацп енергетичного забезпечення досягався принцип ввдповщносп функцiональним потребам оргашзму, тобто пвдтримувався функцiонально-метаболiчний континуум [32,15] .
Лггература:
1. Романцова Т.И. Аналог глюкагоноподобного пептида-1 лираглутид (Саксенда®): механизм действия, эффективность в лечении ожирения // Ожирение и метаболизм. — 2018. — Т.15. — №. 1 — С.3-11.
2. Clemmensen С, Müller TD, Woods SC, et al. Gut-Brain Cross-Talk in Met-abolic Control. Cell. 2017;168(5):758-774. doi: 10.1016/j.cell.2017.01.025.
3. Speakman JR. If Body Fatness is Under Physiological Regulation, Then How Come We Have an Obesity Epidemic. Physiology. 2014;29(2):88-98. doi: 10.1152/physiol.00053.2013.
4. Huypens P, Sass S, Wu M, et al. Epigenetic germline inheri-tance of diet-induced obesity and insulin resistance. Nat Genet. 2016;48(5):497-499. doi: 10.1038/ng.3527.
5. Титов В.Н., Ширинский В.П. Резистентность к инсулину - конфликт между биологическими настройками энергетического метаболизма и образом жизни человека (взгляд на проблему с эволюционных позиций) // Сахарный диабет. - 2016. - Т. 19. - №4. -С. 286-294. doi: 10.14341/DM7959
6. De Lany J.P., Windhauser M.M., Champagne C.M., et al. Differential oxidation of individual dietary fatty acids in humans. Am J Clin Nutr. 2000;72(4):905-911.
7. Лисицын Д.М., Разумовский С.Д., Тишенин М.А., и др. Кинетические параметры окисления озоном индивидуальных жирных кислот. // Бюллетень экспериментальной биологии и медицины. - 2004. - Т. 138. - №11 - С. 517-519.
8. Jones P.J., Pencharz P.B., Clandinin M.T. Whole body oxidation of dietary fatty acids: implications for energy utilization. Am J Clin Nutr. 1985;42(5):769-777.
9. Pinnick K.E., Neville M.J., Fielding B.A., et al. Gluteofemoral adipose tissue plays a major role in production of the lipokine palmitoleate in humans. Diabetes. 2012;61(6):1399-1403. doi: 10.2337/db11-1810
10. Панков Ю.А. Адипогенная функция и другие биологические эффекты инсулина. // Биомедицинская химия. - 2016. - Т. 62. - №1 - С. 5-13.
11. Фiзiологiя, бiохiмiя i психолопя стресу / Барабой В.А., Резшков О.Г. Монографiя. - Кшв: Iнтерсервiс, 2013. - 314 с.
12. Масловская А.А. Механизм развития кетоза при сахарном диабете и голодании // Журнал Гродненского государственного медицинского университета №3, 2012. С. 8-10.
13. Medical Biochemistry / Ed. by J. Baynes, M.Dominiczak. - 3rd ed. - Mosby, Elsevier Science Ltd: Barcelona, 2002. - 566 p.
14. Harper 's Illustrated Biochemistry / R.K. Murray [et al.] - 28th ed. - The McGraw-Hill Companies, Inc.: China, 2009. - 693 p.
15. Гоженко А.1., Гришко Ю.М. Патогенетичш основи розвитку ожиршня як наслщок функцiонально-метаболiчного дисбалансу в органiзмi / А.1. Гоженко, Ю.М. Гришко // Актуальш проблеми транспортно! медицини. 2019. №1(55), С. 29-40.
16. Кайдашев И.П. Изменение образа жизни, нарушение энергетического метаболизма и системное воспаление как факторы развития болезней цивилизации // Укра!нський медичний часопис. №5(97)-1ХХ, 2013.С. 103-108.
17. Гоженко А.1., Гришко Ю.М. Добовi ритми та !х дисбаланс, як один з механiзмiв порушення здоров'я сучасно! людини / А.1. Гоженко, Ю.М. Гришко // Актуальш проблеми транспортно! медицини. 2018. №4(54), С. 178-190.
18. Hryshko Yu.M, Gorbach T.V, Gozhenko A.I. Circadian rhythm of metabolism indicators in healthy people according to saliva study findings. Journal of Education, Health and Sport, 2018;8(10):338-346. (in English)
19. Gozhenko A.I, Hryshko Yu.M, Gorbach T.V. Changes in the circadian rhythm of metabolic rates in the saliva of patients with compensated type 2 diabetes mellitus. Journal of Education, Health and Sport, 2019;9(1):381-387. (in English)
20. Никонов В.В., Курсов С.В., Нудьга А.Н. Стрессиндуцированная гипергликемия: возможные пути коррекции. // Медицина неотложных состояний. №1, 2016. С. 53-56.
21. Черныш П.П., Фазылджанова А.С., Фархадова Х.Ф. Изменения энергетического обмена у здоровых лиц при психоэмоциональном стрессе // Молодой ученый. — 2015. — №4. — С. 114-117.
22. Гришко Ю.М. Сучасний погляд на проблему метаболiчного синдрому/ Ю.М. Гришко // Актуальш проблеми транспортно! медицини. 2018, №3(53), С. 37-46.
23. Суздальницкий Р., Меньшиков И., Модера Е. Специфические изменения в метаболизме спортсменов, тренирующихся в разных биоэнергетических режимах, в ответ на стандартную физическую нагрузку // Теория и практика физической культуры. 2000. -№3. - С. 16-20.
24. Тренировка в марафонском беге: научный подход. Энрико Арселли, Ренато Канова. Терра-Спорт .2000.71 с.
25. Гришко Ю. М. Загальний адаптацшний синдром та його метаболiчне забезпечення / Ю. М. Гришко // Вюник морсько! медицини. 2019. №1(55), С. 29-40.
26. Титов В.Н., Шойбонов Б.Б. Неэтерифицированные жирные кислоты в плазме крови и межклеточной среде. Действие инсулина и альбумина.// Клиническая лабораторная диагностика. 2016. - 61(2).С. 93-101
27. Титов В.Н. Избыток пальмитиновой жирной кислоты в пище - основная причина липоидоза инсулинозависимых клеток: скелетных миоцитов, кардиомиоцитов, перипортальных гепатоцитов, макрофагов Купфера и ß-клеток поджелудочной железы. // Клиническая лабораторная диагностика. 2016. - 61(2). С. 68-77.
28. Jay A.G., Chen A.N., Paz M.A., Hung J.P., Hamilton J.A. CD36 binds oxidized low density lipoprotein (LDL) in a mechanism dependent upon fatty acid binding. J. Biol. Chem. 2015; 290 (8): 4590-603.
29. Franekova V., Angin Y., Hoebers N.T., Coumans W.A., Simons P.J., Glatz J.F. et al. Marine omega-3 fatty acids prevent myocardial in-sulin resistance and metabolic remodeling as induced experimentally by high insulin exposure. Am. J. Physiol. Cell. Physiol. 2015; 308 (4): C297-307.
30. Flachs P., Rossmeisl M., Kopecky J. The effect of n-3 fatty acids on glucose
homeostasis and insulin sensitivity. Physiol. Res. 2014; 1: S93-118.
31. Ogasawara J., Izawa T., Sakurai T., Sakurai T., Shirato K., Ishibashi Y. et al. The Molecular Mechanism Underlying Continuous Exercise Training-Induced Adaptive Changes of Lipolysis in White Adipose Cells. J. Obes. 2015; 2015: 473430.
32. Гоженко А. И. Теория болезни. - Одесса: Феникс, 2017. - 142 с.
References:
1. Romantsova TI. Gglucagon-like peptide-1 analogue liraglutide (Saxenda): mechanism of action, efficacy for the treatment of obesity. Obesity and metabolism. 2018;15(1):3-11. doi: 10.14341/0MET201813-11
2. Clemmensen C, Müller TD, Woods SC, et al. Gut-Brain Cross-Talk in Met-abolic Control. Cell. 2017;168(5):758-774. doi: 10.1016/j.cell.2017.01.025.
3. Speakman JR. If Body Fatness is Under Physiological Regulation, Then How Come We Have an Obesity Epidemic. Physiology. 2014;29(2):88-98. doi: 10.1152/physiol.00053.2013.
4. Huypens P, Sass S, Wu M, et al. Epigenetic germline inheri-tance of diet-induced obesity and insulin resistance. Nat Genet. 2016;48(5):497-499. doi: 10.1038/ng.3527.
5. Titov V.N., Shirinsky V.P. Insulin resistance: the conflict between biological settings of energy metabolism and human lifestyle (a glance at the problem from evolutionary viewpoint). Diabetes mellitus. 2016;19(4):286-294. doi: 10.14341/DM7959
6. De Lany J.P., Windhauser M.M., Champagne C.M., et al. Differential oxidation of individual dietary fatty acids in humans. Am J Clin Nutr. 2000;72(4):905-911.
7. Lisitsyn D, Razumovskii S, Tishenin M, et al. Kinetic parameters of oxidation of individual fatty acids with ozone. Bulletin of Experimental Biology and Medicine. 2004;138(11):517-519. (In Russ).]
8. Jones PJ, Pencharz PB, Clandinin MT. Whole body oxidation of dietary fatty acids: implications for energy utilization. Am J Clin Nutr. 1985;42(5):769-777.
9. Pinnick K.E., Neville M.J., Fielding B.A., et al. Gluteofemoral adipose tissue plays a major role in production of the lipokine palmitoleate in humans. Diabetes. 2012;61(6):1399-1403. doi: 10.2337/db11-1810
10. Pankov Y. Adipogenic function and other biologic effects of insulin. Biomeditsinskaya Khimiya. 2016;62(1):5-13. (In Russ)
11. Physiology, biochemistry and psychology of stress / Baraboy V.A., Reznikov O.G. Monograph - Kiev: Interservis, 2013. - 314 p.
12. A.A. Maslovskaya Mechanism of ketosis in diabetes mellitus and starvation // Journal of Grodno State Medical University № 3, 2012. - P. 8-10.
13. Medical Biochemistry / Ed. by J. Baynes, M.Dominiczak. - 3rd ed. - Mosby, Elsevier Science Ltd: Barcelona, 2002. - 566 p.
14. Harper's Illustrated Biochemistry / R.K. Murray [et al.] - 28th ed. - The McGraw-Hill Companies, Inc.: China, 2009. - 693 p.
15. Gozhenko A.I., HryshkoYu.M. Pathogenetic basis of the obesity development as a consequence of functional-metabolic imbalance in the organism / Actual problems of transport medicine. 2019. №1(55), P. 29-40.
16. Kaidashev I.P. Change of lifestyle, energy metabolism disturbance and systemic inflammation as the evolution factors of civilization diseases // Ukrainian medical journal . №5(97)-1Х/Х, 2013.С. 103-108.
17. Gozhenko A.I., HryshkoYu.M. Circadian rhythms and their imbalance as one of the mechanisms of health disruption in modern people. Actual problems of transport medicine 2018;№4(54):178-190. (in Ukrainian)
18. Hryshko Yu.M, Gorbach T.V, Gozhenko A.I. Circadian rhythm of metabolism indicators in healthy people according to saliva study findings. Journal of Education, Health and Sport, 2018;8(10):338-346. (in English)
19. Gozhenko A.I, Hryshko Yu.M, Gorbach T.V. Changes in the circadian rhythm of metabolic rates in the saliva of patients with compensated type 2 diabetes mellitus. Journal of Education, Health and Sport, 2019;9(1):381-387. (in English)
20. Nikonov V.V., Kursov S.V., Nudha A.N. Stress-induced hyperglycemia: possible ways for correction // Emergency Medicine. №1, 2016. P. 53-56.
21. Chernysh P.P., Fazyldzhanova A.S., Farhadova Kh.F. Changes in energy metabolism in healthy individuals with psycho-emotional stress // Young Scientist. - 2015. - №4. -P. 114-117.
22. HryshkoYu.M. Modern view on the problem of metabolic syndrome Actual problems of transport medicine, 2018;№3(53):37-46. (in Ukrainian)
23. Suzdalnitsky R., Menshikov I., Modera E. Specific changes in the metabolism of athletes who train in different bioenergy regimes, in response to the standard physical activity // Theory and Practice of Physical Culture. 2000. - №3. - p. 16-20.
24. Training in the marathon: a scientific approach. / Enrico Arcelli, Renato Canova. Monograph -Terra Sport .2000.71 p.
25. HryshkoYu.M. General adaptive syndrome and its metabolic support /Yu. M. Hryshko // Herald for Maritime Medicine. - 2019. -№1(55). - P. 29 - 40.
26. Titov V.N., Shoibonov B.B. The unesterified fatty acids in blood plasma and intercellular medium: Effect of insulin and albumin (the lecture). Klinicheskaya Laboratornaya Diagnostika (Russian Clinical Laboratory Diagnostics). 2016; 61 (2): 93-101.
25. Titov V.N. The excess of palmitic fatty acid in food as main cause of lipoidosis of insulin-dependent cells: skeletal myocytes, cardio-myocytes, periportal hepatocytes, Kupffer macrophages and p-cells of pancreas. // Klinicheskaya Laboratornaya Diagnostika (Russian Clinical Laboratory Diagnostics). 2016. - 61(2). C. 68-77.
26. Jay A.G., Chen A.N., Paz M.A., Hung J.P., Hamilton J.A. CD36 binds oxidized low density lipoprotein (LDL) in a mechanism dependent upon fatty acid binding. J. Biol. Chem. 2015; 290 (8): 4590-603.
27. Franekova V., Angin Y., Hoebers N.T., Coumans W.A., Simons P.J., Glatz J.F. et al. Marine omega-3 fatty acids prevent myocardial in-sulin resistance and metabolic remodeling as induced experimentally by high insulin exposure. Am. J. Physiol. Cell. Physiol. 2015; 308 (4): C297-307.
28. Flachs P., Rossmeisl M., Kopecky J. The effect of n-3 fatty acids on glucose homeostasis and insulin sensitivity. Physiol. Res. 2014; 1: S93-118.
29. Ogasawara J., Izawa T., Sakurai T., Sakurai T., Shirato K., Ishibashi Y. et al. The Molecular Mechanism Underlying Continuous Exercise Training-Induced Adaptive Changes of Lipolysis in White Adipose Cells. J. Obes. 2015; 2015: 473430.
30. Gozhenko A. I. Disease theory. - Odessa: Fenix, 2017. - 142 c.
Po6oTa Hagiftmna go pegaKuii 07.05.2019 p.
PeKoMeHgoBaHa go gpyKy Ha 3acigaHHi pegaKuiftHoi Konerii nicM peueroyBaHHA.
