CC BY
22
component of the germ of the gland is observed at the end of the pre-fetal period - the beginning of the fetal periods of prenatal ontogenesis.
With age, thickening of the wall and narrowing of the lumen occur, a significant increase in the Vogenvord's index, small caliber arteries, which leads to worsening vascular throughput, inadequate blood supply to the organ, damage to the endothelial cells, and endothelial dysfunction.
Observations of age-related changes in human salivary glands indicate almost double the increase in the specific number of connective and adipose tissue in the older age group compared with the group at 17-21 years, with almost three times the decrease in the number of evacuation ducts in the older age group in all glands. The submandibular and sublingual hypertrophy of the salivary glands refer to the glands of mixed secretion.
The secretion of salivary glands is saliva, which is characterized by a high level of metabolism associated with energy-intensive processes of synthesis and secretion of saliva.
The secretory function is provided with sympathetic and parasympathetic innervation, hormonal effects, local regulatory substances and constant interaction of glandulocytes with the blood supply system.
Consequently, saliva not only participates in processes that pass through the oral cavity, which gives us the notion of the importance of these glands in maintaining the homeostasis of the oral cavity. but also a highly informative object reflecting the general health of a person.
Key words: salivary glands, mixed secretion, age aspect.
Рецензент - проф. ДубЫн С. I.
Стаття надшшла 21.03.2019 року
DOI 10.29254/2077-4214-2019-1-2-149-34-40 УДК 618.2-056.5:611.018.74 Зелшка-Хобзей М. М., Тарасенко К. В.
ЕНДОТЕЛ1АЛЬНА ДИСФУНКЦ1Я, ЯК ПАТОГЕНЕТИЧНА ОСНОВА АКУШЕРСЬКИХ УСКЛАДНЕНЬ У ВАГ1ТНИХ З ОЖИР1ННЯМ (ОГЛЯД Л1ТЕРАТУРИ) УкраТнська медична стоматолопчна академт (м. Полтава)
Зв'язок публшацм з плановими науково-дослщ-ними роботами. Стаття являеться фрагментом НДР кафедри акушерства i гшекологи № 1 «Патогене-тична роль ендотелiальноT дисфункцп та генетичш особливосл при патологи шд час ваптносл та гше-колопчних захворюваннях», № державнот реестрацп 01^005253.
Вступ. Ожиршня - одне з найпоширешших у всьо-му свт захворювань. Зпдно з даними Всесвншьот оргашзаци охорони здоров'я (ВООЗ), бтьше 23% чо-ловшв i 25% жшок мають надлишкову масу тта. На сьогодш ожиршня е проблемою багатьох жителiв не лише нашот держави, але i уает планети. В Укратш вщ зайвот маси страждае кожна четверта жшка i кожен шостий чоловт. В деяких пострадянських кратнах ця цифра сягае до 45% населення, а у Сполучених Штатах Америки, за даними Американськот медичнот асоци ацп, надмiрну масу тта мае кожен третш громадян. Щороку приблизно 2,6 мтьйона людей помирае в зв'язку з захворюваннями пов'язаними з ожиршням. Експерти ВООЗ прогнозують, що до 2025 року число людей, що мають надлишкову масу тта досягне 300 мтьйошв [1]. Стан здоров'я населення Землi на 15% залежить вщ оргашзаци медичнот служби i генетич-них особливостей, а на 70% - вщ способу життя I повноцшносл та збалансованостi харчування. Темп розвитку ожиршня залежить вщ ктькосл надлишко-вого надходження в оргашзм тж ступеня порушення саморегуляцп енергетичного обмiну, активностi ру-хових функцш людини. Жiнки бiльш схильш до ожи-рiння, нiж чоловти, що пов'язано з особливостями жшочого органiзму [2,3,4].
Вiдмiчаеться зростання частоти ожиршня та над-лишковот маси тта у ваптних. Кiлькiсть ваптних iз ожирiнням в економiчно розвинених кратнах досягае 16-30% i постiйно збiльшуеться [5]. Ожирiння впли-
вае на формування несприятливот демографiчноT ситуацп, оскiльки комплекс гормонально-метаболiч-них порушень, притаманний цьому захворюванню, обумовлюе патогенетичний зв'язок iз зниженням д^ородно'т функцп у жiнок та дозволяе вщнести ц1 стани до факторiв ризику материнськот i неонаталь-нот захворюваносл i смертностi [6,7,8,9]. Ожирiння в перюд вагiтностi е суттевим фактором ризику розвитку метаболiчних порушень у нащадтв в дорослому в^ [10,11,12,13,14].
Основна частина. Ожирiння у жiнок репродуктивного вiку асоцшоване з низкою загальносоматичних i репродуктивних проблем, що призводить до зни-ження фертильносп. Жирова тканина як мкце пери-феричного синтезу багатьох гормошв також активно бере участь у робол судиннот системи i формуванн1 iмунноT вiдповiдi, тому тт надмiрний вмiст супрово-джуеться метаболiчними, гормональними, судинни-ми i прозапальними порушеннями. У жшок з ожиршням порiвняно з жшками з нормальною масою тiла знижена як частота настання спонтанних ваптностей, так i ефективнiсть лiкування безплiддя рiзними методами (стимуляцiя овуляцГт та ш.). Пiсля настання вагiтностi у таких жшок пщвищеш ризики вроджених аномалш плода, макросомГт, мертвонародження, гестацшно'т гiпертензiT, гестацiйного цукрового дiа-бету, передчасних полопв i низки шших ускладнень [9,15].
Аналiз перебiгу вагiтностi у жшок з ожиршням в I тримес^ виявив високу частоту загрози перери-вання ваптносл - 25% проти 10% в груш ваптних з нормальною масою тта [16]. Найчаспшими усклад-неннями у II триместрi ваптносл були: гiпертензiя ваптних, яка зустрiчалась у 22% жшок з ожиршням; прееклампая, яка спостеркалась у жiнок з iндексом маси тта (1МТ) 30 i бтьше у 4 рази частiше, шж у па-
щенток з 1МТ<25. У ваптних i3 ожиршням дисфункцiя плаценти вщ|^чалась в 2 рази часлше, нiж у вагiтних з нормальною масою тiла. Гестацшна гiпертензiя зу-стрiчалась у 5 разiв часлше у вагiтних з ожирiнням. При 1МТ>30 дисфункцiя плаценти вiдмiчалась в 3 рази часлше в порiвняннi з жшками, якi мали нор-мальну масу тiла. Встановлена вщсоткова залежнiсть передчасних пологiв вiд 1МТ, якi зустрiчались в 2 рази часлше у жiнок з ожиршням. Ризик iндукованих по-логiв був у три рази вищий у ваптних з 1МТ>30 по-рiвняно з жшками, якi мали нормальну масу тша. Вiдсоток кесарського розтину пщвищувався iз збть-шенням 1МТ i, вщповщно, становив 22% у жшок з ожирiнням проти 8% - без ожиршня [16].
Пологи у жшок з ожиршням часлше ускладню-валися слабшстю пологово'Т дiяльностi (у кожно'Т тре-тьо'Т жшки), при чому частота аномалiй пологово'Т дiяльностi корелювала зi ступенем ожиршня. Най-частiшими показаннями до кесаревого розтину були слабость пологово'Т д!яльносл, макросомiя плода, дистрес плода та прееклампая [17].
Ожирiння сприяе пщвищенню частоти виникнен-ня цукрового дiабету 2-го типу, а порушення вугле-водного обмiну часто обтяжують переб^ вагiтностi в жiнок з ожиршням. Результати багатьох дослщжень однозначно свщчать про пiдвищення поширеност1 гестацiйного цукрового дiабету у жiнок з ожиршням порiвняно iз загальною популяцieю аналопчного вiку. Ймовiрнiсть розвитку гестацiйного цукрового дiабету пiдвищуeться на 0,92% на кожний 1 кг/м2 понад нормальну масу тша [15].
1снують даш, що порушення лiпiдного метаболiз-му на раншх етапах вагiтностi асощюються з високим ризиком розвитку прееклампсГТ [18]. В Ill триместр! ваптносл в!дсоток ж!нок з прееклампсieю подвою-вався при пiдвищеннi 1МТ на 5-7 кг/м2. Залучення ли пщного о6м!ну в патогенезi прееклампсГТ виражаеть-ся в накопиченнi триглiцеридiв клп"инами ендотелiю з формуванням системного ендотоксикозу, ендотели ально'Т дисфункцп i, як наслщок - розвитком клЫч-ноТ картини прееклампсГТ р!зних ступенiв тяжкосл [19]. Ендотелiальнi кл!тини, навантаженi лтщними комплексами, мають пiдвищену чутлив!сть до ушко-дження в!льними радикалами [20]. Низький рiвень лтопротеТ^в високо'Т щтьносл у сироватцi кров! здатний стимулювати зниження р1вня простацикли ну [19]. Пщвищений рiвень втьних жирних кислот, нагромадження триглiцеридiв клiтинами ендотелiю може бути фактором, що спричинюе формування системного ендотоксикозу [21].
Ваптшсть, ускладнена прееклампаею, залиша-еться однiею з актуальних проблем сучасного акушерства, адже е одшею з основних причин материн-сько'Т та перинатально''' захворюваносл й смертност [22,23,24]. Дана патолопя е основою кожного тре-тього випадку акушерськоТ захворюваностi та в п'ять разiв пiдвищуе перинатальну смертшсть [25]. Кр!м материнсько'Т та перинатально''' смертности пре-еклампсiя та ТТ' ускладнення обумовлюють цшу низку медичних проблем, зокрема, iндукованi передчасш пологи i майбутнi захворювання матерi та дитини [26]. Значна кшьмсть як медичних, так i сощальних ресурсiв витрачаються безпосередньо на лтуван-ня жшок !з прееклампсiею та Т'х новонароджених, а також вщдалених наслiдкiв для матерiв i д^ей [27].
В УкраТш прееклампсiя виявляеться в 12-17% ви-падкiв й розвиваеться у 8-12% здорових ваптних та у 20-40% ваптних з екстрагештальною патолопею [28]. За даними шших авторiв, ТТ частота становить 12-30% у краТнах, що розвиваються, а в розвинутих краТнах цей показник нижчий, що подае надш на можли-вiсть ефективного впливу на результат ваптносл, яка ускладнена прееклампаею [22,26]. Несприятливий преморбщний фон жшочого населення, ожирiння, розширення втових рамок репродуктивноТ актив-ностi як з тенденщею до омолодження (ваптшсть до 18 рошв), так i старiння (вагiтнiсть пiсля 35-40 ромв), збiльшення частоти iндукованих та пов'язаних iз за-стосуванням допомiжних репродуктивних техно-логiй вагiтностей - лише верхiвка багатофакторноТ пiрамiди, що зумовлюе високу частоту прееклампсГТ та вщсутшсть тенденцГТ до зниження даного ускладнення [29].
Висока частота материнськоТ та перинатальноТ за-хворюваностi при прееклампсГТ пояснюеться вщсут-нiстю точних вщомостей про патогенез захворювання, раншх методiв дiагностики i, як наслщок, дiевих заходiв профiлактики [22,30,31]. Важливим фактором у розв'язанш питання зниження негативних на-слщшв при данiй патологи е проведення терапп на раннiх, доклiнiчних слвдях захворювання, коли ми нiмальнi терапевтичш впливи дозволяють зупинити прогресування прееклампсГТ. У зв'язку з цим, у даний час залишаеться актуальним пошук раншх предик-торiв ТТ розвитку та розробка на пща^ отриманих результатiв чiтких профiлактичних заходiв. Ефектив-нiсть таких заходiв перебувае в прямш залежност1 вiд термiну гестацп, часу виникнення симптомiв, що передують прееклампсГТ [20].
У забезпеченнi сприятливого перебку вагiтностi основним е формування системноТ судинноТ адап-тацГТ материнського оргашзму до даного стану. За сучасними уявленнями, прееклампая - синдром, зу-мовлений невщповщшстю можливостей адаптацш-них систем материнського органiзму адекватно за-безпечити потреби зростаючого плода, що пов'язано з порушенням структури, мтроциркуляцп та функцiй плаценти [32], тобто це хвороба дезадаптацГТ матерi, плаценти i плода. Прееклампсiя належить до най-тяжчих i специфiчних ускладнень при ваптносл, характеризуемся множинними ураженнями, при яких виявляеться протеТнурiя, тромбоцитопешя, ниркова недостатнiсть, порушення функцГТ печiнки з набря-ком легень i головного мозку, вiзуальними симптомами [33].
Зпдно клiнiчного протоколу з акушерськоТ до-помоги «Предиктори, профiлактика, дiагностика та лiкування гiпертензивних розладiв ваптносл», роз-робленого робочою групою у складi ведучих специ алiстiв УкраТни у сферi акушерства [29], профшакти-ка прееклампсГТ передбачае призначення ваптним групи ризику, до якого вщноситься i ожирiння, аце-тилсалщилово'Т кислоти 100 мг/добу, починаючи з 12 тижшв до 36 тижшв ваптносл, препаралв кальцiю 1 г/добу з 20-го тижня ваптносл та включення до рацюну харчування морських продуклв iз високим вмiстом полiненасичених жирних кислот. Отрима-нi останнiм часом даш пщтверджують необхiднiсть призначення низьких доз астрину задля поперед-ження прееклампсГТ починаючи з раншх термов ва-
птносп, ще на етап формування плаценти [34]. ^м того, превентивне лтування у вагiтних групи високо-го ризику розвитку прееклампси повинно впливати на iншi складовi ендотелюпати, яка, на думку бшь-шостi дослiдникiв, е основним мехашзмом розвитку прееклампси [35,36,37,38].
Сучасними дослщженнями доведено, що за умов розвитку прееклампси мае мкце неповноцiнна ш-вазiя клiтин цитотрофобласта в стшку спiральних артерiй матки, що зумовлюе збереження структури судиннот стiнки iз залишенням гладком'язових волокон [39,40].
Ытенсившсть матково-плацентарного кровотоку (МПК) е основним фактором, який визначае надхо-дження кисню до плаценти. У разi неускладненого перебку вагiтностi плацентарш судини перебувають у станi дилатаци i не реагують на скорочувальш сти-мули, що забезпечуе рiвномiрне надходження кисню та поживних речовин до плода. 1з взаемоди цитотро-фобласту з децидуальною тканиною ендометр^ починаеться процес плацентаци. За даними морфо-логiчних дослiджень, процес швази iнтерстицiйного цитотрофобласту починаеться з 16-18-го дня тсля iмплантацiT плiдного яйця. На 5-6-му тижш перша хвиля швази цитотрофобласту сприяе розширенню i вiдкриттю спiральних артерiй (СА) у мiжворсинчас-тий простiр, що забезпечуе початок i прирiст МПК. На 16-18-му тижш ваптносл починаеться друга хвиля ш-вази цитотрофобласту за рахунок м^раци клiтин вну-тршньосудинного цитотрофобласту в глибину стiнок мюметральних сегментiв СА, якi трансформуються у матково-плацентарш судини. Це супроводжуеться руйнуванням еластом'язових компонентiв судин I замЦенням тх фiбриноTдом, внаслiдок чого плацентарш судини стають неспроможними до скорочення
[41].
Аналiз виявленот динамiки змш МПК у вагiтних з гестозом другот половини вагiтностi дозволяе визна-чити наступнi патофiзiологiчнi моменти. Пусковим механiзмом виникнення патологи вагiтностi е по-шкодження ендотелiю судин у прегравщарному пе-рiодi, що спричинюють так фактори, як артерiальна гiпертензiя, ожирiння, дислiпiдемiя, шсулшорезис-тентнiсть, куршня, токсичний вплив тощо. Це, в свою чергу, шдукуе порушення процеав плацентаци у ви-глядi сповтьнення першот (зниження МПК у першш половинi II триместру вагiтностi) та другот (обмежен-ня приросту об'ему МПК наприкшщ II та протягом III триместру ваптносл) хвиль швази цитотрофобласту
[42].
Наслщком цього е збереження чутливост ст-ральних артерш матки до вазоконстрикци. Локальна плацентарна iшемiя, що розвиваеться, призводить до порушення ендотелiальноT регуляци судинного тонусу i розвитку артерiально'т ппертензи. Комплекс змiн функцiонального стану ендотелiю, що е одшею з основних ланок патогенезу прееклампси, перебувае в центрi уваги дослщнишв через те, що пошкоджен-ня судин та наступна ендотелiальна дисфункцiя зу-мовлюють розвиток основних проявiв прееклампси: артерiально'т ппертензи, проте'т'нури, набрякiв, матко-во-плацентарнот недостатносп, змiн з боку згорталь-нот системи кровi. В результатi порушуеться мтро-циркуляцiя життево-важливих органiв з розвитком полюрганно'т' недостатностi [43].
За сучасними уявленнями, ендотелiй судин - це великий активний нейроендокринний орган, який дифузно розаяний по Bcix тканинах. Основними його функц!ями е: регуляцiя проникносгi судин i судинного тонусу, участь у гемостазу ремоделювання судин, контроль реакцiй неспецифiчного запалення, iмунна та ферментативна актившсть [44].
Важливим аспектом у переб^у вагiтностi, усклад-неноУ прееклампсiею, е розвиток плацентарноУ дис-функцГГ та ïï клiнiчних проявiв - синдрому затримки росту плода i хрошчного фетального дистресу, що зумовлюе високу перинатальну захворювашсть (вiд 460 до 780 %о) та смертнiсть (вщ 10 до 30 %о) [45,46,47].
Ключовою ланкою ендотел!альноУ дисфункци вважають зниження синтезу оксиду азоту (NO), який е основним вазодилататором, а також бере участь у функцюнуванш рiзноманiтних систем оргашзму лю-дини, зокрема, серцево-судинноУ, ¡мунноУ та ендо-кринноУ [48,49]. Оксид азоту утворюеться з L-аргiнiну пiд дiею ферменту NO-синтази (NOS). Саме систем! L-аргшш - NO сучасне акушерство вщводить про-вщну вазорегуляторну роль у перюд гестаци [50,51]. Отже, наявшсть ендотел!альноУ дисфункци у вагiтних ¡з прееклампсiею зумовлена низьким рiвнем вазоди-латуючих речовин [43]. 1снуе нприт-редуктазна система регенераци оксиду азоту, роль якоУ збшьшуеть-ся за умов дефщиту кисню. Середня тривал!сть життя оксиду азоту становить всього декшька секунд, у зв'язку з чим вш здiйснюе ауторегуляцiю кровотоку локально [52,53].
На стан судинного ендотелш впливае цта низка тригерних чиннимв, а саме, iмунокомплексних, ¡н-фекцiйних, механiчних, обмшних, котр! сприяють пiдвищенiй продукци вазоконстриктор!в, ендотели шв та коагулянлв [54]. Зростання р!вня прозапаль-них, антиангюгенних i вазоконстрикторних речовин плацентарного походження призводить до оксида-тивного стресу, дислтщеми [55,56,57], пщвищена актившсть протеаз обумовлюе зростання ф!бриноли тичноУ активност [58,59].
Вазопресорш чинники, що видтяються ¡шем!зо-ваною плацентою, посилюють дисфункщю ендоте-л!ю; що призводить до прогресування артер!альноУ ппертензи та розвиток прееклампси у ваптноУ, що i замикае хибне коло [39,53].
Особливе значення для розвитку судинноУ мереж! плаценти та ÏÏ нормального функцюнування мають судинш фактори, що стимулюють прол!фера-цш ендотел!альних кл!тин i шдвищують Ух життез-датшсть, до яких вщноситься ендотел!альний фактор росту (VEGF), плацентарний фактор росту (PIGF) i фактор росту ф!бробласпв (bFGF) [60]. Деяк авто-ри вважають, що в мехашзм! розвитку прееклампси важливу роль в^грае шдвищений синтез цитомшв (¡нтерлейкшу-6, ¡нтерлейкшу-10 та фактору некрозу пухлин-а), як! пов'язаш з дисфункщею ендотел!ю [61]. Ще одним важливим фактором репродуктивних та акушерських порушень е ппергомоцистеУнем!я, яка призводить до пошкодження та активаци ендо-тел!альних кл!тин, що значно пщвищуе ризик розвитку тромбоз!в. З ¡ншого боку, ппергомоцистеУнем!я може супроводжуватися розвитком вторинних ау-то!мунних реакцш i сьогодш розглядаеться як одна з причин антифосфолтщного синдрому. ГомоцистеУн
¡ндукуе апоптоз клiтин трофобласта i значно знижуе вироблення хорюшчного гонадотропшу, що може бути причиною розвитку акушерських ускладнень, пов'язаних i3 порушенням ¡мплантацГТ [62].
На сучасному науковому рiвнi не iснуe остаточно'|' концепцГТ щодо етюлогп i патогенезу прееклампсГТ, необхщних для оцшки ступеня и тяжкост та про-гнозування перебГгу в динамiцi [28,63,64,65]. Проте сьогодш добре вГдомо, що в патогенезi прееклампсп значна роль належить ендотелГальнш дисфункци [66], що закладаеться на раншх гестацшних етапах [40,67,68].
Змши в ендотелГТ на раншх стадГях захворювання призводять до видшення токсичних для ендотелГю речовин, а також до зниження синтезу вазодила-таторГв, клГтинних дезагрегантГв (брадикшшу, про-стациклшу). З ¡ншого боку, за умов пошкодження ендотелш оголюеться м'язово-еластична мембрана судин, що пщвищуе Тхню чутливГсть до вазоактивних речовин [69].
Видшяють двГ стадГТ розвитку судинно'Т дисфункци при прееклампсп. На I етап виникае недостатня перфузГя плаценти та порушуеться розвиток плаценти, на II етап розвиваеться тзня ендотелГальна дисфункцГя, що i призводить до ключного синдрому прееклампсп [40,70]. До раншх порушень локально'!' судинно'Г адаптацГГ при ваптносл належать дефекти плацентацГГ i порушення диференцГювання цитотро-фобласту [71]. Важлива роль у розвитку прееклампсп також выводиться плацентарним антиангюгенним факторам, ям, потрапляючи в материнський крово-тГк, спричиняють порушення функцш ендотелш, що зумовлюе ппертензГю, проте'ГнурГю та ¡ншГ системн1 прояви розвитку прееклампсГТ [72].
ЕндотелГальна дисфункцГя е ушверсальним пато-генетичним мехашзмом бшьшосл захворювань, ен-дотелш не тшьки регулюе судинний тонус, але й бере участь у процесах атерогенезу, тромбоутворення, захисту цшкносл судинно'Г стшки [73]. ЕндотелГаль-на дисфункцГя вщграе важливу роль i при розладах репродуктивноТ сфери, зокрема безплщд^ звичному невиношуванш ваптносл [62].
Висновок. Ожиршня у жшок репродуктивного вГку асоцшоване з низкою загальносоматичних i ре-продуктивних проблем, ендотелГальною дисфунк-цГею та системним запаленням, що призводить до зниження фертильносл. Ваптшсть i пологи у жшок з ожиршням ускладнюються прееклампаею, за-грозою переривання ваптносл, невиношуванням i внутршньоутробним стражданням плоду. Все це зумовлюе необхщшсть подальшого вдосконалення за-ходГв, спрямованих на антенатальну охорону плода та зниження частоти ускладнень з боку матерГ й плода у даного контингенту ваптних, та необхщшсть раннього виявлення жшок з тдвищеним ризиком розвитку плацентарних синдромГв (прееклампсГТ, за-тримки розвитку плода тощо).
Перспективи подальших дослiджень. Врахову-ючи високий ризик материнських та перинатальних ускладнень, пов'язаних з ожиршням, необхщно роз-робити комплекс лГкувально-дГагностичних заходГв та здшснювати динамГчне спостереження за ваптни-ми для мшГмГзацГТ цих ризишв. Профтактику ендо-телГально'Т дисфункцГТ слщ починати в преконцепцш-ний перюд та на раншх термшах гестацГТ у ваптних груп ризику поряд з належним медикаментозним супроводом основного захворювання.
Лтература
Ogienko VP. Statisticheskiye dannyye po vyzhivaniyu v Ukraine i za rubezhom [Internet]. Dostupno: http://medstat.gov. u/ukr [in Russian]. Vinnik NI, Kaidashev IP. Clinical description of effectiveness pioglitazone in complex therapy on patients with ischemic heart disease with metabolic syndrome. Likarska Sprava. 2011 Jan-Mar;(1-2):82-9.
Ermolenko NO, Zarudna OI, Golik IV. Ozhirinnya problema suchasnosti. Medsestrinstvo. 2016;1:52-6. [in Ukrainian]. Mirovaya statistika zdravookhraneniya, 2014. Vsemirnaya organizatsiya zdravookhraneniya. 2014. s. 21-4. [in Russian].
Duka YuM. Patohenetychne obhruntuvannya diahnostyky, likuvalnoyi taktyky ta profilaktyky vynyknennya systemnykh porushen u vahitnykh zhinok z nadmirnoyu masoyu tila [dyserttsia]. Kyiv. 2016. 20 s. [in Ukrainian].
Serhiyenko LYu, Perets OV, Kartavtseva OV. Histofunktsionalni osoblyvosti vistseralnoyi zhyrovoyi tkanyny u nashchadkakh hestatsiynostresovanykh osib. Problemy endokrynnoyi patolohiyi. 2010;3:83-9. [in Ukrainian].
Tsallahova EV. Ozhyrenye y reproduktyvnaya funktsiya: suchasnyy vzhlyad na problemu. Problemy reproduktsiyi. 2012;4:23-7. [in Russian]. Cinti S. Transdifferentiation properties of adipocytes in the adipose organ. Am. J. Physiol. Endocrinol. Metab. 2009;297(1):977-86. Tarasenko KV, Gromova M, Pikul KV, Lysenko RB, Nesterenko LA. Patogenesis of insulin resistance in pregnant women with obesity. Wiadomosti Lekarskie. 2018;LXXI(4):801-6.
10. Dalfra MG, Pacini G, Parretti E. Тар Elevated insulin sensitivity and p-cell function during pregnancy in mothers of growth-restricted newborns. Am. J. Physiol. Endocrinol. Metab. 2011;301(1):25-30.
11. Kryuchko T, Kaidashev I, Pilipenko O, Ostapenko V, Kolenko I. Effect of gene polymorphism of PPR-y2 regultory proteins on the metabolic syndrome in children with nonalcoholic fatty liver disease and obesity. Georgian Med News. 2014;4(229):66-73.
12. Netrebenko OK. Prohramuvannya kharchuvannya: ratsion beremennoy zhinky i zdorov'ya potomstva. Pedyatryya. 2012;91(5):49-57. [in Ukrainian].
13. Yajnik CS. Transmission of obesity-adiposity and related disorders from the mother to the baby. Ann. Nutr. Metab. 2014;64(1):8-17.
14. Tan HC, Roberts J, Catov J. Mother's pre-pregnancy BMI is an important determinant of adverse cardiometabolic risk in childhood. Pediatr. Diabetes. 2015;16(6):419-26.
15. Korytko OO. Vplyv nadmirnoyi masy tila ta oriyentatsiyi na fertylnist ta mistse znakhodzhennya. Mizhnarodnyy endokrynolohichnyy zhurnl. 2016;(7):22-6. [in Ukrainian].
16. Hnatko OP. Akusherski ta perynatalni naslidky vahitnosti u zhinok z ozhyrinnyam. Aktulni pytannya pediatriyi, akusherstva ta hinekolohiyi. 2017;1:56-61. [in Ukrainian].
17. Rozhkovska NM, Sytnikova VO. Osoblyvosti fetoplatsentarnoho kompleksu pry ozhyrinni u zhinok. Materialy Vseukrayins'koyi naukovo-praktychnoyi konferentsiyi z mizhnarodnoyu uchastyu, prysvyachenoyi 50-richchyu kafedry patolohichnoyi anatomiyi ta kafedry patofiziolohiyi Zaporiz'koho derzhavnoho medychnoho universytetu. 2015. 81 s. [in Ukrainian].
18. Enquobahrie D, Williams M, Butler CL. Maternal plasma lipid concentration in early pregnancy and risk of preeclampsia. Am. J. Hypertens. 2004;17(7):574-81.
19. Mittal M, Kulkarni CV, Panchonia, Mittal RK. Evaluation of serum lipid profile in cases of preeclampsia and eclampsia. Int. J. Reprod. Contracept. Obstet. Gynecol. 2014;3(3):732-4.
20. Ventskivska IB, Aksonov V, Yuzvenko TYu. Rol pokaznykiv lipidohramy protyahom vahitnosti v prohnozuvanni ryzyku rozvytku pre eklampsiyi. Mizhnarodnyy endokrynolohichnyy zhurnal. 2016; 5(77):51-5. [in Ukrainian].
21. Mozgovaya YeV, Malysheva OV, Ivashchenko TE. Endotelial'naya disfunktsiya pri gestoze. Patogenez, geneticheskaya predraspolozhennost', diagnostika i profilaktika: metod. rekomendatsii. Izdatel'stvo: N-L; 2003. 32 s. [in Russian].
22. Aylamazyan EK, Mostovaya YeV. Gestoz: teoriya i praktika. 2008. 272 s. [in Russian].
23. Carty DM, Delles C, Dominiczak F. Preeclampsia and future maternal health. J. Hypertens. 2010;l(28):1349-55.
24. Duley L. The global impact of preeclampsia and eclampsia. Semin. Perintol. 2009;33:130-7.
25. Nahornaya VF. Hestozy. Zdorovya Ukrayiny. Tematychnyy vypusk. Akusherstvo i hinekolohiya. 2013. s. 35-7. [in Ukrainian].
26. Ventskovskiy BM, Zaporozhan VN, Senchuk Y, Skachko BG. Gestozy. Moskva: MIA; 2005. 462 s. [in Russian].
27. Kolomiychenko TV, Yarotsoka YuO. Optymizovanyy kompleks zakhodiv profilaktyky preeklampsiyi, spryamovanyy na korektsiyu endotelialnoyi dysfunktsiyi. Reproduktyvna endokrynolohiya. 2015;5(25):88. [in Ukrainian].
28. Uzan J, Carbonnel M, Piconne O. Preeclampsia: pathophysiology, diagnosis and management. Vasc. Health Risk Manag. 2011;l(7):467-74.
29. Peredmovy, profilaktyka, diahnostyka ta likuvannya hipertenzyvnykh rozladiv vahitnosti: Klinichnyy protokol z akusherskoyi dopomohy. Data skladannya 01.11.2018. [in Ukrainian].
30. Kvartaskheliy YeYe. Geneticheskaya i priobretennaya trombofilii u patsiyentok s gipertenzivnym sindromom. AG-info. 2006;(4):20-1. [in Russian].
31. Baranov VS, Ivashchenko TE, Glotov S. Opredeleniye nasledstvennoy predraspolozhennosti k nekotorym chastym zabolevaniyam pri beremennosti. Geneticheskaya karta reproduktivnogo zdorov'ya. Izdatel'stvo: N-L; 2009. 68 s. [in Russian].
32. Strizhakov AN, Ignatko IV, Rybin MV. Printsipy patogeneticheskoy terapii pri narusheniyakh sostoyaniya ploda na fone oslozhnonnogo techeniya beremennosti. Vopr. ginekologii, akusherstva i perinatologii. 2006;5(3):5-14. [in Russian].
33. American College of Obstetricians and Gynecologists. Hypertension in pregnancy. Report of the American College of Obstetricians and Gynecologists' Task Force on Hypertension in Pregnancy. Obstet. Gynecol. 2013;122(5):1122-31.
34. Loskutova TO. Taktyka vedennya vahitnykh hrupy ryzyku rozvytku pre eklampsiyi. Medychni perspektyvy. 2015;XX(1):62-9. [in Ukrainian].
35. Babushkina AB. L-arginin s tochki zreniya dokazatel'noy meditsiny. Ukr. Med. Chasopis. 2009;74(XI/XII):43-8. [in Russian].
36. Facchinetti F, Sade GR, Neri I. L-arginine supplementation in patients with gestational hypertension: a pilot study. Hypertens Pregnancy. 2007;26(1):121-30.
37. Rytlewski K, Olszanecki R, Lauterbach R. Effects of oral L-arginine on the fetal condition and neonatal outcome in preeclmpsia: a preliminry report. Basic Clin Pharmacol Toxicol. 2006;99(2):146-52.
38. Boger RH. The Role of Nitric Oxide Synthase Inhibition by Asymmetric Dimethylarginine in the Pathophysiology of Preeclampsia. Gynecol Obstet Invest. 2009;1(69):1-13.
39. Grishchenko OV, Storchak AV, Zinevich YeM. Vozmozhnosti korrektsii gemodinamicheskikh narusheniy pri gestoze putem vosstanovleniya funktsional'noy aktivnosti endoteliy. Zdorov'ye zhenshchiny. 2011;5(61):28-36. [in Russian].
40. Steegers EA, P von Daleszen, Duvekot JJ, Pijnenborg R. Pre-eclmpsia. Lancet. 2010;376:631-64.
41. Markin LB, Mykhayliv OO. Osoblyvosti hesattsiynoyi transformatsiyi plodovo-platsentarnoho krovoobihu pry uskladnenomu perebihu vahitnosti. Zdobutky klinichnoyi i eksperymenatlnoyi medytsyny. 2007;1:118-20. [in Ukrainian].
42. Shatylovyya KL. Systemy maty-platsenta-plid pry preeklampsiyi. Vrachebnoe delo. 2017;8:95-103. [in Ukrainian].
43. Marushchenko YuL. Endotelialna dysfunktsiya u vahitnykh iz preeklmpsiyeyu. Aktualni pytannya pediatriyi, akusherstva ta hinekolohiyi. 2015;2:130-3. [in Ukrainian].
44. Martynov AI, Avetyak NG, Aktova YeV. Endotelial'naya disfunktsiy i metody yeye opredeleniy. Rossiyskiy kardiologicheskiy zhurnal. 2005;4(54):94-7. [in Russian].
45. Abramchenko VV. Farmakoterapiya gestoza: rukovodstvo dlya vrachey. 2005. 477 s. [in Russian].
46. Semchyshyn RO. Dyferentsiyovana terapiya hestatsiynoyi hipertenziyi [dyserttsia]. Lviv: Lviv. nats. med. un-t Im. D. Galitskogo. 2007. 18 s. [in Ukrainian].
47. Shalina RI, Sharyanova OSh, Vykhristyuk YuV. Tyazholyy gestoz. Blizhayshiye rezul'taty razvitiya detey. Vopr. ginekologii, akusherstva i perina-tologii. 2007;6(4):43-8. [in Russian].
48. Golovchenko YuI, Tereshchinskaya M. Obzor sovremennykh predstavleniy ob endotelial'noy disfunktsii. Cons. Med. Ukr. 2008;11:38-40. [in Russian].
49. Pokrovskiy VI. Oksid azota, yego fiziologicheskiye i patofiziologicheskiye svoystva. Terapevticheskiy arkhiv. 2005;1:82-7. [in Russian].
50. Matyakubova SA. Korrektsiya disfunktsii endoteliya u zhenshchin gruppy riska razvitiya gestatsionnoy gipertenzii. Arkhiv vnutrenney meditsiny. 2015;3:26-9. [in Russian].
51. Henriques AC, Carvalho FH, Feitosa HN. Endothelial dysfunction after pregnancy induced hypertension. Int. J. Gynecol. Obstet. 2014;3(124): 230-4.
52. Zhabchenko IA, Tsypkun AG, Zhitskiy AM. Rol' donatorov oksida azota v komplekse lechebnykh meropriyatiy pri preeklampsii. Tavricheskiy mediko-biologicheskiy vestnik. 2012;15(2):137-41. [in Russian].
53. Pijnenborg R, Vercruysse I, Hanssens M, Brosens I. Endovasculr trofoblast and preeclampsia: Areassessment. Pregnancy Hypertention. An Internationl Journal of Women's Cardiovascular Helth. 2011;1(1):66-71.
54. Antypkin YuH, Honcharenko NI, Tarasyuk BA. Lazerna dopplerivska floumetriya u doslidzhenni endotelialnoyi funktsiyi u ditey z bronkhialnoyu astmoyu. Zhurnal AMN Ukrayiny. 2010;2(16);307-12. [in Ukrainian].
55. Daneva AM, Hadzi-Lega M, Stefanovic M. Correlation of the system of cytokines in moderate and severe preeclampsia. Clin Exp Obstet Gynecol. 2016;43(2):220-4.
56. Elliot MG. Oxidative stress and the evolutionary origins of preeclmpsia. J Reprod Immunol. 2016;114:75-80.
57. Hladunewich M, Karumanchi SA, Lafayette R. Pathophysiology of the clinical manifestations of preeclampsia. Clin J Am Soc Nephrol. 2007;2:543-9.
58. Erez O, Mastrolia SA, Thachil J. Disseminated intravascular coagulation in pregnancy: insights in pathophysiology, diagnosis and management. Am J Obstet Gynecol. 2015;213(4):452-63.
59. Sergeeva ON, Chesnokova NP, Ponukalina EV. Pathogenetic relationship between endothelial dysfunctiona and disorders of blood cogulation potential in pregnancy complicated by pre-eclampsia. Herald of RAMN. 2015;5:599-603.
60. Rudkov YeB, Besmn IV. Vspomogatel'nyye reproduktivnyye tekhnologii. Problemy poter' beremennosti. Lechashchiy vrach. 2010;3:46-8. [in Russian].
61. Granne I, Southcombe JH, Snider JV. ST2 and IL-33 in Pregnancy and PreEclmpsia. PLoS One. 2011;6(9):244-63.
62. Yermolov SYu, Radchenko VG, Shatrov AV. Disfunktsiya endoteliya pechenochnykh gemokapillyarov: otsenka i korrektsiya gemodinamiki v terapii khronicheskikh zabolevaniy pecheni. 2000. 117 s. [in Russian].
63. Ahapov YA, Sadchykov DV, Paryhorodov MV. Patohenez hestoza. Saratovskyy nauchno-medytsynskyy zhurnal. 2011;7(4):813-6. [in Russian].
64. Sydorova YS, Nykytyna NA. Preeklmpsyya v tsentre vnymanyya vracha-praktyky. Akusherstvo y hynekolohyya. 2014;6:4-9. [in Russian].
65. Sukhykh HT, Murashko LE. Preeklampsyya: rukovodstvo. 2010. 576 s. [in Russian].
66. Sydorova IS, Zayrtyants IS, Nykytyna N. Hestoz y materynskaya smertnost. Akusherstvo y hynekolohyya. 2008;2:13-5. [in Russian].
67. Hureev VV. Endotelyal'naya dysfunktsyya - tsentralnoe zveno v patoheneze hestoza. Nauchnye vedomosty Belhorodskoho hosudarstvennoho unyversyteta. Medytsyna. Farmatsiya. 2012;17(4):123. [in Russian].
68. Bloshchynskaya YA. Rol' osnovnykh vazoaktyvnykh faktoriv sosudystoho endoteliyu v rozvytku hestozu. Roscyyskyy vestnyk akushera-hinekoloha. 2003;3(4):7-10. [in Russian].
69. Mushak NI. Akushers'ki ta perynatalni uskladnennya u vahitniy iz arterial'noyu hipertenziyeyu do yodnoho defitsytu (ohlyad literatury). Semeynaya medytsyna. 2017;5(73):118-28. [in Ukrainian].
70. Efektyvnyy antenatalnyy dohlyad: navchalnyy posibnyk. 2012. 507 s. [in Ukrainian].
71. Sukhykh HT, Vykhlyaev EM, Vanko LV. Endotelyalnaya dysfunktsyyaa v heneze perynatalnoyi patolohiyi. Akusherstvo y hynekolohyya. 2008;5:3-7. [in Russian].
72. Vatten LJ, Asvold BO, Eskild A. Angiogenic factors in maternal circulation and preeclampsia with or without fetal growth restriction. Acta Obstet Gynecol Scand. 2012;91:1388-94.
73. Pal'tsev M, Volkova L, Pal'tseva Ye, Alyautdina O. Otsenka sostoyaniya sosudistogo endoteliya pri razlichnykh akusherskikh patologiyakh. Vrach. 2011;5:86-7. [in Russian].
ЕНДОТЕЛ1АЛЬНА ДИСФУНКЦ1Я, ЯК ПАТОГЕНЕТИЧНА ОСНОВА АКУШЕРСЬКИХ УСКЛАДНЕНЬ У ВАГ1ТНИХ З ОЖИР1ННЯМ (ОГЛЯД Л1ТЕРАТУРИ)
Зелшка-Хобзей М. М., Тарасенко К. В.
Резюме. Огляд присвячений однш з актуальшших проблем сьогодення - проявам ендотелiальноT дис-функци у ваптних жшок i3 ожиршням, оскiльки частота надлишковоТ маси тта у вагiтних невпинно зростае та е причиною материнських i перинатальних ускладнень - прееклампси, невиношування вагiтностi, плацентар-нот дисфункцп, внутршньоутробноТ затримки розвитку плоду.
Метою огляду лп"ератури е встановлення ролi ендотелiальноT дисфункцп у причинi виникнення прее-клампсiй у вагiтних жiнок i3 супутнiм ожирiнням. Аналiз лiтературних джерел доводить, пусковим мехашз-мом виникнення данот патологи вагiтностi е пошкодження ендотелiю судин у прегравiдарному перюд^ що провокують такi фактори, як артерiальна гiпертензiя, ожирiння, дислiпiдемiя. Це, в свою чергу, шдукуе пору-шення процесiв плацентаци у виглядi сповiльнення першоТ та другоТ хвиль швази цитотрофобласту.
На пiдставi проведеного аналiзу можна вважати, що розробка профшактичних заходiв буде знижувати прогресування ендотелiальноT дисфункцп та попереджувати розвиток прееклампсп у вагiтних жiнок iз ожи-рiнням.
Ключов1 слова: ожиршня, вагiтнiсть, ендотелiальна дисфункцiя, прееклампсiя.
ЭНДОТЕЛИАЛЬНАЯ ДИСФУНКЦИЯ, КАК ПАТОГЕНЕТИЧЕСКАЯ ОСНОВА АКУШЕРСКИХ ОСЛОЖНЕНИЙ У БЕРЕМЕННЫХ С ОЖИРЕНИЕМ (ОБЗОР ЛИТЕРАТУРЫ) Зелинка-Хобзей М. Н., Тарасенко К. В.
Резюме. Обзор посвящен одной из актуальных проблем современности - проявлениям эндотелиальной дисфункции у беременных женщин с ожирением, поскольку частота избыточной массы тела у беременных неуклонно растет и является причиной материнских и перинатальных осложнений - преэклампсии, невынашивания беременности, плацентарной дисфункции, внутриутробной задержки развития плода.
Целью обзора литературы является установление роли эндотелтальной дисфункции в причине возникновения преэклампсий у беременных женщин с сопутствующим ожирением. Анализ литературных источников показывает, что пусковым механизмом возникновения данной патологии беременности является повреждение эндотелия сосудов в прегравидарном периоде, которое провоцируется такими факторами, как артериальная гипертензия, ожирение, дислипидемия, что приводит к нарушению процессов плацентации в виде замедления первой и второй волн инвазии цитотрофобласта.
На основании проведенного анализа можно считать, что разработка профилактических мероприятий будет снижать прогрессирования эндотелиальной дисфункции и предупреждать развитие преэклампсии у беременных женщин с ожирением.
Ключевые слова: ожирение, беременность, эндотелиальная дисфункция, преэклампсия.
ENDOTHELIAL DYSFUNCTION IN PREGNANT WOMEN WITH OBESITY AS PATHOGENETIC BASIS OF MATERNAL AND NEONATAL COMPLICATIONS (REVIEW ARTICEL) Zelinka-Khobzey M. M., Tarasenko K. V.
Abstract. This review article is aimed at highlighting and analyzing the manifestations of endothelial dysfunction in overweight pregnant women that has been recognized as one of the most challenging issues in current obstetrics. Obesity has already been stated as one of the most widespread diseases around the world. According to the World Health Organization, more than 25% of women are diagnosed as overweight, and there is a tendency toward an increase in the obesity incidence in pregnant women. Obesity in pregnant women can cause maternal and prenatal complications, and namely, pre-eclampsia, miscarriage, placental dysfunction, fetus intrauterine growth retardation.
In Ukraine, preeclampsia occurs in 12-17% of cases and develops in 8-12% of healthy pregnant women and in 20-40% of pregnant women with intercurrent pathology. Therefore, determining the causes of preeclampsia in pregnant women with concomitant obesity is an important task. The trigger mechanism for the development of this complication of pregnancy results from the endothelial damage to the vessels in the pre-pregnancy period and is typically associated with such factors as arterial hypertension, obesity, dyslipidemia.
The development of placental dysfunction and its clinical manifestations including intrauterine growth retardation syndrome and chronic fetal distress is an essential aspect in the course of pregnancy that causes high prenatal morbidity and mortality. The placental process starts with the interaction between the cytotrophoblast and the decidual tissue of the endometrium. The intensity of utero-placental blood flow is the main factor determining
the oxygen supply to the placenta. In the case of uncomplicated pregnancy, placental vessels are dilated and do not respond to contractile stimuli that ensures smooth regular supply of oxygen and nutrients to the fetus.
Endothelial dysfunction is a universal pathogenetic mechanism of most diseases, as the endothelium not only regulates the vascular tone, but also takes part in the processes of atherogenesis, thrombosis, and provides the protection of the vascular wall the integrity. In addition, the endothelium produces a large number of biologically active substances that affect the tone and vascular angiogenesis, regulate hemostasis, immune and anti-inflammatory response.
The reduction in the synthesis of nitric oxide (NO), which is the main vasodilator, and also is involved in the functioning of various systems of the human body, and in particular, cardiovascular, immune, and endocrine, is considered as a key element of endothelial dysfunction. Nitric oxide is derived from L-arginine under the action of the NO-synthase enzyme. It is the L-arginine - NO system that according to the current views in obstetrics plays a leading vasoregulatory role during the gestation. The presence of endothelial dysfunction in pregnant women with preeclampsia can be due to the low level of substances responsible for vasodilation.
Consequently, obesity in women of child-bearing age is associated with a number of systemic and reproductive problems that leads to a decrease in fertility. Pregnancy and childbirth are complicated by preeclampsia, the threat of abortion, miscarriage and intrauterine damage of the fetus. All this indicates a further need to improve measures aimed at prenatal fetal protection and reducing the frequency of maternal and fetal complications in this group of pregnant women, and states the necessity for early detection of women with an increased risk of placental syndromes (preeclampsia, fetal delay, etc.).
Key words: obesity, pregnancy, endothelial dysfunction, preeclampsia.
Рецензент - проф. Громова А. М.
Стаття надшшла 10.03.2019 року
DOI 10.29254/2077-4214-2019-1-2-149-40-45 УДК 616.89
Помогайбо В. М., Березан О. I., Петрушов А. В.
ГЕНЕТИКА ВЕЛИКОГО ДЕПРЕСИВНОГО РОЗЛАДУ Полтавський нацюнальний педагопчний ушверситет iMeHi В.Г. Короленка (м. Полтава)
Зв'язок публшацп з плановими науково-дослщ-ними роботами. Робота е фрагментом НДР «Акту-альш технологи спещальноТ освп"и i сощальноТ робо-ти в сощумЬ> (№ державноТ реестрацп 0118U004314).
Вступ. Великий депресивний розлад (ВДР; major depressive disorder - MDD), унтолярна депреая, або просто депреая е порушенням функцюнування пси-хiчноТ сфери людини. Цей розлад характеризуеться наявшстю протягом двох тижшв п'яти чи бтьше i3 перелiчених симптомiв: пригшчений настрш, втрата зацтавленосп та вщчуття задоволення, змша апети-ту, безсоння або млявiсть, збудження або загальмо-вашсть, втома, почуття власноТ неповноцшносл або провини (надмiрноТ або недоречноТ), нездатшсть зо-середитися або нершуч^ь, нав'язлива безстороння думка про смерть або самогубство. Деяк симптоми ВДР зб^аються iз симптомами шших ментальних роз-ладiв, особливо бтолярного розладу та тривожнос-тк На цей час все ще не виявлено ч^ких бюлопчних маркерiв для констатацп наявносп захворювання, а дан ТТ етюлогп обмежеш [1]. Дана публтащя продо-вжуе нашу сер^ оrлядiв з генетики ментальних роз-ладiв людини [2-5].
За результатами обстеження ВООЗ середня глобальна поширешсть ВДР складае 5%. При цьому спостеркаеться репональна варiативнiсть цього по-казника: в Схщнш i Пiвденно-Схiднiй Ази та Африц1 на пiвдень вщ Сахари вiн низький, а в Пiвнiчнiй i ^в-деннiй Америк, Пiвнiчнiй Африцi i деяких европей-ських краТнах - пiдвищений. Жшки нездужають на депресiю в 1,5-2 рази часлше, нiж чоловiки. Депреая бтьше поширена серед молодо нiж серед лiтнiх людей [6].
Депреая е захворюванням зi спадковою схиль-нiстю i розвиваеться за наявносп генетичноТ складо-воТ шд дiею певних чинникiв навколишнього середо-вища. Результати популяцiйних обстежень показали, що у родоводах вiдсутня ч^ка закономiрнiсть успад-кування ВДР, i вiн може з'явитися у ам'Т за вiдсутностi в родоводi хворих предмв [7]. Крiм того, набiр та iн-тенсивнiсть симптомiв у рiзних пацiентiв з депресiею надзвичайно вар^е, що утруднюе визначення ч^коТ межi мiж хворими та здоровими особами [8]. ^ осо-бливосп ВДР свiдчать про те, що не кнуе певного генетичного фактора, який би визначав наявшсть чи вщсутшсть захворювання, i схильнiсть до нього детермшуеться складним комплексом гешв, кожен iз яких окремо чинить незначний ефект. Успадкову-ванiсть депресп незначна i складае близько 40% [1]. Таким чином, у розвитку розладу переважне значен-ня мають певш чинники навколишнього середовища - негативш переживання в дитячому вщ^ неспри-ятливi життевi подГТ тощо. Ризик розвитку депресГТ може шдвищуватися за наявностi деяких нементаль-них хвороб - цукрового дiабету, ожиршня, серцево-судинних захворювань.
Мета статтi полягае в теоретичному аналiзi сучас-них генетичних дослщжень великого депресивного розладу.
Об'ект i методи дослiдження. Вивчення генетики ВДР здiйснювалось шляхом мета-аналiзу публiкацiй сучасних дослщжень.
Результати дослiдження та Тх обговорення. Для вивчення молекулярно-генетичних механiзмiв хвороб людини iз спадковою схильшстю, до яких вiдно-сяться i ментальнi розлади, використовуеться чотири методики: виявлення загальногеномних зчеплень,
